Суспільна свідомість

^Вступ

^{Актуальність  теми: На сьогодні 7 з 10 людей може дати відповідь на запитання: «що таке суспільна свідомість», але лише половина усвідомлює, насправді глибокий сенс та багатогранність цього визначення. Сьогодні, коли інформація стає одним із найважливіших компонентів життєдіяльності, проблема свідомості, набуває особливого значення. Формування інформаційної цивілізації характеризується зростанням ролі суспільної свідомості в усіх сферах життєдіяльності. Суспільна свідомість складає культуру певного суспільства і людства. Це не тільки ідеї про суспільне життя, а й осмислення суспільством світу в цілому, в тому числі й людиною свого особистого життя. Суспільна свідомість є складовою життя суспільства разом з духовним виробництвом та духовною культурою [17].}

Суспільна свідомість є надособистісною, але це не означає, що вона позаособистісна. Разом із тим суспільна свідомість – це не кількісна сума індивідуальних свідомостей, а якісно нова постать. Внутрішньо вона являє собою особливо організовану ідеально – об’єктивну дійсність, з вимогами й волею котрої індивід змушений рахуватися так само, як він рахується з природними явищами.

Водночас, суспільна свідомість не існує для індивіда як зовнішня фатальна сила, що повністю підпорядковує собі індивідуальну свідомість, навпаки, кожен з індивідів протистоїть їй, і в той же час кожен із них по –різному (залежно від особистісних, індивідуальних рис) вбирає в себе цю силу, по – різному реагує на неї, по – різному впливає на суспільну свідомість. Свідомість не може бути зведеною лише до особистісної форми свого буття. Носіями суспільної свідомості є не тільки індивіди, але й соціальні групи , суспільство в цілому. Володіючи об’єктивною природою та внутрішніми законами розвитку, суспільна свідомість може як відставати, так і випереджати буття в межах закономірного для даного суспільства еволюційного процесу. У цьому плані суспільна свідомість може відігравати або роль активного стимулятора суспільного прогресу, або ж роль механізму його гальмування; перетворювальна сила суспільної свідомості спроможна впливати на все буття в цілому. ^{Суспільна свідомість за певних обставин здатна виступати і деструктивною силою суспільного розвитку, гальмуючи поступальний хід соціального прогресу. Все залежить від того, якому соціальному суб’єкту належать ті чи інші ідеї, якою мірою вони адекватні національним і загальнолюдським цінностям, розкриттю духовного потенціалу особистості.}

^{Дослідження суспільної свідомості в цілому широко відображені  в працях зарубіжних авторів.} Одним із перших дослідників суспільної свідомості, який запропонував методи її вивчення був Е. Дюркгейм. Йому належить ідея розуміння фактів соціального життя «як речей», як незалежної від дослідника реальності і, відповідно, виділення суспільної свідомості як окремого предмета дослідження

Суспільне буття і суспільна  свідомість – основні категорії історичного матеріалізму, за допомогою яких розкриваються закономірні зв’язки між матеріальним і духовним життям суспільства. К. Маркс і Ф. Енгельс у праці «Німецька ідеологія» дали чітке визначення співвідношення їх: «Свідомість ніколи не може бути чим – небудь іншим, як усвідомленим буттям , а буття людей є реальний процес їх життя» [18].

З огляду на зазначене вище, тема даної дослідницької роботи – «Психологія суспільної свідомості» – є досить актуальною.

^{Метою нашого дослідження є розгляд наукових джерел які розкривають поняття суспільної свідомості та її складових; з’ясування шляхів можливих маніпуляцій з суспільною свідомістю.}

^{Об’єкт дослідження – суспільна свідомість,сутність та особливості її формування та розвитку .}

  ^{Предмет дослідження : процес функціонування суспільної свідомості, та вивчення особливостей змін суспільної свідомості студентів під впливом засобів масової інформації.}

^{Виходячи з  мети дослідницької  роботи були поставлені такі завдання:}

• ^{дослідити теоретико – методологічні джерела стосовно теми роботи;}
• ^{розробити методику вивчення впливу ЗМІ на суспільну свідомість;}
• ^{провести аналіз результатів вивчення особливостей змін суспільної свідомості студентів під впливом засобів масової інформації.}

^{Розділ 1}

^{Теоретико – методологічні  основи вивчення суспільної свідомості молоді}

1. ^{Теоретичний аналіз розвитку особистості}

^{У перекладі  з латинської «процес» означає рух вперед, зміни. Поняття «розвиток» було визначено раніше. Це процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Результат розвитку – становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком, що містить у собі морфологічні, біохімічні, фізіологічні зміни, а соціальний розвиток відображається у психічному, духовному, інтелектуальному злеті [14].}

^{Якщо  людина досягає такого рівня розвитку, який дозволяє вважати  її носієм свідомості й самосвідомості, і вона здатна до здійснення самостійної  перетворюючої діяльності, то таку людину називають  особистістю. Розвиток людини – дуже складний, довготривалий і суперечливий процес. Зміни у нашому організмі відбуваються протягом усього життя, але особливо інтенсивно змінюються фізичні дані й духовний світ людини в дитячому та юнацькому віці. Розвиток не зводиться до простого накопичення кількісних змін і прямолінійного руху від нижчого до вищого. Характерна особливість цього процесу – діалектичний перехід кількісних змін у якісні, перетворення фізичних, психічних, духовних характеристик особистості [14].}

^{Формування  особистості –  це становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх детермінант її розвитку. На думку І. П. Підласого, «формування передбачає деяку закінченість людської особистості, досягнення рівня зрілості та стійкості [13].}

^{Виокремлюють  види розвитку і формування особистості: стихійний, цілеспрямований, саморозвиток і самоформування. Отже, розвиток особистості  являє собою прогресивно  спрямований соціально  зумовлений процес формування людини як суспільної істоти. Основним способом буття людини є розвиток. На думку В. В. Давидова, розвиток особистості віднесено до загального психічного розвитку дитини [13].}

^{Відповідно  формулюється принцип  єдності психічного розвитку і розвитку особистості (Л. С  Виготський, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьев, Л. І. Божович, Д. Б. Ельконін, Б. Ф. Ломов, В. В. Давидов, М. Г. Ярошевський та ін.). Розвиток особистості – процес закономірних діалектичних змін, формування і перетворення суб’єкта діяльності, його свідомості, системи мотивів і потреб, взаємин. Розвиток дитини як особистості та його стрижньовий напрям залежать від основних факторів формування дитини (спадковість, середовище, виховання), бо вона в процесі своєї діяльності й спілкування стає учасником різноманітних соціальних зв’язків і взаємин. Спадковість – це відновлення у нащадків біологічної подібності. У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності та ін.) [14].}

^{Середовище  – все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї, ближнього оточення і кінчаючії середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання.}

^{Виховання – виявлення нахилів і обдарувань, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її можливостями і здібностями [14].}

^{Дитина вчиться бути особистістю, розвивається як особистість і утверджується як особистість. Безперечно, ключові напрями та зміст цього розвитку в основному визначені конкретними суспільно – історичними умовами. Але, враховуючи активність розвитку дитини як особистості, важливе значення має її здатність до самовираження, самопрояву, саморегуляції, самоутвердження, самовизначення, самоіснування і самоактуалізації. Все це відбувається в діяльності, характер і зміст якої є основою і суттю процесу становлення особистості. Діяльність слугує сталим субстратом розвитку особистості, забезпечуючи їй вихід за межу власних можливостей. А також великий вплив на формування особистості чинить спілкування – один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Залежно від характеристик партнерів спілкування може бути різних видів: особистість – особистість, особистість – група, особистість – колектив, група – група, група – колектив. За змістом воно може бути ділове (формальне) і особисте (неформальне).}

^{Важливою  умовою розвитку і  формування особистості  є прояв нею  активності в цьому  процесі. Активність може проявлятись  у таких напрямках: у рухах, у пізнанні оточуючої дійсності, в спілкуванні, у  впливі на оточення, у впливі на саму себе. Останній вид  активності називають  самовихованням. Самовиховання – систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення і вдосконалення своїх позитивних якостей і подолання негативних [13].}

2. ^{Сутність  та структура  суспільної свідомості}

^{Кожна, без винятку людина володіє вищою  формою відображення дійсності,яка  властива людям і пов’язана з психікою, спосіб  відносин людини до світу і до самого себе, що являє собою єдність психічних процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об’єктивного світу і свого власного бутя – свідомістю. Свідомість є особливою формою взаємодії людини з дійсністю і управління нею. Свідомість неможливо вивести з одного лише процесу відображення об’єктів природного світу: відношення «суб’єкт–об’єкт» не може породити свідомість. Для цього суб’єкт повинен бути включений у більш складну систему соціальної практики, у контекст громадського життя. Кожний з нас, приходячи в цей світ, успадковує духовну культуру, що ми повинні освоїти, щоб знайти власне людську сутність і бути здатними мислити по – людськи. Немає такої людини,яка б не мала уявлення про те,що таке свідомість, нехай ці знань не такі глибокі, але  більшість володіє ними. Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії – людина, соціальні групи, спільності, конкретні особистості та інші суб’єкти. Без основних носіїв суспільної свідомості – конкретних людей – вона неможлива. Тому суспільна свідомість здатна існувати і повноцінно функціонувати тільки в індивідуальному, тобто через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядами, почуттями, уявленнями, настроями [19].}

^{«Суспільна свідомість – термін, використовуваний в соціальній філософії для позначення шаблонногї, деперсоналізованої свідомості пересічних громадян розвиненого індустріального суспільства, що формується під масованим впливом засобів масової інформації і стереотипів масової культури, а також для позначення однієї з форм до теоретичного світорозуміння, засноване на подібному життєвому досвіді людей, включених в однотипні структури практичної діяльності і займають однакове місце в соціальній ієрархії» [1].}

^{Майже кожного дня люди  стикаються з таким  явищем,як суспільна  свідомість, але не завжди ми можемо правильно  розтлумачити, що саме цей процес може відкривати нам шляхи вирішення  питань, нові ідеї і геніальні плани. Суспільна свідомість формується і розвивається разом з виникненням суспільного буття (реальний процес життєдіяльності людей) [2], тому що свідомість можлива тільки як продукт соціальних відносин. Суспільна свідомість виникла не через якийсь час після виникнення суспільного буття, а одночасно й у єдності з ним. Без суспільної свідомості суспільство просто не могло б виникнути і розвиватися, тому що воно існує як би в двох проявах: відбивної й активно–творчої. Сутність свідомості саме в тому і заключається, що воно може відбивати суспільне буття тільки за умови одночасного активно – творчого перетворення його [3]. Суспільне буття – первинне, суспільна свідомість – вторинна. Але таке співвідношення спостерігається в певних межах. Суспільна свідомість має відносну самостійність і активність. Зміни в суспільному житті, тобто утвердження нових відносин, структурні перетворення не виникають самі по собі. Для цього потрібні цілеспрямовані, усвідомлені дії людей. Свідомість сама по собі не може змінювати суспільне життя. Вона реалізується у діяльності людей відповідно до об’єктивних умов.}

^{На мою  думку,для того щоб  краще зрозуміти  що ж собою являє  термін «суспільна свідомість», варто порівняти дві дифініції, які зазвичай плутають,це «свідома сфера суспільства» і «суспільна свідомість».}

^{Свідома сфера суспільства включає: індивідів, інститути, організації, що мають свідомість; пізнавальну діяльність цих суб’єктів; спілкування між ними.}

^{Суспільна свідомість – це тільки функція діяльності вищеназваних суб’єктів, свідомість цього суспільства (сім’ї, села, міста, країни, людства). Воно є сукупністю і узагальненням індивідуальної свідомості цього суспільства. У суспільну свідомість входить передусім сукупність почуттів, представлень, думок, теорій, що знаходяться в пам’яті живих. Ця свідомість називається масовою і живою для цього суспільства. Далі, в нього входить «нежива» свідомість,тобто історична пам’ять, «знакова» свідомість, яка закодована і зберігається у вигляді рукописів, кінофільмів, предметів культури і тому подібне. Частину цієї свідомості можна розшифрувати і зрозуміти, а частина є втраченою, вже незрозумілою сучасникам.}

^{Суспільна свідомість досить неоднорідна. Вона має складну  структуру. Структуру суспільної свідомості складають рівні та форми. Розрізняють наступні рівні суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомість, та суспільна психологія. Сферами та формами є політична, правова, моральна, естетична свідомість, мистецтво, релігія. Це пояснюється глибиною проникнення свідомості людей в реальну дійсність.}

^{Свідомість  поєднує в собі такі елементи, як почуття, настрої, уявлення, ідеї, різні теорії тощо. В одних із них  суспільне буття  відбивається стихійно, в інших – свідомо, в одних – чітко, зрозуміло, в інших  – завуальовано, невиразно. Психічну основу суспільної свідомості становлять: знання, емоції та оцінки, інтелектуальні структури, мислительні операції, орієнтовані на сферу суспільних відносин та інститутів, соціальних норм, ролей, процесів. У всіх психічних компонентах суспільної свідомості відбивається духовно опанований, засвоєний світ політичної, економічної та соціальної сфер суспільства. Суспільна діяльність предметна, її предметами виступають відносини, інститути, норми, цінності, позиції, ролі, статуси, ідеологічні гасла та програми, в яких втілюється і функціонує публічна влада організованого в державу суспільства. Але ця діяльність – похідна суспільної свідомості. За психічним механізмом вона ідентична процесу віддзеркалення в суспільній свідомості суспільної сфери [9].}

3. ^{Передумови  формування суспільної свідомості молоді}

^{Формування  суспільної свідомості – це непростий, арифметичний процес складання індивідуальних свідомостей громадян. Під час співвіднесення «одиниць» свідомості такі елементи виокремлюються, у певний спосіб кристалізуються і складаються в систему, що є ядром суспільної свідомості. Взаємне перетворення безлічі індивідуальних свідомостей на суспільну і навпаки здійснюється завдяки соціальній комунікації, тобто обміну соціальною інформацією. У такому вимірі суспільна свідомість відбивається у пізнавальній діяльності, результатом якої є отримання інформації про сутність суспільної сфери, її законів, зв’язків з іншими сферами життя суспільства. Пізнання світу відбувається на буденному та науково – теоретичному рівнях; при цьому зазначені процеси розвиваються одночасно [9].}

^{Буденна свідомість виникає  в процесі повсякденної практики людей стихійно  під безпосереднім  впливом на них  явищ природної і  соціальної реальності, як емпіричне відображення її зовнішньої сторони. Це елементарна форма  суспільної свідомості, яка притаманна практично  кожній людині. Вона знаходить свій прояв у розпливчастих, емоційно забарвлених уявленнях про різні сфери суспільного буття. Свій вираз цей рівень суспільної свідомості знаходить у аксіомах, догмах, постулатах, прислів’ях і приказках, анекдотах тощо. Відображаючи з певною долею істини ті або інші сторони суспільного розвитку, буденна свідомість не включає в себе систематичне знання про нього.}

^{Другий, більш високий  рівень суспільної свідомості утворює теоретична свідомість, що представляє  собою відображення сутнісних зв’язків дійсності і притаманних їй закономірностей у наукових теоріях, які утворюють систему достовірних, глибоких і конкретних знань про неї.  Виникає питання: чи потрібна буденна свідомість при наявності теоретичної? Безумовно, так. Як би не розвивались знання, наука, буденна свідомість завжди буде існувати. Виразом буденної свідомості є, наприклад, «здоровий глузд», з позицій якого можна розглядати і обговорювати будь – яке явище соціальної дійсності і природи.  Однак не завжди висновки при цьому будуть справедливі, оскільки його можливості обмежені емпіричними узагальненнями і метафізичними рамками. Абсолютизація буденної свідомості (тобто нижнього рівня суспільної свідомості) веде до виникнення ілюзій і помилок у суспільній свідомості. Теоретична свідомість здатна видозмінювати, модифікувати буденну свідомість, окультурювати її. Це обумовлює необхідність того, щоб науки, в тому числі і соціально–гуманітарні, завжди залишалися на теоретичному рівні, щоб наукові поняття не підмінялися буденними поняттями і уявленнями, бо в такому випадку система знань буде втрачати свій науковий статус.}

^{Невід’ємною складовою суспільної свідомості є соціальна психологія}

^{Суспільна психологія виникає  безпосередньо з  суспільного буття. Вона складається  з таких основних елементів, як думки  та уявлення, які  виникають під  впливом матеріальних умов життя людей. Ці думки можуть бути також перейняті  від попередніх поколінь. Вони, як правило, не оформлені в струнку  систему, не мають  послідовності, виникають  стихійно в повсякденному  житті. До суспільної психології входять також і такі елементи, як почуття, настрої людей, що відображають їх ставлення до інших суспільних груп. До них належать ще звичаї, традиції, які передаються з покоління в покоління, а також нові звичаї, що з’являються в результаті економічного розвитку суспільства. Отже, суспільна психологія – це сукупність поглядів, звичок, думок, уявлень, почуттів, звичаїв, прагнень, які безпосередньо відображають повсякденні умови життя певної соціальної групи людей. Невирішені назрілі проблеми суспільного життя здатні викликати невдоволення, проявлятися у вигляді безладдя, бунтів, повстань, формувати певний психологічний настрій  [11].}

^{На мою  думку, надзвичайно важливим поняттям для розуміння проблем формування суспільної свідомості є поняття ментальності, що характеризує глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, враховуючи й підсвідомий її компонент. Інакше кажучи, під ментальністю розуміють соціально – психологічні характеристики людини, етносу, класу, іншої великої соціальної групи, що виявляються у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психічних настановах та поведінці.}

^{Ментальність  формується під впливом  соціокультурних  чинників: традицій, культури, соціально – політичних структур та інститутів суспільства. Однак і сама ментальність є чинником формування суспільної свідомості та джерелом культурно – історичної динаміки. Якщо суспільна свідомість є регулятором поведінки суб’єктів суспільного життя, то ментальність є внутрішньою характеристикою нації, соціальної або демографічної групи.}

^{Важливою  ознакою ментальності та культури взагалі  є національний характер, який дослідники розглядають  через призму історико – культурних традицій, суспільно – політичної практики та індивідуального способу думання. За аналогією з індивідуальним національний характер можна було б тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, що регулюють поведінку нації упродовж тривалого часу.}

^{Підсумовуючи, зазначимо, що соціально – психологічна культура суспільства є важливим чинником і механізмом соціалізації, а відтак і формуванням та розвитку суспільної сфери суспільства.}

^{Розділ 2}

^{Особливості формування суспільної свідомості молоді}

^{2.1. Шляхи розвитку  форм суспільної  свідомості}

^{Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розманітність її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідомість тощо.}

^{Ця розмаїтість  залежить від двох основних факторів:}

• ^{по – перше, від об’єкта, тобто від складності суспільного буття. Кожна сторона суспільного буття відбивається якою – небудь формою суспільної свідомості;}
• ^{по – друге, від способу відображення. Люди мають потребу глибше і всебічно пізнати світ. Один і той самий об’єкт люди намагаються пізнати з різних сторін, з різних поглядів, тобто по–різному підходять до його розгляду. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати і в моральному, і в юридичному, і в політичному аспектах.}

^{Треба мати на увазі, що складність об’єкта та численність способів відображення не викликають автоматично різноманітності форм суспільної свідомості. Вони лише породжують можливості появи різних форм свідомості. Кожна форма виникає як наслідок суспільної потреби розвитку матеріального виробництва. Так, мораль, мистецтво як форми суспільної свідомості з’являються набагато пізніше виникнення суспільства. Політична ідеологія виникає лише тоді, коли розвиток матеріального виробництва спричиняє приватну власність, суспільні класи, державу. Наука теж виникає внаслідок появи в суспільстві потреби в теоретичних знаннях, в яких відображалися б закономірності об’єктивної реальності. Тобто, коли матеріальне виробництво вже не в змозі задовольнитися власне емпіричними знаннями [10].}

^{Суттєве значення для розвитку форм суспільної свідомості має їх взаємодія. Всі форми переплітаються між собою, доповнюючи за певних умов одна одну. Основою взаємодії  виступає цілісність суспільного життя, тісний зв’язок між собою різноманітних суспільних відносин. Характер взаємодії різних форм суспільної свідомості залежить від конкретних історичних умов. У кожну історичну епоху одні форми можуть посилювати свою активність, а отже, і вплив на інші форми, або, навпаки, послаблювати. Нерідко в конкретних умовах історичного розвитку суспільства певна форма може відігравати провідну роль у суспільній свідомості. Так, в Середньовіччі наука, філософія, мистецтво, мораль зазнавали значного впливу з боку релігії, яка посідала панівне становище серед інших форм суспільної свідомості. Неможливо зрозуміти духовне життя Середньовіччя, не знаючи ролі та місця релігії в ту епоху.}

^{Згодом  форми суспільної свідомості звільняються від впливу релігії. Але не всі однаково. Наприклад, мораль ще довгий час перебуває  в залежності від  релігії. Наука, навпаки, більш рішуче звільняється від релігійного  впливу і досягає  значних успіхів  у пізнанні природи. Потреби матеріального  виробництва диктують необхідність суворо наукового розуміння  об’єктивних закономірностей без будь – яких релігійних напластувань [10].}

^{Особливе  місце серед форм суспільної свідомості займає політична  свідомість та правосвідомість. Це пояснюється тим, що вони найбільше  наближені до економічних  умов життєдіяльності  суспільства.}

^{Політична свідомість відображає суспільне буття  найбільш безпосереднім  і глибоким способом. Вона тісніше за інші форми свідомості пов’язана з економічним базисом суспільства. Це пояснюється тим, що між ними відсутні будь – які опосередковані ланки. Однак сам характер цього зв’язку залежить від інтересів соціальних груп – верств, класів, страт тощо.}