Суть і структура грошового ринку

ЗМІСТ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..    44

ВСТУП

Становлення ринкової економіки в Україні пов'язано з використанням можливостей грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов'язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах.

Розвиток грошового  ринку пов'язаний з інтеграцією  усіх сфер соціального життя суспільства  в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції  економічного зростання.

Грошовий ринок забезпечує державне регулювання економіки  ринковими методами та досягнення цілей  засобами грошово-кредитної політики. У контексті адаптації монетарних теорій та їх науково-методологічного  обґрунтування проблематика розвитку грошового ринку переходить в площину практичної реалізації. Роль та функції грошового ринку в перехідній економіці поступово наближаються до завдань, властивих сучасним ринковим економікам.

Проблематику грошового  ринку досліджували у своїх роботах  Дж. М. Кейнс, Г. Джексон, Р. Лукас, Л. Лоуренс. Ф. Мишкін, Д. Самуельсон, Д. Сакс, Т. Саржент, Д. Патілкін, М. Туган-Барановський, Ф. Хайєк, С. Харрис, Дж. Хікс, І. Фішер, М. Фрідмен та ін. У вітчизняній економічній науці проблеми грошового ринку та трансформаційних перетворень досліджували у своїх працях українські вчені Г. Башнянин, Д. Богиня, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дзюблюк, А. Морз, І. Михасюк, С. Злупко, С. Науменкова, Ю. Пахомов, А. Чухно, О. Шаров, В. Ющенко та ін. Проте складність та багатогранність проблематики грошового ринку лишили поза достатньою увагою його вплив на становлення ринкових механізмів у трансформаційний період.

У вітчизняній економічній  науці ще не сформовані стратегічні  орієнтири для підвищення ефективності державного регулювання грошового  ринку. Теоретична й практична спрямованість дослідження пов'язана з вирішенням найбільш актуальних проблем розвитку грошового ринку в перехідній економіці.

Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні графічної моделі грошового ринку, рівноваги на грошовому ринку і проценту.

Для досягнення поставленої  мети в роботі вирішуються такі завдання:

- досліджено суть і структура грошового ринку;

- обґрунтовано графічну модель грошового ринку;

- розглянуто рівновагу на грошовому ринку та процент;

- розкрито грошовий ринок в Україні: від інституційного становлення до ринкового регулювання;

- зроблено аналіз  грошового ринку України на сучасному етапі.

Об’єктом дослідження є сучасний стан грошового ринку України.

Предмет дослідження – графічна модель грошового ринку, рівновага на грошовому ринку і процент.

Методи дослідження -  сукупність методів і прийомів наукового  пізнання соціально-економічних процесів. Основним серед них виступає загальнонауковий діалектичний метод. З урахуванням  специфіки порушеної теми використано спеціальні методи наукового пізнання, як-то: метод системного аналізу, системно-структурний, історико-правовий, порівняльно-право-вий, формально-юридичний.

Інформаційну  базу курсової роботи складають Конституція  України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Верховної Ради й Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, законодавчі акти іноземних держав, статистичні матеріали.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГРАФІЧНОЇ МОДЕЛІ ГРОШОВОГО РИНКУ, РІВНОВАГИ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ТА ПРОЦЕНТ

1.1. Суть і структура грошового ринку

Як відомо, ринок у  найпростішому розумінні система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представлю сукупність товарного та грошового обороту.

У функціональному розумінні  сучасний ринок — поняття більш  глибокі комплексне і представляє систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку.

Грошовий ринок —  це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом  попиту пропозиції з боку різних суб'єктів економіки [6, c. 123].

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщаються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів (рис.1.1)

Рис. 1.1. Потоки грошових коштів

В умовах ринкової економіки  виникає дві протилежні ситуації:

1. Домашні господарства, як правило, витрачають щороку менше, ніж утримують доходів, тобто в них з'являються заощадження.

Заощадження — це частина  доходів домашніх господарств, яка  не використовується на купівлю товарів  і послуг, сплату податків та інших  боргових зобов'язань.

Найрозповсюдженішою формою заощаджень є: нагромадження у вигляді готівки вклади в банки або придбання цінних паперів.

2. Як правило, протилежна  ситуація виникає з боку фірм. Вони позичають гроші, що пов'язано  з необхідністю здійснення прямих  інвестицій.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Отже, якщо в сімейних господарств існують надлишки грошових коштів (заощадження), а фірмам, навпаки, конче необхідні грошові кошти для інвестицій, то необхідний механізм їх передачі. Саме такий механізм утворюється завдяки функціонуванню фінансових ринків.

Канали фінансового  ринку, якими грошові кошти рухаються  від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи:

1. Канали прямого фінансування.

2. Канали непрямого  фінансування.

Канали прямого фінансування — це канали, якими грошові кошти  рухаються безпосередньо від  власників до позичальників (рис. 1.2.) [6, c. 129].

Рис. 1.2. Схема руху грошових потоків на фінансовому ринку (пряме і непряме фінансування)

Пряме фінансування може здійснюватись двома способами:

1) коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій  в обмін на право участі  у власності на цю фірму  (капітальне фінансування).

Прикладом такого фінансування є продаж фірмам акцій (рис. 1.3.).

Рис.1.3. Капітальне фінансування

2) коли кошти передаються фірмі  для здійснення інвестицій в  обмін на зобов’язання повернути  ці кошти в майбутньому з  процентом (фінансування шляхом  отримання позик).

Прикладом такого фінансування є продаж облігацій (рис. 1.4.).

Рис.1.4. Фінансування шляхом отримання позик

Канали непрямого фінансування - це канали, якими грошові кошти  рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (рис.1.2).

До фінансових посередників відносяться різноманітні кредитно-фінансові  установи (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди та інші).

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На нього застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими  потоками.

За видами інструментів грошовий ринок  складається з двох взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• Ринок позикових капіталів.

• Ринок цінних паперів.

Ринок позикових капіталів. Охоплює  відносини, що виникають з приводу  акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. Отже об’єктом оперування є власне не гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами.

Ринок цінних паперів - охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватись, купуватись, погашатись.

Отже, грошовий ринок  з притаманою йому системою фінансових посередників (банки, парабанки, фондові біржі) - це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, формуються фінансові джерела економічного зростання, концентруються і розподіляються ресурси. Саме ринки цінних паперів і позикових капіталів забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній перебудові суспільного виробництва.

Залежно від призначення  та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов’язання до 1 року), на другому - грошові кошти у вигляді середньо- і довгострокових кредитів та фінансових активів (боргові зобов’язання більше 1 року) та акції (рис. 1.5) [17, c. 54].

Рис.1.5. Структура грошового (фінансового) ринку

Ринок грошей (монетарний ринок) - мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту й пропозиції на гроші як спеціфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не "продаються" і не "купуються" в тому ж  розумінні, що продаються і купуються  звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл - гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позикового процента. Тому ринок грошей є складовою, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позикові операції (на строк до 1 року).

Об’єктом купівлі-продажу на ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позиковий процент.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів:

• міжбанківський ринок;

• відкритий ринок.

Міжбанківський ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити проведення банківських  операцій та надання кредитів для  вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентами та банківськими ризиками.

Відкритий ринок. На відкритому ринку відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов'язань держави) центральним банком.

Центральний банк може продати частину  свого портфеля цінних паперів безпосередньо  комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них — населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшаться їх вільні резерви їх кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральний банк купуватиме ціні в комерційних банків, фірм та населення, то в комерційних банках відповідно зросте розмір вільних резервів та їх кредитний потенціал. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.

Суб'єкти грошового ринку [17, c. 55]

У грошовому ринку  нема визначеної локалізації, його учасниками (суб’єктами) виступають: банки держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов'язання. Інструментами ринку грошей є: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Безперечно, його головні учасники — комерційні банки, які постійно або перемінно можуть виступати  як продавці, покупці або посередники. На грошовому ринку між банками  ведеться оперативна, пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізують  тимчасово вільні грошові кошти  клієнтів (депозити). Частка залучених коштів становить фонд обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані тримати в центральному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов'язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському та відкритому ринках.

Держава також виходить на ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів. Ці функції держава покладає на свого  агента — центральний банк [17, c. 57].

За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обов'язковим записом на окремий рахунок у центральному банку.

Для забезпечення ліквідності  цінних паперів і капіталізації  державного боргу запроваджується  механізм використання державного майна (це, зокрема, основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо).

Центральний банк майже  завжди виступає на ринку грошей у  ролі позикодавця. Його завдання —  надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки, в свою чергу, позичали гроші іншим економічним  агентам. Національний банк кредитує комерційні банки через викуп цінних паперів, кредитні аукціони та дисконти з векселями.

Поряд з традиційними учасниками, на ринку грошей функціонують посередницькі  організації. Це: позабіржові маклери, котрі обмежуються тим, що зводять  кредиторів і позичальників, і живуть за комісійні, які їм виплачують позичальники; дилерські контори, облікові доми, які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, й отримують прибуток на різниці процентних ставок. В Україні нині створюється мережа регіональних дилерських центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Появились нові учасники ринку — фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди. Нині вони випускають короткострокові зобов'язання і продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.

Головною функцією грошового ринку  є балансування попиту та пропозиції грошей і формування ринкового рівня  процента як ціни грошей. У зв'язку з цим особливого значення набуває пізнання механізмів формування попиту та пропозиції грошей.

1.2. Графічна модель грошового ринку

Якщо дві криві - попиту і пропозиції - накласти одну на Другу  в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 1.6) [24, c. 253].

Криві попиту (МД) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті  на суму 4,0 млрд грн. та ставка очікуваного  доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб'єкти в даній економічній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні грошей на суму 4,0 млрд грн., а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8% . Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 4,0 млрд грн., і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента.

Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість  попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, що якимось чином удалося в  цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6%, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші - точка попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення A1 (при тому, що точка пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на гроші виявиться в посиленні вимог економічних суб'єктів до банків надати їм грошові позички. Проте банки не зможуть задовольнити цих вимог, оскільки їхні резерви залишилися незмінними. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви на міжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, доки вона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставки до цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватися попит на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь додатковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівноважне положення: попит і пропозиція - 4 млрд грн., ставка процента - 8%.

Порушену рівновагу  ринку можна було "заспокоїти" іншим способом - збільшенням пропозиції грошей до нового рівня попиту. Для  цього центральний банк повинен  збільшити резерви комерційних  банків, купивши у них відповідну масу цінних паперів чи збільшивши рефінансування. За рахунок додаткових резервів банки задовольнили б додатковий попит на гроші, і рівновага відновилась би. Але рівень її був би зовсім іншим - обсяг грошової маси зросте до 5 млн грн., а ставка процента знизиться до 6%. Проте така рівновага може мати негативні наслідки для реальної економіки, насамперед для товарних ринків, де значно зросте платоспроможний попит.

Порушення рівноваги  на грошовому ринку може обумовлюватися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага може відновитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси [24, c. 263].

Вплив на ринок змін у  пропозиції грошей. Припустимо, що за умови  урівноваженості грошового ринку  в точці А, що відповідає 8% номінального процента і 4,0 млрд грн. грошової маси, Центральний банк приймає рішення збільшити пропозицію грошей до 5,0 млрд грн. Фактичний коефіцієнт мультиплікації депозитів становить 2,0. За цієї умови центральному банку достатньо купити у комерційних банків цінних паперів на 0,5 млрд грн., щоб збільшити загальну масу грошей (пропозицію) на 1,0 млрд грн., тобто до запланованого рівня. Унаслідок додаткової пропозиції грошей її крива М1 на графічній моделі зміститься вправо в точку, що адекватна 5,0 млрд грн. (рис. 1.7).

При незмінному попиті на гроші точка перетину кривих попиту і пропозиції зміститься вниз вправо по кривій МД у позицію A1 яка й  визначить новий рівень рівноваги на грошовому ринку: ставка процента знизиться до 6%, маса грошей збільшиться до 5,0 млрд грн. Тільки за цих параметрів кон'юнктура грошового ринку стабілізується і встановиться нова рівновага попиту і пропозиції в точці A1.

Які ж конкретні процеси в  реальній дійсності спричинили ці зміни в моделі грошового ринку?

Одержавши додаткові резерви завдяки  продажу центральному банку цінних паперів на 0,5 млрд грн., комерційні банки захочуть вкласти їх в дохідні  активи і насамперед запропонують у  позички на міжбанківському ринку. Додаткова пропозиція ресурсів підштовхне вниз процентну ставку на цьому ринку, а згодом і процентну ставку по всіх банківських позичках. Зниження процентної ставки викличе падіння альтернативної вартості зберігання грошей в економічних суб'єктів, унаслідок чого почне зростати їх попит на гроші, що виявиться в збільшенні замовлень на одержання позичок. І будуть вони зростати одночасно зі зниженням процентної ставки доти, доки попит не досягне нового рівня пропозиції грошей, тобто 5,0 млрд грн. У цій точці настане рівновага попиту і пропозиції, а процентна ставка стабілізується на рівні 6%.

Центральний банк може прийняти рішення про зменшення пропозиції грошей на урівноваженому ринку, щоб  вирішити певні макроекономічні  завдання. Цього можна досягти продажем цінних паперів на відкритому ринку, що призведе до скорочення надлишкових резервів комерційних банків і зменшення їхніх можливостей надавати позички своїм клієнтам. У разі збереження попиту на гроші, а отже і на банківські позички, на попередньому рівні, скорочення кредитних ресурсів банків призведе до ужорсточення банківського кредитування, передусім до підвищення позичкового процента. Конкуренція між економічними суб'єктами за банківські позички надасть цьому процесу тривалого характеру, поки процент не досягне нового рівноважного рівня, адекватного новим обсягам попиту і пропозиції, які скоротяться порівняно з попередніми. Крива пропозиції зміститься вліво, а точка рівноваги - вліво і вверх по кривій попиту і займе позицію А [24, c. 266].

Вплив на ринок змін у попиті на гроші. На відміну від пропозиції попит на гроші не може змінитися  за бажанням банківської системи. Для  цього потрібно, щоб у самій  реальній економіці визріли необхідні  передумови і чинники. Одним із таких  чинників може бути зростання ВНП і національного доходу. У цьому випадку неминуче зросте попит на гроші, насамперед збільшиться потреба в трансакційних запасах. У графічній моделі це виявиться в зміщенні кривої попиту з позиції МД у позицію М1Д1 [24, c. 277].

За незмінної пропозиції грошей точка перетину кривих попиту і пропозиції (точка рівноваги) зміститься вверх у положення А2. Це значить, що рівновага між попитом і пропозицією при масі грошей в обороті 4,0 млрд грн. настане за ставки процента 10%.

1.3. Рівновага на грошовому ринку та процент

Гроші виконують свої функції відповідно до потреб економіки; власне, розвиток грошового механізму поступово  сприяв нагромадженню капіталів  та здійсненню інвестицій, які забезпечують процес розширеного відтворення. Але  якщо пропозиція грошей здійснюється в суспільстві безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і призвести до непередбачуваних наслідків. Можна сказати, що гроші «слухняно» виконують свої функції, коли їх випускають у достатній кількості, що дає можливість уникнути від «заторів» у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи, а звідси — розвиток інфляційних  процесів починається з порушення  рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією  грошей. Однак не існує надмірної  пропозиції грошей взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише стосовно попиту грошей [11, c. 267].

З цієї причини на грошовому  ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних  органів вишукувати такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність: виробництво і споживання, нагромадження та інвестиції.

Принципово важливою функцією грошового  ринку є забезпечення рівноваги  між попитом пропозицією грошей. Монетаристи опрацювали кілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів норми процента.

Графічний аналіз грошового ринку.

На рис. 1.8 по горизонтальній вісі показано загальну кількість грошей (М), по вертикальній — номінальну процентну ставку. Пряма (Мs), що вертикальна вісі абсцис, характеризує пропозицію грошей, яка вважається більш сталою величиною; попит на гроші — змінна величина, динаміка якої показана у вигляді лінії (Мd), нахиленої вниз. За вищих процентних ставок суб'єкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу) до високодохідних активів (що нижча процентна ставка, то більше процент тримають у високоліквідних активах) [24, c. 280].

Рис. 1.8. Грошовий ринок

Перетин ліній Мd і Мs у точці (Е) визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а  й показник рівноважної норми  процента (r0), яка в даному разі є  похідною величиною. З будь-якою більш низькою процентною ставкою рівень попиту на гроші перевершуватиме їх кількісну пропозицію. І навпаки, з будь-якою більш високою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Тільки в точці (Е) пропозиція і попит збігаються (рівноважні).

Тепер графічно покажемо наслідки зміни в пропозиції або  попиті на гроші, що відбуваються на монетарному  ринку. Скажімо, у центрального банку  виникли побоювання щодо інфляції і  він вирішив зробити монетарну  політику більш жорсткою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей. Вплив такої політики показано на рис. 1.9 [24, c. 282].

Рис. 1.9. Зміна в монетарній політиці

Переміщення лінії (Мs) пропозиції грошей уліво означає, що за існуючої ставки (ro), запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку в грошах. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано на рис. 1.9 у точці Е1, за нової вищої процентної ставки (r1).

Рис. 1.10. Зміна попиту і пропозиції

Послаблення монетарної політики або зменшення попиту на гроші призводить до протилежних  результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні  папери і тим самим збільшує пропозицію грошей, як показано на рис. 1.10, тоді лінія (Мs) переміститься вправо. Тепер у точці Е спостергіається надлишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в точці Е2 за нижчої процентної ставки (r2). Таке зниження рівня процентної ставки спонукає суб'єктів ринку тримати активи грошовій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери менш привабливою [24, c. 282].

Порушення рівноваги  на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У разі збільшення реального обсягу виробництва або  рівня цін попит на гроші збільшується. На рис. 1.10 лінія попиту переміщується справа вгору від Мd до Мd1, підвищуючи при цьому рівноважну процентну ставку до рівня (r1). Протилежні випадки мають місце у разі зменшення попиту на гроші через зниження цін цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Отже, на монетарному  ринку рівень процентної ставки змінюється таким чином, щоб відновити рівновагу  між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

У кейнсіанській макроекономічній моделі формою прояву інфляції є динаміка цін, імпульс до зростання яких може виходити як з боку попиту, так і  з боку пропозиції Спинимось на цих  висновках більш детально.

На рис. 1.11 показано спочатку лінію сукупного попиту Мd і лінію сукупної пропозиції Мs. Лінія сукупного попиту Мd показує рівень випуску продукції та доходів, за яких видатки дорівнюють доходам, а грошовий ринок перебуває в стані рівноваги. Лінія сукупної пропозиції Мs показує, який обсяг продукції господарські агенти готові запропонувати на ринку на кожному рівні цін. Отож, стан рівноваги на ринку буде на перетині ліній Мd і Мs у точці Е. У разі рівноважного рівня ціни (Р0) попит відповідає обсягу продукції (Y0), який господарські агенти готові реалізувати на ринку.