Суть, функці та еволюція грошей

 

Вступ

      I.    Поняття і суть грошей

1.1 Поняття та еволюція грошей

1.2 Суть грошей як економічної категорії

1.3 Погляди класиків економічної науки на роль та значення грошей

     II.    Функції грошей та х форми

2.1 Функція міри вартості  в сучасній економіці

2.2 Розвиток  грошового  обігу як процесу руху грошей

2.3 Гроші, як міновий  еквівалент(засіб платежу)

2.4 Утворення скарбів. Їх нагромадження та заощадження

2.5 Світові гроші в сучасних умовах

     III.      Роль грошей у сучасній економіці та їх подальша трансформація

Висновки

Використана література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Протягом століть гроші постійно змінювались  і сьогоднішній їх стан не є завершальною і остаточною стадією їх розвитку. Роль грошей з давніх часів привертала увагу вчених. Однак, як справедливо  помітив в середині минулого сторіччя англійський прем'єр-міністр У. Гладстан, "навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, скільки роздуми  з приводу сутності грошей". Гроші  виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки і суспільних відносин взагалі. Вони виконують свої функції у результаті безперервного  руху в сфері обігу, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення  матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм необхідну  довіру з боку суб'єктів ринку  та необхідні зручності і вигоди останнім. Грошові відносини є  найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього  розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є  складовою загальної економічної  теорії.

Актуальність обраної  для написання теми курсової роботи зумовлює той факт, що питання про  функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності  стосуються не тільки трактування окремих  функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних економічних шкіл, так і всередині  кожної з них.

Метою моєї курсової роботи є розглянути основні питання, що стосуються  походження, сутності та функцій грошей. 

Аналіз засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала  свою увагу економічна наука”.       

У роботі вивчається досвід закордонних вчених-економістів: Д. Рікардо, Дж. М. Кейнса, К. Маркса, П. Девідсона, Л. Харріса, П. Хейне, І. Фішера.

  Для реалізації мети роботи необхідно розглянути наступні питання: поняття і суть грошей, функції  грошей та їх форми, роль грошей у сучасній економіці та їх подальшу трансформацію. 

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість  теоретичних концепцій грошей, людство  сьогодні не має однозначної й  остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали  сумнівів в одних    суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в  суперечність з реальною дійсністю  і відкидалися. Очевидно, все це можна  пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для пізнання природи грошей необхідно з'ясувати питання про  їх походження, про причини, що зумовлюють виникнення  та існування грошей, і звичайно про їх функції в  економічному житті  суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    1. ПОНЯТТЯ І СУТЬ ГРОШЕЙ

 

1.1. Поняття та еволюція грошей

 

В економічній літературі немає єдиного визначення грошей. Найчастіше зустрічаються такі:

  1. Гроші - це те, що роблять гроші. Все, що виконує функції грошей, і є грошима (Макконелл К. і Брю С.);
  2. Гроші - загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін на товари і послуги, а також при сплаті боргів (Фішер С.);
  3. Гроші - особливий товар, який служить всезагальним еквівалентом (Дзюбик С., Ривак О.). [14, с.34]

При купівлі-продажу різноманітних  цінностей за готівковий розрахунок гроші виступають засобом обігу  як товару, так і капіталу. Гроші  як засіб накопичення і заощадження  концентруються в кредитній системі  і забезпечують власнику прибуток. Накопичення у формі тезаврації золота захищає грошові багатства  від знецінення. Гроші обслуговують різноманітні платіжні відносини, в  т.ч. і трудові. Саме ця функція грошей забезпечила широкий розвиток капіталістичної  кредитної системи. Функціонуючи на світовому ринку, гроші забезпечують перелив капіталу між країнами. Гроші  обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу через систему  грошових потоків між сферами  господарства, галузями виробництва  і регіонами країни. Організаторами цих грошових потоків є держава, господарюючі суб'єкти і почасти  окремі особи. Причому оборот вартості суспільного продукту починається  і закінчується у власника капіталу.

У сучасних умовах гроші  використовуються при: визначенні цін і реалізації товарів і послуг; визначенні собівартості продукції і величини прибутку;       

оплаті праці; складанні та виконанні державних бюджетів різних рівнів;здійсненні кредитних і розрахункових операцій;здійсненні операцій з короткостроковими фінансовими вкладеннями;заощадженні і накопиченні в якості засобу;оцінці обсягу ресурсів, що беруть участь в процесі виробництва (основні та оборотні фонди); психологічної оцінки людини і т.п.

Таким чином, гроші - це нетехнічні засобу обігу. Вони відображають глибокі  суспільні відносини. Сутність грошей у тому, що вони мають властивість  загальної, безпосередній обмінності; представляють собою кристалізацію  мінової вартості; є втіленням  загального робочого часу. Світовій економічній  літературі відомо кілька альтернативних концепцій походження грошей.   Відповідно до раціоналістичної концепції гроші є результатом певної домовленості між людьми, які переконалися, що для обслуговування мінових операцій необхідні спеціальні інструменти. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем у праці „Нікомахова етика". Ця ідея знайшла законодавче втілення в античних та середньовічних суспільствах.

Різновидом попередньої  можна вважати номіналістичну концепцію, яка представлена у державній  теорії грошей німецькою економіста Г.Кнанна. На його думку, створені державою гроші приймаються незалежно  від їх металевого вмісту, с характерними платіжними засобами, тобто умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою. Багато сучасних західних економістів розділяють погляди  цього суб'єктивно-психологічного підходу  до походження грошей (П.Самуельсон, Л.Харріс. Дж.К.Гелбрейт та ін.).

За еволюційною концепцією гроші з'явилися в результаті об'єктивного еволюційного процесу, який по мимо волі людей привів до гою, що деякі предмети виділилися із загальної маси товарів і зайняли в економіці особливе місце всезагальних еквівалентів. Найбільш послідовним прихильником другої концепції був К.Маркс, який опирався на ідеї А.Сміта, Д.Рікардо та ін. Дана концепція певною мірою поширена і в сучасній економічній літературі.

Представники функціональних концепцій грошей називають низку  конкретних факторів, прискорення розвитку яких зумовило необхідність існування  грошей: відсутність синхронізації  надходжень коштів від продажу і  здійснення платежів у зв'язку із покупками, що ускладнює прямий товарообмін; наявність 1трансакційних витрат, тобто витрат, необхідних для укладання угод; невизначеність економічних перспектив, що змушує учасників обміну накопичувати залишки і грошей для страхування від ризику; час як невід'ємний елемент процесів обігу благ, який надає грошам роль з'єднувальної ланки.

Грошова система - це форма  організації грошового обігу  в країні, яка склалася історично  і закріплена національним законодавством. Сучасні грошові системи з  готівкою, чеками, касовими автоматами і низкою непростих фінансових інструментів виникли не зразу, а розвивалися  протягом століть. За історію людства  існувало багато різних типів грошей. Початково грошима були товари.

Товарні гроші - це гроші, засновані  на використанні як загального мінового еквіваленту (платіжного засобу) якогось  товару, який є цінністю як у якості грошей, так і в якості звичайного товару, необхідного для задоволення  тих чи інших потреб. Історія переконливо  стверджує, що різні товари в тих  чи інших районах земної кулі в  різний час виконували функції грошей. Так, у Стародавньому Римі й античній Греції функцію грошей виконувача худоба, в Японії - рис, у Китаї - чай, в Ісландії - риба, на Русі - хутро соболя, в американських індіанців - намисто із черепашок або бісеру і т.д. Упродовж не одного сторіччя різні види первісних грошей витісняли один одного. Архаїчні гроші поступалися місцем більш зручним і передовим, які більше відповідали вимогам основних функцій. Метали, що пов'язано з наявністю у них низки властивостей, необхідних для виконання функцій грошей: рідкісність, корисність, однорідність, подільність, портативність, збереженість. Залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці. Олов'яні вживались у Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії. Мідні - у стародавньому Китаї та Стародавньому Римі. Срібні гроші широко використовувались на рубежі II і III тис. н.е. в Китаї, Персії та Месопотамії. Перші золоті монети, на думку Геродота, карбувалися в Лідії (західна частина Малої Азії) у VII ст. до н.е. Монета - це зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконений державою як засіб обігу. Роль золота і срібла в грошовому обігу різних країн залежала від встановлення тієї чи іншої грошової системи. Залежно від металу, який в даній країні був прийнятий як загальний еквівалент і база грошового обігу, розрізняють біметалічну і монометалічну грошові системи.

Біметалізм - грошова система, за якою роль загального еквіваленту  закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом і  сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів і їх необмежений  обіг. При біметалевій системі  встановлюються фіксовані пропорції  між грошовими вартостями золота і срібла. Правда, за певних обставин ця система може породжувати деякі  проблеми, оскільки ринкові ціни золота і срібла із часом змінюються. Як тільки виникає різниця між ціновою  пропорцією на світовому ринку й  офіційною внутрішньою ціновою  пропорцією, годі один з двох металів  стає більш цінним, ніж інший. І  час від часу виявляється, що у  сфері обігу реально функціонує лише один метал. Ця тенденція відома як закон Грешама (англійський фінансист  часів королеви Єлизавети XVI ст.). Закон  Грешама розкриває таку закономірність: „Погані гроші витісняють хороші гроші з обігу", тобто якщо гроші  стають більш цінними у якійсь іншій якості, ніж засіб обігу, то вони виходять з обігу і перестають бути грошима. Відносно більш дешеві гроші витісняють із обігу більш  дорогі, які або 2тезавруються, або використовуються для зовнішніх платежів, або йдуть на переплавку і потім обмінюються на погані гроші. Біметалізм був широко розповсюджений в ХVІ-ХVІІ ст., а в кількох країнах Західної Європи - і в XIX ст. Проте процес історичної еволюції товарного виробництва і товарного обігу вимагав стійких грошей, єдиного загального еквіваленту, тому біметалізм поступається місцем монометалічній системі обігу.

Монометалізм - грошова система, при якій один метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а  також володіє необмеженою обмінною здібністю. Срібний монометалізм існував  у Росії, Індії, Голландії. Золотий  монометалізм (золотий стандарт) вперше склався у Великобританії в кінці XVIII ст., потім у Німеччині (1871-1873), Швеції, Норвегії, Данії (1873), Франції (1876-1878), Росії та Японії (1897), у США (1900).

Сучасна грошова система  є системою паперових і кредитних  грошей.

Паперові (декретні) гроші - це грошові засоби, чия вартість грошей перевищує витрати їх виробництва  або цінність при альтернативному  використанні. Вони є певними формами  боргових зобов'язань держави та державних агентів. На відміну від  „товарних грошей", де вартість як засобу обміну та платежу підкріплена  вартістю товару, який виконує роль грошей, у паперових грошах це правило  відсутнє. Вперше паперові гроші з'явились  в Китаї (VIII ст. н.е.). У середині XVII ст. вони розповсюдились в Європі, Північній  Америці, Росії і у своєму розвитку пройшли декілька етапів. Спочатку паперові гроші (оборотний банківський  білет) мали металеву основу, тобто  існував обмін паперових грошей на золото, срібло або мідь. Згодом паперові гроші набули форми банкноти. Це були неконвертовані відносно цінних металів банківські білети з примусово  встановленим державою курсом. Проблема конвертованості розв'язується сьогодні відносно не золота, а інших валют. В цих умовах метали використовуються лише для випуску білонної монети.

Білонна монета - розмінна монета, що виготовляється з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного  в ній металу та витрат на її чеканку. Паперові гроші і розмінні монети, разом взяті, утворюють готівкові  гроші, випуск яких монополізований  державою.

Упродовж подальшої еволюції грошей в XX ст. все більшого поширення  набуває заміна готівкових грошей безготівковими (кредитними), які поступово стають домінуючою формою грошей у розвинутих країнах. Безготівкові гроші виступають як грошові вклади, переважно в  банківських установах, тобто записи на рахунках у банках чи зарахування  взаємних вимог без участі готівкових грошових знаків. Такі вклади називають  банківськими (кредитними) грошима, складовими яких є: чеки, кредитні картки, векселі, термінові депозити тощо. Переважна  більшість безготівкових розрахунків  здійснюється між суб'єктами господарювання. Проте останнім часом постійно зростають  також обсяги безготівкових розрахунків. До недавнього часу в розвинутих країнах для розрахунків домашніх господарств з фірмами широко застосовувалися розрахункові чеки і банківські чекові книжки. Сьогодні швидкого поширення набуває застосування кредитних карток, або, як їх ще називають, електронних грошей. У майбутньому, за прогнозами багатьох економістів, гроші функціонуватимуть у вигляді електронних міжбанківських трансакцій. Гроші залишаться в обігу, але стануть „невидимими". Однак, швидкі зміни різних видів грошей спричиняють певні проблеми для центральних банків, які зобов'язані вимірювати і контролювати попит на гроші та пропозицію грошей у країні.

ХХ ст. зі своїми війнами, революціями і переворотами внесло багато змін в усі сфери суспільного  життя. Було впроваджено нові ідеології, економічні вчення та форми власності. Також відзначило себе переходом до обігу паперових грошей і перетворення золота і срібла у товар, який можна купити за ринковою ціною. Новим етапом еволюції грошей стала поява “електронних грошей ”. Це абсолютно нова система грошового обігу, яка за допомогою новітніх коп’ютерних та систем зв’язку дозволяє легко переводити кошти з одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає в тому, що не доводиться носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати карточки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає тільки її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). “Золоті” картки обслуговують осіб з високою кредитоспроможністю  і передбачають численні пільги для  користувачів.

Дебетні поділяються на картки об’єднаних і регіональних систем.

За технологічними особливостями  розрізняють картки двох видів –  з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою.

У світі є багато платіжних  систем з використанням кредитних  та дебетних карток. Найпоширенішою із них є VISA, пластикові картки якої приймаються  до оплати у 220 країнах світу, більш  ніж у 13 мільйонах підприємств  торгівлі і сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків. Крім систем VISA, у світі широко поширені такі міжнародні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS. У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток VISA, 280 млн. – EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. – DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матеріальним символом економічних  і юридичних відносин, які виникають  між суб’єктами, що укладають карткову угоду.

Основні суб’єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

- власник картки;

-3 банк-емітент;

- підприємство торгівлі  або сфери послуг;

- 4банк-еквайр .

Західні економісти схиляються до думки, що в майбутньому паперові гроші (банкноти і чеки) повністю зникнуть, їх замінять електронні міжбанківські  трансакції. Гроші залишаться, але  стануть “невидимими”.

 

1.2. Сутність грошей як економічної категорії

 

Незважаючи на чисельні дослідження  грошей, їх суть як особливого суспільного  засобу, здатного виконувати роль загального еквівалента, досі дискутується. Гроші - це особливий товар, суспільна корисність якого полягає у здатності бути загальним еквівалентом і формою вартості товарів, виражати затрати суспільно-необхідної праці, що втілена у товарі, опосередковувати рух і обмін товарів, об´єднувати приватну працю товаровиробників у систему суспільної праці, забезпечувати еквівалентність обміну між товаровиробниками. Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиробників, а й визначають ефективність функціонування господарського механізму суспільства. Слугуючи засобом обміну і нагромадження, вони забезпечують перенесення вартості у часі і просторі. Поряд з іншими споживними якостями гроші є загальною споживною вартістю і загальним засобом обміну. Тому категорія «гроші» - це супертовар, що має загальноекономічне навантаження. Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається як плата за товари й послуги. Ось чому до грошей відносять банкноти, монети, банківські активи, боргові зобов´язання, а також товарні гроші, тобто споживчі товари, що можуть використовуватися як засіб обміну.

Для цього вони повинні  мати наступні властивості:

а) стабільність, тобто якомога  триваліше зберігати однакову купівельну силу. Де відсутня стабільність, там  гроші витрачаються, щоб не знецінитись, або ж відкладаються у надії, що зростуть у своїй вартості;

б) портативність - здатність  легко переміщуватися, бути невеликими, щоб люди могли їх носити і використовувати  в потрібних розрахунках;

в) зносостійкість - виготовлятися  з міцного матеріалу. Приміром, купюри гривні витримують понад 400 згинань  і надійно гарантують тривалість перебування у каналах обігу;

г) однорідність - гроші одного й того ж номіналу незалежно від  форми повинні мати однакову вартість;

д) подільність - здатність  ділитися на частини і мати кратні номінали;

є) пізнаваність - гроші мають  бути легко пізнаваними за характерними ознаками і важкими для фальшування.

Ліквідація системи золотого стандарту і заміна його паперовими знаками вартості у наслідку привела  до того, що вартість сучасних форм грошей вже ні прямо, ні посередньо не прив´язана до вартості золота або якогось іншого металу. Процес обмеженого використання золота в каналах грошового обігу, розпочавшись з ліквідації золотого стандарту у внутрішньому грошовому  обороті, тепер охопив і сферу  міжнародного грошового обігу. Головні  причини поширення паперової  форми грошей, що не розмінюються на золото, пов´язані з утвердженням великомасштабного серійного виробництва, в якому збільшення виробленої товарної маси значно випереджає темпи приросту видобування золота. До того ж випереджаючими темпами зростають обсяги використання вже добутого золота у технічних й інших цілях. Невідповідність між кількістю золота і товарною масою в обігу посилюється появою різного роду механізмів, що обмежують ринкову конкуренцію, посилюють економічну роль держави, розширюють вивіз капіталів та стимулюють інтернаціоналізацію господарського життя. До цих процесів додалося роздвоєння мінової вартості золота як товару і золота як грошей. Золото (як гроші) виконує суто суспільну роль, тому у якості грошей крім золота можуть використовуватися знаки вартості, які виконують функції грошей лише настільки, наскільки вони представляють відсутнє в обігу золото. Суспільне призначення грошей - бути засобом обігу і носієм капіталу. Гроші як засіб обігу переважно використовуються для реалізації наявної споживної вартості, в тому числі в процесі їх витрачання на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до споживачів на еквівалентній основі. Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагромадження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позичкового капіталу.

Прагнення дати вичерпну відповідь  на запитання про гроші як економічну категорію пронизує усю історію  наукової думки. Ще у 1857 р. англійський  вчений У. Джевонс висловив думку, що «гроші для економічної теорії - це те ж, що квадратура круга у геометрії». Тому гроші, як наголошував Ф. Хайек, «якими ми щоденно користуємося, є  річчю зовсім незбагненною і поряд  із сексом, об´єктом найбожевільнішої фантазій».

В даний час гроші «декретуються» урядом, тому їх цінність значною мірою  визначається довірою до уряду, який тримає під своїм контролем обсяги грошової маси в обігу держави. На цій підставі сучасну кредитно-паперову грошову систему називають фідуціальною, яка ґрунтується на довірі.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий запас, а  визначається їхньою обмеженою кількістю  в обігу. Якщо паперові гроші не володітимуть властивістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Необхідність грошей по-перше, пов'язана з товарним виробництвом, рухом товарів і потребою в  загальному еквівалентному посереднику. По-друге, товар і гроші стали  невід'ємними один від одного (споживча вартість). По-третє, виникає потреба  в узагальненні обсягу товарних мас  і збалансування з кількістю  грошей. По-четверте, складання балансу (товарних у державі, міжнародних  розрахунків, доходів і видатків, бухгалтерських бюджетів) неможливі  без наявності грошової системи

Гроші постають як економічна ланка, яка має зовнішні (поверхневі) ознаки всього комплексу функціональних зв'язків, що розвиваються у процесі  суспільного відтворення матеріальних і духовних благ, їх виробництва, обміну, розподілу і споживання. З іншого боку, гроші являють собою відносно самостійну структурно розгалужену  систему, що розвивається за власною  логікою.

Сутність грошей полягає  в тому що це - специфічний товарний вид, з натуральною формою якого  зростається суспільна функція  всезагального еквівалента. Сутність грошей виражається в єдності  трьох властивостей:

• всезагальною обмінюваністю;

• кристалізацією мінової  вартості;

• матеріалізацією всезагального  робочого часу.

За допомогою грошей вирішуються  протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару, між конкретною і абсолютною працею в товаро-еквівалентному обміні. Споживча вартість грошей начебто  подвоюється (адже вони крім власної  споживчої вартості, здатні задовольнити будь-яку), а вартість грошей є абсолютною (адже гроші здатні обмінюватись на будь-який товар). Не зосереджуючи в  собі скільки-небудь цінності, гроші  служать мірилом вартості всіх оточуючих  нас речей і мають здатність  перетворюватись в будь-яку з  них.

Гроші, які виникли з  вирішення протиріччя товару, не є  простим технічним засобом обігу, а відображають глибокі суспільні  відносини. Вони є історичною категорією, яка розвивається за своїми законами і набуває власних рис в  процесі розвитку.

 

 

    1. Погляди класиків економічної науки на роль та значення грошей

 

Представники школи меркантилізму  У. Стаффорд (1554-1612), Т. Ман (1571-1641) та Д. Норса (1641-1691), обґрунтовуючи металістичне розуміння грошей, визначали гроші  як багатство держави, яке ототожнювали з коштовними металами. На цій підставі сутність грошей вони пов´язували з  природними властивостями золота і  срібла. Представники номіналістичної  теорії грошей Дж. Берклі (1685-1753) і Дж. Стюарт (1712-1780) сутність грошей зводили  до виконання суто технічних функцій  засобу обміну товарів та ідеальної  одиниці обміну. Німецький економіст  Г. Кнапп у книзі «Державна  теорія грошей» (1905р.)[   ] визначав гроші як хартальний платіжний засіб, тобто знаки, яким держава надала певну купівельну силу. Австрійський економіст Ф. Бендиксен у праці «Про цінність грошей»

[  ] визначав гроші, як свідоцтво про надання послуг членам суспільства, що дає право на отримання зустрічних послуг.

К. Маркс у праці «Капітал»  [   ] гроші тлумачив як особливий товар, загальний вартісний еквівалент та уречевлені виробничі відносини. Він вважав, що в процесі розвитку суспільного поділу праці виникла потреба у регулярному обміні результатами праці. Товари обмінюються, бо на їх виробництво затрачено відповідну кількість суспільно-необхідної праці, що становить їх вартість. Гроші є товаром-еквівалентом для виразу вартості. Вони виникли еволюційним шляхом, є виразом золота, яке зберегло свою товарну природу. Після демонетизації золота проблема визначення природи і суті сучасних грошей переважно обмежується виконуваними ними функціями. Цей підхід сформував англійський економіст Дж. Гікс у книзі «Вартість і капітал»  [            ]. Л. Гарріс у праці «Грошова теорія» [  ] гроші тлумачить як суспільний феномен, тому грошима стає будь-який товар, що здатний виконувати функції засобу обігу, платежу й обміну вартості. Аналогічне визначення дав і Е.Дж.Долан. У своїй книзі «Гроші, банки і грошово-кредитна політика» він зазначає: «Гроші - це засіб оплати товарів і послуг, засіб обміну вартості та засіб збереження (нагромадження) вартості».

 

  1. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФОРМИ

 

2.1 Функція міри вартості в сучасній економіці

 

У теорії грошей найскладнішою  є проблема їх вартості. В історії  світової економічної думки не одна спроба визначних мислителів дати наукове  пояснення природи грошей розбивалася  якраз об цю проблему. Апогею у своєму розвитку ця історія досягла на початку XX століття (у працях Г. Кнаппа, Ф. Бендіксена, К. Ельстера та інші), коли неповноцінні гроші набули значного поширення, проте  не втратили прямого чи опосередкованого зв’язку із золотом, оскільки ще не відбулася демонетизація золота. У цих специфічних умовах втручання  держави в грошову сферу було очевидним, а вартість грошей залишалася відносно стабільною, що й надавало правдоподібності концепції державотворчого  походження вартості грошей. Після  демонетизації золота, коли інфляційне знецінення неповноцінних грошей набуло загрозливого характеру і не піддавалося  прямому державному регулюванню, стала  очевидною помилковістю цієї концепції. Подібного метаморфозу зазнала  і марксистська теорія грошей, яка  абсолютизувала їх товарну природу ("гроші по своїй природі - це завжди золото і срібло" - писав К. Маркс), а вартість грошей пояснювала з позицій  трудової теорії вартості, тобто визначала  субстанціональною вартістю того товару, що функціонував як гроші. Проте після  демонетизації золота, коли були перекриті  всі канали впливу вартості золота на товарні ціни, стала очевидною  безпідставність концепції трудового  походження вартості грошей. Представники марксистської теорії так і не змогли подолати суперечності між їх теорією трудової вартості і нематеріальною формою грошей, яке виникло в реальній дійсності після демонетизації  золота. Це призвело до істотного послаблення  позицій марксистської економічної  теорії взагалі.

Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти  в питанні про вартість грошей: вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу. Гроші як капітал  набувають свою вартість на грошовому  ринку під впливом попиту і  пропозицій, і виступає вона у формі  процента. Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної спроможності. Проте механізм формування цієї вартості грошей істотно розрізняється при функціонуванні повноцінних і неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної  вартості, а набувають своєї вартості виключно в обігу. Основними їх формами  є: білонна (розмінна) монета карбується з металу, що коштує дешевше номінального виразу монети); паперові гроші (казначейські зобов’язання) (вид нерозмінних  на коштовні метали знаків вартості, що випускаються державою (казначейством), для покриття своїх витрат і наділяються  нею примусовим курсом та підкріплене  законом про обов’язкове їх приймання  у всіх видах платежів; банківські зобов’язання (банкноти), депозитні  вклади (неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу і  існують у вигляді певних сум  на паперах в банках; квазігроші (майже гроші) (це специфічні грошові  форми, в яких грошова суть істотно  послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм. Вексель може використовуватися  як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч і не є грошима. Те саме можна сказати  про чек.  Вартість неповноцінних  грошей, що не мають субстанціональної  вартості, відбувається під впливом  тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих  грошей від реальної. У міру заміщення  в обігу золота його знаками цей  розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали  в їх номінальній, а не в реальній вартості. З припиненням розміну  банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній  вартості. По суті вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому  гроші функціонують.