Суть та стадії виборчого процесу

ВСТУП

Такі конституційні категорії як "народ", "влада", "вибори", "референдуми" є, по суті, ключовими для розвитку всього конституційного законодавства України. Влада українського народу реалізується передусім шляхом проведення виборів і референдумів і вона є вихідною базою для становлення і розвитку відповідного законодавства. Саме від народного волевиявлення залежить правове майбутнє нашої держави.

Ст. 1 Конституції України визначає Україну як суверен­ну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Демократичність держави і суспільст­ва насамперед визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реально існуючі процедури виявлення і здій­снення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами.

Визнання на­роду верховним носієм державної влади є вираженням народного суверенітету. Адже саме народний сувернітет є основним принципом демократичної організації і діяльності держави та її відповідальності перед суспільством. Це означає, що народ, не поді­ляючи ні з ким своєї влади, здійснює її самостійно і не­залежно, виключно у своїх інтересах. Право народу на встановлення і здійснення влади є його природним пра­вом, а відтак народний суверенітет — невідчужуваний і недоторканний. Іншими словами, як проголошено у ст. 5 Конституції України, ніхто не може узурпувати державну владу.

Громадяни України згідно з Конституцією України можуть брати безпосередню участь у здійсненні державної влади. Таку форму народного сувернітету називають прямою (безпосередньою) демократією. Ця форма народовладдя виникла історично першою. Ще в умовах первісного суспільства вона здійснювалась у вигляді загальних зборів членів спільноти. У перших державних утвореннях безпосереднє народовладдя проявлялось у ви­гляді народних зборів, на які сходилися всі громадяни,- крім рабів. Участь у роботі народних зборів усіх вільних громадян в ідеалі мала забезпечувати прийняття рішень, які б відповідали волі більшості громадян даного державного утворення. З розвитком і зростанням держав, ускладненням їхніх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення усього на­селення, яке постійно примножувалося. Це обумовило заро­дження й поширення іншої форми народовладдя — представ­ницької, її сутність полягає в тому, що більшість загально­державних питань уже вирішується не всіма громадянами, а лише їх певними групами. Ці групи виступають повноваж­ними представниками населення держави, від імені та за дорученням якого виробляють і ухвалюють рішення, що ста­ють обов'язковими до виконання. Якщо група представляє все населення держави, тоді вона утворює загальнодержавний орган, який дістає право виступати від імені всієї держави й приймати у формі законів рішення, загальнообов'язкові на всій її території. Такі представницькі органи — парламенти — є органами законодавчої влади і у відповідності з націо­нальними традиціями можуть називатися по-різному — Пар­ламент, Народні або Національні збори, Конгрес, Бундестаг, Палата депутатів тощо. В Україні у відповідності зі ст. 75 Конституції єдиним органом законодавчої влади, її парламен­том є Верховна Рада. Крім колективних (колегіальних) загальнодержавних орга­нів, можуть створюватися й одноособові, уповноважені ви­ступати від імені держави. В Україні, це — Президент.

Коли група осіб виступає від імені певної частини насе­лення держави, вона утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може виносити рішення, що стають обов'язковими до виконання в межах відповідної частини території країни й стосуються питань, віднесених до компетенції таких органів.

З розвитком і вдосконаленням форм представницьке народовладдя все ширше застосовується для повсякденного управління справами держави й суспільства. Але безпосереднє народовладдя не виключається з державно-правової та по­літичної практики. Більше того, його роль підвищується і знаходить свій прояв у тому, що найсуттєвіші проблеми, які мають визначальне значення для функціонування та розвитку державних і суспільних інститутів, вирішуються саме за допомогою безпосередньої демократії.

У сучасних державах значення прямого народовладдя поступово підвищується. За його допомогою вирішують здебільшого найважливіші державні і суспільні проблеми. Зростає його вага і в Україні в реалізації положень Конституції України. Саме на її основі нового поштовху набули розвиток та подальше удосконалення законодавства, присвяченого регулюванню найрізноманітніших процедур здійснення безпосередньої демократії.

Державно-правовій практиці відомі різні форми прямого народовладдя. Найбільшого поширення світі та в Україні набули вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування. Саме вони прямо згадуються в III Розділі Конституції України.

Світова і вітчизняна практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії), але найбільшого визнання й поширення набули вибори до органів державної влади й місцевого самоврядування, а та­кож референдум.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ВИБОРІВ

1.1. Поняття «вибори»

Найбільш поширеною формою прямого народовлад­дя є вибори. Термін "вибори" означає процес, в результаті якого певна сукупність людей, часто організована в політичні об'єднання (партії, рухи тощо), шляхом голосування формує державний орган або заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи чи обрані посадові особи дістають право при виконанні своїх суспільних функцій виступати від імені відповідної сукупності людей і наділяються повноважен­нями приймати загальнообов'язкові рішення.

Отже, вибори в конституційному праві — це спосіб формуван­ня органу державної влади, органу місцевого самовряду­вання або наділення повноваженнями їх посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначен­ня результатів такого голосування встановленою більші­стю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату, мають право балотуватися два і більше канди­датів.

Вибори в Україні — це передбачена Консти­туцією та законами України форма прямого народовлад­дя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного го­лосування щодо формування конституційного якісного і кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, вибори за своєю сутністю є механізмом передачі народом (в особі виборців) доручення своїм представ­никам (депутатам) здійснювати від його імені владу. Інакше кажучи, шляхом виборів народ делегує владні повноваження своїм представникам.

1.2. Принципи виборчого права України

Характеризуючи вибори і референдум. Конституція України вказує, що вони є формами безпосередньої де­мократії, через які народ здійснює своє волевиявлення (ст. 69). А в ст. 71 закріплено положення про те, що ви­бори до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування є вільними і відбуваються на основі загально­го, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голо­сування.

Принцип загальності виборів в Україні означає, що всі її громадяни, які на день виборів досягли 18 років, мають право голосу. Цього права позбавляються лише ті, кого у судовому порядку визнано недієздатними.

Пряме виборче право забезпечує остаточність вирі­шення питання про зайняття виборної посади, шляхом голосування безпосередньо "за" чи "проти" кандидата.

Таєм­ність голосування передбачає недопущення будь-якого нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

Рівність виборчого права — це наявність у виборців однакової кількості голосів, можливість в однаковій мірі впливати на результати виборів.

Конституція України встановлює, що вибори є віль­ними. Це означає неприпустимість будь-якого тиску на виборців з метою примусити їх голосувати не відповідно до своїх переконань.

1.3. Види виборчих систем

За порядком визначення результатів виборів розріз­няють такі виборчі системи:

1. мажоритарна;

2. пропорційна;

3. змішана.

Мажоритарною вважається сис­тема визначення результатів виборів, завдяки якій депу­татські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необраними. Залежно від того, як визначається більшість го­лосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють:

1) мажоритарну систему абсолютної більшості; 2) мажо­ритарну систему відносної більшості; 3) мажоритарну систему кваліфікованою більшості.

Недоліком мажоритарної системи відносної біль­шості є те, що вона не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців, хоча і відносною їх більшістю на момент голосування, за таких умов голо­си виборців, що голосували проти обраного кандидата, пропадають.

Напротивагу означеній мажоритарна система абсо­лютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості пе­редбачає, що обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав певну, кваліфіковану біль­шість голосів виборців. Кваліфікована більшість вста­новлюється законодавством.

Другим видом виборчих систем є пропорційна сис­тема. При пропорційній системі депутатські мандати роз­поділяються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною з них у межах виборчого ок­ругу. При застосуванні цієї системи округи - бага­томандатні.

В Україні застосовується змішана система виборів, яка поєднує в собі елементи мажоритарної і пропорційної виборчих систем. Так, 225 народних депутатів обираються за мажоритарною виборчою системою, а інші 225 – за пропорційною, шляхом голосування за списки кандидатів, висунутих політичними партіями (блоками).

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

2.1. Поняття виборчого процесу

В виборчому законодавстві приділяється велика увага виборчому процесу, тобто певної врегульованої правовими нормами сукупності дій громадян і уповноважених органів, які спрямовані на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядуваня.

Виборчим процесом називається врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів, організацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

2.2. Засади виборчого процесу

Засади виборчого процесу — це ті вихідні ідеї та вимоги, що покладаються в основу здійснення кожної виборчої процедури[2], тобто таких дій, в результаті послідовного виконання яких відбувається формування виборного органу або заміщення виборної вакантної посади.

Виборчий процес здійснюється на засадах: законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес; політичного плюралізму; гласності і відкритості; рівності прав суб'єктів ви­борчого процесу; рівності всіх кандидатів у депутати і президенти України; свободи передвиборної агітації, рівних можли­востей доступу до засобів масової інформації; неупередженості до партій (блоків), кандидатів у президенти і депутати з боку органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та керівників підприємств, установ і організацій.

2.3. Суб’єкти виборчого процесу

Суб'єктами виборчого процесу є:

1)громадяни України, які мають право голосу (виборці);

2)виборчі комісії, утворені відповідно до Законів України "Про Центральну виборчу комісію", "Про вибори Президента України", "Про вибори народних депутатів України";

3)кандидати у депутати і президенти України; партії (блоки), які висунули кандидатів у депу­тати;

4)органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

5)офіційні спостерігачі від партій (блоків) — суб'єк­тів виборчого процесу, від кандидатів у депутати і президенти, від іноземних держав і міжнародних організацій.

РОЗДІЛ 3. СТАДІЇ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

3.1. Стадії виборчого процесу

Виборчого процес – це діяльність, яка здійснюється в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох стадій (етапів). В науці конс­титуційного права звичайно виділяють такі стадії вибор­чого процесу:

1. призначення виборів;

2. утворення виборчих органів;

3. утворення виборчих округів та виборчих дільниць;

4. складання списків виборців (реєстрація виборців);

5. висування і реєстрація кандидатів;

6. передвиборна агітація;

7. голосування, підрахунок голосів виборців, встанов­лення та оприлюднення результатів виборів.

3.2. Призначення виборів 

Є першою стадією виборчого процесу, і вона полягає у встановленні уповноваженим органом дати голосування. Виборче законодавство від­повідно до положень Конституції України встановлює порядок призначення виборів народних депутатів залеж­но від виду виборів, які можуть бути черговими, позачер­говими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули.

Так, чергові вибори народних депутатів не призна­чаються, а проводяться без призначення в день, чітко визначений Конституцією України (ч. 1 ст. 77) - в остан­ню неділю березня четвертого року повноважень Верхо­вної Ради України за 90 днів до дня виборів.

Позачергові вибори народних депутатів України від­повідно до п. 7 ст. 106 Конституції України призначаю­ться Президентом України і відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опуб­лікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України[3]. Рішення про початок ви­борчої кампанії приймає Центральна виборча комісія не пізніше як за 60 днів до дня виборів.

Якщо після проведення виборів неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців, то проводяться повторні вибори, які призначаються Центральною виборчою комісією у разі:

1. визнання виборів народних депутатів України в окрузі недійс­ними. Підставами цього можуть бути: 1)порушення вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" в ході проведення виборів або при підрахунку голосів в одномандатному виборчому окрузі, які не дозволяють з достовірністю визначити результати волевиявлення виборців; 2)кількість виборчих дільниць, на яких голосу­вання в одномандатному окрузі було визнано недійс­ним, становить не менше 25 відсотків від загальної кількостівиборчих дільниць, утворених на території цього одномандатного округу.

2. визнання виборів народних депутатів України в окрузі такими, що не відбулися. Підставою цього може стати визнання окружною виборчою комісією відсутності жодного зареєстрованого кандидата в депутати на день виборів в одномандатному виборчому окрузі.

3. визнання депутата таким, що відмовився від депутатського ман­дата. Це стається у разі невиконання особою, обраною народним депутатом України таких вимог як подання не пізнш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів вибо­рів документа про її звільнення з роботи (посади), несумісної з депутатським мандатом. Також у разі звернення особи, обраної депутатом, до Центральної виборчої комісії про наявність поважних причин, які перешкоджають виконати дану вимогу.

Повторні вибори призначаються в будь-якому з 225 одно­мандатних округів, де вибори проводяться по мажоритарній виборчій системі.

Чергові і позачергові вибори Президента України признача­ються Верховною Радою України. Згідно розділу V ст.103 Конституції України чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України. Постанова Верховної Ради України про призначення чергових виборів приймається не пізніше як за 180 днів до дня виборів.

Позачергові вибори проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень. Рішення про призначення позачергових виборів приймається не пізніше як на п'ятий день після припинення повноважень Президента України.

Повторні вибори Президента України призначаються Верховною Радою України в місячний строк з дня одер­жання подання Центральної виборчої комісії.

Якщо на виборах Президента України балотувалося не більше двох кандидатів у Президенти України і жодного з них не було обрано, а також якщо всі кандидати у Президенти України до дня виборів зняли свої кандидатури, то Центральна виборча комісія не пізніше як на двадцятий день після встановлення результатів виборів вносить до Верховної Ради України подання про призначення повторних виборів Президента України.

Вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість тих депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Рішення про проведення чергових і позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України не пізніше як за 90 днів до дня виборів. Рішення про проведення повторних виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає відповідна територіальна виборча комісія. Рішення про проведення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, приймають відповідні місцеві ради не пізніше як через місяць з моменту вибуття депутата. Рішення про проведення виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці приймається відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською, Севастопольською міською радою.

3.3. Утворення виборчих органів 

Уторення виборчих органів, які здійснюють керівництво виборчим процесом.Їхфункції здійснюють виборчі комісії - спеціаль­ні колегіальні виборчі органи, що утворюються для під­готовки і проведення виборів.

Відповідно до Закону "Про вибори народних депу­татів України" для організації і проведення виборів на­родних депутатів створюється Центральна виборча комі­сія, окружні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії.

Відповідно до Закону "Про вибори Президента Ук­раїни" для організації і проведення виборів Президента створюється Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії та дільничні виборчі комісії по виборах Президента України.

Відповідно до Закону "Про вибори депутатів місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів для прове­дення виборів депутатів і голів рад утворюються: тери­торіальні виборчі комісії — сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні виборчі комісії по ви­борах депутатів та голів рад; окружні виборчі комісії — по виборах депутатів обласних, Київської і Севастополь­ської міських рад. Окружні виборчі комісії можуть утво­рюватись також по виборах депутатів районних, міських (міст обласного підпорядкування), районних у містах рад; дільничні виборчі комісії.

Відповідно до Закону "Про вибори депутатів місце­вих рад та сільських, селищних, міських голів для прове­дення виборів депутатів і голів рад утворюються: тери­торіальні виборчі комісії — сільські, селищні, районні, міські, районні у містах, обласні виборчі комісії по ви­борах депутатів та голів рад; окружні виборчі комісії — по виборах депутатів обласних, Київської і Севастополь­ської міських рад. Окружні виборчі комісії можуть утво­рюватись також по виборах депутатів районних, міських

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 членів, які призначаються на посаду Верховною Ра­дою України за поданням Президента України (п. 21 ст. 85 Конституції України). Комісія працює на постійній основі, її члени звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи.

Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та во­лодіє державною мовою. Перед вступом на посаду член Комісії складає присягу на пленарному засіданні Верхо­вної Ради України.

Члени Комісії обирають зі свого складу Голову Комі­сії, заступника Голови Комісії та секретаря Комісії. Го­лова Комісії, заступник Голови Комісії, секретар Комісії, а також не менш як третина інших членів Комісії повин­ні мати вищу юридичну освіту. Строк повноважень чле­нів Комісії - 6 років.

Основними функціями Центральної виборчої комісії згідно з Законом України “Про Центральну виборчу ко­місію” від 17 грудня 1997 року є:

1) організація підготовки і проведення виборів Прези­дента України, народних депутатів України та всеук­раїнського референдуму;

2) забезпечення реалізації і захисту ви­борчих прав громадян України;

3) здійснення керівництва діяльністю виборчих комісійта їх консультативно-методичне забезпечення;

4) контроль за виконанням виборчого законодавства;

5) виконання повноважень окружної виборчої комісії багатомандатного загальнодержавного виборчого округу.

Вимоги членів ЦВК пов'язані з виконанням ни­ми своїх повноважень, є обов'язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по­літичних партій, інших об'єд­нань громадян, підприємств, установ і організацій, їх посадових осіб, виборчих комісій та комісій із всеукраїн­ського референдуму.

Територіальна виборча комісія по місцевих виборах утворюється відповідно сільською, селищною, міською, районною в місті, районною, обласною радою не пізніше як за 75 днів до дня місцевих виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6-12 членів комісії.

Її основними повноваженнями є:

1) здійснення контролю за виконанням чинного биборчого законодавства;

2) утворення виборчих округів;

3) спрямування діяльності окружних та дільничних виборчих комісій.

Територіальні виборчі при місцевих виборах здійснюють свою діяльність на основі Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 24 січня 1998 року.

Територіальні виборчі комісії по виборах Президен­та України утворюються не пізніш як за 70 днів до дня виборів рішенням від­повідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад у складі голови, заступника голови, секретаря та чле­нів комісії за поданнями партій (блоків), від яких зареє­стровані кандидати у Президенти України, а також за поданнями кандидатів у Президенти України, які зареєс­тровані Центральною виборчою комісією від зборів ви­борців.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про вибори Президента України” територіальна виборча комісія при виборах Президента України:

1) здійснює контроль за додержанням законодав­ства про вибори Президента України;

2) утворює виборчі дільниці і спрямовує їх діяльність;

3) контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення;

4) забезпечує передачу виборчим комісіям виборчих бюлетенів встановленого зразка;

5) встановлює підсумки голосування по територіаль­ному виборчому округу;

6) забезпечує проведення повторного голосування відповідно до рішення Центральної виборчої комісії тощо;

Окружні і дільничні виборчі комісії мають тимчасовий статус, їх утворення віднесено до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого само­врядування - обласних, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських рад, або виконавчих комі­тетів відповідних місцевих рад. Строки утворення комісій: окружні по виборах народних депутатів України - не піз­ніше як за 90, окружні по місцевих виборах- не пізніше як за 65, а дільничні - не пізніше як за 45 днів до дня про­ведення виборів. Встановлений законом термін щодо утворення дільничних виборчих комісій може бути не до­триманий при формуванні дільничних виборчих комісій виборчих дільниць, утворених у місцях тимчасового пере­бування виборців та на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні. У виняткових випадках такі комісії утворюються не пізніше, як за 5 днів до дня виборів.

Рішення про утворення окружних виборчих комісій приймається на сесії обласної ради (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської і Севастополь­ської міських рад), а про утворення дільничних виборчих комісій - на сесії сільської, селищної, міської, районної в місті рад.

Слід зазначити, що на практиці може скластися така ситуація, коли рада не має можливості або неспроможна утворити певну окружну чи дільничну виборчу комісію (наприклад, у разі дострокового припинення повнова­жень ради). З метою запобігання таким випадкам Закон “Про вибори народних депутатів України” (ч. 9, 14 ст. 10) передбачає можливість утво­рення окружних і дільничних виборчих комісій по вибо­рах народних депутатів України вищими виборчими ко­місіями (окружних - Центральною виборчою комісією, а дільничних - окружними). При виборах Президента України подібна ситуація може скластися під час формування територіальних комісій. Тому Закон України “Про вибори Президента України” (ст. 14) передбачає, що територіальні виборчі комісії утворюються не пізніш як за 65 днів до дня виборів Центральною виборчою комісією.

Окружні виборчі комісії здійснюють контроль за ви­конанням виборчого законодавства на своїй території; реєструють кандидатів; забезпечують виготовлення виборчих бюлете­нів і доставку їх дільничним виборчим комісіям; встано­влюють результати виборів у виборчому окрузі; органі­зовують проведення повторного голосування тощо.

Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці; інформує виборців про час і місце проведення виборів; організовує голосування на виборчій дільниці, тощо.

Всі виборчі комісії організовують свою роботу гласно і відкрито. Їх діяльність будується на демократичних засадах.

Засідання виборчої комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, а рішення приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, що входять до складу комісії. Рішення виборчих комісій, прийняті в межах їх ком­петенції, є обов'язковими.

Виборчі комісії інформують виборців про свої засі­дання та прийняті на них рішення.

3.4. Утворення виборчих округів та виборчих діль­ниць.

Виборчий округ - це територіальна або інша вибор­ча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для об­рання депутатів.

Виборче законодавство України передбачає формування лише виборчих округів, що формуються за територіальною ознакою.

Залежно від того, скільки депутатів обирається в ко­жному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні (уніномінальні) та багатомандатні (поліномінальні) виборчі округи. Від одномандатного виборчого округу обирається лише один депутат, і вони утворюються при застосуванні мажоритарної виборчої системи. Від багатомандатного виборчого округу оби­раються два і більше депутати, і ці округи утворюються, при застосуванні пропорційної системи.