Сутності тримання осіб, що утримуються в слідчому ізоляторі
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРИЙОМУ ТА УТРИМАННЯ УВ'ЯЗНЕНИХ В МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ………………4-6
РОЗДІЛ 2. РОЗМІЩЕННЯ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ
УВ'ЯЗНЕНИХ І ЗАСУДЖЕНИХ……………………………………………………
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ У МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО
УВ'ЯЗНЕННЯ……………………………………………………
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОСІБ
У МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ…………………………………………..
РОЗДІЛ 5. НАДАННЯ ПОБАЧЕННЯ ОСОБАМ,
ВЗЯТИМ ПІД ВАРТУ………………………………………………………
РОЗДІЛ 6. ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ ТА СТЯГНЕННЯ ДО ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ВАРТОЮ……………………………………………14-16
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..19
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Дана актуальна в силу того, що, по-перше, стаття 29 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право на свободу та особисту недоторканність [1, с.9-10]. При цьому зазначу, що це положення Конституції конкретизовано у Кримінально-процесуальному кодексі України, по-друге, держава висуває особливі вимоги до утримання під вартою осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєнні злочинів, по-третє, умови утримання підозрюваних і звинувачених регламентовані Кримінально-виконавчим кодексом та положеннями про ізоляторах тимчасового тримання та слідчих ізоляторах.
Згідно з цими підозрювані й обвинувачувані забезпечуються для індивідуального користування спальним місцем, постільною білизною, постільною білизною, столовим посудом на час прийому їжі. У цьому напрямку визначено правовий статус особи міститься в слідчому ізоляторі, невирішеними поки залишаються проблеми реалізації прав утримуються в СІЗО, а також способи захисту прав осіб які утримуються в СІЗО.
Хотілося б виділити наступне наявне явне протиріччя між потребами науки та практики і недоліком наявних знань. Це стосується все ще не вирішених проблем реалізації прав осіб які утримуються в СІЗО.
Об'єкт дослідження: правовий статус осіб, які утримуються в слідчому ізоляторі.
Предмет дослідження: правові відносини, пов'язані з діяльністю слідчих ізоляторів.
Метою даної роботи є дослідження сутності тримання осіб, що утримуються в слідчому ізоляторі.
Гіпотеза дослідження: існуючі невирішені проблеми захисту прав осіб містяться в слідчому ізоляторі.
Сформульовані мета і гіпотеза дослідження визначають його завдання:
з’ясувати правовий статус особи, яка утримується в слідчому ізоляторі;
виокремити загальні правила прийому та утримання ув'язнених в місцях попереднього ув'язнення;
охарактеризувати особливий режим у місцях попереднього ув'язнення;
з’ясувати основні заходи заохочення та стягнення до осіб, які перебувають під вартою.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання.
Структура і обсяг контрольної роботи. Робота складається з вступу, 6 розділів, загальних висновків, бібліографічного списку використаних джерел, що містить 6 найменувань. Загальний обсяг роботи складає – 19 сторінок. У роботі міститься 1 додаток.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРИЙОМУ ТА УТРИМАННЯ УВ'ЯЗНЕНИХ В МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ
Підставою для приймання і тримання у слідчому ізоляторі осіб, узятих під варту, і засуджених є: санкціонована прокурором постанова слідчого, органу, який проводить дізнання, постанова прокурора або вирок, ухвала суду чи постанова судді про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесені відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства України; вирок суду, що не набрав законної сили, про засудження до позбавлення волі або направлення в дисциплінарний батальйон; вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до позбавлення волі особи, яка не перебувала під вартою до набрання вироком законної сили; постанова судді про скасування умовного засудження або відстрочки виконання вироку; ухвала (постанова) суду про поміщення особи, яка тримається під вартою, до психіатричної лікарні з посиленим або суворим наглядом; розпорядження Департаменту у випадках, передбачених законом [3].
Документи, які є підставою
для приймання у слідчий
Транзитно-пересильні особи приймаються у слідчий ізолятор і направляються до місця призначення на підставі довідок за особовими справами й попутними списками, форми яких визначаються Інструкцією про роботу відділів (відділень, груп, частин) спеціального обліку слідчих ізоляторів і тюрем.
Жінки, які мають дітей віком до двох років, можуть бути прийняті у слідчий ізолятор з дітьми. Підставою для приймання жінки з дитиною є свідоцтво про народження або інші документи, які підтверджують належність дитини даній особі, а в разі відсутності таких документів — розпорядження слідчого органу або суду, у провадженні яких перебуває кримінальна справа.
Приймання від конвою осіб, узятих під варту, і засуджених здійснюється черговим помічником начальника слідчого ізолятора або заступником чергового помічника начальника слідчого ізолятора. Ув'язнені, які приймаються, повинні бути одягнені відповідно до сезону.
При цьому названі працівники зобов'язані перевірити наявність підстав для тримання у слідчому ізоляторі кожної доставленої особи, опитувати її і відповіді звіряти з даними, вказаними в особовій справі. Прийняті від конвою особи на період оформлення на них облікових документів розміщуються з додержанням вимог ізоляції на строк не більше двох годин у кабінах збірного відділення, де є місця для сидіння, а також освітлення та вентиляція.
Хворих розміщують в
камерах збірного відділення з додержанням
вимог ізоляції. При потребі їм
надається відповідна медична допомога.
Доставлені у слідчий ізолятор особи
підлягають обшуку, дактилоскопуються
і фотографуються, а їхні речі — оглядаються.
Їм забороняється мати при собі гроші і цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в камері. Вилучені в них при до-ставленні у слідчий ізолятор гроші зараховуються на їхні особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання з одночасним оформленням і видачею на них квитанції. Гроші, коштовності і цінні папери в установленому порядку здаються до фінансового відділу, а документи — до відділу спеціального обліку.
У прийнятих у слідчий ізолятор осіб залишаються тільки ті предмети, речі та продукти харчування, які їм дозволяється мати при собі і зберігати в камерах, у кількості та асортименті, установленому Правилами поведінки у слідчих ізоляторах осіб, взятих під варту, і засуджених, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20.09.2000 р. № 192 [4].
Виявлені в осіб, узятих під варту, при доставленні у слідчий ізолятор речі та предмети, заборонені для користування, вилучаються для зберігання або знищуються за згодою ув'язненого. Знищення предметів і зіпсованих продуктів харчування оформляється відповідним актом.
Гроші, коштовності, цінні папери й інші речі та предмети, вилучені в особи, узятої під варту, та відповідно оформлені, можуть бути передані або переслані нею родичам або іншим особам тільки з дозволу особи чи органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа.
Гроші та цінні речі, одержані
шляхом обману під час перебування
у слідчому ізоляторі або джерело
одержання яких службовою перевіркою
не встановлено, передаються в дохід держави
за мотивованою постановою начальника
слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором
(її копія додається до особової справи
ув'язненого), крім випадків, коли на них
у встановленому кримінально-процесуальним
законодавством порядку накладено арешт
або вони визнані речовими доказами в
кримінальній справі.
Не дозволяється приймати до слідчих
ізоляторів осіб, хворих на алкогольний
психоз, та осіб, які страждають на тяжкі
соматичні або інфекційні захворювання.
Порядок приймання до слідчого ізолятора ув'язнених іноземних громадян установлено діючим законодавством і відомчими нормативними актами.
РОЗДІЛ 2
РОЗМІЩЕННЯ У СЛІДЧИХ ІЗОЛЯТОРАХ УВ'ЯЗНЕНИХ І ЗАСУДЖЕНИХ
Прийняті у слідчий ізолятор особи в день їх прибуття проходять медичний огляд і санітарну обробку. Результати медичного огляду заносяться до медичної карти. Після санітарної обробки дорослі особи розміщуються черговим у камерах за узгодженням з оперативним відділом, неповнолітні — з оперативним відділом і відділом соціально-психологічної роботи, хворі — за вказівкою медичної частини.
Особи, які не пройшли санітарної обробки й медичного огляду, тимчасово розміщуються в камерах збірного відділення з дотриманням вимог ізоляції. Медичний огляд, санобробка і розміщення цих осіб у камерах режимного корпусу проводяться наступного дня.
Особи, взяті під варту, і засуджені розміщуються в камерах відповідно до вимог ізоляції, установлених ст. 7 і 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" [2]. Для цього начальником слідчого ізолятора затверджується план покамерного розміщення.
Вимоги щодо окремого утримування осіб у місцях попереднього ув'язнення регламентуються ст. 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення"[2].
Осіб, узятих під варту, утримують у маломісних або загальних камерах. В окремих випадках їх можуть утримувати в одиночних камерах з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих посягань на їхнє життя чи запобігання вчиненню ними нового злочину або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, які ведуть справу, чи начальника установи попереднього ув'язнення, яку санкціонує прокурор. Застосувати цей захід до неповнолітніх забороняється, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
Осіб, узятих під варту, розміщують у камерах із додержанням певних вимог ізоляції:
• чоловіків — окремо від жінок;
• неповнолітніх — окремо від дорослих. В окремих випадках з метою запобігання порушенням режиму у камерах, де утримують неповнолітніх, за санкцією прокурора допускається утримувати не більше двох дорослих, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжких злочинів;
• осіб, яких уперше притягнуто
до кримінальної відповідальності, —
окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;
• осіб, які раніше відбували покарання
у місцях позбавлення волі, — окремо від
осіб, які не перебували у місцях позбавлення
волі;
• осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
• осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні особливо небезпечних злочинів проти держави, — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
• особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
• осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, юстиції та в суді, — окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
• засуджених — окремо від осіб, які перебувають під вартою, у тому числі засуджених, яким за судовим вироком визначено інший вид режиму виправно-трудової колонії;
• іноземних громадян і осіб без громадянства — як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
Звинувачених або підозрюваних у тій самій справі за наявності розпорядження особи або органу, які ведуть справу, утримують окремо.
РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВИЙ РЕЖИМ У МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ
Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється Законом України «Про попередне ув’язнення» [2] та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду [6, с.148-149].
РОЗДІЛ 4
ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОСІБ У МІСЦЯХ ПОПЕРЕДНЬОГО УВ'ЯЗНЕННЯ
Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, регламентується ст. 6 Закону України "Про попереднє ув'язнення", де зазначається, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки та права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про попереднє ув'язнення" і випливають з режиму утримування під вартою [2].
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, встановленими Законом України "Про попереднє ув'язнення" (далі — Законом) і випливають з режиму утримування під вартою.
Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та колишніх заслуг.
Права і обов'язки осіб, узятих під варту, передбачені ст. 9 та 10 цього Закону. Особи, узяті під варту, мають право:
• на захист відповідно до кримінально-процесуального законодавства;
• ознайомитись із правилами утримування під вартою;
• на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим із дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
• одержувати двічі на місяць передачі або посилки вагою до восьми кілограмів і без обмежень грошові перекази та передачі;
• купувати протягом місяця
за безготівковим розрахунком
• користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;
• користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами та книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;
• відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди та користуватися релігійною літературою і властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
• на восьмигодинний сон уночі, під час якого не допускається залучення до участі у процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
• звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб у порядку, встановленому ст. 13 цього Закону [2].
Узяті під варту жінки мають право утримувати при собі дітей віком до двох років.
Перелік продуктів харчування та предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, узятим під варту, встановлюється Державним департаментом України з питань виконання покарань і Службою безпеки України за погодженням з Генеральною прокуратурою України.
Особи, узяті під варту, зобов'язані:
• додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
• дотримувати санітарно-
• бути ввічливими з працівниками місця попереднього ув'язнення, а також з іншими особами, узятими під варту; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;
• бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення.
До осіб, узятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення згідно зі ст. 15 цього Закону може застосовувати такі заходи стягнення:
• попередження або догану;
• позачергове залучення до прибирання приміщення;
• позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчування й одержувати передачі або посилки.
Вагітні жінки і жінки,
які мають при собі дітей, а
також неповнолітні не можуть бути
в порядку дисциплінарного
Особи, узяті під варту, які злісно порушують
вимоги режиму, за мотивованою постановою
начальника місця попереднього ув'язнення
можуть бути поміщені до карцеру на строк
до десяти діб, а неповнолітні — на строк
до п'яти діб. При цьому не повинні погіршуватися
встановлені норми харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
РОЗДІЛ 5
НАДАННЯ ПОБАЧЕННЯ ОСОБАМ, ВЗЯТИМ ПІД ВАРТУ
Побачення з родичами або іншими особами адміністрація місця попереднього ув'язнення може надавати особам, узятим під варту, лише з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або суду, у провадженні яких перебуває справа, як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до двох годин.
Іноземним громадянам, узятим під варту, побачення з представниками
посольств і консульств відповідних держав
надається за погодженням
із Міністерством закордонних справ України
і з письмового дозволу слідчого, органу
дізнання або суду, які ведуть справу.
Побачення здійснюється під контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється.
Особа, яку взято під варту, має право на побачення із захисником наодинці без обмеження кількості побачень та їх тривалості з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, які ведуть справу, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи попереднього ув'язнення повинна забезпечити умови для проведення побачень [5, с.127].
РОЗДІЛ 6
ЗАХОДИ ЗАОХОЧЕННЯ ТА СТЯГНЕННЯ ДО ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ВАРТОЮ
Коли людина знаходиться в слідчому ізоляторі, він хочеш не хочеш вступає в контакт з багатьма людьми: сусідами по камері, співробітниками, прокурорами і слідчими, різного роду перевіряючими і так далі. Природно, що при цьому можуть виникати різні ситуації, у тому числі і неприємні. Характер у людей різний, тому можуть виникати і різні інциденти. І якщо, наприклад, між ув'язненими словесна дуель переросла в бійку, то за це доведеться відповідати. Крім того, за певних умов в слідчих ізоляторах вводиться режим особливих умов.
До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, за невиконання встановлених обов'язків адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження або догану;
позачергове залучення до прибирання приміщення [2].
Поняття "Встановлені обов'язки" включає все ті обмеження, які накладають на заарештований закони і підзаконні акти, а також ті правила, які встановлені в місцях утримання під вартою. Тобто стягнення накладаються з тим, аби забезпечити нормальні умови функціонування слідчих ізоляторів і підтримки в них встановленого порядку, попередити здійснення заарештованими різного роду правопорушень і злочинів. Вважається також, що стягнення носять і виховний характер, показуючи негативне відношення з боку адміністрації СІЗО до певної провини.
У повному об'ємі стягнення має право накладати начальник СІЗО або особа, що його заміщає (якщо є письмовий наказ про заміщення). Заступник начальника СІЗО має право застосовувати як заходи заохочення, так і заходи стягнення за винятком впровадження ув'язненого в карцер.
За одне допущене порушення не можна накладати більш за одне стягнення.
Стягнення накладаються з врахуванням обставин здійснення порушення і поведінки ув'язненого. Стягнення може бути накладене не пізніше 10 діб з дня виявлення порушення, а якщо у зв'язку з порушенням проводилася перевірка - з дня її закінчення, але не пізніше за два місяці з дня здійснення порушення. Стягнення застосовується, як правило, негайно, а в разі неможливості його негайного вживання - не пізніше за один місяць з дня його накладення.
До накладення стягнення у ув'язненого береться письмове пояснення з приводу допущеного їм порушення, а в разі відмови складається відповідний акт.
В разі незгоди з накладеним стягненням ув'язнений має право оскаржити його у вищестоящі інстанції, прокуророві або до суду. Проте напрям скарги не припиняє дію стягнення.
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
У певних випадках по відношенню до заарештованих можуть застосовуватися спеціальні засоби, такі як гумові палиці, наручники і навіть зброя. Всі випадки (вони викладені в Додатку 1), коли закон дозволяє застосовувати ці засоби примусу, я для зручності звів в одну таблицю.
Ув'язнених адміністрація не лише карає, але і заохочує. Види заохочень і порядок їх вживання визначені в ст. 14 Закону України „Про попереднє ув’язнення”. До них відносяться:
оголошення подяки;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 цього Закону;
дозвіл на одержання
додатково однієї посилки або
передачі;
преміювання за кращі показники в роботі [2].
Закон свідчить, що заохочення дається за зразкове виконання обов'язків і дотримання встановленого порядку утримання під вартою.
Вищеперелічені заходи заохочення застосовуються начальником СІЗО або його заступниками.
ВИСНОВКИ
Розглянутий матеріал дозволяє зробити висновки та надати рекомендації, які можуть стати у нагоді в процесі подальшого реформування кримінально-виконавчої системи України.
1. Серед осіб, які тримаються в слідчих ізоляторах, переважну більшість складають особи, які не є засудженими, тобто не мають спеціального статусу, котрий зобов’язує їх зазнавати обмеження. На цю обставину звертає увагу і Голова Державного департаменту України з питань виконання покарань В. Кощинець. В своїй доповіді в газеті “Голос України” від 20 червня 2006 року він відмічає: “Предмет нашої особливої уваги – діяльність слідчих ізоляторів, оскільки люди, які потрапили туди, не є засудженими”.
Вважаю за можливе рекомендувати внести у Закон України “Про попереднє ув’язнення”, Кримінально-процесуальний кодекс України зміни, відповідно до яких взяті під варту можуть бути лише ті особи, по відношенню до яких слідчим (органом дізнання) зібрані такі дані та докази, які безумовно свідчать про бажання та спроби підозрюваного уникнути слідства та суду. У якості таких фактів та доказів можуть бути: спроби змінити місцеперебування, роботу, надання неправдивих свідчень, відсутність документів, які посвідчують особу, реєстрації, наявність фальшивих документів, відсутність центру явних життєвих інтересів та т. ін. Причому такі фактори повинні бути у наявності одночасно та у сукупності.
2. Другим висновком
є те, що законодавству України
в сфері регламентування умов
тримання осіб під вартою
Ці дві обставини
зводять нанівець багато позитивних
положень, які останнім часом з’явилися
у кримінально-виконавчому