Сутність і принципи організації бухгалтерського обліку

Міністерство освіти і  науки України 

Харківський інститут бізнесу  і менеджменту

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

Робота захищена

з оцінкою __________    

зав. кафедрою _______

___________________

 

 

 

 

Курсова робота

по організації обліку

на тему:

 

 

 

 

 

 

Виконав (ла):

студент (ка)

                       курсу

спеціальності

 

Консультант

 

     (посада, учбовий  заклад)

За результатами рецензії робота

допускається до захисту  з оцінкою 

(не допускається)

 

Рецензент

 

     (посада, наукове  звання) 

 

 

 

 

 

Харків – 2013

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….…3-4

Розділ 1 Організація обліку

1.1 Сутність і принципи  організації бухгалтерського обліку…………………5-7

1.2 Предмет, об'єкти і  методи організації бухгалтерського  обліку…………..8-10

1.3 Вибір форм організації бухгалтерського обліку………………………..…11-12

1.4 Організація нормативно-правового  забезпечення

бухгалтерського обліку………………………………………………………….13-16

 

Розділ 2. Аналіз і контроль діяльності підприємця  – фізичної особи 

2.1 Правове регулювання  контролю за підприємницькою  діяльністю………17-19

2.2 Поняття, види і форми  контролю в Україні. Особливості  і види адміністративного контролю. Відмінність ревізії від перевірки…………20-30

2.3  Правові форми парламентського  контролю………………………………31-32

2.4  Правові форми судового  контролю……………………………………….33-36

2.5  Контроль споживача  і органів місцевого самоврядування. Самоконтроль і його форми………………………………………………………………………...37-39

2.6 Методика проведення  аналізу підприємницької діяльності…………….40-42

Висновок.................................................................................................................43-43

Список використаних джерел................................................................................44-44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Усвоїй роботі хочу зазначити основні  показники виявлення ефективності діяльності підприємства, та на простих  та зрозумілих формах довести до відома читача цікаву та корисну інформацію про діяльність підприємства.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції  і послуг на основі впровадження досягнень  науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської  діяльності підприємств. З його допомогою  виробляються стратегія і тактика  розвитку підприємства, обгрунтовуються  плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються  резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Під аналізом розуміється засіб  пізнання предметів і явищ навколишнього  середовища, заснований на розчленовуванні  цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків  і залежностей.

Зіст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється  вивчення характеру дії економічних  законів, встановлення закономірностей  і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція анализу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Аналізом фінансового стану  підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також  засновники, інвестори з метою  вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для  своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання  плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким  інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і  використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в  балансі підприємства. Основними  чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання  фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності  оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, у якому виявляється  фінансовий стан, виступає платоспроможність  підприємства, під яким розуміють  його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В  аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності  підприємства і т.п.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність і принципи організації бухгалтерського обліку

 

Поняття «організація» - це впорядкування  і налагодження діючої системи

обліку. Організація передбачає досягнення і збереження стану певної

впорядкованості елементів системи  в цілому, підтримку якісної визначеності.

Організація бухгалтерського обліку - це система впорядкованих дій  зі

створення системи бухгалтерського  обліку, що включає складання облікових

регістрів і первинних носіїв облікової  інформації, облікову політику

підприємства, організацію облікового процесу.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від ряду

критеріїв:

- форми власності;

- організаційно-правової форми  підприємства;

- характеру, технології і обсягу  його діяльності;

- чисельності персоналу;

- структури управління та ін.

Організація бухгалтерського обліку знаходиться безпосередньо в

компетенції власників підприємства або уповноваженого органу (посадової

особи). Тобто власник або виконавський орган (посадова особа) несе

відповідальність за організацію  бухгалтерського обліку і забезпечення фіксації

фактів здійснення всіх господарських  операцій у первинних документах,

зберігання документів, регістрів  і звітності впродовж встановленого  терміну

(але не менше 3-х років).

Організація бухгалтерського обліку повинна здійснюватися з моменту

створення підприємства, оскільки вона в подальшому безпосередньо впливає  на

ефективність бухгалтерського  обліку.

Раціональна організація бухгалтерського  обліку передбачає

дотримання наступних принципів:

- принцип цілісності - вимагає розглядати  систему як об'єкт, як цілісне

явище, якість якого не зводиться  до особливостей яких-небудь окремих  частин,

які утворюють його. Цілісність обліку системи як об'єкта виявляється у

подвійному узагальненні господарських  фактів-явищ і процесів;

- принцип всебічності - передбачає  облік всіх внутрішніх зв'язків  і

відносин системи, всіх чинників, які  впливають на її функціонування;

- принцип субординації - вимагає  створення ієрархії елементів  і відносин

за чітко встановленими критеріями. Основним критерієм побудови ієрархії

елементів системи бухгалтерського  обліку є адекватність організаційної і

технологічної структур господарства. Наприклад, облік матеріалів здійснюють

адекватно організації складського  господарства: за кожною матеріально

відповідальною особою, місцем зберігання матеріалів, облік витрат на

виробництво - за цехами, ділянками, бригадами, продукцією;

- принцип динамічності - встановлює, що всі характеристики системи

слід розглядати не як постійні, а  як постійно змінні. Динамічність

бухгалтерського обліку як системи  обумовлена удосконаленням форм і методів

його організації, розвитком форм здійснення розрахунків, системи рахунків,

застосуванням нових методів обліку ресурсів, витрат на виробництво і

калькуляцію собівартості продукції.

- принцип випереджаючого відображення  означає постійну наявність

проблем, виникнення яких обумовлене часом, а, отже, вимагає прогнозування

стану системи обліку в майбутньому;

- принцип системостворюючих відносин  вимагає визначення саме таких

зв'язків між частинами (елементами) системи, які забезпечують її цілісність,

існування і розвиток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Предмет, об'єкти і методи організації бухгалтерського обліку

 

Предмет організації бухгалтерського  обліку охоплює:

- обліковий процес;

- працю людей, які здійснюють  облік;

- забезпечення достовірності обліку, контролю і аналізу.

Об'єктами організації бухгалтерського  обліку можуть бути :

- технологія облікового процесу;

- праця бухгалтерів;

- розвиток і удосконалення обліку;

- організаційне, технічне, інформаційне  та інше забезпечення обліку.

Мета і завдання вивчення дисципліни: отримання знань з організації

техніки обліку, контролю й аналізу  на підприємстві, з раціональної структури

облікового, контрольного й аналітичного процесів, організації роботи

виконавців.

Предмет вивчення - об’єкти й методи організації облікового,

контрольного та арифметичного  процесів, праця людей, зайнятих на цих

процесах та її забезпечення для  нормального функціонування.

У результаті вивчення дисципліни студент  повинен оволодіти знаннями:

- з принципових основ та методів  організації обліку на підприємстві;

вміти:

- в умовах діяльності підприємства  раціонально створювати

організаційні структури облікового, контрольного й аналітичного процесів;

- формувати носії інформації;

- організовувати роботу виконавців;

- розв’язувати питання інформаційного, організаційного забезпечення;

- практично вирішувати всі нетипові  ситуації в галузі організації  обліку,

контролю та аналізу в межах  діючих підприємств.

Методом організації бухгалтерського  обліку є сукупність способів і

прийомів, за допомогою яких забезпечують відображення господарської

діяльності підприємства в обліку.

Елементами методу є:

- документація - відображення господарських  операцій в первинних

документах, що надає даним бухгалтерського  обліку юридичну силу. Документ

письмово підтверджує здійснення господарської операції і є підставою  для

відображення її в обліку;

- інвентаризація - спосіб перевірки  фактичної наявності товарно-

матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахунку, зважування,

обміру з подальшим порівнянням  отриманих даних про кількість  активів з

даними бухгалтерського обліку. За наявності розбіжностей (надлишків  або

нестач) встановлюють їх причини і  винних осіб з відображенням в  обліку

отриманих результатів у тому місяці, в якому проводили інвентаризацію;

- система бухгалтерських рахунків - призначена для відображення

господарських операцій з обліку наявності  й руху господарських засобів  і їх

джерел;

- подвійний запис - спосіб відображення  господарських операцій за

кореспондуючими рахунками бухгалтерського  обліку, при якому дотримуються

відповідності записівза дебетом  одного рахунку і кредитом іншого рахунку;

- оцінка (грошова) - застосовують для  відображення різноманітних

господарських засобів в єдиному  грошовому вимірнику для узагальнення

показників в обліку;

- калькуляція- спосіб підрахунку  всіх витрат підприємства, які  формують

собівартість готової продукції, з тим, щоб скориставшись цим  показником,

беззбитково визначити відпускну  вартість одиниці готової продукції;

- бухгалтерський баланс - одна з  форм фінансової звітності, що

складають на дату балансу на підставі показників за рахунками

бухгалтерського обліку в єдиному  грошовому вираженні. Відображає загальну

вартість господарських засобів  підприємства і загальну суму джерел їх

формування.

Інші форми звітності, так само як і баланс, за допомогою системи

взаємопов'язаних показників відображають за звітний період наростаючим

підсумком результати фінансово-господарської  діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Вибір форм організації бухгалтерського обліку

 

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні» підприємству надана можливість самостійно вибирати одну

з чотирьох форм організації бухгалтерського  обліку:

1. Введення у штат підприємства  посади бухгалтера або створення

бухгалтерської служби на чолі з  головним бухгалтером. При цьому  в разі

потреби підприємство може виділяти філії, представництва, відділення та інші

відособлені підрозділи, які зобов'язані  вести бухгалтерський облік з  подальшим

включенням їх показників у фінансову  звітність підприємства. Це традиційна

форма організації ведення бухгалтерського  обліку, якою на сьогоднішній день

користується більшість підприємств.

2. Користування послугами фахівця  з бухгалтерського обліку,

зареєстрованого як підприємець без  створення юридичної особи. При  цьому

між підприємством і бухгалтером-підприємцем  укладається договір на надання

послуг з ведення бухгалтерського  обліку, який за своєю суттю є  договором

цивільно-правового характеру. Правові  відносини між сторонами регулюються

Цивільним кодексом України. При укладанні  договору на ведення

бухгалтерського обліку слід чітко  визначити обов'язки бухгалтера - підприємця

і його відповідальність. У разі доручення  такому бухгалтеру ведення

податкового обліку і складання  звітності це повинно бути передбачене  в

договорі як окрема умова. В разі порушення договірних умов бухгалтер-

підприємець несе цивільно-правову  відповідальність згідно з умовами

договору. Як правило, при укладанні  такого договору передбачається повна

матеріальна відповідальність бухгалтера-підприємця за дії, що призвели

підприємство до матеріальних втрат.

3. Ведення на договірних основах  бухгалтерського обліку

централізованою бухгалтерією або  аудиторською фірмою. Таку форму

ведення бухгалтерського обліку доцільно використовувати на малих і середніх

підприємствах.

Перевага цієї форми: в аудиторських фірмах працюють фахівці високої

кваліфікації, які добре знають законодавство з бухгалтерського  обліку й

оподаткування, постійно відстежують  усі зміни, що відбуваються на

законодавчому рівні.

Відповідальність спеціалізованих  фірм за неналежне виконання обов'язків

встановлюють у договорі у вигляді  матеріальної відповідальності і

застосування санкцій за порушення  договірних зобов'язань.

4. Самостійне ведення бухгалтерського  обліку і складання звітності

безпосередньо власником або керівником підприємства

Підприємство може не користуватися  послугами бухгалтера, якщо його

функції буде виконувати власник підприємства або призначений ним керівник.

Цю форму організації бухгалтерського  обліку застосовують на невеликих

приватних підприємствах. Таку форму  заборонено використовувати на

підприємствах, звітність яких повинна  обнародуватися (акціонерні товариства,

банки, інвестиційні компанії та ін.). Обґрунтований вибір однієї з  чотирьох

організаційних форм ведення бухгалтерського  обліку має для підприємства

важливе значення.

 

4. Організація нормативно-правового забезпечення

 

бухгалтерського обліку

Ключові терміни

облікова політика

Нормативні документи:

- Закон України «Про бухгалтерський  облік і фінансову звітність  в

Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р.

- П(С) БО 1 «Загальні вимоги до  фінансової звітності», затверджене

наказом Мінфіну від 31.03.1999 р. №87

1. Основні принципи облікової  політики

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які

використовуються підприємством  для складання і подання фінансової звітності.

Формування статей фінансової звітності  підприємства повинні

здійснюватись відповідно до вимог  Положень (стандартів) бухгалтерського

обліку. Як відомо, П(С) БО передбачають можливість застосування різних

методів щодо оцінки активів, зобов’язань, доходів та витрат у фінансовій

звітності. Залежно від обраних  методів показники фінансової звітності  можуть

мати різні значення.

Конкретні принципи, методи й процедури, що використовуються для

складання відповідної статті фінансової звітності, утворюють елемент облікової

політики.

Елементи облікової політики підприємства формуються з

урахуванням наступних принципів  підготовки фінансової звітності:

- обачності;

- повного висвітлення;

- автономності;

- послідовності;

- безперервності;

- нарахування та відповідності  доходів і витрат;

- превалювання змісту над формою;

- історичної (фактичної) собівартості;

- єдиного грошового вимірника;

- періодичності.

Згідно з П(С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі -

П(С)БО 1) фінансова звітність підприємства формується з дотриманням

принципу послідовності, що передбачає постійне (з року в рік) застосування

підприємством вибраної облікової  політики.

Зміна облікової політики відбувається у таких випадках:

- при зміні статутних документів;

- при зміні вимог органу, який  затверджує П(С) БО;

- якщо такі зміни забезпечать  достовірне відображення подій  або операцій

у фінансовій звітності.

Зміна облікової політики повинна  бути обґрунтована і розкрита у

фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової  політики її встановлення для подій  і

операцій, що не відбувалися раніше на підприємстві або що відрізняються  від

попередніх. Наприклад, не вважатиметься  зміною облікової політики ухвалення

рішення про особливості обліку доходів за довгостроковими договорами, якщо

на підприємстві їх до цього не було.

У разі зміни облікової політики підприємству потрібно розкрити:

- причини й сутність змін;

- суму коригування нерозподіленого  прибутку на початок звітного  року;

- факт повторного надання порівняльної  інформації у фінансових звітах

або недоцільність такого перерахунку.

У примітках до фінансової звітності  підприємства треба описати принципи

оцінки статей звітності й методи обліку за окремими статтями звітності.

Наказ про облікову політику підприємства видає на початок року керівник

підприємства. Він є керівництвом до дії для працівників бухгалтерії  або інших

посадових осіб, які виконують ці обов'язки.

Розпорядчий документ про облікову політику повинен складатися з

двох частин:

• Порядок організації бухгалтерського  обліку на підприємстві, що

визначає організаційні заходи;

• Облікова політика підприємства, що визначає облікові принципи й

процедури.

В основу першої частини повинні  бути покладені норми ст.8 Закону

України «Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні», що

визначають порядок організації  і ведення бухгалтерського обліку.

2. Порядок складання облікової  політики

Розділ облікової політики, що регулює  порядок організації

бухгалтерського обліку на підприємстві, повинен визначати:

- суб’єкта, який здійснює облік  (бухгалтерська служба, бухгалтер,

керівник, приватний підприємець, аудиторська служба );

- обов’язки і відповідальність  бухгалтера або іншої особи,  яка виконує ці

функції, і керівника;

- систему бухгалтерського обліку (журнально-ордерну, спрощену без

регістрів , меморіально-ордерну та ін.);

- межу суттєвості інформації (перевищення  граничного розміру цієї межі

може впливати на рішення користувачів фінансової звітності);

- системи і форми управлінського (внутрішньогосподарського) обліку;

- делегування прав працівників  на підписання бухгалтерських  документів;

- порядок і періодичність проведення  інвентаризації;

- технологію обробки документації  і правила документообігу;

- систему рахунків і регістрів  аналітичного обліку;

- ведення філіями, представництвами  та іншими відособленими

підрозділами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1Правове регулювання контролю за підприємницькою діяльністю

 

Державний контроль за підприємницькою  діяльністю, що орієнтований на відносини  у сфері підприємництва, є складовою  частиною, різновидом державного контролю.

Цей контроль охоплює всі сторони  підприємницької діяльності, представляючи  собою постійне спостереження за упорядкованістю керованої системи, її станом. Зокрема він спрямований  на підвищення економічного стимулювання, раціональну і ощадливу витрату  матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів, скорочення непродуктивних витрат і втрат суб'єктами підприємництва.

Державний контроль за підприємницькою  діяльністю - це різновид державного контролю, що здійснюється на підставі та у межах, установлених законодавством, та полягає  у перевірці дотримання суб'єктами підприємництва обов'язкових вимог  законодавства з метою попередження, виявлення, припинення та усунення його порушень.

Нерідко контроль за підприємницькою  діяльністю як форму державного впливу на економіку складно відрізнити від державного регулювання господарської  діяльності. Не випадково в деяких законах разом з розмежуванням  державного регулювання і контролю (нагляду) допускається їхнє ототожнення. Разом з тим у Господарському кодексі України чітко проводиться  різниця між засобами державного регулювання господарської діяльності (ст. 12 ГК України) та державним контролем  і наглядом за господарською діяльністю (ст. 19 ГК України).

При визначенні видів державного контролю за підприємницькою діяльністю як основу можна використовувати ч. 3 ст. 19 ГК України, де названо вісім сфер, у  яких держава здійснює контроль і  нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Виходячи із зазначеного законодавчого  положення, якщо критерієм класифікації державного контролю є сфера його здійснення, то можна виділити валютний, податковий контроль, контроль за цінами і ціноутворенням, контроль за дотриманням  конкурентного законодавства, контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ін.

В останні роки формується та удосконалюється  нормативно-правова основа здійснення державного контролю за підприємницькою  діяльністю. Це стосується як матеріально-правових норм, що містять підстави здійснення такого контролю і визначають його форми і засоби, так і процесуально-правових норм, що регламентують процедуру  здійснення такого контролю.

Основним нормативним актом  щодо здійснення контролю за господарською  діяльністю є Закон України № 877Л/ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської  діяльності" від 5 квітня 2007 р.

Також як приклад можна навести  Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р., у якому визначені  загальні правила здійснення контролю у сфері ліцензування, а саме контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних  умов, у тому числі його форма - проведення планових і позапланових перевірок, а також складання акта перевірки  і видання розпорядження про  усунення порушень ліцензійних умов або прийняття рішення про  анулювання ліцензії. Важливо те, що ці загальні правила конкретизовані в низці підзаконних нормативно-правових актів.

Для раціоналізації та упорядкування  державного контролю за підприємницькою  діяльністю важливе значення має  Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р., відповідно до якого введено  Єдиний державний реєстр - автоматизована система збору, накопичення, захисту, обліку і надання інформації про  юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. В останні роки була прийнята значна кількість відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на упорядкування  державного контролю в окремих сферах підприємницької діяльності.

Не можна не відзначити певні  тенденції лібералізації державного контролю за підприємницькою діяльністю, що знаходять своє відображення в  законодавстві. Це стосується і правових гарантій прав і законних інтересів  суб'єктів підприємництва. Зокрема, істотно скорочений перелік видів  діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрощена і скорочена в часі процедура  одержання ліцензій, внесення в них  змін, значно спрощена система державної  реєстрації суб'єктів підприємництва на підставі прийнятих в останні  кілька років законів, що регламентують  легітимацію суб'єктів підприємництва.

Слід також вказати і на таку позитивну тенденцію, як передачу державою частини контрольних функцій  професійним некомерційним об'єднанням підприємців у вигляді саморегульованих організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Поняття, види і форми контролю в Україні. Особливості і види адміністративного контролю. Відмінність ревізії від перевірки

 

Контроль - процес визначення, оцінки і інформації про відхилення дійсних  значень від заданих або їх збіг і результати аналізу. Контролювати можна мету, хід виконання плану, прогнози, розвиток процесу.

Контрольна інформація використовується в процесі регулювання. Таким  чином, говорять про доцільність  об'єднання планування і контролю в єдину систему управління (Controlling): планування, контроль, звітність.

Контроль здійснюється особами, прямо  або опосередковано залежними від  процесу. Перевірка (ревізія) - контроль особами, незалежними від процесу.

Контроль можна також класифікувати: за приналежністю до підприємства суб'єкта контролю (внутрішній, зовнішній); за підставою  для обов'язку (добровільний, по статуту, договірний, згідно із законом); за об'єктом  контролю (за об'єктом, за рішеннями, за результатами); за регулярністю (регулярний, нерегулярний, спеціальний).

Процес контролю в загальному випадку  повинен пройти такі стадії:

1. Визначення концепції контролю (всеосяжна система контролю "Controlling" або приватні перевірки).