Сутність і склад поточних зобов’язань підприємства

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...6

1.1. Сутність і склад поточних  зобов’язань підприємства…………….……….6

1.2. Джерела інформації для аудиту  поточних зобов’язань……………………9

1.3. Методологія аудиту поточних  зобов’язань підприємства………………..11

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПАТ «ПРОДТОВАРИ»………………………………………………………….30

2.1. Організаційно–економічна характеристика підприємства………….……30

2.2. Організація аудиту поточних зобов’язань……………………….………..36

2.3. Узагальнення аудиту поточних  зобов’язань підприємства………………42

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ…………………………………………………………………..45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………54

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….57

ВСТУП

Актуальність теми. В процесі господарської діяльності підприємств активізуються їхні економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами ринку, в тому числі фізичними особами та державними органами, які зумовлюють виникнення зобов'язань. Будучи джерелом формування та фінансування активів, останні виконують важливу роль у господарській діяльності підприємств. Здійснюючи суттєвий вплив на фінансову стійкість і платоспроможність суб'єктів господарювання,  зобов'язання з огляду на їх динамічний характер потребують ефективного управління грошовими потоками, контролю за фактичним станом розрахунків особливо в посткризових період. Це уможливлюється на основі достовірної, якісної та адекватної інформації про заборгованість, яка формується в системі бухгалтерського обліку.

Як відодомо, зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання» у бухгалтерському обліку зобов’язання поділяються на: довгострокові (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобовязання); поточні зобов’язання (короткострокова кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи та послуги, короткострокові кредити банку, короткострокові векселі, видані іншим юридичним особам, розрахунки по заробітній платі, з бюджетом, позабюджетними фондами, з органами соціального страхування, розрахунки з учасниками і дочірніми підприємствами й інші статті кредиторської заборгованості, що відповідають вимогам поточних зобовязань); забезпечення; непередбачені зобов’язання.

За останні роки зросла кількість публікацій, присвячених обліку і аудиту зобов'язань. У своїх працях на ці питання звертали увагу Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга, Л.Г. Ловінська, Я.В. Соколов, М.О. Козлова та ін.

Перевіряючи правильність ведення обліку поточних зобов’язань і розкриття інформації про них у балансі підприємства, аудитор повинен мати на увазі наступне:

1. У балансі відображаються тільки реальні зобов’язання
2. Якщо для якого – небудь зобов’язання на дату балансу не дотримуються умови, за якими воно визначається і відображається в обліку і звітності згідно з П(С)БО 11, таку статтю слід виключити зі складу зобов’язань і списати з балансу;
3. Одночасно зі зменшенням загальної суми зобов’язань визначається дохід звітного періоду
4. У податковому обліку списання кредиторської заборгованості проводиться з нарахуванням усіх необхідних платежів згідно з податковим законодавством;
5. У бухгалтерському обліку окремі зобов’язання залежно від їх виду обліковуються на рахунках класу 6;
6. До поточних (короткострокових) зобов’язань належать борги, погашення яких очікується протягом року або операційного циклу, до довгострокових – решта зобов’язань.

Отже, актуальність обраної теми полягає в тому, що поточні зобов’язання є вагомою частиною джерел формування майна, від правильності їх обліку залежить правильність відображення господарських операцій в цілому.

Об’єктом дослідження є сукупність різних аспектів теорії і практики обліку і аудиту, яка дозволяє ефективно фіксувати господарські операції, які пов’язані з поточними зобов’язаннями.

Предметом дослідження є суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню і є головними для дослідження аудиту поточних зобовязань.

Метою дослідження є розгляд теоретичних і практичних засад аудиту поточних зобов’язань та обґрунтування заходів щодо вдосконалення його методології.

Завданнями дослідження є:

- розгляд сутності поточних зобов’язань та інформаційної та нормативно – правової бази її дослідження;

- дослідження методології проведення  ефективного аудиту поточних зобовязань;

- ознайомлення з підприємством, метою і завданнями його діяльності;

- дослідження методик аудиту, які  використовуються на підприємстві  та їх критична оцінка;

- обґрунтування шляхів збільшення  ефективності аудиту поточних зобов’язань.

В курсовій роботі використовувались наступні методи дослідження: аналіз – для деталізації предмету дослідження на складові; синтез – для з’єднання окремих рис предмета дослідження в єдине ціле; порівняння – для встановлення відмінностей і спільних рис у досліджуваних процесах та явищах.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність і склад  поточних зобов’язань підприємства

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [5].

Зобов’язання – це обов’язок чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.

Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення .

Поточні зобов’язання включають в себе наступні елементи [9]:

Короткострокові кредити банків – поточні зобов’язання підприємства перед банками за отриманими від них позиками, строк повернення яких не перевищує 12 місяців.

Короткострокові кредити банки можуть надавати в разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу і не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями – довгострокові зобов’язання, які переведені із складу довгострокових і підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців.

Векселі видані – заборгованість, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – заборгованість постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

Господарські зв'язки з постачальниками будуються на підставі договорів (угод), в яких визначаються: найменування товарів, кількість, ціна, терміни і спосіб поставки, порядок розрахунків та ін.

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом безготівкових або готівкових розрахунків [9].

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися форми розрахунків: акредитивна; інкасова; вексельна; за розрахунковими чеками.

Поточні зобов’язання за одержаними авансами – аванси, одержані від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом – заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними Законами України, місцевих податків і зборів регламентується рішенням органів місцевого самоврядування.

Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів –заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

Поточні зобов’язання зі страхування – сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду єдиного соціального внеску [9].

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками – заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу.

Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків – заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків.

Інші поточні зобов’язання – зобов’язання, що пов’язані з активами, які виникають у ході нормального операційного циклу [11].

Облік і аудит поточних зобов’язань регулюються наступними законодавчими і нормативними актами:

- Податковий кодекс України  від 02.12.2011 № 2755-VI – регулює розрахунки з податків і платежів;

- Кодекс законів про працю 10.12.1971 № 322- VIII – визначає основні засади здійснення розрахунків з оплати праці;

- Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, 08.07.2011 – регулює порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску;

- Закон України «Про обіг  векселів в Україні» - від 05.04.2001 № 2374-III - визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності;

- Положення (Стандарт) бухгалтерського  обліку 7 «Зобов’язання» - затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. N 20 - визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності;

- Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 2 «Баланс» - від 31.03.1999 № 87 - визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей, в т.ч. і поточних зобов’язань.

1.2. Джерела інформації для аудиту поточних зобов’язань

Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, invoiсe, що підтверджують митні вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, консоменти, товаро транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

При перевірці розрахунків за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення [16].

Під час аудиту операцій розрахунків з оплати праці особливе значення має використання фактографічної інформації. Тут аудитор має розглянути низку документів. Зокрема,

1) наказ (розпорядження) про прийняття на роботу. За змістом інформації з’ясовується порядок зарахування на роботу постійних, тимчасових, сезонних працівників. Аудитор контролює порядок прийняття працівників на роботу і дотримання трудового законодавства;

2) особова картка, де подається професійна і соціальна характеристика працівника, перевіряються його якісні показники;

3) наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу, де розглядається порядок переміщення працівників у межах підприємства та перевіряється дотримання трудового законодавства;

4) наказ про надання відпустки подає облік використання відпусток працівниками із дотриманням трудового законодавства;

5) наказ про припинення трудового договору показує порядок припинення трудових відносин із працівниками згідно із законом про працю;

6) табель обліку використання робочого часу і розрахунків заробітної плати подає щоденний облік використання робочого часу та його контроль. Останній краще проводити, коли аудитор використовує метод оперограми перевірки табеля робочого часу на підприємстві.

Оперограма поточного контролю може бути основною процедурою використання робочого часу за табелем;

7) розрахунково-платіжна відмість показує порядок нарахування і видачі заробітної плати працівникам та контролює оплату праці;

8) штатний розклад подає облік заробітної плати персоналу за весь період роботи на даному підприємстві;

9) наряди на виконання робіт і їх оплата подають облік виконаних робіт і їх оплату працівникам та використовуються як інформація в контрольному процесі виконання робіт;

10) маршрутні картки (листи), що затверджені відповідними органами, показують облік автотранспортних робіт та їх оплату і контролюють як виконання робіт, так і їх оплату;

11) відомості (машинограми) аналітичного та синтетичного обліку за рахунком 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» подають облік заробітної плати (оплати праці) і розрахунків з робітниками та службовцями, а також використовуються для контролю за зарплатою (оплатою праці) та розрахунками з робітниками та службовцями.

Фактографічна (облікова) інформація є джерелом для контролю операцій щодо оплати праці, а нормативно-законодавчу інформацію аудитор використовує для того, щоб обґрунтувати законність операцій, пов’язаних з нарахуванням, документальним забезпеченням і обліком цих операцій.

Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.

Основними первинними документами якими користується аудитор для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків з учасниками є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.

При перевірці розрахунків підприємства з іншими операціями джерелом інформації для аудитора виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки-фактури, розрахунки бухгалтерії тощо [20].

Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці зобов’язань підприємства є облікові регістри та фінансова звітність підприємства.

1.3. Методологія аудиту  поточних зобов’язань підприємства

Метою аудиту зобов’язань є встановлення об’єктивної інформації про суми зобов’язань та забезпечень, відображених у фінансової звітності, складання думки аудитором про достовірність, законність, повноту та об’єктивність відображених у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Основні завдання аудиту поточних зобов’язань підприємства наведені в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Основні завдання аудиту поточних зобов’язань

ПБО 11 «Зобов’язання» визначає порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов’язання та забезпечення.

Аудитор повинен знати, що обов’язки підприємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони [24]:

1) існують на даний момент  і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, товарів чи послуг) або подій (понесені чи ймовірні збитки, за які підприємство несе відповідальність). Необхідно відрізняти теперішні та майбутні зобов’язання. Так, рішення керівництва підприємства придбати активи у майбутньому саме собою не призводить до виникнення зобов’язання;

2) пов’язані з необхідністю  майбутніх платежів з метою  збереження господарських зв’язків  підприємства або відповідно  до виконання нормальної підприємницької діяльності;

3)Мають бути виконані неминуче. Економічні наслідки невиконання зобов’язання не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони;

4)Мають визначений термін виконання, хоча точна дата може бути  невідомою;

5) Прийняті відносно суб’єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.

Основним завданням аудитора при проведенні аудиту зобов’язань є ретельна перевірка правильності нарахування зобов’язань, своєчасності погашення зобов’язань, підтвердження перевіреної інформації [28].

Приступаючи до перевірки, аудитор повинен визначити область дослідження.

- Аудит короткострокових кредитів банку

Аудитор повинен знати правила бухгалтерського обліку короткострокових кредитів:

1) згідно з пунктом 11 ПБО № 11 та Інструкцією № 291 зобов’язання  за фінансовими кредитами (позиками) класифікуються як короткострокові, якщо:

- строк їх погашення не перевищує 12 місяців з дати балансу;

- вони є поточною частиною  довгострокового боргу (підлягають погашенню в найближчі 12 місяців);

- незалежно від первісних строків  погашення є простроченими і підлягають погашенню на вимогу кредитора;

2) згідно з Інструкцією № 291 у  складі короткострокових кредитів ведеться облік кредитів (позик) у розрізі валют, а також залежно від дотримання порядку погашення основної суми кредиту на субрахунках бухгалтерського обліку

3) згідно з пунктами 4, 12 ПБО № 11 короткострокові кредити відображаються  в балансі у сумі погашення  – недисконтованій сумі коштів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства;

4) нараховані проценти звітного  періоду за короткостроковими кредитами визнаються поточними зобов’язаннями, якщо строк їх сплати не перевищує 12 місяців з дати балансу. Вони обліковуються окремо від основної суми фінансового кредиту на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» [21].

- Аудит короткострокових векселів виданих

При аудиті короткострокових векселів виданих перевіряється бухгалтерський рахунок 62 та аналітичний облік за кожним виданим векселем і за строками їх погашення.

Аудитор повинен знати, що векселі є бланками суворої звітності. Тому їх придбання, зберігання, облік і списання на адміністративні витрати здійснюється згідно з порядком обліку бланків строгої звітності.

- Аудит кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги

Розрахунки з постачальниками й підрядниками - розділ обліку, де поряд з перевіркою відображення операцій у системі бухгалтерського обліку, важливого значення набуває оцінка системи первинного обліку. Зв'язано це в першу чергу з тим, що практично всі документи, що оформляють операції даного розділу, надходять в організацію ззовні.

Розглянутій ділянці обліку властиві певні фактори ризику, обумовлені наступними причинами:

- відсутність багаторазового контролю  за первинними документами на стадії їхнього створення й перевірки (як це відбувається з документацією, створюваної на підприємстві);

- складність відновлення відсутніх  і виправлення неправильно оформлених  документів;

- більша ймовірність несвоєчасного  надходження підтверджуючих документів;

- відсутність уніфікації значної  частини первинних документів, що підтверджують здійснення цих операцій (особливо операцій, пов'язаних з розрахунками за зроблені послуги). Звідси ризик того, що первинна документація може бути не визнана в якості підтверджуючої, якщо будуть які-небудь сумніви в правильності оформлення документів й їхньої комплектності [20].

Фактори ризику, а також можливість різного роду зловживань обумовлюють необхідність попереднього дослідження системи первинного обліку при аудиті розрахунків з постачальниками й підрядниками. Такий аналіз дозволить аудитору більш підготовлено підійти до проведення основних аудиторських процедур за даним розділом обліку, а також обґрунтовано визначити обсяги вибірки й способи відбору елементів у сукупність. Крім того, попередній аналіз системи первинного обліку дасть можливість оцінити якість первинної облікової документації, яка буде використовуватися аудитором в якості аудиторських доказів.

При перевірці розрахунків з постачальниками й підрядниками треба з'ясувати документальну обґрунтованість здійснених операцій, переконатися в дійсності документів і правильності їх оформлення.

Аудитор при перевірці повинен звернути увагу на наступне [18]:

- чи є договори на поставку  продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення;

- при наявності кредиторської  заборгованості необхідно встановити дату її виникнення і причину утворення;

- чи є заборгованість з минулим  строком позовної давності, чи  вживаються заходи до її стягнення;

- чи сплачений ПДВ із суми авансових платежів, що надійшли в рахунок майбутніх поставок товарів або виконання робіт (послуг) на розрахунковий рахунок або отриманих у порядку часткової оплати по розрахункових документах за реалізовані товари (роботи, послуги);

- правильність ведення аналітичного обліку по рахунку 63, правильність складання бухгалтерських проводок по рахунку 63;

- відповідність записів аналітичного  обліку записам у журналі, головній книзі й балансі;

- при надходженні товарно-матеріальних  цінностей, на які не отримані розрахункові документи, необхідно перевірити, чи значаться ці цінності, що надійшли, як оплачені, але перебувають у шляху або не вивезені зі складів постачальників і чи не значиться вартість цих цінностей як дебіторська заборгованість;

- чи здійснювалася інвентаризація розрахунків (необхідно переглянути результати й, якщо необхідно, провести зустрічну перевірку розрахунків);

- повнота оприбуткування матеріальних цінностей. Необхідно зіставити дані про їхню кількість і вартість по платіжних документах з даними документів на їхнє оприбуткування (рахунків, товарно-транспортних накладних) і показниками аналітичного обліку, звітів руху продуктів і матеріалів;

- правильність установлення цін  на матеріальні цінності: чи відповідають  вони цінам, зазначеним у договорах поставки;

- правильність списання витрат  із кредиту розрахунків із  кредиторами на собівартість продукції (робіт, послуг);

- чи пред'являлися штрафні санкції  постачальникам і підрядникам  при порушенні договірних зобов'язань;

- правильність відбиття операцій  при оплаті векселями;

- чи пред'являлися претензії  постачальникам і підрядникам  у випадку невідповідності цін і тарифів, обумовлених договорами; невідповідність якості стандартам або технічним умовам, за шлюб і простої, що виникли з вини постачальників або підрядників;