Сутність і значення соціального страхування

 

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

 

 

Економічний факультет

 

 

Кафедра фінансів і кредиту

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з курсу «Фінанси»

На тему: «Сутність і  значення соціального страхування»

 

Виконав:

студтудент 3 курсу

групи  ЕД 32                               ______     Корнієнко Вікторія Олександрівна

 

 

Науковий керівник:  

К.е.н., доцент                              ______      Дука Анастасія Петрівна

 

Допущено до захисту_________

«___»____________2010 р.

Захищено з оцінкою

__________________________

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні засади соціального страхування.

    1. Сутність соціального страхування…………………………………………….5
    2. Види соціального страхування.………………………………………………..7
    3. Проблеми соціального страхування…………………………………………...8

 

Розділ 2: Практичні основи організації соціального страхування

2.1 Організація соціального  страхування в Україні…………………………….11

2.2 Обов’язкове страхування  та особливості його здійснення………...………13

2.3 Добровільне страхування  та механізм його реалізації………...…………...20

 

Розділ 3: Удосконалення системи  соціального страхування. ………..………..23

Висновки…………………………………………………………………………..28

Список використаних джерел……………………………………………………31

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність роботи представлена в проблемі соціального захисту населення. В Україні необхідним є, перш за все, реалізація активної соціальної політики на рівні держави, підприємств. Для забезпечення захисту населення, держава повинна насамперед у законодавчому порядку встановити основні соціальні гарантії, механізми їх реалізації, та функції надання соціальної підтримки. Поряд з державою, соціальний захист забезпечують підприємства (або підприємці) та самі наймані працівники.

Метою соціального страхування є забезпечення рівноважного функціонування суспільства без струсів і потрясінь, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей, надання кожному можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності, одержувати дохід, поліпшувати добробут.

Завданням політики соціального страхування є поліпшення життя людей шляхом підвищення життєвого і якісного рівня, утвердження соціальної справедливості і забезпечення найбільшої реалізації можливостей особи бути здоровим, освіченим і соціально активним громадянином держави.

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення. Об’єкт соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Значний внесок в розробку теоретичних основ та практичних питань соціального страхування  розробили вчені-дослідники Захаров  А., Бадир Р., Любимов Б., Федоров  О., Ачаркан В.А., Синиціна Т.А., Воблий К., Вігдрочик В., Вальян Е., Оленов С., Зак А. Дослідженням специфіки соціального  захисту населення присвячені спеціальні дослідження вітчизнянх вчених, таких  як Б. Надточій, В. Яценко, М. Папієв, І. Сахань, І.В. Басанцов, С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.В. Шаманська, Н.Нужна, С. Березіна, В. Гордієнко, Б. Зайчук, О. Палій.

Структура курсової роботи: вступ, 3розділи, список використаних джерел, додатки (в їх числі 3 таблиці і 1 діаграма). Робота виконана на 29 сторінках не включаючи додатки, які складаються з 1-ї діаграми та 3-х таблиць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи соціального страхування

    1. Сутність соціального страхування

Сутність страхового захисту  полягає у нагромадженні і  витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення  негативного  впливу ризиків і відшкодування  пов’язаних із ними витрат.

Нова система економічних  і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжує потребу  у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробуту  громадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб (учасників  страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляються юридичною  особою, що має на це право. Тому страхові відносини завжди складаються з  приводу умов формування і використання коштів цільового страхового фонду.

Страхові  фонди — це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для Цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

До фонду страхового захисту  належать:

  1. Централізовані та грошові резерви держави;
  2. Децентралізовані фонди;
  3. Фонди створені методом страхування [9,с.10].

Страхування — це  вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів [3, ст.2].

Будь - які відносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.

Страховики – це організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату, зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам,  яким був завданий збиток та виплатити страхову суму.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Соціальне страхування – це форма соціального захисту населення,  система заходів щодо матеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадок тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та в інших випадках, передбачених законодавством.

Предметом соціального страхування є основні соціальні ризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність у результаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду за членом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості; втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втрата доходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрат у випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплати ритуальних послуг та поховання.

Об’єкт  соціального страхування — майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Як соціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин з розподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зі страхових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державних дотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утримання осіб, які не беруть участі у суспільній праці.

Чітко виділяється дві  форми страхування:

  • добровільне страхування;
  • обов’язкове страхування  (в Україні ця форма є державною).

В Україні  існують такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

  • пенсійне страхування;
  • страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,  зумовленими похованням чи народженням;     - медичне страхування;

- страхування від   нещасного   випадку   на   виробництві   та  професійного  захворювання, які спричинили втрату  працездатності;

  • страхування на випадок безробіття;
  • інші види страхування, передбачені законами України [5, стаття 4].

Соціальний захист є однією з функцій держави, а конституційне  закріплення соціального принципу державного устрою підтверджує факт існування в Україні соціальної функції в ряду пріоритетних.

Система соціального страхування  в Україні повинна широко використовувати  обидві форми: обов’язкову й добровільну, а саме соціальне страхування  як організаційно-правова форма  має бути як державною так і  недержавною.

 

    1. Види соціального страхування

За формою соціальне страхування може бути [3, стаття 5]:

  • Добровільне - страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників;
  • Загальнообов’язкове - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту.

Розрізняють  за виплатою такі види страхування:

  • Ризикове – страхова виплата у разі настання страхового випадку;
  • Накопичувальна – працює по методу заощадження.

   Розрізняють дві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, які взаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Комерційне страхування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципах еквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду. Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційне страхування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті» соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більша потреба в послугах комерційного страхування.

Розміри внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування ” [1, ст.4].

 

    1. Проблеми соціального страхування

Важливою проблемою є  удосконалення системи оподаткування  послуг з недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) для всіх фінансових установ, які  надають ці послуги: недержавні пенсійні фонди (НПФ),банки і страхові компанії. Аналіз діючих систем оподаткування  показує, що найбільш повний обсяг законодавчих норм розроблений у галузі надання  послуг з довгострокового страхування  життя і недержавного пенсійного страхування (НПС). Страхова схема НПЗ  надає пільговий режим оподаткування  на всіх етапах її функціонування: накопичення  внесків, інвестуванні пенсійних накопичень відповідним фінансовим установам  і пенсійні виплати. При цьому  пільги надаються усім особам, які  приймають участь у процесі НПЗ  через страхову компанію. Діюча система оподаткування через НПФ неконкурентоспроможна, оскільки стимули для платників – роботодавців порівняно не суттєві, а для фізичних осіб зовсім відсутні і при сплаті, і при одержанні пенсійних виплат.

Системою соціального  захисту охоплено:

  • близько 14,5 млн. громадян похилого віку (із них 2 млн. інвалідів);
  • 115 тис. дітей-інвалідів;
  • З млн. тих, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;
  • З млн. службовців різних категорій (значною мірою і члени їхніх сімей) поповнюють армію тих, хто користується пільгами. Це працівники правоохоронних, митних, податкових органів, санепідеміологічних служб, депутати різних рівнів, військовослужбовці тощо.

У нашій державі діють  близько 200 законів та нормативних  актів, що визначають пільги громадянам. Самих пільг нараховується 40 видів (безплатний проїзд у громадському транспорті, безплатне санаторне  лікування, безплатні ліки, 50- і 100%-ві пільги на оплату житлово-комунальних  послуг і т. ін.).

Надзвичайно важливою проблемою  є забезпечення довгострокової стабільності пенсійної системи. Фінансова стабільність пенсійної системи залежить від  ряду факторів: конкретного стану  розвитку економіки, рівня соціального  податку, тобто тарифу страхових  внесків або нарахування на фонд оплати праці, демографічного навантаження на працюючу частину населення, співвідношення середньомісячного розміру пенсії до середньомісячного розміру заробітної плати, наявності коштів у пенсійній  системі та ін.

Співвідношення середнього розміру пенсії та середнього розміру  заробітної плати в Україні досить низьке. Воно становить близько 35%.

Пенсії встановлюються у  розмірах, значно нижчих, ніж визначений державою прожитковий мінімум.

Надмірно зростають витрати  на утримання служб, комісій та центрів  соціального обслуговування.

Отже, система соціального  захисту в Україні потребує докорінної реформи.

Необхідність захисту  соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна  політика держави стала органічною складовою економічних реформ і  здійснювалась з урахуванням  світового досвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародної організації  праці і, отже, не використовує конвенцію  з питань соціального захисту  населення, якою керуються країни ОЕСР. Організація соціального страхування  в цих країнах базується на державних ] та недержавних програмах, що мають спільну мету — здійснення найповнішого захисту громадян.

Оцінюючи систему соціального  захисту, яка нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше, запровадження  додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-то оподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота, пла-1 тини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не може вплинути на рівень пенсійного забезпечення.

37% нарахувань на фонд  оплати праці — надмірно важкий  тягар для підприємств, установ  та організацій. Разом з тим  ці засоби не можуть вирішити  проблеми соціального захисту  вже непрацездатних громадян  за рахунок працюючих. Непомірно  велика частка тіньової економіки  зводить нанівець спроби вирішити  проблеми належного пенсійного  забезпечення за рахунок найбільш  законослухняних,але низькооплачуваних  категорій громадян.

Дефіцит бюджетних коштів унеможливлює вирішення цієї проблеми найближчим часом. Назріває потреба  реформування як системи соціального  страхування в цілому, так і  пенсійної системи зокрема.

Досвід країн, що пережили досить важкий економічний стан, аналогічний  тому, в якому сьогодні опинилася  Україна, свідчить про те, що суспільство  може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою особистого страхування  [8, с.176].

РОЗДІЛ 2. Практичні основи та організація соціального страхування

2.1. Організація соціального страхування в Україні

Організація чинної системи  соціального страхування в Україні  регламентується "Основами законодавства  України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі — Основи)., які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові  та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування  громадян в Україні.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим  державним страхуванням мають:

  • громадяни України;
  • іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування  є:

  • застраховані громадяни, тобто фізичні особи, на користь яких здійснюється цей вид страхування;
  • страхувальники (роботодавці та застраховані особи) [6, с.135];

Порядок укладання і дії  страхового договору. Договір страхування  укладається на основі усної або  письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених конкретними  правилами.

Оформлення договору страхування  здійснюється на бланках страхових  полісів страховим представником  у присутності страхувальника або  його довіреної особи з обов'язковим  оглядом об'єкта страхування, якщо інше не зумовлено конкретними правилами.

Страховий поліс вручається страхувальнику відразу після сплати страхової премії.

У разі розстроченого платежу  страховий поліс видається після  сплати першого внеску, а при сплаті наступних внесків страхувальнику видається довідка або квитанція. Якщо страховий поліс втрачено, страхувальнику видається дублікат, а загублений поліс вважається недійсним. Страховий поліс не може передаватись іншій особі, якщо це непередбачено правилами.

Договір страхування набирає  чинності:

- при сплаті страхового  платежу готівкою — з моменту  підписання страховиком і страхувальником  договору;

- при сплаті страхового  платежу в безготівковій формі  — з моменту, зазначеного в  полісі, але не раніше 24 годин  з дня списання засобів з  рахунка страхувальника на рахунок  страховика.

Страховик несе відповідальність за договором з моменту, передбаченого  конкретними правилами страхування  або умовами договору.

Дія договору закінчується о 24-й годині того дня, який зазначений у полісі, якщо інше не обумовлено правилами.

Страховик несе відповідальність за договором з частково виплаченим за ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці  між відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою  виплачених за ним страхових відшкодувань і страхових сум.

Якщо страхове відшкодування  або страхові суми виплачені у  розмірі зобов'язань страховика за договором до закінчення строку його дії, то дія договору припиняється з моменту закінчення розрахунку.

Дія договору може бути призупинена  на будь-якому етапі, якщо це передбачено  законодавством, за вимогою або страхувальника, або страховика.

Причиною дострокового припинення дії договору може бути несплата страхувальником  платежів у встановлені договором  строки. Про намір достроково припинити  дію договору страхування будь-яка  сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних  днів до дати припинення дії договору.

Не може бути достроково призупинено дію договору особистого страхування з ініціативи страховика, якщо на це немає згоди страхувальника, за умови, що останній виконує усі умови договору страхування (якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України).

Якщо договір (окрім договору страхування життя) розривається з  ініціативи страхувальника, то наслідки визначаються Законом України "Про  внесення змін до Закону України "Про  страхування" передбачено два  варіанти відповідальності страховика.

Якщо достроково припиняється дія договору (крім страхування життя) з ініціативи страховика, але не з вини страхувальника, то останньому повністю повертаються сплачені ним  страхові платежі.

Якщо ж договір розривається страховиком з причин невиконання  страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився  до закінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором  страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у разі дострокового припинення дії договору страхування життя. Вона розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, впродовж якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя [6, с.98].

 

2.2. Обов’язкове страхування та особливості його здійснення

До основних видів (галузей) обов’язкового соціального страхування, що забезпечують прийнятний рівень соціального  захисту, належать:

• страхування пенсій (за віком і по інвалідності через  загальні захворювання, нещасні випадки  в побуті й на транспорті);

• страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування на випадок тимчасової та постійної втрати працездатності;

• страхування на випадок  тимчасової втрати працездатності;

• страхування на випадок  безробіття;

• медичне страхування.

Такі види соціального  захисту, як допомога малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, сім'ям з неповнолітніми дітьми, не пов'язані  з трудовою діяльністю, не є страховими за природою і забезпечуються, як правило, через систему державної соціальної допомоги та інші державні соціальні  програми.

Пенсійне  страхування. У класичному вигляді пенсії за віком в основі мають довгостроковий договір між працюючим населенням і тими, хто через свій похилий вік не може працювати, але в минулому матеріально (через сплату страхових внесків) підтримував осіб похилого віку. Тут спрацьовує принцип страхової солідарності: усі сплачують внески, хоча й у різний час, і відбувається горизонтальний перерозподіл доходів від тих, з ким страхова подія не відбулася, до тих, з ким вона відбулася. На відміну від інших видів страхування, де страхуються несприятливі події в житті людини, ризиком у пенсійному страхуванні є тривалість непрацездатного внаслідок похилого віку періоду, власне ризик довголіття.

Цілі пенсійного страхування 

Пенсійне забезпечення має  три основні цілі:

• захист від бідності при  настанні старості;

• гарантування певного  рівня доходу після завершення трудової діяльності;

• захист зазначеного доходу від подальшого абсолютного й  відносного знецінення.

Пенсійний фонд станом на 2010 рік формується за рахунок:

  • нарахувань: 33,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, 4 % від суми витрат на оплату праці працюючих інвалідів, 4 % від суми витрат на оплату праці всіх працівників громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, 33,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників платників фіксованого сільськогосподарського податку, 42 % від суми витрат на оплату праці найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.
  • утримань: 2 % від суми сукупного оподатковуваного доходу;  1 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 150 грн; 2 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 150 до 250 грн; 3 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 250 до 350 грн; 4 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 350 до 500 грн; 5 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 500 грн [11].

Існування гарантованого  державою пенсійного забезпечення є  ознакою цивілізованості сучасного  суспільства. В Україні останнім часом пенсійне забезпечення переживає  глибоку кризу, хоча держава витрачає на пенсійне забезпечення близько 10 % виробленого  національного доходу, тобто за міжнародними стандартами є значним.

Причина кризи пенсійного забезпечення в Україні полягає  у спаді виробництва, звуженні бази збирання страхових платежів (скорочення зайнятості в офіційному секторі  економіки, приховане безробіття, затримка виплати заробітної плати, коли працівники не отримують її, а отже, не здійснюються відрахування на соціальне страхування, приховування фактичної чисельності  зайнятих та їхньої фактичної заробітної плати, зайнятість у тіньовому секторі  й ухиляння від сплати податків і  страхових платежів тощо).

Однак навіть якби економіка  була на належному рівні, а страхові платежі збиралися вчасно і в  повному обсязі, система пенсійного забезпечення в Україні все одно потребувала б реформування. У  державі стрімко наростає процес старіння населення, що вкрай негативно впливає на параметри солідарної (розподільчої) пенсійної системи. Якщо в 1970 р. на 100 осіб населення працездатного віку припадало 32 особи пенсійного віку, то в 1998 р. їх налічувалося 39, а в 2026 р. передбачається 55, нині частка пенсіонерів становить 29 % чисельності населення України. Отже, таке співвідношення працездатного і непрацездатного населенням потребуватиме збільшення відрахувань на пенсійне страхування, які нині в сукупності становлять 33 % фонду заробітної плати.