Сутність активних операцій банків
РОЗДІЛ 1
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ, СУТНІСТЬ ТА ВИДИ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
1.1. Сутність активних операцій банків.
Сучасний комерційний банк— це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. За формою власності комерційні банки можуть бути:
- унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи;
- з колективною формою власності.
За організаційно-правовою формою діяльності комерційні банки можуть створюватись як:
- акціонерні товариства відкритого і закритого типів (акціонерні банки);
- товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки);
- кооперативи (кооперативні банки).
Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред’явника. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.
Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним із учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні створюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.
Кооперативні банки в Україні можуть створюватись за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативні банки.
Залежно від величини активів усі банки поділяються на чотири групи:
- малі банки з активами до 50 млн грн;
- середні — з активами від 50 млн грн до 100 млн грн;
- великі — з активами від 100 млн грн до 1 млрд грн;
- найбільші банки з активами понад 1 млрд грн.
За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:
- міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так і за її межами;
- міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території всієї України;
- регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).
Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції); операції, пов’язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції) й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, значно ширше, але саме ці операції є обов’язковими і належать до суто банківських операцій. Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснювати їх у сукупності мають право тільки юридичні особи, які мають банківську ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями комерційних банків.
Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні. Зупинимось на розгляді активних операції. Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).
- . Види активних операцій банків (обліково-позикові, розрахунково-касові, інвестиційні, фондові).
Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:
- операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;
- розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;
- касові операції з приймання і видавання готівки;
- кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;
- інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;
- фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
- валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;
- депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;
- операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
- операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.
Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків. Розрахунково-касові операції банків забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касових операціях неминуче призводять до гальмування грошових потоків та розбалансування грошового обороту, що негативно впливає на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг. В організації розрахунково-касових операцій можна виділити три етапи: підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу; формування та передача інформації щодо платежу; переказування чи передавання грошей, тобто сам платіж. На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення комп’ютерних систем зв’язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. На другому етапі виконуються такі операції, як підготовка, забезпечення захисту, передавання банку та перевірка на справжність інформації, необхідної для здійснення платежу на певних інструментах (носіях). На третьому етапі здійснюються приймання — видавання готівки з рахунків клієнтів, переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача чи залік взаємної заборгованості. Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:
- усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;
- суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
- витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.
Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі інструкцій НБУ № 1, № 4, а також положень про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334). Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку. Для прийому, зберігання і видачі грошей та цінностей кожна установа банку має касовий відділ (операційну касу) (Рис. 1.1).
Прихідна каса, ст. касир (касир) |
Видаткова каса, ст. касир (касир) |
Прихідно-видаткова, валютна каса, ст. касир (касир) | ||||||||||
Прихідно-видаткова каса |
||||||||||||
Операційна каса (комора), завідувач каси, ст. контролер-касир |
||||||||||||
передаються інкасаторські сумки |
передаються інкасаторські сумки |
|||||||||||
Каси обмінних пунктів (касир) |
Каса перерахунку, ст. контролер-касир, ст. касир (касир) |
Вечірня каса, бухгалтер-контролер, ст. касир (касир) |
Каса філій і безбалансових відділень, ст. касир (касир), ст. контролер-касир | |||||||||
Рис. 1.1 Організаційна структура касового відділу банку
Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.
Кошти на виплати, пов'язані
з оплатою праці та виплатою дивідендів
(доходу), всі підприємства та індивідуальні
підприємці мають одержувати виключно
з кас банків. При цьому ними
повинна забезпечуватись систем
Здавання виручки може здійснюватися шляхом:
а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;
б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;
в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.
При обслуговуванні рахунків юридичних та фізичних осіб банки здійснюють:
- видаткові касові операції;
- прихідні касові операції.
Видача грошей із кас банку здійснюється видатковими кассами й оформляється грошовими чеками та видатковими касовими ордерами. При проведенні видаткових касових операцій завідувач каси видає в підзвіт касирам необхідну суму розмінних монет і банкнот під розписку касира в спеціальній книзі прийнятих і виданих грошей. Представники підприємств для одержання готівки пред'являють операційним працівникам грошові чеки. Видача готівки фізичним особам проводиться за видатковими касовими ордерами або чеками. Операційний працівник перевіряє правильність оформлення видаткових касових документів і наявність коштів на рахунку клієнта. Операційний працівник після перевірки документів видає особі, яка отримує готівку, для пред'явлення в касу контрольну марку від грошового чека або талон від касового ордера.
У кінці операційного дня касир підраховує підсумок і з метою контролю за схоронністю грошових коштів:
- звіряє суму прийнятих під звіт коштів і суму видаткових документів із запасом готівки;
- складає звітну довідку відповідної форми і підписує її;
- наведені в довідці касові обороти звіряє із записами в касових журналах операційних працівників. Касир підписується в касовому журналі, а операційні працівники — у довідці.
Обліково-позикові (кредитні операції) – це операції по наданню вільних ресурсів позичальнику на умовах платності, терміновості та повернення, причому банки можуть виступати в цих операціях як в ролі кредиторів так і в ролі позичальників (отримуючи кредити в центральному банку та інших комерційних банках). Кредитні операції містять у собі: позичкові операції і депозитні операції.
Позичкові операції- це дії робітників банку (кредитних заснувань) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) притягненню до себе внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків, що заподіються.
Основний предмет позичкових операцій- кредит (позичка) як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошей і (або) інших цінностей (цінних паперів), що поміщається (застосовується), повертається, у необхідних випадках оплачується. Кредит — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості.
Кредити, які надаються банками, поділяються за строками користування:
- короткострокові - до 1 року,
- середньострокові - до 3 років,
- довгострокові - понад 3 роки
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.
Банківські кредити поділяються на види (таблиця 1.1) за такими ознаками:
- строки користування;
- забезпечення;
- ступінь ризику;
- методи надання кредиту;
- строки погашення.
За забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові).
За ступенем ризику:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком.
4. За методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).
За строками погашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Таблиця 1.1
Види кредитів
Критерій |
Вид кредиту (позички) |
Роль банку (кредитор або позичальник). |
-Активний -Пасивний |
Термін. |
-До запитання (огульний)
|
Призначення. |
- Позички торговим і промисловим операціям - Позички під нерухомість - Позички приватним особам - Позички фінансовим - Позички фермерам - Позички на придбання або збереження цінних паперів - Інші позички |
Ціль. |
-На збільшення капіталу (виробничих фондів) -На тимчасове накопичення засобів -На споживчі цілі населенню (споживчий) |
Продовження таблиці 1.1
Наявність і характер забезпечення. |
-Бланковий (незабезпечений) - Забезпечений заставою товарів або інших цінних паперів (ломбардний) гарантійним зобов'язанням або поручництвом |
Засіб. |
- Кредит грошима - Кредит за допомогою акцептуван |
Ступінь ризику. |
- З найменшим ризиком - З підвищеним ризиком - З граничним ризиком - Нестандартний |
Національний банк України встановлює певні вимоги щодо здійснення комерційними банками кредитних операцій.
Так, кожне рішення щодо надання кредитів, незалежно від розміру та терміну запрошуваного кредиту, повинне прийматися колегіально — Правлінням банку, Кредитним комітетом, кредитною комісією тощо. Кредитування позичальників здійснюється банками за умови дотримання відповідних економічних нормативів банківської діяльності.
До нормативів, що регулюють кредитну діяльність банків, належать:
— норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7). Норматив (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Він розраховується за формулою:
де Зс — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% позабалансових зобов'язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), за вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;
РК — регулятивний капітал банку.
Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%;
- норматив великих кредитних ризиків (Н8). Норматив Н8 установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів і розраховується за формулою:
де 3в — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, що враховується комерційним банком за "великими" кредитами за одним контрагентом (або групою пов'язаних контрагентів) із вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого контрагента;
РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;
- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9). Норматив Н9 установлюється з метою обмеження концентрації ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлюється тим, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, а це призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно. Норматив Н9 розраховується за формулою:
де 3ін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера з вирахуванням сформованих резервів під ці операції щодо такого інсайдера;
РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%;
- норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10). Норматив Н10 установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків пов'язаних із інсайдерами. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків, пов'язаних з інсайдерами, призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Норматив Н10 розраховується за формулою:
де СЗін — сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими, сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів, із вирахуванням сформованих резервів під ці операції;
РК — регулятивний капітал банку. Значення нормативу Н10 не має перевищувати 40%. Максимальне значення нормативу не повинне перевищувати 200%.
Крім цього, Національний банк України забороняє комерційним банкам надавати кредити для покриття збитків господарської діяльності позичальників, формування та збільшення статутного фонду банків та інших господарських товариств, придбання цінних паперів будь-яких підприємств.
Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом безпосередньої оплати платіжних документів або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції. Погашення кредиту і нарахованих за ним процентів здійснюється позичальником з поточного рахунка.
Інвестиції - це витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або ж сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства. Також інвестиції визначають як господарські операції, що передбачають придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції це видатки на створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов`язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:
1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів).
2. Фінансові (придбання
корпоративних прав, цінних паперів,
деривативів та інших
- прямі інвестиції - передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;
- портфельні інвестиції - придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку;
3. Інвестиції під реінвестиції
- здійснення капітальних чи
Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:
- за допомогою механізмів фондового ринку;
- за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування.
Комерційні банки повинні в своїй інвестиційній діяльності мати тісний контакт з підприємствами. У випадку створення нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно з Законом "Про фінансово-промислові групи".
Щодо визначення самої інвестиційної операції, то вона характеризується як сам процес безпосереднього інвестування коштів.
Ще одним важливим елементом активних операцій є фондові операції тобто операції з цінними паперами. Ринок цінних паперів відіграє життєво важливу роль в економічному розвитку як окремих господарюючих суб'єктів, так і суспільства в цілому, забезпечуючи ліквідність та ринковий механізм ціноутворення, сприяючи обігу капіталу і його раціональному розміщенню. Основним завданням фондового ринку виступає мобілізація та вкладання фінансових ресурсів у найбільш привабливі з точки зору ринкової ефективності види підприємницької діяльності. Вільний оборот капіталу на фондовому ринку забезпечується через обіг цінних паперів, які поділяються на три групи: