Сутність дебіторської заборгованості та характеристика, визнання і оцінка заборгованості покупців

 ВСТУП

Протягом свого історичного розвитку розрахунково-платіжні відносини під впливом адміністративних та ринкових механізмів постійно змінювались та піддавались еволюції. Ці процеси зумовили якісні зрушення у всій системі виробничо-торговельних відносин. В умовах ринку надзвичайно важливе значення в забезпеченні ефективності функціонування підприємств має раціональна організація здійснення розрахункових операцій. Прискорення оборотності грошових коштів – один з важливих шляхів поліпшення фінансового становища виробничих господарюючих суб’єктів.

Безперечним є факт зростання  розрахунково-платіжних відносин між  підприємствами, а це в свою чергу потребує належної організації управління дебіторською заборгованістю.

Введення в дію національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні зумовило принципово новий  підхід до обліку дебіторської заборгованості. Згідно П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”  дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.  Керуючись вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”  всі підприємства (крім бюджетних) в  бухгалтерському обліку  повинні  відображати інформацію про дебіторську  заборгованість окремо по двох видах :

         довгострокова дебіторська заборгованість;

         поточна дебіторська заборгованість.

Наявність ряду проблем, пов’язаних з несвоєчасністю погашення дебіторської  заборгованості, вимагає здійснення наукових досліджень та розробки системи  пропозицій по вдосконаленню організації  обліку розрахунків, оптимізації грошових потоків тощо. Виходячи з цього, обрана тема курсової роботи є достатньо актуальною. Питання даної курсової роботи знайшло відображення в наукових працях таких вітчизняних вчених як: М.В. Баканова, С.М. Барнгольц, В.І. Бачинський, В.М. Бєлоборода, Ф.Ф. Бутинець, П.М. Герасим, З.М. Живко, В.А. Завгородній, Б.О. Карпінський, В.А. Сопко, В.А. Суторміна, Ю.С. Цалко, А.М. Шеремета та інші; зарубіжних  дослідників: Х. Андерсен, Р. Ентоні, Д. Стоун,  М. Поук, К.Хитчинг, Д. Фостер.

         При написанні курсової роботи були використані наступні методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, середні величини тощо.

         Практична частина курсової роботи спирається на діяльність Підприємства «Хлібохарчокомбінат» Краснопільської Райспоживспілки.

Метою даної роботи є загальне дослідження дебіторської заборгованості підприємств та методологічно вірного  відображення даного процесу в  фінансовому  обліку. Виходячи з мети дослідження, шляхом використання інформації щодо діяльності базового підприємства в  роботі передбачається вирішити наступні завдання:

дослідити теоретичні основи організації обліку розрахунків  з дебіторами і кредиторами;

         охарактеризувати облік дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

        визначити  якою є організація обліку розрахунків з різними дебіторами;

Аналіз економічних показників діяльності товариства надає можливість охарактеризувати діяльність організації  як прибуткову про що свідчать дані, наведені в табл.1.

Таблиця 1

Основні економічні показники  діяльності Підприємства «Хлібохачокомбінат» Краснопільської Райспоживспілки за 2009-2010 рік

       Якщо  розглядати в загальному основні  показники, то слід виокремити  наступні моменти:

за досліджувні періоди  статутний капітал збільшився на 8,4%;

за досліджувані періоди  дохід (виручка) від реалізації продукції  збільшився на 22,8%, що свідчить про збільшення обсягів продажу;

через це  збільшилась і собівартість реалізованої продукції;

збільшення фонду оплати праці свідчить про збільшення кількості  працюючих на підприємстві;

           За 2009-2010 роки  чистий прибуток  Підприємства «Хлібохарчокомбінат» Краснопільської РСС зменшився на 71 %, що свідчить про неправильну політику керівництва підприємства в умовах кризи. Це вплинуло лише позитивно на фінансовий результат підприємства (дод.А2,А4).

Джерелами написання даної  роботи стали:

          нормативно-законодавчі акти (П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», (П(С)БО 15 «Дохід», наукова та навчальна  періодична література, електронні  інтернет-джерела;

         первинні документи: видаткова  накладна, платіжне доручення, товарно-транспортна  накладна, накладна, рахунок-фактура,довіреність,  акт приймання-передачі, податкова  накладна, договір купівлі-продажу,  виписка банку.

         регістри аналітичного та синтетичного  обліку картка рахунку 361;

          форми звітності, сформовані на  основі методологічних засад  бухгалтерського обліку, визначеного  чинним законодавством України:  форма №1-М «Баланс», форма№2-М  «Звіт про фінансові результати».

Отже, як висновок зазначимо, що дана робота присвячена дослідженню  обліку дебіторської заборгованості на прикладі базового підприємства.

1.СУТНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА, ВИЗНАННЯ І ОЦІНКА ЗАБОРГОВАНОСТІ ПОКУПЦІВ.

        У  процесі фінансово-господарської  діяльності у підприємства постійно  виникає потреба в проведенні  розрахунків зі своїми контрагентами.  Відвантажуючи виготовлену продукцію,підприємство,як  правило,не отримує плату одразу,тобто  відбувається кредитування покупця.  Тому протягом періоду від  моменту відвантаження продукції  до моменту надходження платежу  засоби підприємства  знаходяться  у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності  визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всіма  підприємствами, крім бюджетних установ.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність  отримання підприємством майбутніх  економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає в тому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться  пряме надходження грошових коштів або отримання грошей на банківський  рахунок від здійснення факторингової  операції. Факторинг — вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціями боргів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робіт або послуг).

Дебіторська заборгованість може бути погашена шляхом непрямого  надходження грошових коштів, наприклад  отримання активів за допомогою  бартерних операцій, отримання дивідендів акціями інших підприємств.

Умовою достовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретно визначено  ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальні документи, що підтверджують факт отримання  покупцем певної кількості продукції  за договірною ціною на зафіксовану  суму. Якщо дебіторська заборгованість виникла внаслідок виконання  робіт або надання послуг, підставою  для її оцінки служать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних  робіт і послуг. Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями, які до їх погашення також облічуються  в сумі дебіторської заборгованості. Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою  належно оформлених векселів, а також  умовами договорів купівлі-продажу  або підряду.

З наведеного випливає, що відображати  в Балансі та інших формах звітності  підприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існує  імовірність її погашення, внаслідок  чого підприємство отримає економічну вигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.

Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі.

Розрізняють поточну і  довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від дати балансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й буде погашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємства довгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротні активи» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», а короткострокова — у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».

Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають  в розрахункові взаємовідносини  з іншими підприємствами, організаціями  і особами. Ці розрахунки пов'язані  з формуванням основних і оборотних  засобів, реалізацією виробленої продукції  і наданих послуг, з розподілом прибутку, розрахунками з фінансовими  органами і органами соціального  страхування і соціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахункові взаємовідносини  з окремими особами, наприклад, для  виконання різних доручень при видачі грошових коштів підзвіт, одержанні  кредитів на індивідуальне житлове  будівництво і господарське влаштування.

Встановлення господарських  відносин суб'єкта підприємницької  діяльності з іншими фізичними та юридичними особами передбачене  виникненням між ними певних прав та зобов'язань.

Під зобов'язаннями сторін у  цивільному законодавстві розуміють  усі дії, які кожна зі сторін договору повинна здійснити на користь  іншої сторони і які обумовлені договором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами, що не суперечать законодавству.

На відміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникають не в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторін передбачених у ньому  дій (або бездіяльності), внаслідок  яких виникає заборгованість однієї сторони перед іншою [3, с. 203-204].

Виникнення заборгованості пов'язано з тим, що одночасне  виконання обома сторонами зустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило, спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникає  право вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони — обов'язок оплатити цю заборгованість. Тобто  у бухгалтерському обліку у першої сторони в складі господарських  засобів виникає актив у вигляді  дебіторської заборгованості, а з  іншої сторони виникає зобов'язання перед кредитором погасити цю заборгованість, яка називається кредиторською  заборгованістю.

Тому правильна організація  розрахунків потребує суворого дотримання фінансової дисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.

Затримання оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне  надходження коштів за реалізовану  продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів у веденні  господарства.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів з  обороту підприємств, що негативно  позначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і  зобов'язань веде до залучення в  оборот коштів, які належать іншим  підприємствам.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України  у порядку, встановленому Національним банком України.

Безготівкові розрахунки між підприємствами і фізичними  особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові  кошти з рахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, коли чинним законодавством передбачений порядок безакцептного  списання коштів.

Розрахункові документи  приймаються банком до виконання  тільки у межах коштів, наявних  на рахунку клієнта.

Кошти підприємства підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їхніх  касах у межах установленого  банком ліміту.

Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням установлених           форм розрахункових документів:

           платіжних доручень (дод. Б1);

           платіжних вимог-доручень;

           розрахункового чека;

           платіжної вимоги;

         акредитива [5, c. 92-95].

Використання банківських  платіжних карток та векселів як платіжних  інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими  актами Нацбанку України.

Кожен з документів повинен  бути заповнений відповідним чином  і засвідчений підписами і  печаткою.

Термін позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моменту  відвантаження продукції (виконання  робіт, надання послуг) або з моменту  здійснення розрахунків, передбачених умовами договору.

Якщо умовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовної давності починається  з:

           дати надходження коштів на  поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товари замовникові не  відвантажені, роботи не виконані);

          дати відвантаження підприємством-постачальником  продукції, надання послуг (якщо  оплата від замовника (покупця)  не надходила);

          дати оприбуткування товарно-матеріальних  цінностей підприємством-покупцем  або відображення в бухгалтерському  обліку виконаних робіт, наданих  послуг підприємством-замовником (якщо  оплата не здійснена).

Існують і скорочені терміни  позовної давності (до шести місяців), зокрема за позовами:

          про недостачу проданих речей;

          про оплату продукції низької  якості;

          про виявлені недоліки в роботі  за договором підряду;

          про недоліки в роботі, виконаній  за договором побутового замовлення.

Зміна терміну позовної давності не допускається.

Закінчення терміну позовної давності до пред'явлення позову є  підставою для відмови у позові.

Суми кредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давності відносяться на результати фінансово-господарської  діяльності у наступному місяці після  закінчення терміну позовної давності і відображуються у складі інших  операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської  заборгованості». При списанні з  балансу кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув, виникає об'єкт обкладення податком на додану вартість і відображується в обліку методом «червоне сторно»  за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки  за податками» і кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Наявність дебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з  обороту підприємства. Вона виникає  з вини покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконані роботи (надані послуги).

Для стягнення дебіторської заборгованості встановлені також  терміни позовної давності. Дебіторська  заборгованість з терміном позовної давності, що минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансової діяльності після того, як були прийняті всі заходи для  її стягнення (пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) до дебіторів-підприємств і до суду – до фізичних осіб).

Бухгалтерський облік  розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках:

18 «Довгострокова дебіторська заборгованість»;

36. «Розрахунки з покупцями та замовниками»;
37. «Розрахунки з різними дебіторами»;
38. «Резерв сумнівних боргів».

На базовому підприємстві Підприємство «Хлібохарчокомбінат» Краснопільської РСС дебіторська заборгованість за товари, роботи,послуги та поточна дебіторська заборгованість на кінець звітного 2010 року відсутня. Хоча на початок 2010 року підприємство мало дебіторську заборгованість за розрахунками з бюджетом в розмірі 2,9 тис. грн., а на кінець року вона становила 9,3 тис. грн. (дод. А3).

2. ПЕРВИННИЙ ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ  З ПОКУПЦЯМИ.

Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці (виконавці) вступають у взаємовідносини  з юридичними і фізичними особами  – покупцями і замовниками, а  отже – здійснюють з ними у певному  порядку розрахунки. Взаємовідносини  підприємств з покупцями (замовниками) пов’язані з укладанням договорів  купівлі-продажу своєї продукції (товарів), підряду на виконання робіт (надання послуг). У договорах  відображаються зобов'язання продавця (виконавця) про обсяги і терміни  відвантаження продукції (товарів), виконання робіт (послуг) і зобов'язання покупця (замовника) про приймання  продукції (товарів). Особлива увага  в договорах приділяється ціні товару, термінам поставки, порядку розрахунків, терміну оплати, оскільки ці умови  договору є істотними й необхідні  у разі вирішення спору у претензійно-позовному  порядку.

Факт відпуску продукції (товару), виконання робіт, надання  послуг має бути належним чином оформлений документами. Підставою для відпуску продукції (товару) зі складу підприємства є доручення, яке пред'являється  представником покупця і яке  повинне містити: реквізити покупця, найменування і кількість отриманої  продукції, термін дії доручення, особистий  підпис представника, засвідчений підписами  керівника та головного бухгалтера підприємства-покупця і скріплений печаткою. Підпис представника покупця  на дорученні повинен бути ідентичним підпису одержувача на відвантажувальних  документах про приймання продукції.

У разі доставки продукції  покупцеві автотранспортом постачальника  або транспортних організацій важливе  значення має чітке і належне  оформлення товарно-транспортних накладних  відправником та наявність записів  з підписами і відбитком печатки (штампу) одержувача, які засвідчують  доставку продукції (товару) до місця  призначення.

На прийняту від підприємств  продукцію організації на підставі даних накопичувальних відомостей виписують приймальні квитанції, у яких вказують фізичну та залікову масу прийнятої продукції, її якість, суму до виплати. З іншого боку, приймальні квитанції слугують підставою для відображення в обліку виникнення дебіторської заборгованості покупців.

У квитанціях, крім ваги і  вартості закупленої продукції за договірними  цінами, окремим рядком вказуються суми дотації. Перерахування грошових коштів товаровиробникам за продану ними продукцію проводиться платіжними дорученнями з рахунків підприємства.

При виконанні робіт (будівельних, ремонтних та ін.) у договорі на їх виконання також відображаються зобов'язання замовника щодо приймання  виконаних робіт, порядку й термінів їх оплати. Прийнята робота має бути оформлена актом відповідної  форми, який підписується представником  замовника і виконавця або  комісією, з обов'язковим посвідченням підписів представників печаткою замовника  і виконавця. Аналогічно оформляються операції з надання замовникам різних послуг (ремонту та обслуговування технічних засобів підприємства тощо).

На виконані роботи на сторону  і послуги виписують рахунок-фактуру та платіжну вимогу-доручення. На всіх первинних розрахункових документах окремим рядком має бути вказана сума податку на додану вартість.

Підприємства, які є платниками податку на додану вартість і зареєстровані  у податковій інспекції, повинні  надати покупцеві податкову накладну із зазначенням у ній дати виписки, порядкового номера, найменування та індивідуального податкового номера продавця і покупця, умови продажу і форми ведення розрахунків.

Належним чином оформлені  документи є підставою для  виконання покупцями (замовниками) зобов'язань із проведення розрахунків.

Підприємства також можуть передавати свою продукцію для продажу  посередникам за договорами комісії (консигнації), які здійснюють розрахунки не з покупцями, а з комісіонерами (консигнаторами).

Покупці продукції (товарів), замовники робіт (послуг) зобов'язані  виконувати договірні умови здійснення розрахунків за відповідними договірними  сумами у встановлені терміни, проте  можуть виникнути непередбачені  обставини, які перешкоджають своєчасному  виконанню зобов'язань або виконанню  їх взагалі [7, c. 324-329]. Такими обставинами можуть бути:

тимчасова або стійка фінансова  неплатоспроможність;

банкрутство;

форс-мажорні обставини.

Через несвоєчасну оплату покупцями (замовниками) відвантаженої  продукції, виконаних робіт, наданих  послуг виникають сумнівні борги. Для  покриття сумнівних боргів підприємства створюють резерв сумнівних боргів.

При виникненні форс-мажорних обставин (воєнні дії, пожежі, повені тощо) можуть мати місце випадки повної або часткової втрати товарів  у дорозі, їх пошкодження, знищення та ін. Аби уникнути збитків за згаданих обставин продавці або покупці можуть застрахувати відвантажені цінності за зазначеними страховими подіями.

Усі підприємства реалізацію своєї продукції, товарів, робіт, послуг відображають на момент відвантаження  продукції (товарів), підписання актів  виконаних робіт (послуг). Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні  цінності та послуги здійснюються, як правило, після відвантаження  продукції або надання послуг.

Бухгалтерський облік  розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи і  послуги, крім заборгованості, забезпеченої векселями, ведеться на рахунку 36 «Розрахунки  з покупцями і замовниками». На цьому рахунку узагальнюється також інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи. Рахунок 36 активний, балансовий, основний.

За дебетом рахунка 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих  послуг (у т. ч. на виконання бартерних  контрактів), яка включає податок  на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), які підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних  фондів і включені до вартості реалізації. За кредитом рахунка 36 відображається сума платежів, які надійшли на рахунки  підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Сальдо за дебетом рахунка відображає заборгованість покупців і замовників за отриману продукцію (роботи, послуги).

Облік розрахунків з вітчизняними покупцями і замовниками ведеться на субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», з іноземними покупцями  — на субрахунку 362 «Розрахунки з  іноземними покупцями» рахунка 36, з  учасниками промислово-фінансової групи  — на субрахунку 363 «Розрахунки з  учасниками ПФГ».

На субрахунку 362 аналітичний  облік ведеться у гривнях і  валюті, обумовленій договором.

Передача продукції підприємством  покупцю повинна бути документально  підтверджена, щоб уникнути непорозумінь, які можуть виникнути при розрахунках. Відпуск продукції зі складу підприємства проводиться на підставі Довіреності, яка пред'являється представником  покупця разом з документом, що засвідчує його особу. В Довіреності  повинні бути заповнені всі реквізити  підприємства-покупця, зазначено найменування і кількість отриманої продукції, термін дії довіреності, особистий  підпис представника покупця, підтверджений  керівником і головним бухгалтером  підприємства-покупця, з наявністю  відтиснення печатки. Причому, підпис представника покупця на довіреності повинен бути ідентичний підпису одержувача продукції на відвантажувальних документах.

Порядок обліку і оформлення довіреностей регулюється Інструкцією  № 99 від 16.05.96 р., затвердженою наказом  Міністерства фінансів України (зі змінами  і доповненнями).

Відпуск продукції здійснюється на підставі Накладної з одночасним оформленням Податкової накладної. Якщо Договором передбачена передплата, то покупцю спочатку виписується  Рахунок-фактура на підставі якої здійснюється оплата за продукцію. У разі доставки продукції покупцю транспортом  постачальника важливе значення має чітке і правильне оформлення товарно-транспортних накладних з  підписами і з печаткою одержувача, що засвідчує отримання товарів  або продукції. Товарно-транспортні  накладні оформляються в порядку, встановленому  Інструкцією № 228/253 від 07.08.96 р., затвердженої наказом Міністерства статистики і  Міністерства транспорту України. Але  взагалі покупці самі забирають  продукцію, тому заповнення товарно-транспортної не є обов’язковим.

При виконанні робіт (будівельних, ремонтних, монтажних, налагоджувальних та ін.) в договорі на їх виконання  чітко відображаються зобов'язання виконавця-підрядника і замовника  щодо порядку прийому виконаних  робіт, термінів їх оплати, а прийнята робота повинна бути оформлена актом  відповідної форми, який підписується представниками замовника і виконавця  або комісією з обов'язковим завіренням підписів представників печаткою замовника  і виконавця.

Розрахунки з постачальниками  і виконавцями, покупцями і замовниками  ведуться, як правило, в безготівковій  формі, але можливі як і з каси готівкою, яка отримана з каси обслуговуючого банку, так і з виручки від  реалізації товарів, продукції підприємства, що передбачено Порядком № 21 пункт 1 від 02.02.95 р., в редакції постанови Правління Національного банку України від 13.10.97 р. № 334 (зі змінами та доповненнями).

При здійсненні розрахунків  готівкою підприємство, одержуючи готівку, зобов'язане надати покупцям (замовникам) відривну квитанцію прибуткового касового ордеру та розрахункові документи, які  є підставою про проведення розрахунків  з постачальником готівкою.

Безготівкові розрахунки здійснюються з використанням установлених форм розрахункових документів:

платіжних доручень;

платіжних вимог-доручень;

розрахункового чека;

платіжної вимоги;

акредитива.

Узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за поставлену продукцію  відображається на активному рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і  замовниками", за дебетом якого  відображається продажна вартість реалізованої продукції. Вона включає податок  на додану вартість, збори (обов'язкові платежі), які повинні бути зараховані на користь підприємства, по кредиту - сума платежів, які фактично поступили  на рахунки підприємства в банківських  установах. Дебетове сальдо рахунку  відображає заборгованість покупців і  замовників на кінець звітного періоду, що залишилася, за отриману продукцію.