Сутність кредиту

    ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ 5

1.1. Економічна сутність кредиту 5

1.2. Функції кредиту 8

1.3. Роль кредиту у формуванні ринкової економіки 17

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 21

2.1. Оцінка кредитно-інвестиційної діяльності банків 21

2.2. Аналіз грошово-кредитної політики України 27

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УМОВАХ ВИХОДУ З КРИЗИ 42

ВИСНОВКИ 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ 53

ДОДАТКИ

    ВСТУП

Актуальність теми. Кредит завжди привертав увагу дослідників. Проблемам існування та використання його присвячено ряд спеціальних робіт. Проте в сучасних умовах інтерес та потреба вивчення динамічного розвитку кредитних відносин значно посилився. Адже кредит, як породження економічних відносин, розвивається в масштабах та формах, що визначаються економічними процесами. Зміни в цих системах зумовлені особливостями відтворювальних процесів. Тому вони не є незмінними, тобто раз і назавжди визначеними та сталими. Виникнення їх є результатом розвитку товарного виробництва. Розвиваючись разом з ним, вони постійно змінюються, утворюючий систему кредитних відносин.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки по - новому слід підходити до висвітлення суті кредиту, зародження та розвитку його форм і  функцій, напрямків розвитку, особливостей побудови кредитної системи, її ролі в процесі відтворення, дослідження  специфіки її функціонування.

Проблеми кредитної діяльності банків досліджуються багатьма науковцями серед яких, перш за все, необхідно  відмітити таких українських  учених, як В.Д. Лагутін, О.Я. Стойко, В.В. Вітлінський, А.П.Ковальов, білоруського вченого С.Н. Кабушкіна, російських вчених А.Б. Камінского, М.А. Бухтіна  та інших.

Основну увагу вчених присвячено обґрунтовуванню  умов розвитку кредитної діяльності, сутності кредитного ризику, класифікації кредитування, оцінці впливу чинників на рівень ризику кредитування та методам  управління ним. Разом з тим, невирішеними залишаються проблеми формування в  банках концепції кредитного ризик-менеджменту, вибору підходів до розробки методології  кредитного ризик-менеджменту, що відповідає сучасним потребам розвитку банківського кредитування.

Найбільш складною проблемою  є створення фінансово-кредитного механізму і мобілізація кредитних  ресурсів для виходу з кризи і  стабілізації економіки загалом.  З цією метою уряд України розробив спеціальну програму, основу якої складають  проблеми пошуку коштів і шляхів подолання  спаду життєвого рівня, виробництва  важливих товарів, подолання кризи  недовироблення, поступового пожвавлення  і економічного зростання. Згідно з  цією програмою, вплив на ряд галузей  і сфер економіки відбувається за допомогою інструментів і механізмів грошової, фінансово-кредитної, податкової, цінової і митно-тарифної політики.

Сутність кредиту тісно зв'язана  з його необхідністю і причинами, але і тут немає тотожності. Причина виражає зв'язок кредиту з різноманітними економічними процесами. Причина може викликати різні наслідки, викликати до життя поряд із кредитом і інші економічні явища, тому вона не дає вичерпної характеристики сутності даної економічної категорії.

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення  кредит є однією з найскладніших  економічних категорій. Щодо цього  він поступається хіба що тільки категорії  грошей. Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних  коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних  ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію - кредит.

Предмет дослідження: сучасний стан кредитних  відносин, їх властивості та види.

Мета дослідження: проаналізувати поняття кредиту, виявити його особливості  та види.

Відповідно до поставленої мети нами розглянуто наступну сукупність завдань :

- розглянути економічної сутності кредиту;

- дослідити функції та розвиток кредиту;

- визначити роль кредиту та кредитної політики у формуванні ринкової економіки України;

- проаналізувати кредитні операції банківської системи України;

- дати оцінку форм кредиту;

- проаналізувати стан та динаміку кредитування банками України;

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

1.1. Економічна  сутність кредиту

Кредит виник на певному етапі  розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками  – коли продавцю потрібно було продати  товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла  потреба у передачі продавцем  покупцеві товару з відстрочкою  платежу, тобто – у кредит.

Згідно положення про кредитування, кредит – це економічні відносини  між юридичними та фізичними особами  і державами з приводу перерозподілу  вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони : позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові  чи матеріальні цінності, затрати  чи проекти, стосовно яких укладена угода  позички, є об’єктами кредиту.[12, с.163]

Роль кредитної системи полягає  в тому, що вона підтримує високу норму народногосподарського накопичення, сприяє розв'язанню проблеми реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва. Завдяки  кредиту скорочується час на задоволення  господарських і особистих потреб. Підприємство-позичальник за рахунок  додаткової Вартості має можливість збільшити свої ресурси, розширити  господарство, прискорити досягнення виробничих цілей. Громадяни, скориставшись  кредитом, мають подвійний шанс: або застосувати здатності й  отримані додаткові ресурси для  розширення своєї справи, або прискорити досягнення споживчих цілей, одержати у своє розпорядження такі речі, предмети, цінності, якими вони могли  б володіти лише в майбутньому. [7, с. 318]

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства й об'єднання, так і  малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряд, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їхній  передачі позичальнику, мають можливість одержати від нього додаткові  кошти. Кредит, наданий у грошовій формі, являє собою нові платіжні засоби.

При всій очевидності тієї користі, що приносить кредит, його вплив  на народне господарство оцінюється не однозначно. Найчастіше одними фахівцями  вважається, що кредит виникає від  бідності, він недостачі майна  і ресурсів, що маються в розпорядженні  суб'єктів господарства. Кредит, на думку інших фахівців, руйнує економіку, оскільки за нього треба платити, що підриває фінансове положення  позичальника, приводить до його банкрутства.)

Настільки різнопланове розуміння  впливу кредиту на економіку багато в чому зв'язано з відсутністю  про нього чіткого представлення.

Виникнення кредиту  варто шукати не в сфері виробництва  продуктів для їхнього внутрішнього споживання, а в сфері обміну, де власники товарів протистоять  один одному як  власники, юридично самостійні обличчя, готові виступити  в економічні відносини. Товарообмін  як переміщення товару з рук у  руки, обмін послугами є тим  ґрунтом, де можуть виникнути і виникають  відносини з приводу кредиту. Рух вартості - ядро руху кредиту. 

Рух позичкового капіталу здійснюється у формі кредиту. Кредит (кредитні відносини) - це відносини  між кредитором і позичальником  з приводу мобілізації тимчасово  вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.

Прийнято розрізняти кредитний  механізм і кредитну політику. Кредитний  механізм являє собою певну сукупність принципів, організаційних форм, методів  і правил, що регулюються чинним законодавством і забезпечують необхідні  умови для реалізації кредитних  відносин. Кредитна політика становить  собою систему заходів держави, спрямованих на досягнення певних економічних  цілей.

Класифікація кредиту  може здійснюватися з урахуванням  строку кредиту, об'єкта і сфери кредитування, а також за іншими параметрами. ( Мал. 1.1, с.7)

Комерційний кредит надається  одним підприємством іншому у  вигляді продажу товарів або  послуг з відстрочкою платеж у. Комерційний кредит утворює основу кредитної системи.

Мал. 1.1 Класифікація кредиту

Банківський кредит - це кредит, що надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами економічним  суб'єктам підприємницької діяльності, державі та населенню у вигляді  грошових позик. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Позики можуть бути попередньо забезпечені  матеріальними цінностями і незабезпечень

Споживчий кредит становить  кредит підприємств торгівлі та сервісних  послуг у вигляді товарів і  послуг, що продаються в розстрочку. Його об'єктом є, як правило, товари тривалого користування, а також  окремі види послуг. Специфічним різновидом споживчого кредиту є надання  приватним особам довгострокових позик  на купівлю чи будівництво житла.

Державний кредит —це кредит, де кредитором чи позичальником є держава або окремі державні виконавчі структури. Об'єктом державного кредиту є, як правило, позичковий капітал, що реалізується шляхом розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів.

Міжнародний кредит — це переміщення  позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Його суб’єкти ті ж самі, що й при національному (внутрішньоекономічному) кредиті — банки, підприємства, держава, населення. Проте ознакою цього  кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. його суб'єктами (кредиторами і позичальниками) виступають держави в особі національних банків, міністерств фінансів, міждержавних організацій.

Об'єктом міжнародного кредитування є товарні цінності, послуги, валютні ресурси.

Кредит, в будь-якому  суспільстві робить певний вплив  на розвиток і економічних процесів та явищ. [18, с.317]

Передусім розвиток кредитних  відносин забезпечує капіталізацію  всієї системи виробничих відносин за допомогою банківських установ, перетворення грошей у капітал і  капіталізацію на цій основі системи  грошових відносин, трансформацію лихварського капіталу у позичковий і перетворення останнього в суспільний капітал, формування акціонерної форми власності.

Отже, економічна сутність кредиту полягає в підтримці  високої норми народногосподарського  накопичення , сприянні розв'язанню проблем реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва.

1.2. Функції кредиту

Рис. 1.2 Функції кредиту

Суть кредиту проявляється в  його функціях.(Рис. 1.2, с.8)

            Перерозподільна функція означає, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як при мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не задіяні в господарському обороті так і при їх розміщенні у сфери економічної діяльності [11, с.528].

Другою функцією кредиту є випуск грошей для обслуговування платіжного обороту емісійна (антиципаційна) функція. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засіб платежу. Тому можна сказати, що кредит ніщо інше як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна висловитись: кредит  батько всіх грошей, емісія їх матір. Люба емісія готівкових чи депозитних грошей результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу, що знаходиться в обігу, а погашення позики означає її скорочення. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту)  та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція випливає з  самої природи кредиту. Вона полягає  в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням  умов та принципів кредиту зі сторони  суб’єктів кредитної угоди. [11, с.528]

У ринковій економіці роль кредиту  проявляється в регуляції, тобто  в оптимізації пропорцій суспільного  відтворення. Кредитна форма перерозподілу  ВВП та національного доходу є  завершальною інстанцією. Вона охоплює, поряд з фінансовою формою, перерозподіл між виробничою і невиробничою сферами, між галузями виробництва і регіонами. Отже, кредит у певній мірі впливає  на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в  економічній системі: співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження  і споживання.

Кредит використовується як гнучкий  механізм переливання капіталу з  одних галузей виробництва в  інші та вирівнювання норми прибутку. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає  на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання  високих прибутків.[11, с 528]

Нарешті, кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки  в світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично  неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою  кредиту можливий імпорт нових технологій, передової техніки, навіть при пасивному  торговому балансі. При цьому  кредит сприяє розвитку експорту традиційних  товарів, використовується як засіб  регулювання платіжного балансу  країни.

1.3. Роль  кредиту у формуванні ринкової економіки

В основі будь-якої системи кредитного обслуговування лежать такі принципи її функціонування: забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового  характеру. Реалізуються вони в специфічних  формах, які визначаються особливостями  об'єкта кредитування.

Виходячи з аналізу досвіду  країн з розвинутою ринковою економікою та соціально-економічних і галузевих  особливостей в нашій країні, доцільно зосередити зусилля на удосконаленні  існуючої кредитної інфраструктури, кредитного і розрахункового механізмів.

 У кредитній інфраструктурі  основними формами повинні стати  спеціалізовані кредитні підприємства  по обслуговуванню різних сфер  економіки.

Залучення коштів у кругообіг підприємств  можуть здійснювати кредитні спілки та кооперативні банки. Перші можуть займатись залученням коштів населення, а другі - як юридичних так і  фізичних осіб.

Переваги таких фінансових закладів - максимальне наближення до своїх  клієнтів та порівняно низькі експлуатаційні витрати по кредитному обслуговуванню.

Для підвищення ефективності їх роботи потрібно надати їм можливість розширити сферу послуг, які вони можуть надавати своїм клієнтам. Після створення сітки кредитних спілок та кооперативних банків, з метою централізації коштів потрібно створити організаційно-нормативні умови і сформувати їх регіональні та національні об'єднання.

Створення лізингових компаній дасть  можливість значно розширити сферу  довгострокових вкладень в оновлення  існуючих засобів виробництва, поєднуючи  технічне переозброєння підприємств  із запровадженням нових технологій.

Для розвитку комерційного кредиту в Україні існує ряд законодавчонормативних актів. Проте він не набув широкого застосування. Основною причиною цього є недостатня обізнаність суб'єктів підприємницької діяльності з умовами його використання. Тому для розвитку даного виду кредитування потрібно підготувати та опублікувати відповідні рекомендації і доповнити відповідні законодавчі й нормативні акти по забезпеченню механізму безперервного руху векселів з жорсткою гарантією їх оплати.

Таким чином кредит - це одна з рушійних сил в розвитку економіки.

Радикальні економічні перетворення, що відбуваються в країні, викликають необхідність переосмислити зміст  багатьох економічних категорій, їхня роль у діяльності суб'єктів, що хазяюють, і, на цій основі, розширити можливості керування факторами, що впливають  на ефективність функціонування підприємств. [4, с.138]

До економічних категорій, без  яких не обходиться діяльність  суб'єкта ринкових відносин, можна віднести і кредитні ресурси. Адміністративно-командна система керування економікою, зневажаючи багатьма економічними законами товарно-грошового  звертання, привела до перекручування сутності кредитних ресурсів і, як  наслідок, до недооцінки їх впливу на ефективність діяльності суб'єктів, що хазяюють.

Наукові розробки вчених, що займаються питаннями кредитного звертання, були спрямовані на дослідження різних сторін сутності кредиту як системи економічних  відносин  у планомірному перерозподілі  тимчасово вільних засобів бюджету  і населення на умовах зворотності  і терміновості  або в особливій  формі перерозподілу вартості у  виді планомірного руху позичкового  фонду держави. Обґрунтування ролі кредиту в економіці вироблялося  лише на макрорівні, тобто з погляду  його впливу на ефективність суспільного  виробництва в цілому: найбільш правильному  формуванні оборотних і частково основних фондів, здійсненні  мобілізації  дрібних  і  значних  сум, що   тимчасово звільняються в суспільному  господарстві, прискоренні оборотності  оборотних коштів  народного господарства в цілому, скороченні суспільних витрат.

Розвиток ринкових початків в економіці  країни, досвід закордонної системи  господарювання визначають очевидність  залежності результатів функціонування підприємств від ефективного  керування процесом формування і  використання їхніх фінансових ресурсів. У цьому зв'язку дослідження сутності кредитних ресурсів як важливого  джерела покриття фінансових потреб підприємства і фактора підвищення ефективності його функціонування здобуває особливу актуальність.

            У період державно-монополістичного регулювання економіки кредитні ресурси Державного банку країни формувалися, в основному, за рахунок практично безкоштовного збереження засобів підприємств і організацій ( не можна ж вважати платою 0,5% річних по внесках ) і були об'єктом винятково державної власності. В умовах банк виконував лише роль посередника, що директивно розподіляє мобілізовані державою засоби.

Жорсткі умови ринкової економіки, підлеглі досягненню, у першу чергу  економічних інтересів господарювання і розвиток системи комерційних  банків, що підсилила конкуренцію  за залучення коштів, обумовили значне подорожчання кредитних ресурсів і  привели до усвідомлення залежності результатів діяльності банків від  уміння керувати процесом формування кредитних ресурсів і розміщенням  вкладень, що знайшло відображення в новому рівні взаємин із клієнтами. [14, с.4]

З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств різних форм власності (як приватної, так і  державної, суспільної) особливого значення набуває проблема чіткого правового  регулювання фінансово-кредитних  відношенні  суб'єктів  підприємницької  діяльності.

Роль кредиту в різних фазах  економічного циклу не однакова. В  умовах економічного підйому, достатньої економічної стабільності кредит виступає фактором росту. Перерозподіляючи величезні  грошові і товарні маси, кредит харчує підприємства додатковими ресурсами. Однак існує і  негативний вплив  в умовах надвиробництва товарів. Особливо помітно такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні засобів, що входять  за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для звертання.

Отже, ефективна організація кредитної  діяльності банків відіграє важливу  роль для банків України, так як більшу частину активів банківської  системи представлено саме кредитними вкладеннями. Зважаючи на сучасні проблеми функціонування комерційних банків в умовах виходу з економічної кризи, зростає актуальність питань пов'язаних з банківським кредитуванням, особливо необхідності аналізу та управління кредитним ризиком.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1. Оцінка  кредитно-інвестиційної діяльності банків

На сучасному етапі економічного розвитку одним з важливих шляхів виходу України з кризового стану  займає удосконалення та подальший  розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни  - одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день. Адже  зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної кризи, яка похитнула економіку не тільки  нашої держави.

Кредитування - важлива складова економіки  і фінансового сектора України.. З початком фінансової кризи внаслідок неповернення великої кількості кредитів, зменшення тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів.

В кінці 2008 року Національний банк України ввів обмеження на видачу будь яких видів кредитів. Дане обмеження розповсюджувалося мало не на всі банки нашої держави.  На нашу думку, це був однин з найтяжчих періодів   становлення та розвитку банківської системи України.

Як правило, коли мова йде про  проблеми впровадження кредитування в  нашій державі, насамперед вказують на відсутність досконалої правової бази. Це справді складна проблема. ЇЇ особливість полягає у тому, що деякі засадні моменти створення  необхідного правового поля для  кредитування лежать у політичній площині. Утім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають  на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго загальмувати розвиток кредитування фізичних та юридичних осіб в Україні.

Станом на кінець 2010 року, лише 10-15% всіх банків України інтенсивно кредитують народне господарство, основними  з яких є Приватбанк, Укрексімбанк, ВТБ Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк та ін. Хоча на 01.01.2010 в Україні зареєстровано 197 банків, з них діючих 182, а на стадії ліквідації знаходяться 14 [14, с.5] .

З нашої точки зору, для стабільної та безперебійної діяльності банківського сектору, перш за все, необхідно удосконалити організаційний  та фінансово-економічний  механізм банківської системи України, збільшити обсяги банківських кредитів та вдосконалити бізнес-планування фінансової та операційної діяльності.

Якісні перетворення економічних  відносин в Україні безпосередньо  пов'язані з формуванням стійкої  банківської системи. Важливим моментом сучасного етапу розвитку банківського сектора України є активізація  участі комерційних банків у формуванні та розвитку вітчизняного інвестиційного ринку, на якому сучасні банки  виступають не лише як інвестори, але  й як посередники. Ринок банківського інвестиційного кредитування є таким, що розвивається, а отже потреба  в банківських інвестиційних  послугах буде зростати з кожним роком. Саме тому необхідно оцінити сучасний стан банківського інвестиційного кредитування в Україні з метою визначення перспектив подальшого розвитку банківського інвестування. Виходячи з реальної дійсності, тема  сучасного стану банківського інвестиційного бізнесу в України є актуальною в наш час.

У сучасних умовах інвестиційна політика банків набуває все більшого значення для розвитку вітчизняної банківської  системи та економіки країни в  цілому. Інвестиційна діяльність комерційних  банків останнім часом набуває значної  популярності не тільки серед населення, а й створює вигідні умови  для підтримання реального сектора  економіки. Аналізуючи сучасний стан банківського інвестиційного бізнесу в Україні   необхідно відмітити, що сьогодні інвестиційна діяльність банків є самостійним і відносно відокремленим видом діяльності, який характеризується пропозицією щодо вкладання банківського капіталу з боку окремого банку у різноманітні об'єкти різних сфер і видів діяльності.[16, с.67]

Беручи до уваги той факт, що банківський інвестиційний бізнес є таким, що розвивається, сьогодні слалась думка, що він є малоефективним, зокрема через відсутність структурних перетворень в економіці України та високим рівнем кредитного ризику. За даними НБУ частка інвестиційних кредитів є дуже низькою. У період з 2006 по 2010 роки банки переважно надавали кредити у поточну діяльність, а їх частка складала 80 - 90% кредитного портфелю. Частка кредитів в інвестиційну діяльність коливалася в межах 5 - 10 %. Слід також зауважити, що банки переважно надавали кредити суб'єктам господарювання (близько 80%) и лише незначну частину інвестиційних кредитів (менше 15%) отримувало населення України . [14, с.5]

Аналізуючи структуру кредитно-інвестиіцйного портфелю банків у 2010 році в порівнянні з 2009 роком, необхідно відмітити, що він зменшився на 1,5 % і склав 672309,79 млн.грн. Найбільшу питому вагу займають кредити юридичним особам (501901.47 млн.грн.); обсяг кредитів фізичними  особам склав 192886.13 млн.грн.; обсяг інвестиційних  кредитів, вкладених у цінні папери склав 73483.67 млн. грн. Найактивнішими учасниками інвестиційних процесів в Україні  були такі банки: Приватбанк (90280.68 млн.грн.); Укрексімбанк (50255.84 млн.грн.) та Ощадбанк (47973.90 млн.грн.) . [16, с. 70-72]

В цілому на основі проведеного аналізу  можна відмітити позитивні тенденції  в веденні банками інвестиційного бізнесу. Проте, існують певні негативні  фактори, які гальмують банківську інвестиційну діяльність. Основною причиною таких факторів є слабкий наявний  ресурсний потенціал банківської  системи України і його нестабільність, що значно обмежує інвестиційні операції банків. Причинами невідповідності  ресурсної бази є незадовільне функціонування грошово-кредитної системи, низький  рівень монетизації економіки, що призводить до переміщення грошей у позабанківський тіньовий обіг та відпливу капіталів за межі України. Іншою проблемою є те, що банки є малопотужними, щоб фінансувати інвестиційні проекти, які реалізують програму структурної перебудови України, зокрема через обмеженість їхнього доступу до інвестиційних процесів. Не менш важливим фактором є високий рівень ризику пасивів комерційних банків, що не дозволяє проводити широкомасштабні інвестиції через банківські установи.

Тому необхідно розробляти напрямки, які б дозволяли банкам приймати всебічну участь в інвестиційних  процесах та стабілізували їх інвестиційну діяльність. Такими напрямками є: 

1) вдосконалення законодавчо-правової  бази інвестиційної діяльності  банків;

2) збільшення ресурсної бази  комерційних банків;

3) розробка моделі участі банків  в інвестиційній діяльності.

Отже, на основі проведеного дослідження  можна зробити висновок, що банківський  інвестиційний бізнес отримав певні  позитивні зрушення, про що свідчить значна його популярність серед населення  України. В цілому стан інвестиційної  діяльності є задовільним, проте існують певні проблеми, які гальмують інвестиційні процеси. Зазначені рекомендації не можуть повністю  вирішити проблем, пов'язаних із банківськими інвестиціями, але вони є  рушійними у сфері вдосконалення банківського інвестиційного  бізнесу.  

2.2. Аналіз грошово-кредитної політики України

У вересні 2008 року Україна зазнала  впливу світової фінансової кризи, яка  загострила внутрішні негаразди, що накопичувалися у вітчизняній економіці  останніми десятиріччями. Нині проблема кризової ситуації у країні широко обговорюється на сторінках видань і в засобах масової інформації. У своїх публікаціях численні українські вчені, експерти, фінансисти-практики дають оцінку поточній ситуації, аналізують її причини й наслідки, обґрунтовують  окремі антикризові заходи.

При цьому вагома роль у подоланні  кризи правомірно відводиться Національному  банку України як державному регулятору банківської системи. Остання є  “кров’яними судинами” економіки  будь-якої країни, без очищення й  оздоровлення якої вихід із кризи  неможливий. Водночас у публікаціях  не приділено належної уваги питанню  сучасного середовища реалізації монетарної політики. Проте саме від урахування особливостей його впливу значною мірою  залежить ефективність заходів монетарної політики щодо досягнення намічених  цілей.

Сучасне середовище проведення грошово-кредитної  політики формується під впливом  зовнішніх і внутрішніх чинників. Найнегативніший вплив, на нашу думку, має зовнішній чинник — поширення  світової фінансової кризи. Точкою відліку  фази кризи, що спричинила глобальне  економічне “охолодження”, вважають 15 вересня 2008 року — день банкрутства  одного з найбільших інвестиційних  банків США — “Lehman Brothers”. Світова  криза виявилася насамперед у  погіршенні глобальної ліквідності, яка  зумовила обмеження доступу до ринків капіталу для суб’єктів фінансового  та не фінансового секторів вітчизняної економіки, зниження інтересу інвесторів до України та відплив іноземного капіталу. Іншим проявом цієї кризи було зниження попиту й цін на експортну продукцію українських виробників через рецесію у країнах-споживачах, що призвело до втрати ринків збуту, зменшення обсягів експортної виручки та падіння промислового виробництва більше як на третину. Внаслідок дії цих чинників з вересня 2008 року зведений платіжний баланс України став від’ємним, а його фінансування відбулося за рахунок резервних активів НБУ. Якщо до осені 2008-го динаміка платіжного балансу була такою, що давала можливість НБУ головним чином викуповувати іноземну валюту, поповнюючи золотовалютні резерви країни, то з вересня ситуація змінилася на протилежну.