ДЕРЖАВНА  МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ

“ПОЛІТИЧНА  ЕКОНОМІЯ”

на тему:

“Сутність кредиту та його роль у розширеному  відтворенні”

Виконав:

студент гр. ЕО10-3

Кулик В.С. 

Перевірив:

Викл. Новікова К.І 
 
 
 
 
 
 
 

м. Дніпропетровськ

2011 
Зміст

Вступ .............................................................................................................. 3

Розділ  І 

Кредит  як  категорія економічної науки

1. Сутність і форми  кредиту:

1. Походження  кредиту, його структура та необхідність .......................... 5
2. Сутність та функції кредиту ..................................................................... 8
3. Форми кредиту ......................................................................................... 12

2. Роль кредиту  в розвитку економіки ................................................................. 17

          1.3.  Висновки до розділу І  ........................................................................................ 19

Розділ  ІІ

Роль  кредиту в розширеному  відтворенні

1. Вплив кредиту  на розширене відтворення ...................................................... 20
2. Аналіз досвіду використання кредиту у світовій та вітчизняній економіках:
1. Кредитна політика Канади ...................................................................... 23
2. Кредитна політика Японії ....................................................................... 25
3. Кредитна політика Німеччини ................................................................ 26
4. Кредитна політика України ..................................................................... 27
5. Проблеми кредитної політики України та шляхи їх вирішення ......... 28
3. Висновки до розділу ІІ ....................................................................................... 30

Загальні  висновки ..................................................................................... 31

Список  використаної літератури ........................................................... 34

ВСТУП

     Кредит являє собою одну з важливих категорій економічної науки. Він виступає опорою сучасної економіки, є невід’ємним елементом економічного розвитку. Кредитом користуються як великі підприємства й організації, так і малі виробничі, сільськогосподарські та торгові структури; як держава, так і окремі її громадяни. Його вивченню присвячені твори класиків марксизму, велика кількість робіт вітчизняних і зарубіжних економістів.

    Зі  зростанням населення земної кулі та його потреб, актуальність дослідження  теми кредиту стає очевидною, тому що кредит сприяє, по-перше, пришвидшенню обороту капіталу (бо ж за куплений товар можна сплатити пізніше), а по-друге, збільшенню капіталу шляхом залучення коштів інших підприємств та банківських установ. Це у свою чергу дає змогу нарощувати темпи виробництва для задоволення людських потреб, що невпинно зростають.

    Також досить актуальним є питання функціонування кредиту в умовах економіки сучасної України. Історія розвитку кредитних  відносин в нашій країні дуже коротка, вони розвивалися на базі тих відносин, що існували у Радянському Союзі. На жаль, після його розпаду кредитні відносини в Україні розвивалися недостатньо, що негативно вплинуло на сучасне становище економіки. І на даний момент ситуація з кредитом залишається досить складною: від кредитування великої кількості окремих об’єктів(як це було у радянські часи) комерційні банки перейшли до кредитування суб’єктів, піклуючись в першу чергу про свої доходи і повернення кредиту. Звідси випливають високі відсоткові ставки за кредит, які унеможливлюють певним категоріям населення користування ним. Таким чином, це веде до уповільнення темпів економічного розвитку країни, оскільки за таких умов значно ускладнюється розвиток малого та середнього бізнесу.

    У даній роботі ставиться за мету з’ясування історії походження кредиту, його сутності як економічної категорії, основних функцій, форм та ролі, яку він виконує у ринковій економіці (як одній з найбільш поширених у світі) на даному етапі розвитку виробничих відносин. Також важливим є визначення категорії розширеного відтворення як однієї з форм суспільного відтворення; з’ясування ролі кредиту у процесі розширеного відтворення; дослідження, аналіз і порівняння цих процесів у світовій та вітчизняній економіках.

    Основі  завдання, що мають бути виконані в процесі роботи:

-    визначення походження кредиту,  його природи, основних функцій  та форм;

• визначення ролі кредиту у ринковій економіці в сучасних умовах, в умовах

      вітчизняної економіки;

-    визначення понять “суспільне  відтворення”, “розширене відтворення”, яку

      роль відіграє надання кредиту  у процесі розширеного відтворення;

• дослідження процесів суспільного відтворення у економіці провідних країн світу;

-    дослідження процесу суспільного  відтворення в українській економіці;

• аналіз та порівняння вище перерахованих процесів з метою виявлення шляхів найбільш ефективного використання кредиту для нарощування темпів виробництва.

    Предметом дослідження в даній роботі виступає сутність кредиту як економічної  категорії, стан кредитних відносин у суспільстві на даному етапі, особливо в економіці України, та вплив цих відносин на процеси відтворення.

    При проведенні дослідження будуть використані  індуктивний метод, метод наукової абстракції, методи синтезу та аналізу  та статистичний метод. 
 
 
 

    РОЗДІЛ  І

      КРЕДИТ  ЯК КАТЕГОРІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ  НАУКИ

      Сутність  і форми кредиту

      Походження  кредиту, його структура  та необхідність.  На перший погляд кредит може здатися лише тимчасовою позикою речей або грошових засобів, однак таке трактування категорії кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Слово “кредит” походить від латинського “creditum”, що перекладається як “позика”, “борг”, також можна перекласти як “вірю”, “довіряю”. Тому ця економічна категорія розглядається політичною економією як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у грошовій або товарній формі в позику для тимчасового користування за відповідну плату надається певна вартість. Таким чином, у найбільш широкому розумінні цього слова, кредит – як з юридичної, так і з економічної точки зору – це угода, договір між юридичними або фізичними особами про позику.

      Кредит  слід перш за все розглядати як певний вид суспільних відносин. Однак лише суспільні відносини, що віддзеркалюють економічні зв’язки та рух вартості, можна розглядати як кредит. У той же час, кредит – це одна з форм  руху позичкового капіталу. Виходячи с особливостей формування та функціонування останнього, можна вивести визначення кредиту. Звідси, кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на умовах зворотності, платності та добровільності.

      Кредит  існував не завжди, однак “про кредитну діяльність згадується ще у законах  царя Хуммурапі (бл. 1760 р. до н.е.), де зазначається, що у Давньому Вавилоні центрами кредитних операцій виступали храми” [1.с.97]. Появу більш сучасного і повноцінного кредиту слід пов’язувати із переходом до товарного виробництва. Найпершою формою кредитних відносин (виникла на перших етапах становлення та розвитку товарного виробництва) є лихварський кредит. Він надавався в основному дрібним виробникам (селянам, ремісникам) під високі позичкові проценти і здебільшого призводив до повного розорення останніх. Причиною цього було те, що отримані кошти переважно йшли не у виробництво, а на задоволення споживчих потреб позичальника та оплату його боргів. Але лихварський кредит був не єдиною формою кредиту. Якщо покупець був нездатний здійснити покупку товару за власні кошти на даний момент, а в інтересах продавця була реалізація свого товару, то його продаж міг відбутися в кредит при відповідних боргових зобов’язаннях позичальника. Отже, ми бачимо, що товарообмін був тим спонукальним мотивом, що спричинив виникнення кредиту. Однак найбільшого розвитку кредитні відносини набули в умовах ринкової економіки – “в умовах переходу до ринкової економіки грошово-кредитні відносини набувають все більшої ваги у суспільному житті” [2.с.173].

      Як  об’єкт дослідження кредит складається  з декількох елементів, що знаходяться у тісній взаємодії один з одним і взяті всі разом утворюють структуру кредиту, яку показано на рисунку 1.1. 

             рис.1.1

      Позичена  вартість є об’єктом кредиту. Вона може бути вираженою у грошовій, товарній або іншій формах, але незалежно від цього вона є реальною цінністю (має бути наявною і фактично переданою позичальнику) і повинна бути збережена в процесі кредитних відносин за своїм обсягом. Є ключовою ланкою кредитних відносин.

      Кредитор – сторона кредитних відносин, яка має у своєму розпорядженні (власності) вільні кошти і передає їх у тимчасове користування іншим суб’єктам. У ролі кредиторів можуть виступати фізичні особи, юридичні особи (організації, урядові структури тощо), держава. У ринковій економіці провідними кредиторами виступають банки, які спочатку мобілізують кошти інших суб’єктів (у тому ж числі на умовах позики), а потім надають їх у вигляді позик своїм клієнтам.

      Позичальник – це сторона кредитних відносин, яка потребує додаткових коштів і одержує їх у позичку від кредитора на умовах платності та зворотності. Статус позичальника дещо відрізняється від статусу кредитора в кредитних відносинах. Це обумовлено тим, що позичальник не стає власником позичених коштів, а отже і його права, щодо їх використання є обмеженими і обмежуються його угодою з кредитором. Якщо дивитися під таким кутом зору, то позичальник є певною мірою залежним від кредитора. Але це ні в якому разі не заперечує рівноправності сторін у кредитних відносинах. У ролі позичальників можуть виступати всі ті ж особи, що к у ролі кредиторів, включаючи банки, які виконують особливу роль  серед позичальників – позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів у великих обсягах і роблять це постійно.

      Економічні  суб’єкти, які хочуть вступити в  кредитні відносини – тобто стати позичальниками та кредиторами – мають відповідати певним вимогам:

• вони мають бути юридично самостійними особами. Оскільки кредитна операція ґрунтується на тимчасовому позичанні чужої власності, виникає необхідність матеріальної відповідальності її учасників за виконання узятих на себе боргових зобов’язань. Позичальник повинен надати кредиторові гарантії (як економічні, так і юридичні) повернення позики, такими може виступати, наприклад, застава майна. Зрозуміло, що в такому випадку позичальник повинен мати якесь власне майно, або право розпоряджатися таким;
• вони мають бути взаємно зацікавленими у співробітництві – “кредитні відносини базуються на цілком певних правових та економічних інтересах їх суб’єктів, і тільки спільність цих інтересів передбачає їх практичну реалізацію” [3.с.38]. Тобто реалізація кредитних відносин можлива лише за збігу інтересів кредитора та позичальника, який досягається шляхом переговорів між сторонами щодо основних пунктів кредитної угоди (термін та розмір позички, величина позичкового процента тощо).

      Що  ж до об’єктивної необхідності існування  кредиту, то «аналіз показує, що кредит випливає із самої природи процесу  виробництва, необхідності забезпечити  безперервність та ефективність суспільного  відтворення» [4.с.72]. У найбільш загальних рисах можна сказати, що вона зумовлена тим, що в процесі виробництва у одних суб’єктів господарювання нагромаджуються тимчасово вільні кошти, а інші суб’єкти потребують цих коштів. Таким чином, кредит допомагає усунути суперечність між тимчасовим “заморожуванням” коштів та необхідністю їх ефективного використання. Детальніше ці процеси буде розглянуто у другому розділі.

      Сутність  та функції кредиту. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Як економічна категорія кредит має не лише внутрішню сутність, яка проявляється через його структуру, закономірності руху, форми, види, але й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами в економіці та соціальній сфері та помітно впливає на них.

      Суть  кредиту проявляється у його функціях. Поняття функції стосується кредиту  взагалі, а не певної його окремої  форми або окремого виду. Тож функцією можна вважати лише такий вплив  на зовнішнє середовище, який здійснюють усі різновиди та форми кредиту. Так як вони є виявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, то вони характеризують його суспільне призначення – те “завдання”, яке він виконує в суспільстві. Функції кредиту є динамічними і змінюються відповідно до змін в категорії кредиту.

      До  функцій, які виконує кредит, належать:

1. Перерозподільна;
2. Емісійна;
3. Контрольна.

      Які ж риси перерозподільної функції? “Характерной чертой перераспределительной функции  кредита является то, что с ее помощью кроме денежных ресурсов перераспределяются и товарные ресурсы” [5.с.72]. З його допомогою відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Функція перерозподілу проявляється як за мобілізації тимчасово вільних грошових капіталів, так і за їх розміщення у сфери економічної діяльності. Тобто за даної функції кредит виступає лише як інструмент передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних заощаджень економічних суб’єктів. Такими заощадженнями можуть бути грошові залишки на рахунках у банку, вилучені із кругообігу капіталу; амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток тощо. Нагромадження капіталу може також відбуватись за рахунок особистих доходів та заощаджень населення, власних коштів банків, невикористаних коштів бюджету, емісії грошей. У цьому випадку функція кредиту полягає у мобілізації цих грошових ресурсів, якомога більшому скороченню строку їх “заморожування” і трансформації в форму позичкового капіталу.

      Також кредит сприяє зосередженню капіталу в найбільш пріоритетних сферах економічної  діяльності. Він дає можливість спрямувати капітал у ту сферу або галузь економіки, яка здатна забезпечити  його найбільш ефективне використання. Лише кредит дає змогу використовувати капітал там, де він має найбільше шансів збільшити свою вартість, а не там, де він був створений. Таким чином, ми бачимо, що кредит сприяє переливанню капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку.

      Мобільність кредиту, який допомагає ефективно розподілити позичковий капітал, дає змогу в короткі строки здійснювати переорієнтацію виробництва і стабілізувати економіку. За таких умов найбільшого значення набуває венчурний кредит, функціонування якого забезпечується переважно державою.

      Розподіл  грошових капіталів може відбуватися  за територіальними та галузевими ознаками. У кредитні відносини можуть вступати різноманітні організації та особи  незалежно від їх місцерозташування. Для кредиту не має різниці  розташування кредитора та позичальника один відносно одного. Такий перерозподіл капіталів можна назвати між територіальним.

      Якщо  капітал передається  кредитором, що представляє одну галузь, позичальнику – підприємству іншої, такий перерозподіл за допомогою кредиту можна назвати міжгалузевим. У сучасній економіці, коли найбільшу питому вагу мають відносини між підприємствами та банком, міжгалузевий перерозподіл є вирішальним.

      Внутрішньогалузевий перерозподіл капіталу на засадах повернення спостерігається при кредитуванні підприємств галузевими банками.

      Перерозподіл  ресурсів через кредитний механізм можна розглядати на різних рівнях. На рівні підприємств як суб’єктів  кредитних відносин перерозподіляються товарно-матеріальні цінності та грошові  засоби, на народногосподарському рівні – валовий продукт, національний дохід.

      Емісійна  функція кредиту випливає із функції  грошей як засобу платежу. Вона проявляється в тому, що в процесі кредитування створюються платіжні засоби, тобто  обороту надаються гроші як у  готівковій, так і в безготівковій формі. Тому можна сказати,  що кредит – це не що інше, як гроші у функції засобу платежу. Дана функція кредиту спостерігається і тоді, коли на основі   заміщення готівкових грошей відбуваються безготівкові розрахунки. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Будь яка емісія готівкових або депозитних грошей є результатом кредитної операції. Методами розширення або звуження кредиту регулюється кількість грошей в обороті.

      Варто зазначити, що кредитна емісія сама по собі може не мати обмежень. Держава може вдаватись до емісії грошей, наприклад, для покриття державного дефіциту (що часто відбувається в умовах інфляції). Однак, випускати гроші в оборот можна лише тоді, коли в цьому є об’єктивна потреба. У емісійній функції кредит сприяє економії витрат грошового обігу.

      Слід  однак зробити деякі зауваження щодо цієї функції кредиту. У сучасному  господарстві реальні гроші (золота монета) не обертаються: в обороті  знаходяться грошові знаки, що випускаються на основі кредиту. І це дає можливість ряду економістів вважати, що емісійна функція кредиту вичерпала себе і припинила своє існування. Слід вважати, що в сучасному господарстві входження позиченої вартості в господарський оборот виконує функцію не всезагального заміщення грошей, а функцію їх тимчасового заміщення в економічному обороті.

      Саме  на базі кредитних відносин будується  спостереження за діяльністю кредиторів та позичальників, оцінюється кредито- та платіжоспроможність господарюючих  суб’єктів, контролюється дотримання принципів кредитування. У цьому і полягає контрольна функція кредиту, яка випливає із природи останнього.

      При оформленні позики банк звертає велику увагу на аналіз минулої діяльності потенційного позичальника, визначення кредитоспроможності та прогнозування  кредитного ризику – “для кредитора важно понять текущую ситуацию предприятия, перспективы его дальнейшего развития, финансовые потребности, дать оценку стиля и методов управления” [6.с.3]. Потім банк контролює виконання вимог кредитного договору, ефективне використання кредиту та використання його за призначенням, вчасне та повне його погашення. При цьому протягом усього періоду кредитування з позичальником підтримуються ділові контакти, перевіряється стан збереження заставленого майна. Періодично аналізується також фінансовий стан останнього. За потреби проводяться перевірки фінансово-розрахункових документів, бухгалтерських та статистичних матеріалів щодо використання позичальником власних коштів та щодо інших пунктів, передбачених кредитною угодою. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором.

      Форми кредиту. Форма кредиту синтезує зміст і організацію кредитних відносин, є тісно пов’язаною із його структурою та в певній мірі з сутністю кредитних відносин. Вона визначається за такими функціональними ознаками як характер кредитних відносин, склад учасників (суб’єктів) кредитної операції, об’єкт і сфера кредитування тощо. “Кредит может выступать в товарной и денежной формах. Для современной рыночной экономики характерно преобладание денежной формы кредита” [5.с.70].

      У сучасних умовах розвинутої ринкової економіки основними функціональними  формами кредиту, які широко застосовуються в економічній практиці, є комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредити.

      Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, який надає продавець покупцю у вигляді відстрочування платежу за продані товари або надані послуги; це форма  руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу в грошовий шляхом продажу товарів із відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Це одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний обіг і тим самим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обороту.

      Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал, а його суб’єктами продавець (як кредитор) і покупець (як позичальник). Однак, ця форма кредиту може мати місце не тільки у відносинах між покупцями та продавцями, також вона застосовується у взаємовідносинах підприємств-суміжників.

      Основне призначення комерційного кредиту -  прискорення реалізації товарів  та послуг та одержання додаткового  прибутку (у вигляді позичкового процента, який включається в ціну проданих товарів). Саме ця перспектива робить його привабливим для фірми-продавця. А яка ж тоді з цього вигода покупцеві? Завдяки комерційному кредиту він може досягти тимчасової економії коштів і тим самим скоротити потребу в банківському кредиті (фірма-покупець). Отже, комерційний кредит сприяє безперебійності процесу виробництва і прискоренню кругообігу капіталу в грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому суспільстві.

      В основі комерційного кредиту лежать боргові зобов’язання та господарчі зв’язки між сторонами кредитних відносин, які визначають умови кредитування. Кредитні відносини між сторонами документально оформляються у вигляді комерційних векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін – “коммерческие векселя, непосредственно связанные с конкретными сделками, являются важным средством краткосрочного кредитирования” [7.с.27]. Вексель формалізує відносини між боржником та кредитором і являється гарантією оплати товарів та свідоцтвом про надання комерційного кредиту. У разі несвоєчасного платежу за векселем або відмови від такого кредитор (власник векселя) протестує вексель.

      Однак кредитування може відбуватися і  без оформлення векселя. У цьому випадку покупець не сплачує продавцеві проценти, але в такому разі він може сплатити за товар ціну, вищу від звичайної. У цей же час продаж товару у кредит без оформлення векселя є більш ризикованим для продавця, тому що затягує процес погашення заборгованості покупцем (у випадку виникнення в останнього фінансових труднощів або відсутності бажання розрахуватись за своїми зобов’язаннями).

      Споживчий кредит – це кредит, який надається лише в національній валюті фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Він сприяє отриманню речей чи послуг значно раніше, ніж будуть накопичені заощадження для їх придбання, тобто дає можливість отримувати те, чого без нього довелося б ще довго чекати або що без нього взагалі було б недоступне. Отже, призначенням споживчого кредиту є задоволення споживчних потреб широких верств населення. Він може надаватися як банками, так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними та фізичними особами. Комерційні банки можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам, котрі звертаються у банк за позичкою (прямі кредити), або через посередників (торгова фірма, прокат, ломбард), котрі продають товар споживачу, надають послуги (непрямі кредити).

      Кредитні  відносини між банком та позичальником (питання, що стосуються порядку видачі та погашення кредиту) вирішуються на підставі кредитних договорів. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються в залежності від вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Позичка може видаватись під заставу цінних паперів (облігацій, акцій, сертифікатів тощо). Заставу можуть давати і треті особи. Банк приймає заставлені цінні папери на збереження і повертає їх позичальнику лише після повного погашення боргу. Якщо погашення не відбулося своєчасно, банк має право реалізувати заставлені цінні папери.

      Крім  забезпечення соціальних потреб, споживчий  кредит відіграє також значну роль у стимулюванні людей до праці (для  отримання вищих доходів і  скорішого розрахунку з кредитором). Однак він може також викликати і негативні явища. Наприклад, в деяких осіб може створюватись оманливе відчуття багатства, що призводить до марнотратства і згодом, коли борги досягають значних обсягів виникають серйозні труднощі з їх погашенням. Також купівля в кредит обходиться дорожче, ніж при сплаті за товари готівкою (можна пояснити тим, що при купівлі в кредит ціна на товар дещо вища, ніж при оплаті готівкою, а також до неї додається процент за користування кредитом).

      Державний кредит є специфічним різновидом кредитних відносин, де позичальником виступає держава, а кредиторами – фізичні та юридичні особи, “государственный кредит выражает отношения вторичного распределения части стоимости валового внутреннего продукта и национального богатства страны” [8.с.57]. У сфері міжнародного кредитування держава може бути як позичальником, так і кредитором. Ця форма кредиту використовується для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем (покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги окремим суб’єктам господарювання чи категоріям населення тощо).