Сутність ринкової економіки та її суб’єкти і об’єкти

                                                          Вступ 
 

      Розвиток  цивілізації доводить, що людству  поки ще не відомо ефективнішої системи  господарювання, ніж ринкова. Виявляється, саме ринкова економіка створює сильні стимули до самореалізації людини, підвищення її трудової та господарської активності, значно прискорює науково-технічний прогрес. Притаманний ринковій економіці механізм саморегулювання забезпечує найкращу координацію діяльності господарюючих суб'єктів, раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, збалансованості народного господарства.

      Під ринковою розуміють таку економіку, яка базується на приватній власності, в якій економічні рішення приймаються самостійно господарюючими суб’єктами маючи на меті отримання найбільшої вигоди (прибутку).

      У широкому розумінні ринок — це така форма економічного розвитку суспільства, за якої ринковим важелям відводиться  визначальна роль у саморегулюванні  економіки на основі використання цілої  низки економічних законів товарного  виробництва, а державі відводиться роль додаткового регулятора можливих негативних соціально-економічних наслідків.

      Отже  актуальність дослідження даної  курсової роботи полягає у необхідності вивчення самої сутності ринкової економіки, розглянути принципи її організації, проблеми та перспективи розвитку.

      Предметом дослідження виступає сучасна ринкова  економіка.

      Головна мета даної роботи полягає в тому, що  на основі теоретичного матеріалу розглянути сутність ринкової економіки, її принципи побудови, функції, об’єкти та суб’єкти, проаналізувати моделі ринкової економіки та необхідність державного регулювання ринкової економіки.

      Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

      - дати визначення ринкової економіки, її функції, об’єкти і суб’єкти ;

      - виявити основні принципи побудови ринкової економіки;

      - вивчити моделі ринкової економіки;

      - дослідити позитивні та негативні сторони ринкової економіки;

      - дати аналіз заходам держави стосовно недоліків ринкової економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Сутність ринкової економіки та її суб’єкти і об’єкти.

      1.1. Сутність ринкової економіки 

      У процесі тривалої еволюції у всіх країнах світу утвердилося панування  ринкової економіки як основної і найефективнішої форми ведення господарства.

      Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких відтворюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

      Теоретичні  аспекти розвитку ринкової економіки  знайшли своє віддзеркалення в працях таких відомих вчених-економістів, як А. Сміт,        Д. Рікардо, Д. Міль, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен,           А. Чухно, С. Мочерний, В. Базилевич. Проте цілісного уявлення про особливості і тенденції розвитку ринкової економіки не створено.

      З політико-економічної точки зору ринкове господарство є обов'язковим, невід'ємним компонентом товарного виробництва. Отже, природа, економічний зміст, функції і структура ринкової господарської системи зумовлюються товарним виробництвом, його принципами та законами.

      У сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих документах поняття "ринкове господарство" нерідко ототожнюють з такими поняттями, як "ринок", "ринкова економіка", "ринкова організація виробництва". Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні.

      Ри́нкова еконо́міка — вид організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

      Ринкова організація економіки виявилася  найбільш ефективною. Вона вимагає  від суспільства найменших витрат при вирішенні кардинальних економічних  проблем. Виробники і споживачі  товарів знаходять один одного без усякого втручання ззовні, спілкуючись між собою мовою цін. Завдяки такій вільній поведінці забезпечується пропорційність у господарській діяльності: усе непотрібне, що втратило свою корисність, відкидається не знаходячи попиту, а потрібне, прогресивне отримує простір і розвиток.

      Ринкова економіка, за теорією А. Сміта, - це лад, заснований на приватній власності, за якого здійснюється вільна гра  ринкових сил. Рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивідуума  до досягнення власних економічних інтересів, яке збільшує не тільки його добробут, а й примножує багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня.

      У ринковій економіці держава виконує  другорядну роль, хоча вона відіграє важливе  значення в розвитку національного господарства. Тобто держава виконує лише ті функції, які окремий індивід, без ЇЇ втручання або взагалі, не може здійснити або зробить це економічно неефективно. Зокрема, такими функціями держави є організація громадського порядку, забезпечення національної оборони, організація державної поштової служби, запровадження обов'язкового шкільного навчання, емісія великих банкнот, будівництво деяких громадських споруд та їх утримання в належному стані тощо[19, . С. 106-108].

      Ринкова економіка – це альтернатива адміністративно-командній системі. От її неможливо піти, навіть упровадивши госпрозрахунок, оренду і продовжуючи централізований встановлювати ціни, нормативи і тому подібне Практика показала, що поряд з регулюванням соціальних і економічних параметрів з центру потрібні якісь сили саморегулювання. Вони-то і є специфічною особливістю ринку.

      Ринок виступає не як самоціль, а як засіб  досягнення вищих результатів виробництва, забезпечення ефективності фінансово-господарської  діяльності за допомогою системи важелів регулювання економіки. У основі такого регулювання – перехід від вертикальних зв'язків в економіці до горизонтальних (між виробником і споживачем), і ці зв'язки повинні встановлюватися між самостійними товаровиробниками [1, С. 219].

      Перехід до ринкової економіки ні за яких обставин не може бути здійснений "кавалерійською атакою", цей процес не може бути легким і безболісним. При цьому треба взяти до уваги, що в сучасному світі з 170 країн ринкової економіки тільки понад 30 належать до багатих розвинутих країн.

      Для ефективного функціонування ринку  необхідні певні умови: 
          - реальний плюралізм (множинність) форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність (заснована як на своїй, так і на чужій праці), колективна власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна власність, муніципальна власність, змішані форми власності (різні комбінації названих форм);

          - неспроможність суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (в тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринку зменшується;

      - розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації. Ця умова значно послаблює монополістичні тенденції в економіці та сприяє ефективному функціонуванню сучасного ринку;

      - високорозвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки з боку держави (за переважання економічних методів), що призводить до існування регульованого ринку;

      - наявність і доступність всебічної інформації про ринок. Виконання цієї умови передбачає розвинуту маркетингову діяльність;

      - наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу установ, інститутів, служб, підприємств, які обслуговують ринок;

      - конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

      - розгалужений, розвинутий комплекс об'єктів власності, які можуть стати предметом купівлі-продажу. До таких об'єктів належать засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій тощо), послуги, різні види цінних паперів (акції, облігації, сертифікати та ін.), гроші, нерухомість, предмети споживання тощо;

       - стабільна грошова та фінансова системи, а отже відповідно відсутність або низький рівень інфляції та стабільність податкової системи (яка породжує стабільність фінансової);

      - раціональне поєднання лібералізму (відкритості внутрішнього ринку) та протекціонізму (система захисту від зовнішньої конкуренції)[12,С. 257-259]. 

      1.2. Суб’єкти та об’єкти ринкової економіки 

      Основними об’єктами ринкових відносин є:

      - товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва;

      - робоча сила, або праця;

      - земля та інші природні ресурси;

      - нерухомість: будівлі, споруди, житло;

      - технології та інформація [10, С. 129].

      Суб'єктами сучасної ринкової економіки є підприємці, працівники, кінцеві споживачі, власники позичкового капіталу, власники цінних паперів тощо, яких узагальнено поділяють на дві мікросистеми — домогосподарства і фірми, держава.

      Домашнє господарство є особливим явищем ринкової економіки. Поняття "домашнє господарство" близьке до поняття сімейного господарства у звичайному розумінні: люди, пов'язані родинними зв'язками, мають спільні доходи і спільно їх використовують, мають на меті максимальне задоволення власних потреб. Але в ринковій економіці домашні господарства є особливим утворенням: вони не лише отримують і витрачають доходи, а й є власниками та постачальниками всіх ресурсів, необхідних фірмам для виробництва товарів і послуг, — землі, праці, капіталу, підприємницьких здібностей. 

      Рис.1. Кругообіг товарів і доходів у ринковій економіці 

      Фірма — це економічна одиниця, що використовує ресурси для виробництва економічних благ і постачає ці блага на ринок, має на меті максимізацію прибутку.

      На  малюнку зображено схему кругообігу, що здійснюється між двома суб'єктами — домашніми господарствами і фірмами, зв'язки яких опосередковані ринком ресурсів і ринком продуктів.

      Кругообіг ринкової економіки починається  з домашніх господарств як власників  ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю і підприємницькі здібності. Ресурси потрапляють до фірм, які, розподіливши та поєднавши їх у певний спосіб, створюють товари і послуги. Вироблені товари і послуги, опинившись на ринку продуктів, стають об'єктом попиту і подальшого споживання домогосподарств. Цим завершується перше (внутрішнє) коло кругообігу у ринковій економіці.

      Друге коло кругообігу починається з фірм. Фірми, здійснюючи витрати, є на ринку ресурсів покупцями. Купуючи ці ресурси у домогосподарств, вони сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Домогосподарства, отримавши доходи, здійснюють споживчі витрати і на ринку продуктів купують товари та послуги. Фірми, які ці товари і послуги реалізують, привласнюють виручку від реалізації.

      Отже, на ринку товарів і послуг фірми  пропонують їх, а домогосподарства визначають свій попит на товари і  послуги. На ринку ресурсів домогосподарства пропонують ці ресурси для продажу, а фірми визначають свій попит на них.

      Подвійний зв'язок домогосподарств і фірм через  ринок ресурсів і через ринок  продуктів забезпечує узгодженість дій цих суб'єктів ринкової економіки.

      Однією  з основних функцій домогосподарств є споживання приватних благ, які купуються на ринку, і суспільних благ, що надаються державою [13, С. 351-354].

      У ринковій економіці важливим суб’єктом  ринкових відносин є держава (за визначенням  західних економістів — уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки. Завдяки цьому функціонування приватного сектору на основі ринкової системи модифікується державним сектором різними способами, такими, наприклад, як перерозподіл доходу і багатства, коригування розподілу ресурсів, контроль за рівнем зайнятості та інфляції тощо[10, С. 131-132 ]. 

      1.3. Функції ринкової економіки 

      Ринкова економічна система виконує багато різноманітних функцій, серед яких головними вважаються:

       1. посередницька функція, яка полягає в тому, що ринок безпосередньо безпосередньо з'єднує виробників товарів та їх споживачів;

       2.  функція ціноутворення, яка  реалізується в процесі ринкової  гри та конкуренції і виявляється  у встановленні деякої рівноважної  ціни на той чи інший вид товарів;

       3.  інформаційна функція, суть  якої полягає в наданні ринком  через конкретний розкид цін  інформації про розміри того  чи іншого виробництва і задоволенні  споживчого попиту на конкретні  товари;

       4. регулююча функція, яка передбачає  перетікання капіталів з менш вигідних галузей виробництва зі зниженими цінами в більш прибуткові галузі з підвищеними (тобто з тих галузей, в яких спостерігається перевиробництво, в галузі, де в наявності недолік своєї продукції);

       5. сануюча (або оздоровлююча) функція, в рамках якої відбувається "звільнення" економіки від неефективної та соціально непотрібної господарської діяльності (банкрутство нерентабельних підприємств і процвітання суспільно корисних виробництв).  

      Рис.2. Функції ринку 

      Основна властивість економіки ринкового типу полягає в поширенні ринкових відносин на всі господарські сфери, проникнення їх в усі галузі, охоплення всіх регіонів країни. Це властивість можна назвати загальністю ринкових відносин [17, С. 147]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Принципи, моделі та інфраструктура ринкової економіки.

      2.1. Принципи ринкової економіки 

Ринкова економіка  будується на основі принципів. Основними  з них є:  
- свобода    вибору    видів і форм діяльності   (економічна   свобода);  
- загальність ринку;  
- рівноправність ринкових суб'єктів різних форм власності;  
- саморегулювання  діяльності;  
- принцип договірних відносин;  
- свобода ціноутворення;  
- самофінансування;  
- децентралізація  управління і  господарська самостійність;  
- повна   економічна   відповідальність;  
- вільна  конкуренція  і   дія механізмів соціального   захисту;  
- державне  регулювання   через   систему   законів,   податків,  заходів

стимулювання  виробництва товарів в пріоритетних галузях;

          - відкритість ринку.

      1) Економічна свобода. Вона як  і політична, соціальна, духовна  свобода має свої межі, встановлені  суспільством. Повна свобода - це  беззаконня. Повна свобода одного  об'єкту - засіб насильства над  іншими суб'єктами. Мають бути  певні рамки, питання в тому, якими мають бути обмеження, чим вони обумовлені, як захищені права. Цей принцип декларує право будь-якої юридичної або фізичної особи вибрати головний економічно вигідний вид діяльності у рамках встановленого правового поля.

      Свобода вибору передбачає, що власники матеріальних ресурсів і грошового капіталу можуть використовувати або реалізовувати ці ресурси на свій розсуд. Вона означає також, що працівники вправі зайнятися будь-яким видом праці, на який вони здатні. Нарешті, вона дозволяє споживачам вільно, в межах своїх грошових доходів, купувати товари і послуги в такому наборі, який вони вважають для себе найбільш підходящим. Свобода споживчого вибору виявляється самою широкою з цих свобод. Споживач в ринковій економіці займає особливе становище; в певному сенсі він володіє суверенітетом. Свобода підприємницької діяльності, в кінцевому рахунку, залежить від споживчих переваг.

        В основі свободи вибору лежить  особистий інтерес. Кожна економічна  одиниця в змозі робити те, що вигідно їй самій. Підприємці прагнуть отримати більший прибуток, власники матеріальних ресурсів - більш високу ціну при продажі або здачі в оренду цих ресурсів, що працюють - велику оплату за свою працю, споживачі продукції чи послуг - придбати це благо за найнижчою ціною.

      2) Загальність ринку - наслідок дії першого принципу. Він характеризує неминучість проникнення ринку в усі середовища. Ринкові відносини (товарно-грошові, товарно-обмінні) проникають  в ринок товарів народного споживання, в побутові і комунальні послуги, послуги культури, в засоби виробництва, в сферу ринкового капіталу, в ринок праці.

      3) Рівноправність ринкових суб'єктів з різними формами власності. Цей принцип свідчить: економічні права кожного з даних суб'єктів, включаючи можливості здійснення економічної діяльності, обмеження, податки, пільги, санкції, повинні бути адекватні для всіх суб'єктів. У тому сенсі, що вони не залежать від форми власності, існуючої на даному підприємстві.

      Мова  йде про інше: щоб не створювати "особливих" умов спеціального режиму сприяння за ознакою форми власності, ставлячи у вигідне положення одну з них і в невигідне іншу. По суті це передумова чесної конкуренції різних форм власності.

        Друга, не менш важлива сторона  принципу, що декларується укладена  в наданні всім формам власності права на існування, права бути представленими в економіці. Тут мається на увазі перш за все усунення геноциду по відношенню до приватної, сімейної, групової власності на засоби виробництва, так властивого в недалекому минулому радянській економіці.

      4) Саморегулювання господарської діяльності.  У ринковій економічній системі питання виробництва реалізації виробленої продукції виробники вирішують самостійно. Вільний ринок характеризується трьома найважливішими ознаками: виробника самостійно вирішують, які товари й у якій кількості зробити, покупець у залежності від наявності у нього грошових коштів самостійно визначає, що і скільки придбати, нерегульована ціна, що врівноважує попит і пропозицію.

        При наявності всіх цих ознак відбувається ринкове саморегулювання або ринкове регулювання господарської діяльності[8, С. 324-325 ] .

      5) Принцип договірних відносин. Ринковій економіці притаманний принцип договірних, контрактних відносин. Це означає перехід від управління по вертикалі до управління по горизонталі, тобто на основі угоди між рівноправними економічними суб'єктами.

      Переваги  договорів між економічними суб'єктами як інструменту управління господарськими зв'язками в тому, що він підвищує економічну самостійність підприємств, сприяє переходу від примусовості до добровільності відносин, підвищує надійність функціонування економіки. Принцип договірних відносин дуже універсальний. Він діє у взаємних поставках і в закупівлях і в зобов'язаннях, як форма регулювання трудових відносин можуть виступати і трудові контракти між наймачами і працівниками.

      6) Вільне ціноутворення. Одним з ключових моментів ринкової економіки є вільні ціни, які формуються тільки ринковим механізмом попиту і пропозиції. Тим самим вони пов'язують дві сторони ринку (продавців і покупців) в одну систему, надаючи вплив на кожну з них.  Характер ціноутворення відображає умови ринку і у разі державного встановлення цін може виникнути порушення його механізму і позаекономічних диктатура виробництва і споживання.

      Фактично  і ринкові ціни складаються не тільки в результаті вільного торгу між покупцями і продавцями, а під впливом ринкової кон'юнктури в цілому, здійснення певної цінової політики виробників і торговців. Принцип ринкового ціноутворення означає одночасно мінімізацію державного втручання в процес формування цін.

      7) Самофінансування. Будь-яка господарська одиниця, знаходячи економічну самостійність, розплачується за неї необхідністю покривати всі фінансові витрати на своє існування та розвиток із власної кишені. Тому господарська одиниця, самостійний економічний суб'єкт, що представляє юридична особа і має власний рахунок в банку, зобов'язаний здійснювати фінансів самозабезпечення.

        У ринковій економіці принцип  самофінансування не дотримується  як абсолютний, зустрічаються відхилення  і відступу від нього, але в цілому він дотримується жорстко і послідовно.

        Сприятлива для економіки країни  в цілому сторона принципу  самофінансування полягає в тому, що він привчає до вміння  жити на власні кошти, породжує  гостре почуття економічної відповідальності у зв'язку із загрозою фінансового банкрутства. Звідси самофінансування збуджує підприємливість, навчає вмінню добувати гроші, впорядковує облік і контроль за фінансами.

      8) Децентралізація  управління і  господарська самостійність. Централізована економіка не може бути ринковою. Виробництво усіх товарів і їх розподіл за планом - це фікція. Ринкові стосунки  можливі тільки в умовах широких прав і дій кожної юридичної і фізичної особи.

      9) Повна   економічна   відповідальність. Ринкова економіка спирається на економічні способи стимулювання відповідальності використовуючи принцип відшкодування збитків особами та організаціями, які в ньому винні. Компенсація шкоди має забезпечуватися правовими економічними гарантіями. В умовах ринкової економіки господарюючий суб'єкт відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном або грошовими   активами.

      10) Вільна  конкуренція  і   дія механізмів соціального   захисту. Ринки, засновані на конкуренції, стали найбільш вдалим з відомих людству способів розподілу обмежених ресурсів та створених за їх допомогою благ.  Конкуренція - це економічне суперництво за право отримання більшої частки певного виду обмежених ресурсів. Прагнення "обійти " конкурента штовхає до дій (впровадження передових технологій, нової техніки, підвищення якості продукції).

      Способи і засоби соціального захисту  існують найрізноманітніші. З одного боку, це постійно діючі обмежувачі (зменшення зарплати - обмежено знизу  мінімальним рівнем почасової оплати. Податки з максимально допустимою ставкою оподаткування). З іншого боку, надання пільг, субсидій, розстрочок, надання безкоштовних товарів і послуг або за пониженими цінами.

      11) Державне   регулювання.  Це вплив держави на діяльність господарських суб'єктів і ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення нормальних умов для функціонування ринкового механізму, рішення екологічних і соціальних проблем.

      12) Відкритість ринку, тобто вільне переміщення товарів і капіталів через кордон [21, с. 257-260].

      2.2. Інфраструктура сучасної ринкової  економіки 

      Функціонування  ринку передбачає постійний рух  товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

      Слово "інфраструктура" означає основу, фундамент, внутрішню будову системи. Стосовно ринку - це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в  єдине ціле ринкових відносин. А  це означає, що ринок складається не тільки з тих, хто робить свій підприємницький, споживчий, трудовий або державний бізнес. Взаємні відносини між ними зумовлюються великою кількістю організаційних форм, які допомагають суб'єктам ринку реалізувати свої ділові інтереси.

      Такими  формами (елементами) інфраструктури в  сучасній ринковій економіці є:

      - підприємства роздрібної та оптової  торгівлі;

      - кредитна система й комерційні  банки;

      - емісійна система й емісійні банки;

      - організаційно оформлене посередництво  на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

      - аукціони, ярмарки та інші форми  організованого позабіржо-вого посередництва;

      - система регулювання зайнятості  населення й центри (державні й недержавні) сприяння зайнятості (біржі праці);

      - інформаційні технології й засоби ділової комунікації;

      - податкова система й податкові  інспекції;

      - система страхування комерційного, господарського ризику й страхові (державні й недержавні) компанії;

      - спеціальні рекламні агентства,  інформаційні агентства й засоби масової інформації;

      - торгові палати, інші громадські  й добровільні державно-громадські  об'єднання ділових кіл;