Сутність, роль та значення бюджетного дефіциту

Вступ

Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а  від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення  приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить  прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним  сектором. З іншого боку, фіскальна  політика, заснована на кейнсіанській  теорії, допомогла уряду США вийти  з найжорстокішої депресії, що вибухнула  у тридцятих роках двадцятого сторіччя. 
          Отже, рівень державних витрат і податків, безсумнівно, грає головну роль у визначенні обсягу випуску продукції й зайнятості в економіці. Різниця ж між витратами й прибутками уряду, а зокрема засіб покриття цієї різниці має не менш серйозні наслідки для макроекономіки країни. 
 Виникнення бюджету, бюджетних відносин, і як наслідок брак коштів держави - пов’язане з виникненням держави. Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні  фінансові  ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшився. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на  державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери.           

 Попередній досвід проведення  ринкових реформ в Україні  свідчить, що перебороти кризові  явища тільки політичними методами  неможливо. Потрібні чіткі економічні  важелі стабілізації економіки,  до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика. Головне місце в її розбудові належить фінансовій системі, яка проходить шлях становлення і розвитку в період економічної кризи та інфляції, що тяжким тягарем лягли  на фінанси держави і зумовили появи бюджетних дефіцитів.     

      Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість як розвинутих країн, так і країн з перехідною економікою не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці та виявлення граничного розміру дефіциту, його впливу на економіку в короткостроковому і довгостроковому періоді та джерел його фінансування.    

      Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки України у сучасних умовах. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

• визначити сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;
• охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;
• дослідити вплив дефіциту бюджету та проаналізувати ефективність методів його оптимізації в Україні.

        Об’єктом дослідження курсової роботи є проблема вивчення фінансових основ економіки України з точки зору відносин на рівні бюджету держави.    

     Предметом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит і шляхи його подолання.

Розділ 1. Теоретичні основи бюджетного дефіциту.

1.1. Сутність, роль  та значення бюджетного дефіциту.

Економічна структура будь-якого  суспільства не може функціонувати  без нормально організованого потоку грошових коштів між державою та виробничими  структурами, державою і різними  верствами населення, між регіонами  і окремими державами. Реалізуються фінансові зв'язки через фінансову  систему, яка включає в себе бюджети  різних рівнів, фонди страхування, валютні  резерви держави, грошові фонди  підприємств та фірм, та інші грошові  фонди.     

      Центральне місце у фінансовій системі будь-якої держави займає державний бюджет - який має силу закону фінансовий план держави (розпис доходів і витрат) на поточний (фінансовий) рік. У сучасних умовах типовим явищем для державного бюджету більшості країн став бюджетний дефіцит. [3, с.210]         

      Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами; як правило, дефіцит державного бюджету відображає нестійке становище в господарської, фінансової діяльності, покривається за рахунок вишукування внутрішніх джерел фінансування, державних позик, іноді - за рахунок емісії паперових грошей, не підкріплених товарною масою. Як правило, бюджетний дефіцит пов'язаний з інфляцією. Зовнішнім джерелом фінансування бюджетного дефіциту служать кредити міжнародних фінансових організацій, головним чином МВФ [5, с. 145 ]     

       Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, не обов'язково відноситься до розряду надзвичайних, виняткових подій. У сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не стикалася б з бюджетним дефіцитом. Слід зазначити, що державні бюджети західних країн з розвиненою ринковою економікою так само хронічно дефіцитні і мають бюджетний дефіцит від 10 до 30%.     

       Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках.[2, с. 228].

 Існують різні оцінки граничного  розміру рівня бюджетного дефіциту. Наприклад, Маастрихтський договір  серед інших умов потенціальним  учасникам валютного союзу ставить  і таку, як межа дефіциту держбюджету  (3% від ВВП). Згідно з даними  міжнародної статистики, «нормальна»  величина бюджетного дефіциту  в індустріально розвинутих країнах  коливається в межах 3-4% від  розміру ВВП за середньосвітової  його величині 4,5%. Існує тенденція  до стабілізації бюджетного дефіциту  у середньосвітовому вимірі   4-5% ВВП. [4, с.151]

Бюджетний дефіцит виникає в  результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати  дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті  дійові заходи щодо різкого зростання  видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не має стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури. [6, с. 85]

По своїй природі бюджетний  дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку, законами зростання вартості (капіталу), а з іншого законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, то він об'єктивно приймає активну економічну форму, якщо ж до законів інфляції - то пасивну. Змістом регулювання бюджетного дефіциту саме і є те, щоб в умовах готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту не тільки ефективно адаптуватися до тенденції росту граничних суспільних витрат виробництва, але і стимулювати розвиток продуктивних сил країни . Оволодіння цією політикою дозволяє товариству в залежності від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, до початку 90-х рр. бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франції складав 9,6%, США- 11,6%, ФРГ- 14%, Японії - 15,6%, Італії - 25,2%. [7, c.185].

З поняттям дефіциту бюджету тісно  пов'язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетів федерального уряду за відрахуванням  усіх дефіцитів, що мали місце в країні.[3, с. 126].

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає  внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них  для фінансування всього необхідного  обсягу державних видатків. Тимчасова  незбалансованість бюджетів, в основному  пов'язана з циклічним характером виробництва, а також надзвичайними  подіями, мала місце й у домонополістичний  період розвитку суспільного виробництва.[2, с. 282].   

       Бюджетний дефіцит, поза сумнівом, належить до так званих негативних економічних категорій, типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, які, однак, є невід'ємними елементами економічної системи. Більше того, без них економічна система втрачає здатність до саморуху і поступального розвитку. Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає не кризовий протягом суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Ще Дж.М.Кейнс обґрунтував можливість допущення випереджального зростання державних витрат над доходами на певних етапах розвитку суспільства [3, с. 115]     

       Слід зазначити, що бездефіцитність бюджету ще не означає «здоров'я» економіки. Треба чітко уявляти собі, які процеси протікають всередині самої фінансової системи, які зміни відтворювального циклу відображає дефіцит бюджету. 

1.2. Види бюджетного  дефіциту.     

      Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники. Відповідно до цього бюджетний дефіцит характеризується за такими видами:

• формою прояву;
• причинами виникнення;
• спрямуванням коштів.

      За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит.     Відкритий дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі на відповідний рік. Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит офіційно не визнається.     

      За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком економічної і фінансової кризи. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування — він і так надто високий [5, с. 287] .     

      Конкретними причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, яка дісталась у спадщину від адміністративно-командної системи, а головне — низький рівень ВВП на душу населення.      

      Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету [11].     

      Навмисний бюджетний дефіцит виникає за умов коли стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період економічного піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.     

      За спрямуванням коштів розрізняють дефіцитне фінансування на розвиток і на поточні витрати. Ця ознака дефіциту бюджету теж досить суттєва в його характеристиці. Витрачання коштів на поточні витрати означає їх поглинання без відповідної віддачі. Це пасивне реагування на складне фінансове становище. Дефіцитне фінансування інвестицій, навпаки, передбачає активний вплив бюджету на розвиток економіки. Адже в умовах кризи інвестиції вкрай потрібні — це ліки для «хворої» економіки. Неможливо вийти з кризи без певних зусиль і без певних вкладень. Проблема полягає в тому, що під час економічної кризи падає ділова активність приватних інвесторів, оскільки високим є ризик втрати коштів чи їх знецінення. Тільки держава в змозі взяти на себе такий ризик і таку відповідальність. Звісно, що така політика дефіцитного фінансування інвестицій потребує чіткої організації і жорсткої відповідальності. Однак вона має перспективу, сприяючи виходу з кризи, зростанню ВВП і (в майбутньому) ліквідації вимушеного бюджетного дефіциту.      

      За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту також виділяють: фактичний дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету; структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів;  циклічний-це наслідок недонадходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

[3, с. 217] 

1.3. Зарубіжний  досвід подолання бюджет дефіциту.

На перших етапах розвитку буржуазної держави бюджетна система  ряду країн світу характеризувалася  залежністю державного бюджету від  місцевих фінансів. Наприклад, уряд США  до прийняття конституції 1787р. не мав  власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків  окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади значення державного бюджету стало зростати.

Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реальний, структурний  і циклічний дефіцити бюджету(Рис. 1.).

Рис.1. Види дефіциту бюджету, які спостерігались в США

Після Другої світової війни  процес централізації бюджетної  системи у всіх державах різко  підсилився, у відношенні доходів. Істотно  зросла питома вага державного бюджету  в загальному обсязі ресурсів бюджетної  системи. У США – більш 50%, Великобританії – більш 70%.

У розвинутих країнах в  державний бюджет направляються  найбільші доходи:

• податок з прибутку фізичних осіб;
• податок на прибуток корпорацій;
• акцизи;
• податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);
• мита;
• доход від державних позик, що випускаються центральним урядом.

По витратах, навпаки, спостерігається  інша тенденція: збільшення питомої  ваги в загальній сумі витрат бюджетної  системи місцевих бюджетів, на які  уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина  витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили – запровадження  цього досвіду, на нашу думку, могло  б мати перспективи і на території  України. [14]

Дефіцит державного бюджету  характерний нині для багатьох країн. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два  рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був  дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Причини  дефіциту бюджету пояснюються цілим  рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;
2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;
3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;
4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;
5. великомасштабним оборотом "тіньового" капіталу;
6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції [11].

У кожній країні структура  державного бюджету має свої національні  особливості. Вона залежить від характеру  адміністративної системи, структурних  особливостей економіки й інших  факторів.

Організаційний устрій США  – федеративний. Федеральний бюджет влаштований за принципом “повного”  бюджету і складається з двох частин:

• власне урядовий чи бюджет федеральних фондів;
• довірчі фонди.

Власне урядовий бюджет охоплює  і фінансує загальнонародні програми, що пов’язані з політичними, економічними і соціальними функціями держави.

Друга частина федерального бюджету – довірчі фонди, що носять цільовий характер. Їхня діяльність пов'язана  з окремими видами державної виробничої інфраструктури.

У Великобританії Державний  бюджет складається з двох частин:

• звичайний бюджет;
• національний фонд позик.

Звичайний бюджет призначений  для фінансування поточних витрат держави. Його витрати підрозділяються на щорічно затверджені Парламентом  і консолідованого фонду постійних витрат [11].

Національний фонд позик  являє собою бюджет капіталовкладень. З нього здійснюються платежі  по державному боргу, видаються довгострокові  кредити на капіталовкладення державним  підприємствам і місцевим органам  влади.

У Франції центральний бюджет складається з трьох частин:

• звичайний загальний (державний) бюджет;
• приєднані бюджети різних державних організацій;
• спеціальні рахунки казначейства.

На долю загального бюджету  приходиться більш ніж 70% всіх витрат.

Приєднані бюджети введені  для організацій, що не мають статусу  юридичної особи, але здійснюють торгово-промислову діяльність і мають  фінансову автономію (бюджети пошти, телеграфу, телефону, національна друкарня, монетний двір).

Спеціальні рахунки казначейства охоплюють різні фонди (інвестиційний, національно-спортивний, різні торгові  рахунки казначейства).

У Японії, для забезпечення діяльності держави, функціонує центральний  бюджет (загальний рахунок центрального уряду), інвестиційний бюджет 457 спеціальних рахунків [14].

Витрати центрального бюджету  побудовані по функціональній ознаці і відбивають основні задачі і  функції держави.

У різних державах початок  бюджетного року визначений по-різному. Так, у Франції, Німеччині, Італії, Бельгії, Голландії, Швейцарії він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії, Канаді бюджетний рік починається з 1 квітня і закінчується 31 березня, у Швеції, Норвегії - з 1 липня по 30 червня. у США - з 1 жовтня по 30 вересня. На це звичайно є історичні причини, традиції, пов'язані з термінами скликання сесій законодавчих органів. У федеративних державах бюджетний рік у членів федерації може не збігатися з федеральним бюджетом. У США, наприклад багато штатів мають інший початок бюджетного року.

Підсумовуючи, можна сказати, як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні  теж потрібно реформувати територіально-адміністративну  реформу, щоб скоротити число  місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити  фінансові взаємини центральних  і місцевих органів влади.

Крім цього можливо  треба подумати над зниженням  ставки непрямих податків. Не всі розвинуті  країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка значно нижча, у Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають  нульову ставку ПДВ, в Франції - 19,6 %, в Великобританії - 17,5%, в Германії – 16% [7]. 

Розділ 2. Вплив  дефіциту бюджету і державного боргу  на національну економіку.

2.1. Особливості  впливу дефіциту бюджету і  державного боргу на економіку  держави.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має  різні макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який  через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави: ІТ=p(М/Р), де ІТ – інфляційний податок, p -- темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні [2, с. 248].

Ступінь впливу державної  заборгованості на внутрішній попит  і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну  рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів і  видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема “витіснення“. Довгострокові – економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”. Ми розглянемо лише ефект “витіснення”.

Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбільше у тому випадку, коли сполучається стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок [4, с. 218].

Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і частково – до скорочення споживчих витрат. У підсумку в економіці відбувається падіння доходів. Отже, боргове фінансування бюджетного дефіциту значно послаблює  ефективність стимулювальної фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває  в стані спаду, то зростання державних  витрат буде справляти на неї стимулюючий  вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо прибутків у приватного бізнесу і викликати збільшення інвестиційного попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект “витіснення”.

Початковий сприятливий  вплив бюджетного дефіциту на економіку  послаблюється не лише за рахунок  ефекту “витіснення”, але й за рахунок  негативного ефекту чистого експорту. При зростанні внутрішніх процентних ставок відбувається збільшення зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується підвищенням загальносвітового попиту на національну валюту, необхідну для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшенням імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і в конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого богу, притік капіталу збільшує фінансові ресурси й сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту “витіснення” частково зменшуються [2, с. 188].

2.2. Джерела фінансування дефіциту державного бюджету України та їх класифікація.

У сучасній теорії і практиці фінансів у зв'язку з бюджетними дефіцитами вживають такі поняття: фінансування бюджету, джерела фінансування (покриття) бюджетного дефіциту, дефіцитне фінансування. Два останніх поняття були відомі в Україні, а перше — запозичене на Заході та введене в українську фінансову практику з прийняттям Бюджетного кодексу. За Кодексом фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також залишку готівкових коштів за бюджетом, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

На практиці фінансуванням бюджету  вважають групу певних фінансових операцій, джерелами фінансування бюджетного дефіциту — види фінансових ресурсів, а дефіцитним фінансуванням — тип фінансової політики [1, с. 28].

Фінансування бюджету характеризується такими ознаками:

— операції з фінансування бюджету  включають як надходження, так і  витрачання бюджетних ресурсів;

— у бюджеті фінансування відображається окремо, оскільки не належить ні до доходів, ні до видатків;

— на відміну від брутто-основи відображення показників доходів і  видатків бюджету, фінансування має  чисту основу;

— так само як бюджетне сальдо може набувати форми не тільки дефіциту, а й надлишку, так і фінансування бюджету може бути як "позитивним", так і "від'ємним";

— операції з фінансування бюджету  мають на меті: профінансувати бюджетний  дефіцит, погасити державний борг, покрити  тимчасові касові розриви при  виконанні бюджету, забезпечити  ліквідність бюджетного фонду;

— розмір бюджетного дефіциту (або  надлишку) дорівнює розміру нетто-фінансування (перевищення позитивного фінансування над від'ємним — дефіциту, а інакше — профіциту) [3, с. 123].

Перераховані ознаки свідчать, що фінансування бюджету є ширшим і  складнішим поняттям, ніж джерела  фінансування бюджетного дефіциту. У фінансуванні бюджету враховуються не тільки залишки готівки, що використовуються для покриття бюджетного дефіциту, а й операції з іншими активами, призначені для управління ліквідністю бюджетного фонду.

Стосовно джерел фінансування бюджетного дефіциту, то їх розрізняють за кредиторами, інструментами залучення, економічним  впливом (інфляційнії неінфляційні, виходячи з впливу на чисту вартість уряду, з огляду на мультиплікаційний ефект тощо) [5, с. 116].

           Міжнародний валютний фонд пропонує для використання дві класифікації фінансування: за типом кредитора і за типом боргового зобов'язання (табл. 1.). Аналогічні класифікаційні ознаки встановлені також Бюджетним кодексом України. Для фінансування дефіциту в Україні призначені внутрішні і зовнішні запозичення. При цьому емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту.

Таблиця 1. Класифікація фінансування бюджету: підхід МВФ