Сутність та економічні наслідки монополії

 

                            Міністерство аграрної політики в Україні

         Дніпропетровський державний аграрний  університет

                      Навчально – науковий інститут  економіки

 

                                                                   Кафедра економічної теорії

                                                                           Та економіки сільського                                                                господарства

                        КУРСОВА РОБОТА

                   З дисципліни «Економічна теорія»

                                           НА ТЕМУ

            «Сутність та економічні наслідки монополії»

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 

гр. МТ-3-11

О.О.Охрамович

 Перевірила:

доцент Л.І.Рева

 

 

 

 

 

          Дніпропетровськ – 2011

                                                

  Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Теоретико-методологічні  аспекти поняття монополій……………………5

1.1. Причини появи і  існування монополій……………………………………5

1.2 Форми і види монополій……………………………………………………..9

2. Соціально-економічні наслідки  монополізації економіки……………..….15

2.1 Стан монополій в  Україні…………………………………….…………….15

2.2. Конкуренція та її  форми….………………………………………………..19

2.3. Наслідки процесу монополізації…………………………………………..21

3. Антимонопольна політика  держави…………………………………………24

Висновки…………………………………………………………………………30

Список використаної літератури………………………………………………..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження  монополій та антимонопольного законодавства  сьогодні є безперечним, оскільки про  порушення його постійно проводяться  справи, деякі з яких набувають  неабиякого розмаху.

Діяльність органів, покликаних наглядати за дотриманням антимонопольного законодавства показує, що дані порушення  надають шкоди суспільству у  величезних розмірах.

Необхідність постійного вдосконалення даного законодавства  пояснюється тим, що фірми-порушники  постійно знаходять шляхи того, як зробити свої антиконкурентні дії, або зловживання монопольним  становищем законними.

В Україні процес створення  державного контролю по недопущенню  несумлінної конкуренції фактично почався з нуля, так як командно-адміністративна  система по своїй суті виключала  наявність вільної конкуренції  в господарській діяльності.

Тому на даному етапі величезне  значення має створення й удосконалення  законодавчої бази з приводу регулювання  монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ в цій сфері.

Метою роботи є дослідження  стану монополій в Україні  та існуючого антимонопольного законодавства  в Україні.

Щоб досягти даної мети у дослідженні ставляться такі завдання:

  • - розкрити суть монополій, причини та особливості їх виникнення;
  • - дослідити негативний вплив монополій та необхідність проведення антимонопольної політики;
  • - аналіз антимонопольного законодавства України;
  • - висвітлити деякі елементи іноземного законодавства, які Україна може використати для покращення діяльності у сфері недобросовісної конкуренції та зловживання монопольним становищем.

Монополії спричиняють зниження продуктивності, погіршення якості, ріст цін, перебої в постачанні, недобросовісність  у виконанні договірних зобов’язань, “відкачку” з економіки і без  того недостатніх коштів; вонипоглиблюють  проблему неплатежів, утруднюють залучення  іноземних інвестицій, здійснюють основний тиск на уряд, чинячи перешкоди проведенню економічних реформ, закріплюють  чиновницьку владу.

Предметом даного дослідженняє стан монополій та антимонопольне законодавство  України та інших країн.

Об’єктом дослідженняє монополії, як один з типів будови ринку.

Методи, які застосовуються для проведення даної роботи є: дедуктивний, аналітичний і монографічний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Теоретико-методологічні аспекти поняття монополій.

    1.1. Причини появи і існування монополій.

Монополія – це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного  виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують  більш високі (монопольні) прибутки.

Наприкінці ХІХ ст. ринок  чи не вперше за багатовікову історію  свого існування та розвитку зіткнувся  з серйозними проблемами. Саме в  той час виникла досить реальна  загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку —  конкуренції. На її шляху виникли  вагомі та істотні перепони у вигляді  монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються  тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ  Аристотель згадував про неї, відносячи  її до “мистецтва наживати майно”. Він  зазначав, що “вигідно в розумінні  наживання майна, якщо хтось зуміє  захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас  Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась  із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося  панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції  в різних формах та з різною силою  проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей час (а особливо під час економічної кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній практиці. Не випадково тогочасна економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”[10, с. 46].

Що ж являють собою  різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія  означає виключне право на володіння  будь-чим або на здійснення якихось  заходів. В економічній теорії під  монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва  і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання  монопольного прибутку. Завдяки цьому  такі підприємства посідають домінуюче  становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись  вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення  є панування на ринку (проте тут  слід звернути увагу: як для контролю над акціонерним товариством  потрібно зосередити в одних руках 20, а інколи й 10% акцій, і цього  буде достатньо, так і для панування  на ринку одному великому підприємству буде достатнім виробляти 10-20% продукції. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних  руках 30% ринку). Таке домінування дає  змогу підприємцю самостійно, або  разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного  товару [9, с 68].

Взагалі монопольного становища  бажають досягти кожен підприємець  чи підприємство. Це дозволило б  їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію  на ринку. Шляхом концентрації у своїх  руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі  нав’язувати іншим суб’єктам  ринкових відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням  інтересів суспільства власним  інтересам фірми.

Чому ж монополії взагалі  почали своє існування? В чому полягають  причини їх виникнення? Перед розглядом  цих причин необхідно зазначити, що існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія виникла  внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний  товар чи послугу найкраще задовольняється  однією або декількома фірмами. В  її основі полягають особливості  технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні  послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт  і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала  більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів. З одного боку, це надання  одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності.

З іншого боку, це організаційні  структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються  різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб’єкт і між ними немає конкуренції.

Таким чином, адміністративна  монополія, що виникає в неринковому  середовищі, має набагато більше монопольної  влади, аніж економічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія  є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше  торкаються в економічній літературі. Про неї головним чином буде вестися мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Ці причини пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. [11, с. 179]

До завоювання підприємцями монопольного становища на ринку  ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів  виробництва, працівників та обсягів  виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва  відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого  з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етапах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати  нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При цьому відбувалося  розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед  найкрупнішими з них нарешті постала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку однозначно б “пережили” не всі, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому шляху і укладали між собою угоди (гласні і негласні, таємні), які й зараз є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити, виникнення підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають  набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація  виробництва і капіталу, тобто  добровільне об’єднання компаній або  поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим прикладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії[5, c. 4-5].

За останні 15-20 років у  ведучих капіталістичних країнах  виникли потужні стимули до централізації  капіталу, до злиття та поглинення одних  фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Сучасна хвиля зливань  та поглинень вихлюпнулася на міжнародну арену. В стратегії транснаціональних  корпорацій придбання діючих компаній розглядається як найбільш ефективний спосіб закріплення на зарубіжних ринках. І тут перевага надається великим  національним фірмам та їхнім філіалам. В останні роки відбувається швидке і глибоке переплітання активів  компаній різної національної приналежності.

Тепер давайте з’ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в  економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує  монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого  — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут  розуміється не як притаманний ринковому  господарству, а як випадковий процес.

Ще однією важливою причиною монополістичних тенденцій в  економіці є перетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил. Це означає, зокрема, що в останній третині ХІХ  ст. під впливом ряду нових прогресивних винаходів (нові методи виплавки сталі, нові види двигунів і т. ін.) потрібно було будувати нові великі заводи, будівництво  яких було не під силу окремим капіталістам. Крім того, в той же час починається  масове будівництво залізниць та інших крупних об’єктів, які потребували  значних капіталовкладень. Щоб зібрати  потрібну суму, капіталіст мав чекати, затягнувши пасок, не один десяток років. Та не кожен з них був згодний  на це. Потрібна була кардинально нова форма власності, яка змогла б  швидко розв’язати ці проблеми. Нею  стала акціонерна капіталістична власність, яка виникала в результаті злиття, об’єднання декількох капіталістів. Тому не дивно, що масово такі товариства утворюються в останній третині  ХІХ ст.

Виникнувши в масовому порядку, акціонерна власність за період понад сто років стала надзвичайно  поширеною. В наш час кожне  велике підприємство, і навіть переважна  більшість середніх існує у формі  акціонерних. Щоправда, акції цих  середніх та дрібних підприємств  не котуються на фондових біржах, бо вони є акціонерними підприємствами закритого типу[6, c. 98-101].

       1.2 Форме  і виде монополій

Сучана экономична теория розрізняє декілька видів монополістичних станів: проста або повна (чиста) монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія. Повна або чиста монополія означає ситуацію, коли існує єдиний виробник або продавець якогось виду продукції. Це означає, що виключне право на володіння і розпорядження певним матеріальним або нематеріальним благом зосереджується в одних руках. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто поняття “фірма” та “галузь” співпадають. На перший погляд така ситуація малоймовірна і, дійсно, в масштабах країни зустрічається дуже рідко. Проте, якщо взяти більш скромний масштаб, наприклад, маленьке містечко, то ситуація, де спостерігається чиста монополія буде досить типовою. В такому містечку існує одна електростанція, одна залізниця, єдиний аеропорт, один банк, одне крупне підприємство і т.д. Наприклад, у Бердичів чистою монополією можна вважати фабрику одежі або фабрику взуття[12, c. 176-177].

Є три виде монополій:

  • Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.

Наприклад: енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях  існує обмежена кількість монополій  і тому вони посідають монопольне становище на ринку.

  • Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами: