Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Сутність та етапи розвитку фінансового інжинірингу на фондовому ринку

Вступ

Актуальність теми дослідження пов'язана з нестабільним станом міжнародних фінансових ринків, неповнотою досліджень в цій області, можливостями, що відкриваються, для використання методів фінансового інжинірингу.

В зв'язку з цим найважливішого значення набувають теоретичний аналіз і розробка практичних методів діяльності по створенню нових фінансових продуктів, здатних зробити ринки стабільнішими і прогнозованими хоч би в короткостроковому періоді часу.

Фінансовий інжиніринг як діяльність по створенню нових фінансових продуктів є ще недостатньо вивченою галуззю економічної науки.

Метою даної роботи є наукове узагальнення і аналіз зарубіжних концепцій, практики фінансового інжинірингу, розробка теоретичної концепції і методології фінансового інжинірингу для використання практиці.

Об'єктом дослідження є формування фінансового інжинірингу.

Предметом дослідження є вивчення комплексної системи фінансового інжинірингу .

Поставлено наступні завдання:

розкрити сутність поняття та етапи розвитку фінансового інжинірингу;
дати оцінку розвитку фінансового інжинірингу;
розглянути перспективи розвитку фінансового інжинірингу в системі фондового ринку

Сутність та етапи розвитку фінансового інжинірингу на фондовому ринку.

Послуги типу «інжиніринг» з'явились в розвинених країнах в 60-ті роки і до теперішнього часу одержали достатньо широкий розвиток.Інжиніринг – діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і промисловими, будівельними та іншими компаніями. Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг:

1) пов'язані з підготовкою виробничого процесу (передпроектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);

2) по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції.

Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його завданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за рахунок:

1) системного підходу до здійснення проектів;

2) багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту;

3) розробки проекту з урахуванням можливості застосування прогресивних будівельних і виробничих технологій, обладнання і матеріалів;

4) застосування сучасних методів організації й управління всіма стадіями виконання проектів.

Як самостійний вид міжнародних комерційних операцій, інжиніринг передбачає надання на основі договору на інжиніринг одною стороною (названої консультантом) другій стороні (названій замовником) комплексу чи. окремих видів інженерно-технічних послуг, пов'язаних з проектуванням, будівництвом і введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, із вдосконаленням наявних виробничих процесів аж до введення виробу. у виробництво.
Надання на основі договору на інжиніринг повного обсягу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом [3]. Він нараховує три окремих види інженерно-технічних послуг:

1) консультативний інжиніринг, який пов'язаний, головним чином, з інтелектуальними послугами, що здійснюються при проектуванні об'єктів, розробці планів будівництва і контролю за проведенням робіт;

2) технологічний інжиніринг нараховує надання замовнику технологій, необхідних, необхідних для будівництва промислових об'єктів і їх експлуатації (договори про передачу виробничого досвіду і знань, розробку проектів по енергопостачанню, водопостачанню, транспорту та ін.);

3) будівельний або загальний інжиніринг, що полягає, головним чином, в постачанні обладнання, техніки або монтажу устаткування, враховуючи при необхідності інженерні роботи. Кожен із цих видів інженерно-технічних послуг може бути предметом самостійного договору.

Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості являється одною із форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а в його кориснім ефекті. Цей корисний ефект може мати матеріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна документація, графіки, креслення і т. п., або може не мати, як навчання, управління та ін [2].

Інжиніринг пов'язаний, в кінцевому результаті, з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживання матеріальних благ.Самі послуги виробничого характеру не входять до складу інжинірингу. Як уособлена сфера виробничої діяльності, інжиніринг носить комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу.

Інжинірингові послуги являються відтвореними послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними затратами часу на їх виробництво і таких, що мають багато продавців для їх реалізації. Ліцензії ж і «ноу-хау» пов'язані з реалізацією нових в даний момент не відтворених знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців.

На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем «ноу-хау». В даному випадку «ноу-хау» носить прихований характер і не виділяється в самостійну угоду. Це веде до змішування понять «інжинірингові послуги» і «обмін технологією». В дійсності ж інжинірингові послуги – це спосіб передачі нових технологічних та інших знань, але самі послуги являють собою товар, що відрізняється від технології [14].

Інжинірингові фірми, наприклад, в галузі управління займаються не плануванням, а розробкою нових методів планування виробництва продукції на основі маркетингових досліджень зовнішнього ринку, не обліком і звітністю, а пошуком нових підходів до обліку та звітності, модернізації структур управління, контролю за якістю продукції і т.п.

В останній час на світовому ринку інжинірингових послуг з'явився новий вид послуг – послуги реінжинірингу, які надають іноземні інжинірингові фірми. Реінжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги по перебудові систем організації та управління виробничо-торговими й інвестиційними процесами господарського об'єкта з метою підвищення його конкурентоздатності і фінансової стійкості. Реінжиніринг поділяється на два види: кризовий і реінжиніринг розвитку. Перший спрямований на вирішення кризисних проблем підприємства. Він використовується тоді, коли результат фінансово-комерційної діяльності підприємства постійно знижується, конкурентоздатність його різко падає, з'являються тенденції до банкрутства й потрібен комплекс заходів по подоланню кризової ситуації. Другий вид реінжинірингу використовується у тих випадках, коли динаміка розвитку знижується і діюча структура організації й управління підприємством вже досягла межі в одержанні прибутку. В процесі реорганізації системи управління господарського суб'єкта на основі реінжинірингу здійснюється перехід від бізнес-процесу до бізнес – процес-реінжинірингу. Бізнес-процес являє собою дію персоналу управління в господарському процесі. Бізнес-процес-реінжиніринг – це оптимізація системи управління господарськими процесами, враховуючи зовнішньоекономічну діяльність [15] .

Процес розроблення нових фінансових інструментів і операційних схем (нових фінансових технологій) має назву фінансовий інжиніринг. Термін «фінансовий інжиніринг» з'явився у 1991 р. Фінансовий інжиніринг, за визначенням Дж. Фінерті, включає проектування, розроблення і реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів. Особлива увага у визначенні спирається на «інноваційний» та «творчий» підхід.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює багато різних сфер. Основними з них є: фінанси акціонерних компаній; торгівля; управління довгостроковими і короткостроковими вкладеннями грошових коштів; управління ризиками. Послуги з фінансового інжинірингу допомагають клієнтам банку оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці, приймати правильні рішення, ефективно використовувати фінансові ресурси. Банківські послуги з фінансового інжинірингу – це:

– розроблення нових операційних схем для здійснення фінансово-кредитних операцій;

– розроблення нових фінансових інструментів.

Фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, який є базою фінансового інжинірингу. Суть фінансового аналізу полягає в розчленуванні чи розкладі цілого на складові з метою їх вивчення, з'ясування співвідношення між ними, виявленні наявності проблеми та її першопричин. Фінансовий інжиніринг, використовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, займається розробленням, конструюванням та реалізацією нових фінансових інструментів, технологій надання нових банківських послуг з метою розв'язання фінансових проблем клієнтів [1].

В окремих випадках шляхи вирішення цих проблем мають одноразовий характер, вони непридатні для повторного використання. Але може бути, що готове рішення фінансової проблеми має досить широке застосування, тобто може використовуватися значною кількістю суб'єктів господарювання. Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема повинні задовольняти конкретні потреби клієнта, у більшості випадків схеми фінансового інжинірингу можуть бути універсальними та уніфікованими. З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.У сфері корпоративних фінансів часто виникає потреба у фінансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів при здійсненні значних за обсягом комерційних операцій.

До фінансового інжинірингу належать питання, що виникають при злитті або поглинанні підприємств. Фінансовий інжиніринг відіграє значну роль в управлінні короткостроковими та довгостроковими інвестиціями. Зокрема були розроблені та впроваджені в практику такі інструменти, як взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок РЕПО. Взаємні фонди грошового ринку продають свої паї дрібним інвесторам, а потім об'єднують кошти для наступного інвестування – так само, як і традиційні взаємні фонди. Різниця полягає в тому, що взаємні фонди грошового ринку інвестують кошти виключно в низькоризикові короткострокові інструменти грошового ринку. Дохід від цих інструментів потім розподіляється між пайовиками за відрахуванням невеликих комісійних. У більшості випадків вартість паю постійна, дивіденди сплачуються часто, як правило, щоденно і переглядаються щомісяця. За ними взаємні фонди грошового ринку отримують можливість виписувати чеки, що ще більше підвищує їхню привабливість. RЕРО – це операції з продажу та купівлі цінних паперів з різними датами розрахунку. Зворотне RЕРО, або угода про купівлю цінних паперів із зворотним продажем, є дзеркальним відображенням РЕПО. Тобто РЕПО та зворотне РЕПО – це фактично короткострокові кредити, забезпечені базисними цінними паперами, наприклад, державними цінними паперами. Вони використовуються для одержання короткострокового фінансування, інвестування короткострокових залишків готівки або одержання цінних паперів для використання при «коротких» продажах [4].

Відчутну роль відіграє фінансовий інжиніринг у фінансуванні зовнішньої торгівлі, залученні грошових ресурсів для інвестицій; покритті бюджетного дефіциту, зниженні бази оподаткування у клієнта, включаючи самі банки; сек'юритизації активів; управлінні ризиками тощо.

Застосування фінансового інжинірингу передбачає наявність у банків висококваліфікованих фахівців. Спеціалісти банків мають відповідний рівень знань у галузях економічної та фінансової теорії, бухгалтерського обліку та банківської справи, юриспруденції, математики, статистики та оподаткування, володіють мистецтвом моделювання.

Крім того, знають комп'ютерну та телекомунікаційну техніку, постійно поінформовані про наявні, розроблені фінансові інструменти та схеми, розуміють, в який спосіб їх можна використати при вирішенні поставлених фінансових проблем.Розробка нових інструментів або схем фінансового інжинірингу починається, як правило, з пошуку нових концептуальних ідей. Можливі два шляхи. При першому – ідею нових інструментів та схем фінансового інжинірингу можуть висувати працівники банку. При другому – аналізується та узагальнюється ситуація в економіці, на ринку грошей, дії конкурентів, досліджуються потреби клієнтів та зміни в законодавстві тощо [8] .

Розвиток фінансового інжинірингу зумовлений низкою факторів, які умовно можна поділити на дві групи: зовнішні, що діють ззовні щодо фірми, та внутрішні, що є внутрішніми щодо неї і які вона частково може контролювати.

Отже, фінансовий інжиніринг займає важливе місце в фінансовому світі,оскільки охоплює розробку та реалізацію нових фінансових інструментів та фінансових технологій, а також пошук нових підходів до вирішення проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів.

Оцінка розвитку фінансового інжинірингу

Процес розроблення нових фінансових інструментів і операційних схем нових фінансових технологій) має назву фінансовий інжиніринг.

Фінансовий інжиніринг включає проектування, розроблення і реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів. Особлива увага у визначенні спирається на "інноваційний" та "творчий" підхід [17].

Фінансовий інжиніринг як процес створення інноваційних фінансових продуктів розширює можливості інвестування суб'єктів господарювання з індивідуально визначеними параметрами грошових потоків, ціни, ризику, строків та ліквідності. Це універсальний засіб для вирішення проблем, пов'язаних із залученням та вкладенням фінансового капіталу[13].Актуальність впровадження продуктів фінансового інжинірингу на вітчизняному фінансовому ринку зумовлена низкою чинників: дефіцитом джерел та недостатнім розвитком інструментарію довгострокового фінансування модернізації емітентів, значним кредитним, валютним та процентним ризиками українських емітентів за низької ліквідності їхніх боргових продуктів, зростаючої кількості інноваційних компаній, фондів, комерційних банків.

Фінансові інновації також багато в чому надають учасникам ринку мобільність та маневреність в раніше невідомому масштабі[15]. З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями її діяльності.

Відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі. У галузі корпоративних фінансів часто виникає потреба у фінансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів при здійсненні значних за обсягом комерційних операцій[20].

Розвиток фінансового інжинірингу зумовлений низкою факторів, які умовно можна поділити на дві групи:

1. екзогенні, що діють ззовні відносно фірми:

- мінливість ціни;

- загальна глобалізацію ринків;

- податкові асиметрії;

- досягнення науки і технології;

- досягнення економічної та фінансової теорії;

- зміни в регулюючому законодавстві;

- посилення конкуренції;

- зниження операційних витрат

2. ендогенні, що є внутрішніми відносно неї і які вона частково може контролювати:

- потреби в ліквідності,

- несхильність акціонерів і менеджерів до ризику,

- розбіжності в інтересах власників і менеджерів,

- розрив між високим рівнем професіоналізму керуючих інвестиціями та поверхневим рівнем підготовки старшого персоналу[14].

Розвиток міжнародного фінансового ринку означив появу значної кількості інноваційних фінансових інструментів (похідні цінні папери, інновації у сфері боргових інструментів, гібридні цінні папери ,структуровані фінансові продукти) та інноваційних фінансових технологій (інновації на основі сучасних інформаційних технологій,сек’юритизація, інші інноваційні технології.

Сучасним інструментом створення нових фінансових продуктів, надання інноваційних характеристик вже існуючим, конструювання пакетних продуктів на їх основі є фінансовий інжиніринг.

Типологія дозволяє не тільки угруповувати інновації відносно характерних ознак, але й проводити порівняльний аналіз їх істотних особливостей, зв’язків, функцій для виявлення закономірностей і прогнозування новацій з новими властивостями.

Саме з позицій фінансового інжинірингу до ознак визначення типу та видів інноваційних фінансових продуктів віднесемо метод фінансового інжинірингу (конструювання, декомпозиція, пакетування), інструмент фінансового інжинірингу (на основі базових фінансових інструментів, окремих деривативів або їх пакету), базис використовуваного інструменту фінансового інжинірингу (товар, валюта і валютні цінності, процент, цінні папери); складність структури (одиничний фінансовий інструмент або пакет), модифікований параметр (строковість, платність, забезпечення, спосіб погашення, валюта випуску)[18].

Аналіз розвитку фінансового інжинірингу на ринках індустріальних країн підтвердив теоретичний висновок про те, що поява фінансового інжинірингу пов'язана з посиленням нестабільності, глобалізацією світової економіки і фінансових ринків, з прискоренням інноваційних процесів.

Отже, аналізуючи вищесказане можна зазначити що розвиток фінансового інжинірингу є дуже важливим процесом,оскільки охоплює різні сфери економіки та напрямки її діяльності. На розвиток впливає маса факторів. І головними наслідками розвитку фінансового інжинірингу є виникнення значної кількості інноваційних цінних інструментів та фінансових технологій

3. Перспекти розвитку фінансового інжинірингу в системі фондового ринку

В Україні та закордонній практиці, фінансовий сектор являється частиною економіки, яка безпосередньо пов’язана з діяльністю фінансових інститутів. Які здійснюють акумулювання та трансформацію заощаджень або тимчасово вільних коштів одних економічних агентів у інвестиції інших, забезпечують розподіл фінансових ресурсів між різними секторами економіки і, в кінцевому підсумку, сприяють сталому економічному розвитку [23].

Фінансовий інжиніринг охоплює великий спектр практичних додатків для вирішення проблем в галузі фінансів. Використання фінансового інжинірингу дає можливість комерційним банкам швидко залучити дешеві ресурси та неприйнятність менеджментом ризику. Фінансові інновації також багато в чому надають учасникам ринку мобільність та маневреність в раніше невідомому масштабі.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зокрема відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похідними цінними паперами.

На жаль тематика, що досліджується вимагає подальшої розробки в українській фундаментальній науці в порівняні із світовою практикою, та здійснюються на недостатньому рівні[23]. До того ж переважно відбувається автоматичне перенесення західних методик щодо формування портфелів цінних паперів фінансовими інститутами на фондовому ринку без достатнього врахування українських реалій, що не завжди приводить до бажаного результату [22].

За останніми наявними даними частка операцій з інними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 8,5% від його загального обороту. Питома вага операцій за окремими цінними паперами в 2010 році становила: акцій – 9,33%, державних облігацій – 17,19%, інвестиційні сертифікати 6,7%, деривативи 1,18%, облігацій підприємств – 9,65%, облігацій місцевих позик – 28,0%.

Стан фондового ринку в Україні не сприяє розвитку сектора похідних фінансових інструментів. Проаналізувавши сучасний стан фінансового ринку України, є всі підстави вважати, що:

– фондовий ринок залишається надзвичайно закритим: приблизно 90,0 % усіх операцій на ньому здійснюються в так званому приватному режимі;

– дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджає встановленню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.

– невідповідність фондового ринку масштабам економіки, його висока волатильність;

– обмежений внутрішній попит на цінні папери;

– неурегульованість акціонерних конфліктів;

– неефективність законодавчого регулювання;

– недовіра іноземних інвесторів до українських

позичальників,

– недосконалі стандарти управляння ризиком.

Також при формуванні інвестиційних портфелів, що складаються з великої кількості активів, важливою проблемою залишається складність розрахунків та відсутність інформації про українських корпоративних позичальників яка впливає на розмір обсягу фондового ринку [19].

Подальше формування і розвиток фінансового інжинірингу, залежить від того, наскільки ефективним є теоретично-методологічний і науково-практичний підхід щодо управління ризиками.

В умовах банківської кризи та економічної нестабільності діяльність комерційних банків виявилась дуже пов'язаною з проблемою формування інвестиційних портфелів. Оскільки однією із проблем є інвестиційний ризик тому необхідно визначити фактори, які можуть впливати на нього та їх обґрунтування.

Ризик портфеля залежить від того, в якому напрямку будуть змінюватись доходності активів портфеля при змінні кон’юнктури ринку і в якій мірі. Тому при формуванні портфеля активів інвестору необхідно знати, яким чином буде змінюватись доходність одного активу при зміні доходності іншого активу. Ціль формування портфеля полягає у прагненні отримати очікуваний рівень доходності при більш низькому рівні очікуваного ризику.

Досвід свідчить, що недостатній рівень ліквідності часто стає першою ознакою наявності у банку серйозних фінансових труднощів. У такій ситуації, як правило, починається відплив клієнтів і закриття рахунків, що, у свою чергу, призводить до підвищення потреби в ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Банки змушені шукати джерела поповнення грошових коштів через продаж найбільш ліквідних активів та запозичення на ринку. За таких обставин проведення подібних операцій ускладнюється, адже кредитори дуже не охоче надають позики банку, котрий перебуває на межі банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і підвищення відсоткових ставок, а продаж активів може здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Це призводить до скорочення доходів, додаткових витрат та швидкого наростання фінансових проблем [24].

Ціновий ризик (price risk) визначається як можливість відхилення майбутньої ціни від її очікуваного значення. Відхилення від очікуваної ціни не обов’язково повинно здійснюватись в гіршу сторону.

Наступним фактором є значення довжини інвестиційного горизонту в питаннях аналізу портфелів та їх оптимального вибору. Ігнорувати довжину інвестиційного горизонту можливо було б тільки при наступних умовах, якщо:

1) оптимальний портфель не залежить від довжини інвестиційного горизонту;

2) у всіх інвесторів є загальний горизонт і з точністю співпадав би з проміжком часу, в якому визначено доходність.

Рівень ризику пов’язаного з даним портфелем для всіх інвесторів буде неоднаковий. Різні інвестори розглядаючи один і той же портфель будуть відчувати різний ступінь ризику. Така різниця може визначатися взаємозв’язком між рівнем ризику портфеля та довжиною горизонту інвестора.

Витрати для підприємств можуть бути непередбачуваними і їх збільшення може вплинути на рівень активів підприємства.

Встановивши фактори які можуть впливати на інвестиційних ризик портфелів нами пропонується регресійна модель визначення його рівня [17]. При побудові системи взаємопов’язаних факторних і результативних групувань за параметр оптимізації у було прийнято ризик інвестиційного портфелю.

Підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів неможливе без чіткого визначення основних напрямів його подальшого розвитку. Такими напрямами мають бути наступні заходи:

1. Створення команди фінансових інженерів у комерційному банку, це дозволить:

– визначитись з правовим статусом деяких фінансових інструментів, оскільки різноманіття акцій, облігацій, різних «вторинних цінних паперів» досягає великих розмірів.

– при формуванні відповідної інфраструктури має стати бюро кредитних історій, це змінить відношення іноземних інвесторів;

– широкое надання інформації про фінансові інструменти, як юридичним так і фізичним особам;

– проведення семінарів та регулярні публікації в періодичних виданнях.

2. Необхідно запровадити нові моделі захисту фінансових інструментів від ризику, які працюють в умовах економічної кризи.

3. Сучасний стан фондового ринку вимагає створення нових фінансових інструментів, які б не ускладнювали економічні відносини та викликали довіру інвесторів.

Таким чином, розвиваючи фінансовий інжиніринг, комерційні банки будуть мати можливість: прийматинові фінансові рішення; розширювати можливості інвестування; залучати інвесторів; створювати умови усім учасникам ринку працювати з мінімальними ризиками; отримувати прибуток від операцій з цінними паперами

Подальша перспектива розвитку фінансового інжинірингу залежить від вирішення наявних проблем. Проблеми, що стримують розвиток фінансового інжинірингу в світі, зокрема таких його продуктів як деривативи, доцільно поділити на три основні напрями: юридичний, податковий і регуляторний. В подальшому фінансовий інжиніринг може слугувати унікальною можливістю гнучкого оперування наявними ресурсами та розробку нових джерел їх надходження. Фінансовий інжиніринг може стати інструментом, який дозволить вийти на якісно новий етап функціонування економіки.

Висновки

Отже, фінансовий інжиніринг займає важливе місце в фінансовому світі, оскільки охоплює розробку та реалізацію нових фінансових інструментів та фінансових технологій, а також пошук нових підходів до вирішення проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів.

Аналізуючи вищесказане можна зазначити що розвиток фінансового інжинірингу є дуже важливим процесом,оскільки охоплює різні сфери економіки та напрямки її діяльності. На розвиток впливає маса факторів. І головними наслідками розвитку фінансового інжинірингу є виникнення значної кількості інноваційних цінних інструментів та фінансових технологій.