Сутність та форми безробіття

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

на тему:

Сутність та форми безробіття

Виконала:

студентка групи 1зБ                                                   Кудіненко Г.М.

Перевірив:

к.е.н., доцент                                                                                Ширенко В.Б.      

Херсон 2012

Зміст

Вступ 3

1. Теоретичні основи аналізу безробіття як соціально-економічного явища 5

1.1. Сутність та вимірювання безробіття 5

1.2. Форми безробіття 5

1.3. Теоретичні підходи до аналізу безробіття 5

2. Соціально-економічні наслідки безробіття і  методи боротьби з ним 5

2.1. Соціально-економічні наслідки безробіття 5

2.2. Методи боротьби з безробіттям 5

3. Особливості безробіття в Україні та шляхи його скорочення 5

3.1. Особливості та динаміка безробіття в Україні 5

3.2. Шляхи вдосконалення політики зайнятості в Україні 5

Висновок 5

Список  використаних джерел та літератури 5

Додатки 5

Вступ

Тема курсової роботи –  «Сутність та форми безробіття»  є дуже актуальною, адже останнім часом безробіття набуло широких масштабів і завдає великих соціально-економічних наслідків суспільству.

Метою курсової роботи є  визначення та вивчення умов та факторів розвитку безробіття.

Я намагатимуся в даній  курсовій роботі розкрити сутність та форми

безробіття, чому воно виникає, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання безробіття на основі історичного досвіду.

Праця і земля – два  основні джерела багатства, два  основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал,організація, інформація – це справа рук і  розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання  про ефективність використання робочої  сили.

На жаль явище безробіття не оминуло України, і ми це добре  відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності  та економічний спад в цілому.

Рівень безробіття, який є в Україні, говорить за те, що криза зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступних років. Виникнуть  різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі регіональні  розходження в динаміці зайнятості, сегментація і маргиналізація ринку  праці. Різкий ріст безробіття запустить  у дію механізм додаткового зниження ділової активності: крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися динамікою  незайнятості попередніх періодів.

Безробіття є невід’ємною  складовою ринкової економіки, одним  з негативних наслідків самої  природи ринку, результатом дії  його головного закону — попиту і пропозиції.

Досягнення високого рівня  зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чимало проблем безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, у якому людина може найбільше проявити себе, чи лишає їх такої можливості, через що люди переносять серйозний психологічний стрес.

З вищесказаного можна  зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для  визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.

Основними джерелами є підручники з економічних теорій, коментар до законодавства про працю,  де приведена класифікація основних видів зайнятості і надане нормативне визначення безробіття, також періодична преса,   й  статистичні дані з довідкової літератури.

1. Теоретичні основи аналізу безробіття як соціально-економічного явища
1. Сутність та вимірювання безробіття

Безробіття вперше виникло  у Великобританії на початку XIX ст. Проте  до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди  економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г.Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії та інше.

Безробіття – соціально-економічне явище при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві товарів та послуг. Безробіття відображає один із аспектів макроекономічної нестабільності, стан ринку праці за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Безробіття – невід’ємний елемент ринкової економіки. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

За офіційною статистикою економічно активна частина населення, яка має здібності до праці і бажає працювати складає робочу силу країни.

Робоча  сила – населення країни у віці від 16 років і старше, яке має роботу або активно її шукає. Таким чином до складу робочої сили входять як зайняті, так і безробітні.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій та інших формах. Зайняті – особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк тощо).

Повна зайнятість не означає  суцільної зайнятості, відсутності  безробіття. Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для  всіх, хто бажає і здатен працювати.

Згідно з Законом України  “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність відповідної  роботи, зареєстровані в державній  службі зайнятості, дійсно шукають  роботу та здатні приступити до праці.

Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі шукають роботу виявляючи  економічну ефективність. Безробіття – це незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення та інше.

Трудові ресурси – це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, що необхідні для роботи в народному  господарстві.

До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному  віці – чоловіки 16-59 рр. і жінки 16-54 рр., за винятком непрацюючих інвалідів  праці та війни І і ІІ груп та непрацюючих осіб непрацездатного  віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чол. 50-59 рр., жінки 46-54 рр.);б) населення, старше й молодше  від працездатного віку, яке зайняте  в народному господарстві.

Працездатне населення ділять на дві групи: економічно активне  та економічно неактивне.

Економічно активне населення  – це частина населення, яка зайнята  суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток (доход), або  шукає роботу.

Трудовий потенціал –  сукупність різних рис людей, які  визначають їх працездатність (стан здоров’я, тип нервової системи, витривалість, загальні і спеціальні знання, трудові  навички і вміння, рівень національної свідомості і відповідальності, інтереси та потреби). Трудовий потенціал –  поняття більш широке й глибоке, ніж робоча сила і трудові ресурси. Це узагальнюючий, підсумковий показник людського чинника виробництва.

Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин, що забезпечують можливості для здійснення труда в різних сферах господарчої  діяльності, відтворення робочої  сили, задоволення особистих і  суспільних потреб.

Ринок труда – система  економічних відносин, що виникають  між його суб’єктами в процесі  руху робочої сили в її товарній формі, виражають попит на робочу силу та її пропозицію. Суб’єктами цих  відносин є приватні підприємці чи їх асоціації, наймані робітники  та їх асоціації, держава.

В Україні є два підходи  до визначення рівня безробіття:

1) офіційна методологія  Державного комітету статистики;

2) методологія Міжнародної  організації праці (МОТ).

Офіційна методологія  Державного комітету статистики фіксує зареєстроване безробіття. Для визначення рівня безробіття беруть до уваги:

• працездатних громадян зареєстрованих у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи;
• працездатне населення у працездатному віці – чоловіки 16-59 рр., жінки 16-54 рр. включно, за винятком непрацездатних інвалідів І і ІІ груп та непрацездатних осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.

Безробітні – офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості повністю безробітні.

Робоча сила – всі працездатні  особи у працездатному віці, які  можуть і хочуть працювати (зайняті + безробітні).

МОТ розрізнюються такі категорії населення:

1) Зайняті – особи 15-70 р., які виконують оплачувану роботу.

2) Безробітні – особи  у віці 15-70 р., зареєстровані та  незареєстровані в державній  службі зайнятості, якщо не мали роботи, активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню, готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. До безробітних не відносять тих, хто домовився про роботу і приступить до неї через деякий час, і тих, хто навчається за направленням державної служби зайнятості. Зайняті й безробітні – складають робочу силу, або економічно активне населення.

3) Особи поза робочою  силою, або економічно неактивне  населення – особи до 16 років  і ті, які перебувають у спеціальних  установах (тюрмах, колоніях, психіатричних  лікарнях), особи, які вибули зі  складу робочої сили (учні та  студенти; пенсіонери по інвалідності  та на пільгових умовах; особи,  які зайняті домашнім господарством,  вихованням дітей, доглядом за  хворим; особи, які зневірились  знайти роботу, інші особи, які  не мали необхідності у працевлаштуванні, також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до  неї найближчим часом).

Населення = Робоча сила + Особи  поза робочою силою (економічно неактивне  населення)

Робоча сила (економічно активне населення) = Зайняті + Безробітні

Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок  вимушеної незайнятості частини  економічно-активних громадян суспільство  позбавляється певної величини суспільного  продукту, витрачаючись при цьому  на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Соціальна сутність безробіття – в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості.

Рівень  безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

де U¢ – рівень безробіття;

E – зайняті;

U – безробітні.

Рівень безробіття уважається важливим, але не безпомилковим  показником. Розрахунок рівня безробіття ускладнюється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. У зв’язку з цим приховане безробіття є неприродним явищем, гальмом на шляху розвитку ринкових відносин.

Залежно від рівня  безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.

Повна зайнятість – це зайнятість на рівні природного безробіття. Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття і є внутрішньою (природною) потребою економіки.

Таким чином повна  зайнятість означає відсутність  циклічного безробіття. За сучасних умов рівень безробіття, який відповідає повній зайнятості (природний рівень безробіття) коливається від 3 до 7% робочої сили.

Реальний обсяг ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості (природного рівня безробіття) називають потенційним ВВП (виробничим потенціалом економіки).

Неповна зайнятість пов’язана з кризовими явищами в економіці і виникає за умов перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем. Водночас на практиці можлива також ситуація, за якої фактичний рівень безробіття нижчий за природний.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний  рівень це засвідчує існування циклічного безробіття, що є ознакою неповної зайнятості.

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці: реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, у тому числі роботи тимчасового характеру;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

    Показниками, що характеризують рівень безробіття, є:

У визначенні МОП:                                    

Рівень зареєстрованого  безробіття:          

де Рб — рівень безробіття,  %;

Б — кількість безробітних  у віці 15—70 років;

Еа — кількість економічно активного населення;

Бз — кількість безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості;

Чп.н — кількість працездатного  населення у працездатному віці.

2. Форми безробіття

Розрізняють такі основні типи безробіття — добровільне, "природне" (або соціальне ) та вимушене.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Існування добровільного безробіття вказує на важливість правильного розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати, і навіть тоді вона породжує певне безробіття.

Добровільно безробітні віддають перевагу відпочинку або іншій діяльності замість роботи за даного рівня зарплати. Або вони перебувають у складі фрикційних безробітних і шукають  свою першу роботу після закінчення коледжу. Або вони, можливо, низькокваліфіковані  працівники, які віддають перевагу дозвіллю замість малооплачуваної  роботи. Можна навести необмежену кількість причин, через які люди добровільно вирішують не працювати  за даного рівня зарплати; частина  з цих людей офіційно вважатиметься  безробітними.

Природне (соціальне) безробіття —  тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної  системи.

До його форм західні економісти відносять фрикційне та структурне безробіття.

Фрикційне безробіття означає, що люди добровільно звільняються, щоб знайти кращу роботу, або їх звільнили із-за невідповідності  вимогам фірми, але вони досить швидко знаходять нове місце роботи (протягом місяця).

Фрикційне безробіття зумовлене  міжрегіональними, професійними та віковими переміщеннями частини працездатного  населення. Йдеться, зокрема, про переїзд  осіб найманої праці на нове місце  проживання, отримання іншої кваліфікації, перехід на навчання, призупинення роботи у зв'язку з доглядом за дітьми та ін. Цей вид безробіття вважається неминучим і до певної міри бажаним. Останнє пояснюється тим, що чимало робітників, які добровільно опинилися без роботи, переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на високооплачувану і продуктивнішу роботу. Це обумовлює раціональніший розподіл трудових ресурсів, а отже, і збільшення реального обсягу національного продукту.

Структурне безробіття означає, що змінюється структура економіки  і необхідна зміна структури  робочої сили, робітники, що втратили робочі місця в галузях, що згортаються, не можуть зайняти вакансії у галузях, що розвиваються, для цього необхідна  тривала перепідготовка (отримання  іншого фаху, вищої кваліфікації).

Виникає це безробіття, бо робоча сила реагує повільно, її структура  повністю не відповідає новій структурі  робочих місць. У результаті виявляється, що у деяких робітників нема таких  навичок, які можна швидко продати; їхні навички і досвід застаріли  і стали непотрібними через зміни  технології і характер споживчого попиту. До того ж, постійно міняється розподіл робочих місць.

Між фрикційним і структурним  безробіттям різниця не зовсім визначена. Суттєва різниця полягає в  тому, що в першому випадку безробітні мають навички, які вони можуть продати, а в другому вони не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а то і переміни місця проживання. Фрикційне безробіття носить короткочасний характер, а  структурне — довгочасний і тому вважається серйознішим.

Природний рівень безробіття являє собою до певної міри позитивне  явище. Адже безробітним, які представляють  фрикційний його тип, потрібен час, щоб  знайти відповідне вакантне місце. Безробітним, що представляють його структурний  тип, також необхідний час, щоб набути кваліфікації або переїхати в  інше місце, коли це необхідно для  отримання роботи.

Ці форми безробіття за капіталізму  не можуть бути усунені, їх можна ліквідувати  лише за повномасштабної дії законів  планомірного та пропорційного розвитку, тобто більш розвинутого суспільного способу виробництва. Їх дія у більшості розвинутих країн світу має частковий характер, тобто обмежується державним, монополізованим секторами. Це свідчить не про природний, а про соціальний характер фрикційної та структурної форм безробіття.

Особливою складовою безробіття є циклічне безробіття. Під ним розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості у країні.

Закон Оукена стверджує, що на кожен 1 % зростання безробіття, коли рівень безробіття перевищує природне безробіття, знижується ВВП на 2,5 %. На відміну від розглянутих вище видів безробіття циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили.

Найпоширенішим типом  соціального безробіття є вимушене.

Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю тривалістю. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги заробітна плата не знижується, то виникає надлишкова робоча сила. Тільки частина робітників отримує роботу, решта стають вимушено безробітними. Вимушене безробіття — тип безробіття, за якого людина працездатного віку має достатню кваліфікацію, хоче працювати, але з незалежних від неї причин не може знайти роботу.

Вимушене безробіття буває  сезонне, технологічне, конверсійне.

Сезонне безробіття — підвищена  незайнятість у міжсезонні періоди, притаманне окремим галузям виробництва, таким як сільське господарство, цукрова  і м’ясо-молочна промисловість  тощо. Сезонне безробіття виникає внаслідок сезонного характеру деяких видів робіт, виробництв. Наприклад, взимку значно скорочуються польові роботи у сільському господарстві,припиняються роботи на торфорозробках, влітку не проводиться лісова заготівля тощо.

Технологічне безробіття є наслідком вивільнення працівників  у результаті модернізації устаткування та втілення нових технологій. Технологічне безробіття формується внаслідок запровадження  нових технологій, головним чином  на тих виробництвах і операціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна. Однак запровадження нових  технологій не лише призводить до вивільнення  робочих, а й створює нові робочі місця. Тобто масштаби технологічного безробіття, як правило, нижчі за скорочення попиту на робочу силу внаслідок технологічного прогресу.

Конверсійне безробіття спричиняється  скороченням чисельності армії  і зайнятих у галузях оборонної  промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних  до великих.

Також розрізняють  безробіття поточне і приховане.

Поточне (плинне) безробіття зумовлене передусім циклічним  характером розвитку економіки, кризами надвиробництва та недовиробництва. До цієї категорії безробітних належать люди, які мають необхідну загальноосвітню і професійну підготовку, фізично і психологічно здорові. Безпосередньою причиною їх безробіття є перевищення пропозиції робочої сили над попитом.

Приховане безробіття – це неповна вимушена зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитися у складі підприємства.

Приховане безробіття в Україні  набуло значного поширення. Приховане  безробіття тому так і називається, що керівники підприємств намагаються  його приховати від обліку. Це завдає шкоди і підприємству і суспільству. Таке безробіття треба вивести з  «тіні». Цю мету певною мірою виконує ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

За часовим аспектом є  два види безробіття – застійне та хронічне.

Застійне безробіття включає  стійкий прошарок безробітних маргіналізованих громадян: бомжів, жебраків, бродяг. Воно не обов’язково є наслідком тривалого  періоду безробіття, хоч хронічне безробіття значний «постачальник» громадян до застійного безробіття.

Хронічне безробіття виникає  разом з масовим безробіттям, як правило, в періоди циклічного спаду, коли створення нових робочих  місць тривалий час відстає від  наявної чисельності найманих працівників, які пропонують свою працю. Нині воно притаманне ринку праці України. Так, у 2009 р. середня тривалість безробіття в нашій країні становила 12 місяців, а тому поширюється і застійне безробіття. Слід наголосити, що тривалість безробіття важливіша характеристика ринку праці. Вона віддзеркалює гнучкість  ринку праці і стан державного управління зайнятістю.

Чим же небезпечне хронічне безробіття?

Працівники Луганського  центру профорієнтації громадян проведеними  дослідженнями встановили, що найнебезпечніша  фаза у тих, хто залишився без  роботи, настає після шести місяців  її пошуку. В цій фазі починають  з’являтись ознаки деструктивних змін особистості, а надалі — безпорадності  й примирення із ситуацією. Людина починає  звикати до бездіяльності, не говорячи вже про те, що вона втрачає професіоналізм і здобуті навички . Такого ж висновку дійшли і зарубіжні вчені.

3.  Теоретичні підходи до аналізу безробіття

             Теорії зайнятості мають велику історію і пов'язані із загальним розвитком економічної науки.

Першу спробу з'ясувати сутність і  причини безробіття зробив англійський  економіст Т. Мальтус. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Вчений стверджував, що це явище  властиве всім епохам. Причину вбачав у одвічному біологічному законі, властивому всім живим істотам —  розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних для існування продуктів. Ця теорія з певними змінами і нині має прихильників. Позбутися безробіття, вважав Т.Мальтус (і вважають неомальтузіанці), можна тільки завдяки війнам, епідеміям, свідомому обмеженню народжуваності та ін. У даному разі людина розглядається лише як біологічна істота, а отже ототожнюється значною мірою з явищами тваринного світу.

У західній економічній літературі причини безробіття досліджуються  переважно на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається  як макроекономічна проблема недостатньо  повного використання сукупної робочої  сили. Часто причини безробіття пояснюються  незбалансованістю ринку праці  або несприятливими змінами на цьому  ринку.

Найбільше поширення в західній економічній науці отримали класична і кейнсіанська теорії безробіття.

Класична теорія зайнятості розглядається  у працях таких відомих економістів  минулого, як А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.Сей та ін. Класики вважали, що ринкова система здатна забезпечити повне використання ресурсів, у тому числі й ресурсів робочої сили. Вони стверджували, що повна зайнятість є нормою ринкової економіки, а найкращою економічною політикою — політика невтручання держави. Ж.Сей стверджував, що сам процес виробництва товарів створює дохід, рівний вартості вироблених товарів, тобто необхідний і достатній для закупівлі всієї продукції на ринку. За законом Сея, збільшення пропозиції товарів на певну суму автоматично призводить до збільшення попиту на таку ж суму, оскільки попит і пропозиція товарів не можуть не співпадати, бо "пропозиція сама породжує попит". На перший погляд, це ніби й так. Але виникає недостатність споживання. У результаті — непродані товари, скорочення виробництва, безробіття. Проте дану проблему, стверджують класики, можна подолати шляхом зміни відсоткової ставки. Величина досить високого прагнення до заощадження є тим більшою, чим є вищою відсоткова ставка. Це яскраво проявилося в нашій дійсності. Але заощадженням протистоять інвестиції, що зростатимуть, якщо відсоткова ставка знижуватиметься.