Сутність та функції грошей. Грошові системи
ВСТУП
Ринкову
економіку неможливо уявити без
розвинутої грошової системи з різноманітними
механізмами регулювання
Так, для з’ясування сутності грошей важливо простежити різноманітні погляди науковців стосовно визначення грошей, спробувати їх об’єднати за певними критеріями у групи, бо лише у єдності та взаємозв’язку можна зробити на їх основі ґрунтовний аналіз і висновки. Найбільш обґрунтовано історичну суть і функції грошей розкивають концепції, які розглядають їх через розвиток форм вартості. Не можна досконало пізнати суть грошей, не пізнавши причини їх виникнення, походження, не з’ясувавши їх природу, не дослідивши історичний розвиток, зокрема, розвиток та зміну функціональних форм грошей. Можна сказати, що сутність реально проявляється лише через форми грошей, оскільки вони взаємопобудовані історією розвитку грошових відносин, внаслідок чого відбувалась модифікація грошових форм, поява нових, а також тому, що форми є свого роду відображенням грошових функцій, тобто вони є похідними функцій грошей. А функції у свою чергу теж характеризують сутність грошей шляхом розкриття їх призначення в економічній системі і грошових відносинах. Для більш детального вивчення функцій варто розглянути не лише напрямки дії та реалізації окремої функції, а й взаємозв’язок та взаємодію функцій між собою. Гроші - це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Називаються вони доларами чи гривнями, фунтами чи франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості й одиницею рахунка в усіх, окрім як самих ранніх економічних системах.
Проблема суті сучасних грошей набула особливої гостроти, бо без глибокого розуміння їх природи не можна ні будувати сучасну грошову систему, ні ефективно регулювати її. А це особливо важливо у період трансформації економічної системи України, становлення національної грошової системи.
У цій роботі я намагатимуся розглянути сутність грошей та грошових систем, їхнє значення. Також буде зроблена спроба показати, наскільки велике економічне значення грошового обміну і яку роль гроші грають у формуванні економічної політики.
1.СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ.
1.1.Сутність грошей.
За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші — це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного. Під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми. Л. Харріс визначає гроші як «будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця й засіб збереження вартості». Р. Барр пише, що «гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві». С. Фішер, Р. Дорн-буш і Р. Шмалензі вважають ключовим моментом у визначенні грошей їх платіжну функцію: «Гроші—загальновизнаний засіб платежу, який приймається в обмін за товари і послуги, а також при оплаті боргів.” Яскравим прикладом суто функціонального підходу в цьому питанні слугує визначення К.Р.Макконнела і С.Л.Брю: “Гроші - це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші”
Підсумовуючи різні визначення сутності грошей (а їх дуже багато) я виділила такі особливості:
- грошима
у широкому змісті можуть бути
названі будь-які знаки
- гроші
- це суспільний інститут, що збільшує
багатство, знижуючи витрати
- переваги використання грошей, у порівнянні з натуральним обміном, величезні. Витрати обміну були б набагато більші, а суспільне багатство внаслідок цього набагато менше, якби не існувало грошей, що значно полегшують весь цей процес. В економічній системі, обмеженій натуральним обміном, людям приходилося затрачати непомірну кількість часу на пошук тих, із ким їм було б вигідно обмінюватися.
- Гроші це те, що приймають
як сплату за товари, послуги
і борги, отже гроші – це
засіб обміну. Люди приймають
гроші в обмін на товари
і послуги, щоб потім обміняти
гроші на ті товари і послуги,
які вони хочуть придбати. Без
такого засобу обміну люди
повинні звертатися до бартеру
- безпосереднього обміну
- Гроші служать також
1.2.Функції грошей
В економічній літературі є декілька
поглядів щодо функцій грошей в економіці.
Так, представники класичної теорії
визнавали наявність п'яти
Рис. 1. Функції грошей
В іноземній літературі автори виокремлюють найчастіше три функції: міра вартості (або розрахунковий засіб), засіб обігу, засіб збереження.
Функція міри вартості
Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші є засобом виміру вартості всіх інших товарів. Але не гроші роблять товари порівнянними, а кількість витраченої на їх виробництво суспільно необхідної праці. Ця функція дає змогу розкрити еволюцію грошей від виникнення специфічного товару, що виконував роль еквівалентної форми для вираження вартості будь-якого товару у формі матеріального носія, що має внутрішню вартість, до форми, за якої міра вартості представлена знаком вартості.
За металевого обігу цю функцію виконували дійсні гроші (золото і срібло), що самі мали вартість, але й вони виражали вартість ідеально, тобто у вигляді уявних грошей. Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу, з'являються кредитні гроші. Функція грошей як міри вартості істотних змін не зазнає. З цією функцією тісно пов'язане поняття масштабу цін.
Масштаб цін – суто технічна функція грошей – фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в певній країні як грошова одиниця.
Коли карбування монет лише розпочиналося, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом. Проте з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватися від безпосередньо вагового змісту. Це зумовлювалося, як уже зазначалося, зношуванням і псуванням монет, зменшенням їх вагового вмісту державною владою, застосуванням більш цінних металів для карбування монет (мідь, срібло, а згодом золото). З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберігав своє функціональне призначення. Власники паперової купюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну, встановлену офіційним масштабом кількість золота.
За масштабом цін
Мірою вартості в Україні є гривня.
Функція засобу обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг (рис. 2).
Рис. 2. Необхідні умови для виконання функції засобу обігу
У процесі обміну товарів гроші виконують такі функції:
– посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;
– об'єднавчу, в процесі якої всі акти обміну об'єднуються у процес реалізації товарів та їх цін;
– засобу загальної купівельної спроможності: у руках їх власників гроші створюють гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг.
Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, реальні або готівкові гроші, а по-друге, знаки вартості – паперові та кредитні гроші. Сьогодні, коли золото демонетизується, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому вони функціонують як купівельний засіб і як засіб платежу: якщо продаж одного товару і купівля іншого не переривається, обіг товарів відбувається на основі грошей як купівельного засобу. Якщо відбувається розрив у часі між купівлею і продажем товарів, гроші є основою платежу.
Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У взаємодії вони конституюють гроші як інструмент вираження ціни та обміну товарів. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей – їх призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.
Функція засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень aбo гроші як засіб нагромадження. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб. Функцію накопичення скарбів раніше виконували повноцінні і реальні гроші – золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх накопичення.
Особливість кредитних грошей як засобу накопичення полягає в тому, що вони накопичуються в процесі постійного обігу. Якщо вони осідають у скринях, то перетворюються з грошей на паперові символи. Склад скарбів постійно змінюється. Незмінним залишається лише те, що серед їх компонентів обов'язково перебуває товар, який функціонує як гроші:
– короткострокові цінні папери (казначейські векселі), які вважаються високоліквідними, оскільки завжди можуть бути продані на фінансовому ринку;
– акції та довгострокові облігації, яким властивий менший ступінь ліквідності;
– нерухомість.
Отже, нагромадження є необхідним
елементом суспільного
Функція засобу платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Гроші виконують специфічну роль за реалізації функції засобу платежу (рис. 3).
Рис. 3. Роль грошей у функції засобу платежу
Функція засобу платежу виникла
в результаті розвитку кредитних
відносин у капіталістичному господарстві.
У цьому випадку гроші
– продажу товарів у кредит, необхідність якого пов'язана з неоднаковими умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їхнього виробництва й обігу, сезонним характером виробництва;
– виплати заробітної плати робітникам та службовцям.
Отже, гроші, виконуючи функцію засобу платежу, мають свою специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу (рис. 4).
Рис. 4. Відмінності грошей як засобу платежу та як засобу обігу
Функція світових грошей – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. У цій функції гроші постають як загальний купівельний і платіжний засіб, матеріалізація багатства взагалі (рис. 5).
Рис. 5. Сутність функції "світові гроші"
Ця функція грошей виникла в капіталістичних формаціях, але набула високого рівня розвитку зі створенням світового ринку. На цьому ринку гроші скидали "національні мундири", тобто поставали у вигляді злитків золота (995-ї проби). Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнане золото. Але останнім часом з метою зниження вартості міжнародних розрахунків почали застосовувати кредитні гроші (СПЗ, євро та ін.). За цих умов золото стало резервним фондом світових грошей.
1.3.Форми грошей та їх еволюція.
Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей по суті є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис. 6.
Рис.6. Загальний процес еволюції форм грошей
Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.
Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших - неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні - білонні - монети, а також паперові, знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам.
Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.
Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші.
Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги - бути однорідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вартість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.
Спочатку використовувалися звичайні метали - залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало виконувати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями природа наділила золото, яке теж стало претендувати на роль грошового товару. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за "грошовий трон" у товарному світі. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму.
Еволюція
металевих грошей найбільш відчутно
проявилася у двох напрямах: перший
- набуття і вдосконалення
Монета. З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Пізніше держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.
Монета
виявилася найдосконалішою
Білонна монета. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною.
Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонування) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей "зійшла зі сцени". І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу.
Демонетизація золота. Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразово підкреслював, що гроші за своєю природою - це золото і срібло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей - неповноцінних.
Відбувся
процес демонетизації золота: спочатку
з обігу були вилучені золоті
монети, замість них сферу обігу
стали обслуговувати
Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними формами неповноцінних грошей є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.
Кредитні гроші класифікуються за кількома критеріями. Залежно від форми існування виділяють паперові гроші, монету, депозитні гроші, електронні гроші, залежно від статусу емітента та характеру емісії- казначейські та банківські гроші.
Паперові гроші - це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів. Виникнення паперових грошей зумовлене тими самими об'єктивними причинами, які привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота.
Банківські гроші - це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.
З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов'язання - банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей - банківськими грошима. Згодом, коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей - депозитні гроші.
Банкнота в самому загальному трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.
Характерними ознаками "класичної" банкноти є:
1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;
2) обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників;
3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).
Завдяки цим ознакам банкнота істотно відрізнялася від комерційного векселя.
Період "класичної" банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото після світової економічної кризи 1929- 1933 pp. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото. Це значно зблизило сучасні банківські гроші з паперовими, оскільки зняло внутрішнє гальмо їх знецінення.
Депозитні гроші - це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.
Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту тоді, коли його обсяги і суми окремих платежів досягають значних розмірів. Вона має істотні переваги перед готівковою формою грошей (банкнотами): значно економніша, зручніша у користуванні, піддається контролю з боку банків за оборотом після емісії.
В Україні в перехідний період не було достатніх передумов для широкого застосування депозитних грошей. Низька надійність банків та високий рівень тінізації економіки спричинили зниження частки депозитних грошей у загальній масі в окремі роки до 50%, що негативно впливало на стан грошового обороту та функціонування банків.
Електронні гроші - це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків. Ця форма органічно поєднує у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей: немає потреби переносити чи перевозити великі маси готівки; досягається значна економія витрат на їх виготовлення, збереження, перерахування, перевезення тощо; кожний платник має можливість вмить виконати платіж, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки, як і в платежах готівкою.
Носієм електронних грошей є пластикова картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп'ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.
2.ГРОШОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ.
2.1.Сутність та елементи грошової системи.
Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, всі держави, незалежно від їхнього устрою, доручають формування грошових систем центральним органам влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах із федеративним устроєм, усунені не лише від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їхніх окремих елементів.
Грошова система формується і функціонує на базі банківської системи і може розглядатися як її складова. Тому в багатьох країнах правові норми, що стосуються грошової системи, визначені безпосередньо в банківському законодавстві, насамперед у законах, які регламентують діяльність центральних банків. Цими законами центральним банкам надаються широкі повноваження щодо регулювання грошового обороту. Центральний банк – це інституційний центр грошової системи. Йому належить вирішальна роль у забезпеченні ефективного функціонування грошової системи країни.
У складі грошової системи можна виокремити такі підсистеми:
• систему безготівкових розрахунків;
• валютну систем;
• систему готівкового обігу.
Грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, тобто є явищем суто національним. Кожна держава формує свою власну грошову систему, прагнучи надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім виливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.
За нормативно-правового підходу до грошової системи в її складі можна виокремити кілька елементів, кожний з яких законодавчо зафіксований. У грошовій системі України можна виділити такі елементи:
• назва грошової одиниці;
• масштаб цін;
• види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
• сегментація безготівкових грошових розрахунків;
• регламентація готівкового грошового обороту;
• регламентація режиму валютного курсу та операцій із валютними цінностями;
• регламентація режиму банківського процесу;
• державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства,
Назва грошової одиниці виникає, як правило, історично. Навіть коли молоді держави створюють нові грошові системи, назви для своїх грошових одиниць (національних валют) вони шукають у. своїй історії чи в історії корінної нації. Так, зокрема, вчинила й Україна. Нову національну валюту рішенням Верховної Ради України названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі – високорозвинутої держави, яка існувала на терені сучасної України в X – XI ст.
Масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни. Масштаб цін у сучасних умовах, як правило, змінюється стихійно, незалежної від волі держави, під впливом інфляційних процесів в економіці. Тобто місце і роль масштабу цін у ціноутворенні істотно змінилися. Уже не держава свідомо змінює масштаб цін з метою впливу на їх .рівень, а стихійні процеси в ціноутворенні змінюють масштаб цін, новий рівень якого в подальшому впливає на ціноутворення.
Оскільки інфляційні процеси стали хронічним явищем, виникла загроза постійного зменшення масштабу ціп, що негативно впливає на функціонування грошей як міри вартості та дієвість системи цін. Тому в довгостроковому плані підтримування масштабу цін на певному, відносно сталому рівні є важливим завданням кожної держави.