Сутність та особливості основних видів послуг України

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Сутність та особливості основних видів послуг України……………….5

1.1 Роль і значення сфери  послуг в Україні………………………………………11

Розділ 2. Загальна характеристика сфери послуг

2. 1. Торговельні послуги………………………………………………………….14

2.2. Побутові послуги………………………………………………………………16

2.3. Соціально-культурні послуги…………………………………………………20

2.4. Житлово-комунальні послуги………………………………………………...22

2.5. Транспортні послуги…………………………………………………………..25

2.6. Послуги зв'язку………………………………………………………………...27

Розділ 3.Сучасний стан та перспективи розвитку сфери послуг України……..29

Висновки…………………………………………………………………………..36

Список літератури………………………………………………………………..39

 

 

 

 

 

 

 

                                               Вступ

Розвиток сфери послуг є необхідною умовою успішного розвитку всієї економіки держави. Враховуючи важливість сфери послуг та її вплив на сучасне суспільство, період з 1990 по 2000 рр. ООН назвала десятиліттям розвитку сфери послуг. За даними МВФ, усі види послуг складають на початку XXI ст. приблизно 1500 млрд. дол. (близько 70 % вартості всього результату світового виробництва), а міжнародна торгівля послугами є сектором світового господарства, який зростає найдинамічніше.

Тому визначення особливостей і факторіврозвитку сфери послуг є важливим аспектом вивчення цієї проблеми, що й зумовило актуальністьнашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження названої проблеми зробили такі вчені, як Г. І. Башнянина, А. О. Босак, І. О. Бочан, Т. Д. Бурменко, С. В. Войткл, Н. Н. Даниленко, Б. М. Данилишин, М. В. Довбенко, В. М. Геєць, В. Г. Герасимчук, В. А. Григор’єв, В. С. Іфтемічук, В. В. Козик, І. В. Крючкова, В. І. Куценко, Е. М. Лібанова, М. І. Маниліч, С. В. Мочерний, І. Р. Михасюк, В. М. Опарін, Я. В. Остафійчук, Л. А. Панкова, Т. А. Туренко, В. А. Федосов, А. В. Філіпенко, Г. Д. Шутак та нші. В роботах наведених вище авторів досліджуються методологічні, теоретичні та практичні аспекти розвитку сфери послуг в Україні та світі[1].

Метою статті є з’ясування структури і особливостей розвитку сфери послуг в Україні.

Дослідження факторів розвитку сфери послуг дасть можливість усвідомити потенціал розвитку цієї сфери в сучасній економіці та виробити ефективну тактику та стратегію її розвитку в майбутньому. Виклад основного матеріалу дослідження.  Як вважає дослідник тенденцій розвитку вітчизняної економіки В. Козик, в Україні існує загально прийнята думка, що бурхливе економічне зростання в країні можна забезпечити лише за рахунок розвитку важкої промисловості — металургії, хімії, машинобудування, енергетичного сектора. Тим часом усі розвинуті й низка країн, що розвиваються, протягом останніх десятиліть переорієнтували структуру економіки від виробництва товарів на виробництво послуг. Саме послуги є джерелом довгострокового економічного зростання країн, що розвиваються, причому важливішим, ніж промисловість.

Послуги поділяються на: базові, додаткові та спеціальні послуги. До базових послуг належать ті, які є основою надання послуги певного виду, наприклад телефонний зв’язок чи ІнтерВісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. Додаткові послуги поділяються на платні (можливість дистанційного замовлення, відмови чи керування процесом надання послуг) та безкоштовні.    Спеціальні послуги надаються на замовлення державних установ, комерційних підприємств, фізичних осіб.

      Разом з наведеною класифікацією існує наступна градація складових сфери послуг: сфера послуг матеріального виробництва (транспорт, зв’язок, побутове обслуговування); сфера послуг духовного життя (освіта, фізична культура, наука, мистецтво); послуги соціальної сфери (торгівля, житловокомунальне обслуговування, охорона здоров’я).

     З початку 30х років ХХ ст. послуги в окремих країнах світу стають основним об’єктом товарно грошових відносин у результаті четвертого вели кого суспільного поділу праці — відокремлення сфери послуг від матеріального виробництва, внаслідок чого сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку.                 Сфера послуг — система галузей народного господарства, продукти, споживча вартість яких виражається в наданні зручностей[3]. У сфері послуг праця не матеріалізується в речах. Процес виробництва послуг, як правило, збігається з їх споживанням. З часу виокремлення сфери послуг як сфери народного господарства недотримання вимог закону її випереджаючого зростання гальмує розвиток усього народного господарства, зменшує загальний обсяг предметів споживання, вартість сукупного продукту, творчий потенціал суспільства.

                    Отже, на початку статті визначимо сутність терміну «послуга». Послуга — це вид діяльності, робіт, у процесі виконання яких не створюється новий матеріальноуречевлений продукт, якого раніше не було, але змінюється якість вже створеного продукту.

      Розділ 1.Класифікація та особливості основних видів послуг України.

Класифікація послуг - це процес розподілу видів та різновидів послуг на окремі класи і категорії. Класифікація необхідна для того, щоб:

  • визначити найважливіші характеристики послуг, які відрізняють їх одну від одної і тому заслуговують спеціалізації;
  • розглянути, в якій мірі ці виділені характеристики властиві іншим класам;
  • поліпшити розуміння послуги, як економічної категорії.

Очевидно, що можуть бути різні підходи до класифікації послуг. Загальний підхід до класифікації послуг запропонував Ловелок. Головне в його класифікації - на кого (на що) направлені послуги, чи є вони відчутними, чи ні (табл. 1).

   Таблиця 1

ОСНОВА КЛАСИФІКАЦІЇ ПОСЛУГ

Основні класи послуг

Сфери послуг

1. Відчутні дії, спрямовані на  тіло людини

Охорона здоров'я, пасажирський транспорт, салони краси і перукарні, спортивні заклади, ресторани і кафе

2. Відчутні дії, спрямовані на  товари та інші фізичні об'єкти

Вантажний транспорт, ремонт і утримання  устаткування, охорона, підтримання чистоти і порядку, пральні, хімчистки, ветеринарні послуги

3. Невідчутні дії, спрямовані  на свідомість людини

Освіта, радіо-, телевізійне віщання, інформаційні послуги, театри, музеї

4. Невідчутні дії з невідчутними  активами

Банки, юридичні і консультаційні послуги


Наведена класифікація є основною класифікацією послуг у сфері так званого нематеріального виробництва. Звичайно, її можна доповнювати і розвивати. Скажімо, послуги можна класифікувати за ступенем контакту зі споживачем, за ступенем регулювання законодавчими і нормативними актами, за трудомісткістю, за сегментами споживачів та за іншими характеристиками.

Найважливішою характеристикою послуг, як зазначалося раніше, є їх невідчутність, тобто нематеріальний характер. Порівняння послуг за ступенем їх невідчутності.

Чим менше виражена ознака матеріальності у послугах, тим менше їх менеджмент схожий на менеджмент виробничих підприємств[3]. Нематеріальні послуги (наприклад, подорож, лікування, стрижка та ін.) можна оцінити тільки після їх отримання. При цьому важко підтримувати постійний рівень обслуговування споживачів, які користуються певною послугою.

Узагальнюючи послуги можна  класифікувати за такими найпоширенішими  критеріями:

1) специфіка поняття "послуга":

  • товар як об'єкт комерційної діяльності (платні послуги);
  • дія, спрямована на те, щоб принести користь споживачу (безоплатні послуги);

2) склад послуги:

  • прості (одиничні) послуги, цінність яких формується в результаті однорідного виду діяльності (транспортні, освітні, ветеринарні послуги);
  • складні послуги, що складаються із комплексу одиничних послуг, утворюючи додаткову цінність для споживача (туристичні послуги включають транспортні, готельні, екскурсійні, послуги громадського харчування тощо);

3) місце послуги у суспільному виробництві:

  • послуги, скеровані на виробниче споживання (транспортне перевезення вантажів, інжиніринг та ін.);
  • послуги, скеровані на особисте споживання (туризм, готельний сервіс та ін.);

4) роль у суспільстві та в інфраструктурі економіки:

  • послуги, які задовольняють споживчі потреби населення (побутові послуги, послуги охорони здоров'я та ін.);
  • послуги, які мають інфраструктурний характер (фінансові, торгово-посередницькі послуги, франчайзинг та ін.);

5) масовість клієнтури:

  • індивідуальні послуги (індивідуальне пошиття взуття, одягу та ін.);
  • групові (послуги надаються одночасно певній групі споживачів, поєднаних випадковим чином - інформаційно-консультативні послуги);
  • масові послуги (послуги громадського харчування, зв'язку та ін.);

6) матеріаломісткість послуг:

  • матеріальні послуги, які здебільшого мають речовинний характер (інженерно-технічні, житлово-комунальні та ін.);
  • нематеріальні послуги, які характеризуються виконанням інтелектуальних дій (інформаційно-консультаційні послуги, послуги освіти);

7) характер витрат праці:

  • послуги, що потребують праці висококваліфікованих фахівців (експертні послуги, послуги науки та ін.);
  • послуги, що не потребують праці висококваліфікованих фахівців (послуги пралень, хімчистка, фарбування та ін.);

8) комплексність надання послуг:

  • основні, тобто конкретні види послуг (стоматологічні послуги, продаж білетів та ін.);
  • супутні, які доповнюють набір основних послуг (доставка товарів за вказаною адресою покупця в процесі роздрібного продажу тощо);
  • допоміжні, які сприяють сервісному виконанню основної і супутньої послуги (дегустація продовольчих товарів у магазині та ін.);
  • комплексні - набір групи послуг (торговельні, побутові послуги);

9) зв'язок із процесом виробництва:

  • послуги, які є продовженням процесу виробництва (ремонт і будівництво житла, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів);
  • послуги, що забезпечують нормальне функціонування процесу виробництва і реалізації продукції (транспортно-експедиційні, торговельні, страхові послуги та ін.);
  • послуги, не пов'язані а процесом виробництва (послуги у сфері культури, санаторно-курортні послуги та ін.);

10) призначення послуг:

  • виробничі послуги (лізинг, інжиніринг, технічне обслуговування обладнання і устаткування та ін.);
  • розподільчі послуги (торговельні, транспортні, послуги зв'язку ін.);
  • професійні послуги (банківські, фінансові, страхові послуги, консалтинг та ін.);
  • споживчі або масові послуги (послуги, пов'язані з домашнім господарством, дозвіллям, та ін.);
  • суспільні послуги (телебачення, радіо, освіта, культура та ін.);

11) соціальний статус клієнтури:

  • послуги, адресовані малозахищеним верствам населення (послуги дошкільного виховання, прокатних пунктів та ін.);
  • послуги, скеровані на працююче населення (побутові, соціально-культурні та ін.);
  • елітні види послуг (послуги грального бізнесу, екзотичний і розважальний міжнародний туризм та ін.);

12) вид обслуговування:

  • повне обслуговування виробником послуг; можуть надаватися як на умовах стаціонару, так і у вигляді "виїзних" послуг (медичне обслуговування);
  • часткове самообслуговування; виробник надає засоби для самообслуговування, але як правило, надає ще й інформаційно-консультативні послуги (бібліотеки, освітні послуги);
  • повне самообслуговування; виробник надає споживачу засоби для самостійного задоволення власних потреб (автомобільні заправки, мийки, банкомати, автомати поповнення мобільних рахунків);

13) ступінь добровільності:

  • добровільні послуги - ті, що купуються на конкурентному ринку;
  • мериторні послуги - ті, що є корисними, але неусвідомлені споживачем, тому надаються державними структурами і є безкоштовними для кінцевого споживача (обов'язкова вакцинація дітей, середня освіта, соціальна реклама);
  • нав'язані послуги - це послуги, що регламентуються нормами права, вказівками посадових осіб, традиційними соціальними інститутами (ліцензування господарської діяльності, нотаріальні послуги, обов'язкове страхування);

14) віддаленість виробника і споживача послуг:

  • послуги, що припускають територіальне віддалення виробника і споживача, надаються за допомогою транспортних засобів (доставка їжі додому);
  • послуги, що поєднують виробництво і споживання по місцю виробництва (послуги громадського харчування);
  • послуги, що поєднують виробництво і споживання по місцю споживання (прибирання квартир, догляд за дітьми);

15) періодичність надання:

  • послуги, що надаються один раз у житті (похоронні послуги, деякі медичні);
  • послуги, що рідко надаються (вища освіта, пластична хірургія тощо);
  • періодичні послуги (туристичні, оздоровчі та ін.);
  • систематичні (флюорографічне обстеження, послуги стоматолога, гінеколога);
  • регулярні (послуги пасажирського транспорту, торгівлі, громадського харчування);
  • постійні послуги (водо-, електропостачання та ін.);

16) рівень комерціалізації послуг:

  • платні послуги;
  • безоплатні послуги.

Таким чином, класифікація послуг означає  розподіл їх за певними класами, групами, категоріями, що породжує необхідність дослідження функціональних особливостей сфери обслуговування на основі систематизації послуг[2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    

               1.1 Роль і значення сфери послуг в Україні

Кожний вид послуг можна розглядати окремо як специфічну сферу діяльності з лише їй властивими особливостями, а всю сферу послуг можна представити  як сукупність цих видів діяльності. Традиційно у світовій практиці до основного переліку послуг входять: транспорт, страхування, банківські та інші фінансові операції, будівництво та інжиніринг, зв'язок, інформаційно-обчислювальні послуги, операції з найму робочої сили, прокат фільмів і телепрограм, рекламу, бухгалтерську справу, освіту, консультування з питань управління, юридичні, технічні та інші професійні послуги.

В Україні склалося дещо інше визначення галузей сфери послуг: частину  з перелічених послуг завжди включали до матеріального виробництва, іншу більшу частину послуг зараховували до нематеріального виробництва, а  деякі види послуг донедавна практично  були відсутні на українському ринку  або офіційно не визнавалися (операції з нерухомістю, валютою, репетиторство  та ін.).

Так, транспорт, зв'язок, будівництво  в нашій економіці завжди зараховували до матеріального виробництва[4]. До сфери послуг (невиробничої сфери) відносили: житлове і комунальне господарство; побутове обслуговування населення; охорону здоров'я і соціальне забезпечення; фізкультуру і спорт; освіту; науку і наукове обслуговування; культуру і мистецтво; кредитування; страхування; державне управління і оборону; некомерційні організації з обслуговування домашніх господарств.

Згідно з діючою досі методологією обліку (методологією балансу народного господарства) ці галузі сфери послуг розглядаються як невиробничі і результати їх діяльності не враховувалися в сукупному суспільному продукті і національному доході країни. Переважне число галузей сфери послуг фінансувалося з державного бюджету, причому виділення коштів відбувалося, як правило, за залишковою ознакою.

Швидкий розвиток сфери послуг в  Україні почався в 90-ті роки XX ст. Перехід економіки країни до ринкових методів господарювання спричинив  появу нових видів послуг, що посилило конкуренцію між сервісними підприємствами. Сфера послуг стала привабливою для підприємців, оскільки деякі галузі практично не вимагають великого стартового капіталу (наприклад, консультаційні послуги), інші у зв'язку з їх нерозвиненістю дозволяють отримувати засновникам надприбуток (фінансові послуги). У зв'язку зі швидким розвитком та збільшенням питомої ваги послуг в економіці загострилася проблема статистичної оцінки діяльності в даній сфері. Зараз ми поступово переходимо на міжнародну методологію обліку і статистики, тому проблема статистичної оцінки сфери послуг актуальна нині для України.

У світі спостерігається тенденція до виділення певних класів послуг, які відрізняються один від одного, а послуги всередині цих класів мають ідентичні проблеми і можливості. Але для такого виділення необхідно скласти список відмітних характеристик, які допоможуть у визначенні класів і розділенні послуг за цими класами. Класифікація послуг і вдосконалення їх обліку - важлива проблема у всіх країнах світу.

Розвиток сфери послуг гальмується  вузьким внутрішнім ринком на її товари через тотальне зубожіння переважної більшості населення, різке підвищення цін на платні послуги та інше. Фактори, які сприяють стрімкому розвитку сфери послуг, доцільно розглядати з двох позицій: з точки зору розвитку матеріального виробництва; з точки зору змін, що відбулися в економічній поведінці домогосподарства[3]. З першої позиції, мова йде про науковотехнічний прогрес. По-перше, з другої половини ХХ ст. нові технології, в тому числі інформаційні, різко підвищили вимоги до складу і якості робочої сили, рівня менеджменту і маркетингу на підприємствах. Підготовку таких спеціалістів може забезпечити тільки розвинена сфера послуг. По-друге, в оснащенні і результатах матеріального виробництва помітну роль стали відігравати складна техніка та обладнання, що спричинило підвищення рівня технічного обслуговування виробництва, створення сервісних центрів, тобто розширення зовнішньої і внутрішньої послугової діяльності; зріс попит на виробничі (монтаж, інжиніринг, лізинг) та після продажні послуги (кредит, ремонт). По-третє, автоматизація виробничих процесів зумовила суттєве зростання продуктивності праці, що, в свою чергу, призвело до абсолютного витіснення робочої сили за межі матеріального виробництва, переливу її у сферу послуг. Такі зміни у суспільному виробництві отримали назву «софтизація» — процес зростання ролі нематеріальних ресурсів у забезпеченні суспільного відтворення, під яким розуміють насичення економіки науково-технічними розробками, інформацією, сучасними засобами зв’язку, оптимізацію й оперативність управління, зростання значення послуг із консалтингу, інжинірингу тощо.

Послуги, що надаються в процесі  продажу товарів, пов'язані з експлуатацією товару, його ремонтом (виробничі і торгові послуги) та передбачають наявність реального об'єкта, мають відчутний характер. Тому управління ними схоже з виробничим.

Систематизацію послуг найчастіше здійснюють залежно від їх специфічних  особливостей та організації торгівлі ними в конкретній сфері споживання, виокремлюючи за певними критеріями відповідні групи[4]. Кожна із груп має комплексний характер, охоплюючи певну сукупність конкретних послуг, загальна кількість яких у межах групи може становити від 3-4 до кількох десятків або сотень, утворювати складну багатоцільову систему, призначену задовольняти потреби населення.

 

 

 

                  

 

 

 

 

 

 

                 

               Розділ 2. Загальна характеристика сфери послуг.

                                   2.1. Торговельні послуги.

Різноманітні види корисних дій, які додатково надають торговельні підприємства покупцям в процесі придбання або споживання товарів є торговельними послугами. Ці послуги мають споживчу вартість, яка може виражатися в матеріальній і нематеріальній формах. Визнання торговельної послуги як товару, що бере участь у формуванні суспільного продукту, є ключовим у розумінні її сутності, сфери діяльності, закономірностей і тенденцій розвитку.

Специфічними ознаками торговельних послуг є спосіб надання і тривалість їхніх дій. Більшість торговельних послуг надають за безпосереднього контакту із споживачем. Виробництво деяких з них збігається у часі зі споживанням, що унеможливлює їх зберігання, транспортування. Здебільшого торговельні послуги мають типовий і масовий характер, що вимагає розосередження їх по території з урахуванням радіуса торговельного обслуговування. Іншою їхньою специфічною особливістю є притаманність усіх фаз процесу розширеного відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання).

Торговельні послуги є  провідним елементом системи  торговельного обслуговування роздрібної торговельної мережі, мета функціонування якої полягає в задоволенні особистих матеріальних потреб населення за високої культури торгівлі.У сфері торговельного обслуговування послуги мають соціально-економічне (сприяють задоволенню платоспроможного попиту, скорочують витрати покупців на споживання, зменшують затрати часу на здійснення купівлі-продажу товару) та етико-психологічне, моральне значення (сприяють розвитку духовної культури споживача, оскільки засвідчують до нього увагу, намагання полегшити його побут). Ці послуги впливають на показники діяльності роздрібних торговельних підприємств (надання багатьох видів послуг не потребує додаткової торговельної площі; їх можуть надавати у магазині, вдома у споживача продавці або спеціально призначені для цього працівники; збільшення кількості послуг створює резерви для підвищення продуктивності праці у торгівлі, адже це може відбуватися без збільшення чисельності торгового персоналу), а також сприяють розвитку конкурентного середовища у сфері товарного обміну, формуванню конкурентних переваг роздрібним торговельним підприємством за рахунок застосування нецінових і цінових методів конкурентної боротьби.

Окремо можна виділити торговельно-посередницькі послуги, які представляють собою комерційну, представницьку діяльність фізичних та юридичних осіб щодо здійснення окремих стадій торговельного обігу на договірній основі[5]. Вони охоплюють всі операції щодо купівлі-продажу сировини, обладнання, нерухомості, товарів і послуг, цінних паперів, а також операції, пов'язані з організацією просування товарів на ринку.

                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       2.2. Побутові послуги

Побутові послуги - вид діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо задоволення конкретної побутової  потреби індивідуального замовника.

Побутове обслуговування населення - організована діяльність суб'єктів  підприємницької діяльності, пов'язана з наданням побутових послуг[4]. Побутові послуги класифікуються за такими ознаками:

  1. за видами робіт: ремонт взуття; індивідуальне пошиття взуття, одягу та ін.; ремонт побутових машин і приладів; ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів; хімічне чищення та фарбування; послуги пралень; ремонт і будівництво житла; послуги фото- і фотокінолабораторій; послуги лазень і душів; послуги перукарень; послуги прокатних пунктів; перевезення вантажів для населення; ритуальні послуги тощо;
  2. за належністю суб'єктів бізнесу у сфері послуг до галузей народного господарства:
  • що надаються силами працівників підприємств побутового обслуговування (послуги прокатних пунктів, перукарень, пралень тощо),
  • що надаються із залученням працівників інших галузей народного господарства (транспортних організацій, банків та ін.);
    1. за ступенем значущості у технології надання (реалізації);
  • ув'язані побутові послуги - послуги, які безпосередньо стосуються діяльності підприємства побутового обслуговування. До цієї групи належать використання приміщень для надання (реалізації) послуг, їх виробнича та пропускна здатність, перелік побутових послуг, рівень сервісного обслуговування, інформація про побутові послуги, режим роботи підприємства побутового обслуговування. Без цього неможливо організувати технологію надання (реалізації) послуг. Доступні вони всім споживачам. Суттєвою їхньою ознакою є те, що споживач не може вибирати ув'язані послуги, однак він може відмовитись від отримання їх на одному підприємстві побутового обслуговування і спожити в іншому, з іншим складом, кількістю та якістю;
  • частково ув'язані побутові послуги - послуги, безпосередньо не пов'язані з наданням основної побутової послуги. Споживач може скористатись ними переважно за додаткову плату або відмовитись від них. Такими послугами можуть бути спеціальна упаковка відремонтованих побутових приладів, комп'ютерний підбір форми зачіски під час отримання послуг перукарень тощо. Одним із способів перетворення частково ув'язаних послуг на ув'язані є розподіл підприємств побутового обслуговування на категорії, що відрізняються рівнем сервісного обслуговування;
  • основні побутові послуги - послуги, які споживач замовляє та купує на підприємстві побутового обслуговування відповідно до усної або письмової угоди (ремонт та індивідуальне пошиття взуття, ремонт та індивідуальне пошиття одягу, індивідуальне пошиття і в'язання трикотажних виробів);
  • вільні побутові послуги - безпосередньо не пов'язані з купівлею-продажем їх основного виду. Такі послуги можна отримати окремо від основної побутової послуги. До них відносять, наприклад, доставку підприємствами побутового обслуговування відремонтованих або виготовлених меблів; відвідування кафетеріїв, що функціонують на підприємстві побутового обслуговування, під час очікування виконання замовлень тощо. Вільні послуги переважно платні;
    1. за соціально-економічними ознаками:
  • послуги, що економлять витрати праці та часу (наприклад, доставка відремонтованих побутових машин за вказаною адресою, послуги пралень);
  • послуги, що економлять кошти споживачів (зокрема, ремонт взуття; ремонт швейних, хутрових і трикотажних виробів);
  • послуги, що впливають на економічні показники підприємства побутового обслуговування (наприклад, індивідуальне пошиття взуття та одягу);
    1. за речовим змістом:
  • матеріальні (ремонт і будівництво житла, ремонт виробів);
  • нематеріальні (консультації щодо комп'ютерного підбору зачіски під час отримання послуг перукарень; послуги, пов'язані з доглядом за тілом; інформування споживачів про можливі побутові послуги);
    1. за характером витрат праці:
  • послуги, що потребують для їх надання (реалізації) висококваліфікованої праці, спеціальних навичок і підготовки (ремонт аудіо-, ві-део-, телеапаратури);
  • послуги, що не потребують для їх надання (продажу) висококваліфікованої праці (послуги пралень, прокатних пунктів);
    1. за місцем надання:
  • послуги, що надаються (реалізуються) безпосередньо на підприємствах побутового обслуговування (хімчистка і фарбування; індивідуальне пошиття та в'язання трикотажних виробів);
  • послуги, що надаються (реалізуються) за межами підприємства побутового обслуговування (різновиди ритуальних послуг; перевезення вантажів для населення; різновиди послуг прокатних пунктів тощо);
    1. за строками виконання:
  • термінові послуги - послуги, що виконуються переважно в присутності споживача (хімічне чищення одягу; послуги перукарень, лазень, саун);
  • побутові послуги з регламентованим строком виконання - послуги, що надаються в узгоджений клієнтом час (ремонт і виготовлення металовиробів, ремонт і будівництво житла);