Сутність зовнішньої торгівлі

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Україна, як і будь-яка країна світу не забезпечена усіма факторами виробництва, тому їй необхідно деякі товари і послуги купувати у інших країн для забезпечення внутрішнього попиту, а також для розвитку своєї економіки.

Міжнародна торгівля – основна форма міжнародних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не тільки товарами в речовинному розумінні цієї категорії, але і найрізноманітнішими послугами.

Сьогодні жодна з країн  не може успішно розвиватися без  налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для нових індустріальних країн зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання. В сучасних умовах її значення для кожної з країн світового співтовариства важко переоцінити, адже економічний успіх в сучасному високоінтегрованому світі не мислимий без активної участі в міжнародних торгових зв'язках. Практика показує, що ще жодній країні не вдалося створити здорову в усіх аспектах економіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Саме міжнародна торгівля є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, формуючи їх економічну взаємозалежність.

Країни-учасниці торговельно-економічних  блоків, розуміючи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому ринку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наявних проблем і протиріч.

На підставі цього можна  зробити висновок про те, що вивчення міжнародної торгівлі у системі  світового господарства є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

Метою дослідження є визначення сучасного стану торгівлі товарами та послугами України, положення шляхів вдосконалення та перспектив розвитку міжнародної торгівлі України.

Для досягнення заданої мети дослідження поставлено такі завдання:

- визначення сутності міжнародної торгівлі;

- проаналізувати спеціалізацію  України на світовому ринку  товарів і послуг;

- розглянути методи регулювання  міжнародної торгівлі;

- дослідити потенційні  можливості України у міжнародній  торгівлі;

- розглянути  шляхи розвитку міжнародної торгівлі України.

Об’єктом дослідження є міжнародна торгівля товарами та послугами України.

Предметом дослідження є система економічних відносин, що виникають в Україні з приводу експорту та імпорту товарів і послуг.

При дослідженні  роботи використовувалися наступні методи: аналітичний; статистичний; графічний; пошуковий; аналіз.

РОЗДІЛ 1.

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ УКРАЇНИ

1. Сутність зовнішньої торгівлі

Економічний успіх  будь-якої країни світу базується  на зовнішній торгівлі. Ще жодна держава не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи [25]. Основною і центральною ланкою світогосподарських зв’язків завжди була і є міжнародна торгівля[17, с. 7].

Міжнародна  торгівля – історично перша форма  міжнародних економічних відносин, що виникла ще в період рабовласницького ладу та являє собою обмін товарами і послугами між державами. [4, с. 20]

Для національного  господарства участь у міжнародній  торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі [17, с. 8].

Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв’язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг [17, с. 8].

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю виробників товарів і послуг та споживачів з різних країн, тому варто дослідити міжнародну торгівлю України, її залежність та спеціалізацію.

1.2 Динаміка розвитку міжнародної торгівлі України

Для оцінки динаміки розвитку міжнародної торгівлі України, перш за все, варто розглянути її зовнішньоторговельний оборот за останні п’ять років (рис. 1.1).

З рис. 1.1. видно, що динаміка розвитку міжнародної торгівлі України не є стабільною. Наявні значні коливання зовнішньоторгівельного обороту в порівнянні 2007–2008 рр. з 2008–2009рр. Це пов’язано з світовою економічною кризою протягом останнє зазначених років та інтеграцією України в міжнародну торгівлю.

Рис. 1.1 Динаміка сукупного зовнішньоторгівельного обороту протягом 2006–2010 рр. (млн дол США)

Основним чинником збільшення зовнішньоторгівельного обороту у 2006 році було прискорення темпів зростання експорту чорних металів у другій половині вказаного року та вдала переорієнтація експортних поставок на нові ринки (падіння вартості поставок металопродукції до Китаю у 6 разів було компенсовано нарощуванням поставок до країн Америки в 1,9 раза, Європи – в 1,4 раза, країн СНД – в 1,3 раза), а також зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту металургійної продукції на 16,9%, машинобудівної продукції на 19,9%, хімічної продукції на 18,4% [20].

Сукупний зовнішньоторгівельний  оборот 2007–2008 рр. збільшився за рахунок експорту товарів України.

Протягом 2008–2009 рр. обсяги експорту товарів та послуг порівняно з 2007–2008 рр. збільшився на 34,9 %, імпорту – на 40,5 % і становили відповідно 78696,7 млн дол та 92181,2 млн дол. США. У структурі експорту товарів порівняно з 2007 роком збільшилася частка кольорових металів (на 6258,5 млн дол або на 37,4 %), енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки (на 1479 млн дол або на 56,2 %), руд, шлаків та золи (на 1048,6 млн дол або 94,9 %), залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання (на 815,6 млн дол або на 44,3%), механічного обладнання (на 759,7 млн дол або на 27,7%), насіння і плодів олійних рослин (на 759,1 млн дол.), добрив (на 671 млн дол або на 50,6%), зернових культур (на 2940,1 млн дол або на 4,8 р.б.). Зменшилася частка виробів з чорного металу, механічних та електричних машин, жирів та олій тваринного та рослинного походження. В той же час на імпорт мінеральних продуктів припада 27,9 % від загального обсягу імпорту товарів механічного та електричного обладнання припадає 15,6 %, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 8,1 %. Найбільшу питому вагу в експорті послуг становили транспортні – 65,2 %, різні ділові, професійні та технічні послуги – 13,1 %; імпорту – транспортні – 24,8 %, фінансові –22 %, різні ділові, професійні та технічні послуги –16,7% та державні послуги, які не відведені до інших категорій – 10,3 %.

За 2009–2010 рр. експорт товарів та послуг знизився з 78695,7 млн дол у 2008році до 49223,7 млн дол. У структурі експорту товарів порівняно попереднім зменшилася частка чорних металів з 35% до 26,1 %, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки на 1%, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання на 2,1%, виробів з чорного металу на 0,2%. В той же час збільшилася частка експорту зернових культур на 3,4%, механічних машин – на 2 %, електричних машин – на 1,3 %. На загальному імпорту збільшилася частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її репегонки з 26,9 % до 32,2 %, електричних машин – на 0,6 %, полімерних матеріалів, пластмаси – на 0,7 %, фармацевтичної продукції – на 1,9 %, тютюну – на 3,7 %, їстівних горіхів та цитрусових – на 3,2 % від загального обсягу імпорту товарів. Зменшення обсягу імпорту відбулося за рахунок зменшення поставки механічних машин, шлаків, золи, дорогоцінних та напівдорогоцінних металів. Обсяг імпорту та експорту послуг у порівнянні з попереднім роком істотно не змінився.

Спостерігається збільшення експорту товарів 2010–2011 рр. становить 51430,5 млн дол. США проти 39702,883 млн дол. за 2009–2010 рр. Наявне збільшення експорту за такими товарами: живi тварини; продукти тваринного походження – 77 1386,6 тис дол. США (+29,4 %); м’ясо та харчові субпродукти 90179,2 тис дол. США (+13,9 %); молоко та молочнi продукти, яйця; мед 648786,6 тис дол. США (+36,2 %); живі рослини та продукти квітництва 1782,2 тис дол. США (+11,5 %); мінеральнi продукти 6731329,0 (+72,6 %); транспортні засоби та шляхове обладнання 3262441,4 тис дол. США (+104,4 %). Обсяг імпорту істотніше збільшився у статтях торгівлі рибою i ракоподібними на 20,7 %, овочами, коренеплодами на 67,0 %, їстівними плодами та горіхами; цитрусовими на 16,1 %, кавою, чаєм, прянощами на 20,5 %.

Загальний експорт послуг збільшився у порівнянні з 2009 роком на 21,2 % і становить 11636,6 млн дол. США. Обсяг імпорту також змінився в бік збільшення, але на 5,2 % і становить 5440,3 млн дол. США. Зміни в експортній структурі відбулися в таких групах як транспортні послуги (+23,8 % у порівнянні з попереднім), послуги зв’язку (+7,4%), реклама, вивчення ринку, опитування громадської думки (+16,6 %), послуги в галузі сільського господарства, видобутку корисних копалин, переробки продукції на місцях (+54,2).

Сукупний  зовнішньоторгівельний оборот говорить про наявність інтеграції національної економіки у світову торгівлю, але не формує уявлення про ступінь  економічної залежністі (чи незалежністі) внутрішнього ринку України від світових виробників. Зробити висновок можна спираючись на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Динаміка зміни обсягу експорту та імпорту товарів та послуг протягом 2006–2010 рр. (млн дол. США).

Отже, можемо зробити висновок, що імпорт України досить зростає порівняно з експортом, що призвело до негативного сальдо  
(табл. 1.1), що спричинило залежність України від імпортованої продукції.

Основним  чинником збільшення обсягів імпортних  операцій стало активне розширення як споживчого, так і інвестиційного внутрішнього попиту[20].

Таблиця 1.1

Сальдо зовнішньоторговельного балансу України протягом 2006-2010 років

За вище зазначеними даними слідує такий висновок, що Україні слід нарощувати обсяги експорту, а це в свою чергу вимагає розвиток суспільного виробництва для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на світовому ринку, невиконання чого призведе до імпортної залежності країни.

Рис. 1.3. Динаміка зміни експорту та імпорту послуг протягом 2007–2010 рр.

  За даними рис. 1.3. видно, що  експорт послуг перевищує імпорт. Це дає право вважати, що  сфера послуг на території  України задовольняє потреби населення.

Рис. 1.4. Динаміка зміни експорту та імпорту товарів протягом  
2007–2010 рр.

На рис. 1.4 бачимо, що обсяг експорту товарів значно відстає від імпорту. Ця динаміка зберігається на протязі 2007–2010 рр.

Також необхідно звернути увагу на географічну структуру торгівлі товарами та послугами. Географічна структура експорту–імпорту послуг 2006–2010 рр. представлена в таблиці 1.2.

Обсяг експорту до країн СНД перевищує  показники експорту до країн Європейського  Союзу, Азії, Африки, Америки, Австралії та Океанії та інших держав. Це говорить про велику залежність України від економічних зв’язків з країнами пострадянського простору.

Таблиця 1.2

Географічна структура  експорту–імпорту послуг 2006–2010 рр.

(млн.дол.США)

Протягом 2006–2010 рр. відбулося динамічне збільшення обсягу експорту–імпорту послуг. Це дає  підстави говорити, що Україна має  досить великий потенціал для  розвитку цієї сфери в подальшому.

РОЗДІЛ 2

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНЕ  РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

2.1 Митно-тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Найвпливовішим  видом торговельних обмежень є мито. Митом вважається податок, який стягується з товару при перетині ним митного національного кордону. Імпортне мито - це податок, який стягується з імпортованих товарів, в той час як експортне мито накладається на експортовані товари. Більшість країн застосовують саме імпортне мито, а експортне в основному застосовується країнами, що розвиваються, по відношенню до традиційного експорту, щоб отримати кращі ціни та збільшити виручку (наприклад, експортне мито стягується при експорті кави з Бразилії, або какао з Гани). З іншого боку, імпортне мито накладається з метою захисту окремих галузей економіки [7, с.20].

Мито може встановлюватися  на вартість та на кількість товару. Адвалерне мито встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі. Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару. Комбіноване мито передбачає одночасне встановлення як адвалерного, так і специфічного мита.

Таким чином, за допомогою мита проводиться перерозподіл доходів від споживачів, які змушені  платити більше, до виробників цього  товару в країні, які можуть отримати більш високу ціну за свій товар, також  підвищуючи дохідність того фактора, який вважається відносно рідкісним у країні і застосовується для виробництва імпортозаміщувальної продукції, і знижуючи дохідність того фактора, який в країні є у великій кількості і використовується для виробництва експортних товарів. Такі тенденції призводять до зниження загальної ефективності економіки і є ціною, яку необхідно заплатити за введення мита. Якщо ж ми розділимо втрати економіки на кількість "врятованих" робочих місць, то отримаємо вартість одного "врятованого" робочого місця [14, с.97].

Дуже часто  країна не встановлює мита на імпорт сировинних матеріалів або комплектуючих, необхідних для створення кінцевої продукції на території цієї країни. Основною причиною цього є спроба заохотити місцеве виробництво та створити робочі місці в країні. Наприклад, країна може імпортувати вовну без стягнення мита, але встановити імпортне мито на ввезення з-за кордону вовняних тканин та одягу з метою стимулювання національного виробництва тканин та одягу, збільшення кількості робочих місць.

У такому випадку показник ефективного протекціонізму, який розраховується відносно до доданої вартості, що створюється в країні, або обсягів національного виробництва, є більшим за номінальну митну ставку, яка розраховується відносно до вартості кінцевої продукції. Національна додана вартість визначається як різниця між ціною кінцевої продукції та вартістю імпортованих матеріалів і напівфабрикатів, які використовуються для виробництва цього товару. В той час, як номінальне мито має більше значення для споживачів, оскільки визначає ступінь збільшення ціни на внутрішньому ринку, ступінь ефективного протекціонізму має більше значення для виробників, оскільки визначає ступінь реального захисту національного виробництва, яке конкурує з іноземним [15, с.451].

2.2 Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Незважаючи  на те, що історично мито є найбільш впливовим методом торговельних обмежень, існує велика кількість інших видів торговельних обмежень, таких як імпортні квоти, адміністративні заходи та антидемпінгове регулювання. Значення саме таких нетарифних обмежень істотно зросло у повоєнний період.

Найбільш  важливим видом нетарифних обмежень є квота, що становить собою пряме кількісне обмеження на обсяг товару, який може бути експортованим або імпортованим. Розглянемо спочатку механізм дії імпортних, а потім і експортних квот.

Імпортні  квоти можуть застосовуватися з  метою захисту національної промисловості, сільського господарства та/або для збалансування торговельного та платіжного балансів.

Розглянемо  інші, ніж мита та імпортні квоти, види торговельних обмежень. До таких ми будемо відносити добровільні обмеження експорту, технічні, адміністративні та інші види регулювання.

Такі  торговельні обмеження виникли в результаті поширення діяльності торговельних картелів, розширення демпінгу та субсидіювання експорту. Останнім часом такі нетарифні обмеження стають дедалі все впливовішими в обмеженні торговельних потоків.

Одним із важливих методів нетарифних обмежень є добровільне обмеження експорту. Під такими заходами ми будемо розуміти ситуацію, коли країна-імпортер змушує іншу країну, свого торговельного партнера, "добровільно" обмежити обсяг експорту під тиском застосування більш жорстких торговельних обмежень, якщо він загрожує діяльності промисловості країни-імпортера.

Добровільні обмеження експорту є предметом  переговорів між США, Європою  та іншими країнами, як розвиненими, так і тими, що розвиваються, ще з середини 50-х років XX ст. в таких галузях, як сталеплавильна, текстильна, виробництво електроніки, автомобілів.

Потоки  міжнародної торгівлі також обмежуються численними технічними, санітарними, адміністративними та іншими правилами і нормами. Вони можуть включати вимоги щодо безпеки, наприклад, для автомобілів та електричного обладнання, санітарно-гігієнічні норми щодо продуктів харчування та особистого користування, вимоги щодо маркування та пакування, які повинні містити інформацію про країну походження та вміст товару.

Незважаючи на те, що більша частина таких вимог є розумною, існують і курйозні випадки, зокрема заборона на показ іноземних фільмів на британському телебаченні, заборона на рекламу віскі у Франції.

Іншим торговельним обмеженням є законодавча вимога в багатьох країнах до власних урядів купувати лише товари вітчизняного виробництва.

Міжнародні картелі є організацією виробників, які знаходяться в різних країнах (або групи урядів), і які погоджуються обмежити виробництво та експорт товарів з метою максимізації або збільшення валового прибутку членів організації.

Хоча  діяльність національних картелів заборонена в більшості країн, оцінити владу міжнародних картелів не так просто, оскільки їх діяльність не підпадає під юрисдикцію жодної з країн. Найбільш відомим у наш час міжнародним картелем є ОРЕС (Організація країн - експортерів нафти), який, обмеживши видобуток сирої нафти у 1973 та 1974 pp., змусив ціни на цей товар збільшитися в чотири рази. [11, с. 113]

Торговельні перешкоди можуть виникати і внаслідок  демпінгу.

Демпінг – це експорт, товару за ціною, нижчою від витрат на його виробництво, або у випадку, коли його ціна всередині країни є вищою за ціну, за якою продається даний товар за кордоном.

Експортні субсидії – це прямі виплати або надання податкових пільг чи пільгових кредитів національним експортерам або потенційним експортерам, а також пільгових кредитів іноземним споживачам з метою стимулювання національного виробництва.

В такому випадку експортні субсидії можуть розглядатися як форми демпінгу.

Незважаючи на те, що експортні субсидії є незаконними згідно з багатосторонніми міжнародними угодами, велика кількість країн надає їх у прихованій формі.

І останнє. Заходи протекціонізму можуть стосуватися тих галузей, які повинні конкурувати з продукцією, що виробляється в країнах, які розвиваються і які мають менше економічної та політичної влади порівняно з розвиненими, щоб ефективно протистояти перешкодам на шляху їхнього експорту. Зауважимо, що деякі з наведених вище теорій частково перетинаються, інші знаходяться у суперечності, а решта взагалі не має достатнього емпіричного обґрунтування[15, с. 456].

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ УКРАЇНИ

Оскільки міжнародна торгівля для України є невід’ємною  складовою на шляху до економічного зростання, Україна повинна сприяти  розвитку міжнародних торговельних відносин. Проте сьогодні для України характерні такі чинники, які перешкоджають розвитку міжнародній торгівлі, а саме неефективне управління підприємствами; відсутність за кордоном збутової інфраструктури; нерозвиненість основних засад ринкової економіки; недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема; слабка інфраструктура підтримки експорту; загострення міжнародної економічної конкуренції; протекціонізм з боку іноземних держав. Саме з такими чинниками, які негативно впливають на міжнародну торгівлю України варто боротися, адже наша держава має спектр потенційних можливостей для розвитку міжнародної  
торгівлі.

Потенційні  переваги України для розвитку міжнародної  торгівлі такі:

• запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5% світових запасів мінеральної сировини);
• сприятливі кліматичні умови і родючі землі;
• наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);
• великий потенціал високотехнічних галузей промисловості[25].

Варто вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:

• підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;
• розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;
• розвивати експорт ракетної і авіаційної техніки;
• розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;
• залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;
• створювати нові галузі та виробництва;
• розвинути міжнародний туризм до світового рівня;
• створити маркетингові та сервісні мережи на міжнародних ринках;
• збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;
• активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;
• використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;
• належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;
• удосконалити фінансові механізми регулювання експорту.

У державній  політиці регулювання міжнародної  торгівлі України пріоритетними  є такі завдання:

• вироблення цілісної державної концепції та ґрунтовних програмно-цільових підходів уряду, суб’єктів державного управління на вищому та середньому рівнях, законодавчих і виконавчих органів у сфері міжнародного співробітництва;
• комплексна оптимізація механізму регулювання структури та умов експортно-імпортної діяльності на основі виваженої оцінки ролі та місця України в системі міжнародного поділу праці;
• правове й організаційно-інституційне закріплення переходу до переважно економічних та правових методів регулювання міжнародної торговельної діяльності;
• створення чіткої системи пріоритетів розвитку експортного потенціалу з обґрунтуванням напрямів національної спеціалізації при застосуванні відповідних організаційних та фіскальних методів;
• нормативно-правове, а також політико-структурне забезпечення пріоритетного розвитку експортного виробництва високотехнологічних товарів і виробів із високим ступенем перероблення, зокрема засобами зменшення або скасування ПДВ на експорт;
• застосування економічно виправданої (на базі точкової підтримки) промислової, кредитної, податкової, організаційної політики сприяння експортному виробництву;
• приведення нормативно-правової бази зовнішньої торгівлі у відповідність до критеріїв міжнародного торговельного права з урахуванням досвіду індустріально розвинутих країн, тих постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, які випередили Україну на шляху реформ;
• забезпечення диференційованого підходу до оподаткування за рахунок приведення розміру податків у відповідність до якості, конкурентоспроможності та глибини перероблення продукції;
• надання державних гарантій експорту, сприяння створенню компаній зі страхування і перестрахування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності, а також кредитних та інвестиційних ризиків у цій сфері, підключення до ефективного страхування справи банківської системи;
• поступове скасування обов’язкового продажу валютної виручки;
• сприяння формуванню конкурентного середовища в експортному виробництві за рахунок протидії спробам монополізації експортної діяльності, розширення кола підприємств-експортерів;
• забезпечення протекціоністської підтримки національних виробників за рахунок удосконалення засобів та інструментів регулювання імпорту, зокрема при активнішому використанні антидемпінгових процедур;
• запровадження гнучкого вибіркового підходу до встановлення розмірів ввізного мита з урахуванням наявності власного виробництва імпортоконкурентних товарі, рівня насиченості внутрішнього ринку відповідними товарами, їх технологічної значущості для вітчизняної економіки;
• лібералізація імпорту високотехнологічної та дефіцитної на внутрішньому ринку продукції, яка потрібна для технічного переозброєння промисловості, розвитку конкурентоспроможних виробництв;
• створення обґрунтованих з погляду інтересів держави вільних (спеціальних) економічних зон різних типів (технопарків, технополісів, експортних виробничих зон, вільних портів, вільних митних зон) для поліпшення умов експортного та високотехнологічного виробництва, зовнішньої торгівлі і залучення іноземних капіталовкладень у розвиток експортоспроможних виробництв).