Сворення фермерського господарства

ЗМІСТ

ВСУП    

РОЗДІЛ І СТВОРЕННЯ  ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1. Загальна характеристика  законодавства про фермерське 

господарство

1.2. Поняття фермерського  господарства та його правові  ознаки

1.3. Порядок створення  фермерського господарства

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВ

ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

2.1. Типи фермерського  господарства та визначення напрямку

господарської діяльності

2.2. Організація виробництва

РОЗДІЛ ІІІ УСТРІЙ ТЕРИТОРІЇ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

3.1. Проектування сівозмін

3.2. Визначення просторових умов запроектованих сівозмін

РОЗДІЛ ІV ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1. Фактори, що впливають  на навколишнє  середовище

4.2. Вплив навколишнього  середовища та людського фактору

на якісний стан земельного фонду

4.3. Природоохоронні заходи

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За природно-ресурсним  потенціалом Україна належить до найбагатших країн світу. Найціннішим  природним ресурсом є земля. Близько 27 відсотків чорноземів земної кулі розміщені в нашій державі.

Багатоплановість експлуатації землі як об'єкта господарської діяльності людини, її обмеженість у просторі, незамінність, невідтворюваність висувають на перший план проблему раціонального її використання та охорони.  

Актуальність цієї проблеми все більш зростає у зв'язку з науково-технічним прогресом, ростом виробничих сил, які потребують залучення в господарське користування нових земельних ресурсів. Тому концепція сучасної земельної реформи в Україні ґрунтується, в першу чергу, на принципах раціонального, високоефективного і екологобезпечного використання земельних ресурсів, підвищення родючості та охорони ґрунтів.

В результаті земельної  реформи виникло багато нових  агроформувань.

Земельний кодекс регулює  раціональне використання земельних  ресурсів і охорону ґрунтів, передусім у сільському господарстві, передбачає обов'язки землекористувачів. Раціональне використання природних ресурсів вимагає, щоб кожне підприємство, кожен природокористувач орієнтувався на дбайливе господарське використання ресурсів природи з найбільшою вигодою. Обов'язок суб'єктів аграрного підприємства найбільш раціонального використання землі відповідно до її господарського призначення містить такі найважливіші елементи:

1) внутрішньогосподарський  землеустрій, або організацію  земельної території підприємства;

2) цільове використання  землі відповідно до її господарського  призначення;

3) охорона земель як  об'єкта природного середовища.

Система правових, організаційно-господарських, земельно-технічних заходів, що забезпечують правильну організацію земельної території, називається землеустроєм (внутрішнім землеустроєм території). Основні завдання землеустрою полягають у такій організації земельної території, яка б відповідала всім вимогам агротехнічної науки, забезпечувала еколого-економічне обґрунтування впроваджених сівозмін, впорядкування угідь, а також розробку заходів щодо охорони земель.

Внутрішньогосподарський землеустрій враховує такі основні  питання: розміщення виробничих підрозділів  сільськогосподарського підприємства, організацію сільськогосподарських угідь, сівозмін, встановлення складу та співвідношення угідь, видів та кількості сівозмін, організацію території садів, виноградників, пасовищ, сінокосів та ін. До розробки проектів внутрішньогосподарського землеустрою залучаються керівники та спеціалісти господарства. Внутрішньогосподарський землеустрій сприяє зростанню культури землеробства та продуктивності сільськогосподарських угідь, повному і правильному використанню кожного гектара землі, високовиробничому застосуванню техніки і раціональній організації виробництва сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств та ін.

Раціональне та ефективне  використання землі означає не тільки отримання максимуму необхідної сільськогосподарської продукції, а й підвищення її родючості. В  разі неправильного використання землі, порушень правил агротехніки якість земель знижується, а родючість зменшується, тому сільгоспвиробники повинні застосовувати певні організаційно-господарські, агротехнічні, меліоративні та гідротехнічні заходи щодо землі.

В своїй роботі «Організація території фермерського господарства»  я буду розробляти проект устрою території  фермерського господарства «Ювіал». Врахувавши місце розташування земельних ділянок, які перебувають у фермерського господарства, напрямок господарської діяльності кількість членів господарства, я маю запропонувати сівозміну та найдоцільніше розміщення полів. Передбачити необхідні заходи, щодо підвищення як  врожаю  та і родючості землі.

РОЗДІЛ І

СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Загальна характеристика законодавства про фермерське господарство

Правову базу для створення  та припинення існування фермерського господарства створює законодавство, яке можна поділити на три групи: загальне законодавство, що діє стосовно всіх суб’єктів;                                   галузеве (земельне, аграрне, цивільне, трудове, фінансове та інше) законодавство, яке закріплює певні однорідні суспільні відносини і торкається  фермерського господарства; фермерське законодавство, як специфічна, спеціалізована, комплексна галузь законодавства, що лише формується як галузеве утворення і яке стосується лише фермерських господарств.

Щодо загального законодавства, то провідна роль у ньому належить Конституції України. Її прийняття  створило досить чіткий правовий фундамент  для розвитку галузевого та спеціального, зокрема, фермерського законодавства. У зв'язку з тим, що виникнення фермерського господарства пов'язано насамперед з земельними відносинами, важливе значення для цього має стаття 14 Конституції, яка гарантує право власності на землю, а саму землю правомірно оголошує «основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави». Для земельних відносин таким основним законом є Земельний кодекс України, який передбачає право громадян України одержати безоплатно у власність земельну ділянку «для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство» (ст. 81, 121). Крім того ст.. 31 Земельного кодексу передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися з земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди. Також важливе значення для визначення правового становища фермерського

господарства мають  конституційні норми щодо підприємництва (стаття 42). Отже, фермерство є одним  з найяскравіших проявів аграрної підприємницької діяльності, і вона, згідно з Конституцією, повинна бути під державним захистом. Стаття 42 Конституції України цілком слушно говорить про те, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Для фермерів це повинно означати створення знову ж таки певних пільгових державних умов цієї конкурентної підприємницької діяльності, адже ж стартові її умови, для великого давно існуючого КСП і маленького щойно створеного ФГ є дуже різними. Практично це могло б знайти втілення у наданні фермерам пільгових цільових кредитів, звільнені на більш тривалий термін (на п'ять років) не лише від сплати земельного, а й інших податків та державних зборів. Цей принцип законодавче стверджений у більшості країн світу і дає необхідний економічний та соціальний ефект. Він знаходить там свою реалізацію через систему стабільної державної підтримки сільського господарства як зони особливого природного ризику, дію цільових державних програм підтримки різних видів сільськогосподарського виробництва, державної дотації діяльності фермерів тощо. У нас, на превеликий жаль, про пріоритетність села здебільшого лише говориться, але відсутність конституційного закріплення цього принципу позначається і на подальшому його розвитку в поточному законодавстві і на практиці діяльності органів державної влади та управління всі рівнів, які щороку змушені приймати конкретні «авральні» заходи для забезпечення весняних посівних, або осінніх збиральних робіт.

Цивільне законодавство, і у першу чергу Цивільний  кодекс України, мають універсальну сферу дії щодо всіх суб'єктів  майнових відносин у частині загальних  положень, принципових засад права власності, зобов'язувального права, договірних відносин тощо. Важливе значення для фермерського господарства має законодавство щодо плати за землю, про їх пільги щодо земельного оподаткування. Поширюються на фермерів і законодавчі акти про охорону навколишнього природного середовища, Лісовий та Водний кодекси

України, Кодекс про надра. Для правової регламентації відносин у фермерському господарстві має Закон України від 7 лютого 1991 року «Про власність». Закон України від 7 лютого 1991 року «Про підприємництво», закони України про банкрутство, податки, пенсійне забезпечення тощо.

Після одержання земельної  ділянки для голови і членів фермерського господарства важливим є питання  про організацію їх праці, а також  праці найманих працівників. З огляду на це їм треба знати деякі положення законодавства про працю. Слід особливо виділити норми статті 3 кодексу Законів про працю, якими встановлено, що особливості праці членів фермерських господарств «визначаються законодавством та їх статутами». Звідси випливає значення статутів фермерських господарств, у яких члени господарства повинні врегулювати як членскі трудові відносини, так і трудові відносини з найманими працівниками. Всім працюючим у фермерському господарстві повинні бути забезпечені гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, інвалідів відповідно до норм законодавства про працю. На фермерське господарство та його членів поширюються певні положення адміністративного, фінансового, житлового та інших галузей законодавства.

З окремих галузей законодавства найбільшу причетність до фермерського господарства має аграрне законодавство. Це комплексна інтегрована галузь законодавства, яка складає органічну сукупність взаємопов'язаних спеціалізованих до умов сільського господарства елементів різних галузей законодавства (земельного, адміністративного, цивільного, трудового, екологічного, фінансового тощо). Аграрне законодавство регламентує правове становище всіх суб'єктів аграрних відносин, які функціонують на різних формах власності. Багато його нормативно-правових актів мають відношення і до фермерських господарств. Зокрема, це - Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. (особливо в частині можливості добровільного виходу з КСП з метою створення ФГ та одержання земельного та майнового паїв); - Указ Президента

України «Про невідкладні  заходи щодо прискорення земельної  реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р.; - Указ Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» від 18 січня 1995 р.; - Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р.; - Постанова Кабінету Міністрів України «Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 23 березня 1995 р.; - Постанові Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств і селянських (фермерських) господарств» від 31 травня 1995 р.; Постанова Кабінету Міністрів України «Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі та спрощення процедури її проведення» від 19 липня 1996 р.; - Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р. та інші.

Новизна та специфічність  фермерських господарств як суб'єктів  аграрних відносин сприяли виділенню  з загального великого масиву аграрного  законодавства такої його частини  як фермерське законодавство. Це стало з юридичної точки зору особливо відчутним тоді, коли 20 грудня 1991 року вперше було прийнято спеціальний Закон України «Про селянське (фермерське) господарство». Зараз діє закон «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року. Закон України «Про фермерське господарство» поширюється виключно на фермерські господрства і не стосується сільськогосподарської діяльності громадян, які ведуть особисте селянське господарство, або займаються садівництвом, чи городництвом. Окрім цього базового фермерського закону до групи (спеціально-фермерського) законодавства можна віднести:  Положення про Український фонд підтримки фермерських господарств, Положення про порядок кредитування господарств тощо.

1.2 Поняття фермерського господарства та його правові ознаки.

Фермерське  господарство (ФГ) – це юридично самостійна організаційна форма, виробляюча сільськогосподарську продукцію. Організовувати таке господарство можна окремим громадянам, сім'ям або групам громадян, які володіють  землею і іншим майном на правах приватної власності або оренди. Майно ФГ належить його членам на праві спільної власності, якщо інше не визначено договором між ними.

 Мета фермерського господарства – забезпечити добробут його членів на основі виробництва, реалізації і переробки сільськогосподарської продукції.

Селянське (фермерське) господарство характеризується певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема сім'я, до складу якої входять подружжя, батьки, діти (однак лише ті, що досягли 16-річного віку) та інші родичі, котрі об'єднуються для роботи в цьому господарстві; воно утворюється для виробництва продовольства і сировини рослинного і тваринного походження; члени цього суб'єкта підприємництва підтримують між собою трудові зв'язки, беруть особисту участь у веденні господарства (фактичному господарюванні), тобто існує "інститут правового регулювання членства в селянському (фермерському) господарстві". Виробничо-економічні відносини такого господарства з державними, колективними та іншими підприємствами й організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на підставі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Держава гарантує додержання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забезпечення останнього у період його трирічного становлення. Втручання в господарську або іншу діяльність цього господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні господарству неправомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються загальним, арбітражним або третейським судом. Проте дане положення не обмежує передбаченого зазначеним Законом права державних органів здійснювати контроль за діяльністю селянських (фермерських) господарств.

Управління  та відповідальність  ФГ – керується його головою. Голова може доручати виконання своїх обов'язків та використання прав голови одному з членів господарства. Члени фермерського господарства поділяють ризик за зобов’язаннями господарства в рівних частках, якщо майно господарства належить їм на праві спільної сумісної власності, або пропорційно розміру їхніх часток у майні господарства, якщо вони визначені угодою між ними.

Розподіл  доходу здійснюється після розрахунків з бюджетом , банком, іншими кредиторами, оплати праці найманих працівників та здійснення інших платежів проводиться розподіл частини доходів між членами ФГ за домовленістю між ними. 

Зміст "інституту правового  регулювання членства в фермерському господарстві" полягає в обов'язковості особистої трудової участі всіх його членів у процесі господарювання, в їх праві на участь в управлінні справами цього господарства, на оплату праці, укладення договору про спільну діяльність всіх його членів тощо.

1.3     Порядок створення фермерського  господарства.

Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення такого господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Селянське (фермерське) господарство створюється виключно на добровільних засадах. Конкурсний відбір осіб, які бажають створити таке господарство, проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування), а затверджує голова районної (міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район) Ради народних депутатів. Висновок професійної комісії є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України. Норма закону про конкурсну комісія діяла до 2011 року тому, що 23.12.2010 було прийнято закон України № 7512 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань створення та діяльності фермерських господарств», відповідно до закону проходження конкурсної комісії не потрібно.

Другий шлях полягає  у виділенні земельної частки (паю) в натурі при виході особи з членів КСП для заснування фермерського господарства, або передаються безоплатно у власність надані громадянам у користування, для створення фермерського господарства, земельні ділянки у межах середньої земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

В даній курсовій роботі буде розглянуто створення ФГ на земельній ділянці, яка надана в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебували у запасі і розташована на  території Бердянського району Карло-Марксівської сільської ради в центральній частині землекористування колишнього КСП ім..Калініна серед масивів сільськогосподарських угідь в 400 метрах на північний захід від населеного пункту с. Глодове.  Загалом, на території сільської ради знаходиться три населених пункти, до найближчого міста близько 20 кілометрів. Шляхова мережа між населеними пунктами та до міста знаходиться в задовільному стані. Під'їзд до земельної ділянки здійснюється по мережі польових доріг господарства. З півночі та заходу  земельна ділянка відокремлена польовою дорогою від земельних масивів приватної власності, зі сходу та півдня  земельні масиви земель запасу. Відстань від земельної ділянки до урізу води Азовського моря - 25000 м. Відстань до р. Берда 3000 м.  Найближчі основні пункти збуту сільськогосподарської продукції це місто Бердянськ. Однак через порт, морським шляхом, або дорожнім та залізничним транспортом, продукцію можна збувати як по всій Україні так і за рубіж. Дана місцевість має здебільшого сільськогосподарський напрямок розвитку. Земельна ділянка використовувалась в минулому як сільськогосподарські угіддя – рілля. Рельєф місцевості переважно спокійний, з ухилом на північний захід, з південною експозицією схилу без значних перепадів висот, з ухилом місцевості не більш ніж 0-3 градуси, рівень залягання ґрунтових вод 10-15 м. Заболоченості та підтоплення не має. Ґрунти земельних ділянок представлені агровиробничими групами ґрунтів: 67э бал 20 Чорноземи звичайні маломощні сильнозмиті середньоглинисті на лесах; 66э бал 25 Чорноземи звичайні маломощні середньозмиті середньоглинисті на лесах; 69э бал 22 Чорноземи звичайні маломощні середньо і сильнодефльовані середньоглинисті на лесах, що не відносяться до особливо цінних груп ґрунтів.

Громадянин, Панков Володимир  Васильович, звернувся із заявою (додаток  №1) до райдержадміністрації про виділення земельної ділянки загальною площею 298,3 га для створення фермерського господарства, експлікація земель по угіддям наведена в таблиці 1.1.

       Єксплікація землі по угіддям                     

селянського (фермерського) господарства, га

Таблиця 1.1

У заяві зазначаються:  бажаний розмір  і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та  додатково про наявність у них

права на безоплатне одержання  земельних ділянок у власність, у разі, якщо земельну ділянку бажають  отримати саме у власність, обґрунтування  розмірів земельної ділянки з  урахуванням перспектив діяльності   фермерського   господарства.   До   заяви   додаються документи,   що   підтверджують   досвід   роботи   у   сільському господарстві   або   наявність   освіти,   здобутої   в  аграрному навчальному закладі. Дана заява була розглянута на засіданні професійної комісії з питань створення фермерських господарств. Громадянину була видана виписка із протоколу засідання комісії (додаток №2), яка вирішила надати дозвіл  Панкову Володимиру Васильовичу на створення фермерського господарства. Враховуючи рішення комісії,  головою райдержадміністрації було винесено розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства (додаток №3). На підставі даного розпорядження та договору  з організацією, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, було  розроблено проект землеустрою, щодо надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, який був погоджений згідно з п.4 ст. 123 Земельного кодексу України. У відповідності з п.6 вище згаданої статті, райдержадміністрація  своїм розпорядженням затвердила проект землеустрою та надала земельну ділянку загальною площею 298,3 га  в тому числі: ріллі – 288,2 га; лісосмуги – 8,3 га; польові дороги   - 1,8 га, в оренду на 49 років Панкову Володимиру Васильовичу для ведення фермерського господарства (додаток №4).

Після  одержання  засновником  державного  акта  на право власності  на  земельну  ділянку  або  укладення  договору  оренди  земельної   ділянки  та   його  державної реєстрації  фермерське  господарство    підлягає    державній    реєстрації   у   порядку,  встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.  Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

а) засновницькі документи (установчий договір про  створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства);

б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства;

в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина  на праві власності чи оренди земельної  ділянки сільськогосподарського призначення;

г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства (ст. 6 Закону України "Про фермерське господарство")

Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється за наявності всіх потрібних документів протягом не більше 5 робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані в межах цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства. Це свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття господарства на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках.

В нашому конкретному випадку, Панков Володимир Васильович звернувся  до державного реєстратора для реєстрації свого фермерського господарства «Ювіал» після укладання договору оренди на земельну ділянку. Після реєстрації фермерське господарство одержує печатку зі своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається органами державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник, плануючи економічний і соціальний розвиток регіону.

Отже, після створення  фермерського господарства можна приступати до організації виробництва.

РОЗДІЛ ІІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА  ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Типи фермерського господарства та визначення напрямку господарської діяльності.

Для успішної роботи фермерського господарства надзвичайно важливо вибрати напрямок його господарської діяльності, так як прийняті по ним рішення будуть впливати на господарську діяльність на протязі довгого періоду. Це пов'язано з тим, що після прийняття рішень фермер вкладає кошти і будує виробничі приміщення, купляє худобу, сільськогосподарську техніку, знаряддя та інше. Різкий перехід до нової галузевої структури господарства затребує значних витрат,  часу і  може дорого обійтись йому.

Розміри фермерських  господарств  тісно пов'язані з їх спеціалізацією. З одного боку, виходячи з наявної площі землекористування, фермер підбирає виробничий напрям діяльності з тим, щоб ефективніше використовувати землю і вкладений капітал. З іншого - спеціалізація виробництва і здійснювані ради неї відповідні інвестиції, що склались, примушують фермера ухвалювати рішення по розширенню або обмеженню земельних угідь. За спеціалізацією в Україні діють фермерські господарства наступних типів:

• рослинницькі господарства (зернові, соняшник, цукрові буряки). В структурі товарної продукції таких господарств більше 50% припадає на два-три види продукції рослинництва
• господарства рослинницько-тваринницького типу (зерно-молочні, зерно-свинарські). На таких фермах раціонально використовується побічна продукція і займаються переважно двома галузями, на які приходиться більше 60% товарної продукції;
• господарства з вузькою спеціалізацією, які займаються виробництвом окремих видів продукції тваринництва (частіше птахівництва чи свинарства на покупних кормах), виробництвом овочів або ж нетрадиційними видами продукції (бджільництво, рибництво, квітникарство і ін.);
• багатогалузеві господарства.

На  перших  порах  господарювання  фермерам  притаманна багатогалузева модель розвитку. Ведення господарства при такій спеціалізації пояснюється ще й тим, що це є однією з можливостей зменшити ризик банкрутства. Виробництво декількох видів продукції дозволить, у випадку невдачі, збитки від одного виду продукції перекрити чи урівноважити прибутками від інших. На думку економістів, цей вид спеціалізації є стартовим, характерним тільки для початкового періоду. В процесі зміцнення економіки і підвищення рівня технічного забезпечення, господарство може бути перетворене в галузеве, коли в його товарному виробництві почне домінувати одна з галузей. Стосовно спеціалізації фермерських господарств на вирощуванні зерна пояснюється сезонністю даного виробництва та порівняно низькими затратами матеріальних ресурсів та праці на один гектар.

Крім того громадяни,  що  створили фермерське господарство, мають право облаштувати  житло  в тій частині наданої для ведення фермерського  
господарства  земельної  ділянки,  з  якої  забезпечується зручний  
доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо житло членів  
фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів,  
то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби,  
якій надається поштова адреса.

Фермерське господарство «Ювіал»  вибрало для себе на перспективу  рослинницько-тваринницьку спеціалізацію.  Цей вибір обумовлений тим, що фермерське господарство має відповідні господарські будівлі і споруди в  с. Глодове для розведення рогатої худоби і зберігання сільгосппродукції.  Поряд з селом розташовані колективні пасовища, а земельна ділянка, відведена для ведення фермерського господарства, розташована в безпосередній близькості від населеного пункту.  Крім того члени фермерського господарства мають певний  досвід роботи в даній галузі.