Світова валюта
21
Зміст
Вступ ..............................
1 Національна, регіональна та світова валютні системи ..............................
2 Етапи розвитку валютної системи ..............................
2.1. Паризька валютна система: золотий стандарт ..............................
2.2. Генуезька валютна система ..............................
2.3. Бреттон -Вудська система ..............................
2.4. Ямайська валютна система ..............................
3 Валютні курси і конвертованість валюти ..............................
3.1 Види валют і їх конвертованість ..............................
3.2 Валютні курси та їх динаміка ..............................
4 Зміни у валютному законодавстві України ..............................
Висновки ..............................
Список використаної літератури ..............................
Словник економічних термінів ..............................
ВСТУП
“Міжнародні валютні відносини”- це тема моєї роботи. Становлення і розвиток цих відносин – прямий результат поступової інтернаціоналізації виробництва, поглиблення міжнародного розподілу праці, формування єдиної економічної основи сучасної цивілізації. Я вважаю, що вивчення цієї теми більш детально дасть можливість виявити основні проблеми, що постають під час розвитку, та знайти раціональні шляхи їх вирішення. Мене зацікавила дана тема ще тому, що вона є дуже актуальною в сучасній Україні.
Робота поділена на декілька частин, що включають в себе теоретичний та практичний розгляд питань, загальні відомості про міжнародні валютні відносини.
Міжнародні валютно-фінансові відносини – це відносини, що виникають між суб’єктами світового ринку й відображають ступінь і глибину розвитку світогосподарських та інших зв’язків.
Кожна країна має свою грошову одиницю (валюту). При міжнародних розрахунках по господарському товарообігу і кредиту, прямим зарубіжним інвестиціям і іншим міжнародним зв'язкам виникає необхідність обміну грошей однієї країни на гроші інший. На цій основі виникають валютні відносини як сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжний-розрахункові операції між агентами (суб'єктами) світового господарства. Учасниками цих відносин є банки, девізні відділи крупних підприємств і маклери.
Головне завдання Міжнародної системи – регулювання сфери міжнародних розрахунків і ринків для забезпечення стабільного економічного зростання, стримання інфляції, підтримка рівноваги зовнішньоекономічного обігу. Міжнародна валютна система – один з найважливіших важелів, який може сприяти розширенню або обмеженню міжнародних економічних відносин.
Міжнародні валютні відносини – динамічна система, яка весь час змінюється та розвивається. Напрямки еволюції цих відносин залежать від тенденцій трансформації економічних систем країн Заходу, а також від потреб світового господарства в цілому.
Валютні відносини - це невід'ємний елемент сучасних ринкових зв'язків, тому вони регулюються такими чинниками як максимізація прибули і конкуренція (попит і пропозиція). Тому для аналізу валютних ринків застосовна теорія ринкового попиту і пропозиції, заснована на законах конкуренції. У сфері прямих валютних інвестицій існує монополія і олігополія.
Нині можливості нових регіональних валют після набуття ними статусу резервних є такими принадними, що прагнення до формування регіональних союзів із метою створення таких валют і отримання доступу до нового джерела багатства є непереборним. Світ стоїть па порозі нової “золотої лихоманки” з переділом валютного світу. Поява нових валют спричинить подальше зменшення попиту на долар: вони заповнюватимуть усе більшу частину світового валютного ринку з поступовою трансформацією світової валютної системи в систему полівалютну.
1. НАЦІОНАЛЬНА, РЕГІОНАЛЬНА ТА СВІТОВА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ
Розрізняють:
світову;
міжнародну ( регіональну );
національну валютні системи.
Світова і міжнародна валютні системи обслуговують взаємний обмін результатами господарської діяльності окремих фірм і національних економік в цілому. Їх базою є міжнародний розподіл праці і зовнішня торгівля.
Національна валютна система є сукупністю відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний оборот, формуються і використовуються валютні ресурси країни, необхідні для нормального функціонування суспільного відтворення.
Історично, спершу виникають національні валютні системи, які виступають як складова частина грошової системи країни. Разом з тим національна валютна система відносно самостійна і виходить за рамки національних меж. Національна валютна системі нерозривно пов'язана з світовою валютною системою. Стійкість і стабільність національної валютної системи забезпечує стабільність світової валютної системи. Цей зв'язок здійснюється через координацію валютної політики провідних країн, через національні банки різних країн.
Цей взаємозв'язок національних і світових валютних систем не означає їх тотожності, оскільки різні їх завдання, умови функціонування і регулювання, а так само вплив на економіку окремих країн і світове господарство в цілому.
Основою національної валютної системи і її головним елементом є національна валюта.
Суть підприємницької діяльності у валютній сфері полягає в торгівлі іноземною валютою, яка є операцією купівлі-продажу однієї валюти на іншу або на національну валюту за наперед встановленою ціною (валютному курсу). Торгівля валютою викликана необхідністю проводити різного роду платежі, тобто перекази грошей з однієї країни в іншу, пов'язані з господарською діяльністю.
Метою торгівлі валютами (в рамках власної підприємницької діяльності, в першу чергу банків) є отримання прибутку. Промислові і торгові підприємства торгують своїми, на якийсь відрізок часу вільними, ліквідними засобами переважно щоб уникнути можливих втрат із-за коливань курсів. Державні девізні (валютні) банки купують і продають валюти, як правило, з метою збереження курсу власної національної валюти в рамках позначеного граничного відхилення. Для інвестора вибір валюти вкладення заснований на трьох основних критеріях:
безпека в політичному і регламентаційному сенсі: чи можливо буде отримати внесок назад?
безпека у фінансовому сенсі: чи не втратить інвестований капітал до моменту відшкодування частина своїй міжнародною купівельною здібностей?
прибутковість: реальна процентна ставка, розрахована як різниця між процентною ставкою і нормою інфляції.
Отже, місце валютних відносин в системі господарських зв'язків визначається тим, що вони опосередковують відносини світової торгівлі і міжнародного кредиту, інтернаціональний рух капіталів, впливаючи з одного боку, на ці відносини, з іншою, - знаходячись під їх впливом. Якщо говорити про кінцеві причини процесів, що відбуваються у валютній сфері (раніше всього руху валютних курсів), то вони визначаються процесами, що відбуваються у сфері виробництва, розвиваються під впливом зміни співвідношення економічних сил між окремими країнами або групами країн.
Міжнародна валютна система(МВС) – це форма організації валютних відносин в межах світового господарства, яка функціонує на підставі юридичних норм, угод і законів між країнами.
Структурними елементами МВС виступають:
склад і структура міжнародних ліквідних активів;
механізм валютних паритетів і курсів;
умови взаємної конвертованості валют;
форми міжнародних розрахунків;
режим міжнародних валютних ринків та світових ринків золота;
статус міждержавних валютно-кредитних організацій(МВФ, МБРР та ін.)[152][1]
Виникнення валютних відносин як світової системи обумовлено процесами інтернаціоналізації і інтеграції. Ця система створювалася і видозмінювалася як елемент і інструмент економічної інтеграції.
Разом з тим, у валютній сфері найвідчутніше дія, у тому числі і негативна, загальних економічних процесів світового господарства, що природно народжує прагнення національних органів регулювання захистити економіку від несприятливих дій. Тому проблема співвідношення національного і інтернаціонального у валютній політиці країни є однією з ключових. Тим більше що господарські зв'язки і відносини опосередкують національними інструментами регулювання економічного і правового порядку. Незалежність національної економічної політики представляється все менш і менш сумісною з посиленням економічної і валютний-фінансової взаємозалежності. Це, з одного боку. З іншого - «зовнішнє примушення» стає часто неприйнятним для країни.
2. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
Одна і та ж валютна система з своїми стандартами не може існувати довго, оскільки її розвиток починає відставати від розвитку економіки. Результатом виникаючих суперечностей стає криза. При кризі світової валютної системи порушується дія її структурних принципів, і різко загострюються валютні суперечності, існуюча валютна система замінюється на нову. У історії валютних відносин було декілька валютних систем.[ 199 -209][2]
2.1 ПАРИЗЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА: ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ
Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX в. у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., яке визнало золото єдиною формою світових грошей.
Золотий стандарт - система валютних відносин, при якій кожна країна виражала вартість своєї валюти в певній кількості золота, а центральні банки або уряди зобов'язані були купувати і продавати золото за фіксованою ціною.
Паризька валютна система базувалася на наступних структурних принципах:
її основою був золотомонетний стандарт;
відповідно до золотого змісту валют встановлювалися їх золоті паритети;
режим вільно плаваючих курсів валют складався з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих крапок.
Вважалося, що в країні прийнятий золотий стандарт, якщо вона виконує три умови:
1. Встановлює певний золотий зміст своєї грошової одиниці.
2. Підтримує жорстке співвідношення між своїми запасами золота і внутрішньою пропозицією грошей.
3. Не перешкоджає вільному експорту і імпорту золота.
Система золотого стандарту має наступні переваги:
1. Стабільні валютні курси сприяють зниженню невизначеності і ризику і тим самим стимулюють зростання об'ємів міжнародної торгівлі.
2. Золотий стандарт автоматично вирівнює дефіцити і активи платіжних балансів.
Золотий стандарт володіє також двома недоліками:
1. Головний недолік полягає в тому, що країни, в яких діє золотий стандарт, повинні примиритися з внутрішньо економічними процесами пристосування, що приймають такі неприємні форми, як безробіття і скорочення доходів з одного боку і інфляція - з іншою. Погоджуючись на золотий стандарт, країни повинні бути готові піддати свою економіку процесам макроекономічної перебудови.
2. Золотий стандарт може функціонувати тільки до тих пір, поки один з учасників не вичерпає свої золоті запаси.
2.2 ГЕНУЕЗЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
Після валютного хаосу, що виник в результаті першої світової війни, був встановлений золотий-девізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, конвертованих в золото. Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називатися девізами. Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутому на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Її основою з'явилися золото і девізи - іноземні валюти.
Після першої світової війни валютний-фінансовий центр змістився із Західної Європи в США. Це було обумовлено наступним. Значно зріс валютний-економічний потенціал США, збільшився експорт капіталу. США стали провідним торговим партнером більшості країн, а Нью-Йорк перетворився на світовий фінансовий центр.
У 1924 р. відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів: 46% золотих запасів капіталістичних країн зосередилися в США. США розвернули боротьбу за гегемонію долара, проте статус резервної валюти він отримав лише після другої світової війни.
Досягнута валютна стабілізація була підірвана світовою кризою 30-х років.
Перший етап (1929-1930) ознаменувався знеціненням валют аграрних і колоніальних країн, оскільки різко скоротився попит на сировину на світовому ринку і ціни на нього знизилися на 50-70%.
На другому етапі (1931 р.) слабкою ланкою в світовій валюті виявилися Німеччина і Австрія у зв'язку з відливом іноземних капіталів, зменшенням офіційного золотого запасу і банкрутством банків. Німеччина ввела валютні обмеження, припинила платежі по зовнішніх боргах і розмін мазкі на золото. Фактично в країні був відмінений золотий стандарт, а офіційний курс марки був заморожений на рівні 1924 р.
Третій етап ознаменувався відміною золотого стандарту у Великобританії осінню 1931 р., коли світова економічна криза досягла апогею.
На четвертому етапі валютної кризи в квітні 1933 р. був відмінений золотомонетний стандарт в США - економічна криза переростала в депресію особливого роду.
На п'ятому етапі осінню 1936 р. в епіцентрі валютної кризи виявилася Франція, яка довше за інші країни підтримувала золотий стандарт.
В результаті кризи Генуезька валютна система втратила відносну еластичність і стабільність. Світова валютна система була розчленована на валютні блоки - угрупування країн, залежних в економічних, валютних і фінансових відносинах від держави, що очолює блок.
Основні валютні блоки - стерлінговий (з 1931 р.) і доларовий (з 1933 р.). До складу стерлінгового увійшли країни Британської співдружності націй, а також Гонконг і деякі держави, економічно тісно пов'язаних з Великобританією, - Єгипет, Ірак і т.д. До доларового блоку увійшли США, Канада, багато країн Центральної і Південної Америки, де панував американський капітал.
В період другої світової війни валютні обмеження ввели як воюючі, так і нейтральні країни.
2.3 БРЕТОН-ВУДСЬКА СИСТЕМА
Розробка проекту нової валютної системи почалася ще в квітні 1942 р., оскільки країни побоювалися потрясінь, подібних до валютної кризи після першої світової війни в 30-х роках.
На валютний-фінансовій конференції ООН в Бреттон-Вудсе (США) в 1944 р. були встановлені правила організації світової торгівлі, валютних, кредитних і фінансових відносин і оформлена третя світова валютна система. Прийнятими на конференції угодами (статут МВФ) вводився золотий-девізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів.
Бреттон-вудську угоду передбачали чотири форми використання золота як основи світової валютної системи:
1) збережені золоті паритети валют і введена їх фіксація в МВФ;
2) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб;
3) спираючись на свій збільшений валютний-економічний потенціал і золотий запас, США прирівняв долар до золота, щоб закріпити за ні статус головної резервної валюти;
4) з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, встановленою в 1934 р., виходячи із золотого змісту своєї валюти.
Курсове співвідношення валют і їх конвертована стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація понад 10% допускалася лише з дозволу фонду.
Вперше в історії створені міжнародні валютний-кредитні організації - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів в цілях підтримки нестабільних валют, забезпечує валютну співпрацю країн.
Під впливом США в рамках Бреттон-вудської системи затвердився доларовий стандарт - світова валютна система, заснована на пануванні долара. Долар - єдина валюта, конвертована в золото, - став базою валютних паритетів, переважаючим засобом міжнародних розрахунків, валютою інтервенції і резервних активів. Таке положення долара зумовила економічна перевага США і ослабило їх конкурентів. Опорою доларової гегемонії служив також «доларовий голод» - гострий брак доларів, що викликається дефіцитом платіжного балансу, особливо за розрахунками з США, і недоліком золотовалютних резервів.
Економічний, енергетичний, сировинний кризи 60-х дестабілізували Бреттон-вудськую систему, зміна співвідношення сил на світовій арені підірвала її структурні принципи.
З кінця 60-х років поступово ослабіла економічна, фінансово-валютна, технологічна перевага США над конкурентами. Західна Європа і Японія, укріпивши свій валютний-економічний потенціал, стали тіснити американського партнера.
Криза Бреттон-вудської системи досягла кульмінації весною і літом 1971 р., коли в його епіцентрі опинилася головна резервна валюта. Криза долара співпала з тривалою депресією в США після економічної кризи 1969-1970 рр. Криза американської валюти виразилася в масовому продажі її за золото і стійкі валюти і в падінні курсу.
Пошуки виходу з кризи завершилися компромісною Вашингтонською угодою «групи десяти» 18 грудня 1971 р. Була досягнута домовленість за наступними пунктами:
1)девальвація долара на 7,89% і підвищення офіційної ціни долара на 8,57% до 38 дол. За унцію;
2) ревальвація ряду валют;
3) розширення меж коливання валютних курсів з ±1% до ±2,25% від їх партеров і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів;
5) відміна 10%-го митного збору в США.
Вашингтонська угода тимчасово згладила суперечності, але не знищила їх. У лютому-березні 1973 р. валютна криза знов обрушилася на долар, і ціна за унцію впала до 42,22%.
Криза Бреттон-вудської валютної системи породила велику кількість проектів валютної реформи.
2.4 ЯМАЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
Угода країн - членів МВФ в Кінгстоні (січень 1976 р.) оформило наступні принципи четвертої валютної системи.
1) введений стандарт СДР замість золотий-девізного стандарту.
2) Юридично завершена демонетарізация золото: відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото.
3) Країнам надано право вибору будь-якого режим валютного курсу.
4) МВФ, що зберігся на обламаннях Бреттон-вудськой системи, покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання.
Підсумки функціонування СДР свідчать про те, що вони опинилися далекі від світових грошей. Більш того, виникли проблеми емісії і розподілу, забезпечення, методу визначення курсу і сфери використання СДР. Всупереч задуму СДР не стали еталоном вартості, головним міжнародним резервним і платіжним засобом.
Ямайська валютна реформа не забезпечила валютної стабілізації. Кредитні можливості МВФ, не дивлячись на збільшення кредитів, залишилися скромними в порівнянні з величезними міжнародними фінансовими потоками і дефіцитом платіжних балансів.
3. ВАЛЮТНІ КУРСИ І КОРВЕНТОВАНІСТЬ ВАЛЮТИ
3.1 ВИДИ ВАЛЮТ І ЇХ КОНВЕРТОВАНІСТЬ
Будь-яка національна грошова одиниця є валютою, вона здобуває цілий ряд додаткових функцій і характеристик, як тільки починає розглядатися не у вузьких рамках національної системи макроекономічних координат, а з позиції учасника міжнародних економічних відносин і розрахунків.
З погляду матеріально-речовинної форми валютою є будь-які виражені в тій чи іншій національній грошовій одиниці платіжні документи чи грошові зобов'язання, використовувані в міжнародних розрахунках. Звичайно мова йде про банкноти, казначейські квитки, різні види банківських рахунків, а також чеках, векселях, акредитивах і інших платіжних засобах.
Ці платіжні документи, виражені в різних валютах, купуються і продаються на спеціальному ринку - валютному. Попит та пропозиція на національному валютному ринку формуються в результаті зіткнення грошових вимог і зобов'язань, виражених у різних валютах, опосередковуючих міжнародний обмін товарами, послугами і рух капіталу. Наприклад, американський експортер, що продав партію комп'ютерів у ФРН за німецькі марки, бажає обміняти їх на національну валюту, тим самим формуючи попит на долари і пропозицію німецьких марок. Навпаки, американський імпортер автомобілів із ФРН буде пропонувати на національному ринку долари в обмін на марки для оплати свого контракту. [3,135][3]
Попит та пропозиція валюти формуються й у зв'язку з всіма іншими операціями, що опосередковують міжнародний обмін і знаходять своє відображення в платіжному балансі будь-якої країни. Мова йде про операції не тільки експортно-імпортних (торгових), але і неторгових (транспорт, страхування, туризм, переклади заробітної плати, пенсій і т.д.), а також про рух капіталу, як короткострокового (включаючи спекулятивні валютні операції), так і середньо- і довгострокового (надання і погашення кредитів, відтік і приплив прямих і портфельних інвестицій) і т.д.
Національний режим регулювання валютних операцій по різних видах операцій для резидентів і нерезидентів визначає ступінь так званої конвертованісті валюти.
Режим оборотності визначає 3 різновиди валют:
1. Частково конвертована валюта ЧКВ
ЧКВ може володіти внутрішньою оборотністю. Це означає, що громадяни і юридичні особи даної країни можуть без обмеження купувати іноземну валюту по курсу, що діє, здійснювати в цій валюті розрахунки із зарубіжними партнерами.
При зовнішній оборотності вільний обмін міжнародних валют на нац. Валюту діє тільки відносно іноземних громадян і юридичних осіб. Зовнішня оборотність припускає можливість вільної конверсії засобів в даній валюті на рахунки іноземних фірм.
2. Повна конвертована.
Вона включає як внутрішню так і зовнішню конвертовану. Такою ознакою володіють дуже багато валют в світі. Але тільки радий з них вважаються вільно конвертованими ( ВКВ ). ВКВ зазвичай використовується для визначення валютної ціни. ВКВ вважається вільною в тому сенсі, що ода в повному об'ємі виконує функції світових грошей.
3. Неконвертована ( замкнута ) валюта - це валюта тих країн де застосовуються жорсткі заборони і обмеження по ввезенню . обміну . продажам і покупкам валюти. Це валюта, яка функціонує тільки в межах даної країни і не обмінюється на інші іноземні валюти. Радянський і навіть російський карбованець фактично до середини 1992 р. був класичним зразком такої валюти.
Чим менше обмежень, тим більше «ринковим» є механізм формування попиту та пропозиції на валютному ринку, тим більше досконала його інституціональна організація.[ 62-66 ][4]
3.2 ВАЛЮТНІ КУРСИ ТА ЇХ ДИНАМІКА
Валютний курс - це курс (ціна) однієї національної валюти відносно іншої. Валютний курс у концентрованому виразі відображує економічний потенціал країни, ефективність функціонування господарського механізму, ступінь інтегрованості країни у світо-господарські зв'язки та інтенсивність її участі в міжнародному обміні товарів, послуг та капіталів.
Розрізняють три види валютних курсів:
1. Фіксований валютний курс - це офіційно встановлене співвідношення між нац. валютами на основі взаємного паритету. Але характерний, як ми вже з'ясували, для Бреттон-вудськой валютної системи, коли нац. Валюти всіх країн визначалися безпосередньо в золотоносних доларах США. При цьому коливання ринкових курсів валют строго обмежувалося 1%. На практиці це означало жорстку прив'язку всіх валют до долара США.
2. валютний курс, що коливається, - це валютний курс, який вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції.
3. плаваючий валютний курс - це різновид валютного курсу, що коливається, який припускає використання механізму валютного регулювання.
Система плаваючого курсу була введена за рішенням Ямайської конференції 1976 р. Як правило, державу накладає певне обмеження на ввезення, вивіз і пересилку нац. і іноземної валюти з-за кордону і за межу. Ці заходи називаються валютними обмеженнями. Як і всі ціни в ринковій економіці, так і ціни на валюту ( тобто валютні курси ) визначаються співвідношенням попиту і пропозиції.
На динаміку валютного курсу впливає також відповідна кредитно-грошова політика, яку здійснюють уряди. Ліберальна політика підштовхує кредитну експансію, спричиняє зниження валютного курсу, і навпаки, політика кредитної рестрикції або, як її ще називають, політика «дорогих грошей», породжує тенденцію до підвищення валютного курсу. На схемі 1 показане відношення валютного курсу долара США до усередненого курсу валют 24 індустріально розвинутих країн, які є членами Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), і співвідношення курсу американського долара та курсу валют нових індустріальних країн Південно-Східної Азії.