Світовий досвід і досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………
1. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ, ЇЇ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Поняття стратегії та підходи до її визначення………………………..……...5
1.2. Класифікація стратегій та їх суть…………………………………………......7
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Роль SWOT-аналізу та стратегічного аналізу в управлінні підприємством……………………………………………
2.2. Етапи стратегічного аналізу………………………………………….......
3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Необхідність стратегічного планування на підприємстві………………….15
3.2. Шляхи вдосконалення стратегічного планування…………………...……..17
3.3. Світовий досвід і досвід України у розробці і використанні стратегій розвитку підприємств в ринкових умовах господарювання……………..……..19
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………......
ВСТУП
Найважливіша проблема будь-якого українського підприємства (фірми), що працює в ринкових умовах, - це проблема його виживання і забезпечення безупинного розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні й реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі грамотно розробленої й ефективної стратегії розвитку підприємства. Стратегія є об'єктивною засадою для формування відповідей на такі важливі для підприємства питання: в якій галузі або на яких ринках повинне функціонувати підприємство; як розподілити найчастіше обмежені ресурси; як вести конкурентну боротьбу.
На даний час бізнес-середовище діяльності підприємств характеризується підвищенням складності (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі процентні ставки за кредит, зниження купівельної спроможності населення і ін.), рухливості (перехід від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової) та невизначеності (нові інформаційні технології, індивідуалізація і динамізм поведінки споживачів, посилення міжнародної конкуренції, високі вимоги до якості товарів і обслуговування та ін.). При цьому правильно розроблена, обрана і обґрунтована стратегія є частиною майбутнього успіху, чим пояснюється актуальність обраної мною теми.
Метою роботи є систематизація підходів економістів щодо трактування поняття "стратегія", аналіз стратегічного управління, виявлення шляхів вдосконалення стратегічного планування, дослідження світового досвіду та досвіду України у використанні стратегічних планів розвитку підприємства в ринкових умовах.
Для досягнення мети курсової роботи необхідно виконати наступні завдання:
- в першому розділі - на основі вивчення спеціальної економічної літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, чинного законодавства України, розкрити сутність стратегії розвитку підприємства;
- в другому - проаналізувати систему стратегічного управління на підприємстві, дослідити метод стратегічного аналізу;
- в третьому - на основі теоретичної і аналітичної роботи обґрунтувати програму дій щодо організації та вдосконалення стратегічного управління на підприємстві, розглянути досвід України в порівнянні зі світовим щодо стратегічного планування.
Предметом курсової роботи є сукупність теоретико-методичних питань ефективного стратегічного управління підприємством, а об'єктом дослідження - підприємство, яке функціонує в сучасних ринкових умовах.
1. СУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ, ЇЇ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття стратегії та підходи до її визначення
Слово "стратегія" походить від грецького strategia (stratos- військо, аgo - веду), тобто за походженням це військовий термін. Він означає військове мистецтво, що вивчає закономірності та характер війни, теоретичні основи планування, підготовки і проведення крупних військових операцій із заздалегідь сформульованими стратегічними завданнями.
Уперше термін "стратегія" запозичив у військових і використав у економіці для визначення одного із видів керівництва будь-яким комерційним підприємством А.Чендлер-молодший у 1962 році. Власне з того часу розпочався етап стратегічного планування на підприємствах в умовах ринкової економіки [20].
Зарубіжна та вітчизняна література виділяє наступні підходи до визначення стратегії підприємства:
" процесний;
" функціональний;
" інституціональний;
" концептуальний.
У відповідності до процесного підходу стратегія підприємства - це сукупність дій і рішень у процесі розв'язання стратегічних проблем підприємства, що дає змогу визначити його технологію.
Функціональний підхід визначає стратегію підприємства як сукупність видів діяльності, спрямованих на забезпечення досягнення визначених орієнтирів підприємства, тобто це діяльність по вибору сфери і способу дій щодо досягнення довгострокових цілей організації в постійно мінливих умовах зовнішнього середовища.
Інституціональний підхід - стратегія підприємства це система з безлічі елементів, що дозволяє уявити його структурну побудову. Прихильник цього підходу Х. Віссєма визначає стратегію підприємства як стиль управління (мотивований споживачами, орієнтований на майбутнє, спрямований на конкуренцію) і методи комунікації, передачі інформації, прийняття рішень і планування, за допомогою яких апарат управління і лінійні керівники вчасно приймають і конкретизують рішення, які стосуються цілей підприємницької діяльності.
Концептуальний підхід з'явився наприкінці 90-х років. У відповідності до нього стратегія підприємства - це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства й інтересів працівників і акцентує на підвищення мотивацій, зацікавленості всіх працівників у його реалізації.
Глибинну суть цього поняття можна зрозуміти, відповівши принаймні на чотири питання:
1. У якому фінансово-економічному стані і середовищі перебуває підприємство нині?
2. Який стан підприємства очікують у перспективі: бажаний чи реально можливий?
3. Які альтернативні напрямки розвитку підприємства можливі (з урахуванням його сильних і слабких сторін, загроз і можливостей середовища)?
4. Якими методами і засобами можна реалізувати вибрану стратегію?
Урахування цього дозволяє запропонувати наступне, найбільш повне визначення стратегії підприємства.
Стратегія підприємства - це систематичний план його потенційної поведінки в умовах неповноти інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості.
1.2. Класифікація стратегій та їх суть
Майбутнє підприємства в конкурентному середовищі можна описати за допомогою ієрархії стратегій, в якій виділяється три рівні: 1) головна (корпоративна) стратегія; 2) конкурентні стратегії; 3) функціональні стратегії.
Корпоративна стратегія фокусується на питаннях взаємодії підприємства з факторами макросередовища бізнесу та інтеграції її в єдиний ефективний комплекс. Ця стратегія охоплює рішення щодо вибору сфери бізнесу, взаємодії з групами впливу і є концептуальною основою розвитку підприємства.
Але існує й інша думка щодо конкурентних стратегій, яка базується на розмежуванні корпоративної та конкурентної (ділової) стратегій. Корпоративна стратегія пов'язана головним чином з рішеннями щодо масштабів підприємства, кількості географічних та продуктових ринків, які воно обслуговує. Конкурентна стратегія визначає, як підприємство конкурує на тому чи іншому ринку. Стратегії М. Портера (виробництво продукції з низькими витратами, диверсифікація, тобто спеціалізація у виробництві продукції, орієнтація (фокусування) на певні ринкові ніші і концентрація зусиль фірми в обраному сегменті) доцільно віднести до другого рівня - конкурентних стратегій.
Конкурентні стратегії деталізуються в функціональних стратегіях, що дозволяє підприємствам вирішувати конкретні задачі свого розвитку в конкретних умовах та досягати певних цілей.
Функціональні стратегії розробляються з урахуванням корпоративної стратегії. Вони включають прийняття рішень у галузі фінансів, маркетингу, виробництва, технологічних інвестицій, а також управління персоналом. Спеціалісти використовують різні підходи до виділення конкретних функцій та залежно від них пропонують набір функціональних стратегій. Але усі пропозиції можна звести до логістичного підходу управління підприємством, що відбиває фізичний аспект ланцюга "забезпечення - виробництво - розподіл - збут".
Для узгодження параметрів функціональних стратегій пропонується розробляти стратегії четвертого рівня, які мають назву "конкретні стратегії".
Конкретна стратегія - це тип забезпечуючої стратегії, яка визначається ключовими параметрами об'єкту управління, що на певному стратегічному етапі (поточний період реалізації функціональної стратегії) є пріоритетними. Ці стратегії виникають у результаті пристосування процесу поточної реалізації свідомих стратегій до реальних умов, створених зовнішнім середовищем.
Отже, для концентрації зусиль і ресурсів керівництву підприємства необхідно визначати одну головну стратегію (корпоративну). Оскільки підприємство здійснює свою діяльність в конкурентному середовищі, то воно повинно визначати свої конкурентні стратегії. Конкурентні стратегії уточнюють за рахунок яких заходів підприємство може створити свої конкурентні переваги, та бути лідером на ринку або постійно триматися на конкурентному ринку. Конкурентні стратегії за своєю сутністю та змістом залежать від сфери (галузі), де підприємство має наміри конкурувати з іншими суб'єктами ринкових відносин.
Досягнення цілей та реалізація конкурентних стратегій відбувається за рахунок функціональної діяльності працівників підприємства, які виконують певні функції. Тому така діяльність повинна бути скоординована на реалізацію конкурентних стратегій. Така координація може бути ефективно здійснена за рахунок розробки функціональних стратегій. Функціональні стратегії спрямовані на розвиток внутрішнього стратегічного потенціалу підприємства, тому такі стратегії виконують забезпечуючу роль.
Усі вони разом функціонують для реалізації стратегій та досягнення поставлених цілей. Отже, кожен об'єкт має свою власну конкретну стратегію, яка забезпечує цілеспрямованість функціональної сфери діяльності.
Таким чином, підприємство, яке орієнтується на стратегічне управління, має формувати чотири рівні стратегій, які є певним "стратегічним набором" (рис. 1.2.1)[12].
Рис. 1.2.1. Стратегічний набір підприємства
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Роль SWOT-аналізу та стратегічного аналізу в управлінні підприємством
Зарубіжна практика показує, що в умовах нестабільності зовнішнього оточення та невизначеності в ефективному функціонуванні підприємства необхідне бачення не тільки найближчої перспективи, а й передбачення майбутнього розвитку, набагато віддаленого у часі. Отож доцільно, аби система планування вітчизняних підприємств включала підсистему як поточного, так і перспективного планування.
Можна виділити такі підходи до трактування стратегічного аналізу:
- спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства;
- виконання функції управління, яка спрямована на перспективу;
- аналіз внутрішнього та зовнішнього середовищ з метою визначення напряму розвитку підприємства;
- метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними;
- оцінка стратегічного потенціалу підприємства;
- етап стратегічного управління.
Деякі автори, фахівці зі стратегічного менеджменту, ототожнюють стратегічний аналіз із SWOT - аналізом, інші подають стратегічний аналіз тільки як портфельний, треті, виокремлюючи стратегічний аналіз як вид, не окреслюють повністю його особливостей та призначення в системі стратегічного менеджменту. В іншому навчальному посібнику, розглядаючи стратегічний аналіз як окремий елемент стратегічного управління і наголошуючи на його прогнозній функції, автори, по суті, зводять його до SWOT - аналізу. Не можна погодитись і з твердженням, що "перші два етапи стратегічного аналізу - виявлення місії і цілей, а наступні три - вивчення середовища фірми", оскільки формування місії і встановлення цілей підприємства є окремим етапом "цілеутворення" процесу стратегічного планування. Що ж до наступних трьох етапів вивчення середовища фірми, то автор підтримує позицію, що стратегічний аналіз охоплює аналіз внутрішнього середовища (оцінка стратегічного потенціалу), зовнішнього середовища (оцінка стратегічного клімату/умов) і оцінку стратегічної позиції, конкурентної переваги підприємства.
SWOT-аналіз - аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії:
" сильних (Strengths)
" і слабких (Weaknesses) сторін проекту;
" можливостей (Opportunities), що відкриваються при його реалізації
" та небезпек (Threats), пов'язаних з його здійсненням.
SWOT - аналіз дає змогу оцінити поточний стан підприємства та його зовнішнього середовища. Тоді як стратегічний аналіз спрямований на оцінку перспективного стану ресурсів підприємства і сегментів ринку. На думку французьких спеціалістів, предметом стратегічного аналізу ( відповідно до ресурсного стратегічного підходу) є " стратегічні компетенції підприємства , які стосуються усієї сукупності продуктів і послуг організації та потребують особливого підходу з точки зору управління".
Порівняльна характеристика SWOT - аналізу і стратегічного аналізу за аспектами розходжень подана у табл.2.1.1.[17].
Таблиця.2.1.1.
Порівняльна характеристика SWOT-аналізу і стратегічного аналізу
Аспекти SWOT-аналіз Стратегічний аналіз
Мета оцінка поточного стану підприємства і зовнішнього середовища з метою виявлення конкурентних переваг і можливостей розвитку оцінка перспективного стану потенціалу підприємства і ринкових сегментів із метою виявлення стратегічної позиції і відповідного використання ресурсів для найкращого освоєння перспективних сегментів
Предмет аналізу внутрішнє середовище підприємства
зовнішні умови (чинники макросередовища та безпосереднього оточення) ресурси і компетенції підприємства
характеристики привабливості ринкових сегментів
Основа для формування набору альтернативних стратегій для вибору напрямку майбутніх інвестицій підприємства
Результати сильні, слабкі сторони, КФУ
можливості та загрози
ринкова позиція, конкурентоспроможність
стратегічна позиція
привабливість ринкових сегментів
Інструменти PEST-аналіз
метод експертних оцінок
конкурентний аналіз
метод порівняння
"дерево цілей"
Модель PIMS статистичний і дескриптивний аналіз
конвент-аналіз
матриця БКГ
матриця Мак-Кінзі
модель Портера статистичний аналіз
екстраполяція
концепція СЗХ
експертні оцінки
матриця Мак-Кінзі
моделювання
Періодичність проведення За потребою:
- виявлення відхилень у реалізації стратегій у процесі контролю
- протягом періоду реалізації стратегії зміна вищого керівництва підприємства
виникнення серйозної стратегічної проблеми у підприємств із ринковим спрямуванням
2.2. Етапи стратегічного аналізу
Узагальнюючи позиції закордонних і вітчизняних вчених стосовно процесу здійснення стратегічного аналізу, на мій погляд, доцільно виділити три етапи цього процесу [17].
Так, на першому етапі стратегічного аналізу, використовуючи результати портфельного аналізу, здійснюється ідентифікація стратегічного потенціалу. До стратегічних ресурсів слід віднести ті, що забезпечують підприємству стійку довгострокову конкурентну перевагу і зміцнюють його конкурентні позиції. Так на даному етапі вирішується питання визначення потенціалу стратегічного успіху. З урахуванням специфіки стратегічних ресурсів можна використовувати такі критерії їхньої ідентифікації:
- іммобільність;
- неможливість імітації;
- неможливість заміщення.
Виходячи з даних критеріїв до стратегічних ресурсів слід відносити такі, як імідж і репутація підприємства, організаційна культура, комунікаційна система, рівень компетенції персоналу тощо.
Наступний етап стратегічного аналізу допускає оцінку привабливості ринків та вибір перспективних сфер діяльності підприємства. Завданням цього етапу є розробка економічних прогнозів розвитку привабливих ринків (економічних, соціальних, політичних, технологічних умов) із метою виявлення можливих змін зовнішнього середовища, які можуть істотно вплинути на розвиток підприємства.
Привабливість ринку оцінюється за допомогою таких індикаторів, як зростання ринку (ступінь насичення, темп зростання); якість ринку (рентабельність, ЖЦР, число потенціальних споживачів); конкурентна ситуація (інтенсивність конкуренції, діапазон цінових змін); стан умов (рівень інфляції, ступінь державного регулювання, сутність нестабільності). Для оцінки чинників привабливості ринку використовується, як правильна шкала і метод експертних оцінок.
Завершується стратегічний аналіз оцінкою стратегічної позиції підприємства. Оцінка стратегічної позиції підприємства здійснюється на кожному привабливому сегменті ринку з метою виявлення відповідності можливостей підприємства його конкурентному середовищу. З урахуванням стратегічної позиції приймається рішення про використання ресурсів підприємства на тому чи іншому сегменті ринку.
3. ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Необхідність стратегічного планування на підприємстві
Незважаючи на досягнення закордонних та вітчизняних вчених актуальними залишаються дослідження, пов'язані із уточненням сутності стратегічного управління, інформаційним забезпеченням системи стратегічного планування, а також вдосконалення планування у стратегічному управлінні розвитком підприємства.
До основних проблем побудови ефективної системи стратегічного планування на підприємстві належать:
o орієнтація на короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність системного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;
o фрагментарність і відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;
o практично повна відсутність роботи на ринку, нерозробленість методично-аналітичної бази для аналізу ринку;
o нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності в інтересах власни-ків, управлінського персоналу та коллективу [13].
Необхідність стратегічного планування на підприємстві зумовлена такими умовами:
o заохочує керівництво підприємства мислити перспективно, що сприяє підвищенню ефективності стратегічного управління розвитком підприємства;
o забезпечує більш чітку координацію дій організації, що покращує організаційно-економічний механізм діяльності підприємства;
o веде до встановлення показників для подальшого контролю, що значно покращує основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства;
o змушує підприємства чіткіше визначати свої завдання та основні установки діяльності;
o більш наочно демонструє взаємозв'язки керування й обов'язки всіх посадових осіб, налагоджуючи при цьому ефективну систему управління трудовим потенціалом підприємства;
o робить організацію більш підготовленою до ринкових змін, що значно зменшує ризики діяльності та дає змогу сформулювати стратегії розвитку підприємства з врахуванням як і внутрішніх, так і зовнішніх чинників впливу.
Необхідною умовою здійснення ефективного планування на підприємстві є проведення попереднього прогнозування, зокрема довгострокового прогнозування основних тенденцій в економіці та основних напрямів розвитку галузі, прогнозування основних результатів фундаментальних науково-дослідних робіт, прогнозування потреби у продукції підприємства, прогнозування доступності ресурсів, прогнозування розвитку діяльності підприємства. Таким чином, ефективне прогнозування зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства сприяє підвищенню ефективності стратегічного планування розвитку його діяльності [16].
Формування стратегії розвитку підприємства дає змогу визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну мету його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.
3.2. Шляхи вдосконалення стратегічного планування
Розроблення стратегії розвитку підприємства повинна опиратися на такі принципи стратегічного управління:
o орієнтація на довгострокові глобальні цілі підприємства як господарчої системи та економічні інтереси його власників;
o багатоваріантність можливих напрямків розвитку, яка обумовлена динамічністю зовнішнього середовища діяльності підприємства;
o безперервність розроблення стратегії, постійна адаптація змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі;
o комплексність розроблення стратегії, узгодженість стратегічних рішень за окремими напрямками діяльності підприємства, видами ресурсів, функциями тощо [18].
Таким чином, з метою вдосконалення та підвищення ефективності стратегічного управління, формування стратегії розвитком підприємства (у динаміці з урахуванням впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища) має охоплювати такі основні складові:
1. Усвідомлення місії підприємства, яка є глобальною метою діяльності підприємства та визначає основний напрям стратегічного розвитку підприємства. Оцінка загального періоду формування стратегії, головною умовою якого є передбачуваність розвитку економіки в цілому та кон'юнктури споживчого ринку в тому числі.
2. Визначення стану зовнішнього середовища та ступеня його впливу на діяльність підприємства. Формування ефективних форм взаємодії із зовнішнім середовищем та взаємозв'язків у внутрішньому середовищі підприємства. Оцінка сильних і слабких аспектів діяльності підприємства, що визначає можливості реалізації внутрішнього потенціалу підприємства і спрямована, насамперед, на виявлення рівня його конкурентоспроможності.
3. Вибір визначаючої стратегічної моделі розвитку підприємства з урахуванням стадії його життєвого циклу.
Розроблення найбільш ефективних шляхів реалізації стратегічних цілей і політики стратегічного управління розвитком підприємства, впровадження заходів, що спрямовані на реалізацію обраного варіанта стратегічної альтернативи:
o розроблення заходів забезпечувальних (функціональних) стратегій, які визначають стратегічні цілі та основи управління окремими видами та напрямками діяльності підприємств у рамках всього періоду розроблення загальної стратегії його розвитку;
o формування політики підприємства за окремими напрямками діяльності, які відображають загальну стратегію розвитку підприємства в розрізі окремих цілей та аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства;
o розроблення системи тактичних планів ведення господарсько-фінансової діяльності;
o розроблення системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування, які передбачають впровадження нових форм, методів, технологій в управлінській і трансформаційній підсистемах, що, своєю чергою, потребує здійснення постійних перетворень у підприємстві, тобто її адаптації до змін у зовнішньому середовищі;
o розроблення системи заходів, спрямованих на зростання масштабів і прибутковості діяльності за рахунок переходу до нових форм бізнесу, тобто диверсифікацію або спеціалізацію на окремих бізнес-процесах, що може бути пов'язано як з екстенсивним, так і інтенсивним розвитком.
Таким чином, стратегічне планування є важливим елементом економічної роботи під час розроблення стратегії розвитку підприємства і становить собою набір дій та рішень, які приводять до розроблення стратегій, призначених для досягнення поставлених цілей організацій. Формування стратегії розвитку підприємства є запорукою його успішного функціонування, дає змогу забезпечити високоефективну господарську діяльність та конкурентоспроможність підприємства.
3.3. Світовий досвід та досвід України у розробці та використанні стратегічного планування розвитку підприємства в ринкових умовах
На сьогодні, основні засади і підходи до стратегічного планування на українських підприємствах запозичені переважно з розробок зарубіжних учених і практики американських, японських і європейських корпорацій з огляду на те, що досвід України у цій сфері невеликий. Безперечними лідерами у цій галузі є США і Японія.
Особливо цікавим є досвід американських компаній, які протягом більше як 30 років застосовують стратегічне управління. У великих компаніях для розроблення і реалізації стратегії створюється особлива структура управління, яка не була тотожна їх організаційній структурі. Базовим елементом цієї структури, через яку власне і реалізується стратегічний менеджмент на підприємстві щодо конкретного бізнесу, є СГЦ (стратегічні центри господарювання), які охоплюють виробничі відділення за такими ознаками: спільність ринку збуту; однотипність і взаємозамінність продукції; забезпеченість ресурсами для її розробки, виробництва і реалізації; наявність профільних конкурентів. Стратегії американських компаній націлені в основному на прискорення віддачі інвестицій і на підвищення вартості акцій.
Система стратегічного планування в Японії набагато старша і застосовується набагато ширше. Особлива увага в системі стратегічного менеджменту на японських підприємствах приділяється розробленню цілей, що складають основу довгострокового планування, а також змісту самого стратегічного плану. Японський підхід стратегічного планування орієнтований в основному на збільшення частки ринку і питомої ваги нових виробів продукції, що випускається. Відтак у японських компаніях широко застосовують такі стратегії: товарно-ринкові, маркетингу, конкуренції, інновації, експорту тощо.
Стратегічна проблематика підприємств в Україні повинна бути пов'язана не стільки з прискоренням віддачі інвестицій, з підвищенням вартості акцій чи з завоюванням нових ринків, скільки з загальною економічною кризою, критичним станом виробництва тощо. Тому йдеться, у першу чергу, про антикризове управління в умовах відсутності раціональної структури і нестабільності економіки. Тільки успішне оволодіння методами і підходами сучасного стратегічного планування з урахуванням ризику появи кризових ситуацій і його успішне впровадження дозволить підприємствам функціонувати стабільно та забезпечить їм позитивні перспективи щодо зростання [21].
Доцільність формування стратегії та запровадження стратегічного управління у практику вітчизняних підприємств обумовлюється тим, що (полягає в наступному):
" стратегія, відображаючи систему цінностей, погляди вищого керівництва підприємства, його бачення майбутнього, допомагатиме зорієнтувати персонал у потрібному напрямку;