Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Тарифна система

П л а н

ВСТУП …………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ..6

1.1. Поняття і завдання тарифної системи ……………....5

1.2. Правове регулювання тарифної системи в Україні ……………..………..11

РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ТАРИФНОЇСИСТЕМИ…………………………16

2.1. Тарифні ставки……………….16

2.2. Тарифна сітка …………....20

2.3. Тарифно-кваліфікаційні довідники ……………....22

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ ……26

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………33

ВСТУП

В умовах ринкової економіки України відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка ставиться в залежність не тільки від результатів праці працівників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виразі, який за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти і службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів, складності і важливості робіт. Особливістю застосування на підприємстві схеми посадових окладів є розробка штатного розпису ~ внутрішнього нормативного документа, де вказаний перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.

За радянських часів використання тарифної системи в цілому, і тарифно-кваліфікаційних довідників зокрема, було обов'язковим на всіх підприємствах усіх галузей економіки. В наш час вони носять рекомендаційний характер і є нормативними лише для підприємства, що їх застосовує. Слід підкреслити, що "радянське походження" тарифної системи оплати праці не робить її "пережитком минулого". І за ринкових умов потрібен універсальний регулятор, за допомогою якого можна об'єктивно виміряти, а отже справедливо відшкодувати витрати праці у вигляді її оплати. Цю роль виконує тарифна система, яка найоб'єктивніше з усіх відомих допоки механізмів забезпечує реалізацію принципу однакової оплати за однакову працю, диференціацію основної частини заробітної плати залежно від складності, якості, відповідальності праці, рівня кваліфікації працівників. Добровільне застосування практично всіма великими і середніми підприємствами всіх форм власності елементів тарифної системи вже майже 10 років підтверджує її життєстійкість і незамінність при організації оплати праці великих трудових колективів.

Метою дослідження в даній роботі є розгляд тарифної системи оплати праці з урахуванням останніх змін в законодавстві України.

Предметом мого дослідження являється тарифна система оплати праці,як засіб диференціації розмірів заробітної плати працівників, основа для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників.

Для розкриття теми курсової роботи необхідно:

- надати визначення тарифної системи;

- охарактеризувати елементи тарифної системи

- дослідити особливості тарифної системи в Україні.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТАРИФНОЇ СИСТЕМИ

1.1. Поняття і завдання тарифної

Щоб надати визначення поняття тарифної системи оплати праці необхідно спочатку розглянути поняття системи оплати праці,Оскільки тарифна система є основою оплати праці.

Отже, система оплати - це певний взаємозв'язок між показниками, що характеризують міру (норму) праці та міру його оплати в межах і понад норми праці, що гарантує одержання працівником заробітної плати відповідно до фактично досягнутими результатами праці (відносно норми) і погодженої між працівником і роботодавцем ціною його робочої сили.1

З’ясувавши суть визначення оплати праці,можливо надавати характеристику тарифні системі.

У зарубіжній та вітчизняній науковій літературі характеристика тарифної системи та її завдання здійснюється у праця Гадзевича О.І., ГоловачоваО.С.,Калина А.В, Мазманова Б.Г, Ревенко Н.Ф., Схиртладзе А.Г., Махсма М.Б Арістова В.Л., Головачов О.С.,

Так в працях Головачова тарифна система пояснюється,як сукупність норм і нормативів, які дозволяють визначити рівень кваліфікації працівників, розряд робіт і диференціювати оплату праці в залежності від складності, інтенсивності і умов праці, а також відповідальності працівника при виконання робіт. З допомогою тарифної системи установлюються співвідношення між низько і високооплачуваними категоріями трудящих.2

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).

Спеціальність відображає внутрішньо професійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія» (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар-ремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.

Кваліфікація – сукупність виробничих знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.3

В працях Бaрсукова И.В.,зазначається що тарифна система є основою організації заробітної плати працівників і будується в залежності від умов праці, кваліфікації працівників, форми оплати праці і значення даної галузі в народному господарстві.4

Проаналізувавши праці різних науковців в сфері оплати праці,а саме поняття тарифної системи можна зробити що не зважаючи на деякі відмінності в самому понятті,завдання тарифної системи являється спільним. Воно полягає в тому,що тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

У зв'язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.

Характеризуючи тарифну систему неможливо не зазначити, елементи організації тарифної системи

Організація тарифної системи оплати праці в підприємстві складається з таких основних елементів:

- формування фонду оплати праці;

- нормування праці;

- встановлення тарифної системи оплати праці;

- вибір найбільш раціональних форм і систем зарплати.5

Фонд оплати праці є джерело коштів, виділені на виплат заробітної плати виплат соціального характеру. Нормування праці – визначення необхідних витрат робочого дня виконання конкретного обсягу робіт у конкретних організаційно-технічних умовах. Нормування праці дає можливість враховувати якість праці та індивідуальний внесок працівника в загальні результати діяльності підприємства. Воно ефективне інструментом управління, з якого здійснюються планування, організація, керівництво контроль над наявними ресурсами – трудовими, матеріальними, фінансовими. Тарифна система дозволяє виокремити різноманітні конкретні види праці, враховуючи їх складність й умови виконання, тобто якість праці.

1.2. Правове регулювання тарифної системи в Україні

Правове регулювання тарифної системи оплати праці регулюються Законом України “Про оплату праці”,Кодексом законів про працю України, генеральною, галузевими (регіональними) угодами та колективним договором підприємства, установи, організації . В Законі України “Про оплату праці”, поняття тарифної системи закріплено в Статті 6. Тарифна система оплати праці.6

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; { Абзац другий частини третьої статті 6 в редакції Законів N 1766-III ( 1766-14 ) від 01.06.2000, N 2190-IV ( 2190-15 ) від 18.11.2004 } міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).7

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

{ Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Особливе місце надано тарифні системі і в Кодесі законів про працю,главі VII Оплата праці,і статті96.8

В цій статті також закріплено поняття,завданя,склад тарифної системи. Але якщо порівнювати Закон Про оплату праці і Кодекс закнів про працю,то в кодексі більш детальніше визначено формування тарифної сітки,а саме тарифних розрядів. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше ніж через три місяці після його зниження.

Посадові оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник або уповноважений ним орган має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

Більш докладніше правового регулювання тарифної сітки закріплено в Постанові КМУ “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”.9

РОЗДІЛ 2

ЕЛЕМЕНТИ ТАРИФНОЇСИСТЕМИ

2.1. Тарифні ставки

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.10

Важливою проблемою є встановлення таких розмірів тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення й підтримування фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня працівників. Тарифна частина заробітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функцію, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною. Як показує досвід, тариф, що є постійною частиною заробітної плати, має становити до 80% заробітку. Якщо змінна частина заробітку (премії, різні доплати) становить половину, а то й більше загального обсягу заробітної плати, то це свідчить про втрату основної стимулюючої ролі тарифу в заохоченні виконання більш якісної праці, підвищенні кваліфікації.

Ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).11

Установлення тарифної ставки 1-го розряду залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, рівня середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного року, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тn = Т1 • К.Д,

де Т1 — тарифна ставка 1-го розряду;

Кn — тарифний коефіцієнт даного розряду.

Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників.12 Вища ставка у робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця робітників-відрядників інтенсивніша, ніж почасовиків (діапазон 7%).

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. На основі погодинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, доплати за понаднормовані роботи та ін. Тому на всіх виробництвах, і на тих, де установлюються денні і місячні тарифні ставки, необхідно розраховувати погодинні тарифні ставки.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів, роздавальники інструментів), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.13

Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові тарифні ставки:

де – загальна чисельність робітників;

– загальна сума тарифних ставок для всіх робітників, робіт;

– загальна трудомісткість робіт, нормо-год.

Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:

Тс=Ті-Кс,

де Т1 – тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);

Кс – середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).

Тс = Тм + (Тб - Тм) • (Рс - Рм),

де Тб, Тм – тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

Рс – середній тарифний розряд робітників (робіт);

Рм – менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.14

Як вже зазначалось тарифні ставки робітників підрозділяються по кваліфікації, умовами праці,форм оплати, галузям промисловості.

Згідно з цими ознаками розрізняють три види ставок: 1) для оплати праці в нормальних умовах, 2) для оплати важких робіт і робіт у шкідливих умовах і 3) для оплати особливо важких і особливо шкідливих робіт.

В залежності від важкості роботи розмір тарифної ставки змінюється і змінюється заробітна плата. Законодавчо це закріплено в Кодексі Законів про Працю Стаття 100.15 Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я

На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

2.2. Тарифна сітка

Тарифна сітка - шкала (схема), за допомогою якої здійснюється співвідношення в оплаті праці працівників залежно від складності роботи та їх кваліфікації, тобто забезпечується більш висока оплата праці за складнішу роботу.16

Тарифний розряд - це показник ступеня складності роботи, що виконується, і рівня кваліфікації працівника. Тарифна ставка І розряду встановлює розмір оплати праці найпростішої роботи: чим складніший вид роботи, тим вищий тарифний розряд.

За допомогою тарифної сітки встановлюється співвідношення тарифних ставок між розрядами. Тарифні ставки (оклади) інших, більш високих, розрядів і груп визначаються множенням тарифної ставки (окладу) І розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду груп тарифних коефіцієнтів.17

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери,а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень у оплаті праці Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ,закладів та організацій бюджетної сфери”від 30 вересня 2002р. №1298.Цією постановою затверджено низку нормативних документів спрямованих на уніфікацію критеріїв в оплаті праці. Зокрема, затверджено єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій ;схему тарифних розрядів посад (професій) професіоналів, фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;схему тарифних розрядів посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять .18

Механізм дії тарифної сітки такий. Єдина тарифна сітка передбачає 25 тарифних розрядів і тарифні коефіцієнти від 1 до 4,51. Посадові оклади(тарифні ставки) за розрядами Єдиної тарифної сітки визначаються шляхом множення окладу (ставки) 1-го тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт (з дотриманням такого порядку закруглення: у разі, коли посадовий оклад(тарифна ставка) визначені у гривнях з копійками,цифри до 0,5 відкидаються,від 0,5 і вище – заокруглюються до однієї гривні).

Схему тарифних розрядів встановлено окремо для посад науково-педагогічних і педагогічних працівників та для посад (професій) фахівців, керівників і технічних службовців,загальних для всіх бюджетних установ,закладів та організацій.

Для першої групи,наприклад, для посади керівника вищого навчального закладу ІІІ і ІV рівня акредитації встановлено діапазон розрядів за Єдиною тарифною системою від 22 до 24; для посади вчителів (всіх спеціальностей),викладачів, вихователів - від 8 до 12 розрядів тощо.

Для другої групи працівників, наприклад ,для провідних фахівців(економіста, технолога, інженера, юрисконсульта та ін.) – діапазон

Розрядів за Єдиною тарифною сіткою встановлено від 7 до 10; для інших фахівців та технічних службовців(товарознавця,експедитора, касира, секретаря-друкарки та ін.) – від 4 до 5 розрядів тощо.

Досвід країн з розвиненою економікою показує активне використання тарифної системи як інструмента диференціації оплати праці. Застосовуються її різні модифікації. Складові елементи тарифної системи визначаються конкретною фірмою на договірній основі між роботодавцями і найманими працівниками з дотриманням державних гарантій і умов угод під дію яких підпадає та або інша фірма. Переважно застосовується єдина тарифна сітка для робітників, фахівців і службовців. У цьому виявляється уніфікуючий підхід до тарифікації різних категорій працюючих, зниження конфронтації між “синіми” і “білими” комірцями при формуванні тарифних умов оплати праці на виробничому рівні.

Характерною рисою сучасного підходу до тарифної системи є збільшення діапазону тарифної сітки. Так, в американській автомобільній корпорації застосовується 23-ступінчата тарифна сітка (Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. - 1998. - №1. - С.17). Це дозволяє ширше враховувати кваліфікацію працівників, результативність їх праці.19

В Україні праця службовців оплачується на основі схем посадових окладів.20

Стосовно працівників тарифікація робіт і робітників проводиться на підприємстві. Присвоєння робітнику кваліфікаційного розряду або його підвищення провадиться за заявою працівника, яка розглядається кваліфікаційною комісією. Комісія перевіряє теоретичні знання робітника і здачу проб. Рішення про присвоєння приймає власник або уповноважений ним орган за погодженням з профкомом. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на І розряд терміном до 3 місяців. Поновлення розряду провадиться в порядку присвоєння. Працівнику гарантується збереження присвоєного розряду. Розряд входить в умови трудового договору. отже, він може змінюватися лише за угодою сторін.

Якщо працівник не справляється з роботою за присвоєним йому розрядом, власник повинен запропонувати йому іншу, менш кваліфіковану, роботу з присвоєнням відповідного розряду. За незгодою працівника власник має право розірвати трудовий договір за п. 2 ст. 40 КЗпП України.21

Загальна пере тарифікація розрядів може мати місце лише в зв'язку з докорінними змінами в організації виробництва, наприклад, при зміні профілю підприємства, введенні нового тарифно-кваліфікаційного довідника. Подібні випадки є змінами істотних умов праці й повинні провадитися за правилами ч. 3 ст. 32 КЗпП. Працівник повинен бути попереджений про такі зміни за 2 місяці. Якщо працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах праці, то він може бути звільнений за п. 6 ст. 36 КЗпП.

Конкретний розмір окладу службовця встановлюється власником відповідно до посади і кваліфікації працівника при укладенні трудового договору (контракту). За загальним правилом власник в односторонньому порядку не може знизити посадовий оклад. Зниження можливе лише за результатами атестації і в межах "вилки" окладу за даною посадою, передбаченою штатним розкладом підприємства.

2.3. Тарифно-кваліфікаційні довідники

Тарифно-кваліфікаційні довідники (ТКД) являють собою систематизовані переліки робіт і професій, що використовуються на виробництві.

ТКД є елементом тарифної системи і виконують роль своєрідного зразка, еталона професійних вимог за різними посадами і роботами. Такі вимоги поділяються на три групи: вимоги теоретичних знань, вимог практичних навиків, ступінь кваліфікаційної підготовки (рівень освіти, необхідний мінімальний стаж роботи).22

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації ,профспілковим представником(ст. 96 КЗпП України)

На даний час основою Тарифно-кваліфікаційних довідників являється - Класифікатора професій ДК 003:2010 Чинний від 01.11.2010 р.

Цей класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб'єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

Професійні назви робіт, які наведені у цьому класифікаторі, рекомендовано застосовувати під час утворення нових назв професій та посад у зв'язку з розвитком нових видів економічної діяльності та технологій.

Класифікатор Професій забезпечує інформаційну підтримку щодо вирішення таких завдань:

- розрахунків чисельності працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупованнями різних рівнів класифікації, планування додаткової потреби в кадрах тощо; - систематизації статистичних даних з праці за професійними ознаками; - аналізу та підготовки до публікації статистичних даних, а також розроблення відповідних прогнозів стосовно зайнятості, доходів, охорони праці, освіти, перепідготовки кадрів, що вивільняються, тощо; - підготовки статистичних даних для періодичних оглядів із статистики праці, що розробляються Міжнародною організацією праці (МОП);

- вирішення питань контролю та аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору та працевлаштування громадян.

За основу розроблення КП було прийнято Міжнародну стандартну класифікацію професій (ISCO 88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), яку Міжнародна конференція статистики праці Міжнародного бюро праці рекомендувала для переведення національних даних у систему, що полегшує міжнародний обмін професійною інформацією.23

Класифікатор праці побудовано за методологічними засадами ISCO-88 стосовно положень щодо роботи та кваліфікації, структурної побудови та головних характеристик професійних угруповань.24 Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки. Професії, пов'язані з виконанням робіт високої кваліфікації, вимагають від особи кваліфікації на рівні молодшого спеціаліста.

Об'єктами класифікації в КП є професії Кодування об'єктів класифікації здійснено за фасетним методом.

У класифікаторі праці застосовано такі поняття: Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою. Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.