Технологічна карта по влаштуванню пластового дренажу підземного переходу
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра водогосподарського, промислового та цивільного будівництва
КУРСОВА РОБОТА з дисципліни „Технологія зведення будівель і споруд” на тему: „ Технологічна карта по влаштуванню пластового дренажу підземного переходу ” Шифр 4.8.7.
Рівне – 2011 |
ЗМІСТ
РОЗДІЛ I . Область застосування та технологічні вимоги. 3
- Область застосування.
3 - Харектеристика конструктивних елементів та їх частин. 3
- Склад основних видів робіт.
4 - Характеристика умов.
4 - Прив’язка техкарти до конкретних умов.
5
РОЗДІЛ II.
2. Технологія і організація
будівельного процесу.
- Вказівки що до підготовки об’єкта.
6 - Роботи, що повинні бути виконані до початку основних робіт 9
- План та розріз тієї частини споруди, де будуть виконуватись роботи
11 - Методи та послідовність виконання робіт
13 - Калькуляція трудових витрат і заробітних плат 15
- Календарний план проведення робіт та графік руху трудових ресурсів.
16 - Розбивка споруди на захватки і яруса.
17 - Контроль якості при виконанні робіт.
17 - Допустимі відхилення і способи контролю.
18 - Рішення щодо охорони праці.
19 - Заходи охорони навколишнього середовища.
19
2.12. Техніко-економічні
показники
2.13. Матеріально-технічні
ресурси
2.13.1 Потреба в машинах.
2.13.2 Потреба в експлуатації машин.
2.13.3 Потреба в матеріалах
2.14. Додатки
2.14.1 Технічні характеристики
РОЗДІЛ I
Область застосування та технологічні вимоги
- Область застосування
Технологічна карта розроблена на пластовий дренаж підземного переходу і рекомендується для застосування в мінеральних грунтах I-II групи, в якості дрен використовуються керамічні труби діаметром 150 мм з захисним фільтруючим покриттям ЗМФ з нетканого полотна.
- Харектеристика конструктивних елементів та їх частин.
Пластовий дренаж використовується для захисту підземних частин будівель і споруд, що зводяться на глинистих і суглинистих грунтах . Він виконується у виді так званої фільтруючої постілі , котру вкладають в основі споруди,що захищається (в даному випадку підземного переходу), безпосередньо на водоносний грунт. Даний вид дренажу повністю захищає споруду не тільки від підтоплення грунтовими водами , але і від зволоження капілярною вологою.
Цей тип дренажу призначений для збирання і відведення води , що підходить безпосередньо до фундаментів будівель і споруд. Він обмежує підйом рівня води вище лінії розташування дренажних труб. Дрени з фільтруючою відсипкою вкладають по периметру майбутньої будівлі чи споруди а також з зовнішньої сторони фундамента на відстані не менше 0,7 м від площини стіни, і занурюють нижче підошви фундаментів. Глибина закладання дренажу по відношенню до підлоги підземного переходу складає 0,5-1,0 м. В даному випадку глибина згідно завдання становить 4,8 м від рівня поверхні землі.
Для формування дренажних ліній використовуються дрени у вигляді керамічних труб діаметром від 150 мм із отворами на поверхні, дрени з’єднуються між собою муфтами, трійниками, відводами та іншими фасонними виробами.
Рис.1. Водозбірні отвори в дренажних трубах
а –приймання води через стик в керамічних трубах; б- отвори в керамічних трубах; 1- труба;
2- водозбірні отвори; 3- просмоленная пакля; 4- асфальтовая мастика .
Під керамічні дренажні
труби виконуємо ущільнену
Основна задача дренажної
системи – забезпечення
Завдяки гофрованій
поверхні, труби володіють достатньою
жорсткістю і при невеликій
товщині стінок витримують
Велика кількість
дрібних отворів в дренах
сприяє ефективному збору
Для запобігання залипанню
і забиванню отворів піском
і грунтом, дренажні труби
- Склад основних видів робіт.
- Розробка приямків екскаватором “драглай” або “зворотня лопата” з ковшем місткістю 0,4 м3, група грунту 2.
- Ущільнення грунту в траншеях щебенем.
- Влаштування дренажу екскаватором –дреноукладчиком потужністю 40 кВт із керамічних труб , більше 10 см.
- Монтаж всмоктуючого коллектора.
- Засипка дренажних труб щебенем з ущільненням.
- Зворотня засипка виємок.
- Характеристика умов
Ділянка відведена під будівництво підземного переходу знаходиться в м.Рівне по вул.Соборна , в центральній частині міста. Для відведення грунтових вод, було прийняте рішення запроектувати пластовий дренаж з розмірами в плані :
Група грунту II
Оскільки роботи ведуться
на вулиці з пожвавленим рухом,
Грунтові води залягають на глибині 4,6м.
- Прив’язка техкарти до конкретних умов
Рис.1.1 Схема прив’язки підземного переходу.
- Підземний перехід що будується
- Існуючі будівлі
- Існуюча дорога
РОЗДІЛ II
- Технологія і організація будівельного процесу.
2.1. Вказівки що до підготовки об’єкта.
До початку виконання основних будівельно-монтажних процесів при зведенні будинків і споруд мають бути виконані підготовчі роботи. Склад підготовчих робіт залежить від виду споруд, місцевих умов будівельного майданчика, його розташування щодо оточуючого середовища; він забезпечує як техніко-економічну ефективність наступного виконання основних будівельно-монтажних процесів, так і дотримання вимог безпеки праці та охорони навколишнього середовища.
Підготовчі роботи розподіляють на дві групи: поза майданчикові і внутрішньо майданчикові.
До позамайданчикових робіт належать процеси будівництва зовнішніх під’їзних доріг до будівельного майданчика, мереж і споруд із забезпечення енергією, водою, зв’язком, спорудження за потреби виробничої бази будівельних організацій.
До внутрішньомайданчикових робіт, комплекс яких ще визначають як підготовку майданчика, належать процеси: створення геодезичної розбивної основи будівлі; огороджування будівельного майданчика; звільнення території від дерев, корчів, валунів; знесення будинків і споруд, які не можна використати під час виконання основних робіт; забезпечення стоків поверхневих та ґрунтових вод; осушення заболочених ділянок; улаштування тимчасових будівель, доріг, інженерних мереж; створення майданчиків для складування вантажів та укрупнення будівельних конструкцій; улаштування тимчасового освітлення. Обсяги робіт з підготовки майданчика визначаються в проекті виконання робіт.
Створення геодезичної розбивної основи. Геодезична розбивна основа служить для планового і висотного прив'язування на місцевості проекту будинків і споруд та для геодезичного забезпечення на весь період будівництва.
Геодезичну розбивну основу виконують у вигляді сітки квадратів розмірами 50, 100, 200 м, осі якої є прямокутними координатами, що визначають положення будинку або споруди на місцевості. Для окремих будівель геодезичною розбивною основою можуть бути червоні лінії.
Для винесення будівельної сітки на місцевість використовують існуючу державну геодезичну (тріангуляційну) мережу (рис. 2.1, а).
Поздовжні і
поперечні осі сітки
Основні осі будівлі переносять на місцевість за методом прямокутних координат. Координатами беруть сусідні осі будівельної сітки, а перетин їх – за нуль відліку (рис. 2.1, б)
За наявності червоної лінії прив'язування до неї здійснюють, визначаючи кут β між основною віссю будівлі і червоною лінією і відстань від точки А до точки О перетину основних осей (рис. 2.1, в).
Для детального розбивання осей будинку чи споруди паралельно її контуру ставлять будівельне обнесення, на яке переносять і закріплюють основні осі, прибиваючи до дощок цвяхи та позначаючи олійною фарбою (рис. 2.1, г). Будівельне обнесення треба встановлювати на відстані не менш як 20 м від осей будівлі, щоб воно зберігалося під час виконання земляних робіт. Для лінійно-протяжних споруд (наприклад, трубопроводу) ставлять тільки поперечне будівельне обнесення, яке розміщують на прямих ділянках через 50 м, на заокруглених – через 20 м, а також на всіх пікетах і в місцях переломлення профілю. Використовують для цього інвентарні металеві конструкції із труб, кутиків тощо (рис. 2.1, д).
Рис.2.1. Схеми винесення на місцевість та закріплення будівельної геодезичної основи:
а – будівельної сітки; б – основних осей будівлі від будівельної сітки; в – основних осей будівлі від червоної лінії; г – закріплення основних осей та реперів; д – ґрунтовий геодезичний знак; є – дерев'яне будівельне обнесення; є – металеве будівельне обнесення; 1 – репери державної геодезичної мережі; 2 – будівельна сітка; 3 – осі умовної координатної сітки; 4 – будівля; 5 – червона лінія; 6 – пункти закріплення основних осей будівлі; 7 – те саме, контрольні; 8 – репер від нівелірної сітки; 9 – металева пластинка розміром 100×100×6 мм з позначками осі, вибитої керном; 10 – арматурний стрижень діаметром 12...16 мм; 11 – металева хрестовина; 12 – бетон; 13 – стояк; 14 – цвях; 15 – дошка; 16 – інвентарний елемент закріплення осі.
Звільнення території
Розбирання та знесення малоцінних будинків і споруд здійснюють ручним (напівмеханізованим), механізованим, вибуховим або комбінованим способами.
В останні роки в будівельній практиці значно зросли увага і вимогливість до застосування екологічно чистих методів, що запобігають забрудненню та зберігають довколишнє середовище. Це насамперед стосується збереження деревної рослинності, поверхневого шару ґрунту, запобігання забрудненню ґрунтових вод.
Рослинний шар ґрунту на площі майбутньої земляної споруди зрізають на глибину 15...25 см бульдозерами або автогрейдерами, збирають у відвали для подальшого використання з озеленення і благоустрою об'єкта, що будується, або на іншій території.
Відведення поверхневих та ґрунтових вод. Поверхневі води, які утворюються від атмосферних опадів і танення снігів, відводять з території будівельного майданчика, влаштовуючи з нагірної сторони майданчика водовідвідні канави, лотоки, обвалування або систему підземних Дренажів. Поверхні будівельного майданчика, складських і монтажних майданчиків планують так, щоб вони мали уклони, спроможні забезпечити відведення поверхневих вод.
Підземні закриті дренажі виконують із застосуванням трубчастих елементів (дрен) діаметром 125...300 мм із отворами на поверхні, по яких вода стікає у відведені місця. Такі дренажі більш ефективні, оскільки в трубі швидкість потоку води вища, ніж у дренувальному матеріалі. Як дрени використовують: труби гончарні (керамічні.Труби засипають дренувальним матеріалом (піском, щебенем, гравієм). Дно дренажу повинно мати уклон не менш як 0,5 %.
Улаштування тимчасових інженерних мереж. Для потреб будівництва доцільно використовувати постійні інженерні мережі. Якщо такої можливості немає, влаштовують тимчасові водопровідні та електромережі і використовують пересувне устаткування для забезпечення будівництва теплом, парою і стисненим повітрям.
Тимчасовий водопровід улаштовують зі сталевих труб діаметром 25... 150 мм, рідше з азбестоцементних діаметром 50...200 мм і чавунних. Труби закладають нижче глибини промерзання ґрунту, а якщо глибина менша, то утеплюють теплоізоляційними матеріалами (шлаком, пінопластом та ін.). Якщо тимчасовий водопровід використовуватиметься тільки влітку, достатньо покласти труби на глибину 30 см або на поверхні ґрунту, забезпечивши їхній захист від механічних пошкоджень.
Тимчасове електропостачання високої і низької напруги забезпечують, як правило, на повітряних підвісках проводів. Кабельні мережі влаштовують тільки тоді, коли відкриті електропроводи неможливо застосовувати за умови безпеки виконання будівельно-монтажних робіт. Для тимчасового забезпечення майданчика електроенергією використовують пересувні електростанції, підвісні трансформаторні підстанції, переносні опори тощо.
Електроенергія між споживачами на будівельному майданчику розподіляється комплектно-блоковими трансформаторними підстанціями.
Тимчасові тепломережі залежно від рівня залягання ґрунтових вод можуть бути наземними або підземними з відповідною теплоізоляцією, їх улаштовують для опалення тимчасових будівель, гарячого водопостачання та інших виробничих потреб. Труби укладають з уклоном 0,02...0,03 % для стікання конденсату. Для отримання гарячої води та пару використовують (якщо немає можливості отримати ці енергоресурси від постійних котелень) пересувні котельні установки на мазутному або на твердому паливі.
Для забезпечення виробничих потреб стисненим повітрям улаштовують стаціонарні або розміщують пересувні компресорні установки, а для забезпечення киснем і ацетиленом за потреби – кисневі й ацетиленогенераторні станції. Від стаціонарних установок до виробничих споживачів стиснене повітря підводять сталевими трубами, а від тимчасових – гумовими шлангами діаметром 20...40 мм. Для відведення конденсату зі сталевих трубопроводів їх укладають з уклоном 0,005...0,01 % у напрямку руху повітря. Газ подають прогумованими шлангами (на відстань не більш як 20 м), розміщеними у відкритих дерев'яних коробах.
Розміщення тимчасових будівель. Для обслуговування будівельного виробництва і робітників на будівельному майданчику розміщують культурно-побутові (їдальні, душові, медпункти, приміщення для обігрівання робітників тощо), адміністративно-господарські (контори, пожежні, прохідні) й виробничі (майстерні, навіси, склади тощо) тимчасові будівлі.
2.2 Роботи, що повинні
бути виконані до початку
Безпосередньо перед виконанням основних робіт, що містять розроблення та транспортування ґрунту, відсипання його та ущільнення, підчищання дна та укладання дрен, треба виконати ряд підготовчих робіт: очищення території, зняття асфальтового покриття, відведення поверхневих вод, геодезичне розбивання, улаштування шляхів, освітлення, розробки котловану. У процесі виконання земляних робіт проводять допоміжні роботи з водовідливу, водозниження, штучного закріплення ґрунтів, захищення виїмок від ґрунтових вод, улаштування кріплень виїмок і т. ін.
Геодезичний контроль при улаштуванні виїмок. Розбивання виїмки (наприклад, котловану) починають з виносу та закріплення в натурі основних осей будівлі відповідно до робочих креслень.
Навколо майбутньої виїмки поза її габаритами влаштовують огорожу (суцільну чи з розривами) із стовпчиків, до яких із зовнішнього боку прибивають горизонтальні дошки 25...30 см завширшки й 5 см завтовшки. Верхню грань дощок установлюють за нівеліром. Кінці стовпчиків зрізують урівень з верхнім ребром дошки. На огорожу переносять за допомогою теодоліта основні розбивні осі і закріплюють їх цвяхами. Між протилежними дошками огорожі по позначених точках натягують дріт (вісь). Опускаючи з перетину осей висок, визначають потрібну точку на дні котловану. Контролювати точність виїмки ґрунту з котловану можна за допомогою візирок (рис. 4). Розміри котловану зверху та знизу позначають добре видимими кілочками. Для пропускання машин під час розроблення котловану в огорожі влаштовують розриви.
Розробляючи
ґрунт у виїмках простої
Анкерне кріплення стінок котлованів (рис. 2.2) складається зі стояків та закладок, розміщених у котловані, дерев'яних чи металевих тяг та паль, розміщених за межами котловану на відстані, м,
b≥h/tgφ
де h — глибина котловану, м; φ — кут природного укосу, град.
Щоб анкерні тяги не заважали переміщенню людей, їх слід улаштовувати трохи нижче поверхні ґрунту.
/ — забирка з дощок; 2 — стояк; 3— паля; 4 — анкерна тяга; 5 — засипка;
Якщо глибина котловану більше ніж 3...4 м, палі додатково розкріплюють поздовжнім поясом — обв'язкою з двотаврових балок на відстані не менше ніж 0,5 м від верху котловану. У пояси упирають поперечні розпори, розташовуючи їх через 4...6 м уздовж осі котловану .Для передавання навантаження від палей на розпори між кожною палею та балками обв'язки встановлюють сталеві клинки. У разі великої глибини котловану (більш як 10... 12 м) та значного бокового тиску ґрунту розпори встановлюють по висоті в кілька ярусів.
Розпори роблять із труб діаметром 30...40 см і більше чи металевих профілів, складених із двох швелерів або чотирьох кутиків, з'єднаних накладками за допомогою електрозварювання.
Конструкція розпорів розсувна (телескопічна). Розкріплюються вони сталевими клинами чи спеціальними гідравлічними домкратами.
2.3 План та розріз тієї частини споруди, де будуть виконуватись роботи
2.4
Методи та послідовність
Роботи по влаштуванню дренажу проводяться на готовій розпланованій поверхні дна котловану. Спочатку помічник машиніста і робітник 3-го розряду, встановлюють упори і натягують направляючий трос. Після розкладки у кожного пікета по 2 упора, помічник машиніста ставить спеціальну рейку на пікетний кілок і відмічає на рейці висоту упора, робітник встановлює упор , висуває стержень на вказану висоту і фіксує її. Встановивши всі основні упори , помічник машиніста і робітник забивають на відстані 10-12 м від нульового пікету металевий стовпчик і закріплюють направляючий трос.
Помічник машиніста натягує трос з допомогою лебітки, а робітник навішує його на упори і встановлює між основними упорами проміжні.
Машиніст встановлює екскаватор в напрямку дрени, після заглиблення і розробці 5-6 м дрени по проектним відміткам машиніст зупиняє екскаватор. Робітники 5 і 4 розряду ущільнюють грунт в місці з’єднання дрени і колектора щебеневою підсипкою і приєднують дрену до колекторного трубопроводу. Робочий 3 розряду під час з’єднання дрени з колектором, забезпечує трубоукладач екскаватора ЗМФ і завантажує бункер керамічними трубами. Робочі 5 і 6 розряду вручну вкладають труби на довжину 5-6 м до лотка трубоукладача.
При розробці екскаватором траншеї до проектної відмітки по всій довжині дрени робочий 4 розряду подає керамічні трубки по лотку трубоукладача в траншею, робітник 5 розряду , знаходиться в бункері, підганяє торці труб з допустимим зазором, захищає стики полосками ЗФМ або слідкує за якістю покриття трубопровода.
Крім управління робочим органом по направляючому тросу , дреноукладач МД-4 може працювати в режимі дистанційного керування. Для цього по осі дрени за колектором встановлюють теодоліт , його оптичній осі задається проектний ухил і на робочому органі дреноукладача фіксується індикаторна марка. Оператор наглядає за її положенням відносно оптичній осі теодоліта, подає тумблером пульта сигнал, регулюючи висотне положення робочого органу.
В місці приєднання дрени до колектора траншею розробляють з недобором грунту над трубами колектора на 5-15 см. Робітник відриває трубу колектора ущільнюючі грунт в місці спряження і приєднує дренажну трубу до колектора.
Спосіб приєднання дрени до колектора залежить від наявності з’єднувальної арматури. Найбільш надійні і якісні з’єднання досягаються при використанні пластмасових трійників. Трійники вкладають в лінію колектора в місцях приєднання дрен.
При відсутності трійників в керамічних трубах колектора і дрени пробивають отвори, і дренажну трубу приєднують до колекторної в нахлест (зверху). Вільні отвори трійника і керамічної труби закривають кінцевою заглушкою. Стики з’єднання покривають захисними фільтруючими матеріалами, а засипку навколо спряження втрамбовують. Схему приєднання дрени до колектора показано на рис.2.3.
Рис 2.3. Схема приєднання дрени до колектора
- – труба колектора
- – втулка або трійник
- – дренажний трубопровід
- – ущільнений грунт присипки
- – грунт зворотної засипки
- – кінцева заглушка
- - упор
При завершенні робіт по укладанню дренажних труб і їх приєднанню до колектора, виїмки засипають фільтруючим матеріалом (щебенем) фракції не більше 16 мм товщиною 300 мм . З верху дренуючий шар засипають раніше вийнятою землею. Засипку дрен проводять акуратно, так щоб не порушити з’єднання.
2.5 Калькуляція трудових витрат і заробітних плат
№ |
Норма-тивне джерело по ДБН |
Назва робіт |
Вимірник |
Обсяг робіт |
Середній розряд виконавців |
На одиницю |
на весь обсяг | ||||
Тарифна ставка грн-коп |
Норма часу Люд.год Маш.год |
Розцінка грн-коп |
Вартість грн-коп |
Трудомісткість | |||||||
Люд.год Маш.год |
Люд.дн Маш.зм | ||||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
1 |
1-13-2 |
Розробка грунту екскаватором з ковшом місткістю 0,4 м3, група грунту II. |
1000 м3 |
0,162 |
2 |
11,33 |
65,86 53,55 |
746,19 |
120,88 |
10,66 8,67 |
1,3 1,05 |
2 |
11-1-2 |
Ущільнення грунту щебенем |
100 м2 |
2,34 |
2,8 |
12,22 |
11,52 1,39 |
140,77 |
329,41 |
26,95 3,25 |
3,28 0,39 |
3 |
1-110-11 |
Влаштування дренажу екскаватором –дреноукладчиком потужністю 40 кВт із керамічних труб більше 10 см. група грунту II |
1000 м |
0,468 |
3,1 |
12,60 |
276,73 44,37 |
3486,79 |
1631,81 |
129,5 20,76 |
15,8 2,53 |
4 |
1-217-1 |
Монтаж всмоктуючого коллектора |
100 м |
0,75 |
1,3 |
10,74 |
76,28 18,14 |
819,24 |
614,43 |
57,21 13,6 |
6,97 1,65 |
5 |
11-3-3 |
Улаштування ущільнених самохідними
котками підстилаючи шарів- |
1 м3 |
70,2 |
2,5 |
11,89 |
4,7 0,77 |
55,88 |
3922,77 |
329,94 54,05 |
40,23 6,59 |
6 |
1-27-5 |
Зворотня засипка приймків бульдозером ДЗ-18 потужністю 79 кВт група грунту II |
1000 м3 |
0,040 |
3,5 |
13,25 |
10,37 10,37 |
137,4 |
5,496 |
0,42 0,42 |
0,051 0,051 |
| |||||||||||