Технологія потокового виробництва свинини. 4

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

 

 

 

 

 

 

Кафедра технології виробництва 

продукції тваринництва

 

 

 

КУРСОВОЙ ПРОЕКТ

на тему: “ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ”

 

 

з дисципліни: ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА

Виконала:

студентка 4 курсу   2 групи

 

 

Перевірив:

 

 

 

ХЕРСОН – 2013       

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2

ВСТУП 3

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРОДИ П’ЄТРЕН 4

1.1 Історія виведення породи п’єтрен 4

1.2 Біологічні особливості породи п’єтрен 4

1.3 Зв’язок  продуктивності породи п’єтрен свиней з конституцією 4

1.4 Племінна  робота з тваринами породи п’єтрен 5

2. ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО  ВИРОБНИЦТВО СВИНИНИ 6

2.1 Основні  параметри роботи підприємства 6

2.2 Дільниця  холостих і поросних свиноматок 9

2.3 Дільниця  підсисних свиноматок 12

2.4 Дільниця  дорощування молодняку 14

2.5 Дільниця  відгодівлі свиней 16

2.6 Технологія  вирощування ремонтного молодняку  свиней 18

3. ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ГОСПОДАРСТВА  ВИРОБНИЧИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ І КОРМАМИ 19

4. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА  ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ 23

5. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ  ЗАХОДИ НА СВИНАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 28

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ 30

 

 

 

ВСТУП

 

Свинарство  є галуззю сільськогосподарського виробництва, яка забезпечує населення  багатьох країн світу цінними  продуктами харчування. Останнім часом спостерігаються тенденції до нарощування виробництва м’яса саме за рахунок свинарства як найбільш скоростиглої галузі.

Сучасне свинарство в більшості цивілізованих  країн світу характеризуються динамічним розвитком, оволодінням енергоекономними технологіями, збільшенням виробничих потужностей, а також постійним  підвищенням продуктивності тварин, що сприяє стабільному нарощуванню  дешевої високоякісної свинини [1].

На даний  час в Україні виробництвом свинини  займаються в основному дві категорії  товаровиробників: присадибні господарства населення і сільськогосподарські підприємства. При цьому в присадибних господарствах до останніх 2-3 років утримувалось 62-65 % свинопоголів'я від загальної кількості.

Соціально-економічні умови, що склалися за останні роки, ставлять перед галуззю завдання, вирішення яких зможе забезпечити  внутрішню потребу у високоякісній  свинині, а також покращити її конкурентоспроможність і використання в якості додаткових джерел валютних надходжень до бюджету країни [1].

Отже, на сьогоднішній день, продуктивність свиней значною мірою залежить від  рівня селекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. У цей комплекс входять: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку з використанням сучасних методів відбору та добору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на одиницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРОДИ П’ЄТРЕН

1.1 Історія виведення породи п’єтрен

 

Виведена  в Бельгії у провінції Брабант  у результаті тривалого відбору  найбільш м'ясних помісних свиней, одержаних  від схрещування беркширської, великої  білої та деяких інших порід, а  також, мабуть, виявленням мутантів, що виникли внаслідок спорідненого парування. Офіційно порода визнана в 1920 р., однак протягом тривалого періоду не набувала господарського значення і практично зникла під час другої світової війни. Повторно її почали розводити в 1950 р., і з того часу вона стала поширеною в усіх країнах світу. Значного поширення й подальшого розвитку порода набула у Франції, куди завезена в 1955 р

 

             1.2 Біологічні особливості української м’ясної породи свиней

 

 

     У селекційній роботі при формуванні лінійної структури модельних тварин враховані рівень стресчутливості молодняку проміжних генерацій та їх імуногенетична характеристика за 27 антигенами 10 генетичних систем груп крові. Продуктивність тварин: багатоплідність свиноматок у середньому на опорос — 10,2—11,5 поросяти, маса гнізда — 180—202 кг, вік досягнення підсвинками живої маси 100 кг — 175—180 днів, середньодобові прирости — 724—850 г, затрати корму на 1 кг приросту — 3,46—3,93 к. од,, маса окосту — 10,5—11 кг, товщина шпику — 24—25 мм, вихід м'яса — 60—61%. М'ясо й сало мають високу якість і добрі смакові властивості. 

          Розвиток дорослих кнурів характеризується живою масою в межах 310-340 кг, довжиною тулуба у середньому 184 см, матки — відповідно 230-250 кг та 169 см, багатоплідність — 10-11,6 поросят, великоплідність 1,31 кг, скоростиглість 170-180 днів, вихід м’яса 58-60%, товщина шпику 21-25 мм, маса окосту 11,0 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 780-820 г, витрати корму 3-3,5 корм. од. на 1 кг приросту. [4]

Підсвинки досягають живої маси 100 кг за 175 -185 днів. При цьому середньодобовий  приріст становить 740-820 г, витрати  корму  на 1 кг приросту 3,5 -3,8 к.од. довжина  туші -96 см , товщина шпику – 24 – 26 см, маса окосту – 11- 11,2 кг, площа «м’язового вічка » - 36 см2 . Свиней зазначеної породи можна відгодувати до мясних кондицій ,одержуючи живу масу 130 кг і більше . [5]

1.3 Зв’язок продуктивності  української м’ясної породи свиней з конституцією

 

Конституція розвивається в процесі росту  організму . Вона залежить від умов годівлі і утримання , характеру  господарського використання тварин і  племінної роботи з ними . [4]

Свині української  м’ясної породи міцної конституції, відрізняються від інших порід  більш гармонічною тіло будовою. Голова невелика, легка, злегка витягнута. Лоб середньої величини. Вуха невеликі, злегка звисають вперед. Шия середньої  довжини, товста, без переходів при  з’єднанні з головою і тулубом. Груди глибокі та широкі, плечі  широкі, рівні, без перехватів за лопатками  Спина пряма, довга, широка, припускається  незначна арко подібність . Живіт рівний, не звислий, але й не підтягнутий. На ньому рівномірно розташовані  не менше 12 сосків. Зад широкий, довгий, прямий, злегка звислий. Окости округлі  й м’ясисті. Кінцівки середньої  довжини, з добре розвинутими  м’язами, міцні, без складок шкіри, правильно поставлені. Шкіра біла, припускаються невеликі плями на голові та хребті, без складок (складки  знижують міцність конституції), рівномірно обросла щетиною. Свині витривалі, добре пристосовані до кліматичних умов півдня України.[3]

Важливе значення має конституція при  вдосконалені існуючих та створення  нових порід, вдосконалення існуючих. Конституція тісно пов’язана  зі здоров’ям  свиней.

Вона  відображає відповідність фізіологічних  особливостей організму тими умовами  в яких існує тварина і поряд  з тим є показником здоров’я, міцності тварин .

Незбалансований раціон холостих та поросних свиноматок є причиною народження відсталих  в рості поросят, а в подальшому сприяє розвитку тварин з ніжним типом  конституції .

                      1.4 Племінна робота з тваринами української м’ясної  породи

До складу української м’ясної породи входять три апробовані внутрішньопородні заводські типи (центральний, харківський і асканійський).

Свиней  центрального типу полтавської селекції УМ породи розводять у восьми племінних  господарствах, із яких два племінні заводи: СГК "Шаболат" Одеської області  та ДГ "Еліта" Миронівського Інституту  пшениці ім. В. Ремесла УААН. Інші шість племрепродукторів цього типу є їх дочірними господарствами.

Загальна  кількість основних кнурів центрального типу полтавської селекції — 61 голова, об’єднані вони в п’ять ліній; основних свиноматок налічується 516 голів, які належать до восьми родин.

У шести  племгосподарствах, із яких три племзаводи, розводять свиней харківського типу УМ породи. Кращим племінним господарством  у харківському типі є племзавод  ТОВ "Агро-Овен" Дніпропетровської області.[4]

Враховуючи високі репродуктивні  якості свиноматок української м'ясної  породи, слід ширше використовувати  тварин цього генотипу у системах гібридизації не тільки як батьківської, а й материнської форми, що сприятиме збільшенню виробництва свинини. Потрібно також постійно оцінювати тварин за власною продуктивністю і якістю нащадків та на поєднуваність із спеціалізованими генотипами для одержання породолінійних і міжлінійних гібридів.[4]

У систему  племінної роботи з українською  м’ясною породою свиней у стаді племрепродуктора входить:

1. Застосування  методів добору і підбору, що сприяє закріпленню і подальшому розвитку спадкоємних і продуктивних якостей.

2. Спрямоване  вирощування високоякісного молодняку.

3. Створення  належних умов годівлі і утримання.

 

2. ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО  ВИРОБНИЦТВО СВИНИНИ

 

Технологія одержання свинини  у спеціалізованих господарствах  ґрунтується на потоковому способі виробництва, при якому передбачається безперервний і рівномірний випуск протягом року через певні проміжки часу, однакової кількості продукції (відгодівельних свиней чи молодняку в репродукторних господарствах). Вона передбачає: формування однорідних груп свиноматок, осіменіння та опороси кожної групи в певний період, розподіл тварин за статево-віковими групами, утримання створених груп у спеціалізованих приміщеннях. При потоково-цеховій системі виробництва свинини виділяють чотири цехи: цех холостих свиноматок; цех опоросу, підсисних свиноматок та поросят-сисунів; цех дорощування молодняку; цех відгодівлі.

За кількістю  вирощеного й відгодованого молодняку за рік свинарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним ритмічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи: невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до 108 тис. голів.

Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологічних процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; високий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація техно-логічних операцій; наукова організація праці.

Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів’я, потужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та годівлі технології можуть різнитися між собою, але мінімальні вимоги до показників виробництва залишаються стабільними[10].

 

 

2.1 Основні параметри  роботи підприємства

 

Щоб виконати завдання підприємства ─ 1369 ц свинини в живій масі, необхідно з відгодівлі зняти та здати на м’ясо , голів з середньою живою масою 125 кг:

1369т / 0,125 = 10952 голів

На відгодівлю повинно бути поставлено, голів (санітарний брак - 1%, а збереженість - 99%):

10952 – 99%

х – 100%                                         

Санітарний брак підсвинків за період дорощування-11%, відповідно збереженість-89%. Кількість відлучених поросят, що буде переведено на дільницю дорощування  становить:

11063голів – 89 %

х – 100 %                                        

Щорічне одержання поросят при опоросі  визначаємо з урахуванням їх санітарного браку в підсисний період (9%).

12430 голів – 91%

х – 100%                            

Одержана величина є вихідною для  визначення кількості нормальних опоросів. Згідно з проектним завданням, багатоплідність технологічних ♀ дорівнює 11 голів на опорос, тому протягом року буде одержано:

Репродуктивний  період ♀ визначаємо  за  формулою:

П = Т_пор. + Т_під. + Т_хол. ,   де:                   П = 114 + 60 + 21 = 195 днів

Т_пор. –   тривалість  періоду поросності,  днів;

Т_під.  – тривалість  підсисного  періоду,  днів;

Т_хол.  – період від відлучення поросят до запліднення свиноматки, днів.

_{Загальне  поголів’я ♀ на комплексі прямо  пропорційне його потужності, тривалості репродуктивного  періоду і обернено пропорційне показникам ефективності використання ♀ :}

,  де      (3.2)   М  =

О – потужність свинарського підприємства, гол;

П – репродуктивний період, днів;

Т – коефіцієнт  заплідненості ♀;

Д – вихід  ділових поросят;

Кд –  коефіцієнт збереженості підсвинків за період дорощування;

Кв –  коефіцієнт збереженості молодняку  за період відгодівлі.

Показником  ефективного використання маточного  поголів’я є кількість опоросів на ♀ за рік (в середньому по стаду):

;   де                                        А =

А – кількість  опоросів на ♀ за рік;

Т – коефіцієнт заплідненості ♀;

П – репродуктивний період, днів;

Крок  ритму залежить від розміру технологічної  групи підсисних ♀. Свинарник-маточник, складається з двох ізольованих секцій по 30 станків у кожній.

Середня кількість опоросів, які припадають на одну добу, становить:

Таким чином, в одній секції свинарника-маточника  опорос буде тривати:

Після визначення розміру технологічної групи  підсисних свиноматок можна розрахувати розміри технологічних груп інших статево-вікових груп (табл. 1):

1) технологічна група глибокопоросних  свиноматок під час постановки  на опорос (з врахуванням 9% аварійних  опоросів) складається із 40свиноматок

(40 підсисних свиноматок + 4 (10%), які опоросилися аварійно);

2) технологічна група умовно  поросних свиноматок (яких запліднюють  за крок ритму) з урахуванням прохолосту (19%) складається з 52 голів

(44 голів + 8 (19%));

3) технологічна група новонароджених  поросят складається з 440 голів

(40 свиноматок * 11 новонароджених поросят),

а до відлучення зменшується на 9% (відхід за період), або на 40 голови, і становить 400 голів;

4) технологічна група на дільниці  дорощування з урахуванням санітарного  браку за даний період (11%) становитиме 356 голів

(400 голів – 44 голів (11%));

5) технологічна група на дільниці  відгодівлі складається із 352 голів

(356голів - 4 голів (1%)).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. - Розміри технологічних груп свиней на виробничих дільницях

Статево-вікові групи	Розмір технологічної групи на початок Періоду	Санітарний брак		Розмір технологіч-ної  групи на кінець періоду	Середній розмір технологічної групи
		%	голів
Умовно поросні ♀	52	19	8	44	48
Поросні ♀	44	-	-	44	44
Підсисні ♀	40	9	4	40	40
Поросята-сисуни	440	12	4	400	420
Поросята на дорощуванні	400	11	44	356	378
Молодняк на відгодівлі	356	1	4	352	354

2.2 Дільниця холостих  і поросних свиноматок

 

Для технологічної  групи ♀ період умовної поросності становить 32 днів. На дільницю підсисних ♀ глибокопоросна ♀ переводиться на 108 добу. Період утримання явно поросних ♀ становить:

114 - (32+ 6)=76 днів.

Визначаємо, яка кількість технологічних  груп ♀ буде постійно знаходитися  на дільниці. Цикл складається з  двох частин:

- періоду  зайнятості тваринами:(32днів умовної поросності + 76 днів явної поросності = 108 днів);

- часу на  виконання робіт по санації  і ремонту приміщення.

Кількість технологічних груп на дільниці:

_{кількість ♀, що йтимуть на парування за 1 день:}

_{група холостих ♀ (буферна  група) на комплексі:}

_{4* 21 = 84 голів}

Таблиця 2. - Основні параметри діяльності дільниці холостих і поросних свиноматок

Показники	Кількість
	за ритм	за рік
Крок ритму виробництва, діб	12                1560
Кількість технологічних груп на дільниці, голів	11
Розмір технологічної групи умовно поросних ♀	52	18980
Холостих ♀ , %
Холостих ♀ , голів	8	2920
Розмір технологічної групи явно поросних ♀, голів	44	16060
Сформовано технологічних груп ♀	11	33
Постійне поголів’я умовно поросних ♀	139
Постійне поголів’я явно поросних ♀	297
Постійне поголів’я холостих ♀	84
Постійне поголів’я ♀ на дільниці	520
Типове приміщення місткістю, голів	1200
Потреба в приміщеннях	1

 

Сформовано  технологічних груп ♀ за рік:

365/12 = 30 раз

Постійне поголів’я умовно поросних ♀:

(52 голови*(32 днів : 12 днів)= 138голови)

Постійне поголів’я явно поросних ♀:

(44 голови*(81 днів:12днів) = 297 голів)

Постійне поголів’я ♀ на дільниці:

(84+139+297 = 520 голів)

Розрахунок  поголів’я ♂:

За розрахунками буде запліднено за рік 33 технологічних груп ♀ по 53 голів в групі, тобто 1716 голів. При двократному заплідненні для цього потрібно 3432 робочих доз сперми (2*1716).

Використовуємо  ♂ плідників у режимі 1 раз  у 4 днів.

Середній  об’єм еякуляту-250 мл. Всього за рік  від 1 ♂ можна взяти сперми:

365 / 4 = 91 рази

При розмірі  робочої дози сперми 150 мл від одного ♂ за рік можна одержати робочих доз:

Поголів’я ♂ буде становити:

Для гарантованого  забезпечення спермою необхідно планувати 42 % резервних ♂ (1 гол.).

Для нормального  функціонування підприємства необхідно мати 2 основних кнурів-плідників. Перевірювані ♂, яких привчають до роботи, з врахуванням їх якості, досягають 50 % кількості основних, тобто 1 голів.

Загальна кількість ♂ – 3 голів (2+1).

На циклограмі відображаємо зайнятість дільниці холостих та поросних, з врахуванням кроку  ритму та санітарного розриву  на даній дільниці.

В цьому цеху займаються відтворенням стада, виявляють свиноматок в охоті, осіменяють їх після цього утримують  в індивідуальних станках протягом 2-х, 3-х днів. Перші 30-33 дні після осіменіння свиноматки вважаються умовно поросними. За цей час виявляються незаплідненими від 20 до 30% маток. Їх переводять на повторне осіменіння, або вибраковують. Кнурів утримують індивідуально, або групами по 2-3 голови. Площа станка на одну голову 7 м2, температура приміщення на рівні 17-18 С, відносна вологість повітря 65-75%.

Техніка осіменіння передбачає визначення охоти  у свиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6.00 годині ранку й о 17.00 годині вечора. Час осіменіння молодих  свинок - через 36 годин від початку  охоти, дорослих - через 24 години. Початок  охоти вважається середина проміжку від часу, коли свиноматка останній раз не прийняла кнура і прийняла перший раз .Якщо час осіменіння випадає на нічний період, то можна осіменять ввечері цього ж дня або зранку наступного дня.

Групу холостих свиноматок формують за рахунок свиноматок, від яких відлучили поросят і  які не запліднилися після осіменіння. Їх утримують в групових станках. Норма площі станка на холосту і поросну свиноматку досягає 1,9 м2 при глибині станка до 3,5 м. Станки обладнують годівницями шириною по верху бортика 50 см, по низу при прямокутному і трапецєподібному-50 см, висота переднього бортика-25, фронт годівлі - 45 см. З боків біля свинарника обладнують вигули для холостих і поросних свиноматок з розрахунку 5 м2 на голову. Норми використання води на одну голову за добу 25 л, в тому числі 12 - для напування і 7 л для миття годівниць та прибирання приміщень. Вихід гною від свиноматок за добу становить 18 кг( 9 кг калу+8 кг сечі+1 кг підстилки). У свинарниках для холостих і поросних свиноматок оптимальними є температура повітря в межах 13-19 С та відносна вологість 40-75 %[11].

На даній дільниці з комбікормом згодовують білково-вітамінні-мінеральні концентрати фірми «Дельта Фидс ». БМВД для холостих і супоросних свиноматок використовується в раціоні свиноматок в період після відлучення поросят до опоросу. Склад і норми введення разработивают з урахуванням потреб організму свиноматки в період відновлення після лактації і супоросних період. БМВД для холостих і супоросних свиноматок забезпечують:

• збалансованість раціону по білку, амінокислот і енергії, вітамінам, Ca / P та ін мікро-і макроелементів;

• високе багатоплідність свиноматки;

• профілактику порушень ембріонального розвитку потомства;

• народження міцних здорових поросят;

• профілактику порушень обміну речовин  і збочення апетиту;

• пролонгацію продуктивного періоду свиноматки[13].

2.3 Дільниця підсисних  свиноматок

 

Технологічні групи глибокопоросних  ♀ з інтервалом, рівним кроку ритму виробництва, надходять на дільницю поросних

Час, протягом якого секція (сектор) зайнята тваринами, становить 6+12+60=78 дня і є періодом зайнятості приміщення тваринами.

 

6 днів	12 днів	60 днів
глибокопоросна ♀	тривалість опоросу в одній  секції	підсисна ♀

 

Кількість технологічних груп визначають на дільниці:

Постійне  поголів’я глибокопоросних ♀ на дільниці:

(6 днів / 12 днів) * 44 глибокопоросні ♀= 22 голів

Постійне  поголів’я ♀ у період опоросу технологічної групи:

(12 днів /12 днів) * 44 голів = 44 голів

Постійне  поголів’я підсисних ♀:

60 день / 12 днів * 40 голів = 200 голови

Постійне  поголів’я поросят на дільниці:

60днів / 12днів * 420 голів = 2100 голів

Одержаний приріст від групи поросят-сисунів

(19,4-1,2) кг * 200*52 = 1892,8 ц

Виробнича група тварин на дільницю надходить за 2 - 4 дні до опоросу, де її утримують до відлучення поросят  в індивідуальних станках, розміщених в ізольованих секціях по 30 станків у кожній. Після відлучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільницю холостих і свиноматок першої половини поросності.

Системи і строки одержання приплоду. Від систем і строків одержання  приплоду в свинарстві залежать обсяг  виробництва продукції, затрати  праці і сумарні витрати на одиницю продукції, економічна ефективність галузі.

Фізіологічну особливість свиноматок пороситись у будь-який час можна  використати з метою ефективного  ведення галузі в конкретному  господарстві. У свинарстві відомі системи: рівномірного отримання приплоду; турова (циклічна); потоково-турова (конвеєрна).

Система рівномірного отримання приплоду пов'язана з певними труднощами у вирішенні організаційно-економічних питань як на початковій стадії, так і в процесі дорощування та відгодівлі молодняку. Зокрема, утруднюється можливість концентрації зусиль працівників на формуванні однотипних за віком груп, годівлі за однаковими раціонами із зміною останніх залежно від віку поголів'я та ін.

Техніка парування передбачає визначення охоти у свиноматок кнуром-пробником 2 рази на добу: о 6.00 годині ранку й  о 17.00 годині вечора. Час парування (осіменіння) молодих свинок - через 36 годин від  початку охоти, дорослих - через 24 години. Початок охоти вважається середина проміжку від часу, коли свиноматка останній раз не прийняла кнура і  прийняла перший раз . Якщо час парування випадає на нічний період, то можна парувати ввечері цього ж дня або зранку наступного дня.

Технологія вирощування поросят  передбачає:

1. Відлучення поросят проводяться в 60 днів. Опороси приймаються в індивідуальних станках, обладнаних захисними перегородками, які застерігають від задавлювання поросят.

2. Після закінчення опоросу, що контролюється виходом посліду з обох рогів матки, поросятам відривають (відрізають) пуповину, залишаючи 5-7 см, дезінфікують розчином марганцю або перекисом водню, обтирають і поміщують в спеціальний ящик.

3. Підсадка поросят для першої годівлі проводиться після закінчення опоросу, але не пізніше ніж через 1,5-2 години після народження.

4. Закріплення поросят за сосками  проводиться з урахуванням молочності  сосків і розвитку поросяти: слаборозвинутих  поросят підсаджують до передніх сосків (як більш молочних), а міцних - до задніх.

5. Після опоросу свиноматку краще не турбувати. Протягом 4-6 год її не годують, але води дають досхочу

6. Для профілактики анемії поросятам роблять ін'єкцію одного із препаратів: фероглюкіну (1 мл), феродексу (2,5 мл) або урозферану (3 мл) на третій день і повторно на 14 день.

Привчання поросят до поїдання кормів починається з 5-7 дня життя спеціальними престартерними комбікормами.

7. При відлученні свиноматок переганяють в групу холостих, поросят залишають в індивідуальному станку, не змінюючи складу, норм, режиму годівлі і напування протягом 2 тижнів[10].

На даній дільниці поросят підгодовують гранульованими кормами  фірми «Корнікс». Гранульований комбікорм має більш об'ємну масу в порівнянні з розсипних комбікормом, низьке розпорошення продукту,