Технологія потокового виробництва свинини. 3
Міністерство аграрної політики та продовольства України
ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»
кафедра технології виробництва продукції тваринництва
(повна назва кафедри)
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни: ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ
(назва дисципліни)
на тему: “Технологія потокового виробництва свинини”
Студента (ки) 5 курсу 1 групи
напряму підготовки бакалавр
спеціальності ТВПТ
Демиденко Людмили Іванівни
(прізвище та ініціали)
Керівник кандидат с.-г. наук, доцент
Пелих Н.Л.
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
м. Херсон –
2015 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
У системі тваринництва взаємопов'язані і взаємодіють матеріально – технічні, технологічні та організаційно – економічні елементи, які у сукупності забезпечують найбільш доцільне використання худоби, підвищення його продуктивності, збереження (при необхідності – збільшення поголів'я і поліпшення його якості з метою виробництва більшої кількості високоякісної продукції, підвищення конкурентоспроможності та стійкості підприємства на ринку при найменших витратах праці, матеріально – грошових засобів і капітальних вкладень. Галузева структура тваринництва залежить, насамперед, від способу і рівня розвитку кормовиробництва. Так, частка свиней підвищується зі збільшенням частки ріллі в складі сільськогосподарських угідь.
Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне поєднання галузей. Під спеціалізацією підприємства розуміють зосередження його діяльності на виробництві певного виду чи видів продукції.
На сільськогосподарських підприємствах цей процес звичайно пов'язаний з розширенням однієї або декількох галузей при відповідному скороченні інших. Він може здійснюватися до тих пір, поки це економічно вигідно. Збільшення виробництва свинини безпосередньо пов'язане з повноцінним годівлею тварин, вдосконалення племінної роботи, технології утримання.
Сучасне свинарство – це високорозвинена галузь тваринництва з величезним виробничим потенціалом. На підставі наукових досягнень в галузі свинарства в багатьох країнах світу були удосконалено існуючі та створено нові високопродуктивні породи свиней, розроблено ефективні технології виробництва свинини в умовах потокового виробництва на великих промислових комплексах і в дрібних фермерських господарствах.
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Перспективи розвитку свинарства України
За своєю господарською значущістю свинарство як національно ідентична галузь в Україні традиційно посідає перше місце серед інших галузей тваринництва. Адже у кризових ситуаціях саме воно нерідко ставало головним джерелом швидкого нарощування обсягів виробництва м’яса [1]. До того ж галузь свинарства є однією з ключових галузей, що забезпечує Україну сальною продукцією. Однак, беручи до уваги сучасний стан розвитку галузі свинарства, варто відзначити, що ситуація, яка нині склалася в країні наближається до критично небезпечної межі. Так, в 2010 р. збитковість виробництва свинини у вітчизняних підприємствах всіх форм власності склала 7,8 %. При цьому на територію України було ввезено
193 тис. т м'яса іноземного виробництва, як правило сумнівної якості.
На даний час в Україні виробництвом свинини займаються в основному дві категорії товаровиробників: присадибні господарства населення і сільськогосподарські підприємства. При цьому в присадибних господарствах утримується більше 50 % свинопоголів'я від загальної кількості тварин.
До того ж в 1990 р. Україна займала 5 місце в світі за кількістю поголів’я свиней після Китаю, США, Росії та Німеччини [2], що в свою чергу, дало можливість нашій державі наситити як власний ринок необхідним обсягом сировини, так і експортувати свинину за кордон. Зниження обсягів виробництва свинини в Україні спостерігалося після розпаду Радянського Союзу, коли галузь тваринництва опинилася на межі виживання. Так, кількісний склад поголів’я тварин в 2000 р. зменшився в 2,5 рази проти 1990 р. до 7,7 млн. гол. Станом на кінець 2010 р. у господарствах всіх форм власності налічувалося 8,0 млн. гол свиней.
До основних причин суттєвого скорочення поголів’я свиней в країні слід віднести:
— диспаритет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію;
— зростання цін на корми;
— неспроможність більшості вітчизняних товаровиробників застосовувати новітні технології утримання та відгодівля свиней;
— ліквідація спеціалізованих свинарських господарств;
— насичення вітчизняного ринку сировиною іноземного виробництва;
— скорочення обсягів державної підтримки.
Соціально – економічні умови, що склалися за останні роки, ставлять перед галуззю завдання, вирішення яких зможе забезпечити внутрішню потребу у високоякісній свинині, а також покращити її конкурентоспроможність і використання в якості додаткових джерел валютних надходжень до бюджету країни.
До першочергових концептуальних задач, які необхідно вирішити найближчим часом з метою відродження вітчизняної галузі і нарощування виробництва високоякісної свинини, слід віднести такі:
1. Зберегти
племінну базу вітчизняного
2. З метою
ефективного використання
3. Створити
пільгові умови для роботи
банківського капіталу в
4. На
відгодівлі в усіх
Реформаційні перетворення, що були здійснені в аграрному секторі економіки негативно позначилися на галузі свинарства. Країною було втрачено лідируючі позиції серед світових виробників свинини. Найбільш раціональним шляхом виправлення цієї ситуації є подальше підвищення концентрації виробництва за рахунок створення умов розвитку інтеграційних процесів в галузі свинарства та суміжних з нею, а також залучення державних дотацій до галузі.
1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОЇ ПОРОДИ СВИНЕЙ
1.2.1. Загальна характеристика української степової рябої породи
Таблиця 1.1
Характеристика породи
Ознаки |
Рівень |
Де виведена |
Україна «Асканія Нова» |
Породи, що приймали участь при виведенні |
велика біла степова+беркширська+ |
Коли затверджена |
1961 р. |
Автори |
Л.К. Гребень |
Тип тварин за продуктивністю |
м'ясо – сальний |
Масть |
в основному ряба, є руді, чорно-руді, чорні масті |
Екстер’єр породи: |
- |
голова |
середньої величини з подовженим профілем рила |
вуха |
довгі стоячі |
спина |
Пряма |
ноги |
Міцні |
Екстер’єрні недоліки, які часто зустрічаються у свиней даної породи |
Звислий крестець |
Жива маса кнура, кг |
280-330 |
Жива маса свиноматки, кг |
200-240 |
Довжина тулуба кнура, см |
187 |
Довжина тулуба свиноматки, см |
163 |
Тривалість поросності, діб |
114 |
Багатоплідність, гол |
9-11 |
Великоплідність, кг |
1,0-1,3 |
Молочність, кг |
55-75 |
Маса гнізда на час відлучення, кг |
160-180 |
Середня маса 1 голови на час відлучення, кг |
15-18 |
Середньодобовий приріст, г |
670-750 |
Вік досягнення живої маси 100 кг, днів |
175-195 |
Витрати кормів на 1 кг приросту, корм. од. |
3,5-3,9 |
Забійний вихід, % |
77-79 |
Довжина туші, см |
94-97 |
Площа «м’язового вічка», см2 |
28-36 |
Маса окосту, кг |
9,5-10,5 |
Вихід м'яса в туші, % |
58 |
Вихід сала в туші, % |
37-41 |
Товщина шпику над 6….7 грудними хребцями, мм |
27-29 |
Маса найдовшого м'яза спини, кг |
|
Нараховується ліній і родин |
9 ліній та 18 родин |
Провідні лінії |
Рябого, Рекорда, Рижика, Радія |
Провідні родини |
Рябої, Ромашки, Ради, Рокової |
Племінні заводи |
«Асканія нова», «Інгулець», «Революція» |
Районування |
Херсонська, Одеська, Запоріжзька,Миколаївська області |
1.2.2 Ефективність використання базової породи свиней у схрещуванні і гібридизації
На основі ФГ «Зимінський бекон» Раздольницького району АР Крим було проведено дослідження на основі схрещування української степової рябої породи свиней з іншими породами. Використовували маточне поголів'я української степової рябої породи і плідників порід ландрас (Л), великої білої (ВБ), полтавської м’ясної (ПМ), дюрок (Д) та асканійського типу української м’ясної породи (АМТ). У свиноматок враховували показники багатоплідності, кількості поросят у гнізді, маси гнізда та середньої маси одного поросяти при відлученні. Вивчали також відгодівельні якості підсвинків, одержаних від свиноматок при різних варіантах сполучень із плідниками: вік досягнення живої маси 100 кг, середньодобовий приріст та витрати кормів на 1 кг приросту.
Результати вивчення репродуктивних якостей свиней української степової рябої породи при чистопородному розведенні та міжпородному схрещуванні показали, що оптимальним є варіант схрещування УСР × ВБ, оскільки при цьому спостерігаються високі показники багатоплідності (11,7 гол.), кількості поросят у гнізді (9,7 гол.) та маси гнізда при відлученні (181,5 кг). Найбільш низькі показники продуктивності, в свою чергу, виявлені при варіанті схрещування УСР × АМТ, відповідно: 9,1 гол., 7,3 гол., 133,1 кг. Найвище значення показників очікувалося при схрещуванні свиней української степової рябої породи з тваринами породи дюрок, проте цей варіант міжпородного схрещування характеризувався далеко не кращим рівнем розвитку репродуктивних ознак.
Тому для нашого господарства використовуємо оптимальний варіант схрещування УСР × ВБ для підвищення показників багатоплідності, кількості поросят у гнізді для підвищення показників продуктивності даного господарства.
РОЗДІЛ 2
2.1. ТЕХНОЛОГІЯ ПОТОКОВОГО ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ
За кількістю вирощеного й відгодованого молодняку за рік свинарські спеціалізовані господарства з цілорічним безперервним ритмічним закінченим циклом виробництва поділяють на три групи: невеликі — до 12 тис. голів, середні — до 54 тис. і великі — до 108 тис. голів.
Спільними рисами різних інтенсивних технологій промислового виробництва свинини є: висока концентрація відселекціонованого стандартного поголів’я; інтенсивне використання тварин і площі приміщень; ритмічність і послідовність виробничих та технологічних процесів; потоковий (конвеєрний) принцип виробництва; високий рівень механізації й автоматизації; вузька спеціалізація технологічних операцій; наукова організація праці.
Впровадження інтенсивної технології виробництва свинини за відповідних капітальних вкладень та раціональної організації праці дає змогу значно збільшити кількість одержуваної продукції та підвищити рентабельність підприємства. Основний принцип такої інтенсифікації — це застосування конвеєрного ритмічно-потокового виробництва свинини, що передбачає безперервний випуск продукції через однакові проміжки часу партіями відповідних розмірів і якості за певний період і в цілому за рік.
Застосування ритмічно – потокового виробництва свинини можливе за умов забезпечення високопродуктивним поголів’ям, міцної кормової бази, розробки циклограми безперервного ритмічного одержання продукції, комплектування штатів висококваліфікованими кадрами, раціональної реконструкції приміщень та застосування сучасного технологічного обладнання.
Кінцевою метою ритмічно – потокової системи виробництва свинини є отримання, вирощування та реалізація молодняку свиней великими одновіковими групами через певні проміжки часу. Цього досягають завдяки формуванню такої кількості груп свиноматок, яка забезпечувала б одержання передбаченої технологією товарної продукції впродовж усього періоду експлуатації підприємства, наявності спеціалізованих приміщень для кожного етапу виробничого процесу, які розподіляють на секції і використовують за принципом «все зайнято — все пусто».
Залежно від породного складу, інтенсивності росту поголів’я, потужності підприємства, кліматичної зони, умов утримання та годівлі технології можуть відрізнятися між собою, але мінімальні вимоги до показників виробництва залишаються стабільними.
2.1.1. Основні параметри роботи підприємства
Щоб виконати завдання підприємства ─ 1591 ц свинини в живій масі, необхідно з відгодівлі зняти та здати на м’ясо , голів з середньою живою масою 135 кг:
1591 т / 0,135 = 11785 голів
На відгодівлю повинно бути поставлено, голів (санітарний брак - 1%, а збереженість - 99%):
11785 – 99%
х – 100%
Санітарний брак підсвинків за період дорощування – 12 %, відповідно збереженість – 88 %. Кількість відлучених поросят, що буде переведено на дільницю дорощування становить:
11904 голів – 88 %
х – 100 %
Щорічне одержання поросят при опоросі визначаємо з урахуванням їх санітарного браку в підсисний період (9%).
13528 голів – 91%
х – 100%
Одержана величина є вихідною для визначення кількості нормальних опоросів. Згідно з проектним завданням, багатоплідність технологічних ♀ дорівнює 8 голів на опорос, тому протягом року буде одержано:
Репродуктивний період ♀ визначаємо за формулою:
П = Тпор. + Тпід. + Тхол. , де: П = 114 + 26 + 17 = 157 дні
Тпор. – тривалість періоду поросності, днів;
Тпід. – тривалість підсисного періоду, днів;
Тхол. – період від відлучення поросят до запліднення свиноматки, днів.
Загальне поголів’я ♀ на комплексі прямо пропорційне його потужності, тривалості репродуктивного періоду і обернено пропорційне показникам ефективності використання ♀ :
, де (3.2) М =
О – потужність свинарського підприємства, гол;
П – репродуктивний період, днів;
Т – коефіцієнт заплідненості ♀;
Д – вихід ділових поросят;
Кд – коефіцієнт збереженості підсвинків за період дорощування;
Кв – коефіцієнт збереженості молодняку за період відгодівлі.
Показником ефективного використання маточного поголів’я є кількість опоросів на ♀ за рік (в середньому по стаду):
А – кількість опоросів на ♀ за рік;
Т – коефіцієнт заплідненості ♀;
П – репродуктивний період, днів;
Крок ритму залежить від розміру технологічної групи підсисних ♀. Свинарник-маточник, складається з двох ізольованих секцій по 40 станків у кожній.
Середня кількість опоросів, які припадають на одну добу, становить:
Таким чином, в одній секції свинарника-маточника опорос буде тривати:
Після визначення розміру технологічної групи підсисних свиноматок можна розрахувати розміри технологічних груп інших статево-вікових груп (табл. 2.1):
1) технологічна група
(40 підсисних свиноматок + 5 (12%), які опоросилися аварійно);
2) технологічна група умовно поросних свиноматок (яких запліднюють за крок ритму) з урахуванням прохолосту (17%) складається з 53 голів
(45 голів + 8 (17%));
3) технологічна група
(40 свиноматок * 8 новонароджених поросят),
а до відлучення зменшується на 9% (відхід за період), або на 29 голів, і становить 291 голову;
4) технологічна група на
(291 голів – 35 голів (12%));
5) технологічна група на
(256голів - 2 голови (1%)).
Таблиця 2.1.
Розміри технологічних груп свиней на виробничих дільницях
Статево-вікові групи |
Розмір технологічної групи на початок періоду |
Санітарний брак |
Розмір технологіч-ної групи на кінець періоду |
Середній розмір технологічної групи | |
% |
голів | ||||
Умовно поросні ♀ |
53 |
17 |
8 |
45 |
49 |
Поросні ♀ |
45 |
- |
- |
45 |
45 |
Підсисні ♀ |
45 |
12 |
5 |
40 |
43 |
Поросята-сисуни |
320 |
9 |
29 |
291 |
306 |
Поросята на дорощуванні |
291 |
12 |
35 |
256 |
274 |
Молодняк на відгодівлі |
256 |
1 |
2 |
254 |
255 |
2.1.2. Дільниця холостих і поросних свиноматок
Холості і свиноматки першої половини поросності.
Приміщення для утримання свиноматок обладнані груповими та індивідуальними станками. Холостих свиноматок утримують у групових станках по 10 — 15 голів із розрахунку 1,5 м2 на одну голову, спарованих — у індивідуальних станках упродовж 2 — 3 днів. У великих комплексах їх утримують у групових станках до 32 днів поросності. На дільниці виділяють секцію для утримання кнурів – плідників і кнурців – пробників.
Свиноматки другої половини поросності надходять на дільницю після 32 днів поросності, їх утримують у групових станках по 11 — 13 голів із розрахунку 1,8 — 2 м2 площі на одну голову до 110 — 112 днів поросності.
Опорос та утримання підсисних свиноматок.
Виробнича група тварин на дільницю надходить за 2 — 4 дні до опоросу, де її утримують до відлучення поросят в індивідуальних станках, розміщених в ізольованих секціях по 30 — 60 станків у кожній. Після відлучення поросят свиноматок переводять для осіменіння на дільницю холостих і свиноматок першої половини поросності.
Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підготовки до парування чи осіменіння (за 3 — 14 днів), стану поросності (перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості. Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 — 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в останні 30 днів — 1,5 — 1,7 к. од.
Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне борошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів, особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують поросних свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень.
У приміщеннях, де утримують холостих та поросних свиноматок, підтримують такі оптимальні зоогігієнічні параметри: температура повітря — 10 - 16 °С, відносна вологість — 70 - 75 %; вміст: вуглекислого газу — 0,3 %, аміаку — не більше ніж 0,026 %, швидкість руху повітря — 0,2 - 0,3 м/с.
Зоотехнічний облік.
Номер форми |
Назва форми |
Місце ведення |
Зміст |
Формат |
Вид форми |
Обсяг, стор. |
1-СВ-к |
Виробнича картка свиноматки |
Дільниці осіменіння,по-росних і підсисних свиноматок комплексу і племферми |
Продуктивність та відтворювальна здатність,переміщення по виробничих дільницях і причина вибуття |
1/12 Д |
Картка |
— |
2-СВ-к |
Виробнича картка кнура |
Лабораторія по штучному осіменінню племферми і комплексу |
Індивідуальний розвиток, відтворювальна здатність, оцінка за якістю потомства і причини вибуття |
1/12 Д |
Картка |
— |
3-СВ-к |
Журнал оцінки сперми кнурів |
Лабораторія по штучному осіменінню племферми і комплексу |
Оцінка сперми кнурів та облік її використання, оцінка кнурів за спермопродукцією |
A4 |
Книга в твердій обкладинці |
50 |
4-СВ-к |
Журнал осіменіння свиней |
Дільниця осіменіння маток племферми і комплексу |
Стимуляція охоти, дата осіменіння і вибуття матки, облік ефективності роботи оператора |
A4 |
Книга в твердій обкладинці |
100 |
5-СВ-к |
Журнал щоденного обліку заплідненості свиноматок |
Дільниця осіменіння племферми і комплексу |
Облік заплідненості, прохолосту і вибуття маток |
A4 |
Книга в твердій обкладинці |
50 |
6-СВ-к |
Журнал обліку свиноматок другої половини поросності |
Дільниця поросних маток племферми і комплексу |
Наявність і рух маточного поголів'я |
A4 |
Книга в твердій обкладинці |
100 |
Для технологічної групи ♀ період умовної поросності становить 34 дні. На дільницю підсисних ♀ глибокопорсна ♀ переводиться на 107 добу. Період утримання явно поросних ♀ становить:
114 - (34+7)=73 дні.
Визначаємо, яка кількість технологічних груп ♀ буде постійно знаходитися на дільниці. Цикл складається з двох частин:
- періоду зайнятості тваринами:(34дні умовної поросності + 73 дні явної поросності = 107 днів);
- часу на виконання робіт по санації і ремонту приміщення.
Кількість технологічних груп на дільниці:
кількість ♀, що йтимуть на парування за 1 день: 53 / 8 = 6,6 = 7 гол.
група холостих ♀ (буферна група) на комплексі:
7 × 17 = 119 голів
Сформовано технологічних груп ♀ за рік:
365/8 = 45 раз
Постійне поголів’я умовно поросних ♀:
(53голови × (34 дні : 8 днів)= 225 голів
Постійне поголів’я явно поросних ♀:
(45 голів ×(73 дні:8 днів) = 411 голів
Постійне поголів’я ♀ на дільниці:
119 + 225 + 411 = 755 голів
Таблиця 2.2
Основні параметри діяльності дільниці холостих і поросних свиноматок
Показники |
Кількість | |
за ритм |
за рік | |
Крок ритму виробництва, діб |
8 | |
Кількість технологічних груп на дільниці, голів |
14 | |
Розмір технологічної групи умовно поросних ♀ |
53 |
2385 |
Холостих ♀ , % |
17 | |
Холостих ♀ , голів |
8 |
360 |
Розмір технологічної групи явно поросних ♀, голів |
45 |
2025 |
Сформовано технологічних груп ♀ |
1 |
45 |
Постійне поголів’я умовно поросних ♀ |
225 | |
Постійне поголів’я явно поросних ♀ |
411 | |
Постійне поголів’я холостих ♀ |
119 | |
Постійне поголів’я ♀ на дільниці |
755 | |
Типове приміщення місткістю, голів |
1200 | |
Потреба в приміщеннях |
1 | |