Технологія виробництва молока

    ЗМІСТ:

    Вступ…………………………………………………………………………….3

    1.   Характеристика голштинської породи……………………………………6

    2.    Розрахункова частина…………………………………………………….10

          2.1. Організаційно-технологічне рішення типу ферми (комплексу) по виробництву молока………………………………………………………………..10

         2. 2. Розрахунок структури поголів'я худоби та живої маси……………12

         2. 3. Рух тварин протягом року……………………………………………14

         2. 4. Розрахунок виробництва молока при потоково-цеховій системі…15

         2. 5. Складання плану парувань і отелень корів і нетелей………………20

         2. 6. Планування виробництва молока по стаду корів…………….…….20

         2. 7. Технологія годівлі і кормовиробництва……………………….……23

         2. 8. Технологія доїння і первинна обробка молока……………..………26

         2. 9. Технологія гноєвидалення…………………………………………...28

         2. 10. Технологія водопостачання і напування…………………………..30

         2.11. Режим роботи ферми,  охорона праці і навколишнього середовища………………………………………………………………………….31

         2.12. Проектування і опис виробничих і допоміжних приміщень……...32

         2.13. Енергозберігаючі технології і економічна ефективність прийнятої технології……………………………………………………………………………34

Висновок…………………………………………………………………………….35

Пропозиції…………………………………………………………………………..36

Список  використаної літератури…………………………………………………..37 
 
 
 
 
 

    Вступ

    Стан галузі. Давно минули ті часи, коли в Україні щороку виробляли понад 20 млн т молока.. Сільськогосподарські товаровиробники пережили безліч проблем і негараздів. Катастрофічно зменшувалося поголів'я худоби, дуже повільно підвищувалась продуктивність молочного стада. За період 1990-2009 років обсяги виробництва молока зменшилися більш ніж удвічі, а поголів'я основного стада скоротилося майже втричі [13].

    Показники галузі свідчать: негативні тенденції її розвитку не вдалося призупинити. За даними Державного комітету статистики України, торік було вироблено 11,6 млн т молока, що на 1,3% менше, ніж 2008 року.

    На зменшення надоїв вплинуло скорочення поголів'я дійного стада. На початок 2009 року в усіх категоріях господарств України лишилося 2,8 млн корів, що на 3,5% менше проти показника 2008 року.

    За раціональної норми здорового харчування населення — 380 кг молока та молочної продукції за рік у розрахунку на одну особу — фактично було спожито лише 208 кілограмів.

    Основні причини руйнації вітчизняного молочного сектору такі. По-перше, значні коливання закупівельних цін на молоко. У 2009 році на цей продукт було зафіксовано величезний перепад ціни. Якщо в червні молоко, вироблене в господарствах населення, коштувало 1,10-1,30 грн/л, у сільськогосподарських підприємств — 1,50-1,80 грн/л, то наприкінці року воно подорожчало вдвічі й більше. Ціни зростали в усіх регіонах України, подекуди вони перевищили чотиригривневу межу.

    Такі важкопрогнозовані цінові коливання ускладнюють планування розвитку галузі, підвищують її ризикованість та негативно впливають на кінцеві результати діяльності [13].

    По-друге, переважну більшість молока виробляють в особистих господарствах населення. Так, за підсумками 2009 року, в приватних дворах було зосереджено 80,7% виробництва молока. Господарства сільського населення, застосовуючи ручну працю, маючи труднощі під час заготівлі й збуту сирого молока низької якості, формують основу сировинної бази молокопереробних підприємств. Це впливає на якість кінцевої продукції та обмежує її експорт на ринки розвинених країн. Крім того, дрібнотоварне господарство ускладнює впровадження сучасних виробничих технологій.

    По-третє, низький рівень поновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології. На сьогодні в сільськогосподарських підприємствах домінують морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, що обумовлює високу енергоємність виробничих процесів та собівартість продукції. Лиш одиничні підприємства мають можливість у нинішніх умовах інвестувати в галузь. Причиною цього є тривалі терміни окупності вкладених коштів, що досягають семи-восьми років. У зв'язку з цим для суб'єктів агробізнесу молочне скотарство малопривабливе та цікавить здебільшого вертикально інтегровані компанії.

    По-четверте, недостатня ефективність фінансово-економічного механізму державної підтримки агросектору, зокрема, виробництва молока. Якщо в 2008 році сума державної підтримки АПК із загального фонду Держбюджету й через механізм виплати ПДВ становила 13,5 млрд грн, то, за підсумками минулого року, аграрії отримали близько 8 млн грн. Мінімальна ж потреба фінансування з Державного бюджету в 2010 році оцінюється не менше ніж 10 млрд гривень.

    По-п'яте, невідповідність системи перепідготування та підвищення кваліфікації кадрів для молочної галузі потребам її інноваційного розвитку. У вищих навчальних аграрних закладах більше стали приділяти уваги практичній підготовці майбутніх фахівців. Але за належного рівня теоретичних знань випускники усе одно потребують додаткового часу для адаптації до умов виробництва.

    Проте навіть за таких умов господарювання у випадку застосування сучасних технологій та обладнання молочне скотарство є високорентабельним.

    Напрями розвитку

    У своєму розвитку галузь має орієнтуватися на великотоварне виробництво, а також підвищувати ефективність господарювання та якість продукції у дрібнотоварних та кооперативних формуваннях.

    За планами Міністерства аграрної політики України, в 2015 році споживання молока й молочної продукції становитиме 380 кг на одну особу за рік, обсяги виробництва молока досягнуть 20 млн т, поголів'я корів збільшиться до 3,6 млн голів.

    Цього можна досягти за допомогою впровадження низки заходів спільними зусиллями різних гілок влади на всіх рівнях, а саме:

    *модернізація виробництва на основі інноваційних підходів, спрямованих на зменшення витрат та одержання продукції високої якості;

    *застосування економічних важелів цінового регулювання ринку молока й молочної продукції, зокрема здійснення товарних та фінансових інтервенцій;

    *надання фінансової підтримки переважно способом пільгового кредитування та зменшення ставки відсотків комерційних банків, запровадження кредитних канікул;

    *розбудова інфраструктури ринку тваринницької продукції, в тому числі обслуговувальних кооперативів, оптових ринків та стаціонарних аукціонів живої худоби тощо.

    Значним поштовхом для розвитку інфраструктури ринку молока й молочної продукції було прийняття Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції", Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарської обслуговувальної кооперації на період до 2015 року, деяких супроводжувальних нормативно-правових актів, які одержали фінансову підтримку з бюджетів різних рівнів та мають позитивні показники діяльності [13]. 
 
 

    1.   Характеристика голштинської  породи

    Голштинська порода — продукт американської  селекції і технології. У сучасному  молочному скотарстві вона йде попереду щодо молочної продуктивності та типу будови тіла корів. Порода — беззаперечний світовий лідер серед спеціалізованих молочних порід [5].

    Голштини  виведено в США та Канаді завдяки  цілеспрямованій роботі з добору й підбору кращих за молочною продуктивністю чорно-рябих тварин німецького та голландського походження, послідовному використанню оцінених за якістю потомства бугаїв-поліпшувачів. Першу книгу племінних тварин голштинської породи було опубліковано 1872 року. У 1885 році створена Асоціація голштинської худоби Америки (ГФАА), після чого практично припинили ввезення худоби з Європи, і вдосконалення сформованого на той час масиву чорно-рябої худоби здійснювали за принципом замкненої системи [5].

    Заснування  асоціації, проведення різних конкурсів  і аукціонів, виявлення й максимальне використання рекордистів, цілеспрямована селекційно-племінна робота за понад 100-річний період в умовах достатньої годівлі сприяли створенню сучасного типу голштинської худоби, який характеризується порівняно високою живою масою дорослих тварин, високими надоями за середньої жирності молока. Маса корів становить 650–700 кг, висота в холці — 142–145 см, бугаїв, відповідно — 1100–1200 кг і 160–165 см. Коровам притаманний чітко виражений тип молочної худоби. Вони здатні споживати та ефективно переробляти на молоко велику кількість кормів, добре пристосовані до машинного доїння. Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту, а вибракувані дорослі тварини — високою здатністю до відгодівлі [5].

    Голштинським  коровам належать усі світові  рекорди надою й виходу молочного жиру.

    Червоно-ряба голштинська порода має спільну  генеалогічну структуру з чорно-рябою  голштинською і різниться лише мастю, що зумовлено наявністю гена Red (червоний).

    У кращих стадах голштинської породи одержують  понад 14 т молока від кожної корови за рік.

    На  голштинську породу в молочному  стаді США припадає 93, в Канаді — 95%, а останніми роками вона набула широкого поширення в світі. Масиви цієї худоби є в Японії, Німеччині, Югославії, Аргентині, Бразилії, Колумбії, Мексиці, Чилі, Англії, Індії, на Кубі. Для поліпшення своїх стад голштинів завозять Голландія, Польща, Угорщина, Чехія, Румунія та інші країни. Використання високого генетичного потенціалу голштинів за чистопорідного розведення та схрещування з іншими породами на фоні повноцінної годівлі дало можливість у багатьох країнах створити високопродуктивні стада, підвищити виробництво молока за одночасного скорочення поголів’я молочних корів. Сучасний рівень прогресу голштинської породи досягнуто практично за останні 60 років у міру переходу від способу масового добору до програм генетичного покращання. Складові прогресу:

    - створення великої кількості високопродуктивних племінних стад (реєстр 1995 р. — близько 300 тис. голів);

    - постійне удосконалення систем  оцінки, репродукції, вирощування й використання бугаїв-поліпшувачів;

    - створення високопродуктивного  масиву корів для випробування  бугаїв за якістю нащадків (вихідний  рівень 1964 року — 6500 кг на зрілий  еквівалент, нині — 8000 кг і  більше);

    - упровадження популяційно-генетичних систем оцінки тварин: індексів корови, прогнозованої спадкової різниці для бугаїв за продуктивністю та типом і прибутку з урахуванням повторюваності оцінок;

    - селекція корів за типом відповідно  до вікових моделей. 

    Останні 30–40 років голштинська порода є беззаперечним лідером за надоями серед інших молочних порід світу.

    Наявний раніше недолік, а саме: невисокий  вміст жиру й білка в молоці голштинської худоби — селекційними методами та раціональною годівлею в  багатьох країнах усунено.

    Генофонд  голштинської породи широко залучали й залучають досі для генетичного поліпшення молочної худоби в Україні.

    До  колишнього СРСР в 1976–1977 рр. було завезено 43 тис. доз сперми чотирьох червоно-рябих  голштинських плідників. У 1978 р. завезли 11 червоно-рябих голштинських бугаїв, із них чотирьох виділили на племпідприємства України. Надходила також імпортна голштинська сперма. Молочна продуктивність матерів імпортованих плідників коливалася від 6153 до 10097 кг молока за лактацію. З часом в Україну стали завозити плідників зі Швейцарії та Німеччини. Досить цінний генетичний матеріал (і в значних кількостях) надходив і надходить (бугаї, сперма, зародки, нетелі) зі США та Канади.

    Середня фактична (нескоригована на вік і  дію систематичних чинників середовища) продуктивність понад 8 тис. пробонітованих 2007 р. корів голштинської породи (української, канадської та європейської селекції) перевищила 6300 кг молока за достатньо високого вмісту жиру й білка, що наближається до рівня деяких країн із розвиненим молочним скотарством.

    Тварин  голштинської породи інтенсивно і ефективно  використовують для поліпшення більшості  молочних порід в Україні. Для  схрещування залучають кращий генетичний матеріал не лише з країн Північної  Америки (США, Канада), а й з Європи (Німеччина, Голландія, Данія, Угорщина тощо). Зокрема, за використання голштинської породи у відтворному схрещуванні створено сучасні конкурентоспроможні: українські чорно-рябу, червоно-рябу та червону молочну породи [5].

    На  сьогодні пріоритетами в селекційному поліпшенні молочної худоби є подальше підвищення вмісту білка й жиру в молоці, тривалості господарського використання, поліпшення типу будови тіла, адаптаційної здатності та резистентності, зокрема стійкості до маститів (зниження числа соматичних клітин у молоці), збереження й підвищення плодючості тварин. За створення стійкої кормової бази в господарствах різних форм власності можливе створення та чистопорідне розведення в репродукторах голштинської породи без обмежень за природно-кліматичними зонами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Розрахункова частина.

    2.1. Організаційно  -  технологічне   рішення   типу  ферми (комплексу) по виробництву молока.

    Таблиця 1

    Для зміцнення кормової бази великим  резервом є використання природних сінокосів та пасовищ, а також підвищення їх продуктивності шляхом корінного і поверхневого покращення , перетворення мало продуктивних природних угідь, заболочених земель у високопродуктивні довголітні пасовища. Пасовищне утримання тварин має багато переваг перед зимовим та літнім стійловим утриманням . У період пасовищного утримання покращується загальний стан тварин, підвищується їх продуктивність, стійкість до захворювань і репродуктивна здатність.

    Літньо - табірне утримання тварин з пасовищним годуванням і зеленим конвеєром є однією із умов підвищення продуктивності. Забезпеченість тварин протягом літньо - табірного утримання зеленою травою з зеленого конвеєра відзначається високою поживністю, сприяє кращому заплідненню тварин, підвищенню стійкості до захворювань.

    Принцип організації обслуговування худоби комбіноване. Технологічні групи розділені  по 20 голів і сформовані в групи  по продуктивності. Система яка використовується для утримання молочного скота прив'язна. Вона передбачає утримання худоби в закритих спеціально обладнаних приміщеннях. Приміщення для прив'язного утримання повинні бути зручними для годівлі, експлуатації, догляду за тваринами. Корівники повинні відповідати всім санітарно - гігієнічним нормативам та вимогам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2.   Розрахунок структури поголів'я худоби та живої маси.

    Щоб установити структуру поголів'я  худоби та живої маси необхідно розрахувати слідуючи показники:

    1) ввідна кількість нетелей (визначається шляхом множення загальної 
кількості корів на процент вибраковки; розраховане поголів'я ввідних 
нетелей залишається для ремонту стада);

    150 * 0,25 = 38 (гол) потрібно нетелей

    2) кількість нетелей на перше січня плануючого року (75 % від ввідної 
кількості нетелей в стадо)

    38 * 0,75 = 29 (гол)

    3) кількість теличок всіх вікових груп ( без вибраковки ) розраховуються 
за  формулою:

    Кт = (У*Р)/365                                                                                                                                                                    Кт - кількість теличок       

    V - ввідна кількість нетелей

    Р - період вирощування

    Кт = (38*540)/365 = 56 (гол) кількість теличок різного віку.

    4) загальне поголів'я всіх теличок з урахування вибраковки ( кількість теличок всього віку без вибуття збільшене на сумарний процент вибраковки теличок за період вирощування)

    56* 0,16+ 56 = 65(гол)

    5) Кількість теличок до одного року (це поголів'я нетелей на 1.01., збільшене на процент вибраковки теличок до одного року)

    29* 0,11+29 = 32 (гол)

    6) Кількість  теличок  старше  року  (це  поголів'я  нетелей  на   1.01., збільшене на процент вибраковки теличок старше року)

    29* 0,05 +29 = 31 (гол)

    7) загальне поголів'я дорослої худоби на відгодівлі знаходиться за формулою:

    Оn = (N * P1)/ 365

    Оn - загальне поголів'я дорослої худоби   

    N - кількість вибракуваних корів               

    Р1- тривалість періоду відгодівлі ( 2 місяці)

    Оn = (38*61)/365 = 6 (гол.)

    8) загальна кількість бичків.   Спочатку визначається загальне поголів'я 
ВРХ на фермі.

    150 гол. – 35 %

       х гол. – 100 %

    х=(150*100)/35 = 429 гол.

    429 - 150 - 29 - 32 - 31 - 6 = 181 (гол)   загальна кількість бичків

    9) кількість бичків до одного року (2/3 від усього поголів'я бичків)

    181 * 0,67 = 121 (гол) бичків до одного року

    10) жива маса теличок при осіменінні ( вказати , виходячи з проектного завдання)

    580 * 0,72 = 418 (кг) маса теличок при осіменінні

    11) середня жива маса, кг:

• теличок до одного року (6 міс. ) - 170 кг
• теличок старше одного року ( 16 міс. ) - 335 кг
• нетелей ( 24 міс. ) - 450 кг
• бичків до одного року ( 6 міс ) - 190 кг
• бичків старше одного року (15 міс ) - 420 кг

    12 ) середньодобовий приріст теличок за період вирощування (від народження до осіменіння ) склав, всього

    (418 -33)/540 = 0,713 (гр) середньодобовий приріст теличок за період

    вирощування

    (170 - 33)/180 = 0,760 (гр) середньодобовий приріст теличок до 6 міс.  

    (335 - 33)/480 = 0,630 (гр) середньодобовий приріст теличок 16 міс.  

    (450 - 33)/720 = 0,580 (гр) середньодобовий приріст  нетелей 

    Розраховуємо  структуру поголів'я і дані заносимо до таблиці 2.

    Таблиця 2. Структура поголів'я ВРХ на початок року.

    Аналізуючи  структуру поголів'я великої рогатої худоби на початок року питома вага корів склала - 35%, нетелів - 7%, теличок старше року - 7%, теличок до року - 8%, бичків старше року - 14%, бички до року - 28%, доросла худоба на відгодівлі - 1% 
 
 
 
 

    2.3 Рух поголів'я    великої рогатої  худоби протягом року (оборот стада)

    Під оборотом розуміють облік змін поголів'я  худоби (прихід і т. д) протягом визначеного періоду часу.

    Для розрахунку обороту стада використовують дані структури поголів'я.

    По  виходу телят на 100 корів (нетелі не враховуються) знаходиться загальна кількість приплоду за рік (50% телички, 50% бички).

    В таблиці 3 показаний рух поголів'я  протягом року ( оборот стада) 
 
 
 

    Таблиця 3. Рух поголів'я великої рогатої худоби протягом року.