Технологія вирощування соняшника в умовах СТОВ „Вікторія”

         ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

         Кафедра рослинництва 
 
 
 
 
 

         К У Р С О В А  Р  О Б О Т А 

         На тему: „Технологія  вирощування соняшника

         в умовах СТОВ „Вікторія” 
 
 
 
 
 
 
 

         Виконавець:

         студентка І курсу

         економічного  факультету

         заочного  відділення

         група МО-2-04

         Кучерява  Н.О. 

         Перевірила:

         Доцент  кафедри рослинництва

         Кірсанова Г.В. 
 

         Дніпропетровськ

         2004 р. 
 
 
 

         Вступ                                                                                                         3 

1.  Загальна характеристика господарства                                            5
1. Кліматичні умови                                                                          6
2. Грунтові умови                                                                               7

2. Особливості біології культури                                                           8
1. Вимоги до вологи                                                                           8
2. Вимоги до тепла і світла                                                                10
3. Вимоги до елементів мінерального живлення і грунту.             11
4. Особливості росту і розвитку культури.                                      12

3. Технологія  вирощування культури                                                    13
1. Місце в сівозміні                                                                             13
2. Обробіток грунту                                                                            15
3. Система добрив                                                                               19
4. Характеристика рекомендованих до посівів сортів                     22
5. Підготовка  насіння до сівби                                                          27
6. Сівба                                                                                                 28
7. Догляд за посівами                                                                          31
8. Збирання і післязбиральна доробка врожаю                                35

         Операційна технологія                                                                    37 

4. Економічна  ефективність вирощування культури                           38

         Висновки  і пропозиції виробництву                                                       39 

         Список  використаної літератури.                                                            40 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          Вступ. 
 

          Рослинництво одна з основних галузей сільського господарства, яка займається основним чином вирощуванням культурних  рослин  для виробництва  рослинної продукції. Забезпечує населення  продуктами харчування,  тваринництво – кормами,  багато галузей промисловості (  харчову,  текстильну, фармацевтична, косметична) – сировинною рослинного походження.

           Рослинництво  як наука  про культурні  рослини впроваджує інтенсивні  методи  вирощування і отримання  високих врожаїв   вищої якості  з найменшими витратами  праці і  засобів.

          Рослинництво  визначає взаємозв”язок між сільськогосподарськими культурами і умовами навколишнього  середовища шляхом оцінки  кліматичних і ґрунтових факторів сільськогосподарського  району. 

          Технологія  вирощування  сільськогосподарських культур  складає слідуючі основні заходи: підбір сорту (гібриду), який володіє  в місцевих гурнтово-кліматичних умовах  здатністю найбільш цінними біологічними і господарськими  здібностями; вибір найкращого попередника в сівозміні; система обробітку грунту і внесення добрив; підготовка насіння до сівби; сівба ( строки, норма посіву, глибина посіву, спосіб); догляд за посівами ( обробіток грунту, підживлення, захист рослин від хвороб та шкідників); збирання врожаю.

          Грунтово-кліматичні умови і сучасний рівень механізації  вирощування соняшника  дають  можливість на Україні одержувати  не менше 20 ц/га насіння. В середньому в 1994 – 1998 рр.на сортодільницях більшості  областей республіки, де культивують соняшник, урожай становив 20,8 ц/га і тільки в південних областях (включаючи виробниче випробування) – 21,1 ц/га. Це більше на 5 ц/га ніж у господарствах.

          На основі високої  культури землеробства в повній мірі розкривається потенціальні можливості районованих сортів соняшника і значно підвищується ефективність рекомендованої технології механізованого вирощування цієї важливої олійної культури.

          Насіння його  містить до 50 % олії. При переробці  насіння одержують близько 35% макухи від його  ваги. Вона – цінний концентрований  корм для худоби. Крім того,  соняшник – добра медоносна культура.  1 га посіву його під час цвітіння дає до 40 кг. меду.

          Основні досягнення науки передового досвіду по агротехніці, механізації і організації праці  при вирощуванні соняшника, застосування яких у кожному господарстві дають можливість збирати високі і сталі врожаї його з мінімальними затратами праці.

         Соняшник -  однорічна  рослина сімейства складноцвітих  – Compositae, роду Helianthus.  У нього стрижневий, дуже розгалужений корінь, який проникає в грунт на глибину до 3 м. і більше.

             Соняшник – основна олійна культура в Українській республіці. Олія – висококалорійний харчовий продукт, який володіє добрими смаковими якостями, широко застосовується в харчовій промисловості (для  виготовлення рибних, овочевих консервів, маргарину, різних кондитерський виробів, хлібопекарській промисловості). Вагова одиниця олії за поживними якостями рівноцінна – восьми одиницям картоплі, чотирьом – хліба. В олії міститься біологічно-активні речовини – фосфади, жиророзчинні вітаміни і провітаміни  A ,D, E.  Вміст вітаміну E в олії досягає 60-80 мг%,  фосфоліпідів – 0,7-1,0%, з яких 55-65% припадає на вміст речовин, найбільш цінних, для харчових цілей.

          Таким чином, соняшник можна розглядати, як культуру, яка дає олію та білок. В країні  виробляється щорічно біля 2 млн. тон олії і більше 1,7 млн. тон соняшникового жмиху і шроту, в якому міститься стільки протеїну, скільки його одержують із зерна бобових культур з площі 1,7 млн.га.

          Добрим грубим кормом являється обмолочені кошики, вихід  яких кладає 19-20 % від маси надземного стебла рослини. В сухих кошиках  міститься 3,5 – 5,5 % жиру, 6-8% сирого білку, 44-52%  безазотистих речовин, 14-16% клітковини.

          Також використовують для корму вегетативну масу соняшника, особливо силосних сортів.  Добре використовується зелена маса, скошена під час цвітіння соняшнику. В цей час врожай сирої маси досягає 600 ц/га, при чому  в ній міститься 14-16% білку.                

          Коли соняшник  вирощують на зрошувальних землях це значно підвищує його врожайність, особливо в посушливі роки.

         За даними Миколаївської  сільськогосподарської дослідної  станції, кращими попередниками  соняшника на поливних землях є озима  пшениця, кукурудза та зернобобові  культури. Під зяблеву органку необхідно вносити добрива у дозі N₁₂₀  P₁₂₀ K₆₀.

         Орють під соняшник на глибину 27-30 см. Плугами з грунтопоглиблювачами або щілюють, тобто після глибокої зяблевої оранки нарізують щілини через 0,7-0,9 м. одна від одної на глибину 50-60 см. Для цього застосовують виноградникову машину ПРВН-2,5А або універсальну раму КЗУ-0,3 із щілинорізами. Завдяки щілюванню в грунті більше нагромаджується вологи, посилюються мікробіологічні процеси, глибше розгалужується коренева система й підвищується врожайність насіння.

          Виразну господарську цінність являють собою стебла зібраного  соняшника. Досліди , які були проведені  в США показали, що вони можуть  бути сировиною для виготовлення  деревоволокнистих  плит. В наш час соняшник використовується  як лікарська рослина. 
 
 
 
 
 
 

          1.Морфобіологічні  особливості соняшника.

                                                                                       Таблиця 1.1.

          Морфобіологічні особливості  соняшника.

А) Ботанічна  характеристика:

Б) Морфологічні ознаки:

В) Фази розвитку соняшника:

                 У розвитку соняшнику від сівби  до повного достигання розрізняють такі фази: сходів, першої пари справжніх листків, утворення кошика, цвітіння, достигання. Тривалість міжфазних періодів у найпоширенішої середньостиглої групи сортів (гібридів) соняшнику становить: від сівби до сходів 14-16 днів, від

сходів  до початку  утворення кошика 37-43, від початку утворення кошика до цвітіння 27-30, а від цвітіння до достигання 44-50 днів. У раньостиглих форм міжфазні періоди скорочуються, асередньопізніх – подовжуються.

                 Період вегетації сортів і гібридів соняшнику (від сівби до достигання насіння), які вирощуються в Україні, триваеє від 80 до 130 днів.

Г) быологычны ознаки:

         1.1. Вимоги до вологи 

         На поливних землях до сівби застосовують дві культивації: першу – на глибину 10-20 см., другу  – на глибину загортання насіння (6 - 8 см.). Якщо верхній шар грунту дуже ущільнений, першу культивацію або чизелювання краще провадити на глибину 16 – 18 см.

         Кількість вегетаційних поливів визначаються за ступенем вологості  грунту. Поливна норма при вологозарядниковому поливі становить 1000-1200 м³/га води, вегетаційних – 600 – 800.

         Поливають рослини  в фазі утворення кошиків, на початку  цвітіння й наливання сім”янок так, щоб вологість у метровому  шарі грунту не зменшувалася нижче 65 – 70% від повної польової вологоємкості. Поливи дещо затримують фази розвитку рослин, але заром з тим позитивно впливають на врожайність насіння і його якість Так, досліди Миколаївської сільськогосподарської дослідної станції показали, що завдяки зрошенню збільшується величина кошиків, вага 1000 насінин, вміст олії у насінні і зменшується кількість порожніх насінин у центральній частині кошиків.

         В умовах недостатньої вологості грунту коткування посівів  сприяє підвищенню вологості посівного  шару грунту і забезпечує добрий контакт  насіння з грунтом.

         В період вегетації  соняшник завдяки міцній кореневій  системі  в більшій мірі залежить від запасів вологи в грунті і  стану його обробленого шару. Коренева система соняшника  на початку  вегетації розвивається швидко.  Швидкість розвитку кореневої системи в цей період в 2 рази перевищує швидкість росту стебла. Через 7 днів після появи всходів корені проникають в середину грунту на 32 см.  у вигляді 12-15 розгалуджень, а через 21 день – на 77 см. і в початку періоду цвітіння – на 150-200см. Висота  стебла в аналогічні строки складає відповідно 7; 18 и 155-160 см.  Ще одною важливою властивістю соняшника є максимальне використання вологи в період вегетації  завдяки формуванню багато численних тонких кореневих розгалужень, які досягають поверхні грунту зразу ж після  випадання великої кількості опадів. Ця здатність кореневої системи  соняшника дозволяє йому  самим ефективним  образом використовувати поживні речовини з верхніх шарів грунту та запаси вологи з більш глибших його  шарів.

         Споживання  води соняшником за період  вегетації

         (Кушнарьов А.С.,1981) 

         З таблиці видно, що найбільше споживання води соняшником за період вегетації  відбувається на 11-13 тижні  після проростання  при температурі повітря  21-37^оС

         1.2. Вимоги до тепла і світла

         Соняшник -  світло-  і вологолюбива культура.   Транспіраційний  коефіцієнт 470-370, оптимальні параметри гідротермічного коефіцієнта періоду вегетації – 0,9-1,1. Найкраще  росте і розвивається на чорноземах, сірих лісових і каштанових грунтах. Наявність  достатньої кількості поживних речовин, води і світла  ефективно впливає на число майбутніх суцвіть.  При  недостатній кількості поживних речовин, вологи  і світла  утворюється  менша кількість суцвіть, а пізніше призводить до зниження врожаю.

         На продуктивність соняшнику негативно впливають  як високі температури (понад 25^оС), повітряна та ґрунтова посухи в період утворення кошика – цвітіння і насіннєутворення, так і підвищена вологість повітря та надмірне зволоження грунту. Низькі та помірні середньодобові температури повітря (нижче 17^оС) в репродукційний період також знижують продуктивність культури.

         Тому не вся територія  України за своїми грунтово-метеорологічними умовами є рівноцінною для  вирощування соняшнику. Найбільш сприятливі  і сприятливі природні умови для  вирощування соняшнику створюються  на 38 % території України.

         1.3. Вимоги до елементів мінерального живлення і грунту

         Важливою властивістю  соняшника  в господарстві СТОВ „Вікторія”  є властивість його кореневої  системи  нормально розвивається в широкому діапазоні показників щільності грунту: від 1,26 до 1,75 г/см³ . Дякуючи цьому немає необхідності в глибокій прополці грунту в цілях покращення  умов для розвитку кореневої системи соняшника.

         У соняшника регенерація  коренів після їх пошкодження  обмежена. Тому при догляду за соняшником та неправильному встановленню  глибини прополки та широкій зоні  знищується значна частина найбільш активних розгалужень. Це призводить до порушення росту рослини, оскільки для її відновлення  потрібна значна частина  асимульованих поживних речовин.

         Ріст надземної  частини рослини у соняшника протікає дуже нерівномірно. В перші 20 днів приріст в висоту складає 0,5 см за добу. Поступово цей приріст збільшується  і в період цвітіння стає максимальним,  досягає 12 см.  за добу. 

         Враховуючи, що   квіткові  горбики майбутнього  кошика утворюються в перші два-три тижні після сходів, в цей час необхідно створювати найсприятливіші умови для їх розвитку. Старанний догляд – знищення бур”янів, розпушення грунту і встановлення оптимальної густоти насадження з перших днів вегетації (що краще досягається при висіві заданої кількості насінна) – дає добрі результати. Чим сприятливіші умови вирощування в цей період, тим більше утворюється горбиків у суцвітті, тобто квіток, які потім формують насіння.

         В утворенні насіння  дуже важливе значення мають фази цвітіння і наливання. Щодня цвітуть послідовно від периферії до центра кошика квітки двох-трьох рядків. Кошик цвіте 8-10 днів, кожна квітка зберігає здатність до запилення відносно довго, а пилок втрачає життєдіяльність швидко.

         Нагромадження поживних речовин у насінні й утворення в ньому олії починається від цвітіння й тривають до повного пожовтіння кошика, краї якого починають засихати. Якщо в глибоких шарах грунту запаси вологи достатні й немає повітряної посухи під час цвітіння й наливання,  всі квітки кошиків в тому числі і в центральній його частині, утворюють повноцінне насння.                                                                

         Соняшник  ставить високі вимоги до наявності в грунті поживних речовин. Для одержання одиниці вражаю (1ц) насіння соняшника необхідно:

         Азоту (N)   ……. 5 кг;

         Фосфору (P ) …… 1,9 кг;

         Калію ( K) ………. 9,7 кг.

         Азот впливає на формування різних частин рослини, тому на Азот припадає від 70 до 90 %  загальної  потреби поживних речовин, починаючи  з фази 3-4 пари листків і до фази цвітіння.

         1.4. Особливості росту і розвитку культури

            Грунтово-кліматичні  умови напівпосушливих і навіть  посушливих районів сприятливі  для вирощування соняшника. Він  до утворення кошиків може  витримувати атмосферну й ґрунтову  посухи. В цей час соняшник  близько 20 %  загальної кількості вологи, необхідної за вегетацію, використовує переважно з шару грунту 0-40 см. Потім до цвітіння, коли стебла й листки розвиваються інтенсивно, рослини засвоюють близько  60% вологи вже з глибших (до 60 см) шарів, а в посушливі роки ще з глибших. У фазах цвітіння й утворення насіння соняшник використовує приблизно 20 % вологи переважно з глибини понад 60%  см., а при відсутності опадів під час утворення насіння  ще з глибших шарів.

         Отже, враховуючі такі особливості використання вологи соняшником, необхідно застосовувати весь комплекс агротехнічних заходів, які сприяють нагромадженню достатніх запасів її в кореневмісному шарі грунту.  Сходи  витримують приморозки до минус 4-7^с С. Належить до рослин короткого дня. Скоростиглі сорти достигають за 70-90, середньостиглі – 90-125, пізньостиглі за 125 днів.

         Враховуючі, що квіткові горбики майбутнього кошика утворюються  в перші 2-3 тижні після сходів, в цей час необхідно створювати найсприятливіші умови для їх розвитку. Старинний догляд – знищення бур”янів, розпушення грунту і встановлення оптимальної густоти насадження з перших днів вегетації (що краще досягається при висіві заданої кількості насіння) – дає добрі результати. Чим сприятливіші умови вирощування в цей період, тим більше утворюється горбиків у суцвітті, тобто квіток, які потім формують насіння.

         В утворенні насіння  дуже важливе значення мають фази цвітіння і наливання. Щодня цвітуть  послідовно від периферії до центра кошика квітки  двьох-трьох рядків. Кошик цвіте 8-10 днів, кожна квітка зберігає здатність до запилення відносно довго, а пилок втрачає життєдіяльність швидко.

         Нагромадження поживних речовин у насінні й утворення  в ньому олії починається від  цвітіння й тривають до повного пожовтіння кошика, краї якого починають засихати. Якщо в глибоких шарах грунту запаси вологи достатні й немає повітряної засухи під час цвітіння й наливання, всі квітки кошика, в тому числі і в центральній його частині, утворюють повноцінне насіння.

                                                                                                              Таблиця 1.2.

         Біологічні особливості соняшника.