Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Технологія вирощування соняшнику

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Розділ. Характеристики соняшнику………………………………….5

1.1. Ботаніко-морфологічна характеристика та групи соняшнику…5

1.2. Біологічні особливості соняшнику………………………………….7

1.2.1. Вимоги рослин до умов навколишнього середовища…………..7

1.2.2. Вимоги до тепла……………………………………………………...7

1.2.3. Відношення до вологи……………………………………………….7

1.2.4. Відношення до світла………………………………………………..8

1.2.5. Відношення до грунтів і забезпечення елементами живлення…8

1.2.6. Особливості росту і розвитку………………………………………8

1.3. Характеристика районованих сортів та гібридів…………………10

2. Розділ. Оцінка природно-кліматичних умов СТОВ АФ «Вільне – 2002» і визначення завдання…………………………………………………….13

2.1. Місцезнаходження господарства……………………………………13

2.2. Кліматичні умови……………………………………………………..13

2.3. Грунтові умови………………………………………………………..14

2.4. Розрахунки рівнів урожайності, які можуть забезпечити природні умови місцевості………………………………………………………………….15

3. Розробка і обґрунтування технології вирощування соняшнику для одержання визначеної врожайності……………………………………………17

3.1. Попередники, сівозміна, розміщення культури в сівозміні…….17

3.2. Розрахунки доз NPK і норм мінеральних добрив. Система удобрення…………………………………………………………………………..18

3.3. Система обробітку грунту…………………………………………….21

3.3.1. Основний обробіток…………………………………………………21

3.3.2. Передпосівний обробіток…………………………………………22

3.4. Сівба……………………………………………………………………23

3.4.1. Підготовка насіння до посіву………………………………………23

3.4.2. Розрахунки кількісних і вагових норм посіву…………………23

3.4.3. Строки, способи і глибина посіву……………………………….24

3.5. Догляд за посівами……………………………………………………25

3.6. Способи збирання врожаю…………………………………………..26

3.6.1. Первинна доробка врожаю………………………………………..27

4. Технологічна карта вирощування, збирання і первинної доробки культури…………………………………………………………………………..28

Висновки……………………………………………………………………32

Список використаної літератури………………………………………33

Вступ

Соняшник – цінна олійна культура. Серед олійних культур, насіння яких використовують для отримання олії, соняшник займає особливе місце. На його долю припадає три четвертих виробництва харчових рослинних олій. Насіння сучасних сортів і гібридів соняшнику містить 50-54% олії з високими смаковими і харчовими якостями. Олія соняшнику відноситься до групи напіввисихаючих олій і володіє високими смаковими якостями. Соняшникова олія використовується для їжі, а також для виготовлення маргарину, консервів та кондитерських виробів.

Також вона застосовується в миловарінні, при отриманні оліфи в суміші з висихаючи ми оліями в виробництві стеарину і олеїнової кислоти.

Крім олії, з соняшнику виготовлюють багато іншої цінної продукції. Наприклад, в шроті, вихід якого становить 30-35% переробленої маси насіння, міститься 36-40% білку, багато амінокислот. 100 кг шроту прирівнюється до 100 кормових одиниць, а 100 кг жмиху – до 109 кормових одиниць. Обмолочені корзинки, в одному кілограмі яких міститься до 0,7 к.од., використовуються на корм тваринам.

Стебла соняшника використовуються для отримання паперу. В безлісих районах їх використовують як паливо. Попіл від згорання містить близько 35% окису калію і використовується як добриво.

Високорослі сорти соняшнику використовують для заготівлі силосу. Соняшник гарний медонос. З одного гектару посіву одержують близько 250-300 і більше кілограмів доброякісного меду, який добре зберігається. Лузга сім’янок представляє собою цінну сировину для виготовлення гексодного і пептодного цукру.

Незважаючи на те, що культура соняшнику в нашій країні, як, зрештою, й загалом у світі, порівняно молода, уявити сьогодні аграрне виробництво й переробну промисловість без його сировини практично неможливо.. З одного боку, соняшникова олія – то надзвичайно важливий, а в багатьох випадках і незамінний продукт харчування. Основна біологічна цінність цієї олії полягає у високому вмісті в ній полі ненасичених жирних кислот, фосфоровмісних сполук, токоферолів і стеаринів (циклічних спиртів), а також у відсутності холестерину. З іншого, його насіння – так само незамінна сировина для багатьох галузей промисловості, а макуха – високобілковий компонент комбікормів для тварин.

Саме цим і пояснюється підвищений інтерс сільськогосподарських товаровиробників до культури. У нас в країні вирощуванням соняшнику займається 35 тисяч господарств різних форм власності. В основному це великі підприємства, хоча останніми роками розширюється площа і частка у валовому виробництві насіння соняшнику і в особистих селянських господарствах.

1. Характеристики соняшнику

1.1. Ботаніко-морфологічна характеристика та групи соняшнику

Таблиця 1.1. Ботаніко-морфологічна характеристика соняшнику.

Показники, морфологічні органи	Їх відмітні показники та характеристика
Родина	Айстрові
Рід	Соняшник
Вид	Соняшник культурний, соняшник декоративний
Підвид	Соняшник культурний представлений двома видами: посівний і декоративний
Різновидності	Дрібнонасінний (олійний), крупно насінний, гігантський і довго насінний
Коренева система	Стрижнева, дуже розгалужена, проникає в грунт на глибину до 1120-200 см, основою її є стрижневий головний корінь, який розвивається з первинного зародкового кореня. Від стрижневого кореня відходять досить міцні та сильно розгалужені бічні корені, які утворюють 2-3 яруси сплетених коренів. Глибина їх проникнення 50-70 см.
Стебло	Пряме, здебільшого не розгалужене, кругле або ребристе, вкрите жорсткими волосками і всередині виповнене губчастою тканиною
Листки	Черешкові великі. Пластинка листка овально-серцеподібна із загостреною верхівкою і зубчастими краями. Всі листки вкриті короткими жорсткими волосками. Нижні листки супротивні, кількість листків у різних сортів не однакова. Листкам соняшнику властивий геліотроніум.
Суцвіття	Багатоквітковий кошик, який при достиганні має здебільшого опуклу, рідше плоску або увігнуту форму. Основа суцвіття складається з великого квітколоже.
Квітки	Двох типів: язичкові і трубчасті. Язичкові розміщені в один або кілька рядів по краю кошика, вони безплідні, великі, жовті. Основна маса соняшника зайнята трубчатими двостатевими плодоносними квітками з при квітниками, що закінчуються при достиганні жорсткими зубцями.
Плід	Сім’янка з шкірястим оплоднем, який не зростається з насіниною.
Насінина	Вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка, сім’ядолі корінця
Маса 1000 насінин	Лузальний – 100-170 г Олійний – 35-80 г Межеумок – 80 – 100 г
Лушпинність	Лузальний – 45-55% Олійний – 25-30% Межеумок – 30-40%

Таблиця 1.2. Групи культурного соняшнику

Групи соняшнику	Їх характеристика
Лузальний	Відзначається товстим високим (до 4 м) стеблом, великими листками і кошиками (від 25 до 45 см). Сім’янка крупна, з товстою ребристою лузгою, не повністю виповнена ядром.
Олійний	Тонке стебло (до 2-2,5 м), переважно з одним кошиком діаметром 15-20 см. Сім’янки дрібні. Лузга тонка, Ядро виповнює всю сім’янку.
Межеумок	За морфологічними і біологічними властивостями займає проміжне місце між лузальним та олійним. За розмірами рослин, листків, кошика та сім’янок він близький до лузального, а за формою сім’янок – до олійного. Вирощують як кормову культуру на силос і насіння.

1.2. Біологічні особливості соняшнику

1.2.1. Вимоги рослин до умов навколишнього середовища

Соняшник – рослина континентального клімату. Батьківщиною соняшнику є південно-західний район Північної Америки, а його культурні сорти формувались в умовах степових районів європейської частини країни, для яких характерні високі температури і низька вологість повітря в літні місяці.

1.2.2. Вимоги до тепла

На початку вегетації соняшник потребує високих вимог до тепла. Насіння починає проростати при температурі 3-5 ^оС, але оптимальна середньодобова температура грунту на глибині 10 см – 15-16 ^оС. При таких умовах сходи з’являються на 9-10 день, вони витримують нетривалі заморозки до – 8 ^оС. Подальше зниження температури повітря супроводжується загибеллю точки росту. Велику шкоду в період цвітіння і плодоношення приносять високі температури. Температура вище 30 ^оС стерилізує пилок. Оптимальна температура в цей період 23-27 ^оС. В фазі цвітіння соняшник чутливий до низьких температур.

1.2.3. Відношення до вологи

Вимоги до вологи у соняшнику високі. Транспіраційний коефіцієнт значно вищий, ніж у зернових культур. Але соняшник може переносити довгу атмосферну і грунтову засухи і в перший період вегетації (до утворення кошика). На утворення 1 т насіння соняшник затрачує 1400-1800 т води. Загальна потреба у волозі на період всієї вегетації становить 4000-6000 т/га. З них на період від сходів до утворення кошика приходиться 20-30%, від утворення кошика до цвітіння – 40-50% і від цвітіння до достигання – 30-40%. Критичний період вегетації, коли потрібне достатнє волого забезпечення, припадає на фази цвітіння і наливу насіння. Завдяки потужній кореневій системі соняшник використовує вологу глибоких шарів грунту.

Для утворення доброго врожаю повноцінного насіння велике значення має волога глибоких шарів грунту. Тому дуже важливо прийомами агротехніки забезпечити накопичення найбільших запасів вологи в нижній частині, де знаходиться корінь, шляхом затримання снігу, талих вод, поливу та іншого.

1.2.4. Відношення до світла

Соняшник – світлолюбива рослина. Затемнення і похмура погода затримують ріст і розвиток рослин, впливає на формування в них дрібних листків, що знижує врожай. Соняшник відноситься до рослин короткого дня. При пересуванні на північ вегетаційний період збільшується.

1.2.5. Відношення до грунтів і забезпечення елементами живлення

Соняшник дуже добре росте на суглинкових і піщаних чорноземах, каштанових грунтах півдня і сірих лісних грунтах. Найсприятливіша кислотність грунту 6-6,8. Соняшник не росте на важких глиняних, піщаних а також кислих і дуже засолених грунтах.

Соняшник використовує велику кількість поживних речовин. На формування 1 ц насіння затрачується 5-8 кг азоту, 2-3 кг фосфору і 12-15 кг калію. Найбільша кількість азоту використовується від початку формування кошика до кінця цвітіння, фосфору – від сходів до цвітіння і калію – від формування корзинки до достигання. Початковий період розвитку соняшника являється критичний в використанні фосфору. Так як у степовій зоні України кращі результати дають азотно-фосфорні удобрення, а в Лісостеповій зоні повне мінеральне добриво, врожайність соняшнику збільшується при спільному внесенні під нього органічних та мінеральних добрив.

1.2.6. Особливості росту і розвитку

У соняшника розрізняють 4 періоди і 10 фаз вегетації. Вегетаційний період залежить, в основному, від двох факторів: від сорту (гібриду) соняшника і строків посіву. Затримка з посівом приводить до скорочення циклу цвітіння. Для одержання хороших результатів дуже важливо відібрати гібриди з циклом, пристосованим до агрономічних умов конкретної зони (опади, температура, родючість грунтів, наявність вологи).

Таблиця 1.3. Періоди і фази розвитку соняшника

Періоди і фази вегетації	Морфологічні ознаки	Тривалість періоду, днів
Проростання насіння – поява сходів		10-14
1. Проростання насіння	Утворення корінців, ріст сім’ядолей
2. Поява сходів	Вихід сім’ядолей на поверхню
Поява сходів - бутонізація		30-40
3. Перша і друга пара листків	Ріст супротивних листків
4. Третя і четверта пара листків	Ріст супротивних листків
5. Бутонізація	Поява кошика діаметром 2 см
Бутонізація - цвітіння		23-27
Інтенсивний ріст
Цвітіння - дозрівання
6. Цвітіння	Поява тичинок і пестиків трубчастих квіток
7. Ріст насіння	Лузга насіння біла і м’яка
8. Налив насіння	Сім’янки отримують потрібний сорту колір
9. Достигання (фізична стиглість)	Нижня сторона кошика одержує жовтий колір. Вологість насіння 36-40%
10. Повне достигання (господарська стиглість)	Кошики одержують жовто-бурий і бурий кольори

Загальна тривалість вегетаційного періоду в скоростиглих сортів соняшнику становить 70-90 днів, у пізньостиглих – більше 120 днів.

В перші фази розвитку соняшник росте повільно, потім ріст його прискорюється і доходить до максимального. В період формування кошика до початку цвітіння приріст 3-5 см на добу. Під час цвітіння соняшник росте повільно, а до кінця цієї фази ріст майже закінчується. До початку формування кошика суха речовина накопичується в листках і корінні. Від початку формування кошика сухі речовини інтенсивно поступають в стебло і листки, а після цвітіння – в кошик.

1.3. Характеристика районованих сортів та гібридів

В Україні поширені високоврожайні селекційні сорти й гібриди соняшнику із значним вмістом олії в насінні, низькою лузжистістю (22-27%) та високою стійкістю проти найбільш відомих рас вовчка, шкідників і хвороб.

За тривалістю вегетаційного періоду сорти (гібриди) соняшнику поділяють на середньостиглі, (вегетаційний період 120-140 днів), середньоранні (110-130), ранньостиглі (100-120) і скоростиглі (80-100днів). В Україні районовано понад 70 сортів і гібридів соняшнику.

Нижче розглянемо деякі з них.

Гібрид Сюжет – занесений до переліку сортів рослин, перспективних до поширення в Україні у 2002 році.

Господарські та біологічні характеристики.

Простий між лінійний гібрид інтенсивного типу на основі цитоплазматичної чоловічої стерильності, олійного напряму використання. Ранньостиглий, з вегетаційним періодом 105-110 днів.

Потенційна урожайність – 3,7-4,2 т/га, олійність – 51-52%, лушпинність – 22-24%, збір олії – 1,7-2,1 т/га. Високотехнологічний, з рівномірним дружним цвітінням і визріванням, вирівняний по висоті рослин, слабо осипається при перестої.

Апробаційні ознаки: висота стебла до нахилу кошика – 160-170 см, повна висота – 170-180 см, їх відношення – 0,88-0,95. Кошик тонкий, опуклий, слабо пониклий, діаметром 19-22 см. Маса 1000 сім’янок – 50-70 г, об’ємна маса – 460-480 г/л.

Агротехнічні вимоги: рекомендована густота стояння рослин в зонах достатнього зволоження – 50-55 тис. рослин/га. Насіння батьківських форм на ділянках гібридизації слід висівати одночасно.

Гібрид Шанс – у Реєстрі рослин України з 2008 року.

Господарські та біологічні характеристики.

Потрійний гібрид, вирізняється економічним насінництвом, забезпечує майже вдвічі більшу врожайність насіння на ділянках гібридизації в порівнянні з простими гібридами. Середньостиглий, з вегетаційним періодом 110-115 днів.

Потенційна врожайність – 3,3-4,4 т/га, олійність – 53-54%, лушпинність – 22-25%, збір олії – 1,8-2,0 т/га. Високотехнологічний, з рівномірним дружним цвітінням і визріванням, вирівняний по висоті рослин, слабо осипається при перестої. Має генетично зумовлену стійкість до вовчка та несправжньої борошнистої роси.

Апробаційні ознаки: висота рослин – 160-180 см, Стебло середньої товщини. Кількість листків на стелі 26-28 шт. Кошик тонкий опуклий, слабо пониклий, діаметром 19-23 см. Маса 1000 сім’янок – 55-80 г, об’ємна маса – 480-620.

Агротехнічні вимоги: толерантний до загущення посіву. Оптимальна урожайність досягається за умов, коли густота стояння в Лісостепу в період вегетації становить 60-65, а в Степу – 50-55 тис. рослин/га.

Сорт Мастер. Заявник – Державна наукова установа Всеросійський науково-дослідний інститут олійних культур ім. Пустовойта. Внесений до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2006 році, рекомендований для вирощення в Лісостепу.

Ранньостиглий сорт олійного напрямку, тривалість вегетаційного періоду 130-134 доби. Рослина за висотою висока, галудження відсутнє. Положення кошика обернене до низу із легким викривленням стебла. Розмір кошика 20 см, форма кошика з боку сім’янок плеската.

Розмір сім’янки середній, маса 1000 насінин 55 г, форма вузько-яйцеподібна, за основним кольором сім’янка чорна. Сорт стійкий до осипання, відносно стійкий до посухи, схильний до вилягання.

Гібрид Президент. Заявник – ТОВ АФ «Сади України». Простий між лінійний гібрид на стерильній основі. Внесений до Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, у 2006 році, рекомендований до вирощування в зоні Степу.

Ранньостиглий гібрид олійного напрямку, тривалість вегетаційного періоду 123-134 доби. Рослина за висотою висока, галудження відсутнє Положення кошика обернене до низу із легким викривленням стебла. Розмір кошика 19 см, форма кошика (з боку сім’янок) плеската. Сім’янки крупні, маса 1000 насінин 61-68 г, форма вузько-яйцеподібна, за основним кольором сім’янка чорна, смугастість на краях слабка, а між краями відсутня, колір смужок сірий.

Стійкий до осипання, посухи, відносно стійкий до вилягання.

Середня урожайність за 2004-2005 роки на державних сортодослідних станціях області 25,9 ц/га, максимальна урожайність одержана в 2005 році в Дніпропетровському держекспертирі 34,2 ц/га. Вміст жиру 48,8%, білка – 17,5%.

Сорт Роднік. Заявник – Державна наукова установа Всеросійський науково-дослідний інститут олійних культур ім. Пустовойта. Внесений до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2006 році, рекомендований для вирощення в Степу.

Ранньостиглий сорт олійного напрямку, тривалість вегетаційного періоду 119-124 доби. Рослина за висотою висока, галудження відсутнє. Положення кошика обернене до низу із сильним викривленням стебла. Розмір кошика 19 см, форма кошика (з боку сім’янок) сильно випукла. Сім’янки середні, маса 1000 насінин 52,0 г, форма широко-яйцеподібна, за основним кольором сім’янка чорна, смугастість на краях слабка, колір смужок сірий.

Сорт середньо стійкий до осипання, посухи, схильний до вилягання.

Максимальна урожайність 27,7 ц/га одержана у 2005 році. Вміст жиру 48,2%, а білка – 18,2%.

Рекомендується для вирощування в центральній та південно-західній правобережній зонах області.

2. Оцінка природно-кліматичних умов СТОВ АФ «Вільне – 2002» і визначення завдання

2.1. Місцезнаходження господарства

СТОВ АФ «Вільне-2002» розташоване в південно-західній частині Новомосковського району Дніпропетровської області з адміністративним центром у селі Вільне Новомосковського району. Господарство має вигідне місце розташування. В ньому є розвинена сітка міжгосподарських доріг, які в цілому забезпечують зручний транспортний зв’язок між окремими виробничими ділянками, а також зв’язок з районним та обласним центрами.

Детальні дані розташування СТОВ АФ «Вільне-2002» наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Транспортні зв’язки підприємства

№ з/п	Об’єкти транспортних зв’язків	Відстань від центральної садиби
1	Обласний центр м. Дніпропетровськ	50
2	Районний центр м. Новомосковськ	15
3	Залізнична станція «Вільне»	8
4	Молочний завод	60
5	М’ясокомбінат	25
6	Міський ринок м. Новомосковськ	15

Дані таблиці підтверджують той факт, що СТОВ АФ «Вільне-2002» з економічної точки зору має вигідне місце розташування.

2.2. Кліматичні умови

Клімат в зоні розташування господарства характеризується жарким, з малою хмарністю і низькою вологістю повітря літом і холодною зимою. Переважають вітри східного та південно-східного напрямків. Річна кількість опадів 472-500 мм. Найбільша кількість опалів припадає на червень – серпень. Влітку опади випадають переважно зливового характеру. Взимку сніговий покрив досягає 25-30 см. Весняні заморозки в повітрі закінчуються у третій декаді квітня, останні починаються в першій декаді жовтня. Тривалість вегетаційного періоду в середньому дорівнює 214 днів. Природні умови господарства при високій культурі землеробства сприятливі для вирощування озимих культур, ячменю, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків і кормових культур.

Таблиця 2.2. Середньомісячна температура повітря

Місяці	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Середньоріч. температура
Температура повітря	-6,3	-5,5	0	9,5	14,9	19,5	24,2	23,1	17,3	9,8	-0,4	-3,2	8,6

2.3. Грунтові умови

На території СТОВ АФ «Вільне-2002» переважають чорноземні й звичайні опідзолені та вилугувані грунти, які мають сприятливі водно-фізичні, фізико-хімічні та агрохімічні властивості для вирощування сільськогосподарських культур. За даними польових обстежень та результатів станції хімізації в орному шарі грунтів господарства містяться 3,1% гумусу, 2,2% азоту, 17,1% фосфору, 13,6% калію мг на 1000 г грунту. Грунтам властива нейтральна та близька до неї реакція грунтового розчину. Незначну частину 3,6% ріллі займають еродовані грунти. Для них характерний укорочений гумусовий горизонт, вони містять менше поживних речовин і продуктивної вологи, мають значно гірші фізико-хімічні та водно-фізичні властивості. Досягти максимальної віддачі можна лише при умові послаблення і припинення ерозії, хімічної меліорації засолених грунтів.

Рельєф території господарства рівнинний, широко хвилястий з загальним нахилом на південний захід. Широкохвилястий нахил йому надають неглибокі балки і лощини стоку.

Рівень залягання грунтових вод 2 – 3 м.

2.4. Розрахунки рівнів урожайності, які можуть забезпечити природні умови місцевості

ПВ=ММВ

ПВ – потенційна врожайність, ц/га

ММВ – максимально можлива врожайність, ц/га

10 000 * ΣQФАР * КФАР * 100

ПВ = ----------------------------------------------------------------

q * (100 – Вол.ст.) * n

n – сума частин врожаю

Вол.ст. – вологість стандарту – 10% з 20.04 по 10.08

22,2

ΣQФАР = ------------- = 7,4 + 31,4 + 33,6 + 34,3 + 9,9 = 116,6

КФАР = 3%

q = 18646

10 000 * 116,6 * 3 * 100 349800000

ПВ = ------------------------------------------------- = ---------------- = 69,5 ≈ 70

18646 * (100 – 10) * 3 5034420

Розрахунки дійсно можливої врожайності та вологозабезпеченість посівів

100 * О_пр * К_опр * 100

ДМВ₁ = ------------------------------------------

ТК * (100 – Вол.ст.) * n

О_пр – опади річні

ТК – витрати на 1 ц сухої маси

100 * 508 * 0,7 * 100 3556000

ДМВ₁ = ------------------------------------------ = ------------------ = 32,9 ≈ 33

400 * (100 – 10) * 3 108000

(В_ЗПВ - З_НВ) * К_ВПВ + О_ПВ + К_ОПВ *10

ДМВ₂ = ---------------------------------------------------------

К_В

О_пр - річна кількість опадів, мм

К_опр – коефіцієнт використання річних опадів

ТК – транспіраційний коефіцієнт для соняшника

В_ЗПВ – вихідний (весняний) запас води при польовій вологості в метровому шарі грунту (на початок весняної вегетації), куб.м./га

П_ЗВ = В_ЗПВ - З_НВ – продуктивний запас вологи в 1 м шарі, куб.м./га

К_ВПВ – коефіцієнт використання продуктивної вологи

О_ПВ – кількість опадів за вегетаційний період культури

К_ОПВ – коефіцієнт використання О_ПВ

К_В – коефіцієнт водоспоживання

(1220 - 370) * 0,75 + 197 + 0,5 *10

ДМВ₂ = --------------------------------------------------------- = 44,3 ц/га

1660

6375 + 985

ДМВ₂ = --------------------- ≈ 38,7 ц/га

1900

32,9 + 38,7

ДМВ = --------------------- = 35,8 ц/га

Для розробки технології беремо за основу врожайність ДМВ₁ = 33 ц/га

3. Розробка і обґрунтування технології вирощування соняшнику для одержання визначеної врожайності

3.1. Попередники, сівозміна, розміщення культури в сівозміні

Місце соняшнику у сівозміні визначається його особливими вимогами до попередника, залишками вологи, відсутністю інфекцій та інше. Без цих вимог не можна отримувати високих врожаїв. Соняшник у сівозміні повинен повертатися на попереднє місце не раніше ніж через 8-10 років. В іншому випадку неминуче зниження врожайності, що пов’язане з накопиченням у грунті заразихи, інфекційного початку несправжньої борошнистої роси, білої, сірої та інших гнилей.

У 8-10-пільних сівозмінах соняшник повинен займати не більше 1 поля.