Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет агротехнологій та екології

(назва факультету)

Кафедра «Рослинництво»

(повна назва кафедри)

 

 

Курсова робота

з дисципліни „Рослинництво”

на тему: Технологія вирощування ячменю ярого в у мовах південного степу України

1× РС КР. ×××. 000000 ПЗ

 

Студента _____ курсу ___________ групи

напряму підготовки  6.090101 – «Агрономія»

ОКР  «Бакалавр»

______________               Прокуда В.А

            (підпис)                                            (ініціали та прізвище)

Керівник ___________________________________________

                    (посада, вчене звання, науковий ступінь)

___________     ____________________________

               (підпис)                                                             (ініціали та прізвище)

 

 

Кількість балів: ________  Оцінка ECTS ________

 

Національна шкала ________________________   

 

Члени комісії:                ___________ _______________________

                                                                                (підпис)                                            (ініціали та прізвище)

                                        ___________  _______________________

                                                                                (підпис)                                          (ініціали та прізвище)

                                                                       ___________ _______________________

                                                                               (підпис)                             (ініціали та прізвище)

 

 

 

 

Мелітополь, 2014 р.

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………….……4

 

РОЗДІЛ 1 БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ, МОЖЛИВОСТІ РЕКОМЕНДОВАНИХ СОРТІВ……………………………………………...….6

 

    1. Ботанічний опис……………………………………………………...……6
    2. Фенологія росту і розвитку ярого ячменя……………………………….7
    3. Вимоги до температури……………………………………………….…..8
    4. Довжина світлового дня…………………………………………………..9
    5. Вимоги до вологи…………………………………………………….……9
    6. Вимоги до грунтів………………………………………………….……..10
    7. Рекомендовані сорти ярого ячменю для Південного Степу України……………………………………………………………….……10

 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ……………………………………………………………….12

 

2.1.    Кліматичні умови….......………………………………………………….12

2.2.    Ґрунтові умови………………………………………....………………….18

2.2.1. Генетико-морфологічна  будова грунту…………………………....…….18

2.2.2. Гранулометричний  склад грунту…………………………………….......19

2.2.3. Фізико-хімічні  властивості грунту………………………………………20

 

РОЗДІЛ 3 ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ…………………………………………………………………..…..21

 

3.1.    Розміщення в сівозміні……………………………………………….…..21

3.2.    Система обробітку ґрунту…………………………………………….….22

3.3.    Система удобрення…………………………………………………….…25

3.4.    Підготовка посівного матеріалу  до посіву…………………………..….28

3.5.    Сівба………………………………………………………………….....…30

3.6.    Догляд за посівами……………………………………………………..…33

3.7.    Збирання врожаю…………………………………………………………36

 

РОЗДІЛ 4      ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ВИРОЩУВАННЯ

КУЛЬТУРИ………………………………………….…………………………..40

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…51

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….………52

 

ДОДАТКИ………………………………………………………….....................54

ВСТУП

 

Ячмінь займає важливе місце серед основних зернових, як культура різностороннього використання. Зерно його має в середньому 12,0% білка, 64,4% без азотистих екстрактивних речовин, 5,5% клітковини,  2,8% зольних речовин і 2,1% жиру. Використовується як продовольча, кормова і технічна культура. По даним ФАО (продовольча і сільськогосподарська Організація Об’єднаних Націй - Food and Agriculture Organization of the United Nationus FAО) 42-48%  валового збору зерна ячменю розходиться на промислову переробку, в тому числі 21-25% на виробництво комбікормів, 6-8% на виробництво пива, 15% на харчовий і 16% на кормовий напрямок. В Україні зерно ячменя використовують в більшості (70%) на пивоваріння та кормові цілі.

На продовольчі цілі використовують скловидні та крупно зерні сорти. Із зерна ячменя виготовляють перлову і ячнєву крупи, ячневі пластівці. Із ячмінної муки випікають хліб. Але в чистому вигляді зерно ячменя для хлібопекарської промисловості застосовується в дуже малій кількості із-за того, що ячмінь має малий вміст клейковини і низьку її якість. Використовується також для виготовлення замінників кави, солодових екстрактів.

Настої і відвари ячменя надають противозапальну та дезінфекційну дію. Приписують їх при порушені травлення, при отруюванні, захворювань верхніх дихальних шляхів [13].

Зерно ячменя володіє по суті високими кормовими властивостями. В ньому містяться вітаміни А і В, а також фітин, який необхідний для посилення кістяка у тварин. Тому він широко використовується як концентрований корм для всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней. Навіть невелика кількість ячменя в складі комбікормів дає змогу покращити стан і витривалість крупної рогатої худоби в період зимового стійлового утримання. Відмічено позитивний вплив ячменя на яйценосність домашньої птиці. Ячмінна солома – добрий грубий корм для КРХ.

Ячмінь висіяний сумісно з вівсом і бобовими культурами, використовується на зелений корм, для приготування сіна, сінажу і вітамінного борошна. Гарні результати отримують при посіві ячменя в суміші з горохом. В таких посівах горох не вилягає, раніше і дружніше дозріває, легко збирається комбайном.

Особливу цінність ячмінь представляє в пивоварній промисловості. Сорти з крупним і вирівняним зерном, які мають підвищену здатність до проростання і високу екстрактність з низьким вмістом білка і з тонкою, світлою оболонкою придатні для виготовлення солоду [13].

За рахунок своїх біологічних властивостей, ячмінь являється добрим компонентом в наборі культур польової сівозміни. Відрізняючись порівняно коротким вегетаційним періодом, він рано звільняє поле для обробітку грунту під подальші культури, дозволяє більш раціонально використовувати машино-тракторний парк і зменшити напруженість в період вбираючих робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ

 

    1. Ботанічний опис

 

Рід Hordeum L. включає один вид культурного ячменю (Hordeum sativum Lessen) і багато видів диких ячменів. Взалежності від кількості плодових колосків, які знаходяться на членику стрижня, культурний ячмінь підрозділяється на три підвиди:

- Hordeum vulgare L. (Багаторядний або звичайний);

- Hordeum distichum L. (Двохрядний);

- Hordeum intermedium Vav. (Проміжковий).

В нашій країні розповсюджені перший і другий підвиди.

1) Hordeum vulgare L. (Багаторядний або звичайний). На кожному членику стрижня знаходиться по три плодоносних колоска, які розвиваються і дають зерно. По ступеню щільності колосу багаторядний ячмінь підрозділяється на дві групи. Перша – це група правильних шестирядних ячменів hexastichum L., колос яких щільний, товстий, порівняно короткий і в поперечному розрізі має вид правильного шестигранника. Друга – це група неправильних шестирядних ячменів tetrasticum Korn., у яких колос менш щільний, ряди зерен розташовані не зовсім правильно, бокові колоски заходять друг на друга, середні колоски більш розвинені, ніж бокові; колос має дві широкі грані з лицьової сторони і дві вузькі з бокової; в поперечному розрізі він утворює чотирикутник.

2) Hordeum distichum L. (Двохрядний). У нього із трьох колосків, сидячих на членику стержня, плодовими бувають тільки середні; бокові колоски безплідні. Двохрядні ячмені по характеру бокових неплодоносних колосків поділяються на дві групи: а) nutantia R. у яких бокові безплідні колоски мають колоскові та квіткові лусочки; б) deficientia R. Безплідні бокові колоски складаються лише із одних колоскових лусочок [11].

В посівах двохрядні ячмені представлені тільки групою nutantia R..

Кожний із двох видів ячменя підрозділяється на різновидності, причому в основу беруться слідуючи ознаки: остистість (остисті або безості), характер остюків (зазубрені чи гладкі), забарвлення колосу та зернівки (жовта чи чорна), плівчастість зерна (плівчасте чи голе), щільність колосу (щільний, коли на 4 см довжини стрижня приходить більше 15-18 члеників, рихлий – 7-14 члеників) [11].

 

    1. Фенологія росту і розвитку ярого ячменя

 

Протягом вегетації ярий ячмінь проходять такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна.

- Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов проростає. Прорости насіння може при поглинанні 48 – 57% води (у % до повітряно-сухої маси насіння). Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза — сходи [11].

- Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з’явлення сходів насіння ярого ячменя є 10 – 12 °С, оптимальною 20 – 25 °С. При оптимальній температурі і вологості ґрунту сходи з’являються на 6 – 8 день [11].

- Кущення починається після утворення рослиною 3 – 4 листків, приблизно через 23 – 27 днів після появи сходів (ІІ – ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин [11].

- Вихід у трубку (трубкування). Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10 – 15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування (IV – VII етапи органогенезу) вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2 – 3 см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42 – 50 днів після появи сходів. У цей період ярий ячмінь дуже вибагливий до поживних речовин та вологи. Тривалість фази 42 – 50 днів [11].

- Колосіння. Ця фаза вегетації відповідає VIII етапу органогенезу. Вона триває 5 – 7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки назовні з’являється колос. У фазу колосіння завершується формування усіх органів суцвіть [11].

- Цвітіння настає на ІХ етапі органогенезу закінчується до колосіння.

- Формування і достигання зерна. Після запліднення на Х – ХІІ етапах органогенезу настає фаза формування зерна — його ріст в довжину. За формуванням зерна настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. Тривалість цього періоду 40 – 45 днів. За молочною стиглістю настає воскова, далі повна стиглість — це кінцевий етап вегетації рослин. У цій фазі вологість зерна знижується до 20 – 15 % і воно повністю втрачає зв’язок з материнською рослиною [11].

 

    1. Вимоги до температури

 

Ярий ячмінь - невимоглива до тепла рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оптимальна - 15-20°С. Сходи витримують приморозки -3-4°С, а іноді й до -6°С. Біологічний мінімум для з'явлення сходів 4-5°С. Мінімальна температура для формування генеративних органів 10-12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і формування колоса (від з'явлення сходів до виходу в трубку) необхідна помірна температура в межах 12-20°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С [12].

Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38-40°С. За такої температури продихи ячменю не паралізуються впродовж 25-35 год., тоді як у ярої пшениці вже через 10-17, а у вівса - навіть через 5 год., настає їх параліч. Саме тому посіви ярого ячменю поширені у південних регіонах України. Для отримання врожаю ярого ячменю, потрібна сума активних температур, яка становить 17000С (повна стиглість) [12].

 

    1. Довжина світлового дня

 

За характером розвитку ярий ячмінь належить до рослин довгого світлового дня. Серед інших зернових ярих культур він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів, де світловий день коротший, вегетаційний період ячменю триває 105 – 115 днів [11].

 

    1. Вимоги до вологи

 

Для проростання насіння ячменю потрібно 45 – 50 % води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівса. Проте слід враховувати, що в ячменю на початку вегетації недостатньо розвивається коренева система і рослини погано витримують весняну посуху, тому не можна затримуватись із сівбою, бо це може зумовити недружне проростання зерна і зріджені сходи. У зв’язку з цим ячмінь треба сіяти в перші дні весняних польових робіт у достатньо вологий ґрунт. Дуже чутливий ячмінь до надмірної вологості ґрунту і різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо пухких, з близьким заляганням ґрунтових вод. Дуже чутливий до вологи в між фазний період вихід в трубку – колосіння. Проте і на початку вегетації, внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи, ячмінь погано витримує весняну посуху [12].

Серед хлібів першої групи ячмінь є найбільш посухостійким. Його транспіраційний коефіцієнт становить близько 403 з коливанням від 300 до 450, що також має велике значення для поширення його на півдні [11].

 

 

    1. Вимоги до грунтів

 

Найбільш придатні для ячменю суглинкові родючі ґрунти добре забезпечені вологою, аеровані. Оптимальне рН ґрунту для ячменю - 6,0-7,3. Кислі, перезволожені, а також легкі піщані і солонцюваті ґрунти без відповідного покращення для ячменю непридатні. При надмірно кислій реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) сходи не з’являються. Порівняно з ярою пшеницею і вівсом характеризується кращою солевитривалістю і посухостійкістю. Порівняно з іншими зерновими культурами ячмінь менше виносить з ґрунту азоту і калію. На утворення 1 ц зерна з ґрунту виноситься 2,5 кг азоту, 1,1 кг фосфору, 1,8 калію [11].

 

    1. Рекомендовані сорти ярого ячменю для Південного Степу України

 

  1. ІЛОТ

Має високу позитивну реакцію на покращання агрофону.

Занесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2009 р. Для степової зони України Різновид нутанс. Форма куща – напіврозлога. Стебло середньої висоти (81-90 см), міцне, товщиною 0,3 см. Листки світло-зелені, слабоопушені, лінійні. Колос 2-рядний, остистий, середньої довжини (8-10 см), середній за щільністю (на 4 см колосового стрижня припадає 10-12 члеників зерна), жовтий. Форма колоса пірамідальна. Остюки довгі (11 см), зазублені, жовтого кольору. Зернівка видовжено-еліптичне, жовтого кольору. Соломина слабковиповнена. Маса 1000 зерен 43-46 г. Вирівняність зерна 85%. Сорт середньоранній. Вегетаційний період 90-94 днів. Посухостійкий, особливо в період наливу зерна. Стійкий до вилягання та осипання. Гельмінтоспоріозом і борошнистою росою уражається слабо. За 9 бальною шкалою має 9 балів по стійкості до твердої та летючої сажки. Круп’яні властивості добрі [10].

У р о ж а й н і с т ь 4,5 т/га (в державному сортовипробуванні) [10].

 

  1. СОВІРА

Добрі круп’яні властивості. Посухостікий, особливо в період наливу зерна. В Державному реєстрі сортів рослин України з 2010 р. Зони вирощування – Степ. Напрям використання універсальний Рослина висотою 95-100 см. Кущ напіврозлогий. Колос дворядний, остистий, середньої довжини (8-10 см), середній за щільністю (на 4 см колосового стрижня 10-12 члеників зерна). Форма колоса – пірамідальна. Ості довгі зазублені, жовтого кольору. Зерно видовжено-еліптичне, жовте, рівне. Маса 1000 зернин 45–48 г. Вирівняність зерна 82%. Сорт середньоранній. Вегетаційний період 92-95 днів. Стійкість до посухи 8 балів, до полягання 7-8 балів, до осипання 7-8 балів, до проростання зерна в колосі 7-8 балів, до хвороб 7-8 балів.                 Урожайність 3,63-3,90 т/га (за роки сортовипробування) [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

 

2.1. Кліматичні умови

 

 Зона Південного Степу України відноситься до першого агро кліматичного району який характеризується теплим та помірним але посушливим кліматом [1].

таблиця 2.1

Основні кліматичні показники приведені по багаторічним даним метеостанції Запоріжжя:

Тривалість періоду (дні)

Сума позитивних температур вище 00

Середня температура повітря за липень

Абсолютний річний максимум температури повітря

Без морозний період

З температурами повітря вище

00

50

100

150

1

2

3

4

5

6

7

8

170

250

210

170

125

3030

27

39


 

Продовження таблиці 2.1

Основні кліматичні показники приведені по багаторічним даним метеостанції Запоріжжя

Середня із абсолютних річних мінімумів температура повітря

Абсолютний мінімум температури повітря

Сума опадів (мм)

Середня із максимальних декадних висот снігового покрива за зиму(см)

За рік з поправкою до показання опадоміра

За період з температурою повітря вище 100 (Без поправок)

9

10

11

12

13

-22

-32

502

250

15


 

Величина гідротермічного коефіцієнту для Південного Степу України являється 0.8. Такий ГТК говорить про те, що дана зона знаходиться на території з кліматом теплим і посушливим. По багаторічним спостереженням на території Південного Степу України спостерігались наступні середньомісячні та річні температури [1].

 

 

 Таблиця 2.2  

Середньомісячна та річна температура повітря ( С 0)

Місяці

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Середньомісячна

температура

Темпера

тура

(0С)

-4,9

-4,2

1,0

9,0

16,4

20,1

29,8

28,7

17,0

9,3

2,8

-2,3

+ 10,2


 

Таблиця 2.3

Середня кількість опадів (мм) по даним  метеостанції Запоріжжя:

Місяці

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

За рік

Опади

(мм)

41

37

35

41

42

59

43

45

33

34

44

48

502


 

Найбільша кількість опадів випадає в літні місяці, при цьому опади носять ливневий характер. Загальна кількість опадів була б достатньою для задоволення потреб рослин в період їх росту, якби вони випадали рівномірно протягом року [1].

Бувають роки, коли при невеликій кількості річних опадів засуха не наступала тому, що опади випадали вчасно. Але частіше всього буває зворотне явище. Найбільша кількість опадів випадає в жаркі літні місяці, коли велике випаровування. Мінімум опадів припадає на квітень і вересень. В травні, в період кущення, коли ярий ячмінь особливо потребують опадів, їх випадає мало. Ці обставини відображаються дуже негативно на розвитку ярого ячменю тому, що літні опади які випадають потім вже не в змозі виправити неприємні наслідки сухої весни [1].

В якості основних показників початку і кінця того чи іншого періоду року прийняті дати переходу середньої добової температури повітря через визначені проміжки часу [1].

Характерною особливістю весняного періоду являється інтенсивне наростання тепла. Під впливом цього весняні явища розвиваються швидко і весна буває короткою [1].

Початок весни зв’язаний з датою стійкого переходу середньодобової температури повітря через 00С. Це спостерігається в господарстві приблизно з березня, а в перших числах квітня вже середньодобова температура переходить через 50С. Це співпадає з середніми строками посіву ранніх ярових зернових культур, а також з початком вегетації озимих культур  [1].

В третій декаді квітня середньодобова температура повітря по всій області переходить через 100С. Після чого спостерігається звичайно інтенсивний ріст більшості с/г культур, а також швидко, протягом 16-20 днів спостерігається перехід до літнього періоду [1].

Літо жарке, посушливе. В літні місяці випадають опади проливного характеру. Максимум їх припадає на червень та липень. В травні і липні бувають 6-10 днів з опадами, а в серпні і в вересні 4-8 днів. Часто бувають довготривалі бездощові періоди [1].

 

Таблиця 2.4

Дати переходу середньодобової температури повітря через 50, 100, 150, 200, і тривалість періоду з температурою нижче і вище вказаних меж.

Перехід середньодобової температури

Вище межи

Нижче межи

0

5

10

15

20

0

-5

Дата

13.ІІІ

1.IV

21.IV

7.V

21.VI

23.XI

9.I

Тривалість періоду (в днях)

255

216

173

134

63

110

37


 

Для осені є характерним збільшення хмарності і числа дощових днів, а також початок заморозків. Початок осені прийнято вважати, коли середньодобова температура повітря переходить через 100С (друга декада жовтня). Після чого починаються заморозки і відбувається різке пониження середньодобової температури до 50С і нижче, що супроводжується закінченням вегетаційного періоду [1].

В першій декаді грудня спостерігається перехід температури через 00С. З цим періодом зв’язано закінчення осіннього періоду і початок зимового.

Зима коротка, м’яка з частими сильними відлигами (100-120). В зв’язку з цим сніговий покрив протягом зими сходить декілька разів. Дуже холодна зима в середині січня (-300-330). Дата сходу снігового покриву – друга декада березня. Середня глибина промерзання грунту становить 36см. Частіше всього середньодобова температура повітря взимку буває  50 С [1].

На території землекористування господарства спостерігається вітрова ерозія. Інтенсивна вітрова ерозія проявляється , як правило, в березні та квітні, але може бути з лютого по травень [1].

Суттєвий вплив на кліматичні умови чинять вітри. Взимку переважають південні вітри, південно-східні та східні, які зумовлюють ясну, суху та морозну погоду. Влітку переважають північно-західні, північно-східні та північні вітри.

Сила вітру часто досягає 20 м/с. Тоді посіви на сотнях гектарах можуть погибнути від видування, заносів і механічних пошкоджень (засікань). Середня швидкість зимових вітрів 5-7 м /с, середня швидкість літніх 3-4м/с, а максимальна швидкість вітру досягає 40 м/с [1].

Суховії, зустрічаються дуже часто на території Південного Степу України, вони виникають в цьому районі кожного року.

Суховійними прийнято вважати дні з виявленим зв’язком двох елементів – дефіцита  вологи і швидкості вітру в 13 – ти годинний строк спостереження. В зв’язку з цим спостерігаються слабкі, середні, інтенсивні і дуже інтенсивні суховії [1].

Вплив суховіїв на посіви ярого ячменю в зоні Південного Степу України [1]:

  1. Слабкі суховії викликають зниження тургору листків, тобто створюють порушення водного балансу у рослин, яке приводить до зупинки процесів асиміляції та росту рослин при запасах продуктивної вологи в орному шарі меншу 20 мм.
  2. Середні суховії викликають значне зниження тургору листя, їх підсихання.
  3. Інтенсивний суховій викликає сильне в’янення, швидке всихання рослин, якщо запаси продуктивної вологи в орному шарі приблизно 10мм, а в метровому шарі 30мм.
  4. Дуже інтенсивні суховії при тих самих запасах вологи в грунті викликають дуже швидке відмирання вегетаційної маси і запал зерна протягом 1-2 днів.

В господарстві спостерігаються періодичні пилові бурі. Основною причиною їх утворення є турбулентна структура вітру, яка здійснює підйом з земної поверхні частинок піску та пилу. Більше всього пилові бурі спостерігаються з лютого по травень. При пилових бурях швидкість вітру 20-25 м/с, а при поривах до 35 м/с. Таким чином волога в грунті знижується до 15-20 % , що призводе до утворення м’ягкопластичного стану  грунту і свідчить про стиглість грунту для початку весняних польових робіт: боронування, зяби, посіву [1].