Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Тема «американської мрії» в романі Стейнбека «Зима тривоги нашої»

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Творчість Стейнбека – романіста в контексті американської літератури початку ХХ ст………………………………………………………..4

1.1. Світоглядні позиції митця…………………………………………..4

1.2. Проблематика морального вибору в творчості письменника…...11

РОЗДІЛ ІІ. Тема «американської мрії» в романі ………………………13

2.1 Конфлікт особистості і суспільства…………………………………13

2.2. Ієрархія образів (біблійні, історичні, сучасні)……………………...19

2.3.Художні засоби віддзеркалення проблеми в романі……………….23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...31

ВСТУП

Економічна криза США 20-30-х рр. стягла всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.

Своє найбільш правдиве й глибоке відбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості видатних американських письменників Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда, а також залишила відчутний слід на подальшій творчості письменників. Враховуючи, що сьогодні економічна криза торкнулася вітчизняного й світового суспільства проблеми моралі, які відображали у своїй творчості американські митці знов набувають актуальності, а література вказаного періоду стає знов цікавою й пізнавальною для пересічного громадянина.

Роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої» у 1962 році отримав Нобелівську премію «за реалістичний та поетичний талант, який поєднується з м’яким гумором та гострим соціальним баченням» [13, с.112].

Мета нашої роботи – дослідити основні проблеми, які намагається зобразити автор, малюючи типову «американську мрію».

Перед нашим дослідженням ставляться наступні завдання:

- ознайомитися зі світоглядом Дж. Стейнбека та його баченням людської моралі у суспільстві;

- розглянути основні художні засоби зображення проблеми моралі у творі;

- дослідити тему «американської мрії» на прикладі роману Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Об’єкт дослідження – реалістичний роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Предмет дослідження - тема «американської мрії» та художні засоби її зображення.

Теоретичної базою нашого дослідження стали праці Зверєва О.М., Денисова Т.М., Мендельсона М., присвячені історії та еволюції американського роману ХХ ст., а також дослідження життя і творчості американського письменника-реаліста Дж. Стейнбека (Глотов О.Л., Федорова О.О., Батурина С.С.).

Практичне значення роботи. Наша робота може успішно використовуватися у подальших дослідженнях творчості американського письменника реаліста Дж. Стейнбека, його філософсько-естетичних поглядах, як автора-гуманіста, а також допомогти студентам філологічних спеціальностях розширити власні знання про американський соціальний роман ХХ ст.

Робота складається зі вступу, двох частин та висновків. Список використаної літератури складається з джерел.

РОЗДІЛ І. Творчість Стейнбека – романіста в контексті американської літератури початку ХХ ст..

1.1. Світоглядні позиції митця

До початку ХХ століття США стають самою багатою країною капіталістичного миру. Особливості історичного розвитку Америки, наявність «вільних земель» на Заході, військові поставки в ході першої світової війни були причинами, внаслідок яких США стали центром капіталістичного миру.

На початку ХХ століття в Америці панує література декадансу, реалістична література перебуває в стадії оформлення.

Уважалося, що в суспільстві сильна романтика наживи, переважає впевненість, що існуюча система найкраща, Голівуд тримає мертвою хваткою не тільки кінематографію, але й літературу; в американській літературі ніхто ніколи не працює, немає бідності, а труднощі дозволяються за допомогою різних інтриг. У ряді великих журналів («Успіх», «Американський журнал», «Суботня пошта») прославляється американський спосіб життя, приватне підприємництво, «Америка - країна рівних можливостей для всіх», найкращий у світі американський державних лад. [18,с.28]

Велике поширення в літературі 20-х рр. ХХ ст. одержав політичний пригодницький роман, героєм якого є заповзятливий бізнесмен, дипломат, розвідник, у ряді випадку цей роман трансформувався в детективно-шпигунську повість, для якої була характерна антирадянська спрямованість.

Проте, реалістична література існувала: Марко Твен, Е. Синклер, Дж. Лондон і ін.

США оголосили про вступ у першу світову війну у квітні 1917 року, а участь у воєнних діях прийняли за кілька місяців до підписання перемир'я. Америка не воювала на своїй території, але її література не пройшла мимо «загубленого покоління». Проблеми, пов'язані з війною, пафос війни, її герої ввійшли не тільки в книгах тих письменників, які воювали на фронтах Європи, як Е. Хемінгуей, але й торкнулися широкого кола письменників переплелися з іншими проблемами, специфічними для Америки, з темою більших грошей в Америці 20-х років і крахом Американської мрії. Війна викликала гіркоту й гнів, допомогла прозріти й побачити щиру ціну речей, неправда й продуманість офіційних гасел.

Економічна криза 20-30-х рр. стягла всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення. [9,с.347]

Своє найбільш правдиве й глибоке відбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда.

Характерною рисою американських реалістів було те, що, запозичаючи деякі формальні особливості модерністського роману, вони зберігають естетичні принципи критичного реалізму: уміння створювати типи величезного соціального значення, показувати глибоко типові для американської дійсності обставини провінційного й столичного життя; уміння зображувати життя як суперечливий процес, як постійну боротьбу й дію, на відміну від декадентського роману, що заміняє зображення соціальних протиріч відходом у внутрішній мир героя, в область підсвідомого.

Майстри американської прози свідомо відмовлялися від складної техніки багато розробленого гострого й цікавого сюжету роману 19 століття, на їхню думку, простий сюжет, позбавлений елементів цікавості, краще здатний підкреслити трагізм положення головного героя. Вони вважали, що в ХХ столітті естетика читання повинна стати більше напруженої, чим у минулому сторіччі, тому вони не прагнуть, як їхні попередники, повідомити в експозиції все основне про своїх героїв; від читача потрібне додаткове зусилля, щоб засвоїти й осмислити компоненти складної композиції роману.

Перша половина ХХ століття виявилася плідною для розвитку всіх напрямків в американській літературі, відкрила імена Т. Вулфа, У. Фолкнера, Ю. О'нила, Е. Хемингуэя, Ф.С. Фицджеральда, Д. Стейнбека. Їхніми добутками посилили європейську популярність і всесвітній авторитет літератури США. [8,с.73]

Великий резонанс одержала діяльність Джона Ріда, видання в 1919 році його книги «Десять днів, які потрясли мир». Ця книга принесла в Америку живий подих революції в Росії. Престиж робочо-селянської держави надзвичайно зріс після 1929 року, коли в результаті краху на Нью-йоркській біржі в Америці наступила «велика депресія» і на вулиці вийшли демонстрації безробітних, по яких армія відкривала вогонь. У цей період у США було написано більше 100 тисяч заяв із проханням переселитися в Росію.

Тридцяті роки ввійшли в історію Америки як «червоні тридцяті». По гостроті соціальної, політичної й економічної кризи вони не мають аналогії у всій двохсотлітній історії США. І хоча «велика депресія» була офіційно переборена в 1933 році, її присутність у літературі виходить за зазначені межі. Досвід таких важких років назавжди залишився в американцях як імунітет проти самовдоволення, безтурботності й байдужності. [4,с.31]

Все це лягло в основу подальшого розвитку національної формули успіху, сприяло зміцненню моральної основи американського бізнесу. Цей досвід додав «другий подих» школі критичних реалістів, ведучих традицію від «розгребателів бруду». На новому матеріалі літератури прийнялися ретельно розслідувати Американську трагедію, що має глибоких корінь у національній свідомості.

Тема Американської мрії й Американської трагедії логічно спричиняє появу проблеми патологічного вихваляння патріотами всього американського й почуття страху й пригніченості мешканців маленьких городків, змушених нести на собі тягар «здорового американізму.

Творчість видатного американського письменника Джона Стейнбека приваблює своєю широтою, гострою актуальністю в поставлених проблемах. Найбільші досягнення літератури США ХХ ст. нерозривно пов’язані з іменем Джона Стейнбека, самі яскраві сторінки сучасного критичного реалізму. Взаємовідносини людини і суспільства, людини і природи – джерело конфліктів і естетичного змісту його романів.

Людина, суспільство, природа - об'єкт пильної уваги письменника, однак йому завжди вдається зрозуміти й відтворити зі справжньою динамікою складний механізм цих чинностей. Новаторство Стейнбека, художника XX століття, що виявилося в ретельному вивченні людини як у соціальному, так і в чисто «природному», натурфілософському, аспекті, знижується в ряді випадків нігілістичним відношенням автора до природи, до органічного життя. Стейнбек прекрасно розуміє, що найважливішою причиною перекручування природних основ: виснаження ґрунтів, поширення епідемій, деградації людини - є соціальне безладдя, хаос буржуазного суспільства. [2,с.301]

Але іноді він схильний винити й обмеженість, ущербність самої природи. Його книги наповненні й жертвами соціальних конфліктів, і жертвами несправедливості самої природи. Песимізм Стейнбека у відношенні до природи приводить часом письменника до натуралізму у виборі об'єкта (це часто хворі, божевільні, неповноцінні персонажі) і до нігілізму у відношенні до прогресивних соціальних рухів. Безпосередньо обурюючись расизмом у США, Стейнбек висловлює скептичні погляди із приводу боротьби з дискримінацією негрів у своїй країні.

Стейнбек — нещадний суддя соціальних пороків США, але позитивна стихія в книгах художника майже завжди зв'язана з іронією, тобто лише відносно позитивна. У сутності позиції Стейнбека глибоко суперечливі — це викриття бездієвості. Але в переважній більшості книг Стейнбека є об'єктивна послідовність правди, реалізму. Ми бачимо, що позитивні герої Стейнбека, приречені бути неповноцінними й смішними диваками. [5,с.19]

Джерелом трагічного сприйняття природи в Стейнбека є хаотичність і аналогічність соціальних законів життя США. Він у сутності поширює на увесь світ імпульси цього життя: безсердечність, злість, страх перед майбутнім, безнадійність.

Економічна криза 20-30-х рр. стяг всі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.

Тридцяті роки кардинально змінили американську літературу, розвили в ній тему боротьби й соціалістичних перетворень: поряд із пролетарською поезією популяризується пролетарський роман, література про негритянські проблеми. Серед американських добровольців, що воювали в Іспанії в рядах батальйону імені Лінкольна, були літератори, журналісти, університетська професура. Більшої популярності здобувають у ці роки нарисові жанри, репортажі. Підсилюється в літературі соціальний аналіз, спонукання класової свідомості мас, страйкової боротьби. [20,с.43]

У романах же Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ, проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.

Автор бачить всю значущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічна стихії в точних пропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий і вигадливий, трагічний і прекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ. Життєвий матеріал немов диктує свою волю Стейнбеку.

На думку американських критиків, в романі «Грона гніву» знайшли відображення основні американські філософські течії 20століття:

1) трансцендентальна наддуша, емерсонівська віра в звичайну людину, її протестантська впевненість в своїх силах (Р. У. Емерсон, Г.Д. Торо, Г. Мелвіл, Н. Гортон);

2) уітменівська релігія всезагальної любові та його масова демократія (У.Уітмен);

3) реалістична філософія прагматизму, наголос на ефективності дії (С. Льюіс, Т. Драйзер; ідеї Томаса Джеферсона) [10,с.18].

Стейнбек наслідує традиції психологізму Ф. Достоєвського. Автор показує як відчайдушна свідомість закономірно перетворюється в хвору, як буржуазний світ, лишаючи людину надії, неминуче лишає її духовного здоров’я. Стейнбек показує той важковловимий момент, коли душевна рівновага, душевне здоров’я дає ледь помітну тріщину і зароджується хвороба. Герої, просторово-часова організація дії, пейзаж, опис погоди викладені в психологічній атмосфері

Письменник творить під лозунгом "E Pluribus Unum", мультикультуралістської та багатоетнічної Америки, в якому власне акцентується її поліетнічність та гетерогенність, тлумачиться концепція "melting pot". Пройшовши у трьох поколіннях довгий і складний шлях становлення американця, Дж. Стейнбек коментує психоісторичні чинники формування нації, детально простежує еволюцію американотворення, американізації змішаних рас, важку боротьбу за самоутвердження новоприбулих на "обіцяній утопії". Здійснюються спроби письменника показати стан американського суспільства його часу: перенасичення Америки, зростаючий матеріалізм та нечесність, аморальність, "розчленування" американця. Його положення підсилюються спостереженнями відомих дослідників –"ідентифікаторів" американської нації, а саме Сен Джона де Кревкера, Ф. Дж. Тернера, Р.У. Емерсона, І. Зангуілла, В. Б. Євтуха. Беруться до уваги також антропологічні та компаративістські праці з проблеми автоідентифікації: Браяна Лема, Джозефа Мартіна Хернона, Варена Цімермана, Лінди Саймон, Лаури Кларідж, Браяна Барела, Сюзан Басснетт, Оксани Веретюк та ін.

1.2. Проблематика морального вибору в творчості письменника

Дж. Стейнбек, типовий "переплавлений" з європейського матеріалу американець, з великим досвідом закордонних мандрівок, спостережливий письменник-публіцист, зумів об’єктивно й критично оглянутись на минуле своєї нації, вникнути прискіпливо в сутність американця, виявити те неповторне й особливе, що вирізняє його співвітчизників з-поміж французів, італійців, росіян, українців, іспанців і багатьох інших народів, з якими він, як військовий кореспондент, цивільний журналіст, як початкуючий письменник і лауреат Нобелівської премії з літератури, усе своє творче життя зустрічався. Спостереження Стейнбека виявили, що Америка наскрізь пронизана парадоксами. Парадокси трапляються в сферах політики, культури, господарювання й виховання, а також є рисою американського психоменталітету. У підрозділі аналізується поняття "американська мрія". Ця мрія полягає у тому, щоби мати своє житло, оточене зеленню, у маленькому містечку чи у передмісті, мрія про "мобілі" – пересувні будиночки. Спостерігається амбівалентне ставлення американців до свого президента: вони гордяться ним, поважають його, але їм дуже важко перебороти страх та недовіру до влади. [14,с.16]

Національне обличчя визначається за психоменталітетом нації, який знаходить своє вираження і в фольклорі. Стейнбеківське метафоричне поняття "мрія-міф" розширюється в підрозділі до значення, що кодифікує вірування, культ та ідеали первісних американців. Безсумнівною та загальновідомою є "роль міфології й народної творчості в структуризації національних ідентичностей та національних образів, персонажів". Міф та фольклор допомагають нам простежити "археологію стереотипу" того чи іншого етносу, твореного внаслідок особливих історичних умов. Внаслідок формування Америки як нації переселених народів створювалися своєрідні міфи, пісні та легенди. Такою легендарно-міфічною постаттю в американців є ковбой. Він постає у найпопулярніших американських народних оповіданнях і творить американський соціально-психологічний тип. Стейнбеківський образ американського капіталіста Дядечка Сема стає символом Америки, гіперболізованим, сконденсованим, спрощеним – для підсилення яскравості ознак і їх полегшеного сприймання; стає літературним стереотипом. [14,с.22]

Спостереження Дж. Стейнбека підтвердили, що американці як тип існують, вони мають спільне обличчя, їм властиві спільні риси характеру, дуже часто суперечливі, через те ведуть до парадоксу. Успадкувавши для творення автоіміджу міфи від європейських народів, вони творять свій власний імідж - міф. У перспективі Стейнбека це перш за все – міф "корпораційного" дядечка Сема.

РОЗДІЛ ІІ. Тема «американської мрії» в романі

2.1 Конфлікт особистості і суспільства

«Зима тривоги нашої» - твір глибоко органічне для Стейнбека. Тема духовного, а то й фізичного знищення людей «Великим Богом чистогану» завжди хвилювала письменника. З'явившись ще в ранніх його творах, вона з величезною силою вплітається в симфонію «Грона гніву», виникає, нехай навіть часом у вигляді яких-небудь дрібних і примхливих завитків, і в перших повоєнних книгах письменника. У новому романі Стейнбек не просто варіює знайому тему. «Зима тривоги нашої» - цілісне на думку твір, породжене свідомістю моральної неспроможності буржуазного суспільства.
Роман Стейнбека говорить про те, які можливості творити зло володіють в США сили розтління душ людських, а одночасно і сили війни, знищення людей. Є підстави, однак, розглядати поява цієї книги також як ознака посилення за океаном духу протесту проти тих, хто веде країну по небезпечному шляху. Недарма, торкаючись сучасності, Стейнбек сказав: «У такі роки приховані страхи виповзають на поверхню, тривога наростає і глухе невдоволення поступово переходить у гнів».
«Зима тривоги нашої» - нова сторінка в творчості Стейнбека. Ця книга також ще одна ланка в ланцюзі фактів, які говорять про відомого зміцненні в самий останній час реалістичних тенденцій у літературі США [12,с.16].

Роман Стейнбека «Зима тривоги нашої» (1961) пов'язаний з кращими традиціями американської реалістичної літератури XX століття. Послідовність і глибина соціальної критики в романі змушують згадати «Грона гніву». Сутність основних конфліктів роману, їх внутрішній підтекст - це наче «американська трагедія» сьогоднішнього дня. Герої книги - американець з «благородною» сім'ї, нащадок перших поселенців Ітен і його дружина Мері - живуть респектабельно і благополучно. Не тільки Ітен, а й весь маленьке містечко в одному з штатів «Нової Англії» веде життя щодо ситу: обивателі у свята виїжджають на пікніки, вечорами сидять у кафе. Тут навряд чи мислимі лиха, які випали на долю Джоудов з «Грона гніву». Однак величезна заслуга Стейнбека полягає в тому, що аналітична сила його таланту проникає за видиму поверхню цього світу, розкриває за спокійною повсякденністю глибинні соціально-психологічні закономірності сьогоднішньої Америки. І ми бачимо, що вони не змінили своєї порочної сутності. Книга '«Зима тривоги нашої» створювалася в період жвавій публіцистичної діяльності Стейнбека. Так, наприкінці 50-х років письменник опублікував статтю «Смерть рекету», в якій засудив систему доносів у США, практику незаконних антикомуністичних процесів, маккартизм і продажність, що охопила, як епідемія, країну. Пізніше Стейнбек опублікував відкритий лист відомому політичному діячеві США Стівенсону. Вплив американського способу життя таке, що молода людина формується в потенційного злочинця, «все обіцяє велику нагороду за інтриги і обман, ніж за чесність та справедливість». Книга «Зима тривоги нашої» і розповідає про падіння американського обивателя, перетвореного всією логікою американської системи в потенційного злочинця. П неважливо, чи вчинено злочин чи ні. Американська трагедія навіть не в тому, що ці злочини в очах обивателів - тільки прикра невдача. Юний Аллен, син Ітена, каже: «Подумаєш! Всі так роблять! Кому пощастить, а кому ні ... Всі до одного - до самої верхівки ». Процес злочинного переродження психіки Ітена розкрито докладно. Спочатку план пограбування банку, план зради (і друга дитинства Денні, і господаря крамниці Марулло) - не більш ніж гра уяви, мрія середнього обивателя. Але поступово ця небезпечна гра стає манією і, головне, непомітно переходить у дію. [26,с.50]

Відтворюючи духовну драму своїх героїв, Стейнбек постійно малює світ, який визначає цю драму, укладає її в собі. Це старі звичаї Америки - злочинно спалений і потоплений конкурентами корабель. Це і нові звичаї - підслуховування телефонних розмов, бюро розслідувань, пухкі поліцейські досьє на кожну людину. У романі ми бачимо глибоко песимістичну картину сучасної Америки.

Але роман побудований так, що стихія песимізму і мороку не абсолютизується. Стейнбек сперечається з твердженням, що кожен - це самотній вогник. Ні, є велика стихія солідарності, теплоти, добра, природна першооснова людства. Стейнбек показує могутній гуманістичний потенціал, закладений в багатьох людях, які противляться впливу власницького суспільства.

«Зима тривоги нашої» - останній роман Стейнбека. Працюючи над ним в 1960 році, письменник виклав свою концепцію роману в листі Паскалю Ковічі: «... Роман - це великий твір художньої прози, що має свою форму, свій напрямок, свій ритм і, звичайно, свою мету. Поганий роман повинен розважати читачів, середній - впливати на їхні почуття, а ліпше - осяювати їм шлях. Не знаю, чи зуміє мій роман виконати хоча б одну з цих завдань, але моя мета - осяювати шлях » [23,с.15] .

Роман вийшов у світ у червні 1961 року. Він не схожий ні на одне з попередніх творів письменника. Місце дії його - не рідна, близька серцю письменника Каліфорнія, а старовинне, чинний і доглянутий містечко Нової Англії. Та й герой роману не традиційний стейнбековскій персонаж - проста людина з народу, а нащадок засновників містечка, людина, непогано влаштований навіть за американськими поняттями, одним словом, середній добропорядний американець.

Стейнбека в ці роки турбував занепад моралі в країні, відсутність гідної мети. Свої думки він висловлював у листах добрим знайомим. «Бедлам у Вашингтоні можна порівняти тільки з римським туалетом для кішок. І справа не в тому, що адміністрація занадто цинічна. Я глибоко впевнений, що ні на що краще вони там просто не здатні. А демократи, господи, демократи - ділять шкуру невбитого ведмедя, немає в них ні мужності, ні ідей, ні платформи. Мені б слід повернутися до Європи, тут хай все пропадає пропадом » [23,с.21].

І в своєму романі Стейнбек відверто показує, як сучасний американський спосіб життя діє на звичайного добропорядного буржуа, штовхаючи його на шлях зради і злочини заради гонитви за багатством. Слід зазначити, що Стейнбек не вперше звертається до цієї теми. У березневому номері популярного журналу «Атлантик мансли» за 1956 рік був опублікувавши його оповідання «Як пан Хоган пограбував банк». У героя оповідання і героя нового роману багато спільного. І той, і інший працюють продавцями в магазині, обидва вони працьовиті добропорядні громадяни, обидва жадають багатства. І один грабує банк, та так спритно, що нікому і в голову не приходить запідозрити його в цьому злочині. А інший доносить на свого господаря і зраджує одного. В результаті і той, і інший розбагатіли.

Велика преса, як завжди, оцінила роман негативно. «Рецензії на книгу збентежили мене, - зізнавався письменник. - Вони завжди діють бентежить, навіть позитивні, але на цей раз вони занадто сильно подіяли на мене ». Підбадьорювали письменника лише відгуки старих друзів, думкою яких він цінував і кому вірив. «Ваша книга мені сподобалася, і я думаю, що це найкраща ваша робота за багато років, - писав Стейнбеку після прочитання рукопису Ковічі. - Я читав її з справжнім насолодою і був радий, що ви знову повернулися до теми соціальної справедливості і розглядаєте її не з точки зору бідності, а з точки зору грошей ... У книзі немає ні нотки надії, та її й не повинно там бути. Вона відкидає схиляння перед так званою чеснотою, перед успіхом, перед американським способом життя. Мало письменників атакували ці американські поняття з такою силою. У цьому десятилітті ніхто, крім вас, навіть і не намагався зробити цього ... Ви написали велику книгу, Джон, і хай допоможе вам Бог » [25,с.10].

Автор цілком виразно датував дія твору навесні і влітку 1960 року - часом, коли йшла основна робота над рукописом. «1960 був роком змін, - писав Стейнбек. - У такі роки приховані страхи виповзають на поверхню, тривога наростає і глухе невдоволення поступово переходить у гнів ». І дійсно, на підході до опинилися переломними 60-х років щось надломилося в налагодженому внутрішньо-і зовнішньополітичний курс американської держави. Досить нагадати лише про деякі важливі події того драматичного часу. Це і зрив Паризького наради у верхах слідом за польотом над радянською територією літака-розвідника «У-2», і початок громадянської війни в Конго, інспірованої імперіалістичними державами, і фіаско президента Д. Ейзенхауера, який був змушений скасувати свій візит до Японії через протести з боку обурених народних мас. «У всьому світі зріла тривога, зріло невдоволення, - продовжує письменник, - і гнів закипав, шукав виходу в дії, і чим воно шаленішими, тим краще. Африка, Куба, Південна Америка, Європа, Азія, Близький Схід - все тремтіло від занепокоєння, наче кінь, перед тим, як взяти бар'єр ». Атмосфера невиразною тривоги і душевної нестійкості характерна і для соціального середовища, зображеної в романі Стейнбека, - жителів приатлантичного містечка в Новій Англії, банкірів і бакалійником, старіючих світських левиць і домогосподарок. «Майже у всіх знайомих мені людей я відчуваю нервозність і неспокій, і перебільшене відчайдушний веселощі, схоже на п'яний чад новорічної ночі», - задумливо розмірковує головний герой твору, продавець бакалійної крамниці в Нью-Бейтауне Ітен Аллен Хоулі. Нервозністю і постійним внутрішнім напруженням відзначено поведінка майже всіх основних дійових осіб роману. Кожен з них залучений в «битву з сумнівним результатом», кожен прагне розбагатіти, відвоювати собі право на стійке існування.

У епіграфі автор радить не шукати реальних місць та прототипів, а "подивитися навкруги та зазирнути у власну душу, оскільки в цьому романі розповідається про те, що відбувається сьогодні майже по всій Америці". Зовнішній бік сюжету – це історія сходження на вершину "американської мрії" головного героя, звичайного американця, продавця крамниці Ітена Хоулі. Цей шлях пролягає крізь зраду шляхетних ідеалів його родини та предків[25,с33] .

На початку твору ми бачимо його сумлінним працівником, доброю і порядною людиною, до якої з повагою ставляться городяни, бо ж він останній з шляхетного роду першопоселенців Хоулі, які розбудовували Нью-Бейтаун, сприяли розквіту його економіки, були найбагатшим сімейством міста. Тепер від колишнього багатства залишився тільки родинний будинок у центрі міста та невеличкий камінчик-талісман, що має властивості зберігати тепло і тому вважається оберегом домівки Хоулі.

Усі навкруги, а також дружина та діти спонукають його до рішучого вчинку, підказують, як саме можна швидко розбагатіти. Думки про швидкі гроші ведуть його до злочинних намірів, які роз’їдають душу Ітена. Він страждає через внутрішню боротьбу: залишатися чесною людиною і продовжувати бідувати чи поступитися моральними принципами заради матеріального благополуччя та поліпшення соціального статусу родини.

Головний герой проходить складну внутрішню еволюцію від сумлінного нащадка чесних і працелюбних предків до злодія і вбивці. Внутрішня боротьба йде в душі Ітена, він вагається, шукає виправдань, безперервно картає себе за підлість намірів. Серед предків він відшукує і "святих", і "флібустьєрів", тож "добро" і "зло" у своєму протистоянні постає своєрідним генетичним кодом людини. Дилема: бути чесним, але бідним, чи стати багатим злочинцем – вирішується Хоулі на користь останнього. Його вибір залишається за багатством[25,с.7] .

Він нехтує моральними принципами кожного разу, коли йдеться про збагачення: Хоулі доносить на свого хазяїна італійця-нелегала Марулло, і це дає змогу заволодіти його крамницею. Він позичає чималі гроші колишньому другу дитинства Денні, безнадійному п'яниці, сприяючи його трагічному фіналу. Ціною неявного вбивства він успадковує стратегічно значущі землі, на яких планують побудувати аеродром, і таким чином перетворюється на "отця міста".

Назва роману є цитатою з хроніки В. Шекспіра "Річард ІІІ", що повертає читача до монологу кривавого і підступного правителя Річарда, який мостив шлях до трону тілами своїх жертв. Шекспірівська цитата тричі виринає з тексту твору не випадково, бо співвідноситься з внутрішньою трагедією Ітена Хоулі і часом набуває метафоричного значення "йти по трупах". Саме тоді, коли родина йде шляхом багатства і здається, що "зима тривоги нашої позаду...", починається справжня духовна трагедія в родині Хоулі.