Темперамент, його властивості та корекція
Курсова робота
з психології на тему:
Темперамент, його властивості та корекція
.
План.
1. Сутність темпераменту.
2. Історія розвитку вчення про темперамент.
3. Типи вищої нервової діяльності і темперамент.
4. Психологічна характеристика ти
5. Темперамент і стиль
діяльності.
Поведінка
людини залежить не тільки
від соціально зумовленої
1. СУТНІСТЬ ТЕМПЕРАМЕНТУ
Спостерігаючи
за людьми, неважко помітити їх
неповторну індивідуальну
ТЕМПЕРАМЕНТ (лат. temperamentum - устрій, узгодженість) – сукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні.
Динаміка
психологічної діяльності
Щоб відрізнити індивідуальні особливості поведінки, зумовлені темпераментом, від тих, які породжені мотивами і психічними станами ,треба врахувати, що :
- на відміну від мотивів і психічних станів ті самі властивості темпераменту виявляються в однієї людини в різних видах діяльності – грі, навчанні, праці, спорті;
- властивості темпераменту є стійкими і постійними протягом тривалого відрізка часу або навіть усього життя;
- різні властивості темпераменту в людини поєднується між собою не випадково, а закономірно і утворюють стійку структуру, що характеризує його тип.
Темперамент
забарвлює всі психічні прояви
індивіда, впливаючи на темп рухів
і мови, перебігу емоцій та
мислення. Однак від нього не
залежать ні інтереси, ні соціальні
установки, ні моральна
2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ
Існування
індивідуальних відмінностей у
психічній діяльності людини
було помічено давно. Першу
спробу з’ясувати їх причини
зробив давньогрецький лікар
Гіппократ ( V – IV ст.. до н. е.).
Ґрунтуючись на тодішній
Флегматичний
тип, вважав Гіппократ,
Переважання жовтої жовчі ( chole ) визначає холеричний тип, якому властиві велика енергійність і активність, поривчастість рухів, нестримність у діях.
Домінування крові ( sanguis ) визначає сангвінічний тип, який відзначається великою активністю та емоційністю, багатою мімікою, барвистою мовою, швидкими рухами і легким пристосуванням до оточення.
Меланхолійний
тип характеризується
Учення Гіппократа розвивав давньоримський лікар Галео (ІІ ст.), який для позначення поняття << нервово конституційний тип >> використав латинський термін << темперамент >> (temperamentum ), що означав узгодженість, устрій, правильне співвідношення частин. За його твердженнями, кожна людина належить до одного з тринадцяти темпераментів.
Наївна гуморальна (рідинна) теорія темпераменту існувала тривалий час, хоч і не давала правильного пояснення фізіологічних основ властивостей людини.
Аристотель
вважав, що темперамент залежить
від якості крові людини (густини
і теплоти). Ця точка зору була
підтримана в пізніші часи
у працях німецького психіатра
Цікаві
думки щодо природи
В. Вузд
трактував темперамент як
Гуморальний
підхід не зміг розкрити
3. ТИПИ ВИЩОЇ
НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І
Уперше науковий
підхід до з’ясування
Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси у корі головного мозку характеризується певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи). Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування. Урівноваженість нервових процесів – це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним. Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки.
Певне поєднання цих
властивостей утворює тип
- сильний, неврівноважений;
- сильний, урівноважений, рухливий;
- сильний, урівноважений, інертний;
- слабкий.
На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.
Якщо схематично
подати поєднання властивостей
нервової системи (рис. 4), то можна
побачити неповному такої
Б. Теплов
і В. Небилицин, продовжуючи
вивчати властивості нервових
процесів на основі
Наприклад,
від сили процесів збудження
і гальмування залежать
- динамічність – характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;
- лабільність (лат. labilis – нестійкий) – характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;
- сила;
- рухливість.
Фізико-хімічну природу цих властивостей ще не з’ясовано.
У дослідженнях
Теплова і Небилицина показано,
що психологічна
За твердженням В.Небилицина, відповідно до виділених чотирьох параметрів люди повинні репрезентувати не менше 12 типів нервової системи.
Російський психолог Вольф Мерлін (1892-1982) вважав, що темперамент треба вивчати як суто психічне явище з урахуванням зв’язків із властивостями нервової системи. Тоді його можна було б характеризувати за допомогою понять “сензитивність”, ”реактивність”, ”активність”, ”темп реакцій”, ”пластичність”, ”екстраверсія”, ”інтроверсія” й ”емоційність”.
Сензитивність (лат. Sensibilis – чутливий) визначається найменшою силою зовнішніх впливів, необхідною для виникнення психічної реакції людини. Сензитивність визначає мінімальну силу подразника, що викликає у людини ледве помітне відчуття. Високосензитивні люди є дуже вразливими, сором’язливими, замкнутими, тривожними. Їм властива висока вимогливість до себе і занижений рівень домагань. Низькосензитивним особам властиві протилежні риси.
Реактивність залежить від характеру емоційної реакції індивіда на зовнішні та внутрішні впливи. Високореактивні люди є імпульсивними. Вони починають діяти під впливом обставин, без належного їх усвідомлення й оцінки. Малореактивні – завжди помірковані, стримані, намагаються оцінити наслідки своїх дій.
Активність характеризується енергією впливу людини на навколишній світ і подолання перешкод на шляху до мети. Активна людина завжди чимось зайнята, постійно рухається, стрімка у своїх діях і мовленні. Пасивній людині притаманні апатія і бездіяльність.
Темп реакцій виявляється у швидкості перебігу різних психічних явищ: часі запам’ятовування, швидкості прийняття рішень тощо.
Пластичність – показник гнучкості, легкості пристосування людини до нових умов. Особи з великою пластичністю легко і швидко пристосовуються до нових людей і обставин, змінюють вид діяльності, менше конфліктують із колегами. Ригідність (лат. rigidus – твердий, заціпенілий) це показник інертності, нечутливості до зміни зовнішніх впливів.
Екстраверсія та інтроверсія розрізняються тим, що більше впливає на реакцію людини – зовнішні враження у певний момент (екстраверти) чи образи, уявлення, думки, пов’язані з минулим і майбутнім (інтроверти). Екстравертам властива імпульсивність у діях, ініціативність, комунікабельність, гнучкість поведінки. Інтроверти зосереджуються на власних внутрішніх переживаннях і не цікавляться тим, що відбувається навколо. Екстраверсія ґрунтується на сильному типі нервової системи, інтроверсія – на слабкому.
Емоційність – властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. У емоційно не стійких людей, що легко збуджуються, вони виникають швидко, є короткочасними і можуть легко змінюватися на протилежні. Для емоційно стійких людей характерними є повільне емоційне збудження і тривалість переживань.
Зазначені властивості
4. ПСИХОЛОГІЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ
Кожен
тип темпераменту
САНГВІНІК.
Для сангвініка характерна
Знижена сенситивність
Активність і реактивність
ХОЛЕРИК. У холерика висока
реактивність і активність, причому
реактивність переважає над
Для холерика характерна
Значна ригідність сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин, а не внутрішніми переживаннями.
ФЛЕГМАТИК. Флегматику
Висока
ригідність створює певні
МЕЛАНХОЛІК. Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Меланхолійний темперамент, писав І. Павлов, є явно гальмівним типом нервової системи. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього виникає позамежне гальмування. Павлов називає меланхоліка аутичним типом і пояснює його артизм тим, що у нього виникає страх нової обстановки.
АУТИЗМ (гр. Autos – сам) –хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв’язків із реальністю, зосередженістю на власних переживаннях, створенням свого примарного світу.
Переживання
меланхоліка є дуже стійкими
і зовні слабо вираженими. Це
високо тривожний і
У чистому вигляді ці типи темпераменту рідко зустрічаються в житті. У більшості людей поєднуються властивості різних типів, а тому найчастіше говорять про змішаний тип темпераменту. Немає хороших чи поганих темпераментів. Кожен тип має свої позитивні аспекти і недоліки.
КЛАСИФІКАЦІЯ
К.ЛЕОНГАРДА. Класифікація
І. Павловим, є лише однією з найбільш розроблених спроб вирішити цю складну проблему. Існують і інші підходи. Так, К. Леонгард виділяє чотири головних типи темпераменту на основі зіставлення типів акцентуацій: гіпертимний, дистимний, афективно-лабільний і афективно- екзальтований.
Для представників гіпертимного (гр. hyper-надміру і thymia-душа) типу характерні висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність.
Людям із дистимним (лат. dis-префікс, що надае поняттю протилежний або заперечний смисл, гр. thymia-душа, настрій, почуття) темпераментом властива уповільненість дій, пасивна життєва позиція і знижена мовна активність.
Афективно-лабільні люди є емоційно нестійкими, з різкими перепадами настрою.
Афективно-екзальтований темперамент проявляють люди, які легко захоплюються радісними подіями і впадають у відчай від сумних.
Запропоновані класифікації темпераментів є цікавими здебільшого в теоретичному плані.
Водночас недостатня чіткість і неузгодженість характеристик кожного типу створюють труднощі для їх практичного застосування.
5. ТЕМПЕРАМЕНТ І СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ
Будь-яка діяльність
передбачає певні вимоги до
психічних якостей людини. Одні
професії вимагають від
Визначаючи динаміку діяльності, темперамент може по-різному впливати на її продуктивність. У масових професіях ( будівельник, електрик, токар, інженер та ін.) одні властивості темпераменту, необхідні для успішної роботи, але слабо виражені у конкретного працівника, можуть бути компенсовані за рахунок інших властивостей і зумовлених ними прийомів роботи.
В умовах певної
професійної діяльності від
Існують спеціальності,
якими не можна успішно
Щоб установити, чи
відповідають властивості
Найпоширенішим способом
пристосування темпераменту до
вимог діяльності є формування
її індивідуального стилю.
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ – індивідуальна система прийомів і способів дій, характерна для конкретної людини і доцільна для досягнення успішного результату.
Індивідуальний стиль діяльності не з’являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.
Оволодіння властивостями
власного темпераменту і їх
компенсація, формування
Список літератури.
- Белоус Б.Б. Темперамент и деятельность. – Пятигорск, 1990.
- Голубева Е.А., Рождественская В.И. О психологических проявлениях свойств нервной системы // Вопросы психологии. – 1976. - №5.
- Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. – М., 1970.
- Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 1969.
- Мерлин В.С. Очерк теории темперамента. – М., 1969.
- Павлов И.П. Мозг и психика: Избранные психологические труды. – Москва – Воронеж, 1996.
- Русалов В.М. Биологические свойства индивидуально-психологических различий. – М., 1979.
- Симонов П.В., Ершов П.М. Темперамент, характер, личность. – М., 1984.
- Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., 1982.
- Теплов Б.М. Избранные труды: В 2 томах. – М., 1985.
- Трошихін В.О., Віленський Ю.Г. Темперамент…Що це? – К., 1966.