Тенденції розвитку світового туризму

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ  І. ІСТОРІЯ ТУРИЗМУ,ЗМІСТ  І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ….2

1.1.Види  туризму…3

1.2Форми  і класифікація міжнародного  туризму….6

РОЗДІЛ.ІІ.СУЧАСНИЙ СТАН СВІТОВОГО МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ…..11

2.1.Тенденції  розвитку світового туризму….11

2.2. Теоретичні  аспекти світового туризму…..18

РОЗДІЛ  ІІІ. Економічне значення туризму…..27

ВИСНОВОК….31

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…33

ВСТУП

Актуальність  теми цієї курсової полягає в тому що галузь туризму  нестримно розвивается,щороку  дедалі більше туристів мандрують світом із різними цілями,туристична галузь має великий потенціал,та значно впливає на світову економіку.

Мета  курсової розкрити поняття  міжнародного туризму,дослідити тенденції його розвитку на сучасному етапі

Об’єктом  і предметом дослідження являється  як вивчення  міжнародного туризму та його місце на світовому економічному ринку ,так і дослідження галузі туризму в цілому.

З давніх часів ми знаємо відомих мандрівників, які відвідували країни описуючи побут, звичаї, географію, природу інших  країн. Крім того, мандрівки здійснювалися заради відкриття нових земель, з торговими дипломатичними, військовими, релігійними місіями. Це явище можна означити як професійно-пізнавальний, елітний туризм.

У Середні  віки багато людей мандрувало до християнських  та мусульманських святинь. Споряджалися каравани з метою торгівлі, експедиції по сіль тощо. Релігійний та економічний фактор, очевидно, саме в ці часи дав початок масовому туризму.

Дана  курсова робота складаеться з 3х  розділів,у першому розділі розглядаються  види,форми,класифікація та структура туризму.Другий розділ розкривае тенденції та теоретичні аспекти розвитку туризму на сучасному етапі.У третьому розділі подана інформація щодо значення галузі туризму у ринковій економіці.

1.1.Види туризму. 

На сучасному  етапі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс проблем туризму. 

Туризм - як правило, мандрівки пішки чи з допомогою різних засобів пересування  суходолом і водними шляхами  належать до туризму в широкому значенні слова. З розповсюдженням у 20 ст. комунікаційних засобів і збільшенням моторизації та зростанням добробуту туризм став одним з головних елементів відпочинку і важливим фактором життя з суспільного, господарського і культурного погляду. 

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт. 

 Згідно  з визначенням Всесвітньої туристичної  організації (ВТО),туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку. 

 Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.[1] 

 За  Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями. 

 Можна  виділити наступні види туризму.

     Екскурсійний  туризм - подорож у пізнавальних цілях. Це одна з найбільш розповсюджених форм туризму.

     Рекреаційний  туризм - подорож для відпочинку і лікування. Цей вид туризму є дуже  розповсюдженим в усьому світі. У деяких країнах він виділяється в самостійну галузь економіки і функціонує паралельно з іншими видами туризму.

     Діловий туризм - поїздки, зв”язаний з виконанням професійний обов”язків. У зв”язку з загальною інтеграцією і встановленням ділових контактів діловий туризм щорічно здобуває усе більшого значення. Поїздки відбуваються з метою відвідування об”єкутів, що належать фірмі, чи представляють для неї особливий інтерес; для проведення переговорів, для пошуку додаткових каналів чи постачання збуту і т.д.  Звертання до туристичних фірм у всіх подібних випадках дозволяє організувати поїздку з найменшими витратами, заощаджуючи час. Крім того, до сфери ділового туризму відноситься організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів і т.д. У таких випадках великого значення набувають спорудження при готельних комплексах спеціальних залів, установка устаткування для зв”язку і т.д.

       Етнічний  туризм  - поїздки для побачення з родичами. Ткристські агенства допомагають з оформленням транспортних квитків, закордонних паспортів, віз і т.д.

     Спортивний  туризм - поїздки для участі в спортивних заходах. До послуг туристських фірм звертаються у цьому випадку як керівники спортивних команд, організатори змагань, так і болільники і просто бажаючі бути присутніми на змаганні.

     Цільовий  туризм  являє собою поїздки на різні масові заходи.

     Релігійний  туризм - подорож, що має метою виконання яких-небудь релігійних процедур, місій.   

     Караванінг  - подорож у невеликих мобільних будиночках на колесах.

     Пригодницький (екстремальний) туризм - туризм, зв”язаний з фізичними навантаженнями, а іноді з небезпекою для життя.

     Водяний туризм - поїздки на теплоході, яхті й інших річкових й морських суднах по річках, каналах, озерах, морях. Географічно і за часом цей туризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів до багатотижневих круїзів по морях і океанах. Усі ці види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їх найчастіше важко виділити в чистому вигляді.

     Сучасний  туризм у нашій країні представляють  наступні основні види: пішохідний, лижний, водяний, гірський, велосипедний, спелеологічний, автомобільний і  мотоциклетний. У практиці туризму також сполучаються кілька видів туризму в одному поході (наприклад, частина походу учні пливуть на байдарках, а частина маршруту проходять на велосипедах). Такий змішаний вид туризму називається комбінованим (велобайдарочний). З усього різноманіття видів туризму найбільш доступні для учнів пішохідний і лижний.

     Піші  походи і подорожі не вимагають додаткових засобів пересування (лижний, водяний, велосипедний і т.д.), спеціального спорядження (гірський і спелеологічний) і відбуваються в основному в безсніжні періоди року.

     Для забезпечення безперервності занять туризмом узимку переходять на лижний туризм. Буль-який туристський похід на лижах пред'являє  до його учасників серйозні вимоги. У лижному поході крім великого фізичного  навантаження на організм туриста роблять вплив низька температура повітря, різка несподівана зміна погоди; ускладнюють рух різний стан (характер) сніжного покриву, підвищений швидкість на спусках та інше. Крім того, самі засоби пересування – лижі – вимагають ретельного відходу, ремонту. Особливої уваги заслуговує особисте спорядження туриста-лижника.

     При проведенні водяного походу учні найчастіше користаються розбірними байдарками. Їх зручно зберігати навіть у невеликому приміщенні, переносити за плічми до чи озера ріці, по якій пройде маршрут чи походу подорожі.

     Основними формами туристської роботи є: заняття  туристської секції, походи, подорожі, туристські злети і змагання.

     Походи  можуть бути одне-, двох- і триденними. Іноді такі походи називають походами вихідного дня.

     Подорожі – це багатоденні походи, проведені звичайно в канікулярний час. Походи і подорожі можуть бути ближніми і далекими, тобто їхні маршрути можуть проходити по території рідного краю (ближні) чи виходити за його межі, проходити по інших областях і регіонам країни (далекі).

Подорожі, що носять спортивний характер, підрозділяються  на п'ять категорій складності. Їхня складність визначається довжиною маршруту, кількістю і характером перешкод, а також іншими факторами, характерними для даного виду туризму. 

1.2Форми і класифікація міжнародного туризму

Міжнародний туризм - це туризм в іншу країну, тобто іноземний туризм. Він поділяється на виїзний і в'їзний. Виїзний туризм - це подорож осіб, що постійно проживають в Україні, в іншу країну. В'їзний туризм - це подорож в межах України осіб, що не проживають постійно в Україні.

     За  економічними ознаками; а саме, в  залежності від впливу туризму на бюджет країни і її регіонів, туризм можна поділити на такі форми як

• активний
• пасивний.

     Приїзд  іноземних туристів в країну, в який-небудь регіон країни являється активним туризмом. Він служить фактором ввозу грошей (валюти) в дану країну чи регіон.

     Виїзд громадян даної країни чи регіону  в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов'язаний з вивозом  грошей (валюти) з даної країни чи регіону.

     Вказані форми туризму знаходять відображення в поділі туристичних зовнішньоторгових  операцій на імпортні й експортні.

     Туристичний імпорт - це ввіз в країну вражень, які супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни Це пасивний туризм.

     Туристичний експорт - це вивіз із країни туристичних вражень, які супроводжуються одночасним ввозом туристом грошей в дану країну. Це активний туризм. Коли платежі за надання туристичних послуг, тобто грошові потоки, ідуть в Україну - це означає експорт туризму, тобто активний туризм. Іноземний турист, приїжджаючи в нашу країну, тратить гроші на задоволення своїх туристичних потреб, які йому надає українська сторона, і гроші туриста осідають на її території. Одночасно це означає імпорт туризму для тої країни, з якої турист вивозить гроші.

     В Україні, на жаль, в більшій мірі має місце імпорт туризму, ніж  його експорт. В зв'язку з цим країна втрачає великі можливості одержання  валюти і розвитку туризму як одної  з самих прибуткових на сьогодні галузей економіки.

     Види  міжнародного туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від  цих критеріїв туризм поділяється  на декілька видів.

За метою  поїздки:

      - рекреаційний,

      - пізнавальний,

      - науковий,

      - діловий.

     Рекреаційний  туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

     Пізнавальний  або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

     Науковий  туризм - це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п.

     Діловий туризм - поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.

За методом  проведення туризм поділяється на

      - організований 

      - неорганізований.

     Подорож одного туриста чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським  суб'єктом, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

     Подорож окремого туриста чи групи туристів, не пов'язаних ніякими взаємними обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується самостійно.

     За  чисельністю розрізняють:

• індивідуальний
• груповий туризм.

           Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.

     За  тривалістю подорожі виділяють:

      - короткочасний 

      - тривалий туризм.

     Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб.

     Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому  більше 3-х діб.

     В залежності від віку туристів розрізняють:

      - дитячий,

      - молодіжний

      - зрілий туризм.

     В залежності від засобів пересування  розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується нею. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види:

     автотуризм,

     караванний  круїз,

     морський  і річний круїз та ін.

     За  методом розміщення туризм ділиться на:

      - стаціонарний 

      - рухомий. 

     Стаціонарний  туризм пов'язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм - це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).

     За  інтенсивністю туристичних путівок  розрізняють туризм:

      - постійний 

      - сезонний.

     Постійний туризм - це круглорічне і більш-менш рівномірне відвідання туристичних  місць (міст, курортів і т.п.). Сезонний туризм пов'язаний з відвіданням  туристичних місць тільки в певну  пору року.

     В останні роки в практиці міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються нові види туризму, такі як парадорес, таймшер, сільський туризм і т.д.

     Розвиток  міжнародного туризму приводить  до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний  туризм варто розглядати у співвідношенні з економічними відносинами окремих країн.

     Міжнародний туризм входить у число трьох  найбільших галузей,

поступаючись  нафтовидобувної промисловості  й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 2008 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального об'єму світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистисних контактів зростає.

РОЗДІЛ  ІІ.

2.1.Тенденції розвитку світового туризму  

       За останніх 20 років міжнародний  туризм розвивався високими стабільними  темпами, які по числу прибулих туристів складали в середньому 5,1 % щорік і 14 % по валютних вступах. Згідно даним Світової туристичної організації (СОТ) в 2008 р. в світі зареєстровано 450 млн прибулих туристів і 278 млрд дол. США надходженнь. (Тут і далі наводяться дані без врахування надходженнь від міжнародного транспорту.)

       Значення туризму як джерела валютних надходженнь, забезпечення зайнятості населення,розширення міжособистісних контактів постійно зростає. У 2008 р. за оціненими даними сумарний дохід країни від міжнародного туризму склав близько 7 % спільного об'єму світового експорту і 30 % світового експорту послуг.

       Для багатьох країн іноземний  туризм перетворився на істотне  джерело збільшення доходів від  експорту і зростання національної  економіки. Наприклад, за даними  СОТ за 2008 рік надходження Іспанії від туризму досягли 19 млрд дол. США, що складає близько 25 % вступів від експорту країни і близько 5% ВВП країни, доходи США дорівнювали 45,2 млрд дол. або понад 5 % вартості експорту, доходи Туреччини зросли до 2,7 млрд дол., що складає 20 % вартості експорту. .

          . У 2000р.він став провідною експортною галуззю в світі. При збереженні середніх темпів зростання (5,1 %), що склалися за минуле двадцятиріччя. У 2005 р. досягнуло 900 млн чоловік.

       На розвиток попиту на поїздки впливає:

 - науково-технічний прогрес, підвищення якості життя,

 - збільшення тривалості вільного часу і інші чинники.

 - економічне зростання і соціальний прогрес сприяли розширенню обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальною метою;

 - вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки;

 - збільшення кількості найманих робітників і службовців у розвинутих країнах і підвищення їх культурного рівня;

 - інтенсифікація праці і отримання працівниками триваліших відпусток;

 - розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами сприяв розширенню міжособистісних зв'язків між і всередині регіонів;

 - розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в галузі телекомунікацій;

 - послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей. 

Значення  туризму у світі постійно зростає, що пов'язано із зростаючим впливом  туризму на економіку окремих  країн. 

В економіці  окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: 

 - міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості населення;

 - міжнародний туризм розширює вкладення і платіжний баланс і ВНП країни;

 - міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму;

 - із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення а також підвищується рівень благоустрою нації. 

Розвиток  міжнародного туризму сприяє розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином, міжнародний  туризм слід розглядати, виходячи з економічних відносин окремих країн. 

Міжнародний туризм входить в число трьох  крупних експортних галузей, поступаючись нафтодобувній промисловості і  автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг. 

Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає. 

Міжнародний туризм у світі вкрай нерівномірний, що пояснюється в першу чергу  різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільшого розвитку міжнародний  туризм набув у західноєвропейських  країнах. На цей регіон припадає більше 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію, разом взяті. 

Всесвітня організація по туризму у своїй  класифікації виділяє країни, які  є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни, які, в основному, приймають туристів (Австрія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія). 

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків потягнув за собою створення багаточисельних міжнародних організацій, які сприяють покращенню роботи цієї сфери світової торгівлі. В їх число входять: спеціалізовані заклади системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними у сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму. 

Спеціалізована  організація в системі ООН - Всесвітня організація по туризму (ВОТ), яка була створена в 1975 році і на даний час об'єднує більше 120 держав світу. Генеральна Асамблея ООН визнала за ВОТ статус міжурядової організації, яка відповідає за розвиток туризму. 

ВОТ прийняла ряд декларацій в галузі міжнародного туризму, серед яких: 

- Манільська  декларація про туризм у світі  (1980);

- Документ  Акапулько (1982);

- Хартія  по туризму і Кодекс поведінки  туриста (Софія, 1985);

- Гаазька  декларація по туризму (1989). 

До організацій  ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, належать Конференція ООН по туризму і подорожах, економічна і соціальна Рада (ЕКОСОР), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА). 

Неурядові спеціалізовані організації по міжнародному туризму представлені: 

- Всесвітньою  федерацією асоціацій туристичних  агентств (ФУААВ), яка об'єднує 71 національну  асоціацію, куди входять більше 20 тисяч туристичних агентств. Ця організація була створена в 1996 році з метою захисту професійних інтересів туристичних агентств і надання їм необхідної професійної, технічної і правової допомоги;

- Міжнародною  асоціацією наукових експертів  по туризму (АІЕСТ), утвореною в 1951 році;

- Всесвітньою  асоціацією по професійній освіті  в туризмі, створеною в 1969 році  під егідою ВОТ;

- Міжнародним  бюро соціального туризму, яке  було утворено в 1963 році з  ініціативи ряду профспілкових  організацій ля створення умов, які сприяють участі в міжнародному туризмі широких верств населення;

- Міжнародним  туристичним альянсом, який спеціалізується  на страхуванні при автомобільних  поїздках за кордон;

- Міжнародною  організацією професійних організаторів  конгресів;

- Всесвітньою  асоціацією туристичних агентств, що об'єднують представників середніх  за розмірами туристичних бюро, які є міжнародними комерційними  організаціями. 

До національних і регіональних організацій, які  сприяють розвитку міжнародного туризму, належать; 

- Американська  спільнота туристичних агентств (АСТА);

- Асоціація  британських туристичних агентств;

- Конфедерація  організацій по туризму Латинської  Америки (КОТАП);

- Арабський  союз по туризму, який об'єднує  18 арабських держав і організацій розвитку туризму з 11 франкомовних країн Африки. 

Згідно  зі статутом ВОТ, метою її діяльності є сприяння туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння  для забезпечення миру, благоустрою, поваги і дотримання прав людини незалежно  від раси, статі, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в галузі туризму. 

Суттєве значення для розвитку міжнародного туризму має також прагнення  окремих держав до збільшення валютних надходжень від туризму і створення  з цією метою цілої галузі господарства - туристичної індустрії. 
 
Під туристичною індустрією розуміють сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, які виробляють і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту. 
 
Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому. 
 
На промислове розвинуті країни припадає більше 60% всіх прибувань іноземних туристів і 70-75% поїздок, що відбулися у світі. При цьому на європейські країни припадає близько 40% прибувань туристів і валютних надходжень (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1.