Тенденції розвитку та регіональна структура наукового комплексу США
Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра міжнародної економіки
Курсова робота
з курсу «Регіональної економіки»
на тему
«Тенденції розвитку та регіональна структура наукового
комплексу США»
Студентки 1 курсу ОЕФ
3 групи денної форми навчання
Пономаренко Тетяни Олександрівни
Науковий консультант
ст. викл. Дудчак О.В.
Київ 2011
План
Вступ…………………………………………………………………
1. Соціально-економічна сутність та основні функції наукового комплексу, його роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів…………………..5
2. Особливості, передумови і принципи розвитку і розміщення наукового комплексу США…………………………………………………………………….
3. Сучасний рівень розвитку та досягнення науки США……………………….16
4. Структура та галузеві особливості наукового комплексу США…………….20
5. Сучасні проблеми та напрями удосконалення розвитку і розміщення наукової інфраструктури регіонів…………………………………………………25
Висновки…………………………………………………………
Список використаної літератури………………………………………………….
Додатки……………………………………………………………
ВСТУП
У своєму житті ми кожного дня маємо справу з наукою. Вона оточує нас. Все, чим ми користуємося, що робить наше життя легшим чи цікавішим – це все досягнення науки, результат її розвитку.
Навколишній світ-це значною мірою створений людиною світ інформаційних технологій, техніки та наукових досягнень. Він визначає рівень цивілізації людства, різноманітність та глибину експлуатації земних ресурсів. XXI століття - епоха науки, її грандіозного поступу вперед та впливу на розвиток цивілізації.
Як відомо, в економічному розвитку будь-якої держави поєднується три типи технологій-доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні. В доіндустріальних та індустріальних технологіях провідна роль належить матеріальним ресурсам, праці та способам їх поєднання у технологічному процесі. У постіндустріальних або мехатроннихтехнологіях чільне місце займають знання й інформація. Саме галузі, які використовують мехатронні технології, розвиваються в 5-10 раз швидше. Тому наука і "високі" технології стають головними джерелами економічного розвитку окремих держав, величезною продуктивною силою суспільства.
Загалом в Україні прийнято виділяти наступні основні галузі наук: фізико-математичні, хімічні, біологічні, геолого-мінералогічні, технічні, сільськогосподарські, історичні, економічні, філософські, філологічні, географічні, юридичні, педагогічні, медичні, фармацевтичні, ветеринарні, мистецтвознавство, архітектура, психологічні, соціологічні, політичні, інші.
Кажучи саме про нас, ми живемо у сучасному світі, а це значить, що велике значення для нас має техніка, а саме комп’ютер, фото- та відеотехніка, пристрої для швидкого приготування їжі тощо. Тобто провідне місце у нашому житті займає електроніка. На сьогоднішній день виготовленням електроніки займається майже весь світ, і це зрозуміло, попит на цю продукцію є незрівнянно великим порівняно з продукцією інших видів, але існують безпосередньо центри, і більшість їх є витоками виробництва електроприладів.
Одним з таких центрів є США. У свій час, Сполучені Штати Америки справили велике враження таким своїм винаходом як ЕОМ (електронні обчислювальні машини). Сьогодні ж комп’ютер, як удосконалена ЕОМ, виступає незамінним помічником у щоденних справах більшості людей, особливо у молодого покоління, знання та сила якого складають майбутній потенціал продуктивних сил.
Тож розглянемо детальніше те, що зробило наше життя автоматизованим і зручнішим, науку, а саме науковий комплекс США.
Об’єктом мого дослідження виступає науковий комплекс США, його розвиток, особливості та досягнення.
Предметом дослідження є з’ясування ролі науки у суспільстві, її зв'язок із розвитком продуктивних сил та вплив її розвитку на економічний рівень країни.
Метою моєї роботи є дослідження закономірностей розвитку, розміщення та проблем науки у сучасному світі, її взаємодія з іншими видами діяльності та взаємодія безпосередньо між її галузями.
РОЗДІЛ I
Соціально-економічна сутність та основні функції наукового комплексу, його роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил регіонів
Наука - не тільки система наукових знань, які пояснюють навколишній світ, але й засіб його вимірювання та перетворення. Вона впливає на пізнання природи людиною не через емоційне сприйняття, а шляхом систематизованої логічної взаємодії інтелекту, природи і суспільства.
З іншого боку, наука являє собою спеціально організовану діяльність людей. Як галузь людської діяльності, наука є складним соціальним інститутом, який сформувався у процесі розподілу праці, поступового відмежування розумової праці від фізичної і перетворення пізнавальної діяльності в специфічний вид занять окремих осіб, колективів та установ. Першими матеріалізованими продуктами наукової діяльності були стародавні рукописи і книги, пізніше почалося листування між дослідниками, яке призвело до появи у другій половині XVII століття наукових журналів. Але остаточне становлення науки як сфери діяльності відбулося тоді, коли почали створюватися спеціальні наукові установи, частину з яких фінансувала держава.
Наука як діяльність людей включає такі процеси:
1. формування знань, що відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень;
2. передавання знань, що виникає внаслідок комунікацій вчених та інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою. Комунікації можуть бути як формальними (наукові монографії, описи винаходів, матеріали наукових зібрань, форумів, конференцій, симпозіумів, наукові звіти, дисертації), так і неформальними (листування, бесіди, обмін препринтами, відбитками статей, а також поширені в теперішній час електронні журнали, електронна пошта, електронні конференції);
3. відтворення знань, що полягає у підготовці наукових кадрів, формуванні наукових шкіл.
Об´єктом науки виступають природа і форми руху матерії, людське суспільство в його розвитку, людина та її діяльність.
Суб´єктами науки є люди, що мають певну кількість знань і готові до наукової діяльності.
Суть науки розкривається в її функціях. Пізнавальна функція науки відбиває велике прагнення людського розуму до пізнання і виправдовує саме існування людини на землі. Пізнавальна функція науки - це вияв найбільш суттєвих знань про закони розвитку природи, суспільства і мислення та їх взаємозв´язок. Критична функція науки полягає в оцінці виявлених закономірностей, властивостей, тенденцій з метою підсилення позитивних сторін явищ, процесів і усунення негативних. З цими функціями пов´язана і практична, яка полягає у вдосконаленні оточуючого світу, особливо системи матеріального виробництва і суспільних відносин.
Наукове життя регіону складає його науковий комплекс. Науковий комплекс належить до соціальної інфраструктури, а це означає, що його функції направлені на:
Поліпшення добробуту населення
Задоволення потреб людей (побутові, культурні)
Створення умов для життєдіяльності населення
Комплексний розвиток і підвищення ефективності функціонування галузей.
Опираючись на вище перелічені функції, ми можемо зробити висновок, що наука грає велику роль у житті суспільства. Рівень розвитку науки впливає на умови життя населення країни, тобто всі блага, послуги, що ми отримуємо, все це – досягнення науки. Загальновідомо, що соціальна користь науки полягає у полегшенні умов праці та покращенні добробуту повсякденного життя усіх верств суспільства.
Основною метою соціальної інфраструктури є:
Досягнення найбільш повного задоволення потреб населення (міського, сільського) в різноманітних послугах
Створення умов для відновлення населення, робочої сили і водночас зростання демографічного потенціалу регіонів.
Соціальна інфраструктура має економічне і соціальне значення для розвитку суспільства. Перше полягає в тому, що вона необхідна для відтворення робочої сили, підвищення продуктивності праці людей, зайнятих у виробництві. Соціальна її роль визначається тим, що сфера послуг підвищує рівень життя населення, сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.
Попит на послуги, а отже, і соціальна інфраструктура, постійно змінюється відповідно до реальних можливостей суспільства на даному історичному етапі його розвитку. Постійно з'являються нові види послуг, а деякі застарілі відмирають. В останні роки швидко зростає попит на послуги, пов'язані з освітою, туризмом і відпочинком, побутом.
Соціальна інфраструктура має значні територіальні відмінності у рівнях обслуговування. Вони визначаються рівнем грошових доходів і життя населення, природними факторами, що зумовлюють певні потреби в опаленні, одязі, послугах тощо, а також системою розселення і транспорту, складом населення і його традиціями.
Використання в промисловому виробництві нової техніки, технології та
інформаційних систем, що стає провідним фактором зростання продуктивності економічних ресурсів. Оскільки нова техніка й нові технології (у тому числі інформаційні) мають ліпші показники продуктивності, потужності, швидкості, енергоємності тощо, відбувається зниження витрат економічних ресурсів у розрахунку на одиницю промислової продукції. Так, проведений у США статистичний аналіз впливу трьох головних факторів — капіталу, праці й науково-технічного прогресу — показав, що нині внесок НТП в економічне зростання США досягає 70%.
НТП суттєво впливає на структуру економіки. Під впливом НТП зменшується питома вага живої праці в складі витрат на виробництво з одночасним збільшенням питомої ваги зношених в процесі виробництва
засобів праці та спожитих предметів праці. Усе більшого значення набуває
інфраструктура: зв’язок, транспорт, шляхове господарство, інформаційні системи, енерго-, водо- та газопостачання, загальна й професійна освіта та ін. Розвиток виробничої інфраструктури (зв’язку, транспорту, інформаційних систем тощо) безпосередньо впливає на скорочення умовно постійних витрат у собівартості промислової продукції, що дає можливість здійснювати більше витрат, які визначають якісні параметри промислової продукції. Невиробнича інфраструктура, до якої належать загальна та професійна освіта й охорона здоров’я, також є чинником НТП, оскільки з одного боку, її розвиток уможливлює підготовку більш кваліфікованої робочої сили та створення інтелектуального потенціалу, а з іншого — збільшує «віддачу» робочої сили за рахунок зменшення періодів її тимчасової непрацездатності. Відтак змінюються відтворювальні пропорції в промисловості. НТП впливає на зміни галузевої структури промисловості. Завдяки безперервному розвитку науки і техніки з’являються нові виробництва та галузі. Досягнення у сфері створення нових матеріалів, зменшення матеріаломісткості продукції, розвиток інфраструктури
виробництва помітно послаблюють вплив природно-географічних умов,
залучаючи нові види сировини, палива та енергії, розміщуючи виробництво
в нових регіонах. Науково-технічний розвиток зумовлює зміни й у соціальній структурі економіки. Зростає рівень кваліфікації, а отже, і рівень доходів найманих працівників. Під впливом цього фактора відбуваються зміни організаційно-правових форм підприємництва. У сфері науки, консультаційних послуг, конструкторських розробок, розробок програмних продуктів ширше розвиваються такі форми підприємництва, як партнерські товариства. Завдяки поглибленню кооперації виробництва та концентрації капіталу відбуваються злиття фірм і компаній, збільшується питома вага корпорацій. Науково-технічний розвиток безпосередньо позначається на структурі зовнішньої торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн переважає техніка і технології, в експорті більшості країн, що розвиваються, — сировина та матеріали.
Застосування новітньої техніки і технології виробництва забезпечує підвищення якості промислової продукції. Сучасні комп’ютери та інформаційні технології уможливлюють автоматизацію управління технологічними процесами у виробництві, підвищення надійності й довговічності виробів. Застосування нових матеріалів та мікроелектроніки дає змогу знизити показники матеріаломісткості та енергоємності продукції. Нові комп’ютерні технології конструювання та нові дослідницькі прилади значно скорочують час науково-технічних та конструкторських розробок, розширюють конструкторський та дизайнерський діапазони нових виробів.
Широке впровадження нових досягнень науки і техніки у виробництво дедалі більше впливає на розміщення продуктивних сил. Територіальні межі застосування нової техніки значно розширюються, а використання її вигідне, якщо витрати менші від вартості продукту, створеного робітником, якого вона замінила.
Науково-технічний прогрес має помітний вплив на територіальний поділ праці, спеціалізацію і комплексний розвиток господарства. При цьому, з одного боку, розширюються можливості більш рівномірного розміщення підприємств на території, а з другого — виникає потреба різнобічного врахування регіональних вимог до нової техніки.
Завдяки досягнутому рівню науки і техніки, виробництву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і обладнання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило територіальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.
Потужні родовища корисних копалин, придатні для господарського освоєння, в багатьох країнах розміщені в районах з екстремальними умовами, що ставить перед науково-технічним прогресом додаткові вимоги — створення регіональних модифікацій високопродуктивних машин і механізмів. Це, в свою чергу, передбачає виробництво техніки із застосуванням холодостійкого металу, незамерзаючих палива і масел, комфортабельних кабін, які відповідали б вимогам нормального фізіологічного функціонування і трудової діяльності працівників. У зв'язку з цим виникає потреба більш повного врахування регіональних особливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки природних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості залягання корисних копалин), а й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо). Регіональна модифікація техніки і технологій повинна забезпечити зниження затрат живої праці і, відповідно, трудових ресурсів, скорочення строків будівництва об'єктів, використання нових джерел сировини і палива, що сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва. При цьому вплив нової техніки і нових технологій на розміщення виробництва супроводжується зниженням норм витрат палива, електроенергії, сировини, живої праці на одиницю продукції.
Досягнення науково-технічного прогресу, нові напрями його розвитку можуть впливати на вдосконалення розміщення продуктивних сил. Як відомо, на розміщення обробної промисловості впливає фактор наявності трудових ресурсів. Він набагато знижується при впровадженні комплексної механізації, автоматизації і роботизації виробництва. Однак при цьому різко зростає роль кваліфікованих кадрів. Очевидно, галузі матеріального виробництва, які характеризуються високим рівнем механізації й автоматизації, можна розміщувати в трудодефіцитних районах.
Потреба посилення впливу науково-технічного прогресу на продуктивність праці зумовлює прискорене оновлення техніки. В окремих галузях використовується техніка підвищеної одиничної потужності, що дає змогу значно зменшити потреби в робочій силі, підвищити продуктивність праці. Так, впровадження гірничо-транспортних механізмів зумовлює зниження потреб у трудових ресурсах. Ще більше значення має впровадження трудозберігаючих технологій, верстатів, устаткування з автоматизованими системами управління в промислових центрах і вузлах, що мають обмежені можливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових районів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації. Науково-технічний прогрес стоїть на порозі створення таких автоматизованих систем управління виробництвом, які дають змогу розвивати виробництва і функціонуватимуть у так званому безлюдному режимі цілодобово. Економічна ефективність таких виробництв досягатиметься і за рахунок максимального використання обладнання. Вплив фактора трудових ресурсів на розміщення виробництва буде зведений до мінімуму.
Розвиток науки і техніки дає змогу одержувати нові види матеріалів, палива, енергії. Родовища мінерально-сировинних ресурсів, які в минулому розробляти було економічно невигідно, при сучасному рівні науки й техніки успішно експлуатуються. Отже, науково-технічний прогрес сприяє територіальному розширенню енергетичної і сировинної бази промисловості. Так, сьогодні став рентабельним видобуток нафти з великих глибин і морського шельфу. Завдяки впровадженню нових технологій підвищився рівень комплексного використання руд кольорових металів, повніше вилучаються корисні компоненти з бідних руд. Для вивчення природних ресурсів використовуються результати космічних досліджень. Розвиток хімічної індустрії дає можливість виробляти матеріали із заданими технічними характеристиками, що істотно знижує вплив фактора матеріаломісткості на розміщення легкої і навіть машинобудівної промисловості. Нові технології дають можливість ефективно замінювати сировину, яка раніше була основною для виробництва відповідної продукції. Наприклад, переведення азотно-тукової промисловості на природний газ вплинуло на її географію. Завдяки розгалуженій мережі газопроводів розміщення підприємств для виробництва азотних добрив змістилося в землеробські райони країни.
Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні навколишнього середовища і раціональному природокористуванні. З одного боку, розвиток науки і техніки дає змогу створювати ефективні засоби і прилади для очищення промислових і комунальних викидів, що забруднюють воду, атмосферу, ґрунти. Передові технології забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних і мінеральних ресурсів, а також раціональне використання земельних (зменшення площ під забудову, рекультивація). З другого, науково-технічний прогрес супроводиться зростанням територіальної концентрації виробництва. Однак нарощування одиничних потужностей може відповідати галузевим інтересам, але не враховувати регіональних умов: дефіциту трудових, паливних, водних ресурсів, збільшення сировинних зон переробних підприємств. Межі оптимальних розмірів підприємств визначаються економічними показниками, передусім вартістю продукції у споживача. Проте економічна вигідність та доцільність концентрації не завжди діаметрально протилежні. Тому в сучасних умовах екологічний фактор є чи не найголовнішим при обґрунтуванні розміщення й одиничних потужностей підприємств. Стосується це насамперед підприємств хімічної, металургійної, енергетичної, гірничодобувної та деяких інших галузей промисловості.
РОЗДІЛ II
Особливості, передумови і принципи розвитку і розміщення наукового комплексу США
Становлення науки у народів доколумбової Америки нерозривно пов'язане з історичним процесом їх економічного, культурного і суспільно-політичного розвитку. Окремі народи, які населяли цю територію, за глибокої давнини досягли значних успіхів у розвитку ряду галузей знань: техніка вирощування і селекції багатьох сільськогосподарських культур з використанням зрошування і природних добрив, винахід системи лічби і писемності, календаря; будівництво великих ритуальних і оборонних споруд, прокладання мощених доріг, створення іригаційних систем, видобуток і виплавка металів, ювелірна справа, суднобудування (піроги, каное), виготовлення канатних та текстильних волокон, ткацтво та інші ремесла.
У процесі багатовікового розвитку доколумбової Америки індіанськими народами були накопичені багаті знання особливо з астрономії і математики, медицини, різноманітні практичні відомості з будівельної техніки, ковальської справи і зварювання металів, географії, метеорології, кліматології, сейсмології та інших. Розвиток цих знань був тісно пов'язаний з релігійним культом.
Календарні системи, системи літочислення були найточнішими з усіх, створених древніми цивілізаціями.
Майя вміло поєднували 2 календарі: хааб — сонячний, що складався з 365 днів, і цолкін — релігійний, з 260 днів. При такому поєднанні складався цикл з 18 890 днів (52 роки), лише по завершенні якого назва і цифра дня знову збігалися з тією ж назвою місяця. Це так, якби 15 листопада неодмінно припадало кожний раз на четвер.
Подібний календар був і в ацтеків. Різні календарні системи існували і в інших народів Давньої Америки.
Такий значний розвиток астрономічної науки не став би можливим без ідеально розробленої системи лічби. Майя створили двадтичну систему лічби від 0 до 19, яка дозволяла записати нескінченну безліч величин і здійснювати найскладніші підрахунки.
Глибокими були і медичні знання, особливо в галузі зуболікування і хірургії, які багато в чому перевершували знання європейських лікарів тієї епохи. За допомогою тодішнього хірургічного інструментарію проводилися складні операції аж до трепанації черепа. Індіанська фармакопея використовувала хіну, кокаїн, сік папаї та ін.
У державах майя, ацтеків, інків існували порівняно розвинені правові системи, які ґрунтувалися на кодексах законів. Філософські уявлення про світ і місце людини у ньому були складовою частиною духовної культури. У філософських вченнях зустрічається ідея про чотири першоелементи (вогонь, вода, земля, вітер) і поняття боротьби як причини космічних змін.
Таким чином, деякі з народів, які населяли Давню Америку, досягли значних успіхів у розвитку ряду галузей знання у доколумбовий період.
Але це були лише перші успіхи Америки, тому поговоримо про Америку, яку ми знаємо тепер, а точніше про розвиток її наукового комплексу. Так як зараз ми маємо справу з ринковою економікою, пропоную розглянути науково-дослідні парки та особливості їх створення в США.
Як засновника першого наукового парку справедливо називають
Стенфордський університет. З початку своєї діяльності наприкінці 40-х,
початку 50-х років Стенфордський парк став місцем комерційної
діяльності, джерелом якої служили результати наукових досліджень
талановитих учених з університетських лабораторій.
Багато хто з заснованих у парку фірм перетворилися пізніше у великі
багатонаціональні корпорації.
Спочатку кількість технопарків у США росла повільно, але в міру
відкриття ефективності роботи такого роду штучно створеного середовища в
80-і роки технопарки в США сталі з'являтися один за іншим.
На сьогоднішній день у США нараховується більш 160 технопарків (більш
30% від загального числа технопарків у світі).
У Європі технопарки з'явилися на початку 70-х років для поліпшення
взаємодії між науково-технічним сектором і ринком, а також для створення
нових можливостей для фінансування науково-технічної діяльності.
Одними з перших був Дослідницький парк Університету Херіот-Уатт в
Единбурзі; науковий парк Трініти-коледж у Кембриджі; Левенла-Нев у
Бельгії; Софія-Антиполіс у Ніцці і Зона наукових і технічних нововведень
і виробництва (ZIRST) у Греноблі.
Але досвід створення науково-дослідних парків саме у США є вкрай
повчальним і провідним, тому в даній роботі більш детальніше зупинимося
на розгляді особливостей створення науково-дослідних парків саме в
Сполучених Штатах Америки.
Досвід становлення наукових парків у США, Канаді і західноєвропейським
країнам має багато загального, що зв'язано спільністю середнього класу,
розвитком ринкової економіки, одночасним переходом від індустріальної
ери до сервісно-інформаційного, тому особливо по початку технопарки в
Європі копіювали ранню модель технопарків США з властивими їй наявністю
одного засновника й основним видом діяльності – здачею землі в оренду
власникам наукоємних фірм, але поступово в них стали будувати так звані
«інкубатори технологічного бізнесу» – будинки для розміщення багатьох
малих початківців інноваційних фірм, які надавали перспективним
підприємцям виробничі приміщення, забезпечували набором послуг, зв'язком
з місцевим університетом або науковим центром, а також з фінансовими
колами. У західних країнах інноваційні центри відіграють важливу роль в
інфраструктурі науки і технологій.
Сучасна модель технопарку має наступні особливості:
1) наявність будинку, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (це сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх
інноваційних підприємств, що користаються всіма перевагами системи
колективних послуг);
2) наявність декількох засновників (цей механізм керування значно
складніше механізму з одним засновником, однак набагато ефективніше,
наприклад, з погляду доступу до фінансування);
3) широка фінансова підтримка діяльності технопарків з боку державних і
муніципальних органів влади, а також за рахунок спеціально створених
фондів.
Бурхливий розвиток технопарків у США й у Європі почалося лише в 80-і
роки XX ст., що спричинило досить швидке поширення ідеї технопарку за
межами економічно розвинутих країн: у Канаді, Сінгапуру, Австралії,
Бразилії, Індії, Малайзії, Китаї, Японії.
З початку своєї діяльності наприкінці 40-х, початку 50-х років
Стенфордський парк став місцем комерційної діяльності, джерелом якої
служили результати наукових досліджень талановитих учених з
університетських лабораторій.
Багато хто з заснованих у парку фірм перетворилися пізніше у великі
багатонаціональні корпорації.
Така фірма як "Хьюлетт-Паккард" наочно демонструє, які результати можуть бути отримані за
допомогою наукового парку.
По будь-яких мірках Стенфорд досить великий науковий парк. Він займає
порядку 700 акрів (280 га) у регіоні, що прославився феноменальними
результатами по розвитку наукомісткого сектора промисловості.
Проте, треба було 30 років, щоб завершити будівництво, формування
інфраструктури і здати в оренду усю вільну землю наукового парку.
Цей факт підкреслює фундаментальну особливість таких проектів - вони є
довгостроковими, вимагають терпіння і відданості справі.
Стенфордський парк знаходиться приблизно в 5 милях до півдня від
університету і сьогодні складає лише малу частину зони наукомісткої
промисловості, що простирається від затоки Сан-Франциско, у напрямку до
Пало-Альто і через Купертіно, до південної окраїни Хосе.
Більшість з розташованих тут підприємств не мають прямого відношення до
парку, але, безсумнівно, парк був для них прикладом і своєрідним
"центром кристалізації". Це підкреслює ще одну особливість наукового парку.
Можна виділити основні три групи технопаркових структур США:
інкубатори,
технопарки,
технополіси.
Розглянемо відмінні риси, характерні ознаки кожної з цих форм і досвід