Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні



Зміст

Вступ………………………………………………………………………………6

  1. Електронний бізнес як характерна риса сучасної економіки……….…..8
  2. Поняття та структура електронного бізнесу………………………8
  3. Системи та елементи як складові електронного бізнесу………...11
  4. Менеджмент електронного бізнесу…………………………….....13
  5. Форми взаємодії в електронному бізнесі…………………………15
  6. Електронний бізнес в Україні………………………………………..…..18
  7. Проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні……….……18
  8. Основні правові проблеми електронного бізнесу в Україні…………………………………………………………………20
  9. Тенденції і нагальні проблеми електронного бізнесу……...……21
  10. Стан та перспективи електронного бізнесу в Україні…...………26

Висновки……………………………………………………….………..……….29

Список використаних джерел…………………………….….…………………30

 

 

Вступ

Бурхливе  поширення інформаційних технологій та нових методів ведення бізнесу в нашій країні привело до зародження і становлення нової сфери підприємництва електронного бізнесу. Незважаючи на свої очевидні переваги (відкритість, демократичність, глобальність тощо), електронний бізнес є надто агресивним середовищем підприємництва, успіх в якому цілком залежить від глибоко продуманої стратегії діяльності. Дійсно, ґрунтовні основи електронного бізнесу залишаються колишніми", йог метою є одержання прибутку, генерування грошових потоків і створення конкурентних переваг. Єдина відмінність електронного бізнесу від класичних методів ведення бізнесу полягає в тому, що він функціонує швидше, отже, його конкурентні переваги є швидкоплиннішими.

Дотримання цього принципу дозволяє підприємцям уникнути не продуманих затрат на формування верхівки "айсберга" електронної комерції (дизайн web-сторінок, технічне та технологічне забезпечення тощо). Будь-яке підприємство сфері електронної комерції має починатися з розробки структури бізнесу, його логістики, цільової аудиторії, нормативно-правової бази.

Інформація це важлива  рушійна сила економічного зростання  та соціальних змін. Бурхливий розвиток інформаційних технологій призвів  до того, що в сучасній світовій економіці  інформація стала ключовим поняттям. Успішний розвиток мережі Інтернет та бурхливе зростання електронного бізнесу в черговий раз довели, що інформаційний сектор економіки, на даний момент є найбільш динамічним та найбільш прибутковим, що і визначає актуальність обраної теми.

Електронний бізнес (E-business) – це ведення будь-якої бізнес діяльності у глобальних телекомунікаційних мережах, зокрема в Інтернет.

Дослідженням питання  електронного бізнесу сьогодні займаються Філіп Котлер (США), І. Успенський, І. Молдовський (Росія), В.Желіховський, Ю. Жвалюк, Н. Меджибовська, М. Садовий (Україна).

 

Об'єктом даного дослідження є електронний бізнес, як складова частина цифрової економіки.

Предметом даного дослідження є динамічні механізми, стратегії, елементи та проблеми розвитку електронного бізнесу.

Метою написання даної курсової роботи полягає у висвітленні проблем та тенденцій розвитку електронного бізнесу в Україні.

На основі поставленої  мети передбачається розв’язання наступних завдань:

  • ознайомитися з поняттям «електронний бізнес»;
  • визначити місце та розкрити роль електронного бізнесу в сучасному світі;
  • встановити і проаналізувати рівень дослідженості проблеми;
  • на основі з’ясувати перспективи розвитку та шляхи вдосконалення розвитку електронного бізнесу в Україні.

Для вирішення конкретних питань були використані досягненні в галузі:

  • менеджменту;
  • економіки;
  • історіографії;
  • Інтернет технологій.

Специфіка даного дослідження  полягає у застосуванні різнорівневих методів дослідження:

  • порівняння;
  • спостереження;
  • дедуктивний, аналітичний.

 

1 Електронний бізнес  як характерна риса сучасної економіки

1.1 Поняття  та структура електронного бізнесу

Процес комерціалізації  інформаційної сфери і перенесення  ділової активності та частини бізнес-процесів у кібернетичний простір став одним із найяскравіших проявів "нової економіки" та одним із факторів, що її породжує. Внаслідок цього з'явився новий перспективний та динамічний сектор економіки – електронний бізнес (е-бізнес, англ.: e-Bussines, нім.: e-Geschaft). Електронний бізнес базується на нових способах взаємодії виробників, посередників, споживачів, а також нових специфічних методах просування товарів на ринку, але водночас він не заперечує традиційних форм взаємодії економічних суб'єктів та шляхів руху матеріальних благ і послуг, а доповнює їх, хоч інколи і витісняє. Інформаційні мережі є середовищем, в якому відбуваються бізнес-процеси, та одночасно інфраструктурним забезпеченням електронного бізнесу:

  • Інтранет — підвищує ефективність взаємодії співробітників фірми, оптимізує процеси планування та прогнозування, прискорює документообіг між структурними підрозділами компанії, робить управління більш оперативним та ефективним;
  • Екстранет — поліпшує зовнішню взаємодію з партнерами у бізнесі(наприклад, постачання в режимі "just-in-time"1), сприяє кращій організації бізнес-процесів шляхом їх моделювання та моніторингу, робить можливим відособлення певних видів діяльності (outsourcing2) і т. ін.;
  • Інтернет є універсальним діловим середовищем, що поєднало ком 
    панії між собою та з аудиторією споживачів, у ньому відбувається взаємодія всіх суб'єктів ринку щодо купівлі та продажу товарів і надання послуг.

Е-бізнес включає в  себе якісно нові методи роботи компаній, що надає  
останнім можливість забезпечити конкурентні переваги за рахунок зменшення видатків на взаємодію, розширення ринків і сфери діяльності та  
виявлення нових каналів збуту, залучення нових та поліпшення обслуговування старих клієнтів, більшої мобільності та оперативності при прийнятті управлінських рішень.

 

Рис 1 Структура  та інформаційно-технологічне середовище електронного бізнесу

 

У вітчизняній і зарубіжній фаховій літературі пропонуються різні  підходи до визначення поняття е-бізнесу. Дуже часто його ототожнюють з електронною торгівлею (е-торгівля, англ.: e-Commerce, нім.: e-Handel), яку позначають, роблячи кальку з англомовного варіанта, як е-комерція, і вживають поняття "е-бізнес" та "е-комерція" як синоніми4. На наш погляд, це не зовсім коректно, оскільки поняття "електронний бізнес" є ширшим, ніж електронна торгівля, та охоплює всі види підприємницької діяльності, що здійснюються в кібернетичному просторі (рис. 1), а саме: електронну торгівлю (е-комерція та м-комерція), Інтернет-рекламу (е-реклама та м-реклама), електронний маркетинг, онлайн-послуги (е-банкінг, е-страхування, е-консалтинг, е-сервіс, е-освіта, е-логістика), електронний рекрутинг і т. ін.

Згідно з визначенням  компанії IBM е-бізнес — це процес використання мережевих технологій для спрощення, поліпшення та збільшення продуктивності виробничих процесів, що надає можливість компаніям легко контактувати з партнерами, дилерами та клієнтами, об'єднувати бази данних та оперативно здійснювати свою діяльність5, тобто це перетворення основних бізнес-процесів, підвищення їх ефективності за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Компанія "Price Waterhouse Coopers" визначає е-бізнес як інтеграцію систем, процесів, ланцюгів створення вартості, часткових та національних ринків за допомогою технологій та концепцій, що базуються на використанні Інтернету та пов'язані з ним. Управління торгівлі Американського бюро перепису (U.S. Census  Bureau) розглядає е-бізнес як будь-який процес, що здійснюється бізнес-структурами за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та І мереж. Згідно з визначенням, що наводиться в онлайн-словнику Інтернету, електронний бізнес – це всі форми підприємництва, які відбуваються в електронному вигляді.

Узагальнюючи наведені вище визначення, можна стверджувати, що е-бізнес – це якісно нова модель інтегрованої економічної діяльності, яка базується на використанні Інформаційно-комунікаційних технологій та мереж як унікального макроекономічного середовища та основного засобу виробництва для оперативної комерційної діяльності з метою підвищення ефективності наявних або широкого, динамічного розвитку нових сегментів бізнесу та отримання стабільного соціально-економічного ефекту. Електронний бізнес являє собою складний взаємодіючий та взаємозумовлений комплекс компонентів, до яких належать:

  • підсистеми обміну інформацією;
  • підсистеми електронного документообігу;
  • підсистеми управління ресурсами (матеріальними, фінансовими, 
    людськими);
  • підсистеми глобального пошуку інформації, збору та спільного використання знань;
  • корпоративні представництва в кібернетичному просторі, інтегровані з іншими підсистемами компанії;
  • підсистеми електронної торгівлі для організації продажу та закупівель;
  • підсистеми взаємодії з партнерами та клієнтами;
  • підсистеми обліку ресурсів (склад, логістика) і т. ін.

Цікавим є той факт, що деякі елементи електронного бізнесу  функціонують вже досить давно. Так, багато компаній вже десятки років використовують засоби електронного обміну даними (Electronic Data Interchange, EDI), електронного переказу коштів (Electronic Fund Transfer, EFT), планування корпоративних ресурсів (Enterprise Resource Planning, ERP).

 

1.2 Системи  та елементи як складові електронного  бізнесу

Електронний бізнес включає  основні системи:

  • рішення для Інтернет-торгівлі. Виробники та постачальники товарів та послуг різноманітних категорій можуть запропонувати свої продукти, прийняти через Мережу замовлення клієнта та обробити його. Покупці (споживачі) за допомогою стандартних Інтернет-браузерів проглядають каталоги і прайс-сторінки запропонованих товарів та послуг та оформлюють через Інтернет замовлення (заявки, запити);
  • платіжні системи. Покупець або замовник може оплатити вибраний ним товар або послугу через Інтернет, не встаючи з-за комп'ютера, таким чином, в електронному бізнесі можливе проведення операцій у режимі реального часу;
  • системи доставки. Замовлений товар необхідно доставити покупцю в максимально стислий час, в іншому випадку діяльність, пов'язана з електронним бізнесом, уявляється малоефективною, звичайно, якщо мова не йде про унікальний або більш дешевий товар, ніж пропонується у звичайному магазині;
  • арбітражна (правова) система. Будь-яка діяльність незалежно від форми ведення бізнесу повинна регулюватися правовими нормами, так щоб при виникненні суперечливих ситуацій їх можливо було вирішити легітимним шляхом.

Електронний бізнес включає  в себе наступні елементи ( у тому числі як міжнародні, так і внутрішні операції): купівлю-продаж, поставки, угоду про розподілення продукції, торгове представництво чи агентство, факторинг, лізинг, проектування, консалтинг, інжиніринг, інвестиційні контракти, страхування, угоди про використання та концесії, банківські послуги, спільну діяльність та інші форми промислового та ділового співробітництва, перевезення вантажів та пасажирів повітряним або морським, залізничним транспортом. Залежно від виду діяльності підприємства цей перелік може бути продовжений.

Будь-яка система для  її успішного функціонування потребує присутності всіх складових своєї  інфраструктури, повної їх дієздатності та успішної їх взаємодії, бажаного розвитку та вдосконалення їх діяльності. Що стосується інфраструктури системи  електронного бізнесу в нашій країні, то на теперішній час вона знаходиться у досить нерозвиненому стані. Єдиною складовою, що більш-менш виконує свої функції, є перша система у складі електронного бізнесу - рішення для Інтернет-торгівлі. Дійсно в останній час з'являється велика кількість електронних ''дошок оголошень'', де можна розмістити свою рекламу та вибрати для себе необхідну продукцію. Але це нижчий рівень, який ми попередньо назвали Інтернет комерція (1-й рівень у електронному бізнесі). На цьому рівні відбуваються досить нескладні процеси і він певним чином забезпечений своєю інфраструктурою (це окремі програмні ресурси типу електронних магазинів, куди можна занести інформацію про свої товари і таким чином за досить незначну ціну зробити для себе рекламу як в СНГ, так і за кордоном). Наприклад: київська система "MarketLand 2000" - www.marketland.com.ua ; харківська система "Ринок СНГ"- www.cismarket.com; система з можливістю побудови свого бізнесу через сітьовий маркетинг ”Global E-Commerce System” - www/glecsys.com/777/anons17.com. ПКМП "Гемма" створила інтернет-проект "Україна промислова" - вітчизняні товаровиробники - www.gemma.kiev.ua. У Львові функціонує два ВЕБ-ресурси у вигляді електронних каталогів з багатьох рубрик, їхні адреси: www.lviv.ua та www.wertep.com .

Завдяки таким ресурсам підприємства та організації, які є  клієнтами названих вище систем, можуть розширювати ринки збуту з  виходом на конкретну цільову  аудиторію; здійснювати пошук постачальників сировини, інвестицій та ділових партнерів; підтримувати та створювати імідж фірми.

Що стосується платіжної  системи, системи доставки та системи  правової підтримки, вони зовсім не розвинені  в Україні і тому треба приділяти  велику увагу вивченню та створенню  умов для розвитку цих необхідних складових інфраструктури системи електронного бізнесу. Без них неможливо функціонування та подальший розвиток електронного бізнесу.

 

1.3 Менеджмент  електронного бізнесу

Таке основне принципове питання, як менеджмент в системах електронного бізнесу до кінця не вирішено навіть на Заході, де розвиток електронного бізнесу відбувся набагато скорше і більш інтенсивними темпами, ніж в Україні.

Функціями менеджменту, як відомо, є наступні: визначення цілей, планування, рішення, організація, оперативний  вплив, мотивація, контроль. Але ці функції в умовах електронної торгівлі мають суттєві особливості. Таке становище пов'язується з тим, що в системах електронного бізнесу всі контакти відбуваються опосередковано. Тому для того, щоб можливо було реалізовувати всі функції менеджменту, необхідно, щоб інформація в системах електронного бізнесу була "прозорою", повною та доступною для аналізу та керування нею.

Для досконалого менеджменту  в системах електронного бізнесу  ефективно управляти накопиченою  інформацією дуже важливо.

На кожному з трьох рівнів електронного бізнесу процеси менеджменту мають свої особливості.

Рівні електронного бізнесу: Інтернет комерція (1-й рівень), електронна комерція (2-й рівень) та електронний бізнес (3-й рівень). Зрозуміло що 3-й рівень найбільш високий і передбачає наявність великої кількості складових та глобальних умов для свого функціонування.

Наприклад, на другому  рівні дуже важливим моментом у менеджменті  є вирішення такого питання - із переходом  від звичайних традиційних методів  торгівлі на електронну, закономірним процесом стане ліквідація торговельних посередників. Ці люди не залишаються без робочих місць, просто вони становляться менеджерами електронного бізнесу. Для успішного функціонування системи електронного бізнесу з її повною інфраструктурою необхідна велика кількість людей, які будуть обслуговувати її процеси. І процес підготовки таких кадрів є найвідповідальнішим в менеджменті систем електронного бізнесу.

На третьому рівні, наприклад, одним з найважливіших питань менеджменту є наступне. Отриманою внаслідок застосування нових форм інформацією необхідно ефективно керувати. І ця думка не нова - багато підприємств вже давно намагаються її реалізувати. Але в умовах збільшення обсягів інформації та її вільного розповсюдження, систематизування набуває все більшого значення. Якщо це не відбувається, підприємства та їхній персонал просто "зломляться" під вантажем інформації, для обробки якої немає належних інструментів.

Робота з діловими партнерами над проектами електронного бізнесу вимагає відповідності комунікаційних засобів тим, які використовуються партнерами. Така відповідальність і є однією з цілей менеджменту в системах електронного бізнесу в галузі стандартизації форми обміну даними між партнерами та засобів їх передачі.

Завдяки цим двом прикладам видно, що всім функціям менеджменту на кожному з рівнів електронного бізнесу треба приділяти найбільшу увагу. А при такому стані, в якому знаходиться електронний бізнес на Україні, треба розпочинати з самого початку, тобто з дослідження процесів менеджменту та інфраструктури систем електронного бізнесу.

 

1.4 Форми взаємодії  в електронному бізнесі

Більшість компаній сьогодні в Україні вже мають власні Інтернет-сайти, що стали своєрідними вітринами, які репрезентують фірму та забезпечують ефективне двостороннє спілкування із зацікавленою аудиторією. У міру того, як компанії розширюють свою присутність у кіберпросторі, перед ними відкриваються нові можливості для отримання прибутку в рамках електронного бізнесу. Окрім представницької функції Інтернет-сайтів, компанії широко використовують різноманітні Інтернет-доповнення для ефективнішої взаємодії, наприклад, підключення постачальників та партнерів до баз даних з оперативною інформацією про товарні запаси, управління замовленнями в режимі реального часу, здійснення та обробку платежів, збір статистичної та маркетингової інформації і т. ін. Тобто можна сказати, що відбуваються процеси глобальної інтеграції між компаніями, а також більш тісного переплетіння бізнес-ланцюжків та бізнес-дроцесів. Ці процеси відображаються в таких формах взаємодії, які вже перетворилися на самостійні сегменти електронного бізнесу (рис. 2).

  • Бізнес – споживач (В2С/С2В — Business-to-Consumer/Consumer- 
    to-Business) – це форма взаємодії компаній зі споживачами та навпаки, 
    яка надає виробникам додаткові можливості для просування своїх товарів 
    та послуг безпосередньо до споживачів, а споживачам більше можливо 
    стей для вибору. Дана форма взаємодії була однією з перших стратегій 
    е-бізнесу, яка передбачає прямий рух товарів та послуг від виробників до 
    кінцевих споживачів, обминаючи посередників.
  • Бізнес – бізнес (В2В — Business-to-Business) – форма оперативної взаємодії підприємств на всіх рівнях, що орієнтується на діючий бізнес 
    та на відпрацьовані схеми постачання та збуту, сталі внутрішні бізнес- 
    процеси. Вона надає змогу об'єднати внутрішні мережі партнерів для 
    спільного електронного документообігу, створює систему прямого розміщення замовлень з можливістю деталізації їх параметрів та відслідковування їх виконання в режимі реального часу і є новим засобом більштісної комунікації підприємств. Ця форма взаємодії набула сьогодні

найбільшого поширення. На сектор В2В припадає біля 85 % обороту  електронного бізнесу.

  • Споживач — споживач (С2С — Consumer-to-Consumer) — взаємо 
    дія приватних осіб щодо купівлі-продажу, обміну чи надання товарів, по 
    слуг та інформації в кіберпросторі. Прикладами такої форми взаємодії 
    можуть бути дошки оголошень та інтернет-аукціони (E-bay.com).

Рис 2 Форми взаємодії в електронному бізнесі

 

Необхідно звернути увагу на відмінності між формами взаємодії В2В та В2С. Перша відмінність полягає в стратегічній спрямованості: В2В орієнтується на оптимізацію наявних взаємозв'язків між партнерами, а В2С — спрямована на зменшення кількості посередників та пряме досягнення груп споживачів. Друга відмінність полягає в суб'єктах відносин: В2С — один продавець (виробник) будує відносини з багатьма потенційними клієнтами; В2В — взаємозв'язок та інтеграція бізнес-процесів між підприємствами одного виробничого ланцюжка.

Проникаючи в усі сфери суспільного життя, інформаційні технології впливають на саме суспільство, охоплюючи таку сферу, як організація діяльності центральних та місцевих органів державної влади. Робота в цьому напрямку ведеться на різних рівнях, починаючи з національних проектів, закінчуючи програмою побудови глобального інформаційного суспільства країн "великої вісімки". Уряди країн не залишаються осторонь електронного бізнесу, що виявляється в появі електронних форм взаємодії держави з громадянами, комерційними структурами та з іншими державами:

  • бізнес — уряд (G2B/B2G – Government-to-Business/Business-to- 
    Government);
  • уряд — громадяни (G2C/C2G – Government-to-Citizens/Citizens-to-Government);
  • уряд — уряд (G2G – Government-to-Government).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Електронний бізнес в Україні

2.1 Проблеми розвитку  електронного бізнесу в Україні

Сьогодні ринок Інтернет-розрахунків  розширюється з дивовижною швидкістю, адже звернувшись до інформаційної  мережі можна отримати цілий спектр послуг.

Так, наприклад, кількість  українців, що мають постійний доступ в Інтернет, збільшується з кожним днем. За  оцінками деяких експертів, на сьогодні вона складає близько 2 млн. чол. Цілком логічно, що разом із зростанням абонентської бази розвивається і вітчизняний сегмент Всесвітньої Мережі – стає більше Інтернет-магазинів, все частіше навіть не пов'язані з Мережею компанії ухвалюють рішення про прийом платежів в On-line за свої товари і послуги. Водночас стрімкий розвиток безготівкових розрахунків та розбудова інформаційного суспільства у нашій країні вимагає вирішення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем, що безпосередньо пов’язані із розвитком та становленням електронного бізнесу в Україні. Саме цим обґрунтовується актуальність питань, викладених у даній статті.

Якщо звернутись до Рейтингу "Електронної готовності країн світу», то необхідно відмітити, що згідно з цими статистичними даними Україна посідає лише 60 місце (рис.3). Дані рейтингу свідчать наскільки сприятливі умови для розвитку електронного бізнесу в країні і яка готовність ринку до реалізації Інтернет-технологій, а також рівень споживання цифрових товарів і послуг компаніями і громадянами.

За дослідженнями компанії ElVisti, індекс електронної готовності в першу чергу будується на загальному достатку громадян і країни та є похідним від економічного розвитку.

 

 

Рис. 3 Рейтинг "Електронної готовності країн  світу-2007"

 

Отже, до факторів, які  певним чином перешкоджають повноцінному розвитку електронної комерції в  Україні необхідно віднести:

  • недостатній економічний потенціал і недовір'я простого користувача;

Одна з проблем ведення  електронного бізнесу - захист інформації. Користувач повинен стежити за тим, щоб  On-line платежі в Мережі, також  як і введення інформації про утримувача картки, проходили по захищеному протоколу  зв'язку.

  • недостатній рівень державних гарантій і правових норм;

Однією із основних проблем  розвитку електронного бізнесу в  Україні взагалі, і Інтернет-сектора  фінансових послуг зокрема, є прогалини  у законодавчій базі. В Україні  не існує законодавчих актів, які  б чітко регулювали сферу Інтерент-послуг.

  • нерозвиненість сервісу, доставки товарів і надання послуг;

Швидкість роботи сайтів і зручність використання у багатьох випадках залишає бажати кращого. Це визначається, мабуть, якістю устаткування, на якому працює компанія, і програмним забезпеченням.

Розвиток електронного бізнесу значною мірою буде залежати від  політики держави у даній сфері діяльності, а саме: в першу чергу від встановлення нормативно-правової бази. Вирішення питань правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинно стати основою для врегулювання наявних й потенційних ризиків, серед яких: ухилення від податків, шахрайство, порушення прав інтелектуальної власності та ін. Тому закріплення основ електронної комерції у Цивільному кодексі України та подальший розвиток правового регулювання сфери Інтернет-послуг повинні закласти фундамент для розквіту електронного бізнесу в нашій державі.

 Також, на нашу  думку, держава повинна приділити  більше уваги таким питанням, як: податкові пільги в сфері  електронного бізнесу, вкладання коштів в освіту, високі технології, розвиток телекомунікацій, Інтернету, а також організацію їх інфраструктури.

Що стосується, забезпечення безпеки даних та  якості сервісу  у сфері електронної комерції, то необхідно відзначити, що ці чинники  в першу чергу залежать лише від діяльності самої організацій, що надає послуги у  дані сфері бізнесу.

Можливо, використання електронного бізнесу в Україні не отримало такого масштабного розвитку як у  таких країнах, як Данія, США, Швеція, Швейцарія та все одно наша держава має значні перспективи розвитку даної сфери діяльності, адже може врахувати досвід інших країн, які пройшли такий же шлях становлення та розвитку електронної комерції.

 

2.1.1 Основні  правові проблеми електронного  бізнесу в Україні

Серед ключових правових проблем, від вирішення яких залежить ефективність електронного бізнесу, слід назвати наступні:

  • правовий захист інформаційних комп’ютерних систем від незаконного втручання в їх роботу з метою порушення функціонування, крадіжки чи порушення цілісності інформації;
  • захист прав споживача в роздрібній електронній торгівлі;
  • надання правового статусу електронним документам;
  • захист авторського права в Інтернет;
  • захист основних прав людини, включаючи:
  • захист конфіденційної інформації про особу;
  • захист від поширення мережі неправдивої інформації про особу;
  • встановлення порядку оподаткування електронного бізнесу;
  • правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності з використанням Інтернет. 

Як видно уже з  цього переліку, правове регулювання  електронного бізнесу не зводиться лише до узаконення електронного підпису чи до вирішення питань оподаткування.

 

2.2 Тенденції  і нагальні проблеми електронного  бізнесу

Технологічно розвинені  країни бачать в електронному бізнесі  потужний механізм економічного підйому і розширення ринків збуту товарів та послуг. Тому електронний бізнес всіляко підтримується і стимулюється. У США, наприклад, з 1998 року діє Internet Tax Freedom Act , який забороняє обкладати федеральними чи місцевими податками продажі підприємств, які ведуть Інтернет-торгівлю. В підсумку такі підприємства сплачують лише податок на прибуток.

Як видно з активності Європейського пар8ламенту, Європа також намагається всіляко сприяти розвитку електронного бізнесу. Директива 2000 року про електронну комерцію вимагає від держав-членів Євросоюзу швидкого прийняття відповідних законодавчих актів.