Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Теневая экономика. 46

Зміст

Анотація

Вступ

Розділ 1. Тіньова економіка: сутність та причини появи.

1.1 Сутність тіньової економіки.

1.2 Причини появи тіньової економіки та її масштаби.

1.3. Структура тіньової економіки.

Розділ 2. Боротьба з тіньовою економікою та наслідки її і

снування.

2.1 Основи боротьби з тіньовою економікою.

2.2 Наслідки існування тіньової економіки.

Висновок

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

Калюжний С.І. Тіньова економіка: причини появи та наслідки її існуання (курсова робота). - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2013. - 3 с. (рукопис).

У курсовій роботі розкривається сутність тіньової економі, причини її появи у світі, масштаби її поширення, а також наслідки її існування.

Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з - ти найменувань.

Ключові слова: тіньова економіка,

Вступ

Тема курсової роботи «Тіньова економіка: причини появи та наслідки існування». В даний час вона є важливою і актуальною для сучасного суспільства, оскільки будь-яка економічна система в будь-якій країні представляє собою синтез легальної та нелегальної економічної діяльності. Тіньова економіка функціонує поряд з легальною в багатьох країнах (Російська Федерація, Україна, країни Східної Європи).

Масштаби тіньової економіки можуть різнитися, але жодній з країн не вдалося позбутися від неї зовсім. Її розміри можна лише зменшити, але повністю ліквідувати практично неможливо. Тіньова економіка має багато назв - незаконна, нелегальна, прихована, не спостережна - але суть цього явища не змінюється. До тіньовій економіці відносять приховування доходів, несплату податків, контрабанду, наркобізнес, фіктивні фінансові операції та інше. Тіньова економіка, проникла в усі сфери економічного організму, посилено розкладає і підриває його. Від цього економіка стає небезпечною, а при слабкій економічній безпеці слабшає і національна безпека.

Тіньова діяльність представляє інтерес, перш за все, з точки зору всього впливу на протікання більшості таких економічних явищ і процесів, як формування та розподіл доходу, торгівлі, інвестування та економічного зростання в цілому. Вплив тіньових відносин настільки великий, що абсолютно очевидна необхідність їх аналізу.

Саме тому виникає необхідність розібратися в тому, що собою являє сьогодні так звана тіньова економіка, яке її походження, наскільки вона сильна, що їй протистоїть, а що її, навпаки, стимулює, чи можливо її витіснення або хоча б послаблення і звуження сфер її поширення, які шляхи, форми і засоби цього процесу.

Таким чином, метою даної курсової роботи є розгляд тіньової економіки як явища, її форм, причин виникнення та макроекономічних наслідків.

Розділ 1. Тіньова економіка: сутність та причини появи.

1.1 Сутність тіньової економіки.

Під «тіньовою економікою» у даний час розуміють усю сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни.

У просторі тіньової економіки виділяють наступні основні зони:

неофіційна економіка – легальні види економічної діяльності, у рамках яких має місце не фіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховання цієї діяльності від податків;
фіктивна економіка – хабарництво, приписки, спекулятивні угоди й інші види шахрайства, зв'язані з одержанням і передачею грошей;
підпільна економіка – усі заборонені законом види економічної діяльності.

У багатьох країнах, і особливо в тих, котрі переживають складні періоди трансформації. Тіньова економіка не тільки складає помітну частину економічної діяльності, але і продовжує розширюватися. Однак навіть там, де масштаби явища і загальне соціально-економічне приблизно однакове, тіньові економіки істотно розрізняються, наприклад, по наступним характеристиках:

за структурою (частці кримінальної діяльності в сукупному обсязі виробництва, розвиненості фіктивної економіки, активності дрібного підпільного бізнесу, що вислизає з-під фінансового контролю держави, але граючого, проте, значну роль у насиченні ринку);
по впливу на розподільні відносини ( сприяє зменшенню доходів);
по основним проблемам (недобір засобів у бюджет, розвиток криміногенних господарських зв'язків і так далі).

Можна сказати, що для всіх країн, що вступили в період системних перетворень, масштаби поширення і структура тіньової економіки повинні розглядатися як важливі успіхи чи неуспіхи проведених реформ.

Тіньова економіка є сьогодні складовим елементом будь-якої господарської системи, але поки ще всебічно не досліджена. Вивчаючи загальні закономірності економіки, економічна теорія не загострює увагу на проблемах тіньової економіки: вона нею або нехтує, або вважає, що тіньова економіка функціонує з використанням тих же економічних механізмів, що і легальна. Згідно загальноприйнятого розуміння, тіньова економіка використовує ті ж ресурси й ринки, що і легальна, лише з відмінністю, що все це відбувається «поза увагою» держави. Такий погляд на тіньову економіку призвів до того, що, на жаль, економісти дотепер не дуже чітко розуміють механізм тіньової економіки, внаслідок чого часто неефективними є ті кроки, які часто робляться в цілях її викорінення. Не дивно, що серед економістів поки не існує єдиної точки зору з приводу визначення тіньової економіки.

Проблеми тіньової економіки привернули увагу дослідників ще в 30-х роках. В кінці 70-х років з'явилися серйозні дослідження цієї сфери. Однією з перших серйозних робіт в цій області є робота П.Гутманна (США) "Підпільна економіка" (1977 р.), в якій зверталася увага на неприпустимість ігнорування її масштабів і ролі.

У 1983 році в м. Белефелде була проведена перша міжнародна конференція по тіньовій економіці, на якій було представлено близько 40 доповідей про проблеми тіньової економіки в умовах різних господарських систем.

У 1991 р. в Женеві пройшла конференція європейських статистиків, присвячена прихованій та неформальній економіці. Регулярно проходять конференції та семінари з оцінки та моніторингу неформального сектора (1992, 1993), у тому числі спеціально для країн СНД.

У травні 1996 р. на спільному засіданні Європейського економічного комітету ООН (Євростат) Організацією економічного співробітництва та розвитку за національними рахунками серед інших питань була розглянута проблема оцінки масштабів тіньової економіки. В Євростаті створено спеціальну робочу групу з питань прихованої економіки.

У вітчизняній науці та економічній практиці інтерес до проблем тіньової економіки проявився в 80-ті роки. Це було обумовлено як соціально-економічними причинами, пов'язаними зі зростанням її ролі в народному господарстві та криміналізацією, так і з ідеологічним причинами. Хоча вивчення тіньової економіки йде вже кілька десятиліть, у суспільствознавців до цих пір не склався єдиний термін для її аналізу. Наприклад, в англомовній літературі можна зустріти терміни «неформальна економіка», «підпільна економіка »,« тіньова економіка »,« кримінальна економіка »,« чорна економіка», які у різних дослідників використовуються в різних значеннях . У зарубіжній економічній та соціологічній літературі немає, втім, не тільки єдиного терміну, що визначає явище, але і однозначного розуміння самого феномена.

При первісній спробі економічно визначити такий термін, розпочатої німецькими дослідниками, до тіньової економіки були віднесені лише фінансові таємні угоди різного роду. Ряд німецьких авторів вважають, що тіньова економіка охоплює насамперед кримінальну діяльність; інші визначають її як сектор, в якому беруть участь всі суб'єкти, які ухиляються від сплати податків, третя включає сюди не тільки фінансові операції, але і економічну діяльність, результати якої, на їхню думку, повинні враховуватися у валовому національному продукті.

Таким чином, при визначенні особливостей тіньової економіки німецькі вчені висувають різні критерії: фіскальні інтереси держави, дійсну оцінку розмірів валового національного продукту, юридичні параметри. Тим не менше всі автори сходяться в тому, що тіньова економіка, в рамках якої створюються дохід, матеріальні блага і послуги, повинна бути включена в обсяг ВНП.

Тіньова економіка - економічна діяльність, що суперечить даному законодавству, тобто вона представляє собою сукупність нелегальних господарських дій.

Під тіньовою економікою розуміються невраховані офіційною статистикою і неконтрольовані суспільством виробництво, споживання, обмін і розподіл матеріальних благ.

У контексті вищевикладеного кращим видається термін «тіньова економіка», яким логічно позначати будь-яку економічну активність, не зареєстровану офіційно уповноваженими органами. За рідкісними винятками (Пов'язаними, наприклад, з функціонуванням домашнього господарства) «тіньова» складова економіки - це такий устрій економічних відносин, який складається в суспільстві всупереч законам, правовим нормам, формальним правилам господарського життя, тобто знаходиться поза рамками правового поля.

Економічний зміст тіньової економіки полягає в тому, що це найчастіше — високодохідна (високоприбуткова) сфера діяльності, норма прибутку якої компенсує окремим громадянам або групі людей матеріальні витрати та моральні збитки від ризиків з її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою, внаслідок чого її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються. Тіньова економіка є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів тощо з метою збагачення або збільшення легально отриманих доходів (прибутків).

1.2 Причини появи тіньової економіки та її масштаби.

Причини появи тіньової економіки різноманітні. Їх можна виділити у шість основних груп: антропологічні, економічні, соціальні, правові, соціокультурні, політичні.

1. Перша група причин пов'язана з подвійною природою людини. Недарма релігійні вчення виходять з того, що людина є ареною боротьби добра і зла, де добро не завжди перемагає. Особистий інтерес часто приходить у суперечність з інтересами суспільства. Спонукальна сила егоїстичних мотивів може перекривати існуючі обмежувачі людської діяльності, зафіксовані в моралі, традиції і право. У цьому випадку людина порушує сформований в суспільстві порядок, що може спричинити деструктивні наслідки для соціального життя.

2. До другої групи причин, що породжують тіньову економіку, ми відносимо економічні чинники. За своєю сутнісною природою ринкове господарство має стихійний характер. Відомо, що для ринкової економіки характерно нерівномірний розвиток різних секторів, інфляція, різкі коливання обмінних курсів тощо. Все це є сприятливим ґрунтом для злочинів. Тіньова складова посилюється, коли держава не може регулювати ці явища і створювати сприятливі умови для функціонування підприємництва. У періоди криз, коли порушується хитку рівновагу ринкового господарства, тіньова економіка отримує додатковий поштовх для свого розвитку.

3. У третю групу причин ми виділяємо фактори соціального характеру. В останні роки багато країн зіткнулася з низкою загострившихся соціальних проблем, головною з яких стала соціальна диференціація суспільства. У тіньову економіку залучалися представники малозабезпечених і маргінальних верств - молодь, безробітні, робітники-мігранти тощо. За своєю чисельністю вони склали найбільш масову прошарок учасників тіньової економіки. Основна частина безпосередніх виконавців власне злочинних економічних дій також формується в цьому середовищі.

4. До четвертої групи чинників, що пояснюють феномен тіньової економіки, ми відносимо недосконалість правової бази підприємництва. Справа в тому, що економічний процес навіть у промислово розвинутих країнах завжди обганяє правову основу підприємництва. Державне законодавство зазвичай відстає від нових реалій економічного життя. Тому вдосконалення правової бази носить перманентний характер. Суперечності між мінливими умовами ринкового господарства і існуючою законодавчою базою дозволяють тіньовій економіці використовувати "дири", які утворюються в правовій сфері.

5. У п'яту групу факторів ми включаємо все, що можна вважати слабкою етичної основою підприємництва. Особливо хотілося б виділити протиріччя між законодавством і морально-етичною складовою підприємництва. Звичайно, самі закони багато в чому відображають морально-етичні цінності певного часу. Проте інтереси держави, що реалізуються в законодавстві, не завжди збігаються з інтересами більшості суспільства, а часом знаходяться в суперечності з ними.

6. Нарешті у шосту групу факторів, що впливають на формування тіньової економіки, утворюють протиріччя в політичній системі. Одним із принципових аспектів тут є питання про відносини влади і великого капіталу. Відомо, що їх злиття посилює олігархію, існування якої надає якісно нові риси тіньовій економіці. Справа не тільки в тому, що під тиском фінансових і промислових магнатів влада приймає закони, що створюють сприятливі умови для свободи економічної діяльності олігархів. Більш широким негативним наслідком є те, що подібні дії повністю підривають принципи соціальної справедливості. Державна скарбниця недоотримує величезну кількість коштів, малий бізнес виявляється в ще більш нерівноправному положенні. Багато угоди олігархи укладають в тіні кабінетів влади. З точки зору закону вони мало уразливі, але по суті ці діяння слід відносити до розділу тіньової економіки. Слабкість політичної влади є основною причиною корупції державного чиновництва, яка в свою чергу веде до гіпертрофованим масштабами тіньової економіки.

Таким чином, наявність цілої низки причин, що породжують тіньову економіку, дозволяє говорити про неї як про одну з підсистем ринкового господарства. Тіньова складова завжди була присутня і, мабуть, буде в якійсь мірі присутні і господарського життя. Однак важливо бачити принципову різницю між реальними причинами тіньової економіки і причинами се зростання або, навпаки, згасання в певні історичні періоди.

Масштаби й динаміка тіньової економіки визначаються такими факторами:

- загальним станом економіки;

- рівнем життя населення;

- обмеженням, що виходять від держави.

Ці загальні фактори можна деталізувати. Найважливішими чинниками, що впливають на розширення тіньової економіки, є:

- податковий тягар;

- зменшення одержуваного доходу;

- збільшення масштабів безробіття;

- необґрунтоване посилення державних обмежень підприємницької діяльності;

- невпорядкованість в економіці;

- відсутність чіткої законодавчої бази.

Нагромаджений у цій сфері досвід свідчить, що механічне підсумовування джерел доходів тіньової економіки і прямих розкрадань неприпустиме. Кількісну оцінку правомірно давати тільки тому, що об'єднане соціально-економічним змістом. Враховуючи різнорідність елементів тіньової економіки, їх підсумовування не дає будь-яких підстав до серйозних висновків щодо процесів, які відбуваються у народному господарстві. Глобальні оцінки можуть бути зроблені лише за наявності допущень, що носять вельми умовний характер, і використовувати їх потрібно також дуже обережно. Про це, зокрема, свідчать і дослідження тіньової економіки на Заході, характер оцінок яких досить умовний.

Загальновідомо, що найглибше коріння тіньова економіка пустила в Італії, де її масштаби оцінюються від 20 до 34 % ВНП, у США у цій сфері створюється 1/10 ВНП, в Англії — 1/12 ВНП, у межах колишнього СРСР (наприкінці 80-х років) на тіньову економіку працювали 30 % працюючих (згідно з розрахунками західних фахівців). Критичним для господарства країни є щорічний обіг у сфері тіньового сектору на рівні 15-35 % ВНП. Якщо обіг підпільного бізнесу перевищує 1/3 ВНП, а кількість працюючих на нього — 40 % зайнятих, то економіка втрачає керованість.

Виходячи з того, що тінізація економіки в Україні набула тотального характеру й охопила майже всю матеріальну сферу, експерти Українського центру економічних і політичних досліджень вважають, що визначення обсягів тіньового сектору повинно ґрунтуватися на врахуванні комплексу параметрів. Розрахунки, здійснені на основі відповідної комплексної методики, дають змогу визначити обсяг тіньової економіки в Україні у межах 60 % ВВП.

Варто зазначити, які галузі економіки домінують при визначенні масштабів тіньової економіки і специфічність причин розвитку таких процесів у конкретній галузі:

1) нафтодобувна галузь. Високий рівень тінізації тут пояснюється наявністю корупційних схем при розподілі спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. 2) сільське господарство. Причинами нелегальних операцій тут стають правопорушення при використанні земель сільськогосподарського призначення, незаконне відчуження земель і передання їх в оренду, зниження обсягів урожаю сільськогосподарських культур за рахунок прихованих площ посівів та завищених даних про втрату врожаю під час збирання, обмеження зовнішніх ринків збуту тощо;

3) малий і середній бізнес. Тінізація економіки призводить до приховування підприємствами реальних обсягів доходів, ухилення від сплати податків, створення фіктивних підприємств.

1.3. Методи оцінки тіньової економіки.

Було запропоновано багато різноманітних методик розрахунку обсягів тіньової економіки. Їх поділяють на дві основні групи: мікрометоди (опосередковані методи) і мікрометоди (прямі методи). До мікрометодів належать:

Метод, оснований на виявленні розбіжностей різних статистичних даних, він полягає:

- у порівнянні доходів, розрахованих різними способами;

- у порівнянні зареєстрованих доходів і видатків.

2. Метод за показником зайнятості, який базується на припущенні, про зниження офіційного сектора економіки зумовлено переливом трудових ресурсів у неофіційний.

3. Монетарні (грошові) методи:

- аналіз попиту на готівку;

- питома вага поза банківського обігу готівки;

- аналіз та вивчення грошових операцій, угод.

4. Структурний метод, який базується на підрахуванні розмірів тіньової економіки в різних сферах виробництва з наступними зведеними підрахунками всієї долі тіньових доходів, неврахованих в національному валовому продукті.

5. Метод мякого моделювання, що базується на врахуванні та співставленні таких факторів як: рівень оподаткування, етика стосовно сплати податків і рівень державного регулювання (кількість зайнятих в адмінслужбах у % до загальної зайнятості); рівень зайнятості (кількість працюючих чоловіків у % до чисельності всього населення); тривалість робочого тижня; кількість іноземних робітників (у %до загальної кількості зайнятих).

Мікрометоди:

Аналіз записів в податкових книгах, що полягає у вивченні документації щодо обліку осіб, які ухилились від сплати податків.
Опитування населення та експертів з постановкою питань про участь у неформальній економіці, про оплату неофіційних послуг.

Окремою групою можна виділити методи безперервних перевірок (соціологічні, інвентаризаційні, контролюючі). (дод. Б).

Методика оцінки тіньового виробництва. Оцінки тіньового виробництва ґрунтується на припущенні про закономірність зменшення умовно змінних витрат адекватного скороченню кількості випущеної продукції. Порушенню прямо пропорційної залежності цих характеристик відбувається через певне зростання умовно постійних витрат, які не залежать від обсягів виробництва, оскільки переносяться на всю продукцію. Виходячи з того, що постійні витрати становлять не більше 20% загальних витрат, можна припустити, що скорочення кількості випущеної продукції на 1% повинне викликати зниження змінних витрат на 1,1%. Якщо норма витрачання ресурсів на одиницю продукції зростає в більшій пропорції, то цілком імовірне приховане виробництво.

Згідно із цим припущенням обсяги тіньового виробництва можна розраховувати, або виходячи з матеріальних витрат у цілому, або по профілюючих їх видах. Для здійснення відповідних розрахунків необхідні дані про витрати матеріальних ресурсів поточного й базового років у порівняльних цінах і показники фізичного зростання (або зменшення) випуску продукції. Обсяги тіньового виробництва на цій основі розраховуються за формулою:

, де О_Т – обсяги тіньового виробництва (млн. грн.); I_мв – індекс зростання матеріальних витрат, або окремої групи витрат у порівняльних цінах;

I_фз – індекс фізичного зростання або зменшення випуску продукції; 1,1 – коригуючий коефіцієнт, його значення встановлюється експертним шляхом відповідно до конкретних умов; О_Л – обсяги легального виробництва (млн. грн.).

Методи визначення тіньової зайнятості. Вихідним положенням щодо оцінки тіньвої зайнятості є припущення про те, що жодна людина, за незначним винятком, нем оже існувати без відповідних джерел фінансування. До категорії людей, що не займається суспільною працею для забезпечення свого існування відносяться домогосподарки, як правило, із заможних сімей, в яких доходи інших членів родини відповідають сукупним потребам. Проте, як свідчить досвід, не менше як у половини сімей з в високим достатком усі працездатні члени родини працюють, які таким чином забезпечують свої потреби в самовизначенні. Іншим посиланням при визначенні тіньової зайнятості є припущення про те, що не всі люди, які працюють у народному господарстві, займаються виключно легальною діяльніст. Залученню їх у тіньові структури спонукає скорочення обсягів виробництва і зростання у зв’язку із цим тривалості й кількості вимушених відпусток без будь-якої або часткової матеріальної компенсації. Водночас через недостатність офіційної заробітної плати значна частина працюючих вимушена шукати альтернативні джерела поповнення доходів. Через недостатність матеріального забезпечення пенсіонерів, студентів. Багатодітних сімей, інвалідів певна їх частина також лхоплена тіньвої діяльністю.

Виходячи з наведених припущень розмір тіньової зайнятості розраховується за формулою:

Т_з = Н_п + П – З – Б – П_п – П_з – П_н – С_д + З_в + З_нр,

де Т_з – кількість населення, охопленого тіньовою зайнятістю; Н_п – кількість населення працездатного віку; П – кількість пенсіонерів; З – кількість населення, зайнятого в народному господарстві; Б – кількість безробітних; П_п – кількість пенсіонерів, працюючих у народному господарстві; П_з – кількість пенсіонерів із високим пенсійним забезпеченням; П_н – кількість пенсіонерів похилого віку (понад 80 років не здатного до праці); С_д – кількість студентів із сімей із високими доходами; З_в – кількість зайнятих у народному господарстві, які перебувають у вимушених відпустках; З_нр – кількість працівників, зайнятих у народному господарстві, не забезпечених роботою через скорочення обсягів легального виробництва і падіння продуктивності праці.

Методи обчислення тіньових доходів. Визначення обсягів тіньових доходів від різних форм неврахованої трудової діяльності ґрунтується на припущенні про те. Що обсяги споживання продуктів і послуг з урахуванням збережень, придбання валюти , нерухомості тощо мають дорівнювати - легально отриманих доходів. Позитивна різниця між ними до певної міри характеризує розміри тіньових доходів у цій сфері. Загальний обсяг тіньових доходів від неврахованої трудової діяльності розраховується за формулою:

Тдт = ∑С - ∑ЛД,

де Тдт – обсяг тіньових доходів від неврахованої трудової діяльності; ∑С – загальний обсяг споживання товарів та послуг; ∑ЛД – загальний обсяг легальних доходів населення.

Методика розрахунку прихованої інфляції. Рівень прихованої інфляції реального знецінення грошей розраховується за формулою:

Р_ПІ = Д/Тр,

де Р_ПІ – рівень прихованої інфляції; Д – грошові доходи за мінусом податків та обов’язкових платежів; Т_р – обсяги роздрібного товарообігу.

Відношення відкритої інфляції (І_і) до прихованої (Р_пі), а саме: І_зг = І_і/Р_пі показує (І_зг) процент зменшення грошової маси в обігу, яка обслуговує легальну економіку. Якщо припустити, що ці штучні чинники сприяють тінізації економіки, то, помноживши масу грошей в обігу (М) на зазначений коефіцієнт, а саме: М_л = М*І_зг, можна оцінити масу грошей, яка обслуговує легальну економіку (М_л). Зменшивши на цю суму масу грошей в обігу одержимо: M_m = М – М_л, де М_m – оцінка маси грошей, що обслуговує тіньову економіку.

Розділ 2. Боротьба з тіньовою економікою.

2.1 Основи боротьби з тіньовою економікою.

В сучасних умовах, коли проходить формування та здійснення організації заходів, спрямованих на боротьбу із легалізацією тіньових капіталів. Організацію розробок методик управління із запобігання розповсюдження тіньової економіки здійснюють Організація Об’єднаних Націй та Міжнародною комісією з боротьби з легалізацією злочинних доходів (FATF).

Організаційно діяльність FATF започаткована після прийняття у 1990 р. її 40 рекомендацій, після чого почалася робота із запобігання проявам тіньової економіки. Рекомендації поновлювались у 1996 р. та в червні 2003 року. У рекомендаціях цієї організації зазначається, що для ефективної протидії економічній злочинності необхідно, щоб їх впроваджували не тільки члени FATF, але й інші держави для удосконалення законотворчої діяльності та фінансової системи.