Теорії міжнародної торгівлі
Обєм даної курсової роботи складає сорок сторінок, до яких входить, вступ, основна частина, висновки та додатки, у формі таблиць. В даній роботі присутні три таблиці та один рисунок, на якому відображена модель Д Рікардо.
Мета роботи: дослідження та оцінка теорій міжнародної торгівлі та визначення їх місця в економічній системі України.
Об’єктом роботи єміжнародна торгівля і зовнішньоторговельна політика.
Суб’єктом - процес купівлі і продажі,здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах.
Метод роботи — пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.
Однією з найбільш важливих
форм міжнародних економічних відносин
є міжнародна
торгівля. Міжнародна
торгівля відіграє дедалі зростаючу
роль в економічному розвитку. Вона існувала
ще до формування світового господарства і була його безпосередньою
попередницею. Міжнародної торговий обмін є одночасно і передумовою,
і наслідком міжнародного поділом праці,
виступає важливим фактором формування
і функціонування світового господарства.
У своїй історичній еволюції він пройшов шлях
від одиничних зовнішньоторговельних
операцій до довгострокового великомасштабного
торгово -економічного співробітництва. Розвиток міжнародної торгівлі створило економічні умови для розвитку машинного
виробництва, яке могло рости на базі імпортної
сировини і масового заморського попиту.
Міжнародна торгівля займає провідне місце в системі
всесвітніх економічних відносин. Протягом
усього післявоєнного періоду обсяги
світової торгівлі швидко збільшувалися,
а їх середньорічні темпи зростання в
1,5 рази перевищували темпи зростання
світового обсягу виробництва. У результаті
зовнішня торгівля стала потужним фактором економічного
зростання, і значно зросла залежність
країн від міжнародного товарообміну[16,с124].
У боротьбі за свободу міжнародної торгівлі,
як і в багатьох інших сторонах вчення,
фізіократи були попередниками А. Сміта.
Але А.
Сміт перевершує їх широтою своїх поглядів. Сміт - визнає зовнішню торгівлю вигідною саму по собі, лише б виникла вона своєчасно і розвивалася самостійно. Піднявшись вище точки зору фізіократів, А. Сміт все-таки не дає ще задовільною теорії. Д. Рікардо і його послідовникам, особливо Стюарту Міллі, випало на долю знайти міцне наукове підгрунтя для теорії міжнародної торгівлі. Викладаючи теорію Сміта про гроші, видно, які доводи витягує з неї Сміт проти теорії торгового балансу. А. Сміт з'ясовує позитивні сторони міжнародної торгівлі, на його думку, існує природний розподіл виробництва між різними країнами, природне і відповідне їх взаємним інтересам[23, с148].
Необхідною умовою існування міжнародної торгівлі виступає виробництво в різних країнах одних і тих же товарів з різними витратами. Кожній країні доцільно, відповідно до поглядів Д. Рікардо, спеціалізуватися на виробництві таких товарів, за якими вона має порівняно нижчі витрати праці і капіталу. Д. Рікардо виходив з того, що при повній свободі торгівлі принцип порівняльних витрат діє автоматично і сам по собі призводить до оптимальної спеціалізації. Він зазначав:''При системі повної свободи торгівлі кожна країна, природно, витрачає свій капітал і працю на такі галузі, які приносять їй найбільші вигоди ». Це переслідування індивідуальної вигоди найдивовижнішим чином пов'язане із загальним благом усіх. Стимулюючи працьовитість, винагороджуючи винахідливість, утилізуючи найбільш дієвим чином всі ті сили, які дає нам природа, цей принцип призводить до найбільш ефективного і найбільш економічному поділу праці між різними націями''. При вільній торгівлі спеціалізація країн повинна здійснюватися згідно з критерієм економії трудових витрат і витрат капіталу[24, с213].
В загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, з допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, і наступного їхнього обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно виробляти. В основі більш поглибленого вивчення питання "Чому країни торгують?" - лежить дві обставини. По-перше, економічні ресурси - природні, людські, інвестиційні - розподіляються між країнами світу вкрай не рівномірно; країни суттєво відрізняються по своїй забезпеченості економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різноманітних товарів вимагає різних технологій чи комбінації ресурсів. Характер і взаємодію цих двох обставин можна легко проілюструвати. Японія, наприклад, володіє великою і добре освіченою робочою силою; кваліфікована праця коштує дешево, оскільки є в надлишку.
В зв'язку з цим Японія
спроможна ефективно виробляти (з
низькими витратами) різноманітні товари,
для виготовлення яких вимагається
велика кількість кваліфікованої праці.
Фотокамери, радіоприймачі та відеомагнітофони
- це лише деякі приклади подібних трудомістких
товарів. Австралія, навпаки, володіє
великими земельними просторами, але
недостатніми людськими ресурсами
і капіталом, тому може дешево виробляти
такі товари, як пшениця, вовна, м'ясо
тощо. Бразилія має родючі грунти, тропічний
клімат, там випадає велика кількість
опадів, у надлишку є некваліфікована
робоча сила, тобто є все необхідне
для виробництва дешевої кави.
Промислово-розвинені країни знаходяться
в кращому стратегічному
Важливо підкреслити те,
що економічна ефективність країн, здатних
виробляти різноманітні товари, може
змінюватися і дійсно змінюється
з часом. Зрушення в розподілі
ресурсів і технологій можуть призводити
до зрушень у відносній
У сучасних умовах жодна країна не в стані забезпечити виробництво абсолютно всіх благ, необхідних для народного господарства і населення. Участь у міжнародній торгівлі визнається об'єктивно необхідним і неминучим. Світова торгівля на сучасному етапі - традиційна і найбільш розвинена форма міжнародних економічних відносин. За деякими оцінками, на частку торгівлі припадає близько 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин. Активний розвиток світової торгівлі вносить багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік. Завдяки розвитку міжнародної торгівлі відбулася кардинальна трансформація економічного укладу, політичного устрою, змінилися культурно-ціннісні переваги більшої частини населення. Пішли в минуле ідеологічні постулати, що визначали розвиток країни протягом десятиліть. Міжнародної торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу.
Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах. Ефект, який надає зовнішня торгівля на динаміку зростання національного доходу, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями[21, с54].
У різні часи з'являлися і спростовувалися різні теорії міжнародної торгівлі, які тим чи іншим чином намагалися пояснити походження цього явища, визначити його цілі, закони, переваги та недоліки.
Реферат…………...…………………………………………
Зміст…………………………………………………………………
Вступ…………………………………………………………………
1. Сутність і значення
міжнародної торгівлі…………………………
2. Меркантилістська та
неомеркантилістська теорії…………
3 Теорії абсолютних та відносних переваг міжнародної торгівлі……………19
4. Еволюція теорій міжнародної торгівлі……………………………..………..24
5. Сучасні теорії міжнародної торгівлі……...………………………………….28
Висновки……………………………………...……………
Перелік використаних джерел……………………………….………………….34
Додатки……………………………………………………………
ВСТУП
Необхідність виникнення та розвитку
системи відносин з міжнародного обміну
товарів і послуг обумовлена безліччю причин. Однією з них є те, що
практично жодна країна не має в своєму розпорядженні кількістю
і набором ресурсів, необхідних для повного задоволення
всієї системи потреб. Кожна країна має обмеженою кількістю праці і капіталу, що дозволяє їй виробляти різні товари, що входять до складу ВВП. Якщо для виробництва
окремих товарів у країні є найкращі умови
та пов'язані з цим витрати мінімальні, то це дозволяє їй, збільшуючи виробництво даного товару і продаючи його іншим країнам, купувати товари, які неможливо зробити
всередині країни або виробництво їх обходиться
занадто дорого.
Тому завжди причинами існування зовнішньоторговельних відносин.
Для того, щоб країна могла торгувати на світовому
ринку, їй необхідно мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних
товарів і послуг, що користуються попитом
на світовому ринку, валютні кошти чи інші
засоби оплати імпорту, а також розвинену
інфраструктуру зовнішньоторговельну: транспортні засоби, складські приміщення, засоби
зв'язку та ін Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями провадяться банками, а страховий бізнес країни здійснює страхування перевезень і вантажів. Звичайно, при
необхідності можна скористатися послугами
інфраструктури інших країн, але, як правило,
це дуже дорогі послуги, і кожна країна,
задіяна на світовому ринку, прагне створити
власну інфраструктуру.
Два зустрічних потоку товарів і послуг утворюють експорт
та імпорт кожної країни. Експорт - це продаж
та вивезення товару за кордон, імпорт
- купівля та ввезення товарів з-за кордону.Різниця
вартісних оцінок експорту та імпорту
утворює торгове сальдо, а сума цих оцінок
- зовнішньоторговельний оборот.
На світовому ринку, як і на будь-якому
ринку, формуються попит і пропозиція і підтримується прагнення до ринкової
рівноваги.
Вищевикладене визначає актуальність
даної роботи
У загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва [22, с 126].
Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.
Важливим напрямом розвитку України є її ефективна інтеграція до світового економічного простору.
Від успіху зовнішньоекономічної діяльності України залежить її дальший економічний і соціальний розвиток як підсистеми світової економіки, що і визначає актуальність даної теми.
По вартісним масштабам в загальному комплексі світогосподарських зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічної сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які, в свою чергу, складають сферу ”невидимої ” торгівлі, що швидко розвивається[24, с 218].
Ця сфера потребує оновлення торгівельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають все менш ефективними, уступаючи місце постійно системі нетарифних бар’єрів.
1 Сутність і значення міжнародної торгівлі
У сучасному світі однією з основних рушійних сил економічного розвитку виступає міжнародна торгівля, яка є сферою міжнародних економічних відносин і являє собою сукупність зовнішньої торгівлі товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці всіх країн світу. Нині вона становить 80 % усіх міжнародних відносин.
Для окремої країни участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі, тобто це торгівля однієї країни з іншими країнами світу, яка складається з двох зустрічних потоків товарів та послуг: оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту).
Міжнародна торгівля — це торгівля між резидентами різних країн, якими можуть виступати фізичні та юридичні особи, фірми, тнк, некомерційні організації тощо. Вона передбачає добровільний обмін товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці між сторонами торговельної угоди. Оскільки такий обмін добровільний, то обидві сторони угоди повинні бути впевненими, що одержать вигоду від цього обміну, інакше угоду не буде укладено, Міжнародна торгівля класифікується за групами і відповідними авторами (Див ДодатокА).
Міжнародна торгівля є характерною рисою існування світового ринку, який являє собою сферу товарно-грошових відносин між країнами, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці та інших чинниках виробництва. Товар, який знаходиться на світовому ринку в фазі обміну, виконує інформаційну функцію, оскільки повідомляє про середні величини сукупного попиту та пропозиції. Через це країни мають змогу оцінювати та адаптувати параметри своєї продукції та виробництва (тобто що, скільки, для кого слід виробляти) до вимог світового ринку [1, с74].
Міжнародна торгівля товарами була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці xx ст. Провідну роль у системі міжнародної економіки почали відігравати різні форми фінансових операцій. Але значення міжнародної торгівлі і тепер дуже суттєве. Про це свідчить зростання обсягів міжнародної торгівлі
Міжнародна торгівля зараз, як і раніше, є важливим стимулом зростання міжнародної економіки. Міжнародні торговельні потоки помітно випереджають зростання світового обсягу виробництва[5, с31].
Суб'єктами міжнародної торгівлі виступають:
- країни світу;
- регіональні інтеграційні угруповання.
Це відбувається внаслідок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, які лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньофірмового обміну. У зв’язку з цим досить відзначити, що в єс — найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні — торгівля випереджає виробни Структура важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її міжнародної географічна товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення.[3, с81]
Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат унаслідок зміни курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.
Однією з проблем імпортера є необхідність отримання іноземної валюти для виконання платежу. Валютний ризик для нього виникає, якщо підвищується курс валюти ціни по відношенню до валюти платежу.
У експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість порівняно з контрактною.
При здійсненні міжнародної торгівлі необхідно мати час для перевезення товару, тому експортер піддається кредитному ризику і потерпає від незручностей, пов’язаних з відстанню та часом, котрий потрібен для перевезення товару за кордон і отримання платежу. Розрив у часі між заявкою іноземному постачальникові і отриманням товару пов’язаний, як правило, з тривалістю періоду перевезення і необхідністю підготовки відповідної документації для перевезення.
Міжнародна торгівля доцільна тоді, коли вона приносить який- небудь виграш. Він може бути отриманий на рівні країни, вітчизняної, міжнародної фірми, споживачів[1,7 с675].
Беручи участь у міжнародній торгівлі, країни отримують:
• Можливість експортувати ті товари, у виробництві яких ширше споживаються ресурси, котрі є в них порівняно у великій кількості;
• Можливість імпортувати такі товари, для виробництва яких потрібно було б витратити багато порівняно обмежених у неї ресурсів;
• Ефект економії на більших масштабах виробництва, спеціалізуючись при цьому на вужчому наборі товарів.
Експортна діяльність країни активізує окремі аспекти національної економіки: забезпечує замовленнями національних постачальників товарів, створює робочі місця для робітників своєї держави, дозволяє виплачувати дивіденди національним акціонерам компаній[2, с97].
У той же час ввезення товарів із інших країн може примусити вітчизняних виробників знизити ціни на продукцію, щоб підвищити рівень своєї конкурентоспроможності. Нездатність компанії адекватно реагувати на конкуренцію може призвести до банкрутства підприємства, його закриття та звільнення робітників.
Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм можна розглядати з точки зору експортних та імпортних можливостей.
При експортній діяльності підприємства отримують вигоди за рахунок:
- Використання надлишкових виробничих потужностей, які іноді мають компанії у своєму розпорядження, але які не користуються відповідним внутрішнім попитом. До них можуть відноситися розвідані запаси природних ресурсів, конкретні потужності для виробництва певної продукції, які неможливо використати при виробництві інших товарів. Часто технологія виробництва може дозволити компанії рентабельно випускати продукцію тільки при багатосерійному виробництві, у більших обсягах, ніж це потрібно для задоволення попиту в своїй країні;
- Отримання більш високого прибутку. Завдяки відмінності конкурентного середовища на закордонному ринку від вітчизняного, виробник може там продати продукцію з більшою вигодою. Це пов’язано з тим, що на зовнішньому ринку товар може опинитися на іншому етапі життєвого циклу. Так, етап зрілості всередині країни, як правило, призводить до зниження внутрішніх цін, а для етапу зрілості продукції за кордоном буде характерним збільшення прибутків та продажів. Підвищення прибутковості може досягатися за рахунок розходження всередині країни та за кордоном державних заходів щодо оподаткування прибутків, регулювання цін;
- Значних обсягів зарубіжного продажу, що робить національних товаровиробників менш залежними від внутрішніх економічних умов;
- Зменшення витрат виробництва, що пов’язано з покриттям умовно-постійних витрат за рахунок випуску більшого обсягу продукції, підвищенням ефективності за рахунок досвіду, набутого при виробництві великих партій продукції; масовими закупівлями матеріалів і перевезенням їх значними партіями. Взагалі компанії можуть зменшувати свої витрати на 20-30 % у випадку підвищення в 2 рази обсягів випуску продукції;
- Розподілу ризику. Виробник може зменшувати коливання попиту, організовуючи збут на зарубіжних ринках, оскільки цикли ділової активності країн перебувають у різних фазах, а ті самі товари знаходяться на різних етапах життєвого циклу[4, с46].
2 Меркантилістська та неомеркантилістська теорії
Зовнішньоторговельна політика будь-якої держави зосереджується на таких питаннях: які товари необхідно експортувати та які імпортувати, з якими країнами торгувати та у якому обсязі, чи потрібно державі втручатися у вільний потік товарів, і якщо так, то в якому обсязі?
Сьогодні розроблено два типи теорії торгівлі, які по-різному відповідають на ці запитання. Згідно з теоріями першого типу держава не повинна втручатись у структуру торгівлі. Ці теорії вивчають та пояснюють, якою продукцією, в якому обсязі та з ким країни будуть торгувати за відсутності будь-яких державних обмежень. До таких теорій належать: теорії "абсолютних переваг, відносних переваг, розміру країни, співвідношення факторів виробництва, життєвого циклу продукту, подібності країн, "міжнародної конкурентоспроможності націй" тощо.
Другий тип теорій передбачає державне втручання у вільний потік товарів між країнами для зміни обсягу, складу та напрямків торгівлі. До теорій цього типу належать: теорії меркантилізму, неомеркантилізму, залежності та інші.
Метою теорій міжнародної
Перша теорія міжнародної торгівлі — теорія меркантилізму — була розроблена європейськими вченими Томасом Маном (1571—1641), Чарльзом Дейвіантом (1656—1714), Жаном Батістом Колбертом (1619—1683), сером Вільямом Петті (1623— 1687). Обгрунтувала роль товару та необхідність економічного виходу національних держав на зовнішні ринки. Ці функції чудово виконав меркантилізм.
Меркантилізм — це економічне вчення та економічна політика, яка представляє інтереси торгової буржуазії у періоди феодалізму та становлення капіталізму.
Згідно з теорією меркантилізму багатство країни вимірюється кількістю золота та срібла, якою вони володіють.
Меркантилісти вважали, що економічна система складається з трьох секторів: виробничого, сільськогосподарського та іноземних колоній. Для ефективного функціонування економічної системи найважливішими, на їхню думку, були торговці, їхня праця розглядалась як основний фактор виробництва. Отже, джерелом багатства є сфера обігу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалося з грошовим капіталом. Грошові кошти (у формі золота та срібла) дають змогу утримувати армію, зміцнювати становище правителя, сприяють проведенню колоніальних війн, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих місць[2, с123].
Оскільки у світі, на думку прихильників цієї теорії, існує обмежена кількість багатства (золота та срібла), то країни можуть збільшувати своє багатство і за рахунок зубожіння інших, тобто внаслідок перерозподілу.
Однією з головних передумов меркантилістської теорії було те, що економічна система функціонувала в умовах неповної зайнятості, внаслідок чого приплив додаткового золота з-за кордону міг в поєднанні з, надлишковою робочою силою збільшити виробництво. Якщо б зайнятість населення була повною, приплив золота з-за кордону спричиняв би зростання інфляції і не знаходив ефективного використання.
Заслугою меркантилістів є те, що вони першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, показали її значення для економічного зростання країн, розробили можливу модель її розвитку, вперше описали те, що у сучасній економіці зветься платіжним балансом. ,
Обмеженість меркантилістів
Модель "ціни — золото — потоки" Д. Х'юма
Англійський економіст Девід
Х'юм (1711 —1776) був одним з перших,
хто кинув виклик
Д. Х'юм заперечував положення меркантилістів про те, що країни можуть до нескінченності збільшувати кількість наявного у них золота і що це не впливає на їх міжнародну конкурентоспроможність. Він довів, що приплив золота внаслідок підтримки позитивного сальдо торгового балансу збільшить пропозицію грошей всередині країни та призведе до зростання зарплати та цін, а це, своєю чергою, спричинить падіння конкурентоспроможності країни. І навпаки, відплив золота з країни призведе до падіння цін та зарплати і підвищить конкурентоспроможність країни. Отже, країна не зможе постійно підтримувати позитивне сальдо торгового балансу — цьому будуть перешкоджати внутрішньоекономічні чинники.
Рух золота між країнами є механізмом тонкого настроювання національних економік, внаслідок чого розмір експорту і розмір імпорту врівноважуватимуться і торгове сальдо буде дорівнювати нулю.
Ця концепція базувалась на таких припущеннях:
1) прямий зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем цін (потім це отримає назву кількісної теорії грошей);
2) повна зайнятість у кожній з країн;
3) попит на товари еластичний за ціною (зростання цін приводить до скорочення витрат на товари та навпаки);
4) існує ситуація чистої конкуренції на ринку як товарів, так і факторів виробництва;
5) національні валюти вільно конвертуються у золото і назад (пізніше це отримає назву "золотий стандарт").
Якщо цих умов дотримуються, автоматично врівноважується торговий баланс.
Останнім часом застосовується термін неомеркантилізм. Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне сальдо торгового балансу для досягнення якої-небудь соціальної або політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися добитися повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад те, що диктує попит у країні, та експортуючи надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звідти[25, c136].
Частина термінології
меркантилізму
3 Теорії абсолютних та відносних переваг міжнародної торгівлі
Теорія абсолютних переваг. Її автор — шотландський економіст А. Сміт (1723-1790), якого визнають і засновником сучасного "економіксу". Згідно з теорією абсолютних переваг країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Відповідно слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. На відміну від меркантилістів А. Сміт обстоював свободу конкуренції як усередині країни, так і на світовому ринку, підтримував принцип невтручання держави в економіку (laissez faire), висунутий французькою економічною школою фізіократів.
Теорія міжнародної торгівлі А. Сміта заснована на таких передумовах:
* праця є єдиним чинником виробництва. Тільки вона впливає на продуктивність і ціну товару;