Теоретичні аспекти аналізу собівартості зерна озимої пшениці
Вступ
У системі показників, що характеризують ефективність виробництва, одне із провідних місць належить собівартості продукції. У ній як у синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої й фінансово-господарської діяльності підприємства: рівень використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.
Положенням про склад витрат визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво.
У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва озимої пшениці. Це пояснюється винятковим її значенням та різнобічним використанням.
Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом в тваринництві, а також основною сировиною для переробної промисловості.
Озима пшениця є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання вона майже не втрачає своєї якості а, отже, придатна для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.
Головними задачами розвитку економіки на сучасному етапі є всебічне збільшення ефективності виробництва, а також займання непохитних позицій сільськогосподарських підприємств на внутрішньому і міжнародному ринках. Для того щоб витримати гостру конкуренцію і завоювати довіру покупців підприємство повинно вигідно виділятися на фоні підприємств того ж типу. Добре відомо, що покупця цікавить якісь продукції і її ціна. Чим вища якість і нижча ціна, тим краще і вигідніше для покупців. Ці показники як раз і закладені у собівартості. Собівартість є основою для визначення ціни на виробництво.
Аналіз собівартості продукції дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.
Метою написання даної курсової роботи є дослідження виробництва озимої пшениці, собівартості та планування її виробництва, методику розрахунку собівартості, структуру елементів витрат, а також простежити тенденції зміни собівартості.
Об'єктом дослідження є собівартість зерна озимої пшениці на ПСП ім. О. П. Довженка Чернігівської області Сосницького району.
Серед головних завдань можна виділити наступні: вивчення зміни рівня собівартості зерна озимої пшениці, простежити динаміку собівартості за 3 останні роки, виявити, яка зі статей витрат більш впливає на зміну структури собівартості даних культур, виявити резерви зниження собівартості та розробити відповідні заходи щодо їх використання.
Основним джерелом інформації
про собівартість продукції є
річні звіти
При написанні роботи було використано такі літературні джерела: Огійчук М.Ф. «Фінансовий та управлінський облік за національними стандартами», Горкавий В.К. «Статистика», Болюх М.А., Бургевський В.В., Горбаток М.І. «Економічний аналіз», Івахненко М.В. «Курс економічного аналізу», Іващенко В.І., Болюх М.А. «Економічний аналіз господарської діяльності», Ковальчук М.І. «Економічний аналіз у сільському господарстві».
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
- Поняття та теоретичні основи формування собівартості продукції рослинництва
Показнику собівартості продукції належить одне з провідних місць в економічному механізмі господарювання. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень цін, рентабельність та інші показники.
Собівартість продукції (робіт, послуг) с одним із найважливіших показників роботи кожного підприємства чи організації, так як вона характеризує всі сторони його (її) діяльності. В собівартості продукції втілені всі витрати на виробництво і реалізацію продукції, тому вона показує наскільки ефективно на підприємстві використовуються всі види ресурсів.
Положення (стандарт) 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, та дає таке визначення витратам : «Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені» [ 1 ].
У статті Андрієвської О.М. досліджено економічні аспекти сучасного стану виробництва зерна в Україні використовуючи такі методи, як порівняльний, абстрактно-логічний та методи аналізу і синтезу [ 2 ].
Андрющенко Т.С. у своїй науковій праці говорить, що формування ринкового середовища в зерновому господарстві потребує вирішення питання підвищення ефективності виробництва шляхом збільшення врожаю, дотримання технології вирощування та впровадження новітніх розробок [ 4 ].
Борисенко А.Б. визначає дохід при різних системах калькулювання собівартості продукції та досліджує можливості і доцільність застосування системи обліку неповних затрат в управлінні виробництвом. Також даний автор проводить детальний аналіз та стратегію соціально-економічного розвитку сільської місцевості Чернігівської області [ 5 ].
Кандидат економічних наук, доцент Галенко О.І. у свої статті наголошує на тому, що для глибшого вивчення показника собівартості потрібно проаналізувати структуру та визначити чинники, які впливають на неї [ 7 ]. Також проблемою зменшення витрат на виробництво продукції рослинництва та методику їх обліку визначає у своїй роботі Лавріненко Л.О. [ 23 ].
«За допомогою методології
та інструментів витратно-цінового аналізу,
- відзначає у своїй науковій роботі
Ф. Гергель, - можна успішно вирішити
ряд завдань, а саме: багатоваріантне
прогнозування собівартості одиниці
продукції, обґрунтування рівня
доплат до тарифу в механізмі фінансового
стимулювання, розробка інструментів
реалізації цінової стратегії
У статті Горкавого В.К. висвітлюються місця і ролі економічного аналізу в сучасних умовах та концептуальне обґрунтування основних напрямів його вдосконалення [ 10 ].
Голомша Н.Є. у своїй науковій статті у журналі «Економіка АПК» зазначає, що для зниження собівартості та підвищення якості і врожайності зернових культур потрібно провести таку стратегію дій: утриманання існуючих позицій та підвищення конкурентоспроможності за рахунок інтенсифікації виробництва. Умовою інтенсифікації є виконання технологій виробництва і переоснащеність основних фондів галузі [ 11 ]. Також це питання висвітлюють Мещеряков В.Є., Пивовар В.Я. [ 28 ].
Запропоновані організаційні заходи щодо перебудови зернової галузі, такими вченими як Гончаров В.М., Ландік К.В. [ 12 ], задля підвищення міжнародної конкурентоспроможності на засадах діючого земельного законодавства через утворення регіональних об’єднань виробників збіжжя та земельних паїв, а також у статті Плугатора Р.І. запропоновані напрями державної фінансової підтримки сільськогосподарський підприємств [ 33 ].
На думку Демчака І.М., Лобастова І.В. під повною собівартістю продукції рослинництва слід розуміти насамперед нормативну собівартість, яка ґрунтується на витратах оптимальної кількості ресурсів на запланований рівень урожайності у відповідних природно-кліматичних умовах [ 13 ].
У статті Г. Жолобецького розкрита сутність сучасної системи землеробства, за рахунок якої можливе зниження витрат у рослинництві сільськогосподарських підприємств [ 16 ].
До проблем покращення
фінансових результатів діяльності
сільськогосподарських
- Злагоджена робота всіх складових виробничого процесу (основного, виробничого та обслуговуючого виробництва);
- Практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління;
- Оптимізація потокових процесів на підприємстві [ 20 ].
За результатами проведеного дослідження, Кучеренко Т.Є. визначає сутність фінансової стійкості, формування та використання власного капіталу, що гарантує платоспроможність підприємства [ 21 ].
Кузнецов А.І. [ 22 ] вважає, що собівартість продукції попроцесним методом обчислюється шляхом визначення витрат за технологічними процесами, а потім за окремими видами продукції (за статтями витрат). За допомогою попроцесного методу є можливим здійснювати контроль і аналіз витрат за виробничими процесами та їх регулювання, з метою досягнення максимальної ефективності підприємства. Також про калькуляцію собівартості у свої статті зазначає Яковлева Ю.С. [ 45 ].
Кандидат економічних наук Лєбедєв К.А. у своїй науковій праці зазначає, що визначальним фактором у підвищенні ефективності зерно продуктового під комплексу є розвиток виробництва та поліпшення якості зерна, передусім за рахунок впровадження інвестиційно-інноваційних моделей його розвитку [ 24 ].
Резервами зниження собівартості продукції сільського господарства на думку Махненка М.М. є:
- збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства;
- скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо [ 27 ].
А про резерви збільшення прибутку в сільськогосподарських підприємствах в своїй статті висвітлює Хомин І.П. [ 42 ].
О.М. Михайлов стверджує, що собівартість – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Таким чином, відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва [ 29 ].
Пенькова О.В. проводить у своїй статті аналіз існуючих класифікацій витрат та обґрунтування напрямів класифікації як складовою управління екологічним виробництвом [ 32 ], а Строїч С. також визначає сутність поняття собівартість [ 37 ].
Аналіз збитковості
В свою чергу, Савченко В.Д., Бойченко А.І., Байдик М.І. виділяють 2 способи зниження витрат на виробництво:
- Шляхом збільшення обсягів виробництва (екстенсивний);
- Шляхом удосконалення виробничої бази, на основі досягнення науки та техніки, за рахунок інноваційного розвитку (інтенсивний розвиток) [ 36 ].
Н.В. Ульянченко об’єднує витрати у такі групи: за економічними елементами (витрати на опалату праці, на соціальне страхування, амортизація та ін.) та за калькуляційними статтями собівартості ( матеріальні витрати) [ 40 ].
Шелудько Р.М., Колесник О.Б. проводять аналіз конкурентоспроможності виробництва зерна [ 44 ].
На сучасному етапі категорії «витрати» активно досліджуються багатьма українськими та зарубіжними вченими. У той же час залишаються ще багато питань відносно трактування та взаємозв’язку цих категорій, а тому потребують подальшого поглибленого аналізу.
- Аналіз динаміки і факторів зміни собівартості зерна озимої пшениці в ПСП ім. О.П. Довженка
В системі показників, які характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.
Собівартість є вартісна категорія, яка в грошовій формі відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.
Зниження собівартості продукції, при інших рівних умовах, сприяє збільшенню прибутку, а отже, підвищенню ефективності виробництва. Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, перерахованою за рівнем минулого року, визначають економію чи перевитрату.
Для оцінки динаміки собівартості зерна озимої пшениці на підставі даних облікової інформації складають відповідний розрахунок (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1.
Динаміка собівартості 1 ц зерна озимої пшениці за 2008 – 2011 рр., грн.
Вид продукції |
2008 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2011 р. у % до | ||
2008 р. |
2009 р. |
2010 р. | |||||
Озима пшениця |
44,94 |
104,82 |
121,22 |
124,32 |
276,6 |
118,6 |
102,6 |
Провівши аналіз даних таблиці 2.1, можна зробити такі висновки. Збільшення собівартості 1 ц зерна за досліджуваний період було досить значним. В 2011 році собівартість 1 ц зерна озимої пшениці становило 124,34 грн., що на 79,38 грн. більше ніж у порівнянні з 2008 роком, з 2009 роком – на 18,6 %, а в порівнянні з 2010 роком показник собівартості зріс всього на 2,6 %.
Тож можна зробити висновок, що з кожним роком на виробництво зерна озимої пшениці ПСП ім. Довженко затрачає все більше і більше витрат, що приносить йому менше прибутку. Тож на даному підприємстві потрібно зменшити витрати на виробництво, шляхом підвищення урожайності даної культури, зменшити затрати праці працівників та впровадити новітню техніку, що зменшить витрати на амортизацію основних засобів та зменшить витрати пального.
Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю, перерахованою за рівнем минулого року, визначають економію чи перевитрату. План за собівартістю продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції. Для аналізу динаміки виконання плану собівартості зерна озимої пшениці розглянемо таблицю 2.2.
Проаналізувавши дану таблицю можна зробити висновок, що ПСП ім. О.П. Довженка понесло фактично більші витрати на виробництво зерна озимої пшениці ніж було заплановано на 26,46 тис. грн., а також цей показник збільшився у порівнянні з минулим 2010 роком на 4,2 тис. грн. у перерахунку на фактичний обсяг продукції.
Тож можна побачити, що підприємство на виробництво зерна озимої пшениці понесло перевитрати і не виконало план, що призвело до зниження його прибутку. Отже даному господарству потрібно провести такі заходи, які б зменшили собівартість продукції рослинництва.
Таблиця 2.2.
- Аналіз складу і структури собівартості зерна озимої пшениці
Собівартість продукції є головним ціноутворюючим чинником. Виживання суб'єкта господарювання в умовах конкуренції залежить від можливості підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Вирішення цього завдання залежить від багатьох чинників, головним з яких є стратегія поведінки у конкурентному середовищі й ефективність використання ресурсів. Відповідно до обраної стратегії виробник може належати до категорії з низькою собівартістю продукції на масовому ринку або бути гравцем із добре зарекомендованими виробами.
Розглянемо вплив зміни витрат на 1 га і урожайності на відхилення собівартості 1 ц зерна озимої пшениці звітного року від базисного у таблиці 3.1.
Провівши аналіз даної
таблиці можна зробити
Дане відхилення відбулось за рахунок того, що витрати на 1 га у звітному році зросли аж на 98,78 тис. грн. в порівнянні з 2010 роком, що є дуже негативним фактором. Але розглядаючи показник урожайності озимої пшениці можна простежити помітне його зростання. У звітному році урожайність збільшилась на 8,68 ц/га, тобто більше ніж у 2 рази. За рахунок цього відбулось зменшення показника собівартості зерна озимої пшениці на 94,56 тис. грн.
Отже можна сказати, що ПСП ім. Довженка задля зменшення показника собівартості 1 ц зерна озимої пшениці потрібно підвищувати урожайність даної культури, або зменшувати витрати на її вирощування і збут.
Таблиця 3.1
Вплив зміни витрат на 1 га і урожайності на відхилення собівартості 1 ц зерна озимої пшениці 2011 р. від 2010 р.
На собівартість продукції впливає ряд істотних факторів, під дією яких формується її рівень.
Процентним відношенням витрат за окремими статтями до їх загальної суми визначають структуру собівартості продукції. Для різних видів сільськогосподарської продукції вона різна, що зумовлено технологічними особливостями галузей і неоднаковою трудомісткістю виробництва. Дані про структуру собівартості дають повне уявлення про те, які саме статті витрат займають найбільшу питому вагу і справляють вирішальний вплив на формування її рівня. Така інформація вкрай необхідна з огляду на те, що досягти істотного зниження собівартості сільськогосподарської продукції можна, передусім, у результаті раціонального скорочення витрат саме за цими статтями.
Для повнішого уявлення
про можливості скорочення
Рівень собівартості центнера зерна озимої пшениці в кінцевому рахунку залежить від співвідношення двох укрупнених факторів: урожайності культури з гектара посіву і загальної суми витрат на одержання цієї продукції.
У рослинництві, крім урожайності культур, на собівартість продукції істотно впливають такі фактори, як рівень продуктивності живої праці, оплата людино-години, собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, тощо.
Для визначення залежності собівартості 1 ц зерна озимої пшениці від суми і структури витрат на 1 га та урожайності розглянемо таблицю 3.3.
ТАБЛИЦЯ 3.2
Таблиця 3.3.
Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що собівартість зерна озимої пшениці у поточному році збільшилась на 3,1 грн. на 1 га в порівнянні з минулим роком, що є негативним показником для даного сільськогосподарського підприємства. Дане відхилення відбулось за рахунок збільшення суми витрат на 1 га на 72,79 грн., але за рахунок збільшення урожайності озимої пшениці ці витрати зменшились на 69,69 грн.
Отже можна зробити висновок, що для зменшення показника собівартості потрібно і далі збільшувати урожайність даної культури та зменшувати витрати на її виробництво.
Варто відмітити, що така галузь як рослинництво має свої особливості накопичення та аналізу витрат в залежності від розміру, організаційних особливостей конкретного підприємства.
Значну частину основних витрат, що стосуються вирощування сільськогосподарських культур, протягом року неможливо віднести на той чи інший об’єкт калькулювання. Наприклад, витрати здійснюються з початку останніх польових робіт і закінчується у році, коли отримано врожай, тобто витрати можуть бути понесені в одному звітному періоді, а вихід продукції - у наступному, причому значна частка включених до собівартості продукції витрат припадає на кінець звітного періоду. Відповідно норматив витрат у розрахунку на одиницю продукції може бути проконтрольований лише у кінці оприбуткування продукції.
Вміло організований облік витрат та калькулювання собівартості продукції рослинництва, повинен забезпечити оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах.
Для визначення складу і структури собівартості 1 ц зерна озимої пшениці за статтями витрат розглянемо таблицю 3.4.
Таблиця 3.4.
Склад і структура собівартості 1 ц зерна озимої пшениці за статтями витрат
Статті витрат |
2010 р. |
2011 р. |
Відхилення звітного року (+,-) від | |||
Грн. |
% |
Грн. |
% |
2010 р. | ||
Грн. |
% | |||||
1 |
2 |
3 |
4 |
|||
Витрати на оплату праці |
48,0 |
6,2 |
8,89 |
0,5 |
-39,11 |
-5,7 |
Відрахування на соц. заходи |
17,0 |
2,2 |
3,33 |
0,2 |
-13,67 |
-2,0 |
Насіння |
147,0 |
18,9 |
313,3 |
16,7 |
166,3 |
-2,2 |
Добрива |
133,0 |
17,1 |
540,0 |
28,8 |
407,0 |
11,7 |
Роботи і послуги |
30,0 |
3,9 |
22,2 |
1,2 |
-7,8 |
-2,7 |
Витрати на утримання ОЗ у т.ч.: |
||||||
Паливо |
84,0 |
10,8 |
75,58 |
4,0 |
-8,42 |
-6,8 |
амортизація |
10 |
1,3 |
11,1 |
0,6 |
1,1 |
-0,7 |
Інші витрати |
308 |
39,6 |
900,0 |
48,0 |
592 |
8,4 |
Усього витрат |
777,0 |
100,0 |
1874,4 |
100,0 |
1097,4 |
- |
Проаналізувавши дану таблицю можна зробити висновок, що загальна сума витрат у 2011 році становить 1874,4 грн. на 1 га, що на 1097,4 грн. більше ніж у минулому році.
Розглядаючи структуру витрат за статтями можна простежити, що найбільшу питому вагу у 2011 році займають інші витрати ( 48%), які на 8,4 % більші ніж у 2010 році. Також велику питому вагу займають витрати на добрива, які складають 540 грн. на 1 га, що на 407 грн. більше ніж у попередньому році. Витрати на насіннєвий матеріал у звітному році також збільшились на 166,3 грн. на 1 га в порівнянні з 2010 роком. Це зростання витрат пов’язане зі збільшенням площі посіву під озиму пшеницю.
Також у таблиці спостерігається і економія матеріалів на вирощування озимої пшениці, зокрема це зменшення витрат на паливо-мастильні матеріали – на 8,42 грн. на 1 га, на оплату праці працівників і соціальні заходи відповідно 39,11 та 13,67 грн. на 1 га в порівнянні з минулим роком. Це є позитивними показниками для ПСП ім. Довженка, тому що зменшення витрат призводить до зменшення собівартості продукції.
Отже можна зробити загальний висновок по даному розділу, що структура собівартості складається зі статей витрат, кожна з яких займає питому вагу у всій сумі витрат на виробництво, але найбільшу питому вагу займають витрати на виробництво зерна озимої пшениці, тобто витрати на насіння, добрива, паливо та інші витрати.
- Виявлення і підрахунок резервів зниження собівартості зерна озимої пшениці
Основними джерелами резервів зниження собівартості сільськогосподарської продукції є: збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства; скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам тощо.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляють у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях зростають тільки змінні витрати (пряма оплата праці робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, внаслідок чого знижується собівартість виробів. Резерви скорочення витрат визначають за кожною статтею витрат за рахунок конкретних інноваційних заходів (упровадження нової, прогресивнішої техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці тощо), що будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії тощо. Економію витрат з оплати праці внаслідок впровадження організаційно-технічних заходів можна розрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю продукції до впровадження і після впровадження відповідних заходів на планований рівень середньогодинної оплати праці і на кількість планової до випуску продукції. Сума економії збільшиться на відсоток відрахувань від фонду оплати праці, включених у собівартість продукції. Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду і списання будівель, машин, обладнання визначають множенням первісної їхньої вартості на норму амортизації. При аналізі витрат та виявленні резервів зниження собівартості треба враховувати, що не всі витрати змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва продукції
Існує інша класифікація резервів зниження собівартості. Резерви зниження собівартості продукції можна поділити на три групи:
1) які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат;