Теоретичні аспекти електронної комерції

ВСТУП

Стрімкий технологічний розвиток у сфері електроніки та кібернетики став передумовою інтенсивного нарощення процесів інформатизації усіх сфер народного господарства. Формування інформаційного суспільства призвело до виходу інформаційно-комунікаційних технологій на новий рівень, що дозволяє вирішувати складні економічні завдання як для окремих комерційних структур так і в загальнодержавному масштабі. При цьому значна частина економіки бізнесу стають електронними і переміщуються у глобальне середовище мережі Internet.

Одним із засобів здійснення і підтримки процесів інформатизації в економічному середовищі є електронна комерція, яка дає змогу максимально ефективно здійснювати комерційні операції, оперативно реагувати на зміни ринку товарів та послуг, розширювати сфери впливу комерційних суб'єктів та посилювати їх конкурентні переваги.

Тому формування системи знань та навичок з електронної комерції на сьогоднішній день є важливим завданням підготовки майбутніх висококваліфікованих спеціалістів.

Навчальна дисципліна "Електронна комерція" викладається на кафедрі комерційної діяльності і підприємництва Львівської комерційної академії для студентів спеціальностей торговельно-економічного профілю освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр". Метою цього курсу є ознайомлення студентів з теоретичними основами електронної комерції, формування практичних навичок організації комерційної діяльності сучасних суб'єктів господарювання у глобальному інформаційному середовищі.

В процесі роботи над посібником автором було враховано рекомендації освітньо-професійних програм Міністерства освіти і науки України, наукові дослідження українських та іноземних спеціалістів, практичні матеріали щодо організації діяльності вітчизняних та закордонних комерційних структур в мережі Internet, власні розробки автора з проблем електронної комерції.

У посібнику розкрито теоретичні та прикладні аспекти формування і функціонування електронної комерції в сучасних умовах щодо характеру і особливостей організації діяльності специфічних суб'єктів електронного бізнесу, зокрема електронних магазинів, аукціонів, торговельних майданчиків, платіжних систем, проаналізовано специфіку надання різних видів послуг, маркетингового забезпечення та цінової політики в електронній комерції, розглянуто основні засоби забезпечення безпеки в мережі Internet та охарактеризовано стан організаційно-економічного забезпечення і дослідження ефективності електронної комерції.

Посібник містить завдання для практичної роботи із доступом до мережі Internet в он-лайн режимі, тести для поточного та рубіжного контролю знань студентів, глосарій, матеріали щодо нормативно-правового забезпечення електронної комерції у вітчизняному та глобальному інформаційному просторі, джерела Internet-ресурсів із багатьох сфер діяльності.

Посібник розрахований на студентів, магістрів, аспірантів та спеціалістів-практиків у сфері товарного обігу.

ЧАСТИНА 1.

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Тема 1. СУТЬ, ЗМІСТ, ЗНАЧЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОНООЇ КОМЕРЦІЇ

1.1. Суть і зміст  електронної комерції

Найбільшим у світі об'єднанням локальних мереж з метою забезпечення швидкого обміну інформацією є глобальна комп'ютерна мережа Internet. Саме швидкість роботи спричинилася до початку її використання в бізнес-процесах та появи нового напрямку в розвитку інформаційних технологій - електронного бізнесу.

Електронний бізнес - будь-яка ділова активність з використанням глобальних інформаційних мереж для модифікації внутрішніх та зовнішніх зв'язків фірми з метою одержання прибутку (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні напрямки сучасного електронного бізнесу

Основною складовою електронного бізнесу є електронна комерція, хоча ці поняття часто ототожнюють.

Електронна комерція - комерційна взаємодія суб'єктів бізнесу з приводу купівлі-продажу товарів та послуг (матеріальних та інформаційних) з використанням інформаційних мереж (Internet, мережа стільникового зв'язку, внутрішні локальні мережі фірм).

Сюди відносять електронний обмін інформацією (Electronic Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EDF), електронну торгівлю (E-trade), обіг електронних грошей (E-cash), електронний маркетинг (E-marketing), електронний банкінг (E-banking), електронні страхові послуги (E-Insurance) тощо.

Кожен з видів електронної комерції включає в себе наступні операції:

• встановлення контактів між потенційними контрагентами;
• обмін інформацією;
• купівля-продаж товарів та послуг;
• до- і після продажна підтримка (надання інформації про товар або послугу, рекомендації щодо використання товару, консультації замовників);
• електронні платежі;
• управління доставкою;
• бізнес-адміністрування.

Характерними рисами електронної комерції в порівнянні з традиційною є:

1. Зростання конкурентоспроможності фірми за рахунок зменшення витрат на організацію бізнесу, на рекламу та просування товару (послуги), на обслуговування клієнтів, на підтримку комунікацій, зменшення витрат часу на взаємодію з клієнтами та діловими партнерами, розширення до- і після продажної підтримки;

2. Розширення та глобалізація ринків: для Internet не існує географічних кордонів, часових обмежень, вихідних, причому вартість та швидкість доступу до інформації не залежить від віддалі до її джерела (за винятком транспортних витрат по доставці придбаного товару). У зв'язку з цим малі та середні підприємства можуть успішно конкурувати на глобальному ринку, а споживачі мають можливість одержувати максимально широкий доступ до товарів і послуг;

3. Персоналізація взаємодії: за допомогою інформаційних мереж фірми можуть одержувати детальну інформацію від кожного клієнта та автоматично надавати товари та послуги за масовими ринковими цінами;

4. Зміни в інфраструктурі за рахунок зменшення частки або повного виключення матеріальної інфраструктури (будівлі, споруди), скорочення кількості персоналу, зменшення кількості посередників.

5. Створення нових продуктів і послуг, наприклад, служби електронної поставки і підтримки, надання довідкових послуг, послуг з встановлення контактів між замовниками та постачальниками і т.п.

1.2. Основні категорії і  класи електронної комерції

Серед основних категорій (сфер) електронної комерції виділяють:

1. Бізнес - бізнес (business-to-business, B2B) - комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) - виробниками, оптовими посередниками, оптовими клієнтами щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів;

2. Бізнес - адміністрація (business-to-administration, B2A) - ділові зв'язки комерційних структур з державними організаціями (зокрема проведення державних закупівель через мережу Internet);

3. Бізнес - споживач (business-to-consumer, B2C) - електронна роздрібна торгівля. У цьому випадку має місце комерційна взаємодія між електронним магазином та покупцем - безпосереднім споживачем товару;

4. Споживач - споживач (consumer-to-consumer, С2С) - взаємодія споживачів для обміну комерційною інформацією (щодо придбання того чи іншого товару чи про співпрацю з певною фірмою) або роздрібна аукціонна торгівля між фізичними особами;

5. Споживач - адміністрація (consumer-to-administration, С2А) - організація взаємодії між споживачами та державними структурами (особливо в соціальній та податковій сфері).

В матеріалах Європейської комісії в ESPRIT (програма Єв-росггільноти з розвитку і прискорення досліджень з використання інформаційних технологій) визначені 11 моделей електронної комерції.

Так, зокрема для сфери В2С виділяють такі бізнес-моделі як електронний (віртуальний) магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction), віртуальні співтовариства (virtual communities), електронний торговий центр (агрегатор) (emall). У сфері В2В діють електронні постачальники (e-procurements), торговельні платформи (collaboration platforms), інформаційні брокери (e-brokers). Як і в одній так і в іншій сфері можуть працювати електронні дилери (3rd party marketplace).

1.3. Розвиток і сфери  застосування електронної комерції.

 Учасники електронного  ринку

Електронний ринок є сукупністю його учасників, продуктів та процесів їх взаємодії, що характеризуються певними закономірностями в умовах розвинутої структури інформаційних комунікаційних технологій та систем.

До учасників електронного ринку відносяться продавці, покупці та посередники, а також організації, що забезпечують інфраструктуру та правила ринку.

Продуктами називаються товари і послуги, заради яких продавці і покупці виходять на ринок.

Взаємодія учасників ринку з приводу купівлі-продажу продуктів та інших видів ринкової діяльності представлена процесами, що можуть включати розробку нових продуктів, виробництво, дослідження ринку, пошук, замовлення, поставку і споживання продукту, зокрема:

• комерційні операції: замовлення, одержання товару, його оплата;
• обслуговування та підтримка продукту;
• маркетинг, продаж, сприяння продажу;
• спільна розробка продукту;
• розподілене спільне виробництво;
• використання послуг;
• загальні закупівлі;
• бізнес-адміністрування (надання дозволів, ліцензій, концесій, збір податків);
• транспорт і постачання;
• автоматична торгівля електронними товарами;
• бухгалтерський облік;
• вирішення комерційних суперечок.

Продавці представлені підприємствами різного масштабу, що розташовані у різних географічних регіонах і знаходяться на різних стадіях впровадження інструментів електронного бізнесу.

Усі підприємства, що працюють на сучасному ринку, можна поділити на 3 групи стосовно електронного бізнесу:

1. традиційні (brick-and-mortar), які діють на реальному фізичному ринку і не звертаються до електронного бізнесу, якщо до цього їх не змушують певні обставини;

2. змішані (click-and-brick), які певну частку своєї діяльності здійснюють через мережу Internet;

3. повністю електронні (click-only), які існують лише в мережі Internet.

Покупці на електронному ринку дещо відрізняються від покупців на традиційних фізичних ринках. Оскільки доступ до Internet пов'язаний із придбанням обладнання та наявністю певного рівня освіти, користувачі мережі характеризуються вищим рівнем доходів та освіти, ніж середній покупець на реальному ринку.

За даними досліджень компаній Media Metrix и McKinsey on-line покупці умовно поділяються на такі категорії:

1. "любителі поторгуватися" складають до 8 % користувачів Internet. Вони постійно шукають, де можна купити товари за дешевшими цінами. Близько половини усіх on-line покупців відносяться саме до цієї категорії.

2. "любителі бути на зв'язку" менш схильні здійснювати покупки в мережі, надаючи перевагу участі у таких заходах як чат або розсипка поздоровлень. Такий тип покупців найчастіше звертає увагу на знайомі у "реальному режимі" торгові марки та об'єднує близько 35 % користувачів.

3. "обивателі" та "любителі активного відпочинку" користуються мережею Internet з метою одержання інформації. "Обивателі" найчастіше відвідують сайти фінансових оглядів та новин, а "любителі активного відпочинку" надають перевагу спортивним та розважальним сайтам. Ці дві категорії формують значний трафік. Завданням продавців у цьому випадку є перетворення трафку у покупку.

4. "прихильники принципу полегшення життя" укладають понад половину усіх on-line угод. їх основний принцип - купувати безпосередньо "з рук в руки" та економити при цьому час.

5. "любителі прогулянок" (або серфери) складають лише близько 10 % користувачів, проте переглядають у 4 рази більше Web-сторінок, ніж інші користувачі. На їхню частку приходиться близько 35 % сумарного часу, який проходять усі користувачі on-line. їх приваблюють сайти, які постійно удосконалюються та оновлюються.

1.4. Проблеми розвитку 

електронної комерції в Україні та у світі

Основними труднощами у сфері електронної комерції, згідно з даними закордонних джерел, є недостатня безпека даних, що передаються через Internet, яка зводиться до двох загроз - комп'ютерні підробки і шахрайство та порушення таємниці особистого життя в умовах можливості чіткої фіксації хто, що, коли і в кого купував.

Іншою принципово важливою проблемою є якість комунікацій (розвиток мережі комунікацій, мала пропускна спроможність каналів та низька швидкість передачі інформації), особливо характерна для вітчизняного сегмента електронної комерції.

У вітчизняному електронному бізнесі мало поширені автоматизовані системи управління виробничою, торговельною, фінансовою діяльністю корпоративного рівня.

Також проблемою розвитку електронної комерції можна вважати невизначеність реального існування контрагента, незнання правил ведення іноземного бізнесу і т. п. та відсутність в окремих випадках універсальних стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі.

Суттєве значення має невизначеність ряду юридичних та фінансових питань, зокрема захист прав інтелектуальної власності та прав споживачів, вимоги до форми угод, їх юрисдикцію і відповідальність за неналежне виконання, захист інформації, регулювання криптографії, тарифи на виконання операцій, оподаткування угод та митні тарифи.

Для української електронної комерції характерні також проблеми, пов'язані із порівняно невеликою кількістю вітчизняних користувачів Internet, з недосконалістю та часто відсутністю належної законодавчо-нормативної бази, яка регулює діяльність бізнес-структур в Internet, нестача знань і кваліфікації користувачів, а також слабке поширення систем безготівкового розрахунку (пластикові, в основному міжнародні картки) для приватних осіб. Рівень довіри потенційних покупців до вітчизняних Internet-ресурсів є порівняно низьким, що є наслідком завищення цін у електронних магазинах, невисокого рівня життя населення, непрозорих техніко-економічних норм та відсутності механізмів регулювання електронної економічної діяльності.

ТЕСТИ

1. Що розуміють під електронною комерцією (ЕК)?

1. перетворення бізнес – процесів за допомогу Internet-технологій.
2. Концентровану систему з використанням усіх можливостей інформаційних мереж для ведення прибуткового бізнесу.
3. різновид ділової активності, у якій комерційна взаємодія суб’єктів з приводу купівлі-продажу товарів і послуг  здійснюється за допомогою  інформаційних мереж.
4. електронний обмін діловими документами (замовлення на покупку, котирування, накладні, рахунку-фактури тощо) між комп’ютерними програмами різноманітних компаній у стандартизованій формі.

2. Що таке електронний бізнес (ЕБ)?

1. різновид ділової активності, у якій комерційна взаємодія суб’єктів з приводу купівлі-продажу товарів та послуг здійснюється за допомогою інформаційних джерел.
2. електронний обмін діловими документами між комп’ютерними програмами різноманітних компаній у стандартизованій формі.
3. найкраща на сучасному етапі система комунікацій, яка дає змогу підтримувати зв’язок з будь-яким абонентом у світі (за умови підключення до мережі).
4. будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх та зовнішніх зв’язків з метою одержання прибутку.

3. Які основні відмінності електронної торгівлі від традиційної?

1. використання електронного документообігу.
2. комерційна взаємодія сторін здійснюється електронним способом, в результаті чого право власності передається від одного суб’єкта іншому.
3. використання технічних можливостей інформаційних мереж (Internet мережі стільникового  зв’язку, внутрішньої локальної мережі установ.
4. використання специфічних за видом та змістом документів.

4. Які бізнес-операції відносяться до сфери електронної комерції?

1. обмін комерційною інформацією, купівля-продаж товарів і послуг, до-  після продажна підтримка, електронні платежі.
2. створення та підтримка Web-сайтів комерційних структур, застосування Internet- протоколів, захист комерційної інформації.
3. видача цифрових сертифікаційних послуг (створення ключів та паролів користувачів).
4. планування та закупівля матеріалів та ресурсів, управління виробничими запасами, доставка готової продукції.

5. Які види електронної взаємодії застосовуються у електронній комерції?

1. Електронний рух капіталу, електронний обмін інформацією, електронна торгівля, електронний маркетинг, електронний банкінг, електронне страхування.
2. електронна пошта, телеконференції, інтерактивний чат, списки розсилки, дайджести.
3. гіпертекст, мультимедіа, ефекти присутності, мережева навігація
4. публічні мережі (Internet), приватні.

6. Якої сфери (категорії) електронної комерції не існує?

1. бізнес-бізнес (В2В)
2. бізнес адміністрація (В2А)
3. провайдер-адміністрація (Р2А)
4. споживач-споживач (С2С)

7. Які бізнес-моделі електронної комерції не належать до сфери В2В?

1. інформаційні брокери (e-brokers)
2. Електронні постачальники (e-procurements), торговельні платформи (collaboration platforms)
3. Електронний (віртуальний) магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction)
4. електронні дилери (3rd party marketplace)

8. Які функції характерні для сфери (категорії) В2С?

1. комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів.
2. комерційна взаємодія між електронним магазином та покупцем
3. ділові зв’язки комерційних структур з державними організаціями.
4. організація взаємодії державних структур між споживачами та державними структурами.

9. основними проблемами розвитку електронної комерції в Україні у секторі В2С виступають:

1. низький рівень доходів населення і низький рівень розвитку мережевих технологій.
2. недостатня безпека передачі інформації в мережі Internet.
3. високий рівень тонізації економіки.
4. правильні відповіді 1 і 2

10. Основними завданнями щодо розвитку національної складової мережі Internet на сучасному етапі виступають:

1. розвиток і впровадження сучасних інформаційних комп’ютерних технологій у систему державного управління, фінансову сферу, підприємницьку діяльність.
2. гарантування інформаційної безпеки держави.
3. створення умов для підприємницької діяльності та конкуренції у сфері використання каналів електронного зв’язку.
4. правильним є всі відповіді.

Тема 2. Основні категорії Internet

та інструментарій електронної комерції

2.1. Основні категорії мережі Internet

Глобальна комп'ютерна мережа Internet як світова інформаційно-технічна система існує майже 40 років.

Internet з'явився як програма  підвищення стійкості системи  оборони США на початку 1970-х  pp. Така поява пов'язана зі створенням і розвитком у 1969-1977 мережі APRANET.

Internet - всесвітня сукупність технічних засобів, стандартів та домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв'язок між різними комп'ютерними мережами у світі.

Основою функціонування мережі Internet є базовий протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol Internet Protocol), який являє собою сукупність протоколів - систем стандартів і правил зв'язку та передавання інформації у глобальній мережі. У 1983 p. APRANET перейшла на використання даного протоколу, що і вважають датою народження Internet.

З 1992 почалося практичне використання WWW (World Wide Web - світової інформаційної павутини), як більш ефективного способу передачі інформації, що дало змогу користувачам всього світу вільно обмінюватися даними.

В основі цього проекту лежало використання гіпертексту - методу надання інформації у вигляді тексту, окремі фрагменти якого з'єднані за допомогою посилань тобто зв'язками, що дають змогу легко переходити від одного матеріалу до іншого.

Всі комп'ютери або машини, об'єднані каналами зв'язку в Internet, називають хостами (hosts), серед яких можна виділити дуже потужні мейнфрейми, менш потужні мінікомпютери та персональні комп'ютери. Деякі з них підключаються до мережі Internet через провайдера (Internet service provider, ISP), тобто установу, яка надає комерційні послуги з підключення до мережі (у вітчизняній практиці такими є Уарнет, Інтернет-Україна, Global Ukraine, Lucky Net) або під'єднані до неї безпосередньо.

Значна частина локальних мереж діють за умов функціонування серверів - комп'ютерів, що забезпечують роботу та надають послуги іншим комп'ютерам та програмам у складі цієї мережі.

Сервери за своїми функціональними особливостями поділяються на:

• файлові, які зберігають файли, що використовуються користувачами мережі;
• сервери друку;
• поштові;
• Web-сервери (комп'ютери, що відповідають за зберігання та видачу Web-сторінок і на яких встановлене серверне програмне забезпечення для обробки запитів програм- браузерів, що використовують протокол HTTP).

Web-браузери (browsers) - програми перегляду WWW-сторінок та інших ресурсів. Сучасні браузери мають широкі мультимедійні можливості. Найвідомішими з них є Netscape Navigator Microsoft Internet Explorer. Вони можуть працювати також з FTP- протоколами.

HTTP протокол (Hypertext Transfer Protocol) - протокол, згідно якого WWW-документи передаються з сервера до браузера на комп'ютер користувача.

FTP-протокол (File Transfer Protocol) - Internet-сервіс для передачі файлів (в т.ч. програмних) мережею Internet.

Існує два режими підключення користувачів до Internet:

1. on-line - робота в режимі реального часу;

2. off-line - робота користувача на комп'ютері до початку сеансу зв'язку з іншим комп'ютером в мережі.

Вся інформація, яка дислокується в Internet, знаходиться на сайтах - певних місцях в мережі, доступних з будь-якої точки світового простору. Інакше кажучи, сайт - це адреса розташування інформаційного ресурсу в Internet. Відповідно для доступу на будь-який сайт користувач повинен знати Internet-адресу останнього.

Фактично кожен сайт являє собою сукупність Web-сторінок, об'єднаних за змістом.

Під Web-сторінкою розуміють HTML-файл, який може містити тексти, зображення, програми на мові Java та інші Web-елементи.

HTML (Hyper Text Markup Language) - мова розмітки гіпертекстових документів. За її правилами форматуються Web-сторінки та розповсюджуються дані WWW-системи.

2.2. Основні служби мережі Internet

Служби мережі Internet - це системи, що надають послуги користувачам мережі. До них належать:

• електронна пошта (E-mail);
• Internet-пейджери;
• Телеконференції (форуми);
• Списки розсипок (mail lists);
• WWW;
• FTP;
• IRC (Internet Relay Chat) та деякі інші.

Електронна пошта являє собою систему, що надає змогу формувати, пересилати, зберігати та читати текстові документи, електронні таблиці в певному форматі, графічні файли, програми тощо. В електронному листі можна застосовувати цифровий підпис та шифрування. Характерною рисою E-mail є те, що вона діє в режимі off-line.

Internet - пейджери - безкоштовні програми для безпосереднього спілкування у мережі. Вони можуть виконувати функції передачі файлів, електронної пошти, голосових повідомлень, новин і т. п. Найкращий та найпоширеніший сучасний Internet-пейджер - ICQ (Аська).