Теоретичні основи аналізу фінансового стану та фінансової стійкості підприємства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану та фінансової стійкості підприємства

1. Необхідність та суть фінансового стану підприємницьких структур

1.2.Методи  проведення аналізу фінансового  стану підприємства

1.3. Аналіз  фінансової стійкості підприємства

Розділ ІІ. Оцінка фінансової стійкості підприємства Акціонерної компанії “Київенерго”.

2.1. Загальна  характеристика підприємства Акціонерної  компанії “Київенерго”.

2.2. Аналіз  фінансової стійкості підприємства  Акціонерної компанії “Київенерго”

2.3. Оцінка  ринкової стійкості підприємства  Акціонерної компанії “Київенерго”.

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення фінансової стійкості  підприємства АК “Київенерго”

3.1. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства    АК “Київенерго”

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

За умов переходу економіки  України до ринкових відносин суттєвого  розширення прав підприємств у галузь фінансово - економічної діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану підприємств, оцінки їхньої лiквiдностi, платоспроможностi i фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення i зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств  за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, якi можна виявити тiльки на пiдставi своєчасного й об’єктивного аналiзу фiнансового стану пiдприємств.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін "фінанси" за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.

Методи аналізу фінансового  стану підприємства постійно вдосконалюються  по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу  чергу доходять до користувачів періодичних  економічних видань, які також використовувались під час підготовки данної роботи.

Ефективне виробництво  та реалізація якісної продукції  позитивно впливають на фінансовий стан підприємства.  Збої у виробничому  процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність.  Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі.

Економічний аналіз фінансового  стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований  волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної роботи є  вивчення теоретичних основ і  економічної сутності аналізу фінансового  стану підприємства, а також дослідження  сучасних методів проведення даного аналізу на підприємстві, комплексний аналіз і рейтингове оцінювання фінансового стану підприємства.

Розділ І.  Теоретичні основи аналізу  фінансового стану та фінансової стійкості підприємства

1.1 Необхідність та  суть фінансового стану підприємницьких  структур

Аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможність, ліквідність та фінансової стійкості необхідно, тому, що дохідність будь – якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо – господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово – господарської діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Існує і зворотний  зв’язок, оскільки брак коштів може призвести  до перебоїв у забезпеченні матеріальними  ресурсами, а отже й у виробничому  процесі.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви  покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні питання.

1. На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати  оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів  і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства.
2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.
3. Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.

Аналізом фінансового стану  займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться  службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового  стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікує мої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу  називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності,  про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу (рис.1.1).

Рисунок 1.1. Схема структури активів  балансу

Джерелами інформації для  проведення аналізу є :

- баланс підприємства  за попередній рік та за  звітний період, (форма №11)

- звіт про фінансові  результати та їх використання  за звітний період та попередній  рік (форма №2)

- звіт з праці 

- звіт про витрати  на виробництво продукції, робіт,  послуг

- розрахунок нормативу  власних оборотних коштів

- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості

- звіт про наявність  та рух основних фондів, амортизацію  (знос)

- зведена таблиця основних  показників

- звіт про рух коштів  в іноземній валюті

- матеріали маркетингових  досліджень

- висновки аудиторських  перевірок

- інша інформація.

При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу  стає зрозумілим:

• платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;
• забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;
• збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;
• виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;
• стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;
• розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;
• забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;
• розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;
• забезпеченість обігових коштів;
• утворення і використання різних фондів;
• збереження власних обігових коштів.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового  стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

1.2.Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

Аналіз фінансового  стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з  двох взаємопов’язаних розділів : фінансового  та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємопов’язані, мають спільну інформаційну базу (рис.1.2).

Рис.1.2. Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства

Особливостями зовнішнього  фінансового аналізу є :

• орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
• множинність об’єктів – користувачів;
• різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;
• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього  фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;
• аналіз показників рентабельності;
• аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
• аналіз ефективності використання залученого капіталу;
• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу  більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового  стану підприємства є :

• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
• аналіз кредитоспроможності;
• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
• аналіз власних фінансових ресурсів;
• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
• аналіз самоокупності підприємства.

       Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1.   горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів);
2.   вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо; за допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що  істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів, вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.
3.   трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів;
4.   аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників; відомо понад 200 показників відносних аналітичних показників, які можна розрахувати на основі фінансової звітності.

Необхідність і доцільність  застосування аналітичних коефіцієнтів зумовлюються:

• стандартністю подання вихідних даних (форми фінансової звітності);
• прагнення мінімізувати вплив інфляційного чинника;
• можливість порівняння показників у часі і просторі, тобто між підприємствами однієї галузі, а за деякими показниками і за різними галузями (наприклад за групою показників, що свідчать про становище підприємства на ринку цінних паперів);
• формалізацією розрахунків і можливістю застосування комп’ютерних програм;
• можливістю визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємства і за цим критерієм – рейтингу підприємства;

5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками;

6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних ( що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують  у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу  підприємства є фінансові ресурси  підприємства, їх формування та використання.

Методи фінансового аналізу  – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового  стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються  на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язків та залежностях. До неформалізованих належать такі моделі: експертних оцінок і сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

До формалізованих методів  фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко  формалізовані аналітичні залежності, тобто методи : ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; виокремлення ізольованого впливу факторів; відсоткових чисел; диференційний;  інтегральний; простих і складових відсотків; дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики : середніх та відносних величин; ґрунтування; графічний; індексний; елементарні методи обробки рядів динаміки.

До  математико-статистичних методів  відноситься: кореляційний аналіз; дисперсійний аналіз; факторний аналіз; метод головних компонентів.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які  дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язок між  основними показниками. Існують  три основні типи показників, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання  фінансової звітності у різних аналітичних  розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу ( жорстко детерміновані фактори та регресивні моделі).

Нормативні моделі –  це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими  на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановлені нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу.

1.3. Аналіз фінансової  стійкості підприємства

Аналіз фінансової стійкості  підприємства – одна з найважливіших  характеристик його діяльності та фінансово-економічного добробуту. Вона характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов’язаннями і нарощувати економічний потенціал. В ринковій економіці фінансова стійкість виступає головною умовою життєдіяльності і основою стабільності стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використанням.

Розрізняють абсолютні  і відносні показники фінансової стійкості. До абсолютних показників фінансової стійкості відносяться такі показники.

Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком  таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК) і довгострокові кредити та позики (ВОК+К^Д); власні обігові кошти, довгострокові та короткострокові кредити і позики (ВОК+ К^Д +К^К). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

ВОК+ВК-НА                  (1)

де ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу  і довгострокових зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типи фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховується як різниця між  власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

З<ВОК     (2)

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

З<ВОК+К^Д.  (3)

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушено, але є можливість її відновити:

З<ВОК+К^Д+К^К.       (4)

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

З>ВОК+К^Д+К^К.    (5)

Для визначення типу фінансової стійкості  підприємства за даними форми №1 “Баланс” складають агрегований баланс, позиції  активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу.

В ринкових умовах господарювання ліквідність  і платоспроможність підприємств  вважається однією з найважливіших  характеристик їх діяльності.

Платоспроможність – це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов’язаннями. До платіжних засобів відносяться : грошові кошти, короткострокові цінні папери (які можуть швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов’язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів  над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність  підприємства можна визначити і  візуально : відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо.

Основними причинами неплатоспроможності  можуть бути:

• помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;
• невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;
• підвищення собівартості продукції;
• в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;
• неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;
• невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;
• інфляційні процеси і податкова політика;
• значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;
• низьке обертання оборотного капіталу.

Ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Всі активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності, тобто  швидкості перетворення в кошти, можна умовно поділити на такі групи: