Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємства за методикою Credit-men

План

Вступ

Розділ І.Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємства за методикою Credit-men.

1.1.Поняття платоспроможності  підприємства і значення її  оцінки.

1.2.Основні показники платоспроможності  підприємства і методика її  розрахунку за методом Credit-men.

1.3.Фактори, що впливають на зміну платоспроможності показників.

Розділ І І.Аналіз платоспроможності  підприємства МКП”Хмельницькводоканал”.

2.1.Характеристика фінансово-господарської  діяльності підприємства.

2.2.Аналіз показників платоспроможності.

2.3.Шляхи підвищення платоспроможності  підприємства.

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Перехід до ринкової економіки  жадає від підприємств фінансової стабільності, що є важливою передумовою успішного ведення господарської та фінансової діяльності. Вона досягається налагодженням ритмічної і ефективної роботи підприємств, вмілого управління виробничими фондами і джерелами їх формування. Цьому сприяють розробка економічно обґрунтованих бізнес-планів і нормативів, ресурсна збалансованість бізнес-плану, раціональне розміщення і ефективне використання власного і залученого капіталу, оптимальність управлінських рішень; всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану за даними обліку і звітності, вжиття конкретних заходів для стабілізації фінансово-господарської діяльності.

В умовах ринку фінансова  стабільність формує імідж господарюючого суб’єкта, є його візитною карткою. Тому організаціям і підприємствам необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживати заходів для її зміцнення.

Характерними ознаками фінансової стабільності організацій і підприємств  є ритмічне виконання планових завдань  з обсягів діяльності при одночасному забезпеченні протягом тривалого часу (2-3 і більше років підряд) фінансової стійкості рентабельності, платоспроможності, ліквідності і ділової активності в цілому.

Фінансова стійкість характеризується таким станом фінансових ресурсів (їх наявністю, розміщенням і використанням), при якому підприємство забезпечує процес відтворення за рахунок зростання прибутку і накопичення власного капіталу, зберігаючи при цьому платоспроможність і кредитоспроможність.

Платоспроможність характеризує здатність організацій і підприємств  своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Фінансове стійке підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує борги і накопичує власний капітал.

Таким чином, фінансова стабільність характеризується низкою самостійних  і водночас тісно взаємопов'язаних економічних категорій, які доповнюють одна одну. У бізнесі вони використовуються як комплексно, так і окремо, їх використовують зовнішні і внутрішні інвестори, кредитори, ділові партнери.

Тому в умовах ринку  важливо, щоб господарюючі суб’єкти систематично аналізували фінансовий стан, оперативно реагували на відхилення від критичної межі задовільної  оцінки за вище названими ознаками фінансової стабільності, вживали заходів для підвищення ефективності господарсько-фінансової діяльності.

         Актуальність теми дослідження  полягає в тому, що платоспроможність  підприємства як його здатність  вчасно та в повному обсязі  виконувати планові платежі і  термінові зобов'язання, підтримуючи  при цьому нормальний ритм  господарської діяльності є однією  з умов конкурентоспроможності  підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись  за своїми боргами в обсягах  та строках, передбачених договорами  та законодавством, є необхідною  умовою успішного функціонування  на ринку. Саме з огляду на  це, дана тема, є надзвичайно актуальною.

Практична значимість роботи: в умовах функціонування ринкових відносин потрібний значно вищий, ніж ми маємо  сьогодні, науково обґрунтований  рівень аналізу платоспроможності  підприємства,  тому зроблені висновки і розроблені заходи могли б дати певні позитивні результати в  цьому напрямі.

Метою даної роботи є визначення понять платоспроможності підприємства за методикою Credit – men.

Розділ I. Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємства за методикою Credit-men

1.1. Поняття платоспроможності підприємства і значення її оцінки

         В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою господарської діяльності.

Платоспроможність - це здатність  підприємства до швидкого погашення  своїх короткострокових зобов`язань  наявними грошовими ресурсами [3;170]. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платоспроможність розглядається в ширшому значенні якості фінансового стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.

Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Аналіз платоспроможності  необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування  фінансової діяльності, але і для  зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності  зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності  поточних, активів, що визначається часом, необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібен час для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

У процесі фінансового  аналізу вивчається поточна і  перспективна платоспроможність. При  дослідженні поточної  платоспроможності  порівнюються суми платіжних засобів  підприємства з строковими зобов’язаннями . Необхідно визначити, що відноситься до платіжних засобів і до строкових зобов`язань підприємства.

Щодо визначення суми платіжних  засобів є різні точки зору.

До платіжних засобів  слід відносити грошові кошти, короткострокові  цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані і перетворені в  гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових зобов`язань  доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів  над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність  підприємства можна визначити і  візуально (відсутність грошей на розрахунковому рахунку та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).

Отже, поточна платоспроможність  визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в  середині звітного періоду.

Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної  платоспроможності (к_оп):

к_оп=,

де ΣПЗ - сума платіжних  засобів;

ΣСЗ - сума строкових зобов`язань.

Платіжний календар складається  на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін.,тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна  складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць. Періодичність  їх складання залежить від стану  платоспроможності господарюючого суб’єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки робляться частіше.

Зовнішніми ознаками платоспроможності  підприємства є дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за борговими зобов’язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо), що проглядається за даними II і III розділів пасиву балансу і конкретизується в даних аналітичного обліку по юридичних і фізичних особах.

Неплатоспроможним може бути підприємство через:

• помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;
• невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;
• підвищення собівартості продукції;
• в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;
• неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;
• невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;
• інфляційні процеси і податкова політика;
• значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси.

1.2. Основні показники  платоспроможності підприємства  і методика їх розрахунку.

Платоспроможним вважається підприємство, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові та короткострокові  зобов`язання [3;170]. Для детальнішої оцінки платоспроможності визначають зміну величини чистого оборотного капіталу. Його визначають як різницю оборотних активів і короткострокових зобов`язань. Чим більша величина оборотного капіталу, тим більш платоспроможним є підприємство. Оскільки можливість конвертування різних видів оборотних активів у засоби платежу є різною, то для оцінки платоспроможності підприємства використовують коефіцієнти платоспроможності. Коефіцієнти (показники) - це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. В практиці аналітичної роботи використовують такі показники платоспроможності:

• коефіцієнт абсолютної платоспроможності;
• коефіцієнт термінової платоспроможності;
• коефіцієнт проміжної платоспроможності;
• коефіцієнт загальної платоспроможності.

Для оцінки коефіцієнтів платоспроможності  треба визначити інформаційні зв`язки факторів їх формування за даними бухгалтерського балансу (рис. 1).

 -Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (κ_ап) розраховується за відношенням суми грошових коштів на рахунок підприємства в національній та іноземній валютах (ГК) до короткострокових зобов`язань за платежами (К_кз):

κ_ап=_;

Цей коефіцієнт найбільш жорсткий  в оцінках платоспроможності  і найбільш нестійкий. Ним визначають, яку частину поточних зобов`язань підприємство може погасити зараз. Гранично допустиме значення цього коефіцієнта – 0,1–0,2. Через високу нестабільність він не може бути єдиним і достатнім в оцінках платоспроможності підприємства.

-Коефіцієнт термінової платоспроможності (κ_тп) розраховується за відношенням грошових коштів (ГК), їх еквівалентів (ЕГК) та поточних фінансових інвестицій (ПФІ) до короткострокових зобов’язань за платежами:

κ_тп=_;

Цей показник свідчить про  те, що підприємство може погасити свої короткострокові зобов`язання  за платежами найближчим часом, оскільки еквіваленти грошових коштів і поточні  фінансові інвестиції можуть без  особливих труднощів бути конвертовані у засоби платежу. Його нормативне значення  - 0,25-0,35. Терміни можливого погашення  короткострокових зобов`язань можна досить точно визначити.

-Коефіцієнт проміжної платоспроможності (κ_пп) обчислюються відношенням суми грошових коштів і їхніх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та реальної короткострокової дебіторської заборгованості (ДЗ_р) до короткострокових зобов’язань за платежами:

κ_пп=_;

Цей коефіцієнт засвідчує  потенційну здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов’язання при умові отримання від короткострокових реальних дебіторів всієї суми заборгованості. Така можливість залежить від багатьох причин, і, насамперед, від швидкості платіжного документообігу. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні – 0,7 - 0,8. Визначивши реальні терміни погашення дебіторської заборгованості можна скласти календар погашення дебіторських зобов’язань.

-Коефіцієнт загальної платоспроможності (κ_зп), який ще називають загальним коефіцієнтом покриття, визначають за відношенням суми оборотних активів (А₀) до короткострокових зобов`язань  за платежами:

κ_зп=_;

Цей коефіцієнт свідчить про  достатність ресурсів оборотних  активів для погашення поточних зобов`язань.  Критичним можна вважати значення цього коефіцієнта на рівні _{0. Нормальний фінансовий стан підприємства тоді, коли значення коефіцієнта 2,0-2,5. Допустиме значення цього коефіцієнта визначає підприємство залежно від конкретних умов господарювання та стану ринкового середовища.}

Також до основних показників, на основі яких можна визначити платоспроможність  підприємства є:

-Коефіцієнт фінансової стабільності – показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається за формулою

К ф.с.=,

де ВК, ПК – кошти, грн. відповідно власні і позикові.

Нормальним (нормативним) вважається, К _{ф.с1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне в}ід зовнішніх фінансових джерел.

-Коефіцієнт самофінансування - розраховується як відношення суми самофінансованого доходу (прибуток + амортизація) до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів (випуск акцій та позики).  Даний коефіцієнт показує ступінь, з яким підприємство самофінансує свою діяльність по відношенню до створеного багатства.

Для оцінки ліквідності і  платоспроможності підприємства використовується така система відносних показників:

-Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Даний показник дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, яку підприємство може погасити найближчим часом , не чекаючи оплати дебіторської заборгованості і реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою :

Нормальним (нормативним) значенням вважається, Ка.л. >0,2…0,3. На практиці значення бувають значно нижчими, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про здатність підприємства одночасно пред’явили б йому свої вимоги. У той же час занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів;

- Коефіцієнт поточної  ліквідності(коефіцієнт покриття ) характеризує здатність підприємства забезпечити свої поточні зобов’язання з найбільш легко реалізованої частини активів – оборотних коштів . Дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Нормальним  значенням вважається 1,5…2,5, але не менше 1. Розрахунок коефіцієнта поточної  ліквідності виконується за формулою :

Основними показниками оцінки ділової активності підприємства є:

-Коефіцієтн загальної оборотності активів ( коефіцієнт трансформації) – відбиває швидкість обороту (у кількості оборотів за період) усього капіталу підприємства , тобто показує, скільки разів за звітний період відбивається повний цикл виробництва і обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, чи скільки грошових одиниць реалізовано продукції принесла кожна одиниця активів:

 -Коефіцєнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення чи зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання коефіцієнту означає збільшення швидкості погашення заборгованості підприємства, зниження – збільшення покупок у кредит. Розраховується за формулою:

Більш точно коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості  можна  оцінити відношенням собівартості реалізованої продукції до середньої  за періодом суми кредиторської заборгованості.

Термін обігу кредиторської  заборгованості визначається як частка від розподілу тривалості звітного періоду на коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості.                         

Фінансова ситуація на підприємстві може бути охарактеризована також з  допомогою п’яти показників, складаючи  в сукупності метод credit-men :

1. Коефіцієнт термінової ліквідності(коефіцієнт швидкої ліквідності) відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості обороту дебіторської заборгованості. Допустиме значення цього коефіцієнту на рівні – 0,7…1. Розрахунок виконується за формулою:
2. Коефіцієнт кредитоспроможності
3. Коефіцієнт
4. Коефіцієнт оборотності запасів – відбиває число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва чи про зниження попиту на готову продукцію.  Чим вище показник оборотності запасів,тим менше засобів зв’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів , більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Коефіцієнт оборотності запасів визначається формулою :

Більш точно коефіцієнт оборотності  запасів можна оцінити відношенням  собівартості реалізованої продукції  до середнього  за періодом обсягу запасів.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості(коефіцієнт оборотності за розрахунками). У процесі господарської діяльності підприємство  надає товарний кредит для споживачів своєї продукції ,тобто існує розрив у часі між продажем товару і наданням оплати за нього,у результаті чого виникає дебіторська заборгованість . Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, що вкладені у розрахунки. Він визначається за формулою:

У розумних межах,чим більше кількість оборотів ,тим краще.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний  показник – період інкасації , тобто  час, протягом якого дебіторська  заборгованість перетвориться  в  грошові кошти. Для цього необхідно  розділити тривалість звітного періоду  на коефіцієнт оборотності за розрахунками;

Для кожного коефіцієнта  визначають його нормативне значення з врахуванням  специфіки галузі, зрівнюють з показником на підприємстві і вираховують значення функції N:

N=25R+25R+10R+20R+20R, де

Якщо N=100,то ситуація підприємства нормальна, якщо N>100, то ситуація хороша, якщо N<100, то ситуація на підприємстві викликає турботу.

Коефіцієнт вирівнювання (25,25,10,20,20) висловлюють певну вагу відносного впливу кожного показника.

В США отримали разпространёные  спеціальні статистичні методи під  назвою «скорінг» (to score-відмічати). Скорінг широко використовується банківськими службовцями для аналізу фінансової ситуації клієнтів перш, ніж надати їм кредит. Вцю групу оцінки господарських ситуацій також входить метод credst-men.

 Ефективність такої  системи оцінки базується, насамперед, на законності нормативних значень,  прийнятих к розгляду. Щоб визначити  ці значення, американські вчені  спираються не тільки на свій  опит, але й на статистичні  дослідження, проводяться спеціальними  організаціями, так як типові коефіцієнти схожі в цілому з середніми коефіцієнтами галузі вивчаючого підприємства.

Фінансовий стан – це один з трьох частин, застосовуваний банками для оцінки підприємства. Воно відповідає лише за 40% кінцевого  рішення банка про надання  чи відмови в кредиті. Крім фінансового  стану підприємства банки звертають  увагу на особисті якості керівника, якості персоналу в цілому й інші подібні характеристики(ця частина  відповідає за 40%кінцевого рішення). Значення економічного фактора,така економічна ситуація в економіці і в галузі,складає  приблизно 20%.

Ж.Дєпалян вважає, що крім зовнішнього використання цього показника, його можна використовувати і для внутрішнього контролю підприємства синтетичним способом. Це може стати інструментом самодіагностики. Для цього підприємства необхідно задати власну систему подібних показників. Це потребує великого                          внутрішнього і зовнішнього дослідження , особливо для встановлення типових коефіцієнтів. Галузева інформація , надана управлінням звітності, може слугувати основою для обговорення при формуванні власних типових коефіцієнтів на підприємстві.

Оцінка кредитоспроможності  клієнтів Французькими комерційними банками  включає 3 блока:

1.оцінку підприємства  і аналіз його балансу, а  також іншої звітності;

2.оцінку кредитоспроможності  клієнтів на основі методик,  прийнятих окремими комерційними  банками;

3.використання даних картотеки  Банка Франції для оцінки кредитоспроможності.

Залежно від конкретних обставин, під час проведення аналізу платоспроможності  можливе залучення таких показників як автономії, забезпеченість власними коштами, фінансового левіджу та інші які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства. Загалом кількість показників платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною (наприклад, у підручнику Поддєрьогін А.М. “Фінанси підприємств” показників ліквідності та платоспроможності нараховується 25 [8;300]  і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями. У разі необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі. Розглядаючи платоспроможність підприємства у перспективній динаміці, не можна ігнорувати майбутні надходження чистого виторгу, до якого входить сума амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що надходить у складі загального виторгу від реалізації продукції. Решту виторгу переведуть на невідкладні платежі, пов’язані з відтворенням виробничих ресурсів, у бюджет та інші цілі. Чистий виторг залишається у грошовій формі в обороті підприємства. Для визначення коефіцієнта чистого виторгу заходять відношення суми амортизаційних відрахувань і чистого прибутку до виторгу від реалізації продукції.

1.3. Фактори, що впливають на зміну показників платоспроможності

Безумовно, розрахунок показників платоспроможності невід’ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Але справжній аналіз має на меті виявлення причин, що призвели до тих чи інших наслідків. Без цього фінансовий аналіз перетворюється на статистичну  обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні показники, необхідно виявляти причини (фактори) впливу. Найважливішим серед показників фінансового стану є коефіцієнт покриття. Дуже часто, при зниженні коефіцієнта покриття  як можливі заходи по виправленню становища наводяться рекомендації, які передбачають, з одного боку, зменшення кредиторської заборгованості (поточних зобов’язань загалом), а з іншого збільшення оборотних активів. Механічне виконання цих рекомендацій означає відмову від авансів покупців, якнайшвидший розрахунок з кредиторами, надмірну закупівлю запасів,  затоварення складу готовою продукцією і т. д. Очевидно, що подібні заходи є просто абсурдними. Причини зниження платоспроможності можна виявити змінивши формулу коефіцієнта покриття:

Таким чином,  зниження коефіцієнта  покриття полягає в нестачі власних  засобів (накопичений прибуток), недостатніх  об’ємах залучених довгострокових кредитів (за рахунок яких фінансуються капітальні вкладення), надмірних капітальних  вкладеннях та невигідних умовах взаєморозрахунків. Схема деталізує вищесказане (див. рис. 1.1.).. Після виявлення причин здійснюється розробка комплексу заходів, спрямованих на зміцнення фінансового становища (в даному випадку – платоспроможності) підприємства, що  може включати наступні складові: досягнення прибутковості діяльності, залучення довгострокових кредитів, скорочення капітальних вкладень та надмірних виробничих фондів підприємства, пошук постачальників. Загалом,  перелік можна продовжити – все залежить від конкретних умов та обставин в яких здійснює свою діяльність підприємство. Важливо наголосити, що оптимізація оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень  є ефективним, але тимчасовим заходом, який сприяє зміцненню фінансового становища підприємства. В довгостроковій перспективі необхідне досягнення прибутковості, адже саме прибуток є тією основою, що забезпечує стійкий фінансовий стан та стабільний, динамічний  розвиток. Отже, причини, що впливають на зміну показників платоспроможності в кожному конкретному випадку різні і їх виявлення не є простою справою. Застосування поверхових, формальних прийомів може не просто викривити реальний стан справ, а й призвести до негативних наслідків. Виявлення реальних, глибинних причин потребує знання суті економічних процесів, що відбуваються на підприємстві та вміння відсіювати другорядні деталі.