Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Теоретичні основи фінансування ремонту основних засобів

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.……………………………………………………………

Сутність ремонту і джерела його відшкодування……………………………
Фінансовий і бухгалтерський облік витрат на ремонт основних засобів…..
Відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів…………………………………………………………………………...

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МИКОЛАЇВХЛІБ"………………………...

2.1 Аналіз основних засобів ПрАТ «Миколаївхліб»…………………………….

2.2 Аналіз фінансового стану Приватного акцiонерного товариства "Миколаївхлiб"………………………………………………………………........

РОЗДІЛ 3.НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І ШЛЯХИ ПОШУКУ НОВИХ ДЖЕРЕЛ КАПІТАЛУ ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ…………………………………………………………………………..

3.1 Джерела виявлення капіталу для фінансування ремонту основних засобів……………………………………………………………………………..

3.2 Перспектива залучення бюджетних коштів як зовнішнього джерела інвестування……………………………………………………………………..

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

ВСТУП

Визначна роль та економічне значення витрат на ремонт основних засобів полягає в тому, що вони є основним резервом підвищення ефективності використання основних засобів. Основні засоби складаються з великої кількості конструктивних елементів, які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Дослідження розбіжностей у фінансовому і податковому обліку, які стосуються витрат на ремонт основних засобів та ставок їх амортизації може виявити значні резерви підвищення ефективності використання основних засобів. Зазначене вище і визначає актуальність, теоретичну і практичну значущість наукових досліджень, економічних, організаційних та законодавчих проблем пов’язаних із правильним віднесенням витрат на поліпшення основних засобів та їх амортизації, а також розробки рекомендацій і пропозицій щодо вирішення цих питань.

У нормативно-законодавчій базі України, в літературних джерелах з бухгалтерського обліку цим питанням приділено недостатньо уваги. Окремим питанням теорії, методики та організації обліку витрат на ремонт основних засобів та їх амортизації приділялась увага у працях: Чумаченка М., Громова В., Ткаченка Н.М., Шера І.Ф., Рудановського О.П., Кужельного М.В., Жданова А.І., Покропивного С.Ф., Бабича В.В., Бандурки О.М., Саженця С., Голова С., Палія В. та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку даної проблеми. Ці роботи є значним внеском у розвиток економіки. В той же час недостатньо досліджувались розбіжності, що стосуються відображення витрат на поліпшення основних засобів у податковому і фінансовому обліку.

Таким чином, метою даного дослідження є розробка шляхів удосконалення правових умов механізму обліку витрат на поліпшення основних засобів промисловості та ставок їх амортизації.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:

· з’ясувати сутність ремонтів, економічні основи їх класифікації;

· уточнити джерела відшкодування витрат на ремонт основних засобів;

· розробити практичні рекомендації, які стосуються механізму розподілу витрат на поліпшення основних засобів підприємства;

Методичною основою наукового дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку і взаємозв’язку. У роботі використані загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція і порівняння. У процесі дослідження вивчені праці вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів, законодавча база щодо питань обліку і амортизації витрат на ремонт основних засобів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 сутність ремонту і джерел його відшкодування

Ремонтні роботи виділилися в окрему галузь суспільного виробництва і відрізнялись від інших робіт тим, що в процесі них відбувається відновлення або заміна окремих елементів об’єкта. Ремонт основним засобам потрібен для того, щоб підтримувати їх у робочому стані а також, щоб зменшити їх знос. Об’єктами ремонтів є засоби праці виробничої сфери і сфери обігу, предмети невиробничої сфери та особистого споживання. Завдяки ремонту основний засіб підтримується в працездатному стані, шляхом відновлення його справності або заміни зношених частин, що в свою чергу спрямоване на зменшення зносу засобів праці.

Для правильного ведення обліку бухгалтерові потрібно не просто з’ясувати, яка саме операція відбулася з основними засобами але й вникнути в її суть. Адже якщо для податкового обліку одне з основних завдань це відокремити технічне обслуговування від поточного ремонту, то у фінансовому проблема полягає саме у визначенні того, чи призводять ремонтні роботи до збільшення майбутніх економічних вигод, які початково очікуються від використання об’єкта основних засобів.

Спеціальних облікових визначень технічному обслуговуванню, ремонту й поліпшенню у фінансових і податкових нормативах немає, але вони досить часто зустрічаються в різноманітних положеннях про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів автомобільного транспорту, на гірничодобувних і космічних підприємствах. І якщо узагальнити все до зрозумілих і точних понять, то отримаємо таке:

· технічне обслуговування можна визначити як комплекс операцій з підтримання об’єкта в працездатному виді;

· ремонт – це комплекс операцій з відновлення справності основного засобу або його складових частин;

· до поліпшення відносять реконструкцію, модифікацію, модернізацію, технічне переозброєння, дообладнання та інші поліпшення.

Для того, щоб вірно ідентифікувати операцію іноді необхідно навіть звернутися за допомогою до технічних фахівців підприємства, таких як інженери, механіки, техніки. Також щоб правильно відобразити в обліку операції пов’язані з ремонтом основних засобів знадобляться документи, які оформляє виконавець ремонтних робіт (підрядник), експлуатаційна та сервісна документація на об’єкти. Тобто всі документи, що містять ту чи іншу інформацію про суть операції, характер і направленість витрат.

Особлива увага в ході дослідження приділялася видам ремонтів, які в залежності від складності, характеру і періодичності проведення мають різну мету. При поділі ремонтів на види за основу беруться різні ознаки, тому в роботі запропонована більш уточнена класифікація ремонтів основних засобів, яка дає можливість підвищити науковий рівень теоретичних спрямувань економічної сутності ремонтного виробництва (рис.1).

Мета поточного ремонту полягає в підтримці основних засобів у працездатному виді шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій для усунення невеликих пошкоджень і попередження прогресуючого фізичного зносу. Мета середнього ремонту – забезпечити нормальний стан основного засобу між двома капітальними ремонтами. Мета капітального ремонту полягає у відшкодуванні фізичного зносу основних засобів та максимальному відновленні їх первісних параметрів, який здійснюється з періодичністю проведення більше одного року. Дослідження показали, що на періодичність капітального ремонту впливають два основні фактори: об’єкт ремонту і умови експлуатації основних засобів.

Аналізуючи джерела відшкодування витрат на ремонт основних засобів в обліку, відповідно до МСБО 16 «Основні засоби» та П(с)БО 7 «Основні засоби» України видно, що починаючи з 1991 року витрати на всі види ремонту основних виробничих засобів відносилися до складу витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт і послуг), при необхідності створювався ремонтний фонд (резерв). А вже з 1993 року всі підприємства повинні були створювати резерв на ремонт основних засобів в обов’язковому порядку, проте починаючи з 1995 року зупинено створення даного резерву.

Далі наступні два роки з 1995 по липень 1997 року витрати, пов’язані із закінченим капітальним ремонтом, відносили на збільшення балансової вартості відповідних основних засобів, а витрати по поточному ремонту списувалися на собівартість продукції (робіт, послуг). З 1.07.1997 року витрати на ремонт у сумі, що не перевищували 5% балансової (залишкової) вартості основних засобів на початок звітного року, списувалися на собівартість продукції (витрат обігу, робіт, послуг), а різниця – на збільшення балансової вартості основних засобів.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкції щодо застосування цього плану, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 внесло зміни в організацію бухгалтерського обліку витрат на ремонт. В цьому плані рахунків не передбачений окремий рахунок «Ремонт основних засобів». Для витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта, яке призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції», інші витрати на ремонт повинні відображатися на відповідних рахунках витрат [1].

Залежно від мети яку переслідує підприємство	Технічний огляд Ремонт Покращення
За технічними ознаками	Поточні ремонти Середні ремонти Капітальні ремонти
Залежно від способу здійснення	Господарський Підрядний Змішаний
За відношенням до плану	За планом Непередбачуваний
За відношенням до господарської діяльності	Ремонти виробничих основних засобів Ремонти невиробничих основних засобів
За включенням витрат на ремонт	До первісної вартості основних засобів До складу витрат
За належністю основних засобів	Власні Орендовані
За якістю поліпшення основних засобів	Реконструкція Модернізація Технічне переозброєння Модифікація Дообладнання

Рис 1 Класифікація видів ремонту

Збільшення суми витрат на ремонт, від 5% до 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, що може бути віднесена до складу валових витрат відбулося 01.01.1993 року. У податковому законодавстві в основу поділу цих витрат щодо віднесення їх на валові витрати лежить нецільовий характер операцій з поліпшення функціонування об’єктів необоротних активів, а розмір самих витрат. Тоді як фінансовий облік розмежовує підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані та його поліпшення, від чого залежить куди саме будуть включені ці витрати, чи до складу витрат періоду, чи будуть збільшувати первісну вартість основних засобів. Ці розбіжності у податковому і фінансовому законодавстві потребують негайного узгодження.

Оскільки основні засоби використовуються тривалий час, поступово зношуються, виходять з ладу, то підприємству необхідна інформація про те, на яку суму очікується оновлення основних засобів. Рахунок бухгалтерського обліку 131 «Знос основних засобів» такої інформації не дає, бо сума нарахованого зносу змінюється під впливом операцій з відображення реалізації, списання непридатних для експлуатації, дооцінки, уцінки основних засобів. Сучасна методика відображення в обліку не передбачає її накопичення, а отже, і не виникає потреби у цільовому спрямуванні – відновленні основних фондів. Така інформація може бути одержана за допомогою формування окремого субрахунку 475 «Забезпечення відновлення основних засобів». В фінансовому обліку це буде відображатися так : кредит субрахунку 475 «Забезпечення відновлення основних засобів», а по дебету один із витратних рахунків 23, 91, 92, 93 або 94.

На думку М.Чумаченка, доктора екон. наук, професора, академіка НАН України амортизаційні відрахування мають двояку функцію: вони є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації продукції - джерелом фінансування інвестицій підприємства. «Резервний грошовий фонд» створюється з виручки за проданий товар для відтворення зношених основних засобів. М.Чумаченко вважає, що амортизаційні відрахування є способом акумулювання коштів для відтворення зношених основних засобів і важливим джерелом інвестицій в оновлення основних засобів підприємства. Однак акумулювання коштів амортизаційних відрахувань на окремому рахунку в банку не обов’язкове [2, С.7].

Отже, якщо підприємство прийме рішення придбати чи відремонтувати будь-який основний засіб, то це не буде пов’язано з періодичним нарахуванням зносу в бухгалтерському обліку. Джерело фінансування поточних інвестицій вибирає керівництво підприємства в процесі планування капітальних вкладень. Таким джерелом може бути реальний грошовий резерв, який буде створений на спеціальному рахунку в банку. Так як амортизаційний фонд, який може обліковуватися на субрахунку 475 «Забезпечення відновлення основних засобів» не має реального грошового забезпечення, а тільки показує суму, на яку можна оновити основні засоби. Якщо в підприємства багато важливих основних засобів і поломка деяких з них зупинить процес виробництва, то такий реальний грошовий резерв просто необхідний даному підприємству.

1.2 Фінансовий і бухгалтерських облік витрат на ремонт основних фондів

Цілком очевидним є те що, фінансовий результат діяльності підприємства прямо залежить від того, якими будуть визнані витрати, пов’язані наприклад, з реконструкцією основних засобів, і яким чином їх буде списано. Відняти з доходу всю суму витрат на реконструкцію відразу після завершення робіт (включення їх до собівартості продукції, яка виготовляється) або віднімати її поступово в міру амортизації об’єкта, протягом певної кількості років – це зовсім різні речі. Тому питання чіткого розмежування витрат, пов'язаних з підтримкою об'єктів у робочому стані і витрат з їх поліпшення, є важливим і актуальним. Те, що це питання досі викликає сумніви, може свідчити або про недостатню кваліфікацію бухгалтерів або про не зовсім точні роз'яснення, подані з цього приводу в стандарті.

Ремонт – це комплекс робіт, щодо підтримування основних засобів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні засобів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З допомогою поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі, попереджається прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлює основні засоби, а лише підтримує їх у робочому стані [6, с. 56].

Поточний ремонт основних засобів передбачає здійснення незначних виправлень, часткової заміни окремих частин об’єктів основних засобів, а також здійснення планово-попереджувальних дій, що необхідні для підтримання об’єктів основних засобів у працездатному стані. Витрати на такий ремонт є відносно невеликими та здійснюються частіше у порівнянні з витратами на капітальний ремонт.

Поточний ремонт є основним видом профілактичного ремонту, який передбачає виконання дрібних робіт із відновлення, виправлення, часткової заміни окремих швидкозношуваних деталей основних засобів, налагодження об'єктів та їх регулювання. Цей вид ремонту здійснюється в процесі експлуатації основного засобу для гарантованого забезпечення функціонування об’єкта і підтримання його в нормальному санітарно- технічному стані. Проведення поточного ремонту потребує зупинення обладнання, вимкнення електроструму, а тому його виконують переважно в неробочі зміни або дні. Мета поточного ремонту – збереження основних засобів у придатному для експлуатації стані, для чого проводять регулярні ремонтно-профілактичні роботи з усунення дрібних неполадок, попередження прогресуючого фізичного спрацювання та морального старіння.

Капітальний ремонт, зумовлений нормальним закономірним фізичним зносом основних засобів, у підсумку призводить до оновлення об’єктів основних засобів, і на відміну від поточного, складніший за обсягом виконуваних робіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється значно рідше, ніж поточний ремонт. Капітальний ремонт основних засобів на підприємстві зазвичай поєднується з його модернізацією – удосконаленням засобів з метою повного або часткового усунення морального зносу та збільшення техніко- експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва. Такий ремонт основних засобів передбачає, що під час нього здійснюють розробку агрегату, заміну або відновлення всіх зношених деталей та вузлів, ремонт базових деталей, що призводить до тимчасової зупинки роботи обладнання, що ремонтується.

Капітальний ремонт є формою відтворення основних засобів та складним за обсягом робіт видом ремонту. Його проведення передбачає комплекс робіт з відновлення справності об'єктів основних засобів, їх повного демонтажу, заміни спрацьованих деталей і вузлів, важливих частин та основних конструкцій. Капітальний ремонт передбачає повне зупинення обладнання на тривалий час. Проводять його з періодичністю понад рік з інтенсивністю, яка залежить від умов експлуатації об'єктів основних засобів. Капітальний ремонт не забезпечує повного відновлення всіх якісних експлуатаційних характеристик об'єктів основних засобів. Мета капітального ремонту – відшкодування нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів основних засобів, максимально можливе відновлення справності об'єктів та їх техніко- експлуатаційних параметрів. Економічна доцільність проведення капітального ремонту основних засобів визначається шляхом порівняння витрат на капітальний ремонт із вартістю об'єктів, що ремонтуються. Витрати на проведення капітального ремонту орендованих основних засобів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це передбачено договором оренди. У цьому випадку витрати на капітальний ремонт не включаються до суми орендної плати. Витрати на проведення орендодавцем капітального ремонту орендованого майна сплачуються ним; і включаються до суми орендної плати.

Залежно від напряму спрямування витрати, понесені при ремонті, будуть відноситися до складу певної групи витрат:

1) до загальновиробничих витрат – при ремонті основних засобів, використовуваних безпосередньо для виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг);

2) до адміністративних витрат – при ремонті основних засобів, що використовуються для загальновиробничих потреб;

3) до витрат на збут – при ремонті основних засобів, використовуваних для збуту продукції;

4) до інших операційних витрат – при ремонті об'єкта основних засобів, що використовується для наукових розробок, для обслуговування власних об'єктів соціальної сфери [2, с. 7].

Варто також зауважити, що розмежування ремонтів на різні види багато в чому не є стійким. “Межа, – говорить Маркс, – між ремонтом та заміщенням, між витратами збереження та витратами відновлення – доволі хитка. Звідси і вічна суперечка, наприклад в галузі залізнодорожньої справи, чи є дійсні затрати ремонтом чи заміщенням, чи варто їх покривати з поточних витрат чи з основного капіталу” [5].

Слід зазначити, що перед бухгалтером виникає непросте завдання – визначити, який результат проведених робіт з ремонту – відновлення працездатності обладнання, його технічне удосконалення чи поліпшення. Для вирішення цього завдання необхідно залучити фахівців, інженерів, тобто спеціалістів. На рис. 1 представлено характеристику класифікації витрат на ремонт основних засобів, що дозволяє по новому підійти до згрупування витрат на ремонті роботи та більш чітко визначити їх специфічні ознаки і властивості, взаємозв’язок чинників, які мають вплив на вартість основних засобів. Такий підхід щодо групування витрат на ремонтні роботи дозволяє отримати узагальнену об’єктивну, інформаційну оцінку витрат і відобразити її на рахунках синтетичного обліку. Пунктом 14 П(С)БО 7 передбачено, що первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням та ремонтом об’єкта, визначену в порядку, встановленому податковим законодавством. Тобто витрати на ремонт у бухгалтерському обліку також можна розподілити таким чином:

– ремонтні витрати у розмірі 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року включати до витрат відповідного звітного періоду;

– решту витрат – відносити на збільшення вартості основних засобів і амортизувати.

Як бачимо, маємо чергову спробу наближення бухгалтерського обліку до податкового. Але формулювання “може бути збільшена” означає, що П(С)БО 7 лише надає підприємству право на таке збільшення, а не зобов’язує. Тобто ця правова норма є альтернативою нормі пункту 15 П(С)БО 7, відповідно до якої витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо), включаються до складу витрат. Таким чином, ремонтні витрати можна або одразу в повному обсязі відносити до витрат, або частково включати до вартості основних засобів і амортизувати [4, с. 18-19].

Рис. 1. Особливості витрат, що пов’язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів

Бухгалтерський облік витрат на поліпшення основних фондів (модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію), що збільшують первісну вартість об’єкта, підприємства, згідно з п. 14 П(С)БО 7 ведуть у розрізі об’єктів аналітичного обліку на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” (на відповідних субрахунках) з наступним зарахуванням їх на рахунок 10 “Основні засоби” після введення в експлуатацію [3, с. 162]. Що стосується проведення поточного ремонту, то у бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 “Виробництво” – у разі, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 “Загальновиробничі витрати” – при ремонті основних фондів загальновиробничого призначення, тобто таких, що беруть участь в управлінні цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва; 92“Адміністративні витрати” – під час ремонту основних засобів, що беруть участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 “Витрати на збут” – у разі ремонту основних фондів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 “Витрати на дослідження і розробки” – при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробленнях, які здійснює підприємство.

Аналітичний облік витрат на капітальний ремонт господарським способом ведеться як у розрізі видів затрат (будівельні роботи, роботи з монтажу обладнання, інші роботи), так і за кожним об’єктом при позамовному методі у розрізі статей витрат (матеріали, будівельні конструкції, основна заробітна плата робітників, відрахування на соціальні заходи, втрати від браку, інші прямі витрати, експлуатація будівельних машин і механізмів), за підрядного методу витрати на поточні ремонти та обслуговування відносяться безпосередньо на об’єкти їх виконання.

Фінансування проведення ремонтних робіт здійснюється, як відомо, за рахунок різних джерел і на різних рівнях – від окремих підприємств до державного бюджету. Але сучасний бухгалтерський облік позбавлений повноцінного методологічного інструментарію, який відображав би процес створення та руху цих джерел [7, с. 100].

Фактично на рахунках бухгалтерського обліку проводиться відображення нарахування амортизаційних відрахувань, формування суми прибутку, але формування та використання фондів, необхідних для відтворення за рахунок цих джерел необоротних активів не знаходить відображення в бухгалтерському обліку. Так, наприклад, використання такого власного джерела фінансування капітальних вкладень, як амортизаційні відрахування, носить несистемний характер, тобто не відображається безпосередньо на рахунках бухгалтерського обліку підприємства. Собівартість продукції з включеною в неї сумою амортизаційних відрахувань відшкодовується виручкою від продажу продукції. З цього виходить, що надходження грошових коштів від реалізації продукції передбачає надходження і нарахованих в даному звітному періоді сум амортизаційних відрахувань. У зв’язку з тим, що на окремому рахунку бухгалтерського обліку не формується сума фінансування ремонтних робіт, її доводиться визначати розрахунковим шляхом.В світовій практиці амортизаційні відрахування – головне джерело фінансування робіт з поліпшення основних засобів. За рахунок амортизаційних відрахувань фінансується понад 60 % інвестицій в основний капітал. Приблизно на такому рівні був цей показник у 80-х роках і в Україні. Але останнім часом амортизація у нашій країні перестала виконувати свою роль – відтворення основних засобів, – а амортизаційні відрахування стали використовуватися не за своїм економічним призначенням. З появою різнобічних напрямів і форм інвестування проблемою стало формування в обліку інформації про наявні джерела фінансування проведення ремонтів. Внаслідок такої ситуації у багатьох новоутворених підприємств капітальні інвестиції не були забезпечені й наполовину власними інвестиційними ресурсами [7, с. 100].

1.3 Відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів.

Витрати на проведення капітальних ремонтів на підприємствах будь-якої галузі економіки потрібно планувати. Підприємство може розробити річний бюджет витрат на ремонти, а потім на цій основі розробити місячний бюджет. Розробка бюджету потребує відомості про стан, вартість всієї наявної техніки. Така інформація може відображатися в журналі обліку основних засобів по видах виробництва і господарства. Дані в журналі повинні періодично перевірятись з фактичним станом об’єкта на основі проведення інвентаризації. Для техніки, яка використовується на підприємстві, і яка потребує капітального ремонту потрібно сформувати ремонтну картотеку по видах виробництва. Карта може стати оперативним документом і видаватися майстрам під час проведення ремонтних робіт, і по завершенню, повинна повернутись в картотеку [11, с. 104].

Доцільним, є відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт з погляду не лише на його вид (поточний чи капітальний), а й його вартості. Адже навіть усунення незначних пошкоджень шляхом заміни деталей може вплинути на фінансовий результат періоду, у якому воно здійснювалося. Тому кожному підприємству необхідно, з огляду на свій фінансово-господарський стан і особливості діяльності, встановити межу істотності розміру витрат на ремонт. Якщо собівартість ремонтних робіт буде менше встановленого критерію, то всю суму можна відразу віднести на витрати діяльності; якщо ж більше – то розподілити рівними частинами між суміжними періодами. Забезпечення на покриття витрат з капітального ремонту слід створювати на спеціальному субрахунку “Забезпечення на покриття витрат з капітального ремонту” до рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” шляхом щомісячних відрахувань. Запропонований варіант дає змогу рівномірно включати до собівартості продукції дані витрат. На момент здійснення витрат з капітального ремонту вже існує реальне джерело їх фінансування. Порядок обліку витрат на ремонтні роботи залежить від прийнятого на підприємстві варіанту їх проведення, який повинен бути закріплений в його обліковій політиці. Виділимо наступні способи відображення витрат на ремонт основних засобів у бухгалтерському обліку:

1) віднесення витрат на ремонт на поточні витрати. Їх сума незалежно від складності та обсягу ремонтних робіт відображається безпосередньо на рахунках обліку виробничих витрат чи витрат обігу, якщо підприємство у відповідності зі своєю обліковою політикою не створює резерву майбутніх витрат на ремонт основних засобів (ремонтного фонду) і не відображає витрат по нерівномірно проведеному ремонту в складі витрат майбутніх періодів;

2) віднесення витрат на ремонт на витрати майбутніх періодів. При здійсненні значних витрат на ремонт об’єктів основних засобів в різні звітні періоди виробничі витрати відображаються на рахунках 39 “Витрати майбутніх періодів”, з подальшим рівномірним списанням на рахунки обліку виробничих витрат чи витрат обігу протягом строку, визначеного обліковою політикою підприємства;

3) віднесення витрат на зменшення резерву на ремонт основних засобів (ремонтного фонду). Підприємство попередньо створює резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів з подальшим списанням витрат на ремонт за рахунок цього резерву (ремонтного фонду). В робочому плані рахунків можна створити субрахунок наприклад 475 “Ремонтний фонд”, або аналітичний рахунок до субрахунку 474 “Забезпечення інших витрат і платежів” ,наприклад 474.1 “Резерв майбутніх витрат з ремонту” чи інший [9, с. 61].