Теоретичні основи організації надання транспортних послуг в туризмі

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1 Теоретичні основи організації  надання транспортних послуг в туризмі………………………………………………………………….………….6

1. Транспорт як засіб забезпечення туристської діяльності……………..……6
2. Характеристика основних видів транспортного обслуговування туристів………………………………………………………………………..…...7
3. Особливості організації повітряних перевезень туристів……….………..22

Розділ 2 Організаційно-економічна характеристика діяльності авіакомпанії «АероСвіт»………………………………………………………………….……27

2.1 Організаційні аспекти та аналіз діяльності авіакомпанії «АероСвіт»…...27

2.2 Особливості надання основних  та додаткових послуг авіакомпанією  «АероСвіт»…………………………………………………………………….…35

2.3 Удосконалення взаємовідносин  між туристичною фірмою та  авіакомпаніями……………………………………………………………….….38

Розділ 3 Шляхи удосконалення  транспортних послуг в туризмі…………….45

Висновки…………………………………………………………………………49

Список використаної літератури…………………………………………...…..51

Додатки

Вступ

Транспорт – одна з найважливіших складових частин матеріальної бази економіки будь-якої країни. Розвитку транспорту як складової частини інфраструктури постійно приділяють велику увагу уряди практично всіх країн.

Сучасний туризм досяг  значного рівня розвитку багато в  чому за рахунок використання транспорту і переваг кожного з сучасних видів транспортних засобів. Велика роль транспорту в вирішенні соціальних проблем, забезпеченні ділових, культурних і туристських поїздок населення, розвитку культурного обміну як усередині країни, так і за кордоном. 

Різноманітні види транспорту використовуються туристськими установами для організації подорожей. Основна частка в загальній масі транспортних послуг належить авіаційному транспорту [21].

При організації виїзних  турів актуальним для туроператора стає питання доставки туристів до місця відпочинку і назад, а тому однією з пропонованих їм послуг, як правило, є перевезення.

Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому, що транспортні послуги – один з основних видів обслуговування в туризмі. На них припадає й основна частка ціни туру. У залежності від тривалості, дальності подорожі ця частка (у більшості випадків) коливається від 40 до 60%.

Мета даної курсової роботи – визначити особливості надання транспортних послуг в туризмі та проаналізувати стан та перспективи їх розвитку в Україні на прикладі ЗАТ «АероСвіт».

Для досягнення даної мети, автор поставив перед собою наступні завдання:

1. Дослідити основні види транспортного облуговування туристів;
2. проаналізувати організацію надання транспортних послуг авіакомпанією «АероСвіт»;
3. визначити шляхи удосконалення транспортних послуг в туризмі.

Предметом даної курсової роботи є організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності функціонування транспортних послуг як складової туристичної індустрії.

Об’єктом дослідження є організаційна діяльність перевезення туристів авіакомпанією «АероСвіт».

Розділ 1 Теоретичні основи організації надання транспортних послуг в туризмі

1. Транспорт як засіб забезпечення туристської діяльності

Основним елементом  транспортного обслуговування під час подорожі є транспортне перевезення. Під транспортним перевезенням розуміють доставку туристів від місця постійного проживання до місця призначення і в зворотному напрямі. Транспортне перевезення входить до комплексу основних послуг, на нього припадає значна частина вартості туру. Залежно від тривалості й дальності подорожі вона коливається від 20 до 60% [1, c. 98].

Туризм як вид діяльності, тісно пов'язаний з переміщення  туристів за межі їх постійного місця мешкання, не може розглядатися окремо від транспортного забезпечення. Останнє є найважливішим елементом туристської інфраструктури і входить до основного комплексу послуг, що включають до складу туристського продукту. Транспортні підприємства розглядають як особливий різновид туристських підприємств, що формують систему туризму.

Рекомендована UNWTO схема  класифікації транспорту, що застосовується в туризмі, наведена в додатку А.

У системі транспортного  забезпечення в туризмі розрізняють:

        а) Туристські перевезення, що входять в основний комплекс туристських послуг і включаються до туру: доставка туристів від місця їх постійного мешкання до місця призначення і назад;

б)   трансфер – надання транспортних засобів для забезпечення зустрічей проводів туристів;

в) транспортне обслуговування програмних заходів щодо туру: екскурсійне обслуговування, виїзд на програмні заходи, огляд місцевості, переміщення за маршрутом.

Вибір підприємством  транспортних засобів для забезпечення туристич-

ної подорожі залежить від цілого ряду чинників:

1) Цільової спрямованості туру;

2) тривалості транспортування;

3) кількості туристів;

4) місткості транспортного засобу;

5) програми туру;

6) безпеки пересування;

7) мобільності транспортного засобу і рівня комфорту [2, с. 336].

1.2 Характеристика основних видів транспортного облуговування туристів

Для організації подорожей  використовується різноманітний транспорт  –

автомобільний, залізничний, авіаційний, морський, річковий, повітряний. Набувають розвитку такі перспективні для організації подорожей транспортні засоби й різновиди транспорту, як швидкісні поїзди на магнітній підвісці, монорейкові дороги, морські й річкові суда на повітряній «подушці», космічний транспорт та ін.

Автомобільні перевезення  є одним з основних видів туристських  перевезень. До безперечних переваг автомобільних перевезень відносяться мобільність, відносно висока швидкість, відсутність необхідності здійснювати пересадки, невисока вартість поїздок, а також гнучкість у встановленні графіків руху.

Автопослуги, що використовуються у туристському обслуговуванні включають три напрями:

1) Організація автобусних подорожей;

2) організація подорожей на особистому транспорті туристів;

3) прокат автомобілів [4, c. 112].

У більшості країн  міжміські й міжнародні автобусні  перевезення обслуговуються автобусами, що належать як державним установам, так і не-

залежним компаніям.

Залежно від мети перевезення  пасажирів весь автобусний парк можна  розділити на сім груп:

1) Міські й приміські автобуси для перевезення пасажирів. У невеликих населених пунктах і багатьох містах, де відсутні такі засоби пересування, як метро і трамвай, автобус є єдиним засобом міського громадського транспорту;

У багатьох великих містах на вулицях, особливо в районах історичної забудови і центрах виникають проблеми з організацією дорожнього руху і для автобусів виділяють спеціальні смуги руху. Туристи активно використовують міський транспорт для індивідуальних подорожей при відвідуванні великих туристських центрів. З метою полегшення розрахунків для туристів випускають спеціальні туристські проїзні квитки, наприклад, у Лондоні, Парижі, Мілані. Окрім проїзду у громадському транспорті такі проїзні квитки передбачають можливість відвідування музеїв.

2) автобуси для перевезення туристів до великих транспортних вузлів (у міжнародні аеропорти, залізничні вокзали, морські порти і т. ін.). Така транспортна орієнтація у туризмі називається «трансфер» і призначена для організованої доставки туристів при прибутті від аеропорту до туристського центру або до готелю і назад. Це виключає використання туристами міського транспорту. Трансфери від міжнародних аеропортів до центру найближчого міста або столиці мають свої коди і звичайно наводяться в усіх бортових журналах авіакомпаній, каталогах, розкладах типу «Тimе Таble». Для трансферів використовуються автобуси туристської комплектації з м'якими сидіннями і великим багажним відділенням. Оскільки трансфери на відстані більше 50 км майже не практикуються, то вимога наявності особливих зручностей (радіотрансляції, телевізора, кухні, туалету) у таких автобусах не ставиться;

3) спеціальні, разового виготовлення автобуси місткістю до 200 пасажирів. Використовують в міжнародних аеропортах для перевезення пасажирів і туристів від терміналу до літака по льотному полю. Оскільки етап перевезення обчислюється хвилинами, то ніякого особливого комфорту не передбачається, проте десяток сидячих місць для людей похилого віку і інвалідів звичайно є.

Для полегшення входу  пасажирів підлога при вході  в салон плавно опускається до землі, що робить посадку великої кількості пасажирів оперативною;

4) автобуси для екскурсій. Найбільша частина екскурсій по туристських центрах організовуються саме на автобусах. Частина об'єктів екскурсійного показу туристи оглядають безпосередньо, але з автобуса по ходу руху, наприклад при оглядовій екскурсії великим містом. Якщо клімат дозволяє (наприклад, в Лондоні й Берліні), то автобуси роблять відкритими й дворівневими.

Звичайно екскурсійні  автобуси відрізняються підвищеною комфортністю, м'якими сидіннями, великими панорамними вікнами для відмінного огляду, наявністю радіопідсилювача з мікрофоном для екскурсовода. У деяких автобусах є можливість регулювати кут встановлення крісла щодо вікна для кращого огляду.

Використання автобусів  для екскурсій пов'язано з необхідністю узгодження маршрутів із службою дорожнього руху, оскільки в місцях туристського інтересу заборонена стоянка автотранспорту, а для екскурсійних автобусів робиться виняток. Слід також погоджувати порядок і маршрут виходу і посадки туристів, оскільки саме у цей момент найбільш часто бувають випадки наїздів на них транспортних засобів;

5) автобуси для дальніх регулярних рейсів і перевезення туристів (рейсові й чартерні). Рейсові маршрути поширені повсюдно, оскільки їх відрізняє незмінність встановленого маршруту, точність розкладу, зупинки у позначених місцях. Як правило, автобуси відправляються з автобусних станцій, розташованих біля аеропортів, морських і річкових вокзалів залізничних станцій, кінцевих станцій метро. Часто відправлення рейсів злагоджено з прибуттям або відправленням інших засобів перевезень.

Автобуси для чартерів орендуються турфірмами з водієм і без водія. Оренда комфортабельного автобуса коштує до 600 доларів США  на добу. Термін оренди може складати від 8 годин до декількох місяців. При перевезенні туристів в один кінець необхідно враховувати порожній прогін автобуса назад до місця прокату. Салони чартерних автобусів для дальніх рейсів повинні бути пристосовані для тривалого перебування в них туристів. Такі автобуси забезпечені м'якими регульованими кріслами з підголівниками, індивідуальним освітленням кожного місця і вентилятором. У салоні повинен бути кондиціонер, безпечне скло підвищеної міцності у вікнах, іноді затемнене, із завісками, верхні полиці для легкої ручної поклажі і одягу. Автобус повинен бути обладнаний гардеробом для верхнього одягу, туалетом, сміттєвими бачками, кухнею з холодильником, спеціальним спальним місцем для змінного водія;

6) автобуси, обладнані під кемпери або каравани. У середині салону такого автобуса (місткістю до 6 пасажирів) обладнується справжнє житлове приміщення із спальними місцями, кухнею з газовою плитою, холодильником і санвузлом, раковиною і душем (ванною). Автобуси розрізняють за устаткуванням і класифікують за зірками (як готелі). Каравани частіше за все пропонуються в оренду в туристських центрах і пунктах прокату автомашин. Для зупинки на природі обладнують спеціальні зупинки (кемпінги), на яких є можливість дозаправки паливом для газових плит, зміни танків туалету і сміттєвих бачків, підключення бортових електроприладів до місцевої електромережі та інші туристські послуги.

7) спеціальні автобуси для сафарі й пригодницьких турів. Це, як правило, автобуси класу «люкс» або більш прості залежно від характеру подорожі й складу групи (місткість до 25 пасажирів). Вони пристосовані для їзди по ґрунтових дорогах, достатньо екіпіровані для здійснення тривалих поїздок на природі без автострад і центрів технічного обслуговування, обладнані кондиціонером, холодильником, туалетом, причепом з кухнею, великою місткістю з питною водою (до 200 л), а також похідним спорядженням, двомісними наметами та ін. Експедиція забезпечується спеціальним комплектом двотижневого продовольства. До складу устаткування включається радіостанція з пошуковими приладами на непередбачений випадок [27].

Специфічним видом послуг, що використовують у туристському обслуговуванні, є прокат автомобілів, індустрія якого розвивається практично з тих часів, коли був створений автомобіль.

Великі фірми з прокату  автомобілів мають представництва і в містах, і в передмістях, але велика їх частина дотепер сконцентрована в аеропортах, де вони мають свої стоянки. Цим фірмам доводиться враховувати при розрахунку вартості оренди автомобіля досить високу плату за оренду місця в аеропорту. У результаті вартість прокату в таких компаній вище, ніж у тих, що не мають представництва в аеропорту. Незважаючи на це, споживачі цінують зручності від того, що можуть відразу при виході з літака підійти до стоянки прокату автомобілів.

Процедура оренди досить проста. Від туриста вимагається, щоб його вік був не менше за 21 рік і не перевищував 70 років (у деяких фірмах Великобританії – 25 і 75 років відповідно). Турист повинен пред'явити службовцю компанії паспорт і посвідчення водія (міжнародного зразка). До моменту укладення договору посвідчення повинне бути дійсним не менше 2 років ( у Великобританії – 1 рік, а для водіїв молодше 25 років необхідний стаж збільшується на 1 рік). У деяких країнах обслуговування клієнта проводиться тільки за наявності кредитної картки, в більшості ж країн оплата за послуги здійснюється готівкою [19].

Ефективним інструментом транспортного забезпечення в туризмі  є залізничні перевезення. Достатньо  високий комфорт подорожі, висока швидкість і можливість компактного розміщення групи туристів при помірних цінах роблять цей вид транспорту конкурентоспроможним при пересуванні на малі відстані. Найбільше застосування залізничний транспорт знаходить при організації внутрішнього і прикордонного туризму, а також пізнавальних, екскурсійних турів і туризму вихідного дня.

У системі пасажирських перевезень, поїзди розділяють на нерейсові (чартерні), комплектовані при необхідності, і рейсові, що курсують за жорстко встановленим маршрутом і строгим дотримуваним графіка руху [18].

Нерейсові (чартерні) поїзди – це замовлені поїзди, що призначаються поза регулярним розкладом. До спеціальних відносяться туристсько-екскурсійні поїзди, що прямують за спеціально для них прокладеними нитками маршрутів і графіками руху, складеними з урахуванням «вікон» у регулярному розкладі, а також туристсько-екскурсійної мети.

Рейсові поїзди підрозділяють  на приміські, місцеві й дальні.

Приміські поїзди прямують за твердим розкладом у межах  приміських зон великих міст. Склад звичайно вміщує до 1500 пасажирів, причому сидячих місць до 1000. Поїзди здійснюють часті зупинки на місцевих станціях. Місця у вагонах не нумеровані.

Місцеві поїзди прямують між станціями однієї залізниці (в Європі може бути в межах однієї держави) звичайно вони курсують на відстані в межах до 700 км.

У ряді випадків відмінність  між приміськими і місцевими поїздами досить умовна і істотно залежить від географічних характеристик місцевості й країни в цілому, за винятком швидкісних маршрутів, поїзди місцевого сполучення здійснюють зупинки практично на всіх станціях.

Дальні поїзди прямують на відстані понад 700 км.

Залежно від сезонності поїзди підрозділяються на поїзди цілорічного  курсування і поїзди сезонного курсування (в основному літні).

В Україні поїзди й  вагони підрозділяються на різні  категорії. Розрізняють такі категорії поїздів: пасажирський (швидкість до 100 км/год), швидкий (до 120 км/год), прискорений (до 120 км/год), швидкісний (понад 140 км/год).

Категорії вагонів: сидячий, плацкартний, купейний, спальний, вагон-ресторан, поштово-багажний вагон [21].

За рубежем існує  інше розмежування вагонів на класи (перший, другий, туристський), а купе діляться на чоловічі, жіночі, сімейні, для тих, хто палить, некурящих, люкс, одно-, двох-, трьох-, чотиримісні і туристські (до 6 місць).

В Європі прийнята наступна класифікація поїздів:

1) ТD – міжконтинентальний експрес;

2) 1С – міжнародний експрес;

3) 1СL – швидкісний суперекспрес;

4) ТЕЕ – фірмовий експрес;

5) ЕС – швидкісний експрес;

6) Е – швидкий поїзд;

7) RSB – приміський поїзд та ін [2, c. 314].

Організація залізничних  перевезень здійснюється установами залізничного транспорту. Туристська фірма на підставі заявки купує залізничні квитки для перевезення туристів. Ці квитки можуть бути індивідуальними або груповими.

Крім цього залізниці  надають широкий спектр знижок і  пільг для різних категорій пасажирів.

Також свої перреваги  мають водні туристські подорожі:

1. Високий рівень комфорту;
2. значний обсяг одноразового завантаження (1000 пасажирів і більше);
3. можливість реалізації різних видів туризму (пізнавальний, бізнес-туризм, навчальний туризм, шоп-туризм, паломницький та ін.);
4. можливість повноцінного відпочинку;
5. повний комплекс життєзабезпечення.

Недоліками водних туристських  подорожей є:

1. Невисока швидкість руху транспортних засобів;
2. обмежена мобільність;
3. синдром «замкнутого простору»;
4. схильність частини людей до «морської хвороби»;
5. у ряді випадків високі тарифи та ін [2. c, 315].

Морські й річкові  перевезення туристів здійснюються, як правило, у вигляді пасажирських перевезень, екскурсійних подорожей, подорожей  на паромах і круїзів. Забезпечення морських і річкових перевезень проводиться спеціальними компаніями (пароплавствами, круїзними компаніями), які в більшості випадків виступають у ролі туроператорів.

Звичайно для перевезення  туристів використовують швидкохідні  суда, що забезпечують більш високу швидкість доставки. Частіш за все річкові або морські суда застосовують для доставки туристів на острови архіпелагів або за відсутності інших транспортних засобів. Перевезення туристів пасажирськими рейсовими судами здійснюють на підставі попереднього бронювання квитків.

Як і інші транспортні  організації, судноплавні компанії надають знижки і пільги залежно  від кількості мандрівників і  категорій туристів.

Основним видом морських і річкових перевезень в туризмі  є круїзи.

Круїз – це організована морська або річкова подорож з відвідуванням портових міст декількох країн. Різні форми круїзного туризму є частиною приморського туризму і відпочинку [2, c. 321].

Круїзи поєднують в  собі морський і береговий відпочинок, у тому числі екскурсії. Залежно від програми берегового відпочинку прийнято розрізняти дві системи організації круїзних поїздок: європейську і американську.

Європейська система передбачає подорож по морю із заходом в різні порти і надання в них екскурсійної програми, причому можуть навіть практикуватися поїздки на 1-2 дні в інші міста. Ця система круїзних поїздок охоплює в даний час до 60% усіх круїзів [25].

Разом з європейською системою організації круїзів все  більшу популярність завойовує американська система, яка передбачає надання можливості круїзним пасажирам відпочивати і загоряти на пляжах в пунктах заходу по маршруту.

У даний час для  круїзного бізнесу характерне підвищення якості й кількості послуг на борту  судна. Якість послуг забезпечується достатньою кількістю обслуговуючого персоналу (співвідношення – одна людина на двох-трьох пасажирів) і їх високою кваліфікацією.

На сучасних круїзних судах окрім традиційних послуг, таких як басейн, ліфт, кіно, відео, ресторани, сауна, солярій і т. ін., передбачені також майданчики для волейболу і гольфу, тенісні корти та ін.

За технічною оснащеністю  і комфортабельністю флоту, рівнем сервісу на борту, розмірами базових тарифів і рядом інших показників круїзні компанії підрозділяються на чотири категорії: стандартні (їх звичайно позначають ***), першокласні (****), престижні (*****), суперлюкс (******) [7, c. 91].

За зарубіжною класифікацією  клас кают (Саbin class) на круїзному теплоході  позначають таким чином:

1. Рrеmium Р-1 (2 – 3-місне розміщення зі всіма атрибутами комфорту: 2 кімнати, ванна, туалет, міні-бар та ін.);
2. Рrеmium Р-2 (2-місне розміщення з тими ж атрибутами комфорту);
3. Stаndart S1 (2 – 3-місне розміщення з частковими зручностями);
4. Standart S2 (2 – 4-місне розміщення з частковими зручностями);
5. Есоnоmу Е (економічний клас з 2-4-6-місними розміщенням і частковими зручностями) [23].

У ряді випадків класифікація може бути іншою.

Пасажири морських круїзних суден при відвідуванні зарубіжних країн не користуються послугами готелів і підприємств ресторанного господарства і, отже, за статистикою UNWTO вважаються екскурсантами з особливим імміграційним паспортним режимом. У більшості випадків для країн транзиту, де пасажири виходять на берег, не потрібна спеціальна віза, але термін їх перебування, як правило, не може перевищувати 72 години.

На світовому круїзному ринку діє близько 60 операторів, з яких 47 експлуатують по 1-2 судна. Проте багато хто з них є дочірніми підприємствами великих круїзних операторів, створеними для самостійної роботи окремих суден в конкретних регіонах.

Найбільшими круїзними  операторами по праву вважаються американські (Carnival Cruise Line Corporation, Royal Caribbean), а також британська компанія P & О Cruises Divison [19].

Для турагентств і  клієнтів викликає інтерес цінова класифікація круїзів.

Умовно їх можна підрозділити на п'ять категорій: економічні (75-150 доларів на одного туриста на день), класичні (100-200 доларів), преміум (150-400 доларів), люкс (400-1000 доларів) і ексклюзивні (700-1200 доларів).

Економічні круїзи здійснюють на невеликих кораблях старого зразка, які мають усі зручності великих лайнерів.

Класичні круїзи переважають на міжнародному ринку. Кораблі тут або нові, або переобладнані, повністю відповідають сучасним вимогам з дизайну, комфорту і сервісу: з просторими каютами, великими відкритими палубами, басейнами, соляріями, спортивними майданчиками і залами, салонами краси, магазинами, нічними клубами і казино.

Преміум-круїзи орієнтовані на вимогливих клієнтів, що ставлять підвищені вимоги до сервісу й комфорту. Туристам пропонується персональне обслуговування.

Круїзи-люкс і ексклюзивні призначені для дуже багатих туристів, які займають високе положення в суспільстві. Це своєрідні закриті клуби. Найвища якість виявляється тут у всьому: обслуговування за формулою ultra all inclusive, кількість персоналу рівна кількості пасажирів, просторі каюти, інтер'єри, оформлені кращими дизайнерами, колекції дорогого живопису, персональна турбота про кожного пасажира. Географія круїзів цієї категорії тяжіє до екзотичних напрямів. Відпочинок на круїзних лайнерах класу люкс оцінюється вище за відпочинок в будь-якому фешенебельному готелі.

Серед туристів великим  попитом окрім круїзів користується такий вид

подорожі, як морські (річкові) прогулянки. До екскурсійних і прогулочних  перевезень відносяться поїздки  екскурсантів, що здійснюються на річкових судах з метою відпочинку і ознайомлення з пам'ятними, історичними та іншими визначними пам'ятками тривалістю не більше 24 годин. Продаж путівок і квитків на екскурсійні й прогулочні судна може проводитися як підприємствами пароплавства, так і екскурсійними організаціями.

Щодо повітряного транспорту, він є однією з галузей світового  господарства, що швидко й динамічно  розвивається і з кожним роком  займає все більш міцні позиції  у загальносвітовій транспортній системі.

У світі налічується більше 1300 авіакомпаній. У середньому за рік на авіарейсах перевозиться близько 1,5 млрд. пасажирів. В обслуговуванні міжнародних повітряних сполучень беруть участь понад 1 тис. аеропортів світу, близько 650 з яких забезпечують міжнародні регулярні авіаперевезення. Мережа міжнародних перевезень у даний час охоплює всі географічні регіони і більше 150 країн світу [23].

Найбільшими авіакомпаніями світу  за кількістю перевезень вважаються американські Delta Airlines, Рan Аmеriсаn, United, французька Air Frаnсе, німецька Lufthansa, британська British Airways, російський Аерофлот.

Авіакомпанії розглядаються  як один з складових елементів, що формує систему туризму в цілому. Спеціалізуючись на обслуговуванні пасажирів, вони з великою готовністю йдуть на широку співпрацю з туристськими підприємствами. Така співпраця становить взаємовигідний інтерес, оскільки, з одного боку, забезпечує туристські фірми надійним, швидким і комфортним засобом перевезення туристів, а з іншого – гарантоване комерційне завантаження авіарейсів.

Набір послуг, що надають  авіакомпанії, перш за все залежить від класу обслуговування. У всіх авіакомпаніях світу існує, як правило, три класи обслуговування.

Класифікація класів обслуговування наведена на рисунку 1.

Рисунок 1 Класифікація класів обслуговування при авіаперевезеннях

[2, с. 367].

Головна відмінність  класів – у комфортабельності  крісел, якості харчування і розмірі  багажу, що безкоштовно провозиться. Перший клас – найдорожчий. Пасажирам, які летять першим або бізнес-класом, надається окремий зал для реєстрації на виліт. У деяких аеропортах для цих пасажирів обладнані спеціальні зали очікування з наданням додаткових послуг (іноді безкоштовних); на борту літака їм надають більш комфортні місця з набором послуг для пасажирів тільки цих класів. Так, особистий простір на борту літака в пасажирів першого і бізнес-класу більше на 50 %. Крісла модернізовані.

Розрізняють норму багажу, який безкоштовно провозиться: для  економічного класу – 20 кг, для бізнес – 30 кг, для першого – 40 кг.

На борту пасажирам  літака можуть бути запропоновані чотири види харчування (сніданок, обід, вечеря і чай). Вид харчування залежить від часу