Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Теоретичні основи термінології

Розділ I. Теоретичні основи термінології

Вступ

У сучасний період великий інтерес у лінгвістиці викликають проблеми галузевих термінологічних систем, розширення їх меж, збільшення кількості компонентів, які входять до них. На межі XX і XXI століaть наука стає винятково ефективним і динамічним інструментарієм людської діяльності, що підвищує інтерес вчених до аспектів і проблем теорії пізнання з метою підвищення ефективності наукової роботи на основі інноваційних систем штучного інтелекту. Відповідно, термінологія штучного інтелекту – це молода терміносистема, що перебуває у стані формування. Тому вивчення загальних тенденцій розвитку цієї термінології в англійській мові є цікавим з теоретичного і практичного поглядів. Крім того, слід зазначити, що поза увагою дослідників практично залишився дуже важливий аспект – термінологічний складник наукового тексту в усій його повноті (дисертація).

Науковий текст з будь-якої тематики містить не тільки спеціальні терміни цієї сфери, але й загальнонаукову лексику, а також терміни інших галузей. Е.Ф. Скороходько розрізняє три групи термінів, які функціонують у межах одного тексту: інтрагалузеві, тобто спеціальні терміни тієї галузі, якій належить конкретний текст; екстрагалузеві, тобто спеціальні терміни інших галузей, та загальнонаукові, загально технічні та міжгалузеві терміни.

Науково-технічний прогрес вносить значні зміни у всі сфери розвитку суспільства, в тому числі у мовну картину світу, в зв’язку з чим виникає нагальна потреба вдосконалення системи передавання та обробки інформації, співробітництва науковців різних країн у найрізноманітніших сферах науки й техніки. Одна з найістотніших змін полягає в тому, що переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, і доля термінів у лексичному складі мови стрімко зростає. Тому цілком природно, що лінгвісти надають велике значення вивченню закономірностей утворення термінів, їх структури та семантики, аспектам упорядкування, питанням перекладу; розглядають термінологію як важливу складову сучасної літературної мови.

1.Терміни, їх визначення та класифікація.

Проблема визначення терміна.

Наприкінці ХХ століття людство вступило у новий етап науково-технічного прогресу, який названо інформаційною революцією. В умовах кардинальних змін в усіх сферах людської діяльності, пов’язаних із глобальною комп’ютеризацією, значною мірою зросли темпи збагачення словникового складу багатьох мов, зокрема англійської, яка зараз переживає справжній “неологічний бум ” У словниковому складі мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. Це супроводжується появою нових термінів.

Науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів). Визначення терміну та терміносистеми, як впорядкованої сукупності термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описує певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності.

Дослідження термінологічної лексики спирається на визначення терміна. Проблемами семантики, деривації та тенденції розвитку термінологічних одиниць, фахової лексики глибоко займались такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, лінгвісти як Г. О. Винокур [1], А. А. Реформатський [2], О. С. Ахманова [3], В. П. Даниленко [4], Н. З. Котелова [5], С. В. Гринєв [6] В. Виноградов, В. Лейчик, Б. Головін, Т. Кияк, К. Кусько, А. Крижанівська, Е. Жильбер, А. Ширмер, Й. Сміт, Ф. Дорнер та інші. Більшість дослідників признає, що термінологічність – одна з основних стильових рис наукового стилю, інформативне ядро лексики мов науки.

Дослідники переважно по-різному розуміють проблематику, цілі та функціональні завдання термінологічних структур, концептуальні засади термінознавства як науки.

Кожне дослідження термінологічної лексики ґрунтується на певному визначенні терміну. Щодо визначення терміну, вимог, висунутих до нього, взаємовідносин загальнонародного, терміну та поняття в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору

Термін, як і всі інші мовні універсали, важко піддається визначенню. Через складність та дискусійність такого завдання в лінгвістиці існує чимало самих різних спроб визначення термінів.

Частіше за все терміном називають слово, словосполучення, або просто мовний знак, що репрезентує наукове поняття спеціальної, професійної сфери знань. Н. А. Баскаков визначає термін як стійке, моносемантичне (однозначне) слово або словосполучення, яке співвідноситься з іншими термінами всередині даної сфери термінології.

Але багато сучасних дослідників термінології відійшли від такого консервативного розуміння поняття терміну.

О.С.Ахманова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів”[3, с. 95-96].

В.П.Даниленко також дотримується точки зору, що “термін – це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття”[4, с. 11-13].

Короткий тлумачний словник [7], в свою чергу, дає таке визначення слова “термін”: Термін (лат. terminus “границя, кінець, межа”) – це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань.

Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, у словнику Ж.Марузо [8] термінологія визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття.

М. І. Мостовий дає таке визначення терміна: термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва [9, с. 191].

В. І. Карабан визначає термін як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки. Він вважає, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів [10, с. 54].

А. Я. Коваленко дає таке визначення терміну: термін – це емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів [11, с. 257].

І. В.Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини [12, с. 81].

Б.Н. Головін пише: "Термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії (науковій, технічній, підприємницькій, управлінській)" [3, с.276]. Дане визначення є досить вдалим та містким, хоча деякі моменти можуть викликати заперечення. Сумнівним є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Такою базою іноді можуть служити також прикметники, дієслова, прислівники (особливо у музичній термінології) [5, с,9]. Дещо не зрозуміло також, що таке "специфічні потреби спілкування", не вказані деякі відмінності термінів у протиставленні з загальновживаними словами і т.д. І.С. Квитко, Грунтуючись на різноманітні визначення, пропонує цікаву "сумарну" дефініцію: "Термін - це слово чи словесний комплекс, котрі співвідносяться Із поняттям певної галузі пізнання (науки, мистецтва, техніки), вступаючи у системні відносини з іншими словами і словесними комолексами та утворюючи разом з ними в кожному окремому випадку і певний час замкнену систему, яка відрізняється високою інформативністю, однозначимістю, точністю та експресивною нейтральністю" [8, с.21].

Досить коротко і точно сформульовано визначення терміну Комітетом науково - технічної термінології АН СРСР (КНТТ): " Термін - це слово (чи словосполучення), яке являється єдністю звукового знаку і співвіднесеного (пов'язаного) з ним відповідного поняття в системі понять даної галузі науки, мистецтва, техніки " [9, с.34].

На мій погляд М. І. Мостовий та В. І. Карабан краще за всіх визначили термін, але я б хотіла подати своє визначення: термін – це слово або словосполучення, яке служить для вираження поняття і прийняте в відповідній професійній сфері та вживане в особливих умовах.

Також більш прийнятним я вважаю наступне визначення терміну. Під терміном ми розуміємо слово або словосполучення, одне або декілька значень яких є спеціальними. Таке розуміння терміну ґрунтується на полісемії та передбачає, що слово в одному зі своїх значень належить літературній нормі, а в іншому одній або декільком терміносистемам.

Таким чином, можемо підсумувати, що термін - це окреме слово чи утворення на базі іменникового підрядного словосполучення, яке позначає професійне поняття і призначене для задоволення специфічних потреб спілкування в галузі певної професії [3, с.276].

Так як єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі ще немає, то завдання дати таке визначення залишається актуальним. Крім того навіть не дуже глибоке вивчення термінології певної області знань показує, що не завжди термін точно виражає спеціальне поняття і не завжди входить лише в одну терміносистему. Дослідження також показали, що не завжди термін має точні семантичні границі і виражає точно окреслене поняття. З цього випливає, що існує два підходи до вивчення терміна: нормативний (за Д. С. Лотте) і дескриптивний (за В. О. Винокуром).

В характеристику терміна потрібно обов’язково включити його якості та тенденції, а у визначення терміна лише якості усіх термінів, які не є спірними. Основним в специфіці терміну - в його спеціальному, професійному використанні, є те, що сфера його поширення обмежена певною областю знань. Але не завжди така категоричність суджень є доцільною. Не можна не погодитись з думкою, що ні у формі ні у змісті не можна знайти суттєвої різниці між словом неспеціальної лексики та словом термінологічної лексики. Реальна, об’єктивна різниця між цими двома типами слів – це,по суті, різниця немовна. Якщо слово неспеціальної лексики співвідноситься з загальновідомим об’єктом, то слово термінологічної лексики – з специфічним об’єктом, який відомий лише вузькому колу фахівців. Ніякої іншої різниці між цими типами слів більше не існує. А. І. Моісєєв стверджує, що різниця між терміном та нетерміном полягає не в специфіці слова, а в специфіці об’єктів номінації. Але термін не перестає бути терміном, якщо його знатимуть не лише фахівці у певній галузі.

Можна дати таке, «робоче» визначення терміну. Термін – це мовний знак, що репрезентує наукове поняття спеціальної, професійної області знань.

1.2 Мовознавчі вимоги до терміна

Сучасна мова науки і техніки пред'являє термінам декілька вимог. Найбільш важливими з яких є наступні:

1) Термін має відповідати правилам і нормам відповідної мови.

2) Термін має бути систематичним.

3) Терміну властива якість дефінітиви ості, тобто кожен термін спів ставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття (valuer - оцінювач, concert - концерт, jazz - джаз).

4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення (music - музика).

5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" (термін Д.С. Лотте) одиниці (choir - хор).

6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна (aria - арія).

7) Термін має прагнути до однозначності (opera - опера).

Тут варто зробити одне суттєве уточнення: такої однозначності варто домагатися в межах однієї терміносфери, адже на рівні декількох субмов полісемія термінів - явище досить розповсюджене, (e. g. architecture - drum - барабан купола (частина споруди), music - drum - барабан (муз. інструмент)

8) Для термінології не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню (to imitate - копіювати, підроблювати; syn: to reproduce, to forge, to copy).

9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразу, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.

10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів [5, с,12].

Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними " одиницями загальновживаної мови, котрі володіють лише їм характерними властивостями, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламент-товано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про переважаючий характер властивості терміну порівняно із загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї або іншої особливості в межах відмінних галузей мови; можна стверджувати про бажані властивості термінологічної одиниці, але не можна вважати її не повноцінною чи непотрібного, ґрунтуючись лише на тому, що вона не має цієї властивості, хоча даний термін давно застосовується користувачами. З поглибленням міжнародних зв'язків вивчення іноземної мови набуває фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є термінологічна двомовність [6, с. ІЗ].

Д. С. Лотте висунув до науково-технічного терміну наступні вимоги: системність; незалежність від контексту; однозначність; точність та лаконічність. Термін не повинен бути полісистемним, омонімічним, синонімічним

Можна розглянути вимоги до термінів уже на конкретному прикладі. Є. Ф. Скороходько у своєму науковому доробку «Опыт построения лексики информационного языка на основе ступенчатого кодирования значений терминов» висунув наступні вимоги до термінів інформаційної мови:

1. Термін повинен володіти абсолютною однозначністю (в будь-якому контексті він повинен виражати лише одне поняття).

2. Формальна структура термінів повинна виражати зв’язки між поняттями. Це допоможе у ряді випадків знаходити в текстах інформацію про ті класи предметів, які прямо ніде не названі.

3. Повинна бути передбачена також можливість формальних перетворень термінів з метою отримання нових термінів для позначення новоутворених понять.

4. Також повинна бути передбачена можливість автоматичного перекладу термінів з природних мов на інформаційну мову і навпаки.

5. Термін повинен бути коротким.

Слід зазначити, що існує два підходи до визначення терміна: структурно-субстанційний та функціональний. Прихильникт структурно-субстанційного підходу розглядають термін, як особливе слово, яке протиставляється за своєю семантичною і граматичною структурою загальновживаному (Д.С. Лотте, Т.Л. Канделакі). Прихильниками функціонального підходу було доведено, що термін – це функція, тип вживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одиниці (Б.М. Головін, В.М. Лейчик, Т.Р. Кияк, Е.Ф. Скороходько). У нашому дослідженні ми дотримуємося концепції про функціональну природу терміна. Е.Ф. Скороходько розуміє термін як слово чи усталене словосполучення, що є членом такої лексико-семантичної системи, яка репрезентує певну фахову (спеціалізовану) систему понять. Слід зазначити, що це тлумачення, як і наведені раніше, виключає з кола термінів загальнонаукові лексичні одиниці. Проте в цій же праці автор наводить дещо інше визначення терміна – “слово чи усталене словосполучення, яке виражає спеціальне поняття науки, техніки або іншої галузі людської діяльності, та має дефініцію, яка розкриває ті ознаки цього поняття, що є релевантними саме для цієї галузі”.

Засадничу різницю між терміном та «звичайним» словом (словосполученням) Е.Ф. Скороходько вбачає не в тому, що терміну притаманні певні риси, відсутні у загальновживаного слова, або що термін позбавлений рис, притаманних «звичайному» слову, а в сукупній характеристиці – кількісному співвідношенні ступеня виявленості кожної з цих рис. Теоретично кожне слово може бути терміном, але воно стає ним тільки за умови актуалізації – виведенні його з лексико-семантичної системи загальнолітературної мови і включенні в систему термінів.

З усього вище сказаного можна зробити висновки, що термінознавці орієнтуються на ідеальний термін. Але не слід сприймати вище наведені вимоги до термінів надто прямолінійно, так як ідеальних термінів, які б відповідали усім вимогам, мабуть, і не існує.

1.2. Класифікація термінів. В основі системності термінів та терміносистем лежить принцип класифікації. Класифікація трактується як процедура регулярного логічного правильного поділу різних понять предметної області за різними принципами або як результат цієї процедури.

Існують різні класифікації, в яких терміни групуються за різними принципами: за змістом, за мовною формою, за функціями і т. д. Усі ці класифікації є важливими та необхідними.

Важливим є визначення тих ознак за якими терміни відділяються від інших лексичних одиниць певної мови, а потім за цими ж принципами велика кількість термінів членується на типи. Таке членування називається типологією. За визначенням Ю. А. Шрейдера типологія являється основою класифікації. Кількість типів термінів є дуже великою. Розрізняють загальнонаукові терміни, загально технічні терміни, вузькоспеціалізовані терміни. Терміни можна класифікувати за сферами знань і діяльності: наука, управління, культура. Тут перш за все виділяється клас наукових термінів, який включає багато підкласів (хімія, фізика, біологія). Тут можна виділити стільки терміносистем, скільки існує різних незалежних теорій опису хімічних, фізичних об’єктів і закономірностей. Можна також виділити терміни суспільних, природничих та технічних наук.

Третій суттєвий підхід у класифікації термінів полягає у поділі термінів на терміни спостереження і теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об’єктів, а за теоретичними термінами - абстрактні поняття; наприклад: сині водорослi’ – термін спостереження, ‘синява’ – абстрактний термін.

Можна класифікувати терміни на універсальні (для різних сфер, які є споріднені), унікальні (лише для певної сфери) і авторські терміни (лише для певного аспекту, який розглядається).

Має також місце класифікація термінів за змістом на однозначні і багатозначні, тобто ті, які мають два і більше значень в межах однієї терміносистеми. За лексико-граматичним принципом терміни класифікуються за частинами мови. Наведений вище перелік класифікацій термінів ще не є повним. Але він в цілому достатню характеризує роль і місце термінів в різних сферах функціонування сучасного суспільства.

Багато авторів, що досліджували терміни, робили спробу класифікувати ці одиниці. Так, наприклад, М. І. Мостовий[9, с. 191-192] поділяє термінологію на номенклатуру і професіоналізми.

Номенклатура – це сукупність спеціальних термінів-назв, які вживаються в окремій фаховій ділянці. Своєрідно визначав номенклатуру Г. О. Винокур, під якою розумів «...систему повністю абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких полягає у тому, щоб дати максимально зручні з практичної точки зору засоби для визначення предметів, речей без прямого відношення до потреб теоретичної думки, яка оперує цими речами»[1, с. 161-167].

Професіоналізми – це дублети науково-технічних термінів, які не складають замкнутої системи. Професіоналізми визначають спеціальні поняття, знаряддя або продукти праці, виробничі процеси, народні ремесла. Вони носять чіткий місцевий характер, і їм властива деяка емоційність, що викликана особливостями просторіччя. Внаслідок цього професіоналізми відносяться до окремого підвиду діалекта, особливо якщо вони вживаються поза межами виробничих стосунків.

М.І. Мостовий [9, с. 192] виділяє ще один різновид терміна – торговельний знак або паронім. В умовах масового виробництва і в необхідності збувати крам виникла ціла наука утворення торговельного знака. Його застосування пов'язане з дослідженням мотивації поведінки перспиктивного покупця. У процесі утворення пароніма враховують як психологічні фактори припущення, переконання і принадження, так і мнемонічні, семантичні, аналогові і інші особливості слова, що залучаються. При найменуванні об'єкта чи виду послуг до уваги сприймаються комбінаційні особливості звучання і значення форми, змішані імітаційні процеси. Торговельний знак розрахований на широкі кола населення, а тому до складу знака залучається добре відоме загальновживане слово. При цьому враховується і та обставина, як до цього слова ставиться споживач.

І. В. Арнольд [12, с. 83]приділяє увагу тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об’єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується в спеціальній літературі та входять в систему професіонального знання в цій галузі. Для того щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення в спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожен термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, дають йому дефініцію трохи по іншому. Причиною такого різноманіття являється те, що визначення відповідає різним задачам того або іншого напрямку в лінгвістиці та відображає становлення автора до предмета.

І. В. Арнольд [12] висуває певні вимоги до терміну. Він каже, що такі вимоги були сформовані ще в 30-х роках в роботах засновника радянської термінології Д. С. Лотте [13]. Діяльність цього вченого була в першу чергу пов’язана з упорядкуванням та стандартизацією руської наукової та технічної термінології, його внесок в теорію терміна та в практику робіт по стандартизації має велике значення. Д. С. Лотте [13, с. 57] показав, що однозначність не виникає в термінології сама по собі. Він висунув та обґрунтував наступні вимоги: кратність, однозначність, вмотивованість, простота, погодження з іншими термінами, які є в терміносистемі, тобто системність, перевага руським терміном перед іншомовними. При створенні лінгвістичних термінів використовуються такі ж способи, як і при створенні інших термінів та й взагалі слів.

1.4 Визначення терміносистеми

Термінологія - це сукупність термінів, виражаючих історично сформовані поняття будь-якої галузі науки, мистецтва чи техніки, взагалі - спеціальної сфери людських знань чи діяльності " [8, с.17].

Говорячи про термінологію, лінгвісти за звичай розрізняють: а) науку про терміни (в цьому відношенні все більш популярним стає термін "термінознавство"); б) спеціальну лексику у складі усіх слів певної мови (ми говоримо, наприклад, "термінологія української мови", "термінологія англійської мови" і т.д.; в) спеціальну лексику, обслуговуючу окрему галузь науки чи техніки (наприклад, "спортивна термінологія", "лінгвістична термінологія", "термінологія образотворчого мистецтва " і т.д.).

Така багатозначність зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як в мові в цілому, так і в підмові зокрема. Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов'язковий і невід'ємний зв'язок. Сукупність зв'язків всередині такого цілого представляє його структуру.

Отже, системність є однією з найбільш важливих умов існування терміну. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміють впорядковану сукупність термінів, адекватно виражаючих систему понять теорії, що описує спеціальну сферу людських знань чи діяльності [13, с. Зб-45].

Питання системності термінології досить широко обговорюється в лінгвістичній літературі, адже системність є однією з найважливіших умов існування терміну. Багато вчених (серед них Городєцкій, Раскін) притримуються досить категоричної думки щодо системності термінів: окремо взятий термін сам по собі є фікція; він існує лише в системі термінів, тобто серед інших термінів, з якими він пов'язаний певними відношеннями.

Існує твердження, що системність термінів полягає у зв’язаності, співвідносності термінів по формі та значенню на різних мовних рівнях. Отже терміносистема – це, по суті, пов’язана з певною сферою знань, проблемою, темою, науковою школою і т. д. сукупність термінів, що пов’язані між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому (дерівативному) і граматичному рівнях.

1.2. Ознаки терміносистем.

1. Не претендуючи на вирішення питання що таке терміносистема, можна все ж таки сказати (опираючись на факти мови та існуюче в науці розуміння систем), що кожна з терміносистем має такі ознаки:

а) терміносистема являє собою більшу чи малу сукупність термінів, спільно обслуговуючи комунікативно-тематичні чи комунікативно-ситуативні задачі;

б) елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) чи непрямо (за допомогою інших елементів) комунікативно-співвіднесені і структурно пов'язані один з одним і з системою в цілому;

в) не існує жодного терміна, котрий би не входив в ту чи іншу терміносистему;

г) межі між терміносистемами можуть бути більш чи менш чіткими, терміносистеми можуть наскладуватись одна на одну і створювати в таких випадках перетин терміносистем;

д) терміносистеми, які обслуговують окремі чи різноманітні галузі виробництва, техніки, науки, управління, можуть виділити міжгалузевий термінологічний фонд, який також являє собою терміносистему;

е) міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну силу узагальнення галузевих терміносистем, різку ступінь відхилення від них.

2. Кожна терміносистема реальна і об'єктивна, історично формується незалежно від науки, що її вивчає. Досить лише пригадати яку велику увагу було приділено зарубіжною і вітчизняною лінгвістикою терміносистемам споріднення в різних мовах, і в кожному з них ці терміносистеми виникли задовго до появи науки про мову, наміри і можливості його опису і аналізу.

Особливості і властивості реальних термінів, причини, шляхи і способи їх виникнення повинні вивчатися без заздалегідь спроектованих моделей. Лише навчившись чітко бачити властивості і особливості термінів, їх системну організацію в них самих, термінознавство може вирішувати свої теоретичні та практичні задачі, пов'язані, з описом та аналізом терміносистем, а також з досконалістю їх використання.

3. В існуючій термінознавчій літературі можна зустріти твердження, ніби то та чи інша сукупність термінів становить терміносистему лише тоді, коли в її "упорядкування" вмішується спеціаліст-термінолог і встановлює в ній потрібні йому порядки (створює дефініції, приписує зв'язки між термінами, будує логічні відношення). Така наукова позиція може і повинна викликати опір. Випадкового скупчення термінів, системно не пов'язаних і не організованих, не має ні одна галузь виробництва або техніки, ні одна галузь науки чи управління, тому що в любій названій сфері речі та їх ознаки співвідношенні і пов'язані, системно організовані, і поняття тої чи іншої галузі знань.

Термінологія системна, передусім, тому що системний світ, окремі сторони і галузі якого вона, термінологія, відображає і обслуговує. .

4. Ймовірно, таким чином, що типи терміносистем можуть бути помічені наукою про терміни лише при умові пильного погляду на реальні, об'єктивні властивості, ознаки особливості того мовного матеріалу, який називають термінологією, а також при умові чіткого бачення обставин і причин її використання та розвитку. Зокрема, бажаючи побудувати більш чи менш задовільну типологію терміносистем, наука могла би звернутися до наступних властивостей (ознак) термінів: