Теоретичні засади аналізу оподаткування підприємств в Україні


                                                                                                                                                                                                                          



ВСТУП

 

Актуальність теми. Фінансова система охоплює відносини щодо накопичення і використання фінансових ресурсів держави – бюджету і позабюджетних фондів. Головним джерелом формування державних доходів є податки.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які склалися між державою та юридичними і фізичними особами. Ці грошові відносини об’єктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення – мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави.

Податки та їх функції відображають базисні відносини, які використовує держава у податковій політиці через такі інструменти як податкові ставки, спосіб оподаткування, пільги тощо.

Крім того, податки опосередковано (через систему пільг і санкцій впливають на безпосередніх виробників товарів, робіт і послуг. Через податки досягається відносна рівновага між суспільними потребами і ресурсами, необхідними для їх задоволення, а також забезпечується раціональне використання природних багатств, зокрема шляхом введення штрафів та інших обмежень на поширення шкідливих виробництв. 

На сьогодні податки  – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Таким чином, за допомогою податків держава вирішує економічні, соціальні та багато інших суспільні проблеми. З цих позицій оподаткування виконує чотири важливих функції, кожна з яких реалізує практичне призначення податків.

Аналіз дослідження. У  сучасній науковій літературі є безліч поглядів щодо аналізу впливу оподаткування  на фінансовий стан підприємства, що потребує широкомасштабного дослідження через свою важливість. Дослідження цієї проблеми провадили такі науковці, як М. Кучерявенко, Т. Мараховська, Ю.Тимошенко, М. Свердан та ін.

 

 

  Мета цієї роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування оподаткування, аналізу справляння податків, зборів та їх вплив на фінансовий стан підприємства.

Для досягнення даної  мети були поставлені такі завдання:

  • узагальнити теоретичні засади оподаткування підприємств;
  • визначити основні показники діяльності підприємства;
    • дослідити існуючий механізм аналізу оподаткування та виявити вплив       податків  на фінансовий стан   підприємства;
    • проаналізувати основні переваги та недоліки аналізу податків на підприємстві.

Об’єктом дослідження  є методика справляння податків та їх вплив на фінансовий стан підприємства ПАТ «Червона Зірка».

Предметом дослідження  є сукупність теоретичних та методичних положень щодо механізму справляння податків на підприємстві.

Теоретичною та методологічною основою курсової роботи  є фундаментальні положення сучасної економічної теорії. Дослідження здійснювалося з урахуванням вимог діалектичного методу пізнання, принципів системного та комплексного підходів. У процесі дослідження використовувались як загальнонаукові методи пізнання, так і спеціальні: аналізу і синтезу – для деталізації предмета дослідження та вивчення його функціональних і структурних складових; логічного узагальнення – для обґрунтування нових підходів до визначення складових елементів механізму справляння податків; статистичного аналізу – для вивчення, порівняння та оцінки тенденцій дії механізму справляння податків та їх вплив на фінансовий стан підприємства.

Інформаційною базою дослідження є використаний аналітичний матеріал, також використовувалася як періодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.

   Структура роботи  складається зі вступу, в якому  обґрунтовано актуальність теми  дослідження, визначено його мету  та завдання та методологічна  база дослідження; трьох розділів, перший з який присвячений теоретичним засадам аналізу оподаткування підприємств в Україні.

Розглядається економічна сутність податків та їх вплив на підприємства, також види та елементи податків, та законодавча регламентація податкової системи України.

У наступному розділі проаналізовано аналіз системи оподаткування підприємств, яка діє на даний момент. Метою даного розділу стало не тільки законодавче обґрунтування системи збору податків та обов'язкових платежів, а й її практичне застосування у повсякденній діяльності підприємства ПАТ «Червона Зірка». А також було здійснено аналіз впливу оподаткування на результати діяльності підприємства Також приділено увагу питанням основним показникам діяльності підприємства.

Третій, заключний, розділ є спробою окреслити основні недоліки та напрями аналізу вдосконалення системи оподаткування підприємств, покращення їх фінансового стану. При цьому основна увага приділена аналізу оподаткування підприємства ПАТ «Червона Зірка».

Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.

Курсова робота складається з: 4 таблиць, 6 рисунків та 12 формул. Основний текст роботи висвітлено на 75 сторінках тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ  В УКРАЇНІ

 

1.1. Економічна сутність  податків та їх вплив на  підприємства

 

Основним джерелом формування фінансових ресурсів для існування  держави і виконання нею своїх  функцій є податки, отримувані від  фізичних і юридичних осіб, суб'єктів  економічного життя. Податкові надходження є основою доходну" частини державного бюджету, і водночас найбільш важливим регулятором соціально-економічних процесів на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Податки сплачуються періодично, тому формується постійний потік коштів до бюджету: в Україні вони акумулюються на Єдиному казначейському рахунку в Національному банку України і водночас витрачаються відповідно до регламентованих Державним казначейством України дій розпорядників бюджетних коштів [15, c. 56-59].

У податковій термінології для деталізації видів і особливостей платежів до централізованих фондів застосовують такі терміни: плата, відрахування, внески, податки і збори. Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільним и ознаками, що дають змогу об’єднувати їх в одну групу як податки й обов’язкові платежі податкового характеру.

Плата (відповідає на запитання «за  що?») передбачає певну еквівалентність  відносин платника з державою (плата  за воду, плата за заготівлю деревини тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи. За економічним змістом плата не є податком, бо не відображає перерозподілу доходів.

Відрахування і внески (відповідають на запитання «на що?»,«від чого?») передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі здійснюється тільки за цільовим призначенням.

Податки (відповідають на запитання «для чого?») встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави — управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні ознак еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Тобто конкретний податок — це нецільовий, безоплатний (нееквівалентний), неповоротний обов’язковий платіж державі. Однак якщо розглядати податки сукупно, то прикмети плати і відрахувань видно досить чітко. Податок — це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може[38].

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового  і незначного за розмірами характеру, що збираються за місцем події (наприклад, ринковий збір) [10, c. 45-46].

Функції податків як фінансової категорії  випливають з функцій фінансів. Фінанси  загалом виконують дві функції  — розподільну і контрольну (рис. 1.1).


     





К




 

Рис. 1.1. Функції, які виконують  податки

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків. ЇЇ сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція є такою, що послідовно реалізовується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та різни позадержавних фондах і призначенні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням державою своїх функцій: економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних та ін.

Регулююча функція. Вона є теж дуже важливою і її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків — юридичними та фізичними особами. Податки, коли виконують цю функцію, утворюють такі механізми, які забезпечують баланс особистих та загальнодержавних інтересів.

Метою виконання цієї функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання  фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню грошових коштів.

В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться третій функції податків — соціальній. Виконання цієї функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.

Податки безпосередньо  пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і  юридичними та фізичними особами. Вони є методом централізації ВВП  у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи у такий спосіб фіскальну функцію.

Фіскальна функція є  основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їх суспільне  призначення. З огляду на цю функцію  держава повинна отримувати не тільки достатньо податків, а й головне, надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися за регіонами [13, c. 18-23].

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових  платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Безглуздо встановлювати такі податки, які необхідних гарантій не дають, бо в такому разі невизначеною стає вся фінансова діяльність держави.

Рівномірність розподілу податків за територією необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування [19, c. 78-79].

Податки, як уже зазначалось, відображають рух вартості від юридичних  і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів  платника. Причому об’єктивно кожний платник заінтересований сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових щодо оподаткування умов діяльності. Отже, у сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує суспільне призначення податків. Сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Оскільки регулююча  функція податків є об’єктивним  явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка  їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивій податкам регулюючій функції [24, c. 114].

Принципи податкового законодавства  України можна зобразити на рисунку 1.2.

 

 

    



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Принципи оподаткування

 

1. Загальність  оподаткування – кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом,  законами  з  питань  митної справи   податки   та  збори,  платником  яких  вона  є  згідно  з положеннями Кодексу;

2. Рівність усіх  платників  перед  законом,  недопущення  будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу  до  всіх  платників  податків  незалежно  від  соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми  власності юридичної  особи,  громадянства  фізичної  особи,  місця  походження капіталу;

3. Невідворотність     настання     визначеної    законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності  рішень  платника  податку  в  
разі,  якщо  норма  закону  чи  іншого  нормативно-правового акта,  виданого на підставі закону,  або якщо  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або  контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Єдиний підхід до встановлення податків  та  зборів – визначення  на  законодавчому  рівні  усіх  обов'язкових елементів  податку.

6. Соціальна справедливість  – установлення  податків  та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування – установлення податків та зборів,  обсяг  надходжень  від  сплати  яких  до  бюджету  значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб,  який не  впливає  на  збільшення  або  зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Рівномірність  та  зручність  сплати   – установлення строків  сплати  податків  та  зборів,  виходячи  із  необхідності забезпечення   своєчасного  надходження  коштів  до  бюджетів  для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

10. Стабільність  –  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть  вноситися  пізніше  як  за  шість місяців до початку нового  бюджетного  періоду,  в  якому  будуть діяти нові правила та ставки.  Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

11. Фіскальна  достатність  –  встановлення  податків   та  зборів   з  урахуванням  необхідності  досягнення  збалансованості витрат бюджету з його надходженнями [38].

 

 

 

 

 

1.2. Види  та елементи податків в Україні

 

В сучасних умовах ефективність податкової системи,  передусім,  визначається здатністю рівнозначно  виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання можливе тільки за умов ефективного державного регулювання через застосування податкових важелів. Податкова система може бути ефективною тільки тоді,  коли при її формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також інші чинники [26, c.123].

Види податків, зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів в  Україні стягуються такі:

     -   загальнодержавні податки і збори;

     -  місцеві податки і збори.

            З 1 січня 2011 року до загальнодержавних  податків та зборів належать  такі податки та збори. 

                           -   податок на прибуток підприємств;

    • податок на доходи фізичних осіб;
    • податок на додану вартість;
    • акцизний податок;
    • збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
    • екологічний податок;
    • рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
    • рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
    • плата за користування надрами;
    • плата за землю;
    • збір за користування радіочастотним ресурсом України;
    • збір за спеціальне використання води;
    • збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
    • фіксований сільськогосподарський податок;
    • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
    • мито;
    • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
    • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний   газ для споживачів усіх форм власності.

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать:

                 -    податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

                 -    єдиний податок;

    • збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
    • збір за місця для паркування транспортних засобів;
    • туристичний збір.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому[38]

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку. 
            Органи місцевого самоврядування мають право:

    • запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені    аконодавчими актами;
    • установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;
    • установлювати додаткові пільги для окремих платників податків [36, c. 95].

Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. Класифікація податків зображено на рисунку 1.3.

 

 


 

 


 



 

 








 


 



 




 


 

 

Рис. 1.3. Класифікація податків

 

 

  1. Залежно від форми оподаткування:

 – прямі (прибутково-майнові)  — податки, що стягуються в  процесі придбання та акумуляції  матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:

а) особисті — податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні (англ. rеаl —  майно) — податки, що сплачуються  з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход1.

–  непрямі (на споживання) — податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

2. За способом стягнення:

– розкладні встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками.

– окладні передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

3. Залежно від характеру  використання:

– загального призначення – податки, що використовуються на загальні цілі (без конкретизації).

– цільові податки – податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів і призначені для цільового використання.

4. Залежно від періодичності  стягнення:

– разові – податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

 

– систематичні (регулярні) – податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

5. Залежно від платника:

– податки з юридичних  осіб (податок на прибуток і т. ін.);

    • податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і                  т. ін.);

–змішані – податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних    осіб (податок з власників транспортних засобів, земельні податки і ін.).

Правове регулювання  обов'язкових податкових платежів визначаються як особливостями компетенції органів  державної влади щодо  управління за встановленням, зміні та відміні податків, зборів так і чітким закріпленням усіх елементів, що характеризують податок як цілісний механізм. [42, c. 37-40]

Система елементів правового  механізму  податку складається з групи основних та додаткових елементів. Більш детально можна зобразити на рисунку 1.4.

 






 

 


 

 

 

Рис. 1.4. Система елементів податків

 

Платник податку або збору  (обов'язкових  платежів) - юридичні і фізичні  особи,  на  яких  згідно  з  законами  України покладено   обов'язок  сплачувати  податки  і  збори  (обов'язкові платежі).

Суб'єкт правових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо  платники податків - юридичні та фізичні  особи. Але вони стають суб'єктами тільки у разі наявності об'єкта оподаткування. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. До суб'єктів оподаткування належать вітчизняні та іноземні громадяни. Вони мають рівні права та несуть однакову відповідальність за сплату податків.

Якщо платник - юридична особа, то стягнення податку залежить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства - резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з доходів, які одержує тільки на території цієї держави.

При встановленні розміру  податку має значення також організаційно  правовий статус підприємства. У деяких країнах надаються особливі пільги акціонерним товариствам (відкритим  і закритим) та товариствам з обмеженою відповідальністю. Значна увага приділяться приватним підприємствам та підприємствам малого бізнесу. Щоб стимулювати ці сфери діяльності та бізнесу, їм надаються пільги або ж вони взагалі звільняються від сплати податків. До категорії малого бізнесу зараховують підприємства за певними критеріями. Крім основних (обсягу діяльності, кількості працюючих), до них можуть додаватися і розмір одержаного прибутку та ін. [57, c. 230-231]

Між юридичними та фізичними особами як суб'єктами оподаткування існує суттєва різниця, що полягає в механізмі стягнення податку або його частини. Так, при порушенні чинного законодавства щодо сплати податку з юридичних осіб несплачена сума стягується у безапеляційному порядку, а з громадян - тільки за рішенням суду або виконавчим листом нотаріуса. 
У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушення законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом.

Суб'єктами оподаткування  виступають різні податкові органи, що діють від імені держави  і мають відповідні повноваження. Державні податкові органи мають  свої завдання, права та обов'язки, які визначаються чинним законодавством.  

Об'єкт оподаткування -  доходи (прибуток),  додана вартість продукції (робіт,  послуг),  вартість продукції (робіт, послуг), у тому  числі  митна, або  її   натуральні   показники,   спеціальне використання  природних ресурсів,  майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування [39, c. 19-32].