Теоретичні засади організації виробництва

  Вступ

        Україна  займає одне з провідних місць  серед соняшникосіючих держав , виробляючи  щорічно близько 10% насіння соняшнику   у світі .

        Тепер  олій ний соняшник поширений  на всіх континентах земної  кулі . За даними ФАО , світова  площа  його посівів становить  понад 14,5 млн га. На великих   площах його висівають  в  Україні , Аргентині , США, Китаї  , Іспанії , Туреччині , Румунії , Франції та багатьох інших державах.

        Посіви  соняшнику в Україні займають  понад 2 млн га , що становить  96% площі всіх  олійних культур  . Найбільші посівні площі соняшнику  в Дніпропетровській , Донецькій , Запорізькій , Кіровоградській , Луганській , Миколаївській , Одеській , Херсонській і Полтавській областях.

        Насіння  його районованих сортів і  гібридів містить 50 – 52 % олії , а селекційних – до 60%. Порівняно  з іншими олійними культурами  соняшник дає найбільший вихід   олії з одиниці площі ( 750 кг/га  в середньому по Україні ). На соняшникову олії припадає 98% загального виробництва олії в Україні.

         Ринок його насіння в країні  розгалужений та різноманітний  , що зумовлено великою площею  посівів та популярністю культури , сприятливими природно-кліматичними  умовами вирощування та високим  потенціалом урожайності , попитом  на сировину . Особливо це стосується  Південного регіону та його  областей, які відносяться до  найбільш сприятливих зон вирощування  цієї культури.

        В  Україні вирощують як сорти  , так і гібриди соняшника. Причому  гібридами засівають все більше  площі бо вони порівняно з  сортами забезпечують вищу врожайність  на 15 – 20 % . За останні роки  селекціонерами створено високоврожайні  сорти і гібриди соняшнику  для всіх зон України.

         Середня врожайність соняшнику  в Україні соняшнику в Україні  в останні роки становила 16 – 18 ц/га . Найвища вона в господарствах  , де соняшник вирощують за прогресивною  технологією – по 30 ц/га і більше , а в умовах зрошення – 38,7 – 40 ц/га

         Підвищеним попитом  на світовому  ринку користуються створені  останнім часом форми соняшника  кондитерського напрямку (високий  вміст білка) та з високим  ( 89 – 90 % ) вмістом олеїнової кислоти  . Нині до «Державного Каталогу  сортів рослин України» щорічно  заносяться нові гібриди і  сорти соняшника . На 2006 рік їх  було вже понад 140 , хоч  ще  у 2003 році було понад 90. Серед  нових гібридів ( 2005 – 2006 ) Отава  , Завіт , Анонс , Флокс , Дует , Злата  , Рими , Тремор. Серед нових гібридів  значна кількість німецьких гібридів  – СПР64А10 , ПР64Ф71 , ЛГ5665 , ЛГ5420 ,Опера  ПР. Об’єктом дослідження  було обрано господарство  Державне підприємство «Дослідне господарство «Каховське»  Каховського району , Херсонської області .

        Метою  курсової роботи є : аналіз фінансового стану підприємства , організації праці на підприємстві , матеріально – технічної бази , земельної території та діючої технології вирощування соняшника. Запропонувати нову технологію для покращення показників підприємства та зниження собівартості культури , визначити структуру витрат та отримання прибутку після впровадження .

Розділ I. Теоретичні засади організації виробництва

1.1 Огляд законодавчої  базі функціонування підприємства 

Основою законодавчої бази діяльності підприємств є система  статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище  господарюючих суб'єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних законів до статусних відносяться закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: "Про господарські товариства", "Про режим іноземного інвестування" та ін.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є  система нормативних актів, які  на основі закону України "Про власність" регулюють відносини щодо управління нерухомим майном у народному  господарстві. До даного інституту  входять нормативні акти:

o про управління державною  власністю;

o про оренду державного  та комунального майна;

o про приватизацію державного  майна.

Окремим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного права. Система законодавства  про договірне право грунтується  на кодифікованих законах і нормативних  актах про окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України, Закон "Про підприємства в Україні", Господарський процесуальний  кодекс тощо.

До наступних інститутів можна віднести законодавство про  регулювання ринків капіталу, законодавство  про зовнішньоекономічну діяльність, законодавство про господарські суди та господарський процес, законодавство про страхування та ін. .

Першою ознакою господарського законодавства є комплексний  зміст основних нормативних актів. Другою ознакою господарського законодавства  є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського(цивільного) законодавства. Третьою ознакою є множинність  актів, яка зумовлена тим, що: 
o дане законодавство регулює різні види господарської діяльності .                          o в економіці наявні різні форми власності (приватна, колективна, державна); 
o відсутній кодифікований акт господарського законодавства; 
o в Україні застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наступною ознакою господарського законодавства є його поєднання  з комерційним правом інших країн  та міжнародними договорами з 

осподарських питань, яке  здійснюється за принципами:

o пріоритету спеціальних  норм міжнародного договірного  права над 

агальними нормами господарського права України;

o надання нормам міжнародних  економічних договорів статусу  національного

законодавства; 
o поєднання господарського законодавства України з комерційним правом

нших країн, а саме право  сторін зовнішньоекономічних договорів  обирати право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів. 
Господарське законодавство охоплює як господарські закони у власному значенні так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. 
Господарське законодавство включає в себе і відомчі нормативні акти, до яких належать нормативні акти міністерств, держаних комітетів та інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою. 
До господарського законодавства належать також локальні або статутні нормативні акти: це статути і установчі договори підприємств, об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств.

Господарська діяльність включає в себе виробничу і  комерційну діяльність. В навчальній літературі поняття господарська діяльність - це діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання  робіт, надання послуг з метою  одержання прибутку.

 
Відносиниміжсуб'єктамигосподарюванняіорганамиуправління, міжтими, хтогосподарюєіспоживачамипродукції, робіт, послугщоскладаютьсявпроцесіорганізаціїіздійсненнягосподарськоїдіяльностіслідназватигосподарськимивідносинами.

Господарське законодавство  регулює умови створення і  діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче  визначені назву і правове  становище.  
Кожен з видів суб'єктів господарської діяльності має свої левні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці.

Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах. 
Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або в установчому договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством. 
Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їхнього змісту: 
o засновницькі права - включають право на вільний вибір засновниками видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми, право на прийняття рішення про створення та припинення діяльності підприємства; 
o права в галузі управління - самостійно визначати структуру підприємства, приймати і змінювати установчі документи, затверджувати положення про структурні підрозділитощо;

oмайновіправа - матинапідставіпевногоречовогоправаосновніфонди, обіговікошти, іншіцінності, вартістьякихвідображаєтьсянасамостійномубалансіпідприємства, вестигосподарськутакомерційнудіяльність, бутипозивачемівідповідачемусудовихорганах, розпоряджатисямайном, набуватиназаконнихпідставахмайно.

Поняттяпідприємницькоїдіяльностірозкриваєст. 1 ЗаконуУкраїни "Пропідприємництво", заякоюпідприємництво - цебезпосереднясамостійна, систематична, навласнийризикдіяльністьповиробництвупродукції, виконаннюробіт, наданнюпослугзметоюотриманняприбутку, яказдійснюєтьсяфізичнимитаюридичнимиособами, зареєстрованимияксуб'єктипідприємницькоїдіяльностіупорядку, встановленомузаконодавством. 
З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. В першу чергу це безпосередня самостійна і систематична діяльність. По-друге - підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця.. По-третє - метою підприємницької діяльності є одержання прибутку. Держава забезпечує будь-якому підприємству рівні економічні і правові умови господарювання. З цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних методів та антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови тим підприємствам, які впроваджують прогресивні технології і створюють нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств шляхом надання пільг при оподаткуванні та одержанні державного кредиту, створення фондів сприяння розвиткумалихпідприємствтощо.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи.За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції і інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Проте це без згоди споживача не звільняє підприємство від виконання зобов'язань щодо поставок продукції, здійснення робіт або надання послуг у повному обсязі та відповідні строки.

1.2 Принципи організації  виробництва

Організація виробничого процесу на підприємстві, в будь-якому його цеху, на ділянці базується на раціональному поєднанні в часі і в просторі всіх основних, допоміжних і обслуговуючих процесів. Це дозволяє випускати продукцію при мінімальних витратах живої і матеріалізованої праці. Проте при всьому їх різноманітті організація виробничих процесів підпорядкована деяким загальним принципам: диференціації, концентрації та інтеграції, спеціалізації, пропорційності, прямо точності, безперервності, паралельності, автоматичного, профілактики, гнучкості, оптимальності, електронізації, стандартизації та ін

Принцип диференціаціїпередбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, які у свою чергу підрозділяються на операції, переходи, прийоми і рухи. При цьому аналіз особливостей кожного елемента дозволяє вибрати найкращі умови для його здійснення, що забезпечують мінімізацію сумарних витрат усіх видів ресурсів.

Принцип спеціалізації являє собою форму поділу суспільної праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює виділення на підприємстві цехів, дільниць, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженою номенклатури і відрізняються особливим виробничим процесом.

Принцип пропорційностіпередбачає рівну пропускну здатність всіх виробничих підрозділів, що виконують основні, допоміжні і обслуговуючі процеси. Порушення цього принципу призводить до виникнення "вузьких" місць у виробництві, або, навпаки, до неповному завантаженні окремих робочих місць, ділянок, цехів, до зниження ефективності функціонування всього підприємства. Тому для забезпечення пропорційності проводяться розрахунки 'виробничої потужності як за стадіями виробництва, так і по групах обладнання та виробничих площ.

Принцип прямо точностіозначає таку організацію виробничого процесу, за якої забезпечуються найкоротші шляхи проходження деталей і складальних одиниць по всіх стадій та операцій від запуску у виробництво вихідних матеріалів до виходу готової продукції. Потік матеріалів, напівфабрикатів і складальних одиниць повинен бути поступальним і найкоротшим, без зустрічних і зворотних рухів. Це забезпечується відповідної плануванням розстановки обладнання по ходу технологічного процесу. Класичним прикладом такої планування є потокова лінія.

Принцип безперервностіозначаег, що робочий трудиться без простоїв, обладнання працює без перерв, предмети праці не пролежівают на робочих місцях. Найбільш повно цей принцип проявляється в масовому великосерійному виробництві або при організації потокових методів виробництва, зокрема при організації одно-і багатопредметності безперервно-потокових ліній. Цей принцип забезпечує скорочення циклу виготовлення виробу і тим самим сприяє підвищенню інтенсифікації виробництва.

Принцип паралельностіпередбачає одночасне виконання часткових виробничих процесів та окремих операцій над аналогічними деталями і частинами ізделіяна різних робочих місцях, тобто створення широкого фронту роботи з виготовлення даного виробу.

Принцип ритмічностізабезпечує випуск однакових або зростаючих обсягів продукції за рівні періоди часу і відповідно повторення через ці періоди виробничого процесу на всіх його стадіях і операціях. При вузькій спеціалізації виробництва і стійкою номенклатурі виробів ритмічність може бути забезпечена безпосередньо по відношенню до окремих виробів і визначається кількістю оброблюваних або виробів, що випускаються за одиницю часу і.

Принцип автоматичноїпередбачає максимальне виконання операцій виробничого процесу автоматично, тобто без безпосередньої участі в ньому робочого або під його наглядом і контролем. Автоматизація процесів призводить до збільшення обсягів випуску деталей, виробів, до підвищення якості робіт, скорочення витрат живої праці, заміні непривабливого ручної праці більш інтелектуальною працею висококваліфікованих робітників до виключення ручної праці на роботах із шкідливими умовами, заміні робочих роботами. Особливо важлива автоматизація обслуговуючих процесів.

Принцип профілактики передбачає організацію обслуговування обладнання, спрямовану на запобігання аварій і простоїв технічних систем. Це досягається за допомогою системи планово-попереджувальних ремонтів (ППР).

Принцип гнучкостізабезпечує ефективну організацію робіт, дає можливість мобільно перейти на випуск іншої продукції, що входить у виробничу програму підприємства, або на випуск нової продукції при освоєнні її виробництва. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенклатури.

Принцип оптимальностіполягає в тому, що виконання всіх процесів з випуску продукції в заданій кількості і в строки здійснюється з найбільшою економічною ефективністю або з найменшими витратами трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальність обумовлена законом економії часу.

Принцип стандартизаціїпередбачає широке використання-при створенні і освоєнні нової техніки і нової технології стандартизації, уніфікації, типізації і нормалізації, що дозволяє уникнути необгрунтованого різноманіття в матеріалах, обладнанні, технологічних процесах і різко скоротити тривалість циклу створення та освоєння нової техніки.

1.3 Основи ефективного  ведення господарства 

Для ефективного розвитку аграрного виробництва необхідне  найбільш повне і раціональне  використання виробничих ресурсів підприємств. Цьому сприяє впровадження науково  обгрунтованої системи господарства.

Система господарства — це правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які разом з комплексом соціально-економічних, агрозоотехнічних та організаційних заходів спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, отримання максимального прибутку. 

Класифікація  систем господарства здійснюється:

1. за регіональними рівнями (для країни, зони, області, району, підприємства);
2. за галузевим принципом (системи рослинництва, системи тваринництва, системи допоміжних і обслуговуючих виробництв для підприємства);
3. за технологічною ознакою (системи землеробства, системи удобрення, системи годівлі худоби, системи машин, системи оплати праці та ін.);
4. за структурним принципом (виробнича, організаційна, соціальна структура підприємства).

 Поняття науково обгрунтованої системи  господарства охоплює всі сторони  аграрного виробництва: раціональне розміщення і спеціалізацію; правильне поєднання галузей; інтенсифікацію; найбільш ефективні напрями використання капітальних вкладень; впровадження прогресивних методів організації праці; вдосконалення форм управління і планування виробництва; підвищення матеріальної заінтересованості працівників у збільшенні виробництва продукції і зниженні її собівартості, підвищенні ефективності всіх галузей. Основні її ланки — спеціалізація та раціональне поєдання галузей, систем рослинництва, тваринництва, машин, організаційно-економічних заходів тощо. Чим нижче регіональний рівень, для якого розробляється система господарства, тим глибшим і конкретнішим має бути її розроблення.

На формування системи  господарства аграрного підприємства, її розвиток впливає сукупність факторів і умов виробництва. Головним із них  є ресурсний потенціал господарства, тобто наявність матеріально-технічних, трудових і земельних ресурсів підприємства.

До раціональної системи  господарства ставляться такі основні  вимоги: виконання договірних зобов'язань  з виробництва певних видів товарної продукції, вдосконалення спеціалізації  виробництва, правильне поєднання  галузей, найбільш повне і раціональне  використання ресурсного потенціалу (землі, трудових ресурсів, основних та оборотних  фондів), зменшення сезонності використання трудових ресурсів протягом року, підвищення ефективності всіх галузей.

При обгрунтуванні  системи господарства конкретного  сільськогосподарського підприємства визначають його раціональну виробничу  й організаційну структуру. При цьому кількість галузей, які склалися в господарстві, може зберігатись або змінитись у зв'язку із впровадженням нових високоврожайних сортів сільськогосподарських культур, високопродуктивних порід тварин, нових високопродуктивних машин тощо.

Система господарства розробляється для  кожного  конкретного підприємства. При цьому широко використовуються рекомендації наукових установ, кращі досягнення підприємств та їх виробничих підрозділів, нормативні матеріали та ін.

Розділ II. Фактичний стан  підприємства

2.1. Загальні  відомості  про господарство 

2.1.1  Історія  створення підприємства “Дослідне господарство “Каховське”

Історія Державного підприємства “Дослідне господарство “Каховське” розпочинається ще з 5 вересня 1931 року коли було створено бавовняний радгосп «Каховський».

            У 1960 році бавовняний радгосп  «Каховський» перейменований у  Насіннєвий радгосп «Каховський». З цього часу наше господарство  є одним з найбільших виробників  зерна і насіннєвого матеріалу  у Херсонській області.

   14 квітня 1992 рокунаказом Української академії аграрних наук на базі Насіннєвого радгоспу «Каховський» створене «Дослідне господарство «Каховське»»  Інституту землеробства південного регіону на підставі закону Української Академії  аграрних наук №128 від 29 грудня 2003 року . Згідно наказу Національної академії аграрних наук України №130 від 14 жовтня 2010 року про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство «Каховське»  Інституту землеробства південного регіону на підставі закону Української Академії  аграрних наук затверджена назва : Державне підприємство «Дослідне господарство «Каховське» Національної академії аграрних наук України.

Господарство створене з  метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам  Академії умов для проведення  досліджень, випробувань і доопрацювання  наукових розробок, їх апробації, проведення виробничої перевірки та впровадження їх у виробництво та іншої господарської  діяльності.

Господарство, що розташоване на території 4-х  населених пунктів , має загальну площу 7262 га, з яких 93% або 6754 га –  це рілля, зрошувальні землі займають 2405 га. Господарство має потужний майновий комплекс загальною балансовою вартістю основних засобів в 27 млн. грн.  Чисельність  працівників  складає  186 чоловік.

              Основні напрями діяльності господарства: 

- активне сприяння Інституту  землеробства Південного регіону,  а також іншим науковим установам  в роботі по проведенню наукових  дослідів, виробничої перевірки  і впровадженню науково-технічних  розробок;

- виробництво оригінального, елітного  та репродукційного насіння сільськогосподарських  культур, племінне свинарство;

Виробнича діяльність господарства направлена на вирощування насіння зернових культур (озимих і ярових ячменю, пшениці, жита, кукурудзи, сої) масляних (соняшнику, ріпаку), вирощування племінних свиней. ДПДГ «Каховське» присвоєно статус  Племінний завод з розведення свиней «Української степової білої»  породи.

На протязі 10 років у господарстві ведеться робота  по відбору кращих сортів зернових та технічних культур, які б могли давати найкращі результати в наших екстремальних умовах, умовах посушливого степу. В теперішній час в господарстві сконцентровані сорти озимих та ярих зернових культур, які мають високу стійкість до посухи

                  Крім того, господарство може  здійснювати іншу 

господарську діяльність, відповідно до законодавства та Статуту.

    З певних видів господарської  діяльності, що вимагають ліцензування  та патентування, господарство одержує  ліцензії та патенти на умовах, визначених законодавством.

                  Головною метою виробничої діяльності  ДПДГ "Каховське" є прибутковість   виробництва в рослинництві та  тваринницькій галузі, впровадження  нових прогресивних технологій, укріплення матеріально-технічної  бази.

2.1.2. Природно-кліматична  характеристика .

Кліматичні умови характеризуються помірним жарким, посушливим літом  і достатньо вологою прохолодною  зимою. В середньому за рік випадає 300-340 мм опадів. Літні опади становлять 30-35 % річної суми. Найбільш холодним місяцем  року є січень з середньодобовою  температурою повітря -3..-5° С. Найбільш теплими місяцями є липень та серпень, коли середня температура піднімається до +25…+30° С. Тривалість без морозного  періоду становить в середньому 170-180 днів (березень-жовтень).

Низька відносна вологість повітря  і висока температура часто призводять до засухи. Розподіл опадів нерівномірний  у відношенні часу та інтенсивності  їх випадання.

Глибина залягання ґрунтових вод  на території ДП ДГ «Каховське» різна. У зв'язку з експлуатацією зрошувальної системи відбувся різкий підйом рівня ґрунтових вод. Перший водо насосний горизонт знаходився на глибині 35м. (з. Цукури), у південно-західній частині першого відділення (з. Сергєєвка) ґрунтові води наголошувалися на глибині 2-8м. Далі на схід рівень ґрунтових вод значно знижується з 3-5м. до 5-8м. і в східній частині другого відділення залягають глибше 8м., як і на решті всієї території господарства.

У північно-західній частині третього відділення в окремих пониженнях зрошуваної ділянки спостерігається  після поливу короткострокове затоплення.

Поблизу магістрального північнокримського каналу наголошуються приканальне  куполи з ґрунтовими водами на глибині 3-х метрів. Землі господарства омиваються прісними водами Дніпра.

Розподіл опадів нерівномірний, як по сезонах, так і по інтенсивності.

Найбільша кількість опадів в середньому випадає в червні-липні місяці 46-53мм. і менше всього в лютому - 21мм.

Пануючими вітрами на території  господарства є вітри східний  і північно-східний напрями (суховії), які наступають при відносній  вологості нижче 30% і температурі  повітря вище 25 градусів. Суховії  приносять значні збитки сільському господарству. Якщо в період суховіїв або відсутності дощів посилюється  вітер, то виникають запорошені бурі.У  посушливі роки з малою кількістю  опадів і високою річною температурою повітря, значним випаровуванням з  поверхні ґрунту, на території радгоспу розвинені процеси дефляції ґрунтів.

2.1.3 Організаційна  структура підприємства  

2.2. Характеристика  ресурсів підприємства 

Показники забезпеченності  підприємства  трудовими ресурсами

Таблиця 1

Аналізуючі данні таблиці 1 можна побачити ,що господарство повністю забезпечене трудовими ресурсами  і використовує їх ,але найвищу  продуктивну трудомісткість має  рослинництво , найбільш забезпечене  трудовими ресурсами підприємство було у 2012 році , також у 2012 році збільшилася  площа сільськогосподарських угідь , це відбулося через те , що до ДПДГ «Каховське» приєдналось  підприємство «Маркеєво» .

Також дуже важливу роль відіграє  склад та структура  земельного фонду , Земе́льні ресу́рси— частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві , ці дані наведені  в таблиці 2.

Склад і структура земельного фонду

Таблиця 2