Теоретична сутність та показники урожайності зернових

Вступ  

     Зернові культури унікальні своїми біологічними властивостями, вони накопичують велику кількість висококалорійних органічних сполук - білків, вуглеводів, жирів, макро- та мікроелементів; містить різноманітні ферменти - амілази, ліпази, пероксидази, оксидази та ін.; а також вітаміни: В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (піродиксин), С (аскорбінову кислоту), Е (токоферол), провітамін А (каротин) тощо.

     Для харчових галузей, що виробляють хлібобулочні, макаронні та борошняні кондитерські вироби, потрібне зерно твердих і сильних пшениць з підвищеним вмістом кількості клейковини. У зв’язку з цим зусилля агропромислового підкомплексу, що займається виробництвом продовольчого зерна, спрямовані на поліпшення його якісних показників (вміст у сировині і харчових продуктах біологічно активних, корисних для харчування продуктів). Зерновий комплекс України базується на вирощуванні, переробці та споживанні наступних культур: пшениці, ячменя, проса, риса, вівса, гречки, рапсу та сої.

     В даному курсовому проекті ми проведемо статистичний аналіз і прогнозування урожайності зернових в господарствах Житомирського району Житомирської області. Завдання статистики урожаю та урожайності полягають в тому, щоб, по-перше, охарактеризувати рівень урожаю та урожайності по категоріях та типових групах господарств, вивчити відмінності в цих рівнях в динаміці; по-друге, вивчити фактор  відмінностей фактори відмінностей в рівнях урожаю та урожайності, виявити ступінь їх впливу на урожай та урожайність, проаналізувати невикористані резерви збільшення виробництва продукції.

     Провідне  місце в структурі посівів (до 50%) займають зернові культури. В  Україні вирощують озимі та ярі  культури. Сіють, як правило, більше озимих культур, оскільки вони врожайніші. Однак  нерідко несприятливі погодні умови призводять до знищення посівів озимих культур і доводиться пересівати їх ярими.

     За  рівнем виробництва зерна Україна  посідає одне з провідних місць  у світі. За археологічними даними зерно  на території України вирощують  уже 3-5 тис. років.

     Вивезення українського зерна в Європу розпочалося з другої половини XVI ст. З другої половини XIX ст. після прокладання залізниць до портів Чорного та Азовського морів експорт зерна значно зріс. Це сприяло освоєнню південноукраїнських степів, перетворенню їх на головний регіон вирощування зернових культур в Європі.

     Чільне  місце серед посівів озимих культур  посідає озима пшениця. Україна  є одним із головних регіонів вирощування  високоякісної продовольчої озимої пшениці в світі. Урожайність  цієї культури значно вища, ніж ярої, і становить 20-40 ц/га. Основними районами вирощування озимої пшениці є області степової та лісостепової зон, де ця культура займає більше чверті посівів і половину площ, зайнятих зерновими. У поліських та західних районах частка посівів озимої пшениці значно менша.

     Цінною  продовольчою культурою України  є озиме жито. Основні райони вирощування  озимого жита - Полісся і західна частина країни. Цій культурі належить друге місце (після пшениці) за розмірами посівних площ озимих культур. Врожайність жита становить 17-25 ц/га.

     З озимих культур на невеликих площах вирощують озимий ячмінь. Значне місце  в посівах зернових належить ярому  ячменю. Ячмінь вирощують всюди, але  найбільше у південних районах. Площі ярого ячменю розширюються у ті роки, коли ним пересівають озимі. Врожайність ярого ячменю - 20-33 ц/га.

     Цінною  ярою культурою є кукурудза. Найбільші  площі посівів кукурудзи є  в північній і центральній  частинах Степу, на півдні Лісостепу.

     У повоєнні роки помітно скоротилися  посіви вівса (до 0,6 млн. га) - цінної фуражної та продовольчої культури. Його вирощують в основному у північній та західній частинах України (на півдні й у центрі країни його часто використовують для пересівання озимих). Урожайність цієї культури - 20-30 ц/га.

     Значні  площі в Україні відводяться під гречку - 472 тис. гектарів. Однак за повоєнні роки площі посівів гречки скоротилися. Порівняно невисокою є і врожайність цієї культури (7-12 ц/га). Найбільші посіви гречки зосереджені у поліській частині держави, а також частково у Лісостепу. Гречка - типова українська зернова культура. В західноєвропейських країнах її вирощують на невеликих площах: гречана крупа там є малознаною.

     В Україні, зокрема в її степовій і  лісостеповій зонах, культивують просо. Це - давня культура на території нашої батьківщини. Просо належить до посухостійких круп'яних культур і дає порівняно високі та досить сталі врожаї в посушливі роки (15-20 ц/га).

     Під рисом в Україні зайнято 23 тис. гектарів. Розширення зрошуваних земель у південній частині країни створює  сприятливі умови для збільшення площ під посіви рису, який вирощується на поливних полях, дає досить високі й стабільні врожаї (30-50 ц/га).

     Значні  посіви зернобобових культур, зокрема  гороху, вики і викової суміші на зерно. Основними районами вирощування  гороху і вики є лісостепова зона, а також південна частина Полісся.

     За  рівнем виробництва зерна Україна  в минулому посідала одне з провідних  місць у світі - річні обсяги збору сягали 50 млн. т і більше. У 90-х рр. XX ст. вони скоротилися удвічі, і лише у 2004 та 2008 рр. було зібрано рекордний за час незалежності урожай (близько 42 млн. тонн зерна). На сьогодні Україна прагне увійти до числа провідних експортерів зерна.

     Розділ І. Теоретична сутність та показники урожайності  зернових  

1. Поняття про  урожай та урожайність 

     Урожай  та урожайність – найважливіші результативні  показники рослинництва. Під урожайністю  розуміється середній розмір тієї чи іншої продукції рослинництва з  одиниці посівної площі даної  культури (звичайно в ц/га). Рівень урожайності  відображає вплив економічних та природних умов, в яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, і якість організаційно-господарської діяльності кожного господарства.

     Під урожаєм (валовим збором) в статистиці розуміють загальний об’єм продукції, що була зібрана зі всієї площі посівів окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому взаємозв’язаний економічний, біологічний і природний процеси відновлення. Для його характеристики використовують наступні показники: видовий урожай, урожай на корені перед початком своєчасного збору (біологічний) і фактичний урожай.

     Видовий урожай – це очікувані розміри  валового збору у визначений період вегетації рослин. Визначають його спеціалісти на око в залежності від стану посівів: щільності, степеня розвитку. Видовий урожай можна також визначити методом кореляції з використанням показників стану рослин та ґрунту.

     Під біологічним урожаєм розуміють  весь отриманий урожай без врахування втрат.

     Фактичний (комірний) урожай – це кількість фактично зібраної доходної продукції окремих сільськогосподарських культур. Від біологічного урожаю він відрізняється на величину втрат під час збору та транспортування продукції.

     Відповідно  з показниками урожаю розрізняють такі види урожайності: видову, на корені перед початком своєчасного збору та фактичну. Фактичну урожайність вираховують з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі.

     Важливим  завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збору  і транспортування продукції. Головними причинами втрат урожаю цукрових буряків є в основному неповне викопування коренеплодів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок 2м × 2м (або 3м × 3м).

     В процесі аналізу даних про  урожай та урожайність оцінюють етап виконання планових завдань урожайності і валового збору, спостерігають динаміку врожайності, а також визначають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для пошуку резервів підвищення урожайності і підвищення виробництва рослинництва.

     Рівень виконання плану валового збору і урожайності визначають методом різниці і за допомогою індексів. Метод різниці застосовують при аналізі виконання плану по окремим сільськогосподарським культурам, індекси - при аналізі виконання плану по групі однакових культур.

     Спочатку  розглянемо послідовність аналізу  виконання плану урожайності  і валового збору окремих культур. Для того, щоб визначити виконання  плану урожайності визначеної культури обчислюють індивідуальний індекс урожайності:

                                                                                                         (1;1)

     де  і - планова та фактична урожайності.

     Виконання плану валового збору окремих  культур визначають за допомогою  індивідуального індексу валового збору: 

                                                                                                     (1;2)

     де  і - планова та фактична посівна площа.

     Валовий збір окремої культури піддається впливу двох факторів: посівній площі і урожайності. Щоб встановити вплив посівної площі на виконання плану валового збору, різницю між фактичною та плановою посівною площею множать на планову урожайність: (П₁-П₀)∙у₀.

     Для визначення впливу урожайності на виконання плану валового збору різницю між фактичною та плановою урожайністю множать на фактичну посівну площу: (у₁-у₀)∙П₁.

     Взагалі середню планову урожайність  обчислюють за формулою: 

                                                                                                     (1;3)

фактичну:

                                                                                                      (1;4)

і умовну, відповідно:

                                                                                                       (1;5) 

     Для оцінки динаміки, закономірностей та змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзаючої середньої, аналізу вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. При укрупненні періодів і розрахунку ковзаючих середніх періоди часу повинні бути якісно однорідними по факторах, що визначають загальну тенденцію, і досить довгими щоб запобігти випадковим коливання урожайності під впливом метеорологічних факторів. Щоб забезпечити вирівнювання метеорологічних факторів, періоди для розрахунку середніх потрібно брати за 5-7 років в залежності від кліматичної зони.

     Для виявлення резервів збільшення урожайності важливу роль відіграють аналіз та кількісна оцінка впливу визначених факторів на її рівень. Фактори, що впливають на урожайність, можна розділити на природні та економічні (господарські). Природні фактори характеризуються якістю ґрунту і показниками кліматичних і метеорологічних умов. Показники метеорологічних умов слід аналізувати за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

     Економічні  фактори є результатом розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсивного землеробства. До них відносяться наявність, структура та степінь використання виробничих ресурсів.

     На  урожайність сільськогосподарських  культур впливає також рівень агротехніки. Під агротехнікою розуміють  встановлені агрономічною наукою прийоми  вирощування сільськогосподарських культур для отримання високих та стабільних урожаїв. Система показників статистики агротехніки характеризує виконані агротехнічні роботи, які сприяють формуванню врожаю, а також матеріальні витрати з ціллю збільшення урожайності сільськогосподарських культур. Для оцінки впливу агротехнічних заходів на урожайність використовують фактичні та результативні групування, парну та множинну кореляцію, дисперсійний аналіз.

     Способом  групування досліджують вплив таких  факторів як якість ґрунту, строки виконання  робіт, забезпеченість основними ресурсами, використання добрив, форми господарської діяльності і організація виробництва і т. д.

     Аналізуючи  вплив на урожайність сільськогосподарських  культур декількох факторів одночасно  використовують аналітичні комбінаційні групування. Це дозволяє дослідити вплив на урожайність кожного окремого фактору при інших рівних умовах, а також ефект взаємодії факторів. Комбінаційні групування широко використовують узагальнення масових господарських даних і визначення нормативів ефективності окремих факторів. Аналітичні можливості комбінаційних групувань значно підвищуються якщо поряд із середньою урожайністю по групам культур показують середнє значення факторних ознак. Відповідно, з поліпшенням якості ґрунту і збільшенням доз внесених добрив зростає і сільськогосподарських культур.

     Для того, щоб визначити збільшення урожайності  сільськогосподарських культур  на одиницю визначеного фактору  і тісноту зв’язку між урожайністю  та факторними ознаками застосовують кореляційний метод аналізу. Кореляційне рівняння можна використовувати для розрахунку очікуваного рівня та резервів урожайності при встановлених значеннях факторів. 

2. Основні джерела  даних про урожай та урожайність

     Основні джерела даних про урожай та урожайність складаються з:

     1) річних звітів сільськогосподарських підприємств, в яких є дані про урожайність і валовий збір всіх вирощуваних в господарстві культур;

     2) статистичної звітності;

     3) матеріалів бюджетних обслідувань  особистих підсобних господарств  населення.

     Для того, щоб мати інформацію про можливості ресурсів продукції рослинництва, органи державної статистики визначають очікувані, передчасні та остаточні розміри валового збору сільськогосподарських культур.

     Очікувані розміри урожаю цукрових буряків  визначають на початку збору урожаю. Для його розрахунку використовують фактичні дані про розмір посівних площ, які беруться із остаточного звіту про результати посіву під урожай поточного року (ф. №4 - с.-г.) і дані очікуваної урожайності деяких культур, які визначають на основі оперативного звіту про процес збирання урожаю (ф. №7 - с.-г.). Помножуючи урожайність (очікувану) на посівну площу отримаємо очікуваний валовий збір продукції основних сільськогосподарських культур.

     Передчасні  розміри валового збору продукції  обчислюють за допомогою даних про збирання урожаю сільськогосподарських культур (ф. №29 с.-г.), які складають господарства на 1 листопада і відсилають в органи державної статистики.

     Валовий збір визначають для кожної культури як суму фактичного урожаю із зібраних на 1 листопада площ і очікуваного урожаю з незбираних на звітний період площ. Залишкові розміри валового збору сільськогосподарських культур встановлюють органи за даними Ф. №9 - АПК: "Виробництво та собівартість продукції рослинництва" річних звітів господарств.

     Розміри валових зборів продукції в фермерських та присадибних господарствах населення обчислюють за посівними площами сільськогосподарських культур. Їх визначають вибірковими та періодичними (1 раз в 5 років) спостереженнями за урожайністю, рівень якої встановлюють на основі даних бюджетних спостережень цих господарств. 

3. Проведення  статистичного спостереження

     Будь-яке  статистичне спостереження складається  з трьох послідовно виконуваних  етапів:

     1) статистичне спостереження;

     2) статистичне зведення, яке включає в себе групування даних статистичного спостереження, підрахунок числа одиниць в відібраних сукупностях і абсолютних показників, розрахунок середніх та відносних показників, табличне та графічне оформлення результатів зведення;

     3) аналіз отриманих результатів.

     Отже, статистичне спостереження –  перша стадія статистичного дослідження.

     Статистичне спостереження – це планомірний, науково-організований збір або  отримання свідчень про масові громадські явища (вибірка статистичних показників річних звітів господарств).

     Господарства  Житомирського району, розташовані в одній ґрунтово-кліматичній зоні, значно відрізняються за рівнем урожайності зернових. Ці відмінності обумовлені перш за все впливом на урожайність комплексу природних та економічних факторів виробництва, серед яких важливе значення має родючість ґрунтів; кількість добрив, що вносяться на 1га зернових; забезпеченість робочою силою і технікою.

     В свою чергу урожайність у господарствах, що вивчаються, в значній мірі обумовлює  рівень економічної ефективності виробництва зернових: господарства суттєво відрізняються за собівартістю і трудомісткістю виробництва 1 ц зернових.

     Ставиться задача, для вивчення впливу на урожайність  зернових окремих природних та економічних факторів і залежності економічної ефективності виробництва зернових від рівня урожайності, провести статистичне спостереження, тобто відібрати із відповідних джерел статистичні показники з ціллю їх подальшої систематизації (зведення і групування), опрацювання та аналізу.

     Для виконання поставленої задачі необхідно сформувати вибіркову сукупність із 24 господарств. Намітимо статистичні показники, за допомогою яких буде охарактеризована вивчаємо сукупність господарств.

     Оскільки  відмінності в урожайності зернових пояснюються комплексом природних та економічних факторів, то доцільно розглянути наступні показники:

1. Кількість реалізованої продукції, ц
2. Виручка від реалізації продукції, тис. грн.
3. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
4. Середньорічна чисельність працівників, чол.
5. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, с.-г. призначення, тис. грн.
6. Зібрана площа культури, га
7. Валовий збір в першопочатковій масі, ц
8. Валовий збір в масі після доробки, ц
9. Урожайність, ц/га
10. Прямі затрати праці на продукцію – всього, тис. людино-годин
11. Затрати – всього, тис. грн.
12. Собівартість всієї продукції, грн.
13. Собівартість 1 ц продукції, грн.
14. Площа с.-г. угідь, га
15. Площа ріллі, га
16. Внесено мінеральних добрив під культуру – всього, ц. д. р.
17. Якість ґрунту, балів
18. Внесено добрив на 1 га, ц. д. р.
19. Виробничі витрати на 1 га посіву, грн.
20. Товарна продукція, тис. грн.
21. Питома вага доходу від реалізації в структурі товарної продукції
22. Трудомісткість 1 ц зернових культур, людино-годин
23. Фактично удобрена площа, га

     Для зручності роботи із статистичним матеріалом всі намічені показники запишемо на спеціально заздалегідь виготовлені картонні фішки. (Необхідна кількість фішок – 24, а також ще одну додатково для отримання зведених показників.)

     Таким чином для розв’язання поставленої  задачі необхідно виготовити 25 фішок, на кожній з яких треба розмістити 23 показники.

     Реєстрація  показників ведеться у відповідності  з програмою вибірки, тобто в  строку №1 записується значення показника  №1 (кількість реалізованої продукції, ц), в строку №2 – значення показника №2 і т. д. Тільки після ретельної перевірки (логічним та арифметичним шляхом) зібраних даних можна приступати до зведення статистичних даних. 
 

      Розділ ІІ. Досягнутий рівень урожайності зернових Житомирського  району 

      2.1. Оцінка досягнутого рівня урожайності  зернових в господарствах Житомирського району 

      Зернові культури – основний вид сільського господарської продукції в Житомирському районі, вона займає площу 7275 га. Найбільша урожайність зернових культур в СВК "Вертокиївка" – 30,8 ц/га, також непогана урожайність в СТОВ "Укрхміль-Сінгури" – 29,7 ц/га, ПСП "Вереси" – 24,4 ц/га.

      Проте, слід відзначити, що в цілому в Житомирському  районі більшість господарств, які  займаються вирощуванням зернових культур  є збитковими. Про це свідчить низька врожайність зернових культур СТОВ "Корчацьке" (6,3 ц/га), СТОВ "Агро-Полісся" (7,2 ц/га), ЗАТ "Агрофірма Буки" (7,7 ц/га).

      Питома  вага зернових культур, вирощених в  господарствах Житомирського району, реалізується.

      Таблиця 2.1

      Урожайність, собівартість 1 ц та витрати на 1 га в господарствах Житомирського  району, 2007 р.

Продовження табл. 2.1