Теоретико-методологічні основи бюджетування в Україні

ВСТУП

Актуальність  теми курсової роботи: - бюджетний устрій, бюджетна система України відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни, відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку бюджетна система є найважливішим економічним  регулятором. Від того, наскільки  правильно побудовано бюджетну систему  залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної  системи полягає у тому, що через  бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина  національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання  державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється  тим, що бюджетна система нашої країни розпочала реформувати свою бюджетну систему, прийняттям бюджетного кодексу України. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в державі, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Стало очевидно, що бюджетна система  потребує вдосконалення: форм та методів  планування бюджетів різних рівнів, ефективного  використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем  бюджетної системи та напрямки вирішення  цих проблем.

Об’єктом дослідження  є бюджетна система. Предмет дослідження  – економічні відносини, що виникають  з приводу формування та використання централізованого фонду коштів на державному та на місцевому рівні.

Робота  містить три розділи, кожен з яких є нібито окремою темою, але всі об’єднані загальним питанням теми. У перших двох висвітлено сутність поняття бюджетної системи та роль в соціально-економічних процесах, розглянуто її складові. В третьому розглянуто шляхи вдосконалення та перспективи розвитку бюджетної системи України.

Розділ 1. Теоретико-методологічні  основи бюджетування в Україні

1.1 Становлення  бюджетної системи України

Головною  ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між  державним та місцевими бюджетами  будуються на основі єдності бюджетної  системи та фінансової політики держави  взагалі.

Зміни в  економіці, керівництві господарством  держави і зміни у структурі  і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної  системи, змінюють співвідношення між  різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються  права держави та місцевих органів  влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання  доходів і видатків між різними  ланками бюджетної системи, порядок  їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України має досить тривалу  історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної  державності, мало дипломатичні відносини  з рядом держав Європи. Була загальновійськова  казна, до якої надходили доходи від  рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались на військове  спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для  престарілих воїнів, дипломатичних  місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім  більшовицький уряд спробували оволодіти  бюджетним процесом, але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції  Союзу РСР передбачало створення  єдиного бюджету, до складу якого  включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції  були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

- єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства і регламентація видатків;

- включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна  система Союзу РСР об’єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така  бюджетна система існувала з 1924р., коли державні бюджети союзних республік  були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті  на 1924/1925 р. доля державних бюджетів союзних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах - 69,2% - приходилась  на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація  коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний бюджет України  виконував підпорядковану роль у  розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і  різними соціальними групами  населення на території України, а також між територіями всередині  республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР  на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету між союзним та республіканськими  рівнями.

Основним  регулюючим джерелом в ці роки залишався  податок з обороту, нормативи  відрахування якого в бюджети  союзних республік були визначені  диференційовано від 61,4 % до 100 %. В  бюджети союзних республік відраховувалось  в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств  союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети  союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою  особливістю формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових  фінансових взаємостосунків між  центром та суверенними державами, між суверенними і автономними  республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система  стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві  бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту  та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована  сума коштів на покриття видатків на народне  господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов’язань.

Таким чином, в 1991р. практично було ліквідовано  єдину бюджетну систему країни, яка  розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був  поділений за сферами ведення  Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні  ще в 1990р. був прийнятий закон  Української РСР “ Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.

З урахуванням  змін, що відбулися в політичному  устрої України за 1991-1995рр., а також  в бюджетній політиці та бюджетному механізмі, в 1995р. Верховна Рада України  прийняла нову редакцію Закону “ Про бюджетну систему України ”, де наведено більш чітке визначення бюджетної системи, її складових частин, детальніше регламентовано бюджетний процес, здійснено розмежування доходів і витрат між ланками бюджетної системи України.

21 червня 2001 року Верховною Радою  України нарешті був прийнятий  Бюджетний кодекс України, який  регулює всі бюджетні відносини,  дає чітке визначення бюджетної  системи, розподілено доходи і  витрати між державним і місцевим  бюджетами та надіюсь, що приведе  до більш розумного використання  бюджетних коштів на фінансування  різних бюджетних проектів по  покращенню життєвого рівня населення  та розвитку національного господарства  України. 

  Як незалежна держава Україна склала проект державного бюджету тільки на 1992р. Через нього перерозподілялося більше ніж 60 % національного доходу і 70 %  фінансових ресурсів держави, він був зведений з дефіцитом менше, ніж 3 % доходів.

Таким чином, становлення бюджетної системи  має досить тривалу історію, завдяки  якій є можливість простежити за роллю  держави в розподільчих процесах та місце безпосередньо бюджету  в соціально-економічних процесах.

1.2. Характеристика зведеного  бюджету України

Зведений  бюджет — це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної  системи. Принципи побудови бюд­жетної системи регулюються бюджетним  законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального  поділу. Взаємовідносини між різними  складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад  у державі.

Зведений  бюджет України включає державний  бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце  в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище  держави. Проте бюджет — дуже складна  економічна категорія, до якої не можна  підходити однозначно, як і використовувати  його показники без детального аналізу  структури бюджетної системи  держави.

Централізовані  та децентралізовані фонди України  цільового призначення включають  Пенсійний фонд, Фонд со­ціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний  бюджет, проте специфіка їх полягає  у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою скла­довою державних  фінансів України, яка перебуває  на стадії становлення.

Державний кредит є заборгованістю держави  перед своїми громадянами та господарськими структурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для  висновку, що держава живе за рахунок  майбутніх поколінь. Велика сума боргу  негативно впливає на видаткову  частину бюджету, оскільки вимагає  витрат на обслуговування.

Страхові  та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є  сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких — покрити  втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпе­чення  заходів, які не були включені в плани  фінансування, але є важливими  для держави.

Страхові  фонди створюються за рахунок  страхових внесків юридичних  та фізичних осіб і перебувають в  розпорядженні страхових організацій  і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви  — об'єктивне явище в економіці  держави, що пов'язане з наявністю  ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих  громадян, пов'язані з фактами  стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися  також як інвестиційний та кредитний  ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди  як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

1.3. Сутність і значення Державного бюджету

Для виконання  своїх функцій держава повинна  мати достатні грошові фонди. Ці фонди  вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є Державний бюджет. Через  бюджет держави відтворюється вся  багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні  виробничі відносини, відтворює  відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної  вартості, що нібито не пов'язана з  рухом товарної маси.

Бюджет  є важливим економічним важелем  держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в  цілому.

Крім  того, органи державної влади й  управління, що затверджують і виконують  бюджет, мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління, які складають, затверджують бюджети  адміністративно-територіальних органів, останні, як правило, потребують дотацій  і субвенцій із загальнодержавних  дохідних джерел.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок  закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці  бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому  і нормативному плані базу для  залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих  органів, що складають і виконують  бюджет. Хоча можливості такого контролю обмежені.

Конституцією  України надано виняткове право  затверджувати бюджет держави Верховній  Раді, а адміністративно-територіальні  бюджети — відповідним представницьким органам. Після затвердження Державний бюджет набуває сили закону.

Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються  згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна  класифікація — це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись  щодо характеру регулюючих дій держави  по надходженню дохідних джерел і  напрямах використання одержаних коштів.

Держава повинна мати централізований фонд коштів, з якого вона фінансує заходи, передбачені законодавчими чи нормативними актами. Для виконання цієї функції  держава регламентує всі відносини.

Бюджет  — головна ланка фінансів пов'язані  з мобілізацією, розподілом і використанням  бюджету. Бюджетні відносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання, тому що вони завжди мають  державно-владний характер.

Бюджетне  регулювання передбачає законодавче  закріплені відсоткові відрахування від  загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені  на даній території, а також дотації  і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних  обґрунтувань, в які включаються: статистичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний  стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального й екологічного стану та ефективного використання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними  територіями, про виконані в попередні  роки програми й досягнуті результати про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків  їх виконання.

Регулювання бюджетів впорядковує суспільні  відносини при мобілізації у  бюджет коштів і при їх розподілі  й перерозподілі між ланками  бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.

Бюджетне  регулювання охоплює всі форми  впливу держави на проведення бюджетної  політики, починаючи від прийняття  закону про державний бюджет або  рішення місцевої ради народних депутатів  про місцевий бюджет і аж до їх застосування державними органами.

У необхідних випадках бюджетна політика держави  здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету  з  підприємств-платників,  недоїмка  на відповідні дати).

В цілому   проведення    бюджетної   політики здійснюється за допомогою  низки законодавче чи нормативно закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.

Бюджетне  фінансування — це безповоротне направлення  коштів відповідних бюджетів (державного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закладу, установі чи підприємству або згідно зі зведеними кошторисами  витрат по  міністерству,  відомству, управлінню.

Бюджетне  фінансування будується на принципах:

-обґрунтованості величини витрат;

-чіткого цільового використання коштів;

-обліку виконання запланованих в бюджеті заходів;

-контролю за ефективним використанням коштів.

Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення  резервів бюджету.

Бюджетні  резерви — це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних  бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів  за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.

Розміри бюджетних резервів залежать від  співвідношення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не перевищують 3 % обсягів бюджетів.

До бюджетних  резервів зараховують і оборотну касову готівку — кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які  виникають у процесі виконання  бюджетів. Суми оборотної касової  готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.

Обов'язковою  умовою використання оборотної касової  готівки є повне її повернення на кінець року.

В цьому  її відмінність від інших бюджетних  резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умовах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.

Як доходи бюджету, так і видатки (бюджетне фінансування) мають групуватися  по однотипних ознаках, тобто класифікуватися.

Бюджетна  класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з  наданням цим підрозділам точних назв і порядкових номерів (статей).

Бюджетна  класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також  надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і  складати зведеш кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної  системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти  бюджетів, зіставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них  чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджетна класифікація надає  системності даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

Звіти про  виконання кошторисів і бюджетів складаються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й  бюджети, це дозволяє провадити глибокі  перевірки і аналізи використання коштів за кошторисами видатків і  бюджету в цілому.

Основою бюджетної класифікації доходів  є джерела доходів, а основою  класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих  та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

В період побудови ринкової економічної системи  потрібно вирішувати питання дефіциту бюджету, неінфляційних джерел фінансування видатків, фінансування витрат на соціально-культурну  сферу та соціальний захист населення, стабілізації економіки, удосконалення  податкової політики відповідно до стану  економіки і необхідності реального  зростання валового внутрішнього продукту.

Вирішення цих питань повинно йти, в першу  чергу, через збалансування бюджету  за рахунок наповнення дохідної його частини, ефективності витрачення бюджетних  коштів, скорочення мережі бюджетних  установ та удосконалення структури  управління. Необхідною умовою є зменшення  навантаження на дохідну частину  бюджету за рахунок залучення  позабюджетних джерел фінансування.

На виконання  як державного, так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання  валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності  обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва  і закупок сільськогосподарської  продукції, зростання заробітної плати  по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має  проводити заходи по забезпеченню жорсткого  режиму економії коштів, це дасть змогу  зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

Розділ 2. Аналіз бюджетного устрою та бюджетної системи України

2.1. Структура бюджету і склад бюджету держави

Бюджетною системою України є  сукупність окремих  її ланок, юридично пов’язаних між  собою, яка базується на загальноприйнятих  принципах, що відповідають міжнародним  стандартам.

Складовими  елементами бюджетної системи є:

- структура;

- принципи побудови;

- організація функціонування.

Згідно  з Законом «Про бюджетну систему  України, що було ухвалено у 1991 році структура  бюджетної системи України будується  на основі бюджетного устрою держави.

Бюджетний устрій - це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками. Так бюджет України об’єднує 13.3 тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна  система складається з державного бюджету України, республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (Додаток А). Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.

Бюджет  Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та бюджети  районів і міст республіканського  підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, районні  в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет об’єднує області обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет  району містить районний бюджет, бюджети  міст районного підпорядкування, селищні  та сільські бюджети. В свою чергу  селищні та сільські бюджети створюються  за рішенням районних, міських Рад  народних депутатів за наявності  необхідної фінансової бази. Районні  та міські Ради визначають доходи відповідних  селищних і сільських бюджетів.

Бюджет  міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між  окремими ланками бюджетної системи  характеризує бюджетний устрій країни. Він визначається державним устроєм  і адміністративно-територіальним поділом України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах  єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної  системи України.

Принцип єдності бюджету означає існування  єдиного розрахунку доходів і  видатків кожної ланки бюджетної  системи. Він забезпечується єдиними  правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації і т.д.

Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів та видатків.

Принцип достовірності - це формування бюджету  на основі реальних показників, науково  обґрунтованих нормативів.

Принцип гласності забезпечує висвітлення  в засобах масової інформації показників бюджетів і звітів про  їх виконання.

Принцип наочності - це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку з загальноекономічними показниками шляхом використання засобів  максимальної інформативності результатів  порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку.

Принцип самостійності бюджетів, що забезпечується наявністю джерел закріплених та власних доходів, надходжень від  яких достатньо для здійснення своїх  функцій, та правом визначення напрямків  їхнього використання відповідно до бюджетного законодавства.

Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.

Провідне  місце в бюджетній системі  України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати  на здійснення державних заходів  у галузі соціального захисту, на будівництво, утримання центральних  органів державної влади і  управління.

Через державний  бюджет здійснюється перерозподіл частини  фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і  містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Останніми роками спостерігається тенденція  до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через  бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету  в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства  в цілому.

Світовий  досвід свідчить, що з розвитком  ринкових відносин роль держави в  розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є  найдосконалішим засобом для  здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн  світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % валового внутрішнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти виважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним  з найважливіших завдань. В державі  досі не навчилися ефективно використовувати  бюджетний механізм в управління економікою.