Теория бизнес планування на придприестви

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ……………………………………………………………………5

1. Поняття та сутність бізнес планування на підприємстві…………………..5
2. Нормативно-правове забезпечення та огляд літературних джерел………10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «УКРГАЗ»…………………………………………………………………………..16

2.1. Організаційна характеристика  підприємства ТОВ «УКРГАЗ»…………….16

2.2 Оцінка бізнес планування на підприємстві ТОВ «УКРГАЗ»………………..18

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ…………………………………………………………………..26

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення  бізнес планування на підприємстві……...26

3.2 Вдосконалення бізнес  планування з використанням комп’ютерних  технологій………………………………………………………………………….36

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….45

ВСТУП

Актуальність теми. В  умовах ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати  прибутково без ретельно розробленого плану. Досвід організації підприємства свідчить, що планування діяльності підприємства набуває все більшого значення в умовах швидких змін у середовищі функціонування підприємства. Відсутність чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних питань: хто виступає як конкретні споживачі, яким є ринок продукту підприємства, які кошти потрібні для реалізації проекту, чи виправдає себе проект в економічному розрізі. Таким чином, бізнес-план предстає як спрямована модель діяльності підприємства, яка використовує всі напрацювання традиційного планування спрямованих до категорій ринкової економіки: бізнесу, конкурентній боротьбі, діяльності маркетингових підрозділів, комерційного ризику, стратегії фінансування, досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісному обслуговуванню споживача. Для отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план.

Отже, в умовах ринкової системи господарювання бізнес-план це активний інструмент управління підприємством, відправний пункт усієї планової та виконавчої діяльності підприємства, це документ, який визначає оптимальні за часом і найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту, що і є актуальністю обраної теми дипломної роботи.

Метою курсової роботи є  висвітлення теоретичних аспектів та необхідності стратегічного планування на підприємствах взагалі та бізнес-планування зокрема. Також метою роботи виступає аналіз призначення, розробки, та вдосконалення бізнес-планів на підприємстві.

Виходячи з поставленої  мети, завданнями курсової роботи є:

- теоретичне дослідження  сутності та необхідності стратегічного  планування на підприємстві;

- аналіз процесу розробки та послідовності реалізації стратегічних планів діяльності підприємства;

- визначення сутності  та призначення бізнес-планів  у системі управління підприємством;

- розробка бізнес-плану  реально діючого підприємства;

- аналіз проблем стратегічного планування на підприємствах України;

- визначення методів  поліпшення становища підприємства  шляхом вдосконалення планової  діяльності.

Об’єктом роботи виступає бізнес-планування на підприємствах  як складової стратегічного управління, а предметом – поліпшення діяльності підприємства за рахунок удосконалення стратегічного планування та бізнес-планування.

Під час виконання  роботи були використані методи синтезу, аналізу, порівняння та логічного викладення інформації.

Курсова робота має таку структуру: вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури. Основна частина роботи складається з трьох розділів, кожен з яких ще має підрозділи.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.  Поняття та сутність бізнес планування на підприємстві

За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим  інструментом, що використовується в  усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації  нової фірми; об’єднання існуючих підприємств  і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності.

Бізнес-план - ретельно підготовлений  документ, котрий розкриває всі сторони  будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї.

До основних завдань  розробки бізнес-плану належать:

- оцінка новизни і  прогресивності підприємницької  ідеї, її сильних та слабких  сторін;

- визначення витрат, фінансових  ресурсів і джерел фінансування;

- обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;

- оцінка кон’юнктури  ринку та рівня конкуренції; 

- визначення ступеня  можливого господарського ризику;

- пошук надійних партнерів  для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

- прогнозування (приблизні  розрахунки) очікуваних результатів  реалізації нової підприємницької  ідеї в перші та наступні  три-п’ять років.

Щодо конкретних умов господарювання в Україні бізнес-план має замінити за змістом та призначенням застосовуване раніше техніко-економічне обґрунтування доцільності розробки і реалізації будь-якого проекту [20, 37].

У зв’язку з тим, що бізнес-план відбиває результати досліджень і організаційної роботи з метою  обґрунтування конкретного напрямку діяльності фірми на певному ринку в сучасних умовах господарювання, він має спиратися на:

- конкретний проект  виробництва певного товару (продукту  чи послуг);

- всебічний аналіз  виробничо-господарської діяльності  фірми (ситуаційний аналіз);

- глибокий аналіз ринково-конкурентної ситуації і можливих прогнозованих її змін;

- результати вивчення  найбільш дійових організаційних, техніко-економічних та фінансових  важелів, застосовуваних у підприємництві;

-  конкретних завдань  інноваційного характеру;

-  діагностику і  прогнозування зовнішньої та  внутрішньої політичної ситуації.

Звичайно бізнес-план є одним із сукупності ділових  документів, що визначають стратегію  розвитку фірми. Особливістю бізнес-плану  як стратегічно зорієнтованого документа  треба вважати узгодження поставлених завдань і реальних фінансових можливостей.

Добре розроблений та обґрунтований бізнес-план є важливим підґрунтям так званої бізнес-пропозиції, використовується у процесі переговорів  з партнерами; він відіграє неабияку роль у підборі на роботу кваліфікованих фахівців; його обов’язково використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.

Починаючи розробку бізнес-плану, треба чітко уявляти собі, що кожний конкретний план має свої особливості  і не існує якогось придатного на всі випадки життя універсального бізнес-плану.

Кожен бізнес-план має  свої особливі риси залежно від того, в якій сфері починає працювати  підприємець, який капітал він хоче отримати від банку чи інвестиційної  компанії.

Незалежно від сфери  діяльності та особливостей компанії, яка готує бізнес-план, можна визначити декілька стандартних етапів, які потрібно послідовно пройти при його розробці:

- визначення мети розробки  бізнес-плану.

Як правило, мета визначається переліком проблем, які покликаний вирішити бізнес-план.

- чітке визначення  кола читачів бізнес-плану.

Потрібно уявляти, чи бізнес-план готується для внутрішнього використання персоналом підприємства, чи він призначений для вивчення іншими особами, яких фірма хоче бачити своїми інвесторами - майбутні акціонери, комерційні банки, венчурні капіталісти та ін.

- збір інформації для  розробки бізнес-плану.

На цьому етапі необхідно  виявити джерела інформації, потрібної  для розробки бізнес-плану, і накопичити деякий стартовий масив інформації для початку роботи над бізнес-планом.

Вибір структури бізнес-плану  і безпосереднє написання тексту пояснювальної записки [36, 15].

Обсяг та ступінь конкретизації  розділів бізнес-плану визначаються специфікою фірми і сфери її діяльності, цілями підприємництва, масштабами бізнесу, а також залежать від контактної аудиторії, на яку він розрахований.

На практиці не існує  стандартної, універсальної, єдиної для  всіх випадків форми бізнес-плану. Конкретний бізнес-план може і не бути детальним. Подана структура бізнес-плану охоплює усі головні розділи, котрі необхідно розробляти, оскільки кожний із них розкриває властиву лише йому функцію.

Бізнес-планування включає  в себе три етапи:

1) підготовчий період - підбір виконавців, консультантів  та експертів, постановка завдання  і розподіл обов’язків між виконавцями, розробка календарного плану (графіка) виконання робіт, збір вихідної інформації;

2) розробка бізнес-плану;

3) презентація бізнес-плану  - доведення основних положень  бізнес плану до потенційних  інвесторів.

Складанню бізнес-плану передує визначення цілей власного бізнесу взагалі і бізнес-плану зокрема [11, 9].

Бізнес-план охоплює як зовнішні, так і внутрішні цілі. Основна зовнішня ціль полягає в  тому, щоб запевнити майбутніх  партнерів і кредиторів в успіху справи. Головна внутрішня ціль бізнес-плану - бути основою управління підприємницькою діяльністю. Конкретні цілі розкривають зміст і особливості планових заходів, особливості самого підприємства, специфіку його діяльності.

Бізнес-план дає змогу  розв’язати цілий ряд завдань, основними серед яких є:

1) обґрунтування економічної  доцільності напрямків розвитку  підприємства;

2) розрахунок очікуваних  фінансових результатів діяльності  підприємства, насамперед обсягів  продажу та прибутку;

3) визначення джерел  фінансування обраної стратегії, тобто способів концентрації фінансових ресурсів;

4)  підбір працівників,  спроможних реалізувати даний  план.

Кожне завдання плану  може бути розв'язане лише у взаємозв’язку  з іншими. Центром бізнес-плану  є концентрація фінансових ресурсів. Саме бізнес-план виступає важливим засобом збільшення капіталу підприємства. Процес складання плану дає змогу глибоко проаналізувати розпочату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції у переговорах з майбутніми партнерами, він відіграє важливу роль при комплектуванні основного персоналу підприємства.

Таким чином, бізнес-план, по-перше, може бути використаний для  розробки концепції бізнесу, для  детального відпрацювання стратегії, для попередження помилок шляхом детального аналізу маркетингу, фінансів, виробничої діяльності підприємства.

По-друге, бізнес-план є  інструментом, за допомогою якого  суб’єкт господарювання може оцінити  фактичні результати своєї діяльності за певний період.

По-третє, бізнес-план є  засобом залучення коштів.

Підприємства, що вже сформувались, при розробці бізнес-плану мають певні переваги порівняно з підприємствами-початківцями. Цифри, які вони використовують для розрахунків, надійно обґрунтовані результатами їх діяльності, їх задуми на майбутнє випливають з їх колишньої стратегії, спираючись на успіхи підприємства, досвід, набутий на своїх помилках.

На шляху створення  будь-якої справи постає ряд суттєвих перешкод, кожна з яких за відсутності  необхідного підходу може стати  причиною виникнення проблемної ситуації. До них відносяться організація управління, накопичення капіталу, розробка та маркетинг продукту, підтримання на необхідному рівні валового прибутку та захист бізнесу від небажаного впливу. Статистика свідчить, що 75% усіх нових починань у бізнесі є невдалими в перші роки [10, 93].

При виникненні будь-яких труднощів суб’єкт підприємницької  діяльності повинен дослідити стан бізнесу та виявити можливі перешкоди. Кожного разу, з'ясувавши та вирішивши  певну проблему, підприємство тим  самим звільняється ще від однієї перешкоди, яка може призвести до невдачі, і, таким чином, підвищує свої шанси на успіх.

Багато з проблем  можуть бути вирішені шляхом постійного уточнення бізнес-плану з метою  приведення його у відповідність  до умов, що змінюються. Це дасть можливість використовувати бізнес-план як реальний критерій оцінки фактичних результатів діяльності підприємства.

Бізнес-план минулого року може показати, яка із стратегій  компанії виявилась ефективною, а  яка ні, і наскільки результативним був той чи інший спосіб його реалізації.

При вивченні фактичних  результатів роботи порівняно з  бізнес-планом виявляються позитивні  та негативні сторони організації, які можна використати для  усунення відхилень між плановими  і фактичними показниками.

Фінансовий розділ попереднього бізнес-плану може використовуватись як засіб об'єктивного спостереження за розвитком бізнесу. Фінансові прогнози, закладені у плані, становлять основу бюджету підприємства. Відхилення від розрахунків виявляються у статтях, де або думки про необхідні ресурси були хибними, або контроль в період виконання плану був недостатнім. Крім управлінської функції бізнес-плану, його можна використовувати як засіб моніторингу [14, 54].

Отже, бізнес-план може сприяти  залученню інвесторів та кредиторів. Перед тим, як ризикувати своїм капіталом, інвестори мають впевнитись у надійності розробки проекту та мати уявлення про його ефективність. Вони мають вивчити бізнес-план перед розглядом можливості капіталовкладень.

1.2 Нормативно-правове  забезпечення та огляд літературних  джерел

Можливість успіху нового продукту нині визначається не тільки промислово-економічними або технічними чинниками, а й культурою підприємництва, комунікаційними та інформаційними процесами маркетингового опосередковування та забезпечення інноваційної діяльності. Інакше кажучи, необхідно мати відповідні інституційні передумови та сприятливу й випереджальну нормативно-правову інфраструктуру інноваційного розвитку. Завдяки цьому за умов перехідної економіки можливе створення дійових механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу.

Розв’язання цих проблем  і має на меті «Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України», схвалена Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. № 916-ХІV. У  цьому документі зазначені пріоритетні напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку національної економіки у сфері науки, технології та виробництва. Наукове забезпечення побудови інноваційно спрямованої економіки нового тисячоліття має базуватися на досягненнях фундаментальної науки, що мають світове визнання. Досягненню мети прискореної розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки сприятимуть прикладні дослідження і технології, що в них Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал. Значної державної підтримки здобудуть дослідження у сфері технологічного розвитку, створення умов для високопродуктивної праці та сучасного побуту людини, розроблення медичних, технічних та медикаментозних засобів збереження і захисту її здоров’я, охорони довкілля.

Випереджальними темпами  мають розвиватися ресурсо-, енергоощадні технології та відповідні системи технологічного супроводження переробних галузей  виробництва. Додержанню державних  пріоритетів розвитку науки і  техніки передовсім сприятиме впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація котрих може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенденціях його розвитку. Основним механізмом реалізації пріоритетних напрямків мають бути загальнодержавні та галузеві наукові й науково-технологічні програми, а також інші інноваційні та інформаційні структури, які сприяють впровадженню нових технологій у виробництво.

Велику роль у створенні  максимальної зацікавленості суб’єктів господарювання щодо використання організаційно-економічного механізму міжнародного трансферу та експорту вітчизняних технологій повинні відіграти посередницькі організації, які проводять маркетинг результатів наукових досліджень, тобто їхню комерціалізацію [10, 128].

Концепцією науково-технічного розвитку передбачається також стимулювання діяльності в галузі процесних та продуктових інновацій за рахунок  диференційованих та заохочувальних податкових пільг, запровадження для малих  і середніх науково-виробничих організацій безповоротних субсидій у розмірі до 25 % загальної суми витрат на нововведення. Зрозуміло, що за умов трансформації економіки підвищити сприйнятливість виробників до сучасних світових досягнень науки і техніки можна не тільки за рахунок ринкових механізмів, а й з допомогою відповідної трансформації науково-технологічного потенціалу держави, побудови організаційної структури науки на основі поєднання галузевого підходу як орієнтованого на забезпечення загального прогресу наукових знань, так і проблемно орієнтованого, що найбільше відповідає ринковим відносинам. Прискоренню трансформації сприятиме створення національних та державних галузевих науково-технічних центрів (технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів), а також структурних підрозділів підприємств, установ та організацій, промислових, аграрних та інших виробничих асоціацій для здійснення науково-дослідних робіт. Згідно з чинним законодавством України [Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» від 13.07.99 р. № 916-XIV, Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології i матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів» від 16.07.99 р. № 991-XIV (далі - Закон № 991-ХІV), Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів» від 22 травня 1996 р. № 549], інноваційна структура (технопарки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори) - це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, створена відповідно до законодавства, або група юридичних і фізичних осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність (вид Б), з певною галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукомісткої конкурентоспроможної продукції.

Організаційне та методичне  забезпечення створення і функціонування інноваційних структур здійснюється Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів [7, 58].

Для інноваційних структур, їхніх учасників, дочірніх i спільних підприємств, що виконують інвестиційні та інноваційні проекти, Законом № 991-XIV запроваджено спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності, який передбачає встановлення податкових та митних пільг, надання державної підтримки, а також інші заходи зі стимулювання діяльності.

Такий спеціальний режим запроваджується терміном на 15 років i діє лише щодо інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямками діяльності протягом перших п’яти років з дати реєстрації проектів, але в межах зазначеного вище терміну дії цього режиму.

Для організації відбору, проведення експертизи та фінансування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету постановою Кабінету Міністрів України створено Українську державну інноваційну компанію. Одним із завдань цієї державної небанківської фінансово-кредитної установи є надання маркетингових, посередницьких, юридичних та інших консультативних послуг.

Державна підтримка  створює засадничі передумови ефективної інноваційної діяльності підприємств  ринкової орієнтації, сприяє повнішому  інформаційному забезпеченню маркетингу інновацій. Така інформація повинна бути результатом спеціального дослідження ринку інновацій, мати достатню достовірність, сталість та інтенсивність. Найперша мета інформаційного дослідження інноваційного продуктового пропонування полягає в тому, щоб переконатися в наявності потреб у новому товарі, визначити стратегію його утвердження на цільовому ринку або в окремому сегменті [23, 74].

У навчальному посібнику  «Бізнес планування» за редакцією С.Ф. Покропивного, С.М. Соболя, Г.О. Швиданенко, О.Г. Дерев’янко викладено теоретичні, методологічні й практичні питання бізнес-планування як сучасного важливого напрямку становлення та розвитку підприємництва в Україні. Подано детальну характеристику бізнес-плану, його структури, логіки розробки та оформлення змісту окремих розділів. Наведено практичні приклади бізнес-планів.

Практичний посібник «Бізнес-план» за редакцією Барроу К., Барроу П., Браун Р. створено на основі Програми з підприємництва Кренфілдської школи менеджменту. У ньому в доступній формі даються практичні професійні поради, як приступити до пошуків та підготовки матеріалів для складання бізнес-плану, розкривається, яким чином у бізнес-плані мають бути відображені маркетинг, фінанси та законодавство, наводиться 20 завдань з діаграмами, схемами та живими прикладами з реальних бізнес-планів. Особлива увага приділена новітнім інформаційним технологіям із використанням можливостей Інтернету.

В посібнику «Малий бізнес: методологія, теорія і практика» за редакцією Реверчук С. Подається теоретичний і практичний матеріал з бізнес планування. Автором акцентується увага на необхідності бізнес планування як при створення малого бізнесу, так і в повсякденній роботі малого підприємства. Порівнюється бізнес планування із стратегічним плануванням, вказуються їх відмінні та спільні риси.

Загалом автор намагається  в повній мірі донести не так теоретичну частину бізнес планування, як практичну. Про що, свідчить досить велика кількість  різного роду практичних вправ та тренінгів із бізнес планування на малих підприємствах. Що в свою чергу дає можливість закріпити теоретичний матеріал практичними навиками.

Навчальний посібник «Бізнес план: розробка, обґрунтування  та аналіз» за редакцією Тарасюка Г.М. визначається, що на першому етапі  розробки бізнес-плану визначають види і джерела потрібної інформації. Основними видами інформації є: маркетингова, виробнича і фінансова.

На другому етапі  визначають мету розробки бізнес-плану, акцентуючи при цьому увагу на головних зовнішніх та внутрішніх функціях, які він виконуватиме. На цьому ж етапі слід точно визначити цільових читачів бізнес-плану - чи це будуть тільки внутрішні учасники організації (що малоймовірно), чи й особи із зовнішнього середовища, яких організація хотіла б бачити своїми інвесторами - майбутні акціонери, комерційні банки і т. д.

Автор акцентує увагу  на тому, що дуже відповідальним є наступний, третій, крок у бізнес-плануванні - стратегічне  планування на підготовчому етапі. Багато підприємців-початківців припускаються  помилки, ігноруючи стратегічне планування. Вони вважають, що розробляти стратегію доцільно тільки для великих підприємств. Звичайно, процеси стратегічного планування малого і великого бізнесу мають істотні відмінності. У малому бізнесі стратегічне планування охоплює відносно короткий часовий період (3-5 років) і має менш формалізований і структурований характер. Однак основні складові стратегічного планування (визначення місії фірми, зовнішній і внутрішній аналіз, на основі якого встановлюють сильні й слабкі сторони фірми; визначення цілей її діяльності; аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства) мають бути і в  бізнес-плануванні.

Четвертий крок у бізнес-плануванні - безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо), і збирати інформацію для кожного з розділів плану.

Цей крок найбільш трудомісткий і відповідальний. Як для жодного  іншого планового документа, для  бізнес-плану підходить аксіома: «План має складати той, хто його виконуватиме». І якщо це навіть вимагає багато часу, і в підприємця нема навичок такої роботи, все ж він мусить виконати її самостійно. Звичайно, без допомоги консультантів не обійтись, але вона має закінчуватись на попередньому етапі, коли внутрішні й зовнішні консультанти допомагають зібрати необхідну інформацію і здійснити її первинну обробку. Консультанти можуть асистувати підприємцеві й на кінцевому етапі.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ БІЗНЕС ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «УКРГАЗ»

2.1 Організаційна характеристика підприємства

ТОВ «УКРГАЗ», далі - Підприємство, створено згідно з рішенням Засновника.

Підприємство у своїй  діяльності керується чинним законодавством України, зокрема: Господарським кодексом; Законом України «Про власність»; Статутом та розпорядженнями Засновника.

Підприємство є юридичною  особою з моменту його державної  реєстрації.

Підприємство вправі від свого імені вчиняти правочини, придбавати майно і особові немайнові  права, нести зобов'язання, бути позивачем  та відповідачем в суді.

Підприємство має круглу печатку, кутовий штамп, фірмові бланки, торговельну марку та емблему, самостійний баланс, рахунки в установах банків у відповідності із чинним законодавством.

Предмет діяльності Підприємства:

- торговельна діяльність  у сфері оптової, роздрібної торгівлі товарами;

- створення та організація  профільних, універсальних, комерційних  та комісійних магазинів, здійснення  фірмової торгівлі, розвиток нових  прогресивних форм торгівлі та  послуг, включаючи консигнацію, торгівлю  по каталогам, посилочну та оптову торгівлю, лізинг, торгівлю в кредит, відкриття магазинів в вільній митній зоні;

- надання різноманітних  консалтингових послуг, в тому  числі інформаційних, маркетингових,  брокерських, агентських тощо;

- патентування, впровадження  винаходів, «ноу-хау», раціоналізаторських пропозицій у масове виробництво;

- здійснення сервісних  послуг, гарантійного та постгарантійного  обслуговування продукції власного  виробництва та продукції інших  виробників;

- посередницька діяльність;

- будівельна діяльність;

- купівля, продаж, оренда та надання у користування рухомого і нерухомого майна;

- благодійна діяльність;

-  зовнішньоекономічна  діяльність.

У Підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор.

Директор вирішує усі  питання діяльності Підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції Засновника.

Директор призначається  Засновником, підзвітний йому та організовує  виконання його рішень.

Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік  результатів своєї праці, веде статистичну  звітність за формою, встановленою органами державної статистики і несе відповідальність за її достовірність.